Реанімація справи Гонгадзе. Паралельно у Британії та Україні
Середа, 23 червня 2004, 03:03
"Громадянин К." – дуже лаконічно, але дуже красномовно. Це уже четвертий потенційний убивця Гонгадзе – за чотири роки з моменту знищення Георгія. Навіть не смішно.
Хронологія брехні
В принципі, вбивці Гонгадзе з’являються з регулярністю раз на рік. Виключенням став лише 2002, коли не було названо нових оригінальних кіллерів. Щоправда, прогалина того року цілком компенсується появою постаті немічного Вередюка, який взяв на себе убивство іншого журналіста – Ігоря Александрова.
Убивці Гонгадзе – грабіжники. Вперше суспільству було запропоновано номінантів на убивць Гонгадзе 4 грудня 2000 року, через тиждень після оприлюднення записів Мельниченка. Тоді пожежу "касетного скандалу" гасили прес–релізом київської міліції, яка розповсюдила офіційне повідомлення про "відпрацювання нових версій з метою встановлення місця знаходження громадянина Гонгадзе".
"Перевіряється інформація, яка була отримана в процесі розслідування кримінальної справи по факту розбійного нападу на мешканця столиці К. При допиті в якості потерпілого К. повідомив, що він випадково познайомився з двома дівчинами, яких підвозив у попутному напрямку на власному автомобілі. Під час повторної зустрічі з ними на К. був скоєний напад чотирма незнайомими чоловіками, яких привела одна з подруг. К. було нанесено тілесні пошкодження, причому один з нападаючих зробив йому за допомогою шприца ін’єкцію, від якої К. знепритомнів.
Як свідчив потерпілий, при введенні ін’єкції один із злочинців вимовив фразу: "Дивись, не перебав, а то буде так, як з Гонгадзе". Слід зауважити, що згадана подія відбувалася в районі бульвару Лесі Українки, тобто неподалік від місця, де останній раз бачили Гонгадзе.
В результаті проведення комплексу оперативно–розшукових заходів працівники міліції встановили всіх осіб, причетних до скоєного злочину відносно К. Трьох з них затримано, інші перейшли на нелегальне становище.
Отримані дані, що указані особи скоювали злочини, пов’язані з пограбуваннями та подальшим вивозом потерпілих за межі міста Києва. В даний час міліція перевіряє причетність цієї злочинної групи до зникнення Гонгадзе".
Так стисло і ганебно. Залишається лише сподіватися, що та жертва жіночих чар не перекваліфікувалася у серійного головоріза, якого зараз Генпрокуратура так само називає "громадянином К." і пропонує вважати потенційним убивцею Гонгадзе.
Убивці Гонгадзе – наркомани. Додав фантазії міністр внутрішніх справ Смірнов. Через півроку, 15 травня знайшлися інші убивці Гонгадзе. Мертві. "Знаючи ситуацію в цілому, можу зробити заяву, що справу Гонгадзе розкрито, і ніякого політичного підґрунтя не має, це – чиста уголовщина", – заявив тоді Смірнов.
"Вважаю, що стосовно злочинців, які нам відомі, – на жаль, вони загинули – є докази, для того, щоб прокуратура могла проаналізувати ситуацію і зробити відповідні заяви. Загинули двоє виконавців, а організаторів – немає, тому що ситуація була спонтанною, раптовою", – сказав міністр.
За його словами, правоохоронці виявили трупи вбивць Георгія Гонгадзе. При їх ексгумації була виявлена схема місця поховання тіла журналіста. "Ті, хто вбивав (вбивць Георгія Гонгадзе) затримані і сидять у відповідних місцях", – заявив Смірнов.
Його заступник Джига розповів "подробиці" цього маразму: начебто в день вбивства двоє невідомих запропонували підвезти Гонгадзе на своїй машині. Як з'ясувалося, вони були наркоманами і шукали наркотики, а не знайшовши їх, спробували пограбувати Гонгадзе. Журналіст опирався, внаслідок чого його було вбито.
Убивці Гонгадзе невідомо хто. Як відомо, у 2002 році творчий пошук кіллерів журналістів переорієнтувався на Александрова. А четвертого вересня 2003 генпрокурор Піскун заявив, що "уже встановлені особи", що могли вчинити убивство Георгія.
За словами Піскуна, оголошені в розшук три особи. В інтересах слідства їхні прізвища не розголошуються. Щоправда, наступного дня Піскун виправився і сказав, що розшукують двох осіб починаючи з липня 2003 року.
