Мороз: Якщо кажуть, що Медведчук зробив ставку на Мороза, то чому він вимагає від мене 1 мільйон гривень
П'ятниця, 11 червня 2004, 17:49
Підтримуючи "Громадське радіо" в боротьбі за існування, "Українська правда" розміщує на своєму сайті розшифровки його ефірів. Слухайте також аудіофайл
Маючи політичні претензії, і не тільки, до Віктора Януковича, і на взаєм, вони є представниками різних промислово-фінансових олігархічних кланів. Я гадаю, є ще й політична підстава для того, бо мова йде про перспективу політичну для Віктора Медведчука, в тому числі під час виборів парламентських через два роки. Заради такої перспективи він сьогодні буде домовлятися з Януковичем.
Кость Бондаренко: В ефірі програма "Тема дня" - проект "Громадського радіо". І сьогодні ми будемо знову говорити, як і щотижня, про актуальні теми, які хвилюють наше суспільство, теми, які змушують дискутувати і сперечатися. Сьогодні ми власне продовжимо ту тему, яку розпочали минулого четверга нагадаю нашим слухачам, ми говорили про можливість висунення єдиного кандидата від лівих сил. Тоді гостем нашої студії був лідер українських комуністів Петро Миколайович Симоненко. Сьогодні ми продовжимо цю розмову з іншим гостем студії, з лідером Соціалістичної партії України, народним депутатом України Олександром Олександровичем Морозом.
Добрий вечір, пане Олександре!
Олександр Мороз: Добрий вечір!
Кость Бондаренко: Отже, висунення єдиного кандидата від лівих сил. Наскільки воно може бути реальним, наскільки є підстави вважати, що єдиний кандидат від лівих сил все-таки буде? Що це не є просто якась гола декларація чи поспішна заява?
Олександр Мороз: На мій погляд, така потреба є в суспільстві. І, відповідаючи на запити суспільства, на таку потребу, очевидно, що представникам політичних партій лівого спрямування потрібно було б знайти відповідь на таку потребу. Розуміючи це, ми справді проводимо сьогодні консультацію з комуністами, але я не сказав би, що сьогодні реально до конкретних результатів ці консультації привели, принаймні поки що. Чому я кажу поки що? Тому що політична кампанія, яка розпочинається в Україні, буде мати свою, досить високу динаміку.
Вона висуватиме нові обставини, і ці обставини, я думаю, впливатимуть на позицію наших політичних сил. Поки що ми провели декілька зустрічей між мною і Петром Симоненком, а також провели, вважаю, першу конструктивну зустріч керівників Компартії і Соцпартії, де у відвертій формі обговорили все те, що стосується інтересів людей і взаємин міжпартійних. Я задоволений вже тим, що ми дійшли висновку, що наші взаємні уколи, які інколи спостерігаються через наші засоби масової інформації, інколи в сесійній залі, користі не приносять ні нашій партій, ні партії комуністів, а приносять вигоду третім, а також приносять вигоду владному режиму, і з цим треба покінчити.
им паче, що, хоча електоральні поля у нас близькі дуже і це природно, і ми є конкурентами на виборах, і це теж природно, саме через близькість наших політичних позицій, все-таки ми вже маємо свої сталі електорати, і думати, що хтось виграє на тих взаємних уколах нічого не вийде з того. Треба шукати можливість для координації зусиль, для аналізу загальної ситуації, і добиватися в цій ситуації вигоди для себе.
Ми виходили у цій дискусії із різного дещо бачення перспектив у президентській кампанії, якщо вести мову про одну або іншу конфігурацію поєднання зусиль. Зокрема, йшлося про те, чи виграватиме представник Соціалістичної партії при підтримці комуністів, чи представник Комуністичної партії при підтримці соціалістів. Є ще третій варіант, про який я говорив: якщо є така згода, давайте знайдемо взагалі нейтральну фігуру, може, навіть не члена нашої партії, а позапартійну людину, яку можуть підтримати одні й інші.
Говорилося про те, що ми офіційно зверталися до комуністів ще у 1998 році про висунення єдиного блоку на виборах того часу до парламенту, про нашу Декларацію єдності, яку ми написали і запропонували від імені політради в 2001 році перед виборами 2002 року і про нашу ініціативу ще 1999 року до всіх лівих та лівоцентристських партій провести об’єднання всіх цих сил аж до створення єдиної партії. На превеликий жаль, це вже історія, і ми сьогодні виносимо з того уроки, які ми аналізуємо. Зокрема, наша партія про те, що наша позиція була правильна.
Але тепер вже суттєво змінилися обставини, і навряд чи сьогодні той формат співпраці, який згадував на зустрічі Петро Симоненко, про те, що можливе навіть злиття партій. За висновками всіх учасників зустрічі, ми зрозуміли, що це вже із простору теорії скоріше, а на практиці це навряд чи вдасться зробити. І з того робити трагедію й журитися не варто, треба просто працювати в нових умовах, але правильно врахувати ті реалії, які є в нинішніх умовах.
Кость Бондаренко: Які головні ризики стоять перед таким блоком, таким союзом? І де вони лежать, ці ризики в ідеологічній площині, в особистісній площині чи в площині якихось зовнішніх чинників?
Олександр Мороз: Я тут зовнішні чинники зняв би, бо вони мають несуттєве значення на ситуацію в Україні якщо говорити за межами України. Якщо говорити про особистісні та ідеологічні чинники, я думаю, треба сказати, що вони мають певне значення, і ми повинні при цьому опиратися на той аналіз, на ту соціологію, яку ми маємо, а також на аналіз перспектив, а також на аналіз практики, яка дозволяє нам робити відповідні висновки.
Я можу, зокрема, сказати про вибори 1999 року. Коли ми в той час йшли на кампанію, ми не нав’язували комуністам думку підтримати представника соціалістів, бо він має суттєво вищий рейтинг на початок виборчої кампанії. Ми розуміли, що суспільство ще не готове до врахування таких речей, і стабільний комуністичний електорат, який на той час складав більше 20%, поза всяким сумнівом, був переконаний в тому, що поворот назад, поворот до керівництва
Комуністичної партії можливий і необхідний. І зламати такий стереотип, таку інерцію було нам не під силу, ми це прекрасно розуміли. Але водночас ми відчували, що загальна конфігурація кампанії розгортається за російським сценарієм. І перебороти владу в такій ситуації комуністам не вдасться, і ми, власне, одержали такий результат.
Інша річ, що фальсифікація була колосальна, і сьогодні треба ставити під сумнів перемогу Кучми у другому турі, так само як його вихід у другий тур. Але то вже інша справа. Багато факторів говорило про те, що відпрацьовується саме цей російський сценарій. Сьогодні ми ведемо соціологію і бачимо дещо іншу ситуацію. Є позиції такі стартові у комуністів важливі, суттєві, але вони слабші, ніж були у 1999 році.
Натомість у нас змінилася ситуація ми маємо сьогодні партію потужну, яка навіть за чисельністю наближається до партії комуністів. Може, це егоїстично звучить з мого боку, але, на мій погляд, вона більш перспективна. Власне, дивно було б, якби я говорив не так, але, на мій погляд, вона перспективніша від наших партнерів, від комуністів.
Тому якби сьогодні зусилля були складені на користь соціалістів, то разом із кумулятивним ефектом, який будь-яка координація чи концентрація передбачає, це могло б забезпечити нам пристойний успіх. Я не говорю вже про те, що тоді б могли приєднатися до такого ряду інші політичні сили. Наскільки це вдасться побачимо. Повертаюся ще раз до тих обставин, які можуть бути в ході самої кампанії.
Однією з таких обставин, на мій погляд, є здійснення реформи системи влади через внесення змін до Конституції. Я вважаю, що тоді у нас з’являється дуже багато нюансів, дуже багато можливостей змінити політичну ситуацію в державі. Очевидно, сьогодні не варто було б говорити про деякі деталі, оскільки мова йде про багатьох фігурантів, не тільки соціалістів і комуністів, а й представників "Нашої України", Блоку Юлії Тимошенко, окремих партій, таких як партія "Свобода", Партія зелених навіть.
Тобто розкриється, очевидно, такий простір для знаходження ефективних комбінацій, корисних для суспільства. Сьогодні я не хотів би забігати наперед, давайте почекаємо, сприяючи розвитку цих процесів. Тут треба сказати, що в цьому відношенні з комуністами ми діємо заодно, і це вселяє надію, що ми можемо цю тенденцію чи традицію співпраці використати в інших варіантах.
Кость Бондаренко: У 1999 році напередодні передвиборчої кампанії, фактично за кілька місяців до початку передвиборчої кампанії, Соціалістична партія провела таке "оновлення" рядів. Свідомо чи несвідомо вийшла частина людей із Соціалістичної партії. Ви не боїтеся, що перед новими президентськими виборами знову з’являться незгідні з лінією партії на більш тісний союз із Комуністичною партією? Адже протягом останніх років соціалісти здійснили деяку еволюцію ідеологічну, дистанціювавшись дещо вправо від комуністів?
Олександр Мороз: У 1999 році перед президентською кампанією із Соцпартії ніхто не вийшов. Вийшли ті, хто свої меркантильні інтереси ставив вище інтересів партійних, тобто перекинчики, які прочитувалися після того легко. Після президентських виборів, коли вони зрозуміли, що вони якісь свої кон’юнктурні інтереси не можуть задовольнити через президентські вибори.
Правда, вони не дуже й переймалися організацією цих виборів, хоч частина їх подали у виборчий штаб. І тоді, коли я проводив зустрічі - а я провів більше 500 зустрічей із виборцями - дехто з них в цей час спокійно відпочивав на курортах Криму, обговорюючи із Волковим та іншими проблеми соціалістичного руху і необхідності повернути соціалістичну партію на істинно соціалістичний шлях.
Я не буду згадувати цих людей, оскільки вони для мене вже не існують, то перегорнута сторінка. А до виборів 1999 року партія йшла консолідовано, і виборча система, створена нею, так звана "виборча машина", працювала чітко при всіх недоліках, які, власне, обов’язково присутні в партії опозиційній, як і брак фінансів та інших можливостей, і сприйняття на себе всього удару адмінресурсу...
