Рейки за Януковича
Неділя, 18 липня 2004, 00:04
Можливо, як господарник Кірпа дійсно геніальний – вокзали, мости, експреси, автобани, резиденції для Кучми у Гуті та під Москвою... Однак як політик він складає гнітюче враження. Дебют на з'їзді у суботу здивував лише наївністю транспортного керівника – помилки попередників у подібному партбудівництві його нічому не навчили.
На свій перший з'їзд новоствореної партії "Відродження" Георгій Кірпа одягнувся урочисто – чорний костюм у тоненькі смужки із золотого люрексу (!), що виглядало доволі екстравагантно під світлом рамп на сцені Жовтневого палацу. Загалом очевидно, що він любить блиск жовтого – до піджака Кірпа пристебнув орден-зірку "Герой України", а емблемою партії обрав сонце, що сяє над синьо-жовтим прапором.
З'їзд почався несподівано рано – у суботу о десятій ранку. Зазвичай такі заходи стартують на годину пізніше. Причина дуже проста: делегатів повезли на зібрання прямо із вокзалу, відразу після прибуття до Києву ранкових потягів. Більшість учасників з'їзду – працівники залізниці із регіонів. Кореспондент "Української правди" вирахував це доволі просто.
Під час проведення з'їзду вздовж Жовтневого палацу утворилася довжелезна черга із 23 автобусів. Це були списані із Швеції старезні "Вольво", які мерія кілька років тому купила для використання на столичних маршрутах. Як виявилося, саме цим транспортом возили делегатів по Києву.
На кожному автобусі на лобовому склі наклеєні лаконічні надписи шести видів: "Донецька", "Одеська", "Південна", "Південно-Західна", "Львівська", "Придніпровська". Як нескладно здогадатися, саме стільки і під такими назвами в Україні існує залізничних управлінь.
Тобто кожна залізниця делегувала на з'їзд своїх представників, на яких у столиці чекав повний сервіс. Будемо сподіватися, що для організації цих заходів Кірпа не використовував касу очолюваної бюджетної установи. А також у створенні партії не вживався тиск на робітників транспортної галузі.
Саме такі повідомлення з'являлися ледь не щодня протягом тижня перед з'їздом. На жаль, уточнити позицію Кірпи з цього питання було неможливо. Він відмовився спілкуватися з пресою: "Ми партію тільки будуємо. А коли збудуємо – будуть коментарі".
"Диявольський шабаш аморальності"
Якщо зовні з'їзд виглядав як страйк автобусників, то всередині – як свято радянської епохи. Виступ Кірпи, потім ще кілька на підтримку рішення – і одноголосне "за" висунення Януковича кандидатом у президенти.
Здивував Кірпа як оратор – взагалі відсутністю таких здібностей. Щоправда, монотонна промова пішла комусь і на користь. Наприклад, голова Фонду держмайна Чечетов, який брав участь у заході як представник Партії регіонів, заснув здоровим сном.
Схоже, свою промову Кірпа вперше побачив уже в момент, коли виступав із нею перед соратниками. Цим можна пояснити "брежнєвські" паузи посеред речення – просто закінчувалася сторінка. Крім цього, текст вирізнявся абсолютною беззмістовністю.
"Ми – центристська партія, так записано в статуті. Отже, ми повинні виходити зі своєї висхідної (пауза) парадигми".
"Настав час, щоб політична еліта навчилася жити в єдності душі, слова і дії, змогла б виділятися мовою позитивних вчинків. Тоді достойне життя матимемо всі".
"На прикладі діяльності транспортної галузі ми показали, що найкращий спосіб боротьби з бідністю – дати змогу людям працювати і гідно заробляти. Люди, які зайняті продуктивною працею, отримують гідні заробітки – на мітинги не йдуть, не беруть участь у громадських непокорах".
Щоправда, було декілька цікавих обертів, загублених у безперервному мовному потоці:
"Наша партія виступає за державний націоналізм, патріотизм. Ідеться не про якісь етнічний націоналізм, а про свідоме стимулювання гордості за звершення представників всіх народів, що народилися, жили, живуть в Україні. Ми інтернаціоналісти за суттю, а не за формою".