Аналізуючи напрацювання слідчих часів генпрокурорства Піскуна, видно, що вони були найближче до того, що було близьке до правди у цьому вбивстві. Грандіозний витік інформації кореспонденту "Індепендент" і радіо "Свобода" Аскольду Крушельницькому показує, що рік тому прокуратура відтворила події ночі зникнення Георгія.
Матеріали прямо вказали на причетність міліції до знищення засновника "Української правди". Те, що всі й так підозрювали, було підкріплено уривками допитів "наружки". Агенти заявили, що стежити за Гонгадзе їм наказував начальник департаменту кримінального пошуку МВС генерал Пукач, який діяв за вказівками Кравченка.
Тобто стала збиратися мозаїка картини, зафіксованої на записах Мельниченка! Кінцевий ланцюжок серед замовників убивства – Кучма! Тому в понеділок Генпрокуратура вирішує традиційним способом загасити хвилю. Щоправда, вийшло набагато оригінальніше, ніж в 2000 і 2001.
Убивця Гонгадзе – ман’як. Саме коли набирав обертів скандал з публікацією в "Індепендент", Генпрокуратура заявила, що вони "працюють" з потенційним убивцею Гонгадзе, який відомий тим, що раніше підозрювався у відтинанні голів своїм жертвам. Про нього відомо лише, що звати його "Громадянин К."
Будь–яка людина, що відстежує чотири роки брехні про справу Гонгадзе з боку влади, цього разу лише здивувалася цинізму сказаного. Для тверезомислячого версія про "громадянина К." померла у момент свого народження.
І не лише через її емоційне сприйняття як безглуздість. Досить просто проаналізувати події цього понеділка. Зранку керівник прес–служби Генпрокуратури проводить брифінг, де йому ставлять питання по справі Гонгадзе і публікації в "Індепендент". Стаття речником фактично ігнорується, а про Гонгадзе не говориться жодним словом. Хоча саме на брифінгу слід було очікувати оприлюднення сенсаційної історії про "громадянина К." Але це робиться лише через півдня прес–релізом.
Генпрокуратура намагається виплутатися із історії, в яку її втягнула британська газета. Минула ще одна доба, і тепер Генпрокуратура визнає, що в основі статті лежали допити реальних осіб, яким тепер загрожує небезпека. За розголошення таємниці слідства навіть збираються порушити кримінальну справу.
Таємниця активізації Григорія Омельченка
Достеменно розібратися, що зараз відбувається у справі Гонгадзе, доволі складно. Поки очевидно одне – хтось дав волю документам слідства. При чому вони потрапили не тільки в британську газету, але і голові слідчої комісії Верховної Ради у справі Гонгадзе Григорію Омельченку.
Згадаймо, про нього не було чути протягом останніх півроку. І раптом з початком літа Омельченко став наполягати на необхідності заслухати його у Верховній Раді. Це рішення блокується на погоджувальній раді парламенту, бо немає більшості голосів, які б відкрили голові комісії шлях на трибуну.
У відповідь Омельченко навіть пропонує розігнати комісію, однак тільки після виступу у Верховній Раді. Тиждень тому це виглядало як крок відчаю. Зараз же видно, що Омельченко збирався оприлюднити такі факти, після яких ніхто б не наважився чіпати очолюваний ним орган.
В інтерв’ю "Громадському радіо" Омельченко навів цілий ряд нових моментів, про які не згадувалося в "Індепендент", але які стосувалися саме нюансів стеження за Георгієм Гонгадзе і знищенням слідів цього.
"Те, що опублікувала англійська газета "Independent", для Тимчасової слідчої комісії немає нічого дивного та сенсаційного, там навіть викладена інформація далеко на вся. Я вам назву навіть ще один доказ, який не поміщений у публікації ("Індепендент").
Коли було організовано стеження за Георгієм Гонгадзе... Оперативні працівники знають, що є спеціальні журнали, вони пронумеровані, прошиті, опечатані, де міститься таємна інформація: хто дав вказівку оперативним працівникам стежити за яким об’єктом, які застосовувати технічні засоби, результати – все розписано по хвилинах – звіти оперативних груп про результати виконаної роботи...
