Фальсифікат
П'ятниця, 9 квітня 2004, 12:43
Коли в 2000-му році стався провал імплементації результатів відомого референдуму, я особисто надрукувала в газеті "Грані" матеріал під назвою "Імплементація вмерла. Хай живе конституційна реформа".
Боже збав, це не до самоцитування, а тим більше – не до зречення.
Це до того, що після подій 8 квітня в мене проблеми із заголовком. "Хай живе конституційна реформа..." – поза будь-яким сумнівом, бо жодним чином те, що провалилося нині, не було справжньою реформою.
Але що "вмерло"? Це була чистої води фальсифікація. На жаль, досі не можна стверджувати, що вона вже вмерла... Навіть навпаки.
Процедурні штучки
Фальсифікація, до якої вдалися теперішні більшовики разом із лівими, перейшла не те що межі цинізму тієї дитячої імплементації, а взагалі всі межі здорової людської уяви.
Після голосування 24 грудня та 3 лютого, здавалося, ми вже побачили все.
Аж ні. 7 квітня більшість на чолі з Гавришем "подарувала" нам постанову про процедуру остаточного голосування змін до Конституції, якою всупереч чинній Конституції дозволялося донесхочу переголосовувати потрібний проект протягом 5 сесії, аж поки не буде результату.
І перший справжній подвиг на шляху до провалу 8 квітня зробило експертно-наукове управління ВР, а також спікер Литвин, що поставив на голосування постанову-фальсифікат із зауваженнями цієї парламентської установи.
Відтак, на 8 квітня можливості повернення до повторних переголосувань проекту №4105 не існує навіть у мінливому процедурному полі парламенту. З цим "ерзацом" впоралися швидко.
Але не такі вони, хлопці з-під АП, аби зупинити свою фантазію.
Не пройшло й півтори години від провалу голосування у ВР, як в ефірі "Інтеру" Гавриш уже викладав нову версію майбутнього реваншу.
Виявляється, 294 голоси було віддано не за "той" проект. Адже спікер Литвин поставив на голосування проект №4105 разом із доповненнями від Мороза про набуття чинності конституційними змінами лише після президентських виборів.
А, мовляв, ухвалена напередодні постанова забороняла внесення до конституційного проекту будь-яких змін. Відтак, помилка системи, на цей раз – не системи для голосування "Рада", а системи... Ну, не має значення.
Доведеться розчарувати пана Гавриша.
Хоча особисті стосунки примушують його знову й знову підставляти під удар Литвина, але спікер має алібі. Це не він "помилково" поставив на голосування "не той проект", а погоджувальна рада схвалила в останні перед голосуванням хвилини таке рішення.
І, що в даному випадку важливо, сам же Гавриш повідомив про це ЗМІ.
Окрім того, про невідповідність подібного компільованого проекту постанові про процедуру одразу попередили представники опозиції. Вони ж повідомили, і це підтвердив Литвин, що консультації з головою КС свідчать: обійтись без нової експертизи такого проекту з додатком – не вийде.
В цей час більшовики й ліві, сподіваючись, що за час додаткової перерви вже підвезли всіх "кнопкодавів", кого можна було знайти навіть з-під землі, мовчали й чекали команди голосувати.
Команда пішла. Голосування відбулося. Проект №4105 проголосований неушкодженим, з нього нічого не вилучалося. Просто він провалився...
Ще одна суттєва деталь: "додаток" Мороза, на який посилається Гавриш, є окремим документом з окремим реєстраційним номером. Тож фактично голосувалося одразу два проекти. І обоє провалилися. Повторно ставити на переголосування один із них – це значить знову фальшувати...
Власне, я не маю сумніву в тому, що таку незграбну процедуру "реваншу" Гавриш запропонував просто через те, що не можна було втрачати часу на роздуми.
Треба було негайно підтвердити, що "влада, сильна як ніколи", може іноді помилятися під впливом емоцій свого "гарматного м'яса", але не програвати...
Знов же – Медведчук. Сатисфакції вимагає тепер не лише його підмочена репутація кризового менеджера, а зруйнований вщент імідж першого в країні юриста...
Та в них ще буде час, і вони вигадають щось краще. Я особисто вірю, що машина для фальшування не зупиниться ні на мить аж до повного розгрому. Тож гарного заголовка мені ще чекати й чекати.