"Передвиборчі перегони набирають дедалі більших обертів. Уже вкладаються значні кошти у міфотворчість та фальшування сьогоднішніх далеко не радісних реалій. Вибори наступного президента доленосні. Зіткнулися інтереси і сконцентрувалися протиріччя різко конкуруючих еліт, кланів, політичних течій. Інтереси багатьох із них суперечать інтересам українського народу".
"Головною проблемою України в передвиборчий період – гострий, безпрецедентний дефіцит моральності. Колись Леся Українка писала: "Часи тепер у нас підлі". На жал... (пауза) На жаль, і сьогодні диявольський шабаш аморальності на часі. Україна потребує морального авторитета. Має з'явитися і з'явиться постать, яка п... (пауза) якій повірить народ. Водночас на терені України має ствердитися партія єднання нації (пауза) суспільства (пауза), а не розбрату".
Кульмінація заходу – Кірпа називає цього героя сучасності: "Підтримаємо того з кандидатів у президенти, хто здатен відродити державність та економічну могутність України. Таким, на мій погляд, є нинішній прем'єр-міністр Віктор Федорович Янукович".
"Як член Кабінету міністрів, який працював при трьох прем'єр-міністрах – Ющенку, Кінаху та Януковичі – з усією відповідальністю заявляю, що Віктор Федорович – це та особистість... (пауза) та особистість, яка потрібна сьогодні Україні. Для нас важлива не так ідеологічна спрямованість кандидата, як його професійні та людські властивості, відданість інтересам держави та народу".
Оплески. Після перерви – одноголосне голосування.
Так Кірпа став у чергу із підтримки єдиного кандидата від влади. Він виступив на боці Януковича навіть попри скандал осені 2003 року. Нагадаємо, що тоді у відповідь на чутки про недалеку відставку Януковича і призначення Кірпи було розгорнуто брудний наступ на міністра транспорту – розміщено в інтернеті його монтовані фото у педофілічному сюжеті. Як кажуть, за акцією стояли так і не впіймані "донецькі політтехнологи".
Підтримавши Януковича, Кірпа убезпечив своє майбутнє – у разі перемоги кандидата від влади він може вимагати крісло віце-прем’єра не лише за квотою СДПУ(о), а також від імені ста тисяч однопартійців (можна сподіватися, до виборів чисельність "Відродження" перетне цей рубіж).
Крім того, тепер у Кірпи є з чим іти на наступні парламентські вибори-2006, які будуть за партійними списками. Питання лише в тому, чи ризикне він вести "Відродження" окремо, а не в блоці з кимсь.
Знаючи амбіції Кірпи, самостійне балотування його партії зовсім не виключене – адже аргументом "за" буде 1,1 мільйона громадян, які працюють на транспорті. Що ж, в такому разі Кірпа повторить фіаско ще однієї партії, штучно створеної за таким же адмінресурсним шаблоном.
Кірпа пішов по найпримітивнішому шляху політичного будівництва – почав створювати партію на базі очолюваного Міністерства транспорту. Мабуть, забув, що її близнюк – структура мера Омельченка "Єдність" – безжалісно пролетіла на виборах 2002 року. Ну що ж, буде ще одна розвінчана ілюзія.
P.S. Закінчився суботній з’їзд вручення партквитків, на додачу кожному була одна гвоздика. Членами партії стали два депутати: Анатолій Франчук, колишній прем’єр Криму та батько Ігоря Франчука – першого чоловіка дочки Леоніда Кучми.
На питання, чи він визначився із партприналежністю разом із сином, Франчук-старший відповів, що його дитина – самостійний політик. "Але у нас партія справи, а не пустослів'я", - наче спробував загітувати через пресу батько сина.
Другий депутат – Юрій Крук із фракції НДП-ПППУ. Його єднає із Кірпою галузеве минуле. Крук – перший керівник воднотранспортної галузі України.
Також партквитки отримали дві касирки залізнодорожних станцій, машиніст, керівник організації ветеранів Одеської залізниці, перший заступник директора інституту законодавства Верховної Ради, а крім того члени волейбольної команди ветеранів "Локомотив" із Києва. Ці троє – гордість партії, бо вони – переможці змагань 65-річних у Тампере.
Читайте також:
Залізничники знову скаржаться, що їх силою заганяють у партію Кірпи
Кірпа формує партію силовими методами?