Все це було, і ми прекрасно все це розуміємо, але єдність у партійних рядах була, і вона забезпечила, в принципі, успіх. І те, що нам назвали третє місце, не остаточно виконавши доручення, технологію кампанії, в тому числі президента, відносно того, щоб Вітренко поставити на третє місце.
Все-таки ми знали, бачили, а після того одержали додаткові аргументи на користь того, що ми працювали ефективно. Наші партнери - об’єктивні спеціалісти, професіонали, які займалися організацією передвиборчих кампаній в інших політичних структурах - зазначали, що наша кампанія була грамотно організована.
Сьогодні ми маємо актив, ми підібрали, я не сказав би "штат", саме актив, який на сьогодні складає загалом майже сто тисяч людей по всій Україні. Ми провели вже їх навчання, структур керівних по елементах. Проводять вже окрему підготовку штаби обласні, окружні тощо. Це колосальна робота, яка, поза всяким сумнівом дасть ефект.
Звичайно, ефект був би більшим, якби при цьому координувалися зусилля інших політичних партій. Будемо старатися робити все, що необхідно в цьому відношенні. Хочу сказати тільки, що на сьогодні ми можемо чітко зробити один висновок - я думаю, що він буде своєрідним "меседжем" для наших партнерів, для тих, хто бореться проти нинішньої політичної влади - наша партія ніколи не буде підтримувати представника нинішньої політичної влади і не буде підтримувати того, кого ця влада буде підтримувати, явно чи приховано. Я вважаю, що це принципова позиція, і сподіваюся, що вона буде підтримана нашим з’їздом партії.
Кость Бондаренко: Соціологи говорять, що ваш електорат дуже чітко і дуже тісно перетинається із електоратом Віктора Ющенка, особливо в центральних областях України. Скажіть, чи збираєтесь ви проводити якісь консультації із Віктором Ющенком під час виборчої кампанії, якимось чином якийсь пакт про ненапад укладати чи пакт про чесні вибори?
Олександр Мороз: Ми проводили консультації із керівництвом "Нашої України", таке засідання політвиконкому нашого і політради їхньої спільне. Крім того, ми зустрічалися з Віктором Ющенком окремо, один на один, і в більш широкому колі. Ми готові сьогодні підписати або принаймні домовитися про своєрідний пакт про ненапад.
Я вважаю, що його повинні були б підтримати й представники інших політичних структур, аж до влади включно, хоч і розумію умовність такого підписання чи угоди такої. В тому, що наш електорат перетинається, нічого дивного немає. Скажу тільки, що на виборах 2002 року скоріш за все ми мали нез’ясовані стосунки з комуністами, і багато хто скористався з такої ситуації, зробив притік в бік Віктора Ющенка на той час.
Ну, сьогодні багато що змінюється, багато що усвідомлюють і виборці теж. Я думаю, позиціювання буде більш чітке і людям легше буде зрозуміти, за кого потрібно голосувати, тим паче що ми не збираємося агітувати проти влади, бо вважаємо, що це "вчорашній день"; ми не збираємося критикувати комуністів, бо від цього користі ніякої і переконувати тих людей, які голосують за Комуністичну партію тому, що просто так голосують, немає потреби це їхнє право. Ми не збираємося критикувати і Віктора Ющенка і його людей, його прибічників.
Ми хочемо пропонувати свої конкретні конструктивні речі, з яких люди знайдуть відповідь для себе: чого ми хочемо; чи готові ми вирішувати конкретні проблеми конкретних людей у конкретному регіоні, де мова йде про проблему зональних паїв, комунальні платежі, ціни на бензин, транспортні тарифи те, що людей турбує і по суті називається життям.
Як вирішити їхні проблеми? Ми можемо гарантувати ми їх вирішимо, одержавши владні повноваження. Ми сподіваємося, що це буде переконливим для людей. Відверто кажучи, нам ніколи тратити зусилля, і ми не вважаємо це ефективним, на наших конкурентів під час передвиборчої кампанії. Одночасно добиваємось внесення змін до Конституції, щоб інакше вибудувати мету і, я би сказав, зняти ажіотажність з посади Президента, бо це шкідливо для суспільства, шкідливо для держави.
Кость Бондаренко: Чи вважаєте ви, що протягом цієї передвиборчої кампанії можлива комбінація фігур подібно до "Канівської четвірки" якась угода між кандидатами, яка відповідно забезпечила б і певну безпеку від критики, і певну технологічну дезинформацію основних суперників?
Олександр Мороз: Те, що було у вигляді "Канівської четвірки", повторитися не може, оскільки там йшлося про якісь скоріше персональні домовленості, які не з нашої вини невиконані. Зараз ситуація інша, і вона вимагає більшої відповідальності, перш за все політичної, за прийняте рішення.
І вирішуватись такі питання не можуть одноособово або групою людей вони повинні вирішуватися на рівні політичному, тому ніякого повторення не буде, воно неможливе. Інша справа, що в суспільній свідомості є таке очікування на те, що от трапиться, от нам простіше було б... Це зрозуміло. Але ми давали змогу для частини наших громад, точніше для частини суспільства в окремих територіальних громадах попрацювати за тією схемою, якої вони очікують. Наприклад, у Запоріжжі під час виборів мера міста чи в Чернігові під час довиборів до Верховної Ради, в інших місцях.
Ми складали свої зусилля і пропонували людям: ви пропонуєте нам об’єднатися зверху, бо вам так буде простіше то покажіть нам, як це робиться. Ми вам пропонуємо одну кандидатуру, ми всі за неї голосуємо. В Запоріжжі це було особливо яскраво видно, люди аплодували, дякували нам, а тим часом голосували за того, хто давав 20 гривень. Я вважаю, що це біда.
Це, до речі, школа і для суспільства, бо сьогодні ми повинні говорити: "Люди добрі! Ви хочете іншого життя? Ви хочете, щоб вас влада поважала? Щоб ви не переживали поневіряння, щоб ваші діти та родичі не їздили за кордон, руйнуючи тим самим сім’ї, руйнуючи вашу перспективу і свою перспективу теж? То ви беріть на себе відповідальність і тоді побачите, можна це зробити чи ні. А як ви хочете сьогодні взяти 20 гривень, а завтра ганити ту владу, яку ви створили тоді, вибачайте, не жалійтеся ні на кого".
Суспільна свідомість це така категорія, яка з часом дозріває до інших рівнів. Я думаю, у нас буде змога бути переконливими для людей в нинішній кампанії, і це допоможе їм зробити правильний вибір.
Кость Бондаренко: Зараз вже у кулуарах, деяких засобах масової інформації та Інтернеті вже з’явилися деякі чутки, це інформація... Тут, до речі, можна провести паралелі з вашими словами про те, що ви з Петром Миколайовичем можете знайти третю нейтральну людину, яку б могли підтримати на наступних виборах про те, що цією третьою людиною може бути Володимир Радченко. Або спростуйте це, назвіть провокацією, або підтвердіть.
Олександр Мороз: Я не буду ані спростовувати, ані підтверджувати. Скажу тільки, що в наших переговорах це прізвище ніколи не згадувалося.
Кость Бондаренко: Дякую, що ви спростували...
Олександр Мороз: Хоча, я особисто поважаю Володимира Івановича, добре з ним знайомий і вважаю, що його часті переходи з однієї інстанції до іншої викликані перш за все тим, що він порядна людина. Видно, він не утримується довго там, де владі потрібен або інформатор, або виконавець інколи свавільних рішень.
Кость Бондаренко: Якщо говорити про виборчу кампанію... Виборча кампанія це не лише якісь особистості, електоральні впливи, технології. Це і медіаресурс, який просто необхідний під час виборчої кампанії, і фінансовий ресурс, і безліч інших ресурсів. Скажіть, чи бачите ви перед собою перспективу збільшення, розширення своєї ресурсної бази?
Олександр Мороз: Я гадаю, що є такі перспективи, я знаю, що є. Ми сьогодні маємо попередні домовленості з мас-медійними структурами. Керуємося при цьому законом. Ми в законі записали ті норми, які дають нам в цьому відношенні перспективу - не нам, але всім ми приблизно в рівних умовах. Я прекрасно все оцінюю відносно рівності умов тощо, і розумію, що влада буде своїми перевагами користуватися. Але в нас є інша перевага.
Оскільки владу народ не любить, оскільки бачить, що вона не його інтереси відстоює, то те, що робитиме влада, працюватиме проти них, працюватиме на нас, незалежно від змісту самої пропаганди. Ми сьогодні маємо низку обласних партійних газет, зросла передплата на газету "Товариш", ми вдаємося до спеціальних випусків матеріалу. Ми доходимо зараз до середнього виборця, в тому числі до того, який ще не визначився з підтримкою тієї чи іншої політичної сили. Я думаю, ми зможемо декілька разів доторкнутися безпосередньо до цих виборців через наших активістів і змінити ситуацію. Маємо ще інші задумки відносно телепропаганди, радіопропаганди використовуючи, звичайно, "Громадське радіо". Я жартую, звісно. Але у нас раніше з радіо "Континент" були, а тепер з вашим колективом будуть добрі робочі стосунки. Я гадаю, що це не завадить ні вашому проекту, ні нам теж.
Кость Бондаренко: Ми завжди були відкриті до співпраці із цікавими та впливовими людьми.
Що стосується інших чуток, які ви можете спростувати зараз... Гуляє версія, мабуть, ви самі її чули неодноразово, що вже в Адміністрації президента існує варіант, згідно з яким потрібно зробити ставку на Олександра Мороза, для того, щоб вивести його у другий тур і зробити Президентом мовляв, він є "найменшим злом" в середовищі опозиції для нинішньої влади. Як ви ставитеся до цієї версії?
Олександр Мороз: То було б непогано, якби до таких розумних висновків дійшли в адміністрації Президента, але я знаю, що вони не здатні так мислити. І спростовувати нісенітницю я просто не можу, тому що в мене виникає питання: чому тоді зі мною судиться Медведчук і вимагає, щоб я йому мільйон гривень сплатив за те, що його Кравченко назвав так жорстокою людиною в присутності Президента.