Два проекти №4105 – в одному флаконі
Втім, процедурні фокуси погоничів псевдореформи тьмянішають поряд з тим, що насправді відбувалося з проектом №4105 минулого пленарного дня.
Нагадаю, що постанова, яку ухвалили напередодні більшовики з комуністами (соціалісти не підтримали, і це навіть дало примарну надію, що вони оговталися) – передбачала голосування тільки з одного, і то незмінного (вилучення та доповнення заборонялися) проекту №4105.
Тим не менше, протягом п'ятигодинного обговорення лідер СПУ Мороз, неодноразово отримуючи змогу говорити через провоковані опонентами репліки, чомусь весь час повторював, звертаючись до "Нашої України" та БЮТ: підтримайте МІЙ (наш) проект, де враховані всі зауваження опозиції.
Який "мій" чи навіть "наш" може бути в опозиції проект, коли за рішенням конституційної комісії та постанови Верховної Ради (267 голосів) розглядається тільки і виключно проект Медведчука-Симоненка, що вийшов з Конституційного суду і не зазнав жодних правок конституційної комісії?
Виявляється, 7 квітня, тобто напередодні голосування конституційних змін, Мороз зареєстрував дійсно свій, з урахуванням важливих поправок від опозиції і навіть з розумними термінами введення в дію – проект.... № 4105.
Не 4105-1, або 4105-п абощо. Ні, точно №4105, себто номер-двійник того, що вже виставлений на голосування. Але з іншим текстом. До речі, таким, що змінював не лише перехідні положення, а відтак – мав би за будь-яких обставин знову пройти експертизу КС, але не пройшов її...
А в цей час фракція СПУ, від якої "Наша Україна" та БЮТ все ще продовжували чекати відмови від голосування за псевдореформу, провели кілька нарад і винесли рішення: голосувати виключно за проект Мороза.
"Сміливе" рішення. Особливо якщо зважити на номер, під яким кожен може розуміти зовсім різні тексти. В залежності від бажання.
Власне, якби з допомогою такої фальсифікації СПУ лише шукала виправдань для власної участі в підтримці медведчуківскього проекту – ну, то це вже справа СПУ.
Але ж особисто Мороз намагався в такий дивний спосіб залучити до голосування фракції Ющенка й Тимошенко... Йому хотілося, себто він так казав, залучити на підтримку реформи аж 400 голосів, підтвердивши цим вже навіть не легітимність, а нібито суспільну згоду.
Можна було б сказати, що це Мороз в такий спосіб висловлює свою зневагу до юристів й лідерів правої опозиції, сподіваючись, що вони не помітять підміни або просто захочуть зіграти в піддавки.
Але річ в тім, що цифра в 400 очікуваних голосів уже лунала не так давно, та не від Мороза, а від Задорожнього. Тому взагалі є сумнів, що фальсифікат із проектом №4105 "два в одному" є інтелектуальним продуктом СПУ. Радше все ж таки АП...
До речі, вигадки Гавриша про "не той проект" після провалу голосування – це, так би мовити, "п'ять крапель" з того ж флакону.
Краще менше, та краще
Для чого ж їм були потрібні аж 400 голосів? Звісно, аби покрити нестачу 300.
Замість бюлетенів, від яких відмовились з причин, досі чомусь ніким не озвучених. Будемо вважати, що це була просто умова Литвина, який не міг дозволити найменшою мірою ставити під сумнів свою репутацію разом із репутацією системи "Рада".
Про нестачу ж так би мовити "розрахункових" голосів було відомо давно. Але практика – критерій істини. Практика ж голосування 8 квітня показала, що в більшовиків, які досі зараховували собі 240 голосів, насправді є "аж" 212. Разом із сумісниками-міністрами.
Бо всі, хто дозволив собі історичного 8 квітня хворіти, бути у відрядженні тощо, не кажучи вже про "знахабнілих" відвертих "дезертирів", що задекларували своє неголосування – це не більшовики в сучасному сакраментальному сенсі.
Наш кучмістський більшовик носить у серці лише одне почуття – страх. Як пояснив найповажніший в цьому парламенті лідер найуживанішої в устах "НУ" фракції, сенс процедури переголосування конституційних змін (процедури, що була скасована) – у наступному: кожен має знати, що йому не допоможе хвороба, відрядження тощо.
Все одно доведеться голосувати. Процедура – це було лише нагадування, що страх як рушійна сила ще нікуди не подівся.