Так от, коли ввечері 16 вересня Георгій Гонгадзе був викрадений, надійшла вказівка негайно припинити будь–яку оперативно–спостережну роботу за Георгієм Гонгадзе, що у оперативних працівників завжди викликає якесь дивне здивування. Але приїхав в управління сам генерал Олексій Пукач (начальник "наружки") і дав вказівку на знищення документації, яка фіксувала стеження за Георгієм Гонгадзе.
Частина документів, вони мали дуже серйозне доказове значення – це цей журнал, про який я вам говорив, там почали просто вириватися сторінки. Генеральною прокуратурою була проведена криміналістична експертиза, яка довела, що з цього журналу були вирвані ці аркуші. Знищено інші документи. Хочу зазначити, що якраз за знищення цих документів було пред’явлено офіційне звинувачення Олексію Пукачу і він був взятий під варту", – заявив Омельченко.
"Я оприлюднив не всі документи по справі Гонгадзе"
Позицію самого Пукача "Українська правда" з’ясовувала напередодні. Його адвокат Осика заявив доволі дивні речі: Пукач дійсно міг давати команду стежити за Гонгадзе, однак він міг не знати, що це саме він. Також Пукач міг дати команду знищити документи про стеження за Гонгадзе, однак він міг не знати, що вони стосуються саме засновника "Української правди".
Тепер "УП" зв’язалася з самим автором сенсації у "Індепендент" Аскольдом Крушельницьким. Британець українського погодження, зараз він мешкає у Празі, робить матеріали також для радіо "Вільна Європа/Свобода" та "Чикаго трибюн". Він розповів ще деякі цікаві подробиці.
– Пане Крушельницький, у вівторок ввечері Генпрокуратура поширила заяву, де заявила про своє обурення публікацією уривків із кримінальної справи Гонгадзе в "Індепендент". Було навіть заявлено, що вирішується питання про порушення кримінальної справи за фактом розголошення даних досудового слідства.
– У понеділок Генпрокуратура говорила, що інформація, яка була надрукована в моїй статті 19 червня, була фіктивною. Я задоволений, що у вівторок вони змінили думку і підтвердили, що матеріали автентичні.
Добре, що "випадково" після опублікування статті в "Індепендент" Генпрокуратура оголосила, що почали справу про убивство Гончарова. Також цікаво, що після статті повідомили про пана "К", котрого вважають тепер причетним до вбивства Георгія Гонгадзе.
Оскільки тепер документи показують, що працівники МВС під проводом генерала Пукача стежили за Гонгадзе до останньої хвилини, чому так багато часу забрало впіймати пана "К"?
Чому інформацію про пана "К" не дали раніше? Чому б, окрім маленьких деталей, не розказати про нього більше? Чому взагалі потрібно вірити в існування пана "К"?
Мене не дивує, що ця адміністрація і цей генпрокурор вважають потрібнішим відкрити (кримінальну) справу через витік інформації, замість того щоб активно працювати і знайти вбивць Георгія Гонгадзе.
Якщо ці матеріали, як підтвердив генеральний прокурор, вважаються правдивими, це означає щонайменше, що генерал Пукач незаконно дав наказ на знищення важливих документів з тим наслідком, що він тяжко пошкодив спробам правоохоронців знайти вбивць Гонгадзе.
Замість починати нові справи, хай пан Васильєв відновить стару проти генерала Пукача.
– Як тоді ви для пояснюєте першу спокійну реакцію Генпрокуратури на вашу публікацію в понеділок зранку, а потім оприлюднення ними повідомлення про затримання "громадянина К."?
– Це смішно і свідчить що Васильєв працює, щоб сховати правду про замордування Гонгадзе. Така настанова ще більше погіршує імідж України і продовжує широко розповсюджену по світу думку, що Україна є кримінальною державою. Може, виявиться, що "К" є братом "Циклопа"? (Від УП: Циклоп – кримінальний елемент, який фігурував у минулій версії убивства Гонгадзе бандитами, озвученій міністром внутрішніх справ Смірновим у травні 2001 року.)
– Ви можете розповісти подробиці – які саме документи до вас потрапили? Чи це уривки із кримінальної справи, протоколи допиту свідків чи щось інше?
– Головним чином документи складаються в своїй більшості з протоколів допитів свідків, складених слідчими Генпрокуратури. В них є питання та відповіді працівників МВС, Гончарова, знайомих Гончарова, колишнього керівника київської прокуратури у 2000 році. Також є копія експертних висновків розтину тілом Гончарова від Міністерства охорони здоров'я України.
