Народний варіант Ющенка
Четвер, 17 червня 2004, 23:46
Найкращий спосіб боротьби з інформблокадою опозиція засвоїла ще під час кампанії-2002. Це передвиборче турне. Власне, саме на мітингах заробили свої проценти "Наша Україна", БЮТ, СПУ і КПУ. Відразу після початку офіційної агітації Ющенко, Тимошенко, Мороз і Симоненко переїхали жити в літаки та автомобілі. Наскільки відомо, лідер "Нашої України" одного разу також спробував провести зустріч з виборцями в електричці. Мітинг у рухомому складі закінчився тим, що машиніст відмовився дати про це оголошення по електропотягу, аби не бути звільненим з роботи.
Медведчук у 2002 році також провів кілька мітингів. А Литвин як лідер "За єду!" взагалі не ускладнював собі життя такими походами в народ. Підсумок виборів засвідчив, що це була його помилка: найефективнішою технологією було пряме і безпосереднє спілкування з людьми.
З чим іде Ющенко на вибори 2004? Це питання кореспонденти "Української правди" намагалися з'ясувати протягом двох рейдів, зроблених разом із лідером "Нашої України" в регіони.
Минулої неділі Ющенко цілий день провів у суцільних переїздах та мітингах по Полтавщині. Вірніше, по п'яти її райцентрах, які входять у 151-й виборчий округ. Той самий, де 20 червня мають відбутися проміжні вибори народного депутата. Ющенка агітував за кандидата Кулика, але так само це був і його передвиборчий тур.
А три тижні тому, 27 травня Ющенко був на Одещині. Підтримуючи Бродського на довиборах у парламент, він також заїхав до Білгород-Дністровського. Ще одна провінція, до якої може не дійти карта агітмаршрутів під час офіційної передвиборчої кампанії.
Вона стартує 3 липня. Однак зараз можна уже говорити про конкретні моделі поведінки Ющенка, які навряд чи зазнають суттєвих коректив. Ющенко у "бойовій обстановці" на далекій периферії – більш різкий. Мова стала прямішою, а оцінки – жорсткішими.
Цьому сприяла відсутність центральних медіа та безпосередній контакт з електоратом. Майстерність у навішуванні ярликів в Ющенка уже на рівні Симоненка. Однак нічим не можна пояснити слабку аргументацію при агітуванні лідера "Нашої України" за себе самого.
Загалом виступів Ющенка та з його відповідей на питання людей вже зараз можна виокремити кілька тем, які, вочевидь, будуть розвиватися й акцентуватися і надалі.
Хто ворог?
Ющенко іде в народ із гаслом "Злодії при владі". Власне, із почутого можна зробити висновок – Ющенко більше критикує і значно менше пропонує свій шлях розв'язання проблем.
"Бандити" – одне із найбільш уживаних слів у лексиконі Ющенка, коли він згадує про владу. З процесуальної точки зору він не має права нагороджувати цим ярликом когось конкретно. Але він і не називає жодних прізвищ, тому позов "про захист честі та гідності" йому не загрожує. Подавати просто немає кому. Хіба що хтось від імені "влади" подасть колективне звернення до суду.
"Майбутнє України повинні визначати 48 мільйонів громадян, а не бандити на сходнякє", - Ющенко про необхідність чесних виборів. "Якщо ми не будемо з Морозом єдині – це буде перший комплімент для перемоги бандитів", - Ющенко про необхідність об'єднання з лідером СПУ. Обидва приклади – з Білгород-Дністровського.
"Я не вірю в Україну, якою керують бандити", - стверджував Ющенко під час одного з виступів на Полтавщині. "Я не люблю кримінальну владу. Я не люблю владу, яка живе "по понятіям", - стверджував він у іншому.