А до Кравченка він претензій не висуває, так само як не висуває претензій до Кучми чи інших співбесідників. Це одна обставина. А друге чому ж адміністрація Президента нині так ретельно співпрацює з урядом, називаючи єдиним кандидатом прем’єр-міністра? Чому тоді відомі олігархічні угрупування об’єдналися і зняли свої протиріччя, бажаючи прибрати до рук Криворізький металургійний комбінат і багато інших речей?
Чому сьогодні вдаються до фальсифікації навіть судових рішень під час розгляду цього важливого для держави питання і намагаються фальсифікувати навіть на цьому рівні, передаючи справу з Голосіївського до Печерського суду заднім числом, що є найгрубішою фальсифікацією судової процедури? Я гадаю, тут вже зрозуміло, що якоїсь підтримки очікувати звідти... Та й навіщо вона нам потрібна? Ми не потребуємо такої підтримки, ми розраховуємо тільки на підтримку виборців, тобто тих людей, які вірять у завтрашній день, які хочуть вірити у завтрашній день.
Нинішня влада за час своєї діяльності вже продемонструвала, що вона думає про свій власний завтрашній день, і сьогоднішня кампанія їх турбує з огляду на гарантії безпеки в завтрашньому дні. А нас цікавить упевненість у завтрашньому дні для кожної конкретної людини. Ми можемо створити умови для того, щоб ця впевненість з’явилася, разом з ними створити.
Тому я гадаю, що ця плітка, цілком зрозуміло з якою метою розповсюджена в суспільній свідомості, не випадкова. Так, у 1999 році була поширена плітка про те, що ми співпрацюємо з Лазаренком, що це наш інтерес, що ми, бачите, не голосували за позбавлення його повноважень і таке інше. Але сьогодні, внаслідок судових процесів у Сполучених Штатах, виявилося, що ті, хто нас, і мене зокрема, звинувачували вони якраз і співпрацювали, вони якраз до того мають безпосереднє відношення.
Так само і це розвіється цей міф, точніше плітка, але на когось із легковірних це вплине. Але не більше не думаю, що це матиме якесь вирішальне значення на позицію виборців.
Кость Бондаренко: Одним із таких "каменів спотикання" у ваших стосунках із іншими суб’єктами опозиції, перш за все з "Нашою Україною" та Блоком Юлії Тимошенко, була конституційна реформа. Ще кілька тижнів тому не було у вас, тобто у соціалістів та "Нашої України", єдності в питанні конституційної реформи. Чи є зараз якісь зрушення в цьому плані і чи дійдете ви до якогось одного знаменника в питанні конституційної реформи?
Олександр Мороз: Я думаю, що ви помилилися, аргументуючи свою оцінку відносно того, що у нас не було єдності. Ось погляньте, у нас 11-14 вересня 2003 року підписаний спільний меморандум Ющенком, Симоненком, Морозом, Тимошенко, де й нас була повна одностайність необхідності проведення політичної реформи, реформи системи влади. А сьогодні, якщо ми говоримо про те, що єдності декілька тижнів тому не було чи збігу позицій не було, то треба задавати ці питання нашоукраїнцям і Блоку Юлії Тимошенко.
Ми ні на букву не відступили від свого меморандуму. Все, про що ми домовлялися, ми робимо послідовно. Тепер зверніть увагу ще на кілька обставин. До 24 грудня опозиція асоціювалася із спільними діями комуністів, соціалістів і Блоку Юлії Тимошенко. Коли через парламент нелегітимним шляхом хотіли протягнути проект змін до Конституції, де передбачалося президента обирати парламентом, ми пішли на блокування разом із "Нашою Україною" та БЮТ, тому що це афера була, поза всяким сумнівом, і вона в моїх очах такою і залишається.
Втім пішло переформування в суспільній свідомості опозиції в іншому форматі тепер вже соціалісти, "Наша Україна" і БЮТ стали опозицією, комуністи ніби перестали бути опозицією. Я ще в грудні місяці, знаходячись у Трускавці, писав у "Сільських вістях" про стереотипи, які склалися у суспільній свідомості, і вони пропагуються відповідними засобами масової інформації.
Я тоді говорив, до виборців звертаючись: "Ви не дивуйтеся, якщо через певний період "Наша Україна" буде голосувати за внесення змін до Конституції, тому що вони конче необхідні суспільству і виходять з нашого спільного розуміння перетворень, які потрібні державі.
Так от, коли цей формат змінився 24 грудня, а у січні, в середині січня, ми з Віктором Ющенком пішли на телебачення і присутності Погребинського вели дискусію з цього приводу, де Ющенко, так само як і я, підтвердив: ми будемо за всяку ціну добиватись відміни цих норм у проекті змін до Конституції, які дозволяють парламентом обирати президента, і ми готові голосувати за зміни до Конституції, але без цих норм.
Втім, коли завдяки нашим зусиллям 3 лютого вдалося зняти ці норми, то виявилося, що "Наша Україна" і Блок Юлії Тимошенко не голосували за вилучення цих статей. І я тоді, виступаючи, сказав: справа не в тому, що ви не згодні з таким способом голосування - воно було проведено легітимно - а у зв’язку з тим, що ви просто не хочете змін до Конституції, ніяких, сподіваючись, що ми не будемо голосувати через одну або іншу обставину.
Інша обставина була закон про пропорційні вибори. Ми заявили: якщо не буде прийнятий закон про пропорційні вибори, то ми, звичайно, не будемо голосувати за зміни до Конституції. І задля цього "Наша Україна" і Блок Юлії Тимошенко голосували проти тих законів, авторами яких були їхні депутати теж. Можливо, ці всі речі не цікаві для читача або слухача, але тим не менше вони пояснюють суть процесу, а суть ця зводиться до того, що частина конкурентів нинішньої влади не хочуть змін у системі влади, хочуть скористатися всіма тими повноваженнями, які має нинішній Президент.
В мої плани, в плани нашої партії, в інтереси суспільства та держави це не входить! Це розходиться з інтересами держави і народу, тому ми зараз шукаємо інших форм впливу, знаходження порозуміння для того, щоб меморандум, який ми підписали рік тому майже, був реалізований тепер, до виборів президента, бо тільки до виборів президента це можливо в принципі. Шукаємо зараз такі можливості, ведемо переговори.
У мене склалося переконання, що оточення "Нашої України", а інколи сам Ющенко, розуміють, що це треба робити. Я гадаю, що це перспективний напрямок і сподіваюся, що голосуванням наступного тижня чи в інший сесійний тиждень, але на цій сесії, ми попередньо схвалимо проект змін до Конституції, який на сьогодні (той підготовлений проект, який вже є) фактично повторює голосований 4105.
Скажу іще якби 8 квітня 4105 з моїми поправками був проголосований, то я можу дати гарантію, що процеси політичного структурування в суспільстві, демократизації суспільного життя і зв’язування адміністративного ресурсу, або зв’язування рук влади, які звикли до наперстків, було б відчутним. І не було б Мукачевого, не було б Одеси та багатьох інших речей.
Але це вже також пройдений етап, і ми сьогодні можемо його тільки оцінювати, але важливіше враховувати ці уроки на майбутнє. Я гадаю, що впродовж червня-вересня ми одержимо ще можливості для того, щоб довести, що ми враховуємо ці уроки.
Кость Бондаренко: Ви бачите шляхи втілення конституційної реформи чи прийняття конституційної реформи ще до президентських виборів?
Олександр Мороз: Так, я бачу ці шляхи, хоча можливостей і шансів було б більше, якби ми голосували в квітні або хоча б тепер. Адже все це не зовсім відповідає істині, коли ми чуємо слова Президента мовляв, до 4105 повернутися не можна, там є процедурна, так би мовити, нечистота абощо. Висловлювання Володимира Литвина з цього приводу... Я гадаю, що за їхніми висловлюваннями стоять дещо інші інтереси та інші причини, аніж клопотання про регламент, процедуру і таке інше. Але тим не менше навіть через два кроки, червень-вересень, можна сьогодні добитися змін до Конституції.
Кость Бондаренко: Зараз оточення Президента стало надто неоднорідним, і чим ближче до президентських виборів, вони говорять про єдиного кандидата, вони говорять про те, що будуть вести розмови, але в той же час відчувається, що чимала кількість людей, які раніше були людьми президента, ведуть свою власну гру.
Скажімо, той же Володимир Литвин. Він зараз почав грати в якісь одному йому зрозумілі ігри, але ясно, що ці ігри не по партитурі президента ведуться.
Чи не розглядаєте ви можливості якогось блокування чи просто роботи з людьми з колишнього оточення Президента, із провладного табору для того, щоб розширювати коло, скажімо, своїх політичних партнерів?
Олександр Мороз: Я не бачу того, що партитура змінилася. Є партитура одна очевидно, на окремих лисках цієї партитури є різні варіанти. От вони відпрацьовуються. От коли за внесення змін до Конституції, чого добивається президент, не голосує Олександр Волков я не думаю, що Олександр Волков виступив із самостійною ініціативою в цьому відношенні, він чоловік далеко не дурний і прекрасно знає, по яких нотах він грає.
Так само Володимир Литвин і його люди, які його підтримують у сесійній залі, якщо вони утримувалися під час голосування, то теж, мабуть, маючи якісь орієнтири або граючи по іншому листку на певній сторінці партитури. Я так переконаний. Чому я так кажу і що за цим маю на увазі я жодного разу ще не заявляв, що президент не братиме участь у кампанії. Попри всі заяви нинішні я переконаний, що він сам для себе ще вибору не зробив остаточного.
Його турбують гарантії його особистої безпеки і, скажімо так, спокою після президентських виборів у 2004 році. Він знає, що його турбує, то його клопіт. Багато людей розуміє, про що йдеться, але це мене сьогодні менше всього цікавить. Які форми гарантій і хто йому може дати ці гарантії? Названий Янукович, ним названий. Одночасно прозвучали інші прізвища тих людей, які, умовно кажучи, "дружать" з президентом і які самі навряд чи на таку ініціативу пішли б без погодження з президентом.
Немає поки що такої команди до місцевих адміністрацій щодо вибору, хоча з іншого боку, використовуючи своє становище, Віктор Янукович дає у місцевій пресі публікації ідуть іміджеві чисто матеріали. Я розумію, чому так робиться. Але, знову-таки, кампанія цілеспрямованої, як команди, як машини, немає.