Партію Кірпи сформують з мільйону залізничників, автодорожників і авіаторів
На Банковій бачать, що Кірпа і губернатори забули про адмінресурс
На свій перший з'їзд новоствореної партії "Відродження" Георгій Кірпа одягнувся урочисто – чорний костюм у тоненькі смужки із золотого люрексу (!), що виглядало доволі екстравагантно під світлом рамп на сцені Жовтневого палацу. Загалом очевидно, що він любить блиск жовтого – до піджака Кірпа пристебнув орден-зірку "Герой України", а емблемою партії обрав сонце, що сяє над синьо-жовтим прапором.
З'їзд почався несподівано рано – у суботу о десятій ранку. Зазвичай такі заходи стартують на годину пізніше. Причина дуже проста: делегатів повезли на зібрання прямо із вокзалу, відразу після прибуття до Києву ранкових потягів. Більшість учасників з'їзду – працівники залізниці із регіонів. Кореспондент "Української правди" вирахував це доволі просто.
Під час проведення з'їзду вздовж Жовтневого палацу утворилася довжелезна черга із 23 автобусів. Це були списані із Швеції старезні "Вольво", які мерія кілька років тому купила для використання на столичних маршрутах. Як виявилося, саме цим транспортом возили делегатів по Києву.
На кожному автобусі на лобовому склі наклеєні лаконічні надписи шести видів: "Донецька", "Одеська", "Південна", "Південно-Західна", "Львівська", "Придніпровська". Як нескладно здогадатися, саме стільки і під такими назвами в Україні існує залізничних управлінь.
Тобто кожна залізниця делегувала на з'їзд своїх представників, на яких у столиці чекав повний сервіс. Будемо сподіватися, що для організації цих заходів Кірпа не використовував касу очолюваної бюджетної установи. А також у створенні партії не вживався тиск на робітників транспортної галузі.
Саме такі повідомлення з'являлися ледь не щодня протягом тижня перед з'їздом. На жаль, уточнити позицію Кірпи з цього питання було неможливо. Він відмовився спілкуватися з пресою: "Ми партію тільки будуємо. А коли збудуємо – будуть коментарі".
"Диявольський шабаш аморальності"
Якщо зовні з'їзд виглядав як страйк автобусників, то всередині – як свято радянської епохи. Виступ Кірпи, потім ще кілька на підтримку рішення – і одноголосне "за" висунення Януковича кандидатом у президенти.
Здивував Кірпа як оратор – взагалі відсутністю таких здібностей. Щоправда, монотонна промова пішла комусь і на користь. Наприклад, голова Фонду держмайна Чечетов, який брав участь у заході як представник Партії регіонів, заснув здоровим сном.
Схоже, свою промову Кірпа вперше побачив уже в момент, коли виступав із нею перед соратниками. Цим можна пояснити "брежнєвські" паузи посеред речення – просто закінчувалася сторінка. Крім цього, текст вирізнявся абсолютною беззмістовністю.
"Ми – центристська партія, так записано в статуті. Отже, ми повинні виходити зі своєї висхідної (пауза) парадигми".
"Настав час, щоб політична еліта навчилася жити в єдності душі, слова і дії, змогла б виділятися мовою позитивних вчинків. Тоді достойне життя матимемо всі".
"На прикладі діяльності транспортної галузі ми показали, що найкращий спосіб боротьби з бідністю – дати змогу людям працювати і гідно заробляти. Люди, які зайняті продуктивною працею, отримують гідні заробітки – на мітинги не йдуть, не беруть участь у громадських непокорах".
Щоправда, було декілька цікавих обертів, загублених у безперервному мовному потоці:
"Наша партія виступає за державний націоналізм, патріотизм. Ідеться не про якісь етнічний націоналізм, а про свідоме стимулювання гордості за звершення представників всіх народів, що народилися, жили, живуть в Україні. Ми інтернаціоналісти за суттю, а не за формою".
"Передвиборчі перегони набирають дедалі більших обертів. Уже вкладаються значні кошти у міфотворчість та фальшування сьогоднішніх далеко не радісних реалій. Вибори наступного президента доленосні. Зіткнулися інтереси і сконцентрувалися протиріччя різко конкуруючих еліт, кланів, політичних течій. Інтереси багатьох із них суперечать інтересам українського народу".