"Україна сьогодні ділиться не на лівих і на правих. Україна ділиться на тих, хто краде і не краде", - таким був посил Ющенка полтавчанам. Ющенко в Білгород-Дністровському: "Владі треба не красти, щоб жив з нормальною зарплатою вчитель, солдат. Ми пропонуємо не красти (оплески)".
"Не питайте мене, як змінити життя на краще. Треба прибрати рецидивістів із політики", - заявив Ющенко у білгород-дністровському будинку культури. При цьому знову жодних прізвищ не названо. Але варто зауважити, що Ющенко де-юре "рецидивістів" у нинішньому керівництві держави немає. Той, хто міг би претендувати на такий титул – то його судимості погашено.
"У нас прем'єр-міністри діляться на тих, хто сидів у тюрмі, і тих, хто не сидів. Так от, я прем'єр-міністр, який не сидів у тюрмі", - ще каже Ющенко. Прізвище мішені при цьому називати зовсім не обов'язково, тому що про пікантні деталі біографії прем'єра після викривальних заяв прес-служби Кабміну поінформовані навіть в глибинці.
На такому фоні Ющенкові залишається підкреслити, що він "вийшов з уряду без жодної проблеми, яка б мене ілюструвала як людину, яка не шанує закон, яка не шанує порядок чи веде непублічну діяльність".
"Давайте не будемо забувати, що є порядні, професійні люди, які готові служити нації і державі", - переконує Ющенко. І уточнює, що має на увазі не лише "Нашу Україну":
"Вони є сьогодні, і не тільки в центрі, не тільки в блоці "Наша Україна", вони є на місцях. Я переконаний, що багато таких порядних людей, яким набридло підкорятися бандитам, виконувати їхні вказівки, працюють і в нинішній владі".
"Я хочу сказати, що я не краду, і другим не дам красти", - стверджує майбутній кандидат у президенти, обіцяючи від свого блоку "щиру політику". "Я хочу дивитися вам в очі багато-багато років", – додає він.
У Білгород-Дністровському до лідера "Нашої України" було "компроматне" питання – про банк "Україна". Ющенко: "Я закрив двері до нього в 1993 році. До 1993, коли я працював з Вадимом Петровичем (Гетьманом), це був найбільший банк України. Ми банк родили, робили сильним, а потім прийшла банда і довела його до банкрутства..."
Ющенко чітко подає себе як опозиційного політика, без усяких префіксів "конструктивності". Наголошуючи на відмові від критики на адресу КПУ чи СПУ, Ющенко у той же час називає нинішній режим "тоталітарним".
Це продиктовано, вочевидь, з одного боку усвідомленням того, що основна протидія виходитиме саме з боку влади, і в той же час намаганням залучити на свій бік протестний та частину рожево-червоного електорату. Тим більше якщо це виступ на "лівій" Полтавщині.
"Я вийду до нації зі спеціальним посланням"
У виступах Ющенка проблема "бандитської влади" має паралельну сюжетну лінію. Це тема економіки, і вона не повинна бути економною на обіцянки. Ключову частину свого виступу Ющенко присвячує саме цьому: зарплатам і пенсіям – головним виразникам цієї складної для електорату науки.
Критика влади за соціальну політику – один із стрижнів промови Ющенка. "Я є економістом. І питання, як підвищити зарплату на 30-50%, не є проблемою", - заявив він на Одещині. "Але відразу підвищаться ціни!", - репліка із залу. Відповідь Ющенка: "Не намагайтеся полемізувати на ці питання зі мною!... Якщо підвищувати зарплату за рахунок зароблених ресурсів, а не емісії, то інфляція ніколи не підвищиться".
Аргументи Ющенко підкріплює саморекламою: "Я 25 років працював банкіром, економістом. Коли я був у НБУ, я входив до п'ятірки найкращих банкірів світу".
