Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина І
П'ятниця, 28 травня 2004, 17:10
Років п’ятнадцять тому, мандруючи по Криму, автор цих рядків побачив у Судаку величезний рекламний транспарант, вивішений перед входом у міську лазню. Виконане масляною фарбою на шматку тканини оголошення інформувало гостей стародавнього міста про те, що "Принимаются заявки на коллективные помывки". Народ, проходячи повз комунальний заклад, іржав з такої неординарної побутової послуги, а найбільш веселі та розкуті вголос коментували можливі інциденти під час запропонованих водних процедур.
Ця історія сплила в пам’яті 13 травня цього року на вже легендарному брифінгу щойно призначеного прес-секретаря прем’єр-міністра Ганни Герман, збентеженої публікаціями про численні конфлікти з законом свого нового патрона.
Герман оголосила, що за кілька днів роботи на новому місці вона встигла дослідити біографію Віктора Федоровича, вивчити матеріали кримінальних справ, за якими він був двічі засуджений народним судом міста Єнакієве в 1967 і 1970 роках, поспілкуватися зі свідками, слідчими, суддями та переконатися в повній невинуватості керівника Уряду, вироки відносно якого були скасовані в 1978 році президією Донецького обласного суду в порядку нагляду.
Щоправда, при цьому пресова дама не могла назвати статей інкримінованих Януковичу злочинів, а постанови президії обласного суду йменувала "ухвалами". Натомість всім охочим Герман запропонувала поїхати до Донецька та повторити її подвиг на теренах правової журналістики з сеансом колективної "помивки" іміджу двічі судимого українського прем’єра.
До останнього моменту було незрозуміло, чи відбудеться проанансована на брифінгу подорож по місцях "відсидок" кандидата в Президенти, чи Герман звільнять з роботи, навіть не давши можливість допрацювати до кінця місяця.
Але скептики були присоромлені: поїздка журналістів до Донецька відбулася, щоправда, доводити байдужість Януковича до чужих шапок було доручено не Герман, а її нинішньому заступникові й колишньому керівникові прес-служби Донецької облдержадміністрації Олександру Тернавському.
Завдяки професійним та суто людським якостям Олександра Васильовича (до речі, Тернавський у минулому – редактор газети "Єнакіївський робочій") дводенна робота 18-ти представників київських ЗМІ була чітко організована й дала досить плідні результати: журналісти двічі, 26 і 27 травня, зустрічалися з нинішнім Головою Апеляційного суду Донецької області Олександром Кондратьєвим, 26 травня відвідали м. Слов’янськ, де зустрілися з колишнім суддею Донецького обласного суду Віталієм Хованським, який у 1978 році вивчав матеріали кримінальних справ і готував протести на вироки Януковича.
27 травня журналісти відвідали батьківщину прем’єр-міністра місто Єнакієве, де вислухали спогади шкільної вчительки та однокласниці глави уряду, а також зустрілися з Юрієм Целковським, який був засуджений разом з Януковичем у грудні 1967 року, і поспілкувалися з Олександром Мартиненком, що проходив свідком у другій кримінальній справі, яка завершилася для Януковича вироком у 1970 році.
Тим не менш запитань щодо подробиць менше не стало. Тільки замість одних, відповіді на які вдалося знайти в Донецьку, з’явилися інші, відповідь на які ми чи навряд коли дізнаємося.
Що мав зробити й що не зробив двічі несудимий Янукович
Давати правові оцінки вирокам тридцятичотирьох- та тридцятисемирічної давнини, винесені судами іншої держави, зараз уже неможливо. Оцінки минулим судимостям Януковича можна давати історичні, психологічні, політичні – які завгодно – тільки не правові, як не можна зараз розглядати з точки зору українського права страту Омеляна Пугачова чи засудження Франсуа Війона. А шпиняти людину за гріхи чи навіть злочини молодості взагалі аморально.
Коли автор цих рядків трохи раніше на "Українській правді" аналізував крихти наявної інформацію про судимості чинного прем’єр-міністра, то робилося це виключно з метою з’ясувати, чи не залишилося з тих часів чинників, які зараз впливають на Януковича всупереч державним інтересам. Зокрема, йшлося про його можливу співпрацю з КДБ та зв’язки з кримінальними угрупуваннями.
Що ж стосується докорів відносно так званих проблемних моментів у біографії, то вимагати від людини сповіді про свої вчинки бозна якої давнини неприпустимо. Тим більше, що в 1960-70 роках минулого століття Янукович публічною людиною не був і право громадян України знати подробиці його біографії буде суперечити праву самого Януковича на таємницю особистого життя.
Інша річ, якщо сама людина хоче поговорити про маловідомі сторінки своєї біографії та закликає охочих переконатися в тому, що минулі судимості були незаконними, а винесені колись вироки – необґрунтованими.
Очевидно, що в цьому випадку для того, щоби ніхто не міг дорікнути Януковичу нещирість, прес-службі прем’єра треба було б надати можливість запрошеним у турне журналістам попрацювати з матеріалами кримінальних справ.
Підкреслюю – навіть не з постановами президії обласного суду про скасування вироків, а з усіма документами – з матеріалами дослідчої перевірки та заявами потерпілих, постановами про порушення справ, з постановами про висунення обвинувачення, з протоколами допитів обвинуваченого, потерпілих, свідків, з постановами про перекваліфікацію злочинів (якщо такі були), протоколами судових засідань, вироками тощо.
Тільки тоді можна було б дати оцінку (етичну, а не правову!) тим запевнення в невинуватості Януковича, які зараз лунають з боку його прес-служби та пересвідчитися в тому, що Президія облсуду закрила справи відносно нього на законних підставах, а не під тиском КДБ чи, наприклад, завдяки незаконному втручанню льотчика-космонавта Берегового.
Тільки тоді можна було б уникнути розмов про те, що начебто справа в 1969 році порушувалася за зґвалтування, але згодом була перекваліфікована на заподіяння тілесних ушкоджень.
Якщо сам Янукович наполягає, що він чистий як сльоза й запрошує в цьому пересвідчитися, то треба було б усього на всього привезти в Київ усі документи, покликати журналістів, покласти їх на стіл і запропонувати читати скільки завгодно, копіювати, оприлюднювати й т.п.
Їй-Богу, прямі відповіді на прямі запитання і для загалу виглядали б переконливішими, аніж організація поїздок представників ЗМІ на історичну батьківщину глави Уряду, і для бюджету були б на такими обтяжливими.
Суди Радянського Союзу виносили вироки щодо Януковича тільки два рази. Можливо, що до кримінальної відповідальності його притягували й більше, але з юридичної точки зори ані тоді, ані зараз це не має ніякого значення – винним у скоєнні злочину людину може визнати тільки суд, якщо навіть справа закривалася на стадії попереднього слідства за нереабілітуючими обставинами (наприклад, внаслідок акту амністії після того, як обвинувачений визнав себе винним).
Перевірити це, взагалі-то, нескладно, оскільки кожного разу при висуненні обвинувачення слідчими органами мали виставлятися облікові матеріали в інформаційні центри при обласних відділеннях міліції. Тим не менш, ті запити, які останнім часом стали робити народні депутати до МВС відносно інформації про Януковича, треба визнати щонайменше некоректними – особисте життя прем’єр-міністра як і будь-якого громадянина країни має охоронятися законом.
Але якщо сам Янукович закликає перевірити його законослухняність, тоді він сам мав би звернутися до міністра внутрішніх справ з заявою про оприлюднення наявної інформації, а не доручати своїй прес-секретарці розповідати журналістам про те, які добрі гроші вона заробляє на новій посаді.
Якщо Янукович апелює до свого колишнього членства в КПРС на доказ своєї невинуватості, то треба було б лише допустити журналістів до Донецького обласного архіву, де має зберігатися особова справа члена КПРС Януковича.
Звісно, ніякою реабілітацією Компартія не займалася й кримінальні справи Голова Комісії партійного контролю при ЦК КПРС товариш Пельше не переглядав. Але в такий спосіб можна було б переконати пресу в тому, що матеріали кримінальних справ і постанови Президії Донецького облсуду є справжніми, бо в особовій справі напевно можна було б знайти певні перетинання з цими документами (посилання на номери та дати прийняття, результати перевірки скарг на Януковича й т.п.).
Якщо Янукович дійсно невинуватий в скоєнні тих злочинів, за які він був засуджений, то чи потрібно для доведення цього по-хамському проводити брифінги або везти народ до Донецька? – Зрозуміло, що ні, тим більше, що, напевно, переважна більшість учасників поїздки ніколи в очі не бачили матеріалів жодної кримінальної справи, не уявляють, які повноваження в часи СРСР мали президії обласних судів і не зможуть нічого сказати з приводу того, чи справжні документи їм показали, чи підсунули фальшивку.