Це дає мені право говорити про те, що Леонід Данилович сам ще не зробив висновку остаточного, і рішення Конституційного Суду про третій термін Президента не таке вже й абстрактне. Воно як запасний хід знаходиться в резерві у Президента. Отже, найкращі гарантії йому може зробити сам він. Сам він міг би зробити ці гарантії при різних статусних позиціях, в тому числі зі скороченими повноваженнями, але якщо не він, то хто може бути йому гарантом? Віктор Янукович?
Так, він нібито вміє тримати слово, хоч і не завжди ним це демонструвалося, але тим не менше. Проте Президент, очевидно, сумнівається в тому, що це буде ефективно, тим паче, що оточення його, в тому числі родинне оточення, певною мірою його стримує щодо такого висновку. Але в них немає ніякого сумніву, що Володимир Литвин міг би бути йому таким гарантом, але при певних повноваженнях. Бо дати ті повноваження, які передбачені змінами до Конституції, то виявляється, що тих гарантій буде мало.
І тоді потрібно забезпечити збереження цих повноважень за ним, якщо він стане президентом. Тому хід Володимира Литвина відносно Аграрної партії, і заяви президента, і очікувана зустріч із керівництвом Штатів у Стамбулі, і таке інше наводять мене на висновок про те, що остаточна конфігурація буде вимальовуватися на початку липня.
Цілком можливо, що і Володимир Литвин братиме участь, хоч він зараз заявляє, що це для нього була новина і це все раптово було. Але, як ви пам’ятаєте, він раптово став головою "За ЄдУ!" і таке інше. Сьогодні в оточенні Президента розбрату немає, тому що це оточення утримується репресивним механізмом, традиціями нинішньої влади, створеними за 10 років.
І до тих пір, поки ці традиції не будуть зруйновані, всі ходи будуть варіантами в єдиній партитурі виборчої кампанії тій партитурі, яка виходить з інтересів влади. Це повинні враховувати ми всі учасники виборчої кампанії.
Кость Бондаренко: Ви могли б надати такі гарантії Леонідові Кучмі?
Олександр Мороз: Гарантії чого?
Кость Бондаренко: Безпеки.
Олександр Мороз: Я міг би дати гарантії будь-кому, в тому числі й Кучмі, відносно того, що все в державі робитиметься на основі закону.
Кость Бондаренко: Коли ми зараз говоримо про єдиного кандидата, ви зараз сказали, що адміністрація Президента заявляє про підтримку єдиного кандидата. Чи не здається вам, що це такий собі "поцілунок Іуди" з боку СДПУ(о) Віктору Януковичу?
Олександр Мороз: Очевидно, для Віктора Медведчука... ним пройдений шлях такого непростого вибору. Маючи політичні претензії, і не тільки, до Віктора Януковича, і на взаєм, очевидно... Вони є представниками різних промислово-фінансових олігархічних кланів. А там, де є інтереси капіталу, капітал домовляється між собою. Очевидно, керуючись цими міркуваннями, вони сьогодні таки співпрацюють, а не конкурують. Я гадаю, є ще й політична підстава для того, бо мова йде про перспективу політичну для Віктора Медведчука, в тому числі під час виборів парламентських через два роки.
Йдеться про пропорційну систему виборів і можливість використання створеної ним політичної партії. Я кажу про це відверто, бо розумію, що аналітики можуть зважити на ті деталі. Для його фінансової, бізнесової перспективи тільки цей шлях може дати якусь надію або якісь гарантії. Заради такої перспективи він сьогодні буде домовлятися з Януковичем про будь-що, в тому числі про підтримку Януковича на виборах.
Кость Бондаренко: Цього тижня відбулася кадрова перестановка в одній з областей можна вважати, в одній з базових для вас областей. Мається на увазі, у Вінницькій області поміняли одного губернатора на іншого, Віктора Коцимира на Григорія Калетника. І Вінницька область завжди давала значний відсоток голосів за соціалістів. Як би ви могли прокоментувати це призначення, цю заміну і те, що вона дасть соціалістам? Чи відніме.
Олександр Мороз: Я не думаю, що заміна одного талановитого губернатора на іншого може якось вплинути на позицію соціалістів у Вінницькій області. Там хороший актив у нас, і, зважаючи на позицію і авторитет одного й іншого губернатора, я вважаю, що наш перший секретар обласного комітету має значно більший авторитет і вплив на людей. Він має і досвід управлінської роботи я маю на увазі Івана Миколайовича Бондарчука.
І не випадково в минулому році за рейтингом, проведеним місцевими мас-медіа, він визнаний "Політиком року" Вінниччини. Тому я гадаю, що позиції наших соціалістів не будуть там ніяким чином порушені. Ну а з Калетником ми вже тут з ним по парламентській діяльності знайдемо спільну мову відносно того, щоб він не втручався у виборчий процес. Я думаю, йому вистачить розуму, аби того не робити. І цього буде досить для того, щоб адміністрація Президента і обласна адмінстрація не втручалася у виборчий процес свавільно, тобто порушуючи закон.
Кость Бондаренко: Скажіть, чи може зараз Соціалістична партія вважатися єдиною командою? Точніше, її керівництво адже воно об’єднує таких несхожих за характером, поглядами, темпераментом людей, як Юрій Луценко чи Йосип Вінський?
Олександр Мороз: А чому ви сказали, що вони не схожі? Вони віком відрізняються не дуже, життєвим досвідом також... У кожного з них свої особливості, своя школа, свій життєвий шлях. Але партія не команда. Партія якраз сильна різними поглядами на конкретні речі, особливо під час дискусії. Тому я не знаходжу такої лінії розмежування в цих позиціях, яку весь час намагаються підкидати в суспільну свідомість.
Ми проводимо засідання політвиконкому, де вони обидва члени, політради, бувають гострі дискусії, аж надто гострі дискусії, але коли ми приймаємо рішення спільно, то далі працюємо дружно і в цьому немає ніяких сумнівів. Давайте подивимося в суть наших розмов з "Нашою Україною", з комуністами і коментарі з цього приводу.
Інколи бувають нестримані, інколи, я б сказав, неточні висловлювання, у нас з цього приводу бувають розмови із одним, і з іншим, але я вважаю, що це не ознака слабкості навпаки, ознака сили й засад демократії у функціонуванні партії. На тому, я гадаю, партія тільки й може бути стійкою. Уявіть, якби в нас була одностайна думка виходить, все робилося в тільки так, як я сказав абощо? Чи як вирішив політвиконком а більше д ніхто не мав іншої думки чи боявся висловити цю думку? Це привело б до того, який фінал був у КПРС. Цього бути не повинно, і я дуже доброзичливо ставлюся до присутності постійно такої аналітичної, дискусійної роботи в партії. Так і повинно бути.
Кость Бондаренко: Скажіть, чи очікує партію найближчим часом, скажімо, процес підвищення динаміки її роботи, модернізації, виходу на більші обрії, ніж це є зараз?
Олександр Мороз: Поза всяким сумнівом, так буде. Одним із стимулів буде нинішня кампанія і підготовка до кампанії 2006 року, іншим наш новий статус у форматі Соцінтерну. Нас сьогодні цікавлять і проблеми Європи та світу, і до нашого голосу там прислухаються. Днями до Стамбула поїде на конференцію Соцінтерну Віталій Шипко я не можу поїхати, бо у нас в цей день буде політрада.
І ми там будемо висловлювати свої пропозиції і відносно іракської проблеми, і відносно майбутньої системи безпеки в Європі, бо це та проблема, яка стала нагальною сьогодні. Ми бачимо, що ті кроки, до яких вдавалися НАТО стосовно Югославії чи Сполучені Штати стосовно Іраку і щодо тих викликів, які ми сьогодні бачимо в екологічній, енергетичній, демографічній, релігійній та інших ситуаціях в Європі...
Структури, які сьогодні є не справляються ніяк. Треба розглянути сьогодні принципово нову ситуацію в Європі та світі й не просто задекларувати, а розробити механізм, який би гарантував людині, де б вона не проживала, гарантії її власного життя, перспектив для неї. У нас є з цього приводу напрацювання, свої пропозиції, і тепер ми маємо можливість їх відстоювати, запроваджуючи через інститути Соцінтерну тощо.
Я гадаю, що це викликатиме необхідність динамічно розвивати роботу нашої партії, ми на це налаштовані. А те, що наша діяльність сьогодні в цьому відношенні одержує відгук і підтвердження з боку виборців, видно хоча б у тому, що зараз інтенсивно партія росте.
Ми не форсуємо цей процес, але вже зараз перевершуємо вісімдесятитисячний рубіж членів партії. Більше 40% членів партії у нас люди молоді, і я вважаю, що це ще один доказ того, що шлях ми обрали правильний, напрямок правильний. Важливо тільки тут не припуститися якихось суттєвих помилок, але я думаю, нашого досвіду вистачить, щоб цих помилок не було.
Кость Бондаренко: Отже, шановні слухачі, як бачите, лідер українських соціалістів дивиться з оптимізмом у майбутнє. Як бачимо, оптимізму не бракує всім членам соціалістичної партії. Попереду вибори. В цих виборах, як уже заявлено, братиме участь і Олександр Мороз фігура доволі цікава, неординарна.
Моє ставлення до Олександра Мороза змінювалося постійно протягом п’ятнадцяти років. У першій половині 90-х років ставився до нього доволі негативно як до лідера "лівих"; у 1999 році голосував за нього на виборах; зараз він належить до числа людей, до яких я принаймні ставлюся з повагою і яким довіряю. Хочеться побажати йому успіхів у його політичній діяльності і успішної кампанії президентської.
Олександр Мороз: Я хотів би, по-перше, подякувати вам за слова правдиві я так їх оцінюю і сказати, що успіх особистий мене менше цікавить. Мене цікавить успіх усіх, разом. Я хотів би, щоб люди відчули упевненість у завтрашньому дні. Якщо ми так спрацюємо буде індивідуальний успіх, але найголовніше буде спільний успіх для нашого суспільства, наших людей.