Цей виступ відбувся в кінці травня. І тоді Ющенко обіцяв: "Через кілька тижнів ви будете свідками, як уряд визнає, що є гроші виплатити частину боргів". Як відомо, тепер половину з 4,2 мільярдів, вилучених із продажу "Криворіжсталі", планується спрямувати по погашення заборгованостей. Приховані доходи бюджету – головний джокер Ющенка у розповідях про "бандитів" і "розкрадання".
Примітно, що критикуючи українську владу, Ющенко навіть наводить приклад тоталітарної сусідки України. "Ніколи не беріть у розрахунок аргумент уряду, що немає грошей, щоб зробити зарплату як в Білорусії!", - звертається Ющенко до виборців.
Мітинг, звичайно, не найзручніше місце для детальної й глибокої розмови про програму кандидата у президенти. Та й не можна іще – виборча кампанія ще не стартувала. А тому Ющенко пообіцяв: "Через декілька тижнів я вийду до нації зі спеціальним посланням, яке буде характеризувати мою виборчу програму".
Формулювання, що зірвалося з язика лідера "Нашої України", таки й справді нагадує часто приписуване йому недругами "месіанством". З іншого боку, набагато важливіше, щоб суть не була популістською, що закидав Вікторові Андрійовичу інший, мабуть, найбільше нелюбимий Ющенком Віктор.
Політреформа
"Мій підпис ніколи не буде з підписом Медведчука", - безапеляційно заявляє Ющенко. Власне, про антагонізм між обома політиками нагадувати зайве. Але цікаво, якби Медведчук погодився "дати хід", наприклад, проекту політреформи, запропонованому "Нашою Україною", остання б не погодилася "з принципу"?
Але оскільки шансів у "нашоукраїнського" проекту ніяких, таке питання перед блоком і Ющенком не стоїть. А оскільки метою тої реформа, яка проводиться владою, на думку Ющенка, є "маніпуляція", то вона, за його словами може привести до того, що "в кінці жовтня в цій країні буде новий прем'єр-міністр з повноваженнями президента, якого оберуть 226 народних депутатів".
"І не дивуйтеся, якщо його прізвище буде Кучма", - додає Ющенко на Полтавщині.
"Політреформа – це чистої води провокація. Кучма – разом із Симоненком, із, на жаль, Морозом – запропонував зміни, метою яких було не як зробити владу демократичною, а як зробити, щоб влада залишилася незмінною", - заявив він у Білгород-Дністровському.
Для Ющенка є героями ті "нашоукраїнці", які блокували історичне голосування 24 грудня минулого року: "Ми були в парламенті три дні і три ночі, і я бачив громадян, які не бідні, які ночували на ковроліні, і їм носили передачі – це був свого роду подвиг".
І традиційна теза, що питання політреформи і обрання президента треба розвести: "Якщо ми не зробимо чесні вибори – це буде найгірший сувенір для України".
"Батьки і діти"
Питання про ставлення Ющенка до Кучми, як і до опозиції, потребує від нього окремого пояснення. Тим паче, що гарант сам не раз уже нагадував, що нинішній головний опозиціонер його он татом "називав".
"Кучму батьком я ніколи не називав. А коли йшла мова про ставлення до нього, казав, що я бачу їх (наші стосунки) як стосунки між поколіннями", - пояснює Ющенко. Додаючи, що й не гладкі стосунки, і не повне розуміння списує на конфлікт поколінь, які бачать світ по-різному.
А підписання сумновідомого спільного з президентом та спікером звернення під час акції "Україна без Кучми" Ющенко пояснює наступним чином: "Я переконаний, що ті мотивації, які вивели опозицію на вулицю у 2000 році, і той гнів, були адекватними до того, що робила влада. Я був завжди на стороні опозиції, але я ніс ще відповідальність як прем'єр-міністр".
На його думку, якби конфлікт тоді набирав обертів й далі, то "переможцем була би не опозиція", а "була б влада і СДПУ й маленький нуль". Навівши як приклад, котрий не треба наслідувати, зруйновану громадянською війною Абхазію, Ющенко стверджує: "Як прем'єр-міністр я повів себе абсолютно відповідально по відношенню до своєї нації, а не по відношенню до ще когось".