Інша річ, якщо припустити, що обличчя прем’єр-міністра трішки в пуху. Тоді, дійсно, має сенс ховати документи, а замість відповідей на прямі запитання влаштовувати "колективну помивку".
Як би там не було, журналісти, які були запрошені для вивчення, передусім, документів, жодного документа зблизька не побачили, а замість матеріалів кримінальної справи чи хоча б копій постанов президії Донецького обласного суду були роздані листи такого змісту:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
від 25.05.2004р. №8/277
На Ваш запит щодо підтвердження анкетних даних відносно особи Януковича Віктора Федоровича, повідомляю наступне.
Згідно до постанови президії Донецького обласного суду від 27 грудня 1978 року за №44у-279 вирок народного суду міста Єнакієвого від 15 грудня 1967 року відносно Януковича Віктора Федоровича, 9 липня 1950 року народження, мешканця міста Єнакієвого, яким він засуджений за ст. 141 ч.2 КК УРСР до 3 років позбавлення волі, - скасований, а кримінальна справа провадженням закрита за відсутністю складу злочину.
Згідно до змісту постанови президії, потерпілий Совенко зі своєю співмешканкою Бозих, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння 29 жовтня 1967 року зустрівся з засудженими Целковським, Масловим та Януковичем. Засуджений Целковський, а потім Маслов побили потерпілого Совенка, а потім забрали деякі особисті речі.
Розглядаючи цю справу, президія прийшла до висновку, що вина засудженого Януковича була заснована тільки на поясненнях засудженого Маслова під час попереднього слідства. Але в судовому засіданні Маслов відмовився від своїх показань, пояснивши, що оговорив Януковича, тому що той був неповнолітнім і міг своєю участю полегшити його провину. Ці пояснення об’єктивно знайшли підтвердження в поясненнях свідків Совенкова, Гуляк, Михайлова про те, що Янукович не приймав участі в скоєнні злочину, а стояв осторонь. Речі, які були викрадені, були вилучені тільки у засуджених Целковського та Маслова.
Інших доказів вини Януковича президія обласного суду не встановила, а тому прийняла рішення про невинність Януковича та незаконність вироку народного суду.
Згідно до постанови президії Донецького обласного суд від 27 грудня 1978 року за №44у-280 вирок народного суду міста Єнакієвого від 8 червня 1970 року відносно Януковича Віктора Федоровича, 9 липня 1950 року народження, мешканця міста Єнакієвого, робітника металургійного заводу, яким він засуджений за ст.102 КК УРСР до 2 років позбавлення волі, - скасований, а кримінальна справа провадженням закрита за відсутністю складу злочину.
Згідно до змісту постанови президії Янукович був засуджений за те, що 16 вересня 1969 року разом з засудженим Бубирем на підставі сварки побили потерпілого Пантелеєнка, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Розглядаючи цю справу, президія прийшла до висновку, що вина Януковича заснована тільки на суперечливих показаннях потерпілого, який спочатку пояснив, що його побив Янукович, потім, що він нічого не пам’ятає, потім, що його бив тільки Бубир. Допитаний по справі свідок Мартиненко пояснював, що навпаки, Янукович намагався припинити побиття потерпілого, за що саме Бубир і укусив його за руку.
Інших доказів вини Янукович президія обласного суду не встановила, а тому прийняла рішення про невинність Януковича та незаконність вироку народного суду.
Цією ж постановою скасована ухвала народного суду міста Єнакієвого від 18 липня 1973 року про дострокове зняття судимості від 15 грудня 1967 року та 8 червня 1970 року.
Наряд Р3410 №386 "Постановления президума Донецкого областного суда. 11 октября – 27 декабря 1978 года”.
Голова Апеляційного суду
Донецької області О.В.Кондратьєв
Далі буде...
Читайте також:
ЯНУКОВИЧ ШАПОК НЕ КРАВ. Його засудили за крадіжку годинника
Янукович суддів за геніталії власноруч не підвішував, але з головою облсуду наодинці зустрічався
ЗНИКЛИ КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ, ПОРУШЕНІ ПРОТИ ЯНУКОВИЧА
Судомості Януковича, слід КДБ і аналогії з Медведчуком
Імідж Януковича – хлоркою!
Курс кримінального прем`єрознавства. Частина 2
Курс кримінального прем’єрознавства. Частина 1
Янукович на зоні анашу не курив
КУЧМІ СМІШНО, КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ ЗГАДУВАТИ ПРО СУДИМОСТІ ЯНУКОВИЧА
Янукович про себе та свої доходи
Капкан для Януковича в Європейському суді з прав людини
Записи Мельниченка: "Судді взагалі подонкі"
Слухайте також у форматі mp3 епізод із записів Мельниченка, де Кучма доручає Януковичу підвісити "за яйця" суддю
Ця історія сплила в пам’яті 13 травня цього року на вже легендарному брифінгу щойно призначеного прес-секретаря прем’єр-міністра Ганни Герман, збентеженої публікаціями про численні конфлікти з законом свого нового патрона.
Герман оголосила, що за кілька днів роботи на новому місці вона встигла дослідити біографію Віктора Федоровича, вивчити матеріали кримінальних справ, за якими він був двічі засуджений народним судом міста Єнакієве в 1967 і 1970 роках, поспілкуватися зі свідками, слідчими, суддями та переконатися в повній невинуватості керівника Уряду, вироки відносно якого були скасовані в 1978 році президією Донецького обласного суду в порядку нагляду.
Щоправда, при цьому пресова дама не могла назвати статей інкримінованих Януковичу злочинів, а постанови президії обласного суду йменувала "ухвалами". Натомість всім охочим Герман запропонувала поїхати до Донецька та повторити її подвиг на теренах правової журналістики з сеансом колективної "помивки" іміджу двічі судимого українського прем’єра.
До останнього моменту було незрозуміло, чи відбудеться проанансована на брифінгу подорож по місцях "відсидок" кандидата в Президенти, чи Герман звільнять з роботи, навіть не давши можливість допрацювати до кінця місяця.
Але скептики були присоромлені: поїздка журналістів до Донецька відбулася, щоправда, доводити байдужість Януковича до чужих шапок було доручено не Герман, а її нинішньому заступникові й колишньому керівникові прес-служби Донецької облдержадміністрації Олександру Тернавському.
Завдяки професійним та суто людським якостям Олександра Васильовича (до речі, Тернавський у минулому – редактор газети "Єнакіївський робочій") дводенна робота 18-ти представників київських ЗМІ була чітко організована й дала досить плідні результати: журналісти двічі, 26 і 27 травня, зустрічалися з нинішнім Головою Апеляційного суду Донецької області Олександром Кондратьєвим, 26 травня відвідали м. Слов’янськ, де зустрілися з колишнім суддею Донецького обласного суду Віталієм Хованським, який у 1978 році вивчав матеріали кримінальних справ і готував протести на вироки Януковича.
27 травня журналісти відвідали батьківщину прем’єр-міністра місто Єнакієве, де вислухали спогади шкільної вчительки та однокласниці глави уряду, а також зустрілися з Юрієм Целковським, який був засуджений разом з Януковичем у грудні 1967 року, і поспілкувалися з Олександром Мартиненком, що проходив свідком у другій кримінальній справі, яка завершилася для Януковича вироком у 1970 році.
Тим не менш запитань щодо подробиць менше не стало. Тільки замість одних, відповіді на які вдалося знайти в Донецьку, з’явилися інші, відповідь на які ми чи навряд коли дізнаємося.
Що мав зробити й що не зробив двічі несудимий Янукович
Давати правові оцінки вирокам тридцятичотирьох- та тридцятисемирічної давнини, винесені судами іншої держави, зараз уже неможливо. Оцінки минулим судимостям Януковича можна давати історичні, психологічні, політичні – які завгодно – тільки не правові, як не можна зараз розглядати з точки зору українського права страту Омеляна Пугачова чи засудження Франсуа Війона. А шпиняти людину за гріхи чи навіть злочини молодості взагалі аморально.
Коли автор цих рядків трохи раніше на "Українській правді" аналізував крихти наявної інформацію про судимості чинного прем’єр-міністра, то робилося це виключно з метою з’ясувати, чи не залишилося з тих часів чинників, які зараз впливають на Януковича всупереч державним інтересам. Зокрема, йшлося про його можливу співпрацю з КДБ та зв’язки з кримінальними угрупуваннями.
Що ж стосується докорів відносно так званих проблемних моментів у біографії, то вимагати від людини сповіді про свої вчинки бозна якої давнини неприпустимо. Тим більше, що в 1960-70 роках минулого століття Янукович публічною людиною не був і право громадян України знати подробиці його біографії буде суперечити праву самого Януковича на таємницю особистого життя.
Інша річ, якщо сама людина хоче поговорити про маловідомі сторінки своєї біографії та закликає охочих переконатися в тому, що минулі судимості були незаконними, а винесені колись вироки – необґрунтованими.