– Де вам було передано документи – в Києві чи за кордоном? Коли вам було їх передано?
– В Києві. Минулого тижня. Я виїхав з Києва 15 червня 2004.
– Чи вам їх хтось передав персонально або без прямого контакту?
– Персонально.
– Хто та людина, яка передала вам документи – ви її знаєте? Чи відома вона широкому загалу? Це працівник МВС, СБУ або Генпрокуратури? Як ви переконалися в правдивості документів?
– Я не буду зараз говорити, хто передав документи. Ці люди занепокоєні через свою безпеку та безпеку родин. Я маю дуже добрі причини довіряти, що документи автентичні.
– Чи ви оприлюднили всі документи? Плануєте далі їх публікувати?
– Документів багато. Не було місця все опублікувати. Планую передати копії документів усім зацікавленим.
– Як ви думаєте, який був інтерес у вашого джерела передавати документи вам?
– Мені було пояснено, що мотиви такі: щоб показати, що прокуратура професійно працювала і що були підстави почати кримінальні процеси проти деяких осіб, особливо проти Пукача, і щоб показати, що Васильєв працював на те, щоб "загасити" слідчу роботу в справі Гонгадзе.
– Чи коли передавалися документи, перед вами ставилася умова написати про це статтю?
– Я сам вирішив, як використовувати матеріали. Єдиною умовою було, щоб не публікувати дані, за якими можна було б пізнати, хто передав матеріали.
– Відразу після публікації вашої статті в "Індепендент" з'явилися версії, що це може бути спрямовано проти Кучми перед саммітом НАТО, чи, наприклад, спробою відволікти увагу від подання генпрокурора на Тимошенко. Як ви думаєте, є якийсь політичний слід у тому, що вам передали документи?
– Я написав статтю, бо вірю що матеріали автентичні і була потреба їх оприлюднити. Я думаю, що коли б вони не були опубліковані, то було б президенту не зручно. Я не відкидаю, що ті люди, котрі передали мені матеріали, можуть мати політичні причини. Сьогодні можна дивитися майже на все українське життя крізь призму політики.
– Чи ці матеріали має хтось крім вас? Наприклад, слідча комісія Омельченка?
– Не знаю.
– Як ви вчинятимете, якщо Генпрокуратура проігнорує викладені вами факти?
– Це підтвердить, що Васильєв навмисно не хоче, щоб Генпрокуратура займалася серйозно розвитком цієї справи, щоб знайти убивць Гонгадзе і людей, котрі дали наказ на замордування.
Далі буде?
Наявних в "Української правди" даних поки замало, щоб достеменно розібратися у нинішній ситуації. Очевидно, що до теми активізації справи Георгія Гонгадзе ми ще повернемося.
Головне в цій ситуації – попри непомітні спроби влади притупити увагу до справи Гонгадзе, тепер вона знову в центрі уваги. Ми не сумніваємося у правдивості оприлюдненого у "Індепендент". Ця стаття стала ще одним ланцюгом, який веде до головної людини, винної у знищенні Георгія. Його ім’я і адреса відома всім.
Читайте також:
ГОНГАДЗЕ УБИЛИ ПОСТРІЛОМ У ГОЛОВУ – ТОМУ З`ЯВИВСЯ ГРОМАДЯНИН К.
ГЕНПРОКУРАТУРА ПОРУШИТЬ СПРАВУ ЧЕРЕЗ ВИТІК ІНФОРМАЦІЇ ПРО ГОНГАДЗЕ В "ІНДЕПЕНДЕНТ"?
Мирослава Гонгадзе: правдивість "Індепендент" доводить зникнення паспорта Георгія
ГЕНПРОКУРАТУРА: В УБИВСТВІ ГОНГАДЗЕ ЗІЗНАВСЯ "ГРОМАДЯНИН К.". Затриманий по іншій справі
ГЕНПРОКУРАТУРА НЕ ВІРИТЬ СТАТТІ В "ІНДЕПЕНДЕНТ" ПРО СПРАВУ ГОНГАДЗЕ
ДЖЕРЕЛАМ, ЯКІ ДАЛИ "ВИТІК" У СПРАВІ ГОНГАДЗЕ В "ІНДЕПЕНДЕНТ", ПОГРОЖУВАЛО МВС
"Кравченко наказав убити Гонгадзе від імені Кучми". У Британії оприлюднені допити міліціонерів "наружки"
Адвокат начальника "наружки" Пукача заявляє, що за Гонгадзе могла стежити міліція
Хронологія брехні
В принципі, вбивці Гонгадзе з’являються з регулярністю раз на рік. Виключенням став лише 2002, коли не було названо нових оригінальних кіллерів. Щоправда, прогалина того року цілком компенсується появою постаті немічного Вередюка, який взяв на себе убивство іншого журналіста – Ігоря Александрова.
Убивці Гонгадзе – грабіжники. Вперше суспільству було запропоновано номінантів на убивць Гонгадзе 4 грудня 2000 року, через тиждень після оприлюднення записів Мельниченка. Тоді пожежу "касетного скандалу" гасили прес–релізом київської міліції, яка розповсюдила офіційне повідомлення про "відпрацювання нових версій з метою встановлення місця знаходження громадянина Гонгадзе".
"Перевіряється інформація, яка була отримана в процесі розслідування кримінальної справи по факту розбійного нападу на мешканця столиці К. При допиті в якості потерпілого К. повідомив, що він випадково познайомився з двома дівчинами, яких підвозив у попутному напрямку на власному автомобілі. Під час повторної зустрічі з ними на К. був скоєний напад чотирма незнайомими чоловіками, яких привела одна з подруг. К. було нанесено тілесні пошкодження, причому один з нападаючих зробив йому за допомогою шприца ін’єкцію, від якої К. знепритомнів.
Як свідчив потерпілий, при введенні ін’єкції один із злочинців вимовив фразу: "Дивись, не перебав, а то буде так, як з Гонгадзе". Слід зауважити, що згадана подія відбувалася в районі бульвару Лесі Українки, тобто неподалік від місця, де останній раз бачили Гонгадзе.
В результаті проведення комплексу оперативно–розшукових заходів працівники міліції встановили всіх осіб, причетних до скоєного злочину відносно К. Трьох з них затримано, інші перейшли на нелегальне становище.
Отримані дані, що указані особи скоювали злочини, пов’язані з пограбуваннями та подальшим вивозом потерпілих за межі міста Києва. В даний час міліція перевіряє причетність цієї злочинної групи до зникнення Гонгадзе".
Так стисло і ганебно. Залишається лише сподіватися, що та жертва жіночих чар не перекваліфікувалася у серійного головоріза, якого зараз Генпрокуратура так само називає "громадянином К." і пропонує вважати потенційним убивцею Гонгадзе.
Убивці Гонгадзе – наркомани. Додав фантазії міністр внутрішніх справ Смірнов. Через півроку, 15 травня знайшлися інші убивці Гонгадзе. Мертві. "Знаючи ситуацію в цілому, можу зробити заяву, що справу Гонгадзе розкрито, і ніякого політичного підґрунтя не має, це – чиста уголовщина", – заявив тоді Смірнов.
"Вважаю, що стосовно злочинців, які нам відомі, – на жаль, вони загинули – є докази, для того, щоб прокуратура могла проаналізувати ситуацію і зробити відповідні заяви. Загинули двоє виконавців, а організаторів – немає, тому що ситуація була спонтанною, раптовою", – сказав міністр.
За його словами, правоохоронці виявили трупи вбивць Георгія Гонгадзе. При їх ексгумації була виявлена схема місця поховання тіла журналіста. "Ті, хто вбивав (вбивць Георгія Гонгадзе) затримані і сидять у відповідних місцях", – заявив Смірнов.
Його заступник Джига розповів "подробиці" цього маразму: начебто в день вбивства двоє невідомих запропонували підвезти Гонгадзе на своїй машині. Як з'ясувалося, вони були наркоманами і шукали наркотики, а не знайшовши їх, спробували пограбувати Гонгадзе. Журналіст опирався, внаслідок чого його було вбито.
Убивці Гонгадзе невідомо хто. Як відомо, у 2002 році творчий пошук кіллерів журналістів переорієнтувався на Александрова. А четвертого вересня 2003 генпрокурор Піскун заявив, що "уже встановлені особи", що могли вчинити убивство Георгія.
За словами Піскуна, оголошені в розшук три особи. В інтересах слідства їхні прізвища не розголошуються. Щоправда, наступного дня Піскун виправився і сказав, що розшукують двох осіб починаючи з липня 2003 року.
Аналізуючи напрацювання слідчих часів генпрокурорства Піскуна, видно, що вони були найближче до того, що було близьке до правди у цьому вбивстві. Грандіозний витік інформації кореспонденту "Індепендент" і радіо "Свобода" Аскольду Крушельницькому показує, що рік тому прокуратура відтворила події ночі зникнення Георгія.
Матеріали прямо вказали на причетність міліції до знищення засновника "Української правди". Те, що всі й так підозрювали, було підкріплено уривками допитів "наружки". Агенти заявили, що стежити за Гонгадзе їм наказував начальник департаменту кримінального пошуку МВС генерал Пукач, який діяв за вказівками Кравченка.
Тобто стала збиратися мозаїка картини, зафіксованої на записах Мельниченка! Кінцевий ланцюжок серед замовників убивства – Кучма! Тому в понеділок Генпрокуратура вирішує традиційним способом загасити хвилю. Щоправда, вийшло набагато оригінальніше, ніж в 2000 і 2001.
Убивця Гонгадзе – ман’як. Саме коли набирав обертів скандал з публікацією в "Індепендент", Генпрокуратура заявила, що вони "працюють" з потенційним убивцею Гонгадзе, який відомий тим, що раніше підозрювався у відтинанні голів своїм жертвам. Про нього відомо лише, що звати його "Громадянин К."
Будь–яка людина, що відстежує чотири роки брехні про справу Гонгадзе з боку влади, цього разу лише здивувалася цинізму сказаного. Для тверезомислячого версія про "громадянина К." померла у момент свого народження.
І не лише через її емоційне сприйняття як безглуздість. Досить просто проаналізувати події цього понеділка. Зранку керівник прес–служби Генпрокуратури проводить брифінг, де йому ставлять питання по справі Гонгадзе і публікації в "Індепендент". Стаття речником фактично ігнорується, а про Гонгадзе не говориться жодним словом. Хоча саме на брифінгу слід було очікувати оприлюднення сенсаційної історії про "громадянина К." Але це робиться лише через півдня прес–релізом.
Генпрокуратура намагається виплутатися із історії, в яку її втягнула британська газета. Минула ще одна доба, і тепер Генпрокуратура визнає, що в основі статті лежали допити реальних осіб, яким тепер загрожує небезпека. За розголошення таємниці слідства навіть збираються порушити кримінальну справу.
Таємниця активізації Григорія Омельченка
Достеменно розібратися, що зараз відбувається у справі Гонгадзе, доволі складно. Поки очевидно одне – хтось дав волю документам слідства. При чому вони потрапили не тільки в британську газету, але і голові слідчої комісії Верховної Ради у справі Гонгадзе Григорію Омельченку.
Згадаймо, про нього не було чути протягом останніх півроку. І раптом з початком літа Омельченко став наполягати на необхідності заслухати його у Верховній Раді. Це рішення блокується на погоджувальній раді парламенту, бо немає більшості голосів, які б відкрили голові комісії шлях на трибуну.
У відповідь Омельченко навіть пропонує розігнати комісію, однак тільки після виступу у Верховній Раді. Тиждень тому це виглядало як крок відчаю. Зараз же видно, що Омельченко збирався оприлюднити такі факти, після яких ніхто б не наважився чіпати очолюваний ним орган.
В інтерв’ю "Громадському радіо" Омельченко навів цілий ряд нових моментів, про які не згадувалося в "Індепендент", але які стосувалися саме нюансів стеження за Георгієм Гонгадзе і знищенням слідів цього.
"Те, що опублікувала англійська газета "Independent", для Тимчасової слідчої комісії немає нічого дивного та сенсаційного, там навіть викладена інформація далеко на вся. Я вам назву навіть ще один доказ, який не поміщений у публікації ("Індепендент").
Коли було організовано стеження за Георгієм Гонгадзе... Оперативні працівники знають, що є спеціальні журнали, вони пронумеровані, прошиті, опечатані, де міститься таємна інформація: хто дав вказівку оперативним працівникам стежити за яким об’єктом, які застосовувати технічні засоби, результати – все розписано по хвилинах – звіти оперативних груп про результати виконаної роботи...
Так от, коли ввечері 16 вересня Георгій Гонгадзе був викрадений, надійшла вказівка негайно припинити будь–яку оперативно–спостережну роботу за Георгієм Гонгадзе, що у оперативних працівників завжди викликає якесь дивне здивування. Але приїхав в управління сам генерал Олексій Пукач (начальник "наружки") і дав вказівку на знищення документації, яка фіксувала стеження за Георгієм Гонгадзе.