П'ята графа
На російськомовній Одещині не могло не постати питання російської мови. На цю тему в Ющенка є заготовлена відповідь, яку доводилося неодноразово чути і раніше: "Я народився у родині, де мовою спілкування була українська. І я хочу говорити українською. Говорити українською – це не бажання позу зробити, мені на ній просто зручно".
"Єдина держава, де українська мова буде державною – це Україна. Якщо зникне українська мова, або поезія Шевченка, або народна пісня на Дністрі, або сало, або український борщ – світ буде бідніше", - ще один, доволі оригінальний, висновок.
Примітно, що у Білгород-Дністровському Ющенко виступав російською мовою. Щодо її статусу він уникає конкретної відповіді: "Право вибору мови спілкування – це виключне право людини". Тобто "проти" надання їй державного статусу він не виступає, але і "за", звичайно, теж.
Ще одна тема – це розвінчування міфу про "американського зятя". Це виходить у Ющенка більш переконливо, ніж питання мови:
"Мій тесть Чумаченко Михайло Андрійович народився в селі Зайцівки. Це один із американських штатів на півночі Донецької області. Теща в селі Літки – це теж така назва американська – під Києвом".
"У війну тесть працював на каменоломнях, теща – остарбайтером. Після закінчення війни тесть сказав: "До Сталіна я не хочу повертатися, він мене закатує. Вісім років він лежав у лікарні, туберкульоз, вирізали легеню. В 1956 переїздить з Німеччини до Флориди. Все життя працював електриком. Одній із доньок дає вищу освіту, яка закінчує університет, робить непогану кар'єру. 13 років тому вона приїздить до України. Думаю, вона зробила правильно. Моя дружина не в Америку поїхала, а з Америки повернулася. Я горжуся жінкою, яка пішла на такі ризики".
***
Немає сенсу переповідати усі запитання та відповіді, записки із якими надходили Ющенкові під час мітингів. Але що важливо - вони не відфільтруються за "зручністю". Відповідалося й про 2 мільярди, які нібито США виділили, щоб "пропхати" його у президенти, і про непопулярну серед населення позицію фракції щодо відправлення українського контингенту в Ірак, і про приватизацію землі, й про пільги, й про ставлення до ОУН-УПА тощо.
Можна, мабуть, погодитися з однією з присутніх на мітингу місцевих жительок, що Ющенко ораторським хистом поступається "трибуну" Симоненку. Але, здається, він компенсує це своєю манерою вести розмову на рівних, постійно апелюючи до досвіду, розуму та серця слухачів, пояснюючи свою позицію та спростовуючи домисли.
Сам лідер "Нашої України" каже, що не здивується, коли десь так у жовтні людям скажуть, що Ющенко кожен вечір виходить на Хрещатик і там їсть дітей".
Втім, найефективнішим способом переконання людей та завойовування прихильників було й залишається, безперечно, особисте спілкування. Мітинги у Чутовому, Карлівці, Машівці, Нових Санжарах та Кобеляках на Полтавщині (перший з яких почався о пів на одинадцяту вдень, а останній о пів на одинадцяту, але вже вечора, закінчився) показали готовність слухати – і чути.
Кожного разу збирали вони сотні людей, яких не лякало ні пекуче сонце – вдень, ні комарі – увечері. І це, слід додати, на "червоній" Полтавщині, де на останніх президентських виборах кандидат Симоненко залишив далеко позаду кандидата Кучму, отримавши другий найкращий результат по Україні, а на парламентських виборах 2002 року ліві набрали разом під 40% голосів.