Кость Бондаренко: Отже, це була програма "Тема дня", гостем студії був лідер Соціалістичної партії України, народний депутат Верховної Ради України Олександр Мороз. Ми прощаємося з паном Олександром і з нашими слухачами. Зустрінемося за тиждень. Нагадаю, що програму вів Кость Бондаренко.
Маючи політичні претензії, і не тільки, до Віктора Януковича, і на взаєм, вони є представниками різних промислово-фінансових олігархічних кланів. Я гадаю, є ще й політична підстава для того, бо мова йде про перспективу політичну для Віктора Медведчука, в тому числі під час виборів парламентських через два роки. Заради такої перспективи він сьогодні буде домовлятися з Януковичем.
Кость Бондаренко: В ефірі програма "Тема дня" - проект "Громадського радіо". І сьогодні ми будемо знову говорити, як і щотижня, про актуальні теми, які хвилюють наше суспільство, теми, які змушують дискутувати і сперечатися. Сьогодні ми власне продовжимо ту тему, яку розпочали минулого четверга нагадаю нашим слухачам, ми говорили про можливість висунення єдиного кандидата від лівих сил. Тоді гостем нашої студії був лідер українських комуністів Петро Миколайович Симоненко. Сьогодні ми продовжимо цю розмову з іншим гостем студії, з лідером Соціалістичної партії України, народним депутатом України Олександром Олександровичем Морозом.
Добрий вечір, пане Олександре!
Олександр Мороз: Добрий вечір!
Кость Бондаренко: Отже, висунення єдиного кандидата від лівих сил. Наскільки воно може бути реальним, наскільки є підстави вважати, що єдиний кандидат від лівих сил все-таки буде? Що це не є просто якась гола декларація чи поспішна заява?
Олександр Мороз: На мій погляд, така потреба є в суспільстві. І, відповідаючи на запити суспільства, на таку потребу, очевидно, що представникам політичних партій лівого спрямування потрібно було б знайти відповідь на таку потребу. Розуміючи це, ми справді проводимо сьогодні консультацію з комуністами, але я не сказав би, що сьогодні реально до конкретних результатів ці консультації привели, принаймні поки що. Чому я кажу поки що? Тому що політична кампанія, яка розпочинається в Україні, буде мати свою, досить високу динаміку.
Вона висуватиме нові обставини, і ці обставини, я думаю, впливатимуть на позицію наших політичних сил. Поки що ми провели декілька зустрічей між мною і Петром Симоненком, а також провели, вважаю, першу конструктивну зустріч керівників Компартії і Соцпартії, де у відвертій формі обговорили все те, що стосується інтересів людей і взаємин міжпартійних. Я задоволений вже тим, що ми дійшли висновку, що наші взаємні уколи, які інколи спостерігаються через наші засоби масової інформації, інколи в сесійній залі, користі не приносять ні нашій партій, ні партії комуністів, а приносять вигоду третім, а також приносять вигоду владному режиму, і з цим треба покінчити.
им паче, що, хоча електоральні поля у нас близькі дуже і це природно, і ми є конкурентами на виборах, і це теж природно, саме через близькість наших політичних позицій, все-таки ми вже маємо свої сталі електорати, і думати, що хтось виграє на тих взаємних уколах нічого не вийде з того. Треба шукати можливість для координації зусиль, для аналізу загальної ситуації, і добиватися в цій ситуації вигоди для себе.
Ми виходили у цій дискусії із різного дещо бачення перспектив у президентській кампанії, якщо вести мову про одну або іншу конфігурацію поєднання зусиль. Зокрема, йшлося про те, чи виграватиме представник Соціалістичної партії при підтримці комуністів, чи представник Комуністичної партії при підтримці соціалістів. Є ще третій варіант, про який я говорив: якщо є така згода, давайте знайдемо взагалі нейтральну фігуру, може, навіть не члена нашої партії, а позапартійну людину, яку можуть підтримати одні й інші.
Говорилося про те, що ми офіційно зверталися до комуністів ще у 1998 році про висунення єдиного блоку на виборах того часу до парламенту, про нашу Декларацію єдності, яку ми написали і запропонували від імені політради в 2001 році перед виборами 2002 року і про нашу ініціативу ще 1999 року до всіх лівих та лівоцентристських партій провести об’єднання всіх цих сил аж до створення єдиної партії. На превеликий жаль, це вже історія, і ми сьогодні виносимо з того уроки, які ми аналізуємо. Зокрема, наша партія про те, що наша позиція була правильна.
Але тепер вже суттєво змінилися обставини, і навряд чи сьогодні той формат співпраці, який згадував на зустрічі Петро Симоненко, про те, що можливе навіть злиття партій. За висновками всіх учасників зустрічі, ми зрозуміли, що це вже із простору теорії скоріше, а на практиці це навряд чи вдасться зробити. І з того робити трагедію й журитися не варто, треба просто працювати в нових умовах, але правильно врахувати ті реалії, які є в нинішніх умовах.
Кость Бондаренко: Які головні ризики стоять перед таким блоком, таким союзом? І де вони лежать, ці ризики в ідеологічній площині, в особистісній площині чи в площині якихось зовнішніх чинників?
Олександр Мороз: Я тут зовнішні чинники зняв би, бо вони мають несуттєве значення на ситуацію в Україні якщо говорити за межами України. Якщо говорити про особистісні та ідеологічні чинники, я думаю, треба сказати, що вони мають певне значення, і ми повинні при цьому опиратися на той аналіз, на ту соціологію, яку ми маємо, а також на аналіз перспектив, а також на аналіз практики, яка дозволяє нам робити відповідні висновки.
Я можу, зокрема, сказати про вибори 1999 року. Коли ми в той час йшли на кампанію, ми не нав’язували комуністам думку підтримати представника соціалістів, бо він має суттєво вищий рейтинг на початок виборчої кампанії. Ми розуміли, що суспільство ще не готове до врахування таких речей, і стабільний комуністичний електорат, який на той час складав більше 20%, поза всяким сумнівом, був переконаний в тому, що поворот назад, поворот до керівництва
Комуністичної партії можливий і необхідний. І зламати такий стереотип, таку інерцію було нам не під силу, ми це прекрасно розуміли. Але водночас ми відчували, що загальна конфігурація кампанії розгортається за російським сценарієм. І перебороти владу в такій ситуації комуністам не вдасться, і ми, власне, одержали такий результат.
Інша річ, що фальсифікація була колосальна, і сьогодні треба ставити під сумнів перемогу Кучми у другому турі, так само як його вихід у другий тур. Але то вже інша справа. Багато факторів говорило про те, що відпрацьовується саме цей російський сценарій. Сьогодні ми ведемо соціологію і бачимо дещо іншу ситуацію. Є позиції такі стартові у комуністів важливі, суттєві, але вони слабші, ніж були у 1999 році.
Натомість у нас змінилася ситуація ми маємо сьогодні партію потужну, яка навіть за чисельністю наближається до партії комуністів. Може, це егоїстично звучить з мого боку, але, на мій погляд, вона більш перспективна. Власне, дивно було б, якби я говорив не так, але, на мій погляд, вона перспективніша від наших партнерів, від комуністів.
Тому якби сьогодні зусилля були складені на користь соціалістів, то разом із кумулятивним ефектом, який будь-яка координація чи концентрація передбачає, це могло б забезпечити нам пристойний успіх. Я не говорю вже про те, що тоді б могли приєднатися до такого ряду інші політичні сили. Наскільки це вдасться побачимо. Повертаюся ще раз до тих обставин, які можуть бути в ході самої кампанії.
Однією з таких обставин, на мій погляд, є здійснення реформи системи влади через внесення змін до Конституції. Я вважаю, що тоді у нас з’являється дуже багато нюансів, дуже багато можливостей змінити політичну ситуацію в державі. Очевидно, сьогодні не варто було б говорити про деякі деталі, оскільки мова йде про багатьох фігурантів, не тільки соціалістів і комуністів, а й представників "Нашої України", Блоку Юлії Тимошенко, окремих партій, таких як партія "Свобода", Партія зелених навіть.
Тобто розкриється, очевидно, такий простір для знаходження ефективних комбінацій, корисних для суспільства. Сьогодні я не хотів би забігати наперед, давайте почекаємо, сприяючи розвитку цих процесів. Тут треба сказати, що в цьому відношенні з комуністами ми діємо заодно, і це вселяє надію, що ми можемо цю тенденцію чи традицію співпраці використати в інших варіантах.
Кость Бондаренко: У 1999 році напередодні передвиборчої кампанії, фактично за кілька місяців до початку передвиборчої кампанії, Соціалістична партія провела таке "оновлення" рядів. Свідомо чи несвідомо вийшла частина людей із Соціалістичної партії. Ви не боїтеся, що перед новими президентськими виборами знову з’являться незгідні з лінією партії на більш тісний союз із Комуністичною партією? Адже протягом останніх років соціалісти здійснили деяку еволюцію ідеологічну, дистанціювавшись дещо вправо від комуністів?
Олександр Мороз: У 1999 році перед президентською кампанією із Соцпартії ніхто не вийшов. Вийшли ті, хто свої меркантильні інтереси ставив вище інтересів партійних, тобто перекинчики, які прочитувалися після того легко. Після президентських виборів, коли вони зрозуміли, що вони якісь свої кон’юнктурні інтереси не можуть задовольнити через президентські вибори.
Правда, вони не дуже й переймалися організацією цих виборів, хоч частина їх подали у виборчий штаб. І тоді, коли я проводив зустрічі - а я провів більше 500 зустрічей із виборцями - дехто з них в цей час спокійно відпочивав на курортах Криму, обговорюючи із Волковим та іншими проблеми соціалістичного руху і необхідності повернути соціалістичну партію на істинно соціалістичний шлях.
Я не буду згадувати цих людей, оскільки вони для мене вже не існують, то перегорнута сторінка. А до виборів 1999 року партія йшла консолідовано, і виборча система, створена нею, так звана "виборча машина", працювала чітко при всіх недоліках, які, власне, обов’язково присутні в партії опозиційній, як і брак фінансів та інших можливостей, і сприйняття на себе всього удару адмінресурсу...
Все це було, і ми прекрасно все це розуміємо, але єдність у партійних рядах була, і вона забезпечила, в принципі, успіх. І те, що нам назвали третє місце, не остаточно виконавши доручення, технологію кампанії, в тому числі президента, відносно того, щоб Вітренко поставити на третє місце.