Частина документів, вони мали дуже серйозне доказове значення – це цей журнал, про який я вам говорив, там почали просто вириватися сторінки. Генеральною прокуратурою була проведена криміналістична експертиза, яка довела, що з цього журналу були вирвані ці аркуші. Знищено інші документи. Хочу зазначити, що якраз за знищення цих документів було пред’явлено офіційне звинувачення Олексію Пукачу і він був взятий під варту", – заявив Омельченко.
"Я оприлюднив не всі документи по справі Гонгадзе"
Позицію самого Пукача "Українська правда" з’ясовувала напередодні. Його адвокат Осика заявив доволі дивні речі: Пукач дійсно міг давати команду стежити за Гонгадзе, однак він міг не знати, що це саме він. Також Пукач міг дати команду знищити документи про стеження за Гонгадзе, однак він міг не знати, що вони стосуються саме засновника "Української правди".
Тепер "УП" зв’язалася з самим автором сенсації у "Індепендент" Аскольдом Крушельницьким. Британець українського погодження, зараз він мешкає у Празі, робить матеріали також для радіо "Вільна Європа/Свобода" та "Чикаго трибюн". Він розповів ще деякі цікаві подробиці.
– Пане Крушельницький, у вівторок ввечері Генпрокуратура поширила заяву, де заявила про своє обурення публікацією уривків із кримінальної справи Гонгадзе в "Індепендент". Було навіть заявлено, що вирішується питання про порушення кримінальної справи за фактом розголошення даних досудового слідства.
– У понеділок Генпрокуратура говорила, що інформація, яка була надрукована в моїй статті 19 червня, була фіктивною. Я задоволений, що у вівторок вони змінили думку і підтвердили, що матеріали автентичні.
Добре, що "випадково" після опублікування статті в "Індепендент" Генпрокуратура оголосила, що почали справу про убивство Гончарова. Також цікаво, що після статті повідомили про пана "К", котрого вважають тепер причетним до вбивства Георгія Гонгадзе.
Оскільки тепер документи показують, що працівники МВС під проводом генерала Пукача стежили за Гонгадзе до останньої хвилини, чому так багато часу забрало впіймати пана "К"?
Чому інформацію про пана "К" не дали раніше? Чому б, окрім маленьких деталей, не розказати про нього більше? Чому взагалі потрібно вірити в існування пана "К"?
Мене не дивує, що ця адміністрація і цей генпрокурор вважають потрібнішим відкрити (кримінальну) справу через витік інформації, замість того щоб активно працювати і знайти вбивць Георгія Гонгадзе.
Якщо ці матеріали, як підтвердив генеральний прокурор, вважаються правдивими, це означає щонайменше, що генерал Пукач незаконно дав наказ на знищення важливих документів з тим наслідком, що він тяжко пошкодив спробам правоохоронців знайти вбивць Гонгадзе.
Замість починати нові справи, хай пан Васильєв відновить стару проти генерала Пукача.
– Як тоді ви для пояснюєте першу спокійну реакцію Генпрокуратури на вашу публікацію в понеділок зранку, а потім оприлюднення ними повідомлення про затримання "громадянина К."?
– Це смішно і свідчить що Васильєв працює, щоб сховати правду про замордування Гонгадзе. Така настанова ще більше погіршує імідж України і продовжує широко розповсюджену по світу думку, що Україна є кримінальною державою. Може, виявиться, що "К" є братом "Циклопа"? (Від УП: Циклоп – кримінальний елемент, який фігурував у минулій версії убивства Гонгадзе бандитами, озвученій міністром внутрішніх справ Смірновим у травні 2001 року.)
– Ви можете розповісти подробиці – які саме документи до вас потрапили? Чи це уривки із кримінальної справи, протоколи допиту свідків чи щось інше?
– Головним чином документи складаються в своїй більшості з протоколів допитів свідків, складених слідчими Генпрокуратури. В них є питання та відповіді працівників МВС, Гончарова, знайомих Гончарова, колишнього керівника київської прокуратури у 2000 році. Також є копія експертних висновків розтину тілом Гончарова від Міністерства охорони здоров'я України.
– Де вам було передано документи – в Києві чи за кордоном? Коли вам було їх передано?