"Головною проблемою України в передвиборчий період – гострий, безпрецедентний дефіцит моральності. Колись Леся Українка писала: "Часи тепер у нас підлі". На жал... (пауза) На жаль, і сьогодні диявольський шабаш аморальності на часі. Україна потребує морального авторитета. Має з'явитися і з'явиться постать, яка п... (пауза) якій повірить народ. Водночас на терені України має ствердитися партія єднання нації (пауза) суспільства (пауза), а не розбрату".
Кульмінація заходу – Кірпа називає цього героя сучасності: "Підтримаємо того з кандидатів у президенти, хто здатен відродити державність та економічну могутність України. Таким, на мій погляд, є нинішній прем'єр-міністр Віктор Федорович Янукович".
"Як член Кабінету міністрів, який працював при трьох прем'єр-міністрах – Ющенку, Кінаху та Януковичі – з усією відповідальністю заявляю, що Віктор Федорович – це та особистість... (пауза) та особистість, яка потрібна сьогодні Україні. Для нас важлива не так ідеологічна спрямованість кандидата, як його професійні та людські властивості, відданість інтересам держави та народу".
Оплески. Після перерви – одноголосне голосування.
Так Кірпа став у чергу із підтримки єдиного кандидата від влади. Він виступив на боці Януковича навіть попри скандал осені 2003 року. Нагадаємо, що тоді у відповідь на чутки про недалеку відставку Януковича і призначення Кірпи було розгорнуто брудний наступ на міністра транспорту – розміщено в інтернеті його монтовані фото у педофілічному сюжеті. Як кажуть, за акцією стояли так і не впіймані "донецькі політтехнологи".
Підтримавши Януковича, Кірпа убезпечив своє майбутнє – у разі перемоги кандидата від влади він може вимагати крісло віце-прем’єра не лише за квотою СДПУ(о), а також від імені ста тисяч однопартійців (можна сподіватися, до виборів чисельність "Відродження" перетне цей рубіж).
Крім того, тепер у Кірпи є з чим іти на наступні парламентські вибори-2006, які будуть за партійними списками. Питання лише в тому, чи ризикне він вести "Відродження" окремо, а не в блоці з кимсь.
Знаючи амбіції Кірпи, самостійне балотування його партії зовсім не виключене – адже аргументом "за" буде 1,1 мільйона громадян, які працюють на транспорті. Що ж, в такому разі Кірпа повторить фіаско ще однієї партії, штучно створеної за таким же адмінресурсним шаблоном.
Кірпа пішов по найпримітивнішому шляху політичного будівництва – почав створювати партію на базі очолюваного Міністерства транспорту. Мабуть, забув, що її близнюк – структура мера Омельченка "Єдність" – безжалісно пролетіла на виборах 2002 року. Ну що ж, буде ще одна розвінчана ілюзія.
P.S. Закінчився суботній з’їзд вручення партквитків, на додачу кожному була одна гвоздика. Членами партії стали два депутати: Анатолій Франчук, колишній прем’єр Криму та батько Ігоря Франчука – першого чоловіка дочки Леоніда Кучми.
На питання, чи він визначився із партприналежністю разом із сином, Франчук-старший відповів, що його дитина – самостійний політик. "Але у нас партія справи, а не пустослів'я", - наче спробував загітувати через пресу батько сина.
Другий депутат – Юрій Крук із фракції НДП-ПППУ. Його єднає із Кірпою галузеве минуле. Крук – перший керівник воднотранспортної галузі України.
Також партквитки отримали дві касирки залізнодорожних станцій, машиніст, керівник організації ветеранів Одеської залізниці, перший заступник директора інституту законодавства Верховної Ради, а крім того члени волейбольної команди ветеранів "Локомотив" із Києва. Ці троє – гордість партії, бо вони – переможці змагань 65-річних у Тампере.
Читайте також:
Залізничники знову скаржаться, що їх силою заганяють у партію Кірпи
Кірпа формує партію силовими методами?
Партію Кірпи сформують з мільйону залізничників, автодорожників і авіаторів
На Банковій бачать, що Кірпа і губернатори забули про адмінресурс