Все-таки ми знали, бачили, а після того одержали додаткові аргументи на користь того, що ми працювали ефективно. Наші партнери - об’єктивні спеціалісти, професіонали, які займалися організацією передвиборчих кампаній в інших політичних структурах - зазначали, що наша кампанія була грамотно організована.
Сьогодні ми маємо актив, ми підібрали, я не сказав би "штат", саме актив, який на сьогодні складає загалом майже сто тисяч людей по всій Україні. Ми провели вже їх навчання, структур керівних по елементах. Проводять вже окрему підготовку штаби обласні, окружні тощо. Це колосальна робота, яка, поза всяким сумнівом дасть ефект.
Звичайно, ефект був би більшим, якби при цьому координувалися зусилля інших політичних партій. Будемо старатися робити все, що необхідно в цьому відношенні. Хочу сказати тільки, що на сьогодні ми можемо чітко зробити один висновок - я думаю, що він буде своєрідним "меседжем" для наших партнерів, для тих, хто бореться проти нинішньої політичної влади - наша партія ніколи не буде підтримувати представника нинішньої політичної влади і не буде підтримувати того, кого ця влада буде підтримувати, явно чи приховано. Я вважаю, що це принципова позиція, і сподіваюся, що вона буде підтримана нашим з’їздом партії.
Кость Бондаренко: Соціологи говорять, що ваш електорат дуже чітко і дуже тісно перетинається із електоратом Віктора Ющенка, особливо в центральних областях України. Скажіть, чи збираєтесь ви проводити якісь консультації із Віктором Ющенком під час виборчої кампанії, якимось чином якийсь пакт про ненапад укладати чи пакт про чесні вибори?
Олександр Мороз: Ми проводили консультації із керівництвом "Нашої України", таке засідання політвиконкому нашого і політради їхньої спільне. Крім того, ми зустрічалися з Віктором Ющенком окремо, один на один, і в більш широкому колі. Ми готові сьогодні підписати або принаймні домовитися про своєрідний пакт про ненапад.
Я вважаю, що його повинні були б підтримати й представники інших політичних структур, аж до влади включно, хоч і розумію умовність такого підписання чи угоди такої. В тому, що наш електорат перетинається, нічого дивного немає. Скажу тільки, що на виборах 2002 року скоріш за все ми мали нез’ясовані стосунки з комуністами, і багато хто скористався з такої ситуації, зробив притік в бік Віктора Ющенка на той час.
Ну, сьогодні багато що змінюється, багато що усвідомлюють і виборці теж. Я думаю, позиціювання буде більш чітке і людям легше буде зрозуміти, за кого потрібно голосувати, тим паче що ми не збираємося агітувати проти влади, бо вважаємо, що це "вчорашній день"; ми не збираємося критикувати комуністів, бо від цього користі ніякої і переконувати тих людей, які голосують за Комуністичну партію тому, що просто так голосують, немає потреби це їхнє право. Ми не збираємося критикувати і Віктора Ющенка і його людей, його прибічників.
Ми хочемо пропонувати свої конкретні конструктивні речі, з яких люди знайдуть відповідь для себе: чого ми хочемо; чи готові ми вирішувати конкретні проблеми конкретних людей у конкретному регіоні, де мова йде про проблему зональних паїв, комунальні платежі, ціни на бензин, транспортні тарифи те, що людей турбує і по суті називається життям.
Як вирішити їхні проблеми? Ми можемо гарантувати ми їх вирішимо, одержавши владні повноваження. Ми сподіваємося, що це буде переконливим для людей. Відверто кажучи, нам ніколи тратити зусилля, і ми не вважаємо це ефективним, на наших конкурентів під час передвиборчої кампанії. Одночасно добиваємось внесення змін до Конституції, щоб інакше вибудувати мету і, я би сказав, зняти ажіотажність з посади Президента, бо це шкідливо для суспільства, шкідливо для держави.
Кость Бондаренко: Чи вважаєте ви, що протягом цієї передвиборчої кампанії можлива комбінація фігур подібно до "Канівської четвірки" якась угода між кандидатами, яка відповідно забезпечила б і певну безпеку від критики, і певну технологічну дезинформацію основних суперників?
Олександр Мороз: Те, що було у вигляді "Канівської четвірки", повторитися не може, оскільки там йшлося про якісь скоріше персональні домовленості, які не з нашої вини невиконані. Зараз ситуація інша, і вона вимагає більшої відповідальності, перш за все політичної, за прийняте рішення.
І вирішуватись такі питання не можуть одноособово або групою людей вони повинні вирішуватися на рівні політичному, тому ніякого повторення не буде, воно неможливе. Інша справа, що в суспільній свідомості є таке очікування на те, що от трапиться, от нам простіше було б... Це зрозуміло. Але ми давали змогу для частини наших громад, точніше для частини суспільства в окремих територіальних громадах попрацювати за тією схемою, якої вони очікують. Наприклад, у Запоріжжі під час виборів мера міста чи в Чернігові під час довиборів до Верховної Ради, в інших місцях.
Ми складали свої зусилля і пропонували людям: ви пропонуєте нам об’єднатися зверху, бо вам так буде простіше то покажіть нам, як це робиться. Ми вам пропонуємо одну кандидатуру, ми всі за неї голосуємо. В Запоріжжі це було особливо яскраво видно, люди аплодували, дякували нам, а тим часом голосували за того, хто давав 20 гривень. Я вважаю, що це біда.
Це, до речі, школа і для суспільства, бо сьогодні ми повинні говорити: "Люди добрі! Ви хочете іншого життя? Ви хочете, щоб вас влада поважала? Щоб ви не переживали поневіряння, щоб ваші діти та родичі не їздили за кордон, руйнуючи тим самим сім’ї, руйнуючи вашу перспективу і свою перспективу теж? То ви беріть на себе відповідальність і тоді побачите, можна це зробити чи ні. А як ви хочете сьогодні взяти 20 гривень, а завтра ганити ту владу, яку ви створили тоді, вибачайте, не жалійтеся ні на кого".
Суспільна свідомість це така категорія, яка з часом дозріває до інших рівнів. Я думаю, у нас буде змога бути переконливими для людей в нинішній кампанії, і це допоможе їм зробити правильний вибір.
Кость Бондаренко: Зараз вже у кулуарах, деяких засобах масової інформації та Інтернеті вже з’явилися деякі чутки, це інформація... Тут, до речі, можна провести паралелі з вашими словами про те, що ви з Петром Миколайовичем можете знайти третю нейтральну людину, яку б могли підтримати на наступних виборах про те, що цією третьою людиною може бути Володимир Радченко. Або спростуйте це, назвіть провокацією, або підтвердіть.
Олександр Мороз: Я не буду ані спростовувати, ані підтверджувати. Скажу тільки, що в наших переговорах це прізвище ніколи не згадувалося.
Кость Бондаренко: Дякую, що ви спростували...
Олександр Мороз: Хоча, я особисто поважаю Володимира Івановича, добре з ним знайомий і вважаю, що його часті переходи з однієї інстанції до іншої викликані перш за все тим, що він порядна людина. Видно, він не утримується довго там, де владі потрібен або інформатор, або виконавець інколи свавільних рішень.
Кость Бондаренко: Якщо говорити про виборчу кампанію... Виборча кампанія це не лише якісь особистості, електоральні впливи, технології. Це і медіаресурс, який просто необхідний під час виборчої кампанії, і фінансовий ресурс, і безліч інших ресурсів. Скажіть, чи бачите ви перед собою перспективу збільшення, розширення своєї ресурсної бази?
Олександр Мороз: Я гадаю, що є такі перспективи, я знаю, що є. Ми сьогодні маємо попередні домовленості з мас-медійними структурами. Керуємося при цьому законом. Ми в законі записали ті норми, які дають нам в цьому відношенні перспективу - не нам, але всім ми приблизно в рівних умовах. Я прекрасно все оцінюю відносно рівності умов тощо, і розумію, що влада буде своїми перевагами користуватися. Але в нас є інша перевага.
Оскільки владу народ не любить, оскільки бачить, що вона не його інтереси відстоює, то те, що робитиме влада, працюватиме проти них, працюватиме на нас, незалежно від змісту самої пропаганди. Ми сьогодні маємо низку обласних партійних газет, зросла передплата на газету "Товариш", ми вдаємося до спеціальних випусків матеріалу. Ми доходимо зараз до середнього виборця, в тому числі до того, який ще не визначився з підтримкою тієї чи іншої політичної сили. Я думаю, ми зможемо декілька разів доторкнутися безпосередньо до цих виборців через наших активістів і змінити ситуацію. Маємо ще інші задумки відносно телепропаганди, радіопропаганди використовуючи, звичайно, "Громадське радіо". Я жартую, звісно. Але у нас раніше з радіо "Континент" були, а тепер з вашим колективом будуть добрі робочі стосунки. Я гадаю, що це не завадить ні вашому проекту, ні нам теж.
Кость Бондаренко: Ми завжди були відкриті до співпраці із цікавими та впливовими людьми.
Що стосується інших чуток, які ви можете спростувати зараз... Гуляє версія, мабуть, ви самі її чули неодноразово, що вже в Адміністрації президента існує варіант, згідно з яким потрібно зробити ставку на Олександра Мороза, для того, щоб вивести його у другий тур і зробити Президентом мовляв, він є "найменшим злом" в середовищі опозиції для нинішньої влади. Як ви ставитеся до цієї версії?
Олександр Мороз: То було б непогано, якби до таких розумних висновків дійшли в адміністрації Президента, але я знаю, що вони не здатні так мислити. І спростовувати нісенітницю я просто не можу, тому що в мене виникає питання: чому тоді зі мною судиться Медведчук і вимагає, щоб я йому мільйон гривень сплатив за те, що його Кравченко назвав так жорстокою людиною в присутності Президента.
А до Кравченка він претензій не висуває, так само як не висуває претензій до Кучми чи інших співбесідників. Це одна обставина. А друге чому ж адміністрація Президента нині так ретельно співпрацює з урядом, називаючи єдиним кандидатом прем’єр-міністра? Чому тоді відомі олігархічні угрупування об’єдналися і зняли свої протиріччя, бажаючи прибрати до рук Криворізький металургійний комбінат і багато інших речей?