Очевидно, що в цьому випадку для того, щоби ніхто не міг дорікнути Януковичу нещирість, прес-службі прем’єра треба було б надати можливість запрошеним у турне журналістам попрацювати з матеріалами кримінальних справ.
Підкреслюю – навіть не з постановами президії обласного суду про скасування вироків, а з усіма документами – з матеріалами дослідчої перевірки та заявами потерпілих, постановами про порушення справ, з постановами про висунення обвинувачення, з протоколами допитів обвинуваченого, потерпілих, свідків, з постановами про перекваліфікацію злочинів (якщо такі були), протоколами судових засідань, вироками тощо.
Тільки тоді можна було б дати оцінку (етичну, а не правову!) тим запевнення в невинуватості Януковича, які зараз лунають з боку його прес-служби та пересвідчитися в тому, що Президія облсуду закрила справи відносно нього на законних підставах, а не під тиском КДБ чи, наприклад, завдяки незаконному втручанню льотчика-космонавта Берегового.
Тільки тоді можна було б уникнути розмов про те, що начебто справа в 1969 році порушувалася за зґвалтування, але згодом була перекваліфікована на заподіяння тілесних ушкоджень.
Якщо сам Янукович наполягає, що він чистий як сльоза й запрошує в цьому пересвідчитися, то треба було б усього на всього привезти в Київ усі документи, покликати журналістів, покласти їх на стіл і запропонувати читати скільки завгодно, копіювати, оприлюднювати й т.п.
Їй-Богу, прямі відповіді на прямі запитання і для загалу виглядали б переконливішими, аніж організація поїздок представників ЗМІ на історичну батьківщину глави Уряду, і для бюджету були б на такими обтяжливими.
Суди Радянського Союзу виносили вироки щодо Януковича тільки два рази. Можливо, що до кримінальної відповідальності його притягували й більше, але з юридичної точки зори ані тоді, ані зараз це не має ніякого значення – винним у скоєнні злочину людину може визнати тільки суд, якщо навіть справа закривалася на стадії попереднього слідства за нереабілітуючими обставинами (наприклад, внаслідок акту амністії після того, як обвинувачений визнав себе винним).
Перевірити це, взагалі-то, нескладно, оскільки кожного разу при висуненні обвинувачення слідчими органами мали виставлятися облікові матеріали в інформаційні центри при обласних відділеннях міліції. Тим не менш, ті запити, які останнім часом стали робити народні депутати до МВС відносно інформації про Януковича, треба визнати щонайменше некоректними – особисте життя прем’єр-міністра як і будь-якого громадянина країни має охоронятися законом.
Але якщо сам Янукович закликає перевірити його законослухняність, тоді він сам мав би звернутися до міністра внутрішніх справ з заявою про оприлюднення наявної інформації, а не доручати своїй прес-секретарці розповідати журналістам про те, які добрі гроші вона заробляє на новій посаді.
Якщо Янукович апелює до свого колишнього членства в КПРС на доказ своєї невинуватості, то треба було б лише допустити журналістів до Донецького обласного архіву, де має зберігатися особова справа члена КПРС Януковича.
Звісно, ніякою реабілітацією Компартія не займалася й кримінальні справи Голова Комісії партійного контролю при ЦК КПРС товариш Пельше не переглядав. Але в такий спосіб можна було б переконати пресу в тому, що матеріали кримінальних справ і постанови Президії Донецького облсуду є справжніми, бо в особовій справі напевно можна було б знайти певні перетинання з цими документами (посилання на номери та дати прийняття, результати перевірки скарг на Януковича й т.п.).
Якщо Янукович дійсно невинуватий в скоєнні тих злочинів, за які він був засуджений, то чи потрібно для доведення цього по-хамському проводити брифінги або везти народ до Донецька? – Зрозуміло, що ні, тим більше, що, напевно, переважна більшість учасників поїздки ніколи в очі не бачили матеріалів жодної кримінальної справи, не уявляють, які повноваження в часи СРСР мали президії обласних судів і не зможуть нічого сказати з приводу того, чи справжні документи їм показали, чи підсунули фальшивку.
Інша річ, якщо припустити, що обличчя прем’єр-міністра трішки в пуху. Тоді, дійсно, має сенс ховати документи, а замість відповідей на прямі запитання влаштовувати "колективну помивку".