Втім, той же поважний лідер дещо розлютився на питання, чому ж організаторам реформи не вдається остаточно зібрати на 8 квітня тих самих людей, які мають пам'ятати, що їм ніщо не допоможе ухилитися.
Він розлютився, бо вже знав відповідь: в декого з цих "приречених" є почуття, сильніші за страх.
Він, мабуть, не розлютився б, якби йшлося просто про таке зрозуміле більшовикам почуття, як жадоба, себто про колись вже згадані тим же Задорожнім нібито проплачені опозицією "зрадникам" з більшості гроші.
Адже якщо Задорожній, як він казав, має задокументовані свідчення з цього приводу, то в нього в руках – звичайний для більшовиків гачок шантажу. А ті, хто на гачку, не мали б із нього зіскочити.
Хіба що пан представник президента зробив помилку, порушивши закон і не опублікувавши свої відомості та не звернувшись до відповідних органів офіційно ще до голосування. А після голосування будь-які викриття можуть виявитися ще більш помилковими, бо неефективними. Словом – йдеться не про гроші...
Тому – зробили простий висновок журналісти, маючи змогу обговорювати почуття депутатів у той час, як самі депутати обговорювали реформу – щось сильніше за страх може бути лише... Ну, наприклад, жадоба помсти мажоритарників за все, що відбулося з пропорційним законом...
А ще... От, наприклад, представник фракції "Регіони" Коновалюк одразу після провалу реформи так і сказав в ефір: тепер треба зосередитися на підготовці до президентських виборів.
Себто в "донів" й думки не майнуло, що доведеться знову займатися дурницями. Невже вони втратили страх? Ні, але прагнення влади для свого президента – сильніше...
Так, прагнення помсти, як і егоїстичні інтереси мажорів, як і жадоба влади – зовсім не шляхетні почуття й мотиви. Але вони щирі і дуже сильні. І тому вже кращі, ніж фальшиві заклики імітувати суспільний консенсус навколо реформи, в той час як йдеться просто про приховування дефіциту голосів. Себто про відсутність не те що консенсусу, а й компромісу.
Послідовність
СПУ була й залишається прибічницею реформи. Парламент зробив помилку. Ющенко через свою непослідовність втратив як кандидат в президенти. А переголосування реформи можливе, якщо Верховна Рада не схвалить іншого рішення. Це скорочена цитата з інтерв'ю Мороза ЗМІ наприкінці 8 квітня.
Про помилку парламенту та поразку Ющенка – оціночне судження Мороза. А от про продовження своєї лінії з боку СПУ та про можливість переголосування – це, так би мовити, факт.
Принаймні фактом є те, що лідер СПУ навіть не встиг усвідомити того, про що знає Гавриш: переголосування проекту №4105 за процедурою, відкинутою ВР ще 7 квітня, неможливе. Втім, можливо, лідер СПУ таки пропустив щось із заплутаного голосування, в якому сам не брав участі.
Але він не може не знати Конституції, яка забороняє переголосування конституційних змін протягом року. Дотримання Конституції стало для нього неважливою формальністю?
Так навіщо конституційна реформа, якщо навіть Мороз ладен порушувати чинну Конституцію? Хто ж тоді дотримуватиметься нової?
Ніхто досі так і не дав відповіді, що відбувається з лідером СПУ і чому він не бачить найочевидніших речей. Натомість всі весь час чують: послідовність. Все – лише через неї.
Через послідовність дотримання партійної програми СПУ, де сказано – зміна системи влади. Щоправда, в тій же програмі, принаймні передвиборчій, якщо не помиляюся, сказано також про боротьбу з режимом.
Конституційна реформа – це лише засіб цієї боротьби, а усунення режиму – мета, чи не так? То чому засіб важливіший за мету, а послідовність в використанні засобу превалює над послідовністю в досягненні мети?
Послідовність, як і будь-яка інша риса політичної сили – річ необхідна, але недостатня. Втім, якби теперішній гіпертрофований "флюс" послідовності соціалістів не підживлював загрозу чергового реваншу режиму, – нехай би собі формували партійну програму на власний розсуд і на суд виборців.
Але наразі маніпуляції послідовністю соціалістів, "антинашизмом" комуністів, страхом більшовиків і правовим полем України тривають. Наступна серія фальшувань може початися вже сьогодні.