Така ж картина і у Білгород-Дністровському: хоча це явно не найзручніший для Ющенка регіон, але у будній день в будинку культури зібрався повний зал. Люди стояли і в проходах. Тепер ще цікаво було б, щоправда, поспостерігати, як зустрічатимуть Ющенка в донбаській "глибинці"…
От тільки чи вистачить йому часу "обійти Україну" і дійти до кожного виборця – не лише у райцентрах, а й по селах.
P.S. "Українська правда" висловлює також готовність щодо висвітлення зустрічей з виборцями інших кандидатів у президенти України.
Медведчук у 2002 році також провів кілька мітингів. А Литвин як лідер "За єду!" взагалі не ускладнював собі життя такими походами в народ. Підсумок виборів засвідчив, що це була його помилка: найефективнішою технологією було пряме і безпосереднє спілкування з людьми.
З чим іде Ющенко на вибори 2004? Це питання кореспонденти "Української правди" намагалися з'ясувати протягом двох рейдів, зроблених разом із лідером "Нашої України" в регіони.
Минулої неділі Ющенко цілий день провів у суцільних переїздах та мітингах по Полтавщині. Вірніше, по п'яти її райцентрах, які входять у 151-й виборчий округ. Той самий, де 20 червня мають відбутися проміжні вибори народного депутата. Ющенка агітував за кандидата Кулика, але так само це був і його передвиборчий тур.
А три тижні тому, 27 травня Ющенко був на Одещині. Підтримуючи Бродського на довиборах у парламент, він також заїхав до Білгород-Дністровського. Ще одна провінція, до якої може не дійти карта агітмаршрутів під час офіційної передвиборчої кампанії.
Вона стартує 3 липня. Однак зараз можна уже говорити про конкретні моделі поведінки Ющенка, які навряд чи зазнають суттєвих коректив. Ющенко у "бойовій обстановці" на далекій периферії – більш різкий. Мова стала прямішою, а оцінки – жорсткішими.
Цьому сприяла відсутність центральних медіа та безпосередній контакт з електоратом. Майстерність у навішуванні ярликів в Ющенка уже на рівні Симоненка. Однак нічим не можна пояснити слабку аргументацію при агітуванні лідера "Нашої України" за себе самого.
Загалом виступів Ющенка та з його відповідей на питання людей вже зараз можна виокремити кілька тем, які, вочевидь, будуть розвиватися й акцентуватися і надалі.
Хто ворог?
Ющенко іде в народ із гаслом "Злодії при владі". Власне, із почутого можна зробити висновок – Ющенко більше критикує і значно менше пропонує свій шлях розв'язання проблем.
"Бандити" – одне із найбільш уживаних слів у лексиконі Ющенка, коли він згадує про владу. З процесуальної точки зору він не має права нагороджувати цим ярликом когось конкретно. Але він і не називає жодних прізвищ, тому позов "про захист честі та гідності" йому не загрожує. Подавати просто немає кому. Хіба що хтось від імені "влади" подасть колективне звернення до суду.
"Майбутнє України повинні визначати 48 мільйонів громадян, а не бандити на сходнякє", - Ющенко про необхідність чесних виборів. "Якщо ми не будемо з Морозом єдині – це буде перший комплімент для перемоги бандитів", - Ющенко про необхідність об'єднання з лідером СПУ. Обидва приклади – з Білгород-Дністровського.
"Я не вірю в Україну, якою керують бандити", - стверджував Ющенко під час одного з виступів на Полтавщині. "Я не люблю кримінальну владу. Я не люблю владу, яка живе "по понятіям", - стверджував він у іншому.
"Україна сьогодні ділиться не на лівих і на правих. Україна ділиться на тих, хто краде і не краде", - таким був посил Ющенка полтавчанам. Ющенко в Білгород-Дністровському: "Владі треба не красти, щоб жив з нормальною зарплатою вчитель, солдат. Ми пропонуємо не красти (оплески)".