– В Києві. Минулого тижня. Я виїхав з Києва 15 червня 2004.
– Чи вам їх хтось передав персонально або без прямого контакту?
– Персонально.
– Хто та людина, яка передала вам документи – ви її знаєте? Чи відома вона широкому загалу? Це працівник МВС, СБУ або Генпрокуратури? Як ви переконалися в правдивості документів?
– Я не буду зараз говорити, хто передав документи. Ці люди занепокоєні через свою безпеку та безпеку родин. Я маю дуже добрі причини довіряти, що документи автентичні.
– Чи ви оприлюднили всі документи? Плануєте далі їх публікувати?
– Документів багато. Не було місця все опублікувати. Планую передати копії документів усім зацікавленим.
– Як ви думаєте, який був інтерес у вашого джерела передавати документи вам?
– Мені було пояснено, що мотиви такі: щоб показати, що прокуратура професійно працювала і що були підстави почати кримінальні процеси проти деяких осіб, особливо проти Пукача, і щоб показати, що Васильєв працював на те, щоб "загасити" слідчу роботу в справі Гонгадзе.
– Чи коли передавалися документи, перед вами ставилася умова написати про це статтю?
– Я сам вирішив, як використовувати матеріали. Єдиною умовою було, щоб не публікувати дані, за якими можна було б пізнати, хто передав матеріали.
– Відразу після публікації вашої статті в "Індепендент" з'явилися версії, що це може бути спрямовано проти Кучми перед саммітом НАТО, чи, наприклад, спробою відволікти увагу від подання генпрокурора на Тимошенко. Як ви думаєте, є якийсь політичний слід у тому, що вам передали документи?
– Я написав статтю, бо вірю що матеріали автентичні і була потреба їх оприлюднити. Я думаю, що коли б вони не були опубліковані, то було б президенту не зручно. Я не відкидаю, що ті люди, котрі передали мені матеріали, можуть мати політичні причини. Сьогодні можна дивитися майже на все українське життя крізь призму політики.
– Чи ці матеріали має хтось крім вас? Наприклад, слідча комісія Омельченка?
– Не знаю.
– Як ви вчинятимете, якщо Генпрокуратура проігнорує викладені вами факти?
– Це підтвердить, що Васильєв навмисно не хоче, щоб Генпрокуратура займалася серйозно розвитком цієї справи, щоб знайти убивць Гонгадзе і людей, котрі дали наказ на замордування.
Далі буде?
Наявних в "Української правди" даних поки замало, щоб достеменно розібратися у нинішній ситуації. Очевидно, що до теми активізації справи Георгія Гонгадзе ми ще повернемося.
Головне в цій ситуації – попри непомітні спроби влади притупити увагу до справи Гонгадзе, тепер вона знову в центрі уваги. Ми не сумніваємося у правдивості оприлюдненого у "Індепендент". Ця стаття стала ще одним ланцюгом, який веде до головної людини, винної у знищенні Георгія. Його ім’я і адреса відома всім.
Читайте також:
ГОНГАДЗЕ УБИЛИ ПОСТРІЛОМ У ГОЛОВУ – ТОМУ З`ЯВИВСЯ ГРОМАДЯНИН К.
ГЕНПРОКУРАТУРА ПОРУШИТЬ СПРАВУ ЧЕРЕЗ ВИТІК ІНФОРМАЦІЇ ПРО ГОНГАДЗЕ В "ІНДЕПЕНДЕНТ"?
Мирослава Гонгадзе: правдивість "Індепендент" доводить зникнення паспорта Георгія
ГЕНПРОКУРАТУРА: В УБИВСТВІ ГОНГАДЗЕ ЗІЗНАВСЯ "ГРОМАДЯНИН К.". Затриманий по іншій справі
ГЕНПРОКУРАТУРА НЕ ВІРИТЬ СТАТТІ В "ІНДЕПЕНДЕНТ" ПРО СПРАВУ ГОНГАДЗЕ
ДЖЕРЕЛАМ, ЯКІ ДАЛИ "ВИТІК" У СПРАВІ ГОНГАДЗЕ В "ІНДЕПЕНДЕНТ", ПОГРОЖУВАЛО МВС
"Кравченко наказав убити Гонгадзе від імені Кучми". У Британії оприлюднені допити міліціонерів "наружки"
Адвокат начальника "наружки" Пукача заявляє, що за Гонгадзе могла стежити міліція