Читайте також:
Свято на вулиці опозиції. Траур на вулиці Банковій
Поіменне голосування за зміни до Конституції України
Політреформа провалилася
Мороз: провал політреформи зменшив шанси Ющенка на президентство
ЛИТВИН ТАКИ СТАВИВ НА ГОЛОСУВАННЯ ПРОЕКТ №4105, АЛЕ З НОМЕРОМ МІН'ЮСТУ
БІЛЬШОВИКИ ЗБИРАЮТЬСЯ ПРОГОЛОСУВАТИ ПОЛІТРЕФОРМУ ЩЕ РАЗ
За зміни до Конституції голосували 5 карток відсутніх "більшовиків"
Читайте також хроніку політреформи у матеріалах Ірини Погорєлової у "Українській правді":
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
Боже збав, це не до самоцитування, а тим більше – не до зречення.
Це до того, що після подій 8 квітня в мене проблеми із заголовком. "Хай живе конституційна реформа..." – поза будь-яким сумнівом, бо жодним чином те, що провалилося нині, не було справжньою реформою.
Але що "вмерло"? Це була чистої води фальсифікація. На жаль, досі не можна стверджувати, що вона вже вмерла... Навіть навпаки.
Процедурні штучки
Фальсифікація, до якої вдалися теперішні більшовики разом із лівими, перейшла не те що межі цинізму тієї дитячої імплементації, а взагалі всі межі здорової людської уяви.
Після голосування 24 грудня та 3 лютого, здавалося, ми вже побачили все.
Аж ні. 7 квітня більшість на чолі з Гавришем "подарувала" нам постанову про процедуру остаточного голосування змін до Конституції, якою всупереч чинній Конституції дозволялося донесхочу переголосовувати потрібний проект протягом 5 сесії, аж поки не буде результату.
І перший справжній подвиг на шляху до провалу 8 квітня зробило експертно-наукове управління ВР, а також спікер Литвин, що поставив на голосування постанову-фальсифікат із зауваженнями цієї парламентської установи.
Відтак, на 8 квітня можливості повернення до повторних переголосувань проекту №4105 не існує навіть у мінливому процедурному полі парламенту. З цим "ерзацом" впоралися швидко.
Але не такі вони, хлопці з-під АП, аби зупинити свою фантазію.
Не пройшло й півтори години від провалу голосування у ВР, як в ефірі "Інтеру" Гавриш уже викладав нову версію майбутнього реваншу.
Виявляється, 294 голоси було віддано не за "той" проект. Адже спікер Литвин поставив на голосування проект №4105 разом із доповненнями від Мороза про набуття чинності конституційними змінами лише після президентських виборів.
А, мовляв, ухвалена напередодні постанова забороняла внесення до конституційного проекту будь-яких змін. Відтак, помилка системи, на цей раз – не системи для голосування "Рада", а системи... Ну, не має значення.
Доведеться розчарувати пана Гавриша.
Хоча особисті стосунки примушують його знову й знову підставляти під удар Литвина, але спікер має алібі. Це не він "помилково" поставив на голосування "не той проект", а погоджувальна рада схвалила в останні перед голосуванням хвилини таке рішення.
І, що в даному випадку важливо, сам же Гавриш повідомив про це ЗМІ.
Окрім того, про невідповідність подібного компільованого проекту постанові про процедуру одразу попередили представники опозиції. Вони ж повідомили, і це підтвердив Литвин, що консультації з головою КС свідчать: обійтись без нової експертизи такого проекту з додатком – не вийде.
В цей час більшовики й ліві, сподіваючись, що за час додаткової перерви вже підвезли всіх "кнопкодавів", кого можна було знайти навіть з-під землі, мовчали й чекали команди голосувати.
Команда пішла. Голосування відбулося. Проект №4105 проголосований неушкодженим, з нього нічого не вилучалося. Просто він провалився...
Ще одна суттєва деталь: "додаток" Мороза, на який посилається Гавриш, є окремим документом з окремим реєстраційним номером. Тож фактично голосувалося одразу два проекти. І обоє провалилися. Повторно ставити на переголосування один із них – це значить знову фальшувати...
Власне, я не маю сумніву в тому, що таку незграбну процедуру "реваншу" Гавриш запропонував просто через те, що не можна було втрачати часу на роздуми.