Чому сьогодні вдаються до фальсифікації навіть судових рішень під час розгляду цього важливого для держави питання і намагаються фальсифікувати навіть на цьому рівні, передаючи справу з Голосіївського до Печерського суду заднім числом, що є найгрубішою фальсифікацією судової процедури? Я гадаю, тут вже зрозуміло, що якоїсь підтримки очікувати звідти... Та й навіщо вона нам потрібна? Ми не потребуємо такої підтримки, ми розраховуємо тільки на підтримку виборців, тобто тих людей, які вірять у завтрашній день, які хочуть вірити у завтрашній день.
Нинішня влада за час своєї діяльності вже продемонструвала, що вона думає про свій власний завтрашній день, і сьогоднішня кампанія їх турбує з огляду на гарантії безпеки в завтрашньому дні. А нас цікавить упевненість у завтрашньому дні для кожної конкретної людини. Ми можемо створити умови для того, щоб ця впевненість з’явилася, разом з ними створити.
Тому я гадаю, що ця плітка, цілком зрозуміло з якою метою розповсюджена в суспільній свідомості, не випадкова. Так, у 1999 році була поширена плітка про те, що ми співпрацюємо з Лазаренком, що це наш інтерес, що ми, бачите, не голосували за позбавлення його повноважень і таке інше. Але сьогодні, внаслідок судових процесів у Сполучених Штатах, виявилося, що ті, хто нас, і мене зокрема, звинувачували вони якраз і співпрацювали, вони якраз до того мають безпосереднє відношення.
Так само і це розвіється цей міф, точніше плітка, але на когось із легковірних це вплине. Але не більше не думаю, що це матиме якесь вирішальне значення на позицію виборців.
Кость Бондаренко: Одним із таких "каменів спотикання" у ваших стосунках із іншими суб’єктами опозиції, перш за все з "Нашою Україною" та Блоком Юлії Тимошенко, була конституційна реформа. Ще кілька тижнів тому не було у вас, тобто у соціалістів та "Нашої України", єдності в питанні конституційної реформи. Чи є зараз якісь зрушення в цьому плані і чи дійдете ви до якогось одного знаменника в питанні конституційної реформи?
Олександр Мороз: Я думаю, що ви помилилися, аргументуючи свою оцінку відносно того, що у нас не було єдності. Ось погляньте, у нас 11-14 вересня 2003 року підписаний спільний меморандум Ющенком, Симоненком, Морозом, Тимошенко, де й нас була повна одностайність необхідності проведення політичної реформи, реформи системи влади. А сьогодні, якщо ми говоримо про те, що єдності декілька тижнів тому не було чи збігу позицій не було, то треба задавати ці питання нашоукраїнцям і Блоку Юлії Тимошенко.
Ми ні на букву не відступили від свого меморандуму. Все, про що ми домовлялися, ми робимо послідовно. Тепер зверніть увагу ще на кілька обставин. До 24 грудня опозиція асоціювалася із спільними діями комуністів, соціалістів і Блоку Юлії Тимошенко. Коли через парламент нелегітимним шляхом хотіли протягнути проект змін до Конституції, де передбачалося президента обирати парламентом, ми пішли на блокування разом із "Нашою Україною" та БЮТ, тому що це афера була, поза всяким сумнівом, і вона в моїх очах такою і залишається.
Втім пішло переформування в суспільній свідомості опозиції в іншому форматі тепер вже соціалісти, "Наша Україна" і БЮТ стали опозицією, комуністи ніби перестали бути опозицією. Я ще в грудні місяці, знаходячись у Трускавці, писав у "Сільських вістях" про стереотипи, які склалися у суспільній свідомості, і вони пропагуються відповідними засобами масової інформації.
Я тоді говорив, до виборців звертаючись: "Ви не дивуйтеся, якщо через певний період "Наша Україна" буде голосувати за внесення змін до Конституції, тому що вони конче необхідні суспільству і виходять з нашого спільного розуміння перетворень, які потрібні державі.
Так от, коли цей формат змінився 24 грудня, а у січні, в середині січня, ми з Віктором Ющенком пішли на телебачення і присутності Погребинського вели дискусію з цього приводу, де Ющенко, так само як і я, підтвердив: ми будемо за всяку ціну добиватись відміни цих норм у проекті змін до Конституції, які дозволяють парламентом обирати президента, і ми готові голосувати за зміни до Конституції, але без цих норм.
Втім, коли завдяки нашим зусиллям 3 лютого вдалося зняти ці норми, то виявилося, що "Наша Україна" і Блок Юлії Тимошенко не голосували за вилучення цих статей. І я тоді, виступаючи, сказав: справа не в тому, що ви не згодні з таким способом голосування - воно було проведено легітимно - а у зв’язку з тим, що ви просто не хочете змін до Конституції, ніяких, сподіваючись, що ми не будемо голосувати через одну або іншу обставину.
Інша обставина була закон про пропорційні вибори. Ми заявили: якщо не буде прийнятий закон про пропорційні вибори, то ми, звичайно, не будемо голосувати за зміни до Конституції. І задля цього "Наша Україна" і Блок Юлії Тимошенко голосували проти тих законів, авторами яких були їхні депутати теж. Можливо, ці всі речі не цікаві для читача або слухача, але тим не менше вони пояснюють суть процесу, а суть ця зводиться до того, що частина конкурентів нинішньої влади не хочуть змін у системі влади, хочуть скористатися всіма тими повноваженнями, які має нинішній Президент.
В мої плани, в плани нашої партії, в інтереси суспільства та держави це не входить! Це розходиться з інтересами держави і народу, тому ми зараз шукаємо інших форм впливу, знаходження порозуміння для того, щоб меморандум, який ми підписали рік тому майже, був реалізований тепер, до виборів президента, бо тільки до виборів президента це можливо в принципі. Шукаємо зараз такі можливості, ведемо переговори.
У мене склалося переконання, що оточення "Нашої України", а інколи сам Ющенко, розуміють, що це треба робити. Я гадаю, що це перспективний напрямок і сподіваюся, що голосуванням наступного тижня чи в інший сесійний тиждень, але на цій сесії, ми попередньо схвалимо проект змін до Конституції, який на сьогодні (той підготовлений проект, який вже є) фактично повторює голосований 4105.
Скажу іще якби 8 квітня 4105 з моїми поправками був проголосований, то я можу дати гарантію, що процеси політичного структурування в суспільстві, демократизації суспільного життя і зв’язування адміністративного ресурсу, або зв’язування рук влади, які звикли до наперстків, було б відчутним. І не було б Мукачевого, не було б Одеси та багатьох інших речей.
Але це вже також пройдений етап, і ми сьогодні можемо його тільки оцінювати, але важливіше враховувати ці уроки на майбутнє. Я гадаю, що впродовж червня-вересня ми одержимо ще можливості для того, щоб довести, що ми враховуємо ці уроки.
Кость Бондаренко: Ви бачите шляхи втілення конституційної реформи чи прийняття конституційної реформи ще до президентських виборів?
Олександр Мороз: Так, я бачу ці шляхи, хоча можливостей і шансів було б більше, якби ми голосували в квітні або хоча б тепер. Адже все це не зовсім відповідає істині, коли ми чуємо слова Президента мовляв, до 4105 повернутися не можна, там є процедурна, так би мовити, нечистота абощо. Висловлювання Володимира Литвина з цього приводу... Я гадаю, що за їхніми висловлюваннями стоять дещо інші інтереси та інші причини, аніж клопотання про регламент, процедуру і таке інше. Але тим не менше навіть через два кроки, червень-вересень, можна сьогодні добитися змін до Конституції.
Кость Бондаренко: Зараз оточення Президента стало надто неоднорідним, і чим ближче до президентських виборів, вони говорять про єдиного кандидата, вони говорять про те, що будуть вести розмови, але в той же час відчувається, що чимала кількість людей, які раніше були людьми президента, ведуть свою власну гру.
Скажімо, той же Володимир Литвин. Він зараз почав грати в якісь одному йому зрозумілі ігри, але ясно, що ці ігри не по партитурі президента ведуться.
Чи не розглядаєте ви можливості якогось блокування чи просто роботи з людьми з колишнього оточення Президента, із провладного табору для того, щоб розширювати коло, скажімо, своїх політичних партнерів?
Олександр Мороз: Я не бачу того, що партитура змінилася. Є партитура одна очевидно, на окремих лисках цієї партитури є різні варіанти. От вони відпрацьовуються. От коли за внесення змін до Конституції, чого добивається президент, не голосує Олександр Волков я не думаю, що Олександр Волков виступив із самостійною ініціативою в цьому відношенні, він чоловік далеко не дурний і прекрасно знає, по яких нотах він грає.
Так само Володимир Литвин і його люди, які його підтримують у сесійній залі, якщо вони утримувалися під час голосування, то теж, мабуть, маючи якісь орієнтири або граючи по іншому листку на певній сторінці партитури. Я так переконаний. Чому я так кажу і що за цим маю на увазі я жодного разу ще не заявляв, що президент не братиме участь у кампанії. Попри всі заяви нинішні я переконаний, що він сам для себе ще вибору не зробив остаточного.
Його турбують гарантії його особистої безпеки і, скажімо так, спокою після президентських виборів у 2004 році. Він знає, що його турбує, то його клопіт. Багато людей розуміє, про що йдеться, але це мене сьогодні менше всього цікавить. Які форми гарантій і хто йому може дати ці гарантії? Названий Янукович, ним названий. Одночасно прозвучали інші прізвища тих людей, які, умовно кажучи, "дружать" з президентом і які самі навряд чи на таку ініціативу пішли б без погодження з президентом.
Немає поки що такої команди до місцевих адміністрацій щодо вибору, хоча з іншого боку, використовуючи своє становище, Віктор Янукович дає у місцевій пресі публікації ідуть іміджеві чисто матеріали. Я розумію, чому так робиться. Але, знову-таки, кампанія цілеспрямованої, як команди, як машини, немає.