"Не питайте мене, як змінити життя на краще. Треба прибрати рецидивістів із політики", - заявив Ющенко у білгород-дністровському будинку культури. При цьому знову жодних прізвищ не названо. Але варто зауважити, що Ющенко де-юре "рецидивістів" у нинішньому керівництві держави немає. Той, хто міг би претендувати на такий титул – то його судимості погашено.
"У нас прем'єр-міністри діляться на тих, хто сидів у тюрмі, і тих, хто не сидів. Так от, я прем'єр-міністр, який не сидів у тюрмі", - ще каже Ющенко. Прізвище мішені при цьому називати зовсім не обов'язково, тому що про пікантні деталі біографії прем'єра після викривальних заяв прес-служби Кабміну поінформовані навіть в глибинці.
На такому фоні Ющенкові залишається підкреслити, що він "вийшов з уряду без жодної проблеми, яка б мене ілюструвала як людину, яка не шанує закон, яка не шанує порядок чи веде непублічну діяльність".
"Давайте не будемо забувати, що є порядні, професійні люди, які готові служити нації і державі", - переконує Ющенко. І уточнює, що має на увазі не лише "Нашу Україну":
"Вони є сьогодні, і не тільки в центрі, не тільки в блоці "Наша Україна", вони є на місцях. Я переконаний, що багато таких порядних людей, яким набридло підкорятися бандитам, виконувати їхні вказівки, працюють і в нинішній владі".
"Я хочу сказати, що я не краду, і другим не дам красти", - стверджує майбутній кандидат у президенти, обіцяючи від свого блоку "щиру політику". "Я хочу дивитися вам в очі багато-багато років", – додає він.
У Білгород-Дністровському до лідера "Нашої України" було "компроматне" питання – про банк "Україна". Ющенко: "Я закрив двері до нього в 1993 році. До 1993, коли я працював з Вадимом Петровичем (Гетьманом), це був найбільший банк України. Ми банк родили, робили сильним, а потім прийшла банда і довела його до банкрутства..."
Ющенко чітко подає себе як опозиційного політика, без усяких префіксів "конструктивності". Наголошуючи на відмові від критики на адресу КПУ чи СПУ, Ющенко у той же час називає нинішній режим "тоталітарним".
Це продиктовано, вочевидь, з одного боку усвідомленням того, що основна протидія виходитиме саме з боку влади, і в той же час намаганням залучити на свій бік протестний та частину рожево-червоного електорату. Тим більше якщо це виступ на "лівій" Полтавщині.
"Я вийду до нації зі спеціальним посланням"
У виступах Ющенка проблема "бандитської влади" має паралельну сюжетну лінію. Це тема економіки, і вона не повинна бути економною на обіцянки. Ключову частину свого виступу Ющенко присвячує саме цьому: зарплатам і пенсіям – головним виразникам цієї складної для електорату науки.
Критика влади за соціальну політику – один із стрижнів промови Ющенка. "Я є економістом. І питання, як підвищити зарплату на 30-50%, не є проблемою", - заявив він на Одещині. "Але відразу підвищаться ціни!", - репліка із залу. Відповідь Ющенка: "Не намагайтеся полемізувати на ці питання зі мною!... Якщо підвищувати зарплату за рахунок зароблених ресурсів, а не емісії, то інфляція ніколи не підвищиться".
Аргументи Ющенко підкріплює саморекламою: "Я 25 років працював банкіром, економістом. Коли я був у НБУ, я входив до п'ятірки найкращих банкірів світу".
Цей виступ відбувся в кінці травня. І тоді Ющенко обіцяв: "Через кілька тижнів ви будете свідками, як уряд визнає, що є гроші виплатити частину боргів". Як відомо, тепер половину з 4,2 мільярдів, вилучених із продажу "Криворіжсталі", планується спрямувати по погашення заборгованостей. Приховані доходи бюджету – головний джокер Ющенка у розповідях про "бандитів" і "розкрадання".
Примітно, що критикуючи українську владу, Ющенко навіть наводить приклад тоталітарної сусідки України. "Ніколи не беріть у розрахунок аргумент уряду, що немає грошей, щоб зробити зарплату як в Білорусії!", - звертається Ющенко до виборців.
Мітинг, звичайно, не найзручніше місце для детальної й глибокої розмови про програму кандидата у президенти. Та й не можна іще – виборча кампанія ще не стартувала. А тому Ющенко пообіцяв: "Через декілька тижнів я вийду до нації зі спеціальним посланням, яке буде характеризувати мою виборчу програму".
Формулювання, що зірвалося з язика лідера "Нашої України", таки й справді нагадує часто приписуване йому недругами "месіанством". З іншого боку, набагато важливіше, щоб суть не була популістською, що закидав Вікторові Андрійовичу інший, мабуть, найбільше нелюбимий Ющенком Віктор.
Політреформа
"Мій підпис ніколи не буде з підписом Медведчука", - безапеляційно заявляє Ющенко. Власне, про антагонізм між обома політиками нагадувати зайве. Але цікаво, якби Медведчук погодився "дати хід", наприклад, проекту політреформи, запропонованому "Нашою Україною", остання б не погодилася "з принципу"?
Але оскільки шансів у "нашоукраїнського" проекту ніяких, таке питання перед блоком і Ющенком не стоїть. А оскільки метою тої реформа, яка проводиться владою, на думку Ющенка, є "маніпуляція", то вона, за його словами може привести до того, що "в кінці жовтня в цій країні буде новий прем'єр-міністр з повноваженнями президента, якого оберуть 226 народних депутатів".
"І не дивуйтеся, якщо його прізвище буде Кучма", - додає Ющенко на Полтавщині.
"Політреформа – це чистої води провокація. Кучма – разом із Симоненком, із, на жаль, Морозом – запропонував зміни, метою яких було не як зробити владу демократичною, а як зробити, щоб влада залишилася незмінною", - заявив він у Білгород-Дністровському.
Для Ющенка є героями ті "нашоукраїнці", які блокували історичне голосування 24 грудня минулого року: "Ми були в парламенті три дні і три ночі, і я бачив громадян, які не бідні, які ночували на ковроліні, і їм носили передачі – це був свого роду подвиг".
І традиційна теза, що питання політреформи і обрання президента треба розвести: "Якщо ми не зробимо чесні вибори – це буде найгірший сувенір для України".
"Батьки і діти"
Питання про ставлення Ющенка до Кучми, як і до опозиції, потребує від нього окремого пояснення. Тим паче, що гарант сам не раз уже нагадував, що нинішній головний опозиціонер його он татом "називав".
"Кучму батьком я ніколи не називав. А коли йшла мова про ставлення до нього, казав, що я бачу їх (наші стосунки) як стосунки між поколіннями", - пояснює Ющенко. Додаючи, що й не гладкі стосунки, і не повне розуміння списує на конфлікт поколінь, які бачать світ по-різному.
А підписання сумновідомого спільного з президентом та спікером звернення під час акції "Україна без Кучми" Ющенко пояснює наступним чином: "Я переконаний, що ті мотивації, які вивели опозицію на вулицю у 2000 році, і той гнів, були адекватними до того, що робила влада. Я був завжди на стороні опозиції, але я ніс ще відповідальність як прем'єр-міністр".
На його думку, якби конфлікт тоді набирав обертів й далі, то "переможцем була би не опозиція", а "була б влада і СДПУ й маленький нуль". Навівши як приклад, котрий не треба наслідувати, зруйновану громадянською війною Абхазію, Ющенко стверджує: "Як прем'єр-міністр я повів себе абсолютно відповідально по відношенню до своєї нації, а не по відношенню до ще когось".
П'ята графа
На російськомовній Одещині не могло не постати питання російської мови. На цю тему в Ющенка є заготовлена відповідь, яку доводилося неодноразово чути і раніше: "Я народився у родині, де мовою спілкування була українська. І я хочу говорити українською. Говорити українською – це не бажання позу зробити, мені на ній просто зручно".
"Єдина держава, де українська мова буде державною – це Україна. Якщо зникне українська мова, або поезія Шевченка, або народна пісня на Дністрі, або сало, або український борщ – світ буде бідніше", - ще один, доволі оригінальний, висновок.
Примітно, що у Білгород-Дністровському Ющенко виступав російською мовою. Щодо її статусу він уникає конкретної відповіді: "Право вибору мови спілкування – це виключне право людини". Тобто "проти" надання їй державного статусу він не виступає, але і "за", звичайно, теж.
Ще одна тема – це розвінчування міфу про "американського зятя". Це виходить у Ющенка більш переконливо, ніж питання мови:
"Мій тесть Чумаченко Михайло Андрійович народився в селі Зайцівки. Це один із американських штатів на півночі Донецької області. Теща в селі Літки – це теж така назва американська – під Києвом".
"У війну тесть працював на каменоломнях, теща – остарбайтером. Після закінчення війни тесть сказав: "До Сталіна я не хочу повертатися, він мене закатує. Вісім років він лежав у лікарні, туберкульоз, вирізали легеню. В 1956 переїздить з Німеччини до Флориди. Все життя працював електриком. Одній із доньок дає вищу освіту, яка закінчує університет, робить непогану кар'єру. 13 років тому вона приїздить до України. Думаю, вона зробила правильно. Моя дружина не в Америку поїхала, а з Америки повернулася. Я горжуся жінкою, яка пішла на такі ризики".
***
Немає сенсу переповідати усі запитання та відповіді, записки із якими надходили Ющенкові під час мітингів. Але що важливо - вони не відфільтруються за "зручністю". Відповідалося й про 2 мільярди, які нібито США виділили, щоб "пропхати" його у президенти, і про непопулярну серед населення позицію фракції щодо відправлення українського контингенту в Ірак, і про приватизацію землі, й про пільги, й про ставлення до ОУН-УПА тощо.
Можна, мабуть, погодитися з однією з присутніх на мітингу місцевих жительок, що Ющенко ораторським хистом поступається "трибуну" Симоненку. Але, здається, він компенсує це своєю манерою вести розмову на рівних, постійно апелюючи до досвіду, розуму та серця слухачів, пояснюючи свою позицію та спростовуючи домисли.
Сам лідер "Нашої України" каже, що не здивується, коли десь так у жовтні людям скажуть, що Ющенко кожен вечір виходить на Хрещатик і там їсть дітей".
Втім, найефективнішим способом переконання людей та завойовування прихильників було й залишається, безперечно, особисте спілкування. Мітинги у Чутовому, Карлівці, Машівці, Нових Санжарах та Кобеляках на Полтавщині (перший з яких почався о пів на одинадцяту вдень, а останній о пів на одинадцяту, але вже вечора, закінчився) показали готовність слухати – і чути.
Кожного разу збирали вони сотні людей, яких не лякало ні пекуче сонце – вдень, ні комарі – увечері. І це, слід додати, на "червоній" Полтавщині, де на останніх президентських виборах кандидат Симоненко залишив далеко позаду кандидата Кучму, отримавши другий найкращий результат по Україні, а на парламентських виборах 2002 року ліві набрали разом під 40% голосів.
Така ж картина і у Білгород-Дністровському: хоча це явно не найзручніший для Ющенка регіон, але у будній день в будинку культури зібрався повний зал. Люди стояли і в проходах. Тепер ще цікаво було б, щоправда, поспостерігати, як зустрічатимуть Ющенка в донбаській "глибинці"…
От тільки чи вистачить йому часу "обійти Україну" і дійти до кожного виборця – не лише у райцентрах, а й по селах.
P.S. "Українська правда" висловлює також готовність щодо висвітлення зустрічей з виборцями інших кандидатів у президенти України.