Треба було негайно підтвердити, що "влада, сильна як ніколи", може іноді помилятися під впливом емоцій свого "гарматного м'яса", але не програвати...
Знов же – Медведчук. Сатисфакції вимагає тепер не лише його підмочена репутація кризового менеджера, а зруйнований вщент імідж першого в країні юриста...
Та в них ще буде час, і вони вигадають щось краще. Я особисто вірю, що машина для фальшування не зупиниться ні на мить аж до повного розгрому. Тож гарного заголовка мені ще чекати й чекати.
Два проекти №4105 – в одному флаконі
Втім, процедурні фокуси погоничів псевдореформи тьмянішають поряд з тим, що насправді відбувалося з проектом №4105 минулого пленарного дня.
Нагадаю, що постанова, яку ухвалили напередодні більшовики з комуністами (соціалісти не підтримали, і це навіть дало примарну надію, що вони оговталися) – передбачала голосування тільки з одного, і то незмінного (вилучення та доповнення заборонялися) проекту №4105.
Тим не менше, протягом п'ятигодинного обговорення лідер СПУ Мороз, неодноразово отримуючи змогу говорити через провоковані опонентами репліки, чомусь весь час повторював, звертаючись до "Нашої України" та БЮТ: підтримайте МІЙ (наш) проект, де враховані всі зауваження опозиції.
Який "мій" чи навіть "наш" може бути в опозиції проект, коли за рішенням конституційної комісії та постанови Верховної Ради (267 голосів) розглядається тільки і виключно проект Медведчука-Симоненка, що вийшов з Конституційного суду і не зазнав жодних правок конституційної комісії?
Виявляється, 7 квітня, тобто напередодні голосування конституційних змін, Мороз зареєстрував дійсно свій, з урахуванням важливих поправок від опозиції і навіть з розумними термінами введення в дію – проект.... № 4105.
Не 4105-1, або 4105-п абощо. Ні, точно №4105, себто номер-двійник того, що вже виставлений на голосування. Але з іншим текстом. До речі, таким, що змінював не лише перехідні положення, а відтак – мав би за будь-яких обставин знову пройти експертизу КС, але не пройшов її...
А в цей час фракція СПУ, від якої "Наша Україна" та БЮТ все ще продовжували чекати відмови від голосування за псевдореформу, провели кілька нарад і винесли рішення: голосувати виключно за проект Мороза.
"Сміливе" рішення. Особливо якщо зважити на номер, під яким кожен може розуміти зовсім різні тексти. В залежності від бажання.
Власне, якби з допомогою такої фальсифікації СПУ лише шукала виправдань для власної участі в підтримці медведчуківскього проекту – ну, то це вже справа СПУ.
Але ж особисто Мороз намагався в такий дивний спосіб залучити до голосування фракції Ющенка й Тимошенко... Йому хотілося, себто він так казав, залучити на підтримку реформи аж 400 голосів, підтвердивши цим вже навіть не легітимність, а нібито суспільну згоду.
Можна було б сказати, що це Мороз в такий спосіб висловлює свою зневагу до юристів й лідерів правої опозиції, сподіваючись, що вони не помітять підміни або просто захочуть зіграти в піддавки.
Але річ в тім, що цифра в 400 очікуваних голосів уже лунала не так давно, та не від Мороза, а від Задорожнього. Тому взагалі є сумнів, що фальсифікат із проектом №4105 "два в одному" є інтелектуальним продуктом СПУ. Радше все ж таки АП...
До речі, вигадки Гавриша про "не той проект" після провалу голосування – це, так би мовити, "п'ять крапель" з того ж флакону.
Краще менше, та краще
Для чого ж їм були потрібні аж 400 голосів? Звісно, аби покрити нестачу 300.
Замість бюлетенів, від яких відмовились з причин, досі чомусь ніким не озвучених. Будемо вважати, що це була просто умова Литвина, який не міг дозволити найменшою мірою ставити під сумнів свою репутацію разом із репутацією системи "Рада".
Про нестачу ж так би мовити "розрахункових" голосів було відомо давно. Але практика – критерій істини. Практика ж голосування 8 квітня показала, що в більшовиків, які досі зараховували собі 240 голосів, насправді є "аж" 212. Разом із сумісниками-міністрами.
Бо всі, хто дозволив собі історичного 8 квітня хворіти, бути у відрядженні тощо, не кажучи вже про "знахