Зроби собі Баден-Баден
Неділя, 6 червня 2004, 20:53
Відпочивати з розмахом увійшло у звичку заможних українців. Голосно відпочивати, так, щоб усі навколо чули. Виявляється, зі скандалом можна і поправляти здоров'я. На початку цього року президент України з'їздив у Німеччину на післяопераційне лікування. Протягом трьох тижнів він перебував у найвідомішій європейській клініці "Макс Грюндіг", що розташована в мальовничих шварцвальдських горах у 10 хвилинах їзди від популярного й дорогого німецького курорту Баден-Баден. Селище Бюлерхьойє біля клініки - дуже тихе й умиротворене місце. Але український політикум від його згадування лихоманить дотепер.
Слідами великої людини
На вокзалі в Баден-Бадені потяг стоїть тільки 2 хвилини. Рядова станція – тільки устигнеш вийти з вагона, як відразу звучить свисток кондуктора про відправлення. На виході з перону мене чекає елегантна людина років шістдесяти – головний лікар "Макс Грюндіг клінік" професор Ернст-Мартін Леммель. Він представляється і, випереджаючи запитання, каже, що він був одним із лікарів Леоніда Кучми. Ми сідаємо в новенький сріблястий BMW доктора і їдемо у гори.
За одним з поворотів – непримітний, на перший погляд, паркан з табличкою, що сповіщає про те, що комплекс "Бюлерхьойе" розташований тут. В'їжджаємо у ворота, доктор Леммель зупиняє машину, виходимо. Перше враження – приголомшуюча тиша. Тихо так, що чутно як на горі, за 200 метрів, цвірінькає якась пташина.
Повітря настільки чисте, що мені, міському жителю, негайно хочеться закурити. Побачивши запалену цигарку, доктор Леммель посміхається: "Ви не оригінальні". І відразу попереджає, що в корпусах і номерах клініки диміти забороняється усім гостям, незалежно від статусу.
"10% наших клієнтів – громадяни України й Росії. Дуже контактні люди, із ними все просто. Доброзичливі, увічливі. Хтось приїжджає на лікування, хтось обстежитися, але більшість – для післяопераційної профілактики", - розповідає головлікар, поки ми через тінистий гай наближаємося до входу в будинок клініки.
Недопалена цигарка летить в урну і просторий хол із портретом засновника закладу в куті, відкривається у всій пишноті. Розкоші, що кидається в очі, немає. Оздоблення дуже дороге, а непомітні кольори підкреслюють респектабельність. Відразу ж піднімаємося на п'ятий поверх у 513 номер. Доктор Леммель, чаклуючи над замком, хитро посміюється:
- Це те, що вам потрібно. Найкращий номер – спальня зручна, дуже модна ванна кімната, просторий хол, кабінет і невеликий конференц-зал. Заходьте, отут жив ваш президент.
Відразу за невеликим коридором – затишна вітальня, що виходить на величезну лоджію, куди відразу хочеться вийти. Там – столик, лежак і дивовижний краєвид.
- Звідси видно Францію, - не без гордості відзначає головлікар.
Номер, у якому жив Леонід Кучма особливо розкішним назвати не можна. Тільки дуже дорогим. І за оздобленням, і за ціною. Мінімальна вартість – півтори тисячі євро на добу з людини, включаючи лікування. Тут глава держави перебував із дружиною.
Меблі з рідкісних сортів деревини органічно доповнені красивим драпіруванням крісел і диванів. Жодного різкого, кричущого кольору – хворим потрібен спокій! Предмет для загальної заздрості – оздоблена мармуром ванна. Трохи псує враження пікантна репродукція на стіні – в інших кімнатах живопис підібраний з більшим смаком.
З ванної теж можна вийти на невеликий балкончик - подихати свіжим гірським повітрям після щоденних гігієнічних процедур. Поруч спальня, над ліжком репродукція Сікстинської мадонни Рафаеля.
Кабінет і конференц-зал витримані в єдиному стилі. Супутникове телебачення без українських каналів. Є один російський і, чомусь, аджарський. У шафі – німецькі книги та антикварні порцелянові статуетки.
- Він виглядав постійно зайнятим і, здається, увесь час контролював звідси уряд. Ми, зазвичай не розповідаємо про наших клієнтів. Але його візит сюди став відомий в Україні. Я чув, що у вас навіть чутки були, начебто він отут умер. Насправді, він виписався з клініки в дуже гарному стані, - розповідає Леммель.
Доктор пропонує спуститися в лікувальний корпус, щоб продемонструвати найсучасніше медичне устаткування. Дійсно, при наявності такої техніки, можна не тільки лікувати, але й реанімувати. І точно не боятися неправильно поставленого діагнозу – один апарат для аналізу крові скоріше нагадує космічний агрегат, ніж електронний мікроскоп. Унизу басейн, бібліотека і їдальня, яку і їдальнею назвати язик не повертається – розкішний ресторан.
Головний лікар по дорозі розповідає, що його вразила охорона Кучми, яка ходила навколо клініки день і ніч. Організатори поїздки українського президента з порога пояснили господарям, що в них є інформація: начебто на пацієнта готуватися замах, тому треба вдатися до посилених заходів безпеки. Переговори з дирекцією комплексу "Бюлерхьойе" вів керівник Державного управління справами (ДУС) Ігор Бакай.
Слідами Великих Витрат
Лікування президента під Баден-Баденом стало причиною гучного скандалу. Не тільки через чутки про "смерть" глави держави, що ходили під час перебування Леоніда Кучми за кордоном. Народних депутатів зацікавили деталі організації поїздки. Микола Томенко за підтримки колег-парламентаріїв направив Ігорю Бакаю запит, у якому просив повідомити - хто платив за коштовне лікування у клініці.
Першу відповідь Томенко одержав 28 січня. У документі №01-03-02/1-138 за підписом керівника ДУСі містилася лаконічна відповідь: "Ваше звернення до Державного управління справами розглянуто. Інформуємо, що усі витрати, пов'язані з реабілітаційним лікуванням Президента України за кордоном, взяла на себе приймаюча сторона".
Ніяких деталей про таємничу "приймаючу сторону" Бакай не повідомив. Депутати припустили кілька варіантів того, хто міг узяти на себе видатки: уряд ФРН, клініка, іноземні громадяни чи компанії і власне, Державне управління справами, що "приймало" Президента в іноземній лікарні.
Томенко взявся докопатися до істини і направив запит німецькому уряду. 11 лютого він одержав відповідь від Посла ФРН Дітмара Штюдемана: "Федеративна Республіка Німеччина не фінансує поїздок на відпочинок ані німецьких, ані іноземних політиків. Це, звичайно ж, стосується і названого Вами перебування Президента України". З інших закордонних джерел відповідей одержати на той момент не вдалося.
17 березня Томенко направляє черговий запит Бакаю з проханням уточнити деталі – хто все ж таки платив за лікування глави держави. На думку депутата, це має велике значення. Якщо гроші пішли з українського бюджету, то по якій статті витрат і чи то було законно. Якщо оплачували іноземні юридичні чи будь-які фізичні особи, то чи це не є прямим проявом корупції? За аналогічні речі, до речі, постраждав один пострадянський чиновник найвищого рангу – Президент Литви Роландас Паксас.
Сенс у побоюваннях Томенка є – якщо хтось платить чималу суму за главу української держави, виходить, цей хтось хоче одержати щось навзаєм? 2 квітня Бакай надіслав чергову небагатослівну відповідь: "На депутатський запит від 17 березня 2004 року інформуємо, що реабілітаційне лікування Президента України в Німеччині проводилося на запрошення клініки "Макс Грюндіг", що взяла на себе усі витрати, пов'язані з перебуванням глави держави за кордоном" (документ №01-03-02-847).
Здавалося б, який зиск для клініки зі світовим ім'ям, якщо за визнанням доктора Леммеля, такої реклами вона не потребує? Головлікар спростував твердження Бакая:
- Ні, ми не платили за нього (президента України – авт.). Гроші на рахунок надійшли, однак ми не знаємо від кого".
У цій історії ще чимало білих плям. Цілком імовірно, що, організовуючи лікувальне турне для президента, Бакай не припускав можливого інтересу до цієї поїздки. Як видно, закритість інформації неофіційного характеру про діяльність влади, непублічність чиновників, певна безкарність – усе це мало для ДУСі розхолоджуючий ефект.
На поширення інформації, що у демократичних країнах вважається повсякденною, в Україні високими структурами накладене негласне табу. Так само, як і в часи СРСР про існування спецрозподільників для ЦК Компартії ніхто достеменно не знав – усі лише здогадувалися. Але про здоров'я президента після Баден-Бадена можна не турбуватися. На такий медичний апаратурі не могли не підлікувати. Здоров'я йому реабілітували, хоча про імідж цього сказати не можна.
Слідами великої людини
На вокзалі в Баден-Бадені потяг стоїть тільки 2 хвилини. Рядова станція – тільки устигнеш вийти з вагона, як відразу звучить свисток кондуктора про відправлення. На виході з перону мене чекає елегантна людина років шістдесяти – головний лікар "Макс Грюндіг клінік" професор Ернст-Мартін Леммель. Він представляється і, випереджаючи запитання, каже, що він був одним із лікарів Леоніда Кучми. Ми сідаємо в новенький сріблястий BMW доктора і їдемо у гори.
За одним з поворотів – непримітний, на перший погляд, паркан з табличкою, що сповіщає про те, що комплекс "Бюлерхьойе" розташований тут. В'їжджаємо у ворота, доктор Леммель зупиняє машину, виходимо. Перше враження – приголомшуюча тиша. Тихо так, що чутно як на горі, за 200 метрів, цвірінькає якась пташина.
Повітря настільки чисте, що мені, міському жителю, негайно хочеться закурити. Побачивши запалену цигарку, доктор Леммель посміхається: "Ви не оригінальні". І відразу попереджає, що в корпусах і номерах клініки диміти забороняється усім гостям, незалежно від статусу.
"10% наших клієнтів – громадяни України й Росії. Дуже контактні люди, із ними все просто. Доброзичливі, увічливі. Хтось приїжджає на лікування, хтось обстежитися, але більшість – для післяопераційної профілактики", - розповідає головлікар, поки ми через тінистий гай наближаємося до входу в будинок клініки.
Недопалена цигарка летить в урну і просторий хол із портретом засновника закладу в куті, відкривається у всій пишноті. Розкоші, що кидається в очі, немає. Оздоблення дуже дороге, а непомітні кольори підкреслюють респектабельність. Відразу ж піднімаємося на п'ятий поверх у 513 номер. Доктор Леммель, чаклуючи над замком, хитро посміюється:
- Це те, що вам потрібно. Найкращий номер – спальня зручна, дуже модна ванна кімната, просторий хол, кабінет і невеликий конференц-зал. Заходьте, отут жив ваш президент.
Відразу за невеликим коридором – затишна вітальня, що виходить на величезну лоджію, куди відразу хочеться вийти. Там – столик, лежак і дивовижний краєвид.
- Звідси видно Францію, - не без гордості відзначає головлікар.
Номер, у якому жив Леонід Кучма особливо розкішним назвати не можна. Тільки дуже дорогим. І за оздобленням, і за ціною. Мінімальна вартість – півтори тисячі євро на добу з людини, включаючи лікування. Тут глава держави перебував із дружиною.
Меблі з рідкісних сортів деревини органічно доповнені красивим драпіруванням крісел і диванів. Жодного різкого, кричущого кольору – хворим потрібен спокій! Предмет для загальної заздрості – оздоблена мармуром ванна. Трохи псує враження пікантна репродукція на стіні – в інших кімнатах живопис підібраний з більшим смаком.
З ванної теж можна вийти на невеликий балкончик - подихати свіжим гірським повітрям після щоденних гігієнічних процедур. Поруч спальня, над ліжком репродукція Сікстинської мадонни Рафаеля.
Кабінет і конференц-зал витримані в єдиному стилі. Супутникове телебачення без українських каналів. Є один російський і, чомусь, аджарський. У шафі – німецькі книги та антикварні порцелянові статуетки.
- Він виглядав постійно зайнятим і, здається, увесь час контролював звідси уряд. Ми, зазвичай не розповідаємо про наших клієнтів. Але його візит сюди став відомий в Україні. Я чув, що у вас навіть чутки були, начебто він отут умер. Насправді, він виписався з клініки в дуже гарному стані, - розповідає Леммель.
Доктор пропонує спуститися в лікувальний корпус, щоб продемонструвати найсучасніше медичне устаткування. Дійсно, при наявності такої техніки, можна не тільки лікувати, але й реанімувати. І точно не боятися неправильно поставленого діагнозу – один апарат для аналізу крові скоріше нагадує космічний агрегат, ніж електронний мікроскоп. Унизу басейн, бібліотека і їдальня, яку і їдальнею назвати язик не повертається – розкішний ресторан.
Головний лікар по дорозі розповідає, що його вразила охорона Кучми, яка ходила навколо клініки день і ніч. Організатори поїздки українського президента з порога пояснили господарям, що в них є інформація: начебто на пацієнта готуватися замах, тому треба вдатися до посилених заходів безпеки. Переговори з дирекцією комплексу "Бюлерхьойе" вів керівник Державного управління справами (ДУС) Ігор Бакай.
Слідами Великих Витрат
Лікування президента під Баден-Баденом стало причиною гучного скандалу. Не тільки через чутки про "смерть" глави держави, що ходили під час перебування Леоніда Кучми за кордоном. Народних депутатів зацікавили деталі організації поїздки. Микола Томенко за підтримки колег-парламентаріїв направив Ігорю Бакаю запит, у якому просив повідомити - хто платив за коштовне лікування у клініці.
Першу відповідь Томенко одержав 28 січня. У документі №01-03-02/1-138 за підписом керівника ДУСі містилася лаконічна відповідь: "Ваше звернення до Державного управління справами розглянуто. Інформуємо, що усі витрати, пов'язані з реабілітаційним лікуванням Президента України за кордоном, взяла на себе приймаюча сторона".
Ніяких деталей про таємничу "приймаючу сторону" Бакай не повідомив. Депутати припустили кілька варіантів того, хто міг узяти на себе видатки: уряд ФРН, клініка, іноземні громадяни чи компанії і власне, Державне управління справами, що "приймало" Президента в іноземній лікарні.
Томенко взявся докопатися до істини і направив запит німецькому уряду. 11 лютого він одержав відповідь від Посла ФРН Дітмара Штюдемана: "Федеративна Республіка Німеччина не фінансує поїздок на відпочинок ані німецьких, ані іноземних політиків. Це, звичайно ж, стосується і названого Вами перебування Президента України". З інших закордонних джерел відповідей одержати на той момент не вдалося.
17 березня Томенко направляє черговий запит Бакаю з проханням уточнити деталі – хто все ж таки платив за лікування глави держави. На думку депутата, це має велике значення. Якщо гроші пішли з українського бюджету, то по якій статті витрат і чи то було законно. Якщо оплачували іноземні юридичні чи будь-які фізичні особи, то чи це не є прямим проявом корупції? За аналогічні речі, до речі, постраждав один пострадянський чиновник найвищого рангу – Президент Литви Роландас Паксас.
Сенс у побоюваннях Томенка є – якщо хтось платить чималу суму за главу української держави, виходить, цей хтось хоче одержати щось навзаєм? 2 квітня Бакай надіслав чергову небагатослівну відповідь: "На депутатський запит від 17 березня 2004 року інформуємо, що реабілітаційне лікування Президента України в Німеччині проводилося на запрошення клініки "Макс Грюндіг", що взяла на себе усі витрати, пов'язані з перебуванням глави держави за кордоном" (документ №01-03-02-847).
Здавалося б, який зиск для клініки зі світовим ім'ям, якщо за визнанням доктора Леммеля, такої реклами вона не потребує? Головлікар спростував твердження Бакая:
- Ні, ми не платили за нього (президента України – авт.). Гроші на рахунок надійшли, однак ми не знаємо від кого".
У цій історії ще чимало білих плям. Цілком імовірно, що, організовуючи лікувальне турне для президента, Бакай не припускав можливого інтересу до цієї поїздки. Як видно, закритість інформації неофіційного характеру про діяльність влади, непублічність чиновників, певна безкарність – усе це мало для ДУСі розхолоджуючий ефект.
На поширення інформації, що у демократичних країнах вважається повсякденною, в Україні високими структурами накладене негласне табу. Так само, як і в часи СРСР про існування спецрозподільників для ЦК Компартії ніхто достеменно не знав – усі лише здогадувалися. Але про здоров'я президента після Баден-Бадена можна не турбуватися. На такий медичний апаратурі не могли не підлікувати. Здоров'я йому реабілітували, хоча про імідж цього сказати не можна.