Це дає мені право говорити про те, що Леонід Данилович сам ще не зробив висновку остаточного, і рішення Конституційного Суду про третій термін Президента не таке вже й абстрактне. Воно як запасний хід знаходиться в резерві у Президента. Отже, найкращі гарантії йому може зробити сам він. Сам він міг би зробити ці гарантії при різних статусних позиціях, в тому числі зі скороченими повноваженнями, але якщо не він, то хто може бути йому гарантом? Віктор Янукович?
Так, він нібито вміє тримати слово, хоч і не завжди ним це демонструвалося, але тим не менше. Проте Президент, очевидно, сумнівається в тому, що це буде ефективно, тим паче, що оточення його, в тому числі родинне оточення, певною мірою його стримує щодо такого висновку. Але в них немає ніякого сумніву, що Володимир Литвин міг би бути йому таким гарантом, але при певних повноваженнях. Бо дати ті повноваження, які передбачені змінами до Конституції, то виявляється, що тих гарантій буде мало.
І тоді потрібно забезпечити збереження цих повноважень за ним, якщо він стане президентом. Тому хід Володимира Литвина відносно Аграрної партії, і заяви президента, і очікувана зустріч із керівництвом Штатів у Стамбулі, і таке інше наводять мене на висновок про те, що остаточна конфігурація буде вимальовуватися на початку липня.
Цілком можливо, що і Володимир Литвин братиме участь, хоч він зараз заявляє, що це для нього була новина і це все раптово було. Але, як ви пам’ятаєте, він раптово став головою "За ЄдУ!" і таке інше. Сьогодні в оточенні Президента розбрату немає, тому що це оточення утримується репресивним механізмом, традиціями нинішньої влади, створеними за 10 років.
І до тих пір, поки ці традиції не будуть зруйновані, всі ходи будуть варіантами в єдиній партитурі виборчої кампанії тій партитурі, яка виходить з інтересів влади. Це повинні враховувати ми всі учасники виборчої кампанії.
Кость Бондаренко: Ви могли б надати такі гарантії Леонідові Кучмі?
Олександр Мороз: Гарантії чого?
Кость Бондаренко: Безпеки.
Олександр Мороз: Я міг би дати гарантії будь-кому, в тому числі й Кучмі, відносно того, що все в державі робитиметься на основі закону.
Кость Бондаренко: Коли ми зараз говоримо про єдиного кандидата, ви зараз сказали, що адміністрація Президента заявляє про підтримку єдиного кандидата. Чи не здається вам, що це такий собі "поцілунок Іуди" з боку СДПУ(о) Віктору Януковичу?
Олександр Мороз: Очевидно, для Віктора Медведчука... ним пройдений шлях такого непростого вибору. Маючи політичні претензії, і не тільки, до Віктора Януковича, і на взаєм, очевидно... Вони є представниками різних промислово-фінансових олігархічних кланів. А там, де є інтереси капіталу, капітал домовляється між собою. Очевидно, керуючись цими міркуваннями, вони сьогодні таки співпрацюють, а не конкурують. Я гадаю, є ще й політична підстава для того, бо мова йде про перспективу політичну для Віктора Медведчука, в тому числі під час виборів парламентських через два роки.
Йдеться про пропорційну систему виборів і можливість використання створеної ним політичної партії. Я кажу про це відверто, бо розумію, що аналітики можуть зважити на ті деталі. Для його фінансової, бізнесової перспективи тільки цей шлях може дати якусь надію або якісь гарантії. Заради такої перспективи він сьогодні буде домовлятися з Януковичем про будь-що, в тому числі про підтримку Януковича на виборах.
Кость Бондаренко: Цього тижня відбулася кадрова перестановка в одній з областей можна вважати, в одній з базових для вас областей. Мається на увазі, у Вінницькій області поміняли одного губернатора на іншого, Віктора Коцимира на Григорія Калетника. І Вінницька область завжди давала значний відсоток голосів за соціалістів. Як би ви могли прокоментувати це призначення, цю заміну і те, що вона дасть соціалістам? Чи відніме.
Олександр Мороз: Я не думаю, що заміна одного талановитого губернатора на іншого може якось вплинути на позицію соціалістів у Вінницькій області. Там хороший актив у нас, і, зважаючи на позицію і авторитет одного й іншого губернатора, я вважаю, що наш перший секретар обласного комітету має значно більший авторитет і вплив на людей. Він має і досвід управлінської роботи я маю на увазі Івана Миколайовича Бондарчука.
І не випадково в минулому році за рейтингом, проведеним місцевими мас-медіа, він визнаний "Політиком року" Вінниччини. Тому я гадаю, що позиції наших соціалістів не будуть там ніяким чином порушені. Ну а з Калетником ми вже тут з ним по парламентській діяльності знайдемо спільну мову відносно того, щоб він не втручався у виборчий процес. Я думаю, йому вистачить розуму, аби того не робити. І цього буде досить для того, щоб адміністрація Президента і обласна адмінстрація не втручалася у виборчий процес свавільно, тобто порушуючи закон.
Кость Бондаренко: Скажіть, чи може зараз Соціалістична партія вважатися єдиною командою? Точніше, її керівництво адже воно об’єднує таких несхожих за характером, поглядами, темпераментом людей, як Юрій Луценко чи Йосип Вінський?
Олександр Мороз: А чому ви сказали, що вони не схожі? Вони віком відрізняються не дуже, життєвим досвідом також... У кожного з них свої особливості, своя школа, свій життєвий шлях. Але партія не команда. Партія якраз сильна різними поглядами на конкретні речі, особливо під час дискусії. Тому я не знаходжу такої лінії розмежування в цих позиціях, яку весь час намагаються підкидати в суспільну свідомість.
Ми проводимо засідання політвиконкому, де вони обидва члени, політради, бувають гострі дискусії, аж надто гострі дискусії, але коли ми приймаємо рішення спільно, то далі працюємо дружно і в цьому немає ніяких сумнівів. Давайте подивимося в суть наших розмов з "Нашою Україною", з комуністами і коментарі з цього приводу.
Інколи бувають нестримані, інколи, я б сказав, неточні висловлювання, у нас з цього приводу бувають розмови із одним, і з іншим, але я вважаю, що це не ознака слабкості навпаки, ознака сили й засад демократії у функціонуванні партії. На тому, я гадаю, партія тільки й може бути стійкою. Уявіть, якби в нас була одностайна думка виходить, все робилося в тільки так, як я сказав абощо? Чи як вирішив політвиконком а більше д ніхто не мав іншої думки чи боявся висловити цю думку? Це привело б до того, який фінал був у КПРС. Цього бути не повинно, і я дуже доброзичливо ставлюся до присутності постійно такої аналітичної, дискусійної роботи в партії. Так і повинно бути.
Кость Бондаренко: Скажіть, чи очікує партію найближчим часом, скажімо, процес підвищення динаміки її роботи, модернізації, виходу на більші обрії, ніж це є зараз?
Олександр Мороз: Поза всяким сумнівом, так буде. Одним із стимулів буде нинішня кампанія і підготовка до кампанії 2006 року, іншим наш новий статус у форматі Соцінтерну. Нас сьогодні цікавлять і проблеми Європи та світу, і до нашого голосу там прислухаються. Днями до Стамбула поїде на конференцію Соцінтерну Віталій Шипко я не можу поїхати, бо у нас в цей день буде політрада.
І ми там будемо висловлювати свої пропозиції і відносно іракської проблеми, і відносно майбутньої системи безпеки в Європі, бо це та проблема, яка стала нагальною сьогодні. Ми бачимо, що ті кроки, до яких вдавалися НАТО стосовно Югославії чи Сполучені Штати стосовно Іраку і щодо тих викликів, які ми сьогодні бачимо в екологічній, енергетичній, демографічній, релігійній та інших ситуаціях в Європі...
Структури, які сьогодні є не справляються ніяк. Треба розглянути сьогодні принципово нову ситуацію в Європі та світі й не просто задекларувати, а розробити механізм, який би гарантував людині, де б вона не проживала, гарантії її власного життя, перспектив для неї. У нас є з цього приводу напрацювання, свої пропозиції, і тепер ми маємо можливість їх відстоювати, запроваджуючи через інститути Соцінтерну тощо.
Я гадаю, що це викликатиме необхідність динамічно розвивати роботу нашої партії, ми на це налаштовані. А те, що наша діяльність сьогодні в цьому відношенні одержує відгук і підтвердження з боку виборців, видно хоча б у тому, що зараз інтенсивно партія росте.
Ми не форсуємо цей процес, але вже зараз перевершуємо вісімдесятитисячний рубіж членів партії. Більше 40% членів партії у нас люди молоді, і я вважаю, що це ще один доказ того, що шлях ми обрали правильний, напрямок правильний. Важливо тільки тут не припуститися якихось суттєвих помилок, але я думаю, нашого досвіду вистачить, щоб цих помилок не було.
Кость Бондаренко: Отже, шановні слухачі, як бачите, лідер українських соціалістів дивиться з оптимізмом у майбутнє. Як бачимо, оптимізму не бракує всім членам соціалістичної партії. Попереду вибори. В цих виборах, як уже заявлено, братиме участь і Олександр Мороз фігура доволі цікава, неординарна.
Моє ставлення до Олександра Мороза змінювалося постійно протягом п’ятнадцяти років. У першій половині 90-х років ставився до нього доволі негативно як до лідера "лівих"; у 1999 році голосував за нього на виборах; зараз він належить до числа людей, до яких я принаймні ставлюся з повагою і яким довіряю. Хочеться побажати йому успіхів у його політичній діяльності і успішної кампанії президентської.
Олександр Мороз: Я хотів би, по-перше, подякувати вам за слова правдиві я так їх оцінюю і сказати, що успіх особистий мене менше цікавить. Мене цікавить успіх усіх, разом. Я хотів би, щоб люди відчули упевненість у завтрашньому дні. Якщо ми так спрацюємо буде індивідуальний успіх, але найголовніше буде спільний успіх для нашого суспільства, наших людей.
Кость Бондаренко: Отже, це була програма "Тема дня", гостем студії був лідер Соціалістичної партії України, народний депутат Верховної Ради України Олександр Мороз. Ми прощаємося з паном Олександром і з нашими слухачами. Зустрінемося за тиждень. Нагадаю, що програму вів Кость Бондаренко.