Як би там не було, журналісти, які були запрошені для вивчення, передусім, документів, жодного документа зблизька не побачили, а замість матеріалів кримінальної справи чи хоча б копій постанов президії Донецького обласного суду були роздані листи такого змісту:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
від 25.05.2004р. №8/277
На Ваш запит щодо підтвердження анкетних даних відносно особи Януковича Віктора Федоровича, повідомляю наступне.
Згідно до постанови президії Донецького обласного суду від 27 грудня 1978 року за №44у-279 вирок народного суду міста Єнакієвого від 15 грудня 1967 року відносно Януковича Віктора Федоровича, 9 липня 1950 року народження, мешканця міста Єнакієвого, яким він засуджений за ст. 141 ч.2 КК УРСР до 3 років позбавлення волі, - скасований, а кримінальна справа провадженням закрита за відсутністю складу злочину.
Згідно до змісту постанови президії, потерпілий Совенко зі своєю співмешканкою Бозих, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння 29 жовтня 1967 року зустрівся з засудженими Целковським, Масловим та Януковичем. Засуджений Целковський, а потім Маслов побили потерпілого Совенка, а потім забрали деякі особисті речі.
Розглядаючи цю справу, президія прийшла до висновку, що вина засудженого Януковича була заснована тільки на поясненнях засудженого Маслова під час попереднього слідства. Але в судовому засіданні Маслов відмовився від своїх показань, пояснивши, що оговорив Януковича, тому що той був неповнолітнім і міг своєю участю полегшити його провину. Ці пояснення об’єктивно знайшли підтвердження в поясненнях свідків Совенкова, Гуляк, Михайлова про те, що Янукович не приймав участі в скоєнні злочину, а стояв осторонь. Речі, які були викрадені, були вилучені тільки у засуджених Целковського та Маслова.
Інших доказів вини Януковича президія обласного суду не встановила, а тому прийняла рішення про невинність Януковича та незаконність вироку народного суду.
Згідно до постанови президії Донецького обласного суд від 27 грудня 1978 року за №44у-280 вирок народного суду міста Єнакієвого від 8 червня 1970 року відносно Януковича Віктора Федоровича, 9 липня 1950 року народження, мешканця міста Єнакієвого, робітника металургійного заводу, яким він засуджений за ст.102 КК УРСР до 2 років позбавлення волі, - скасований, а кримінальна справа провадженням закрита за відсутністю складу злочину.
Згідно до змісту постанови президії Янукович був засуджений за те, що 16 вересня 1969 року разом з засудженим Бубирем на підставі сварки побили потерпілого Пантелеєнка, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Розглядаючи цю справу, президія прийшла до висновку, що вина Януковича заснована тільки на суперечливих показаннях потерпілого, який спочатку пояснив, що його побив Янукович, потім, що він нічого не пам’ятає, потім, що його бив тільки Бубир. Допитаний по справі свідок Мартиненко пояснював, що навпаки, Янукович намагався припинити побиття потерпілого, за що саме Бубир і укусив його за руку.
Інших доказів вини Янукович президія обласного суду не встановила, а тому прийняла рішення про невинність Януковича та незаконність вироку народного суду.
Цією ж постановою скасована ухвала народного суду міста Єнакієвого від 18 липня 1973 року про дострокове зняття судимості від 15 грудня 1967 року та 8 червня 1970 року.
Наряд Р3410 №386 "Постановления президума Донецкого областного суда. 11 октября – 27 декабря 1978 года”.
Голова Апеляційного суду
Донецької області О.В.Кондратьєв
Далі буде...
Читайте також:
ЯНУКОВИЧ ШАПОК НЕ КРАВ. Його засудили за крадіжку годинника
Янукович суддів за геніталії власноруч не підвішував, але з головою облсуду наодинці зустрічався
ЗНИКЛИ КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ, ПОРУШЕНІ ПРОТИ ЯНУКОВИЧА
Судомості Януковича, слід КДБ і аналогії з Медведчуком
Імідж Януковича – хлоркою!
Курс кримінального прем`єрознавства. Частина 2
Курс кримінального прем’єрознавства. Частина 1
Янукович на зоні анашу не курив
КУЧМІ СМІШНО, КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ ЗГАДУВАТИ ПРО СУДИМОСТІ ЯНУКОВИЧА
Янукович про себе та свої доходи
Капкан для Януковича в Європейському суді з прав людини
Записи Мельниченка: "Судді взагалі подонкі"
Слухайте також у форматі mp3 епізод із записів Мельниченка, де Кучма доручає Януковичу підвісити "за яйця" суддю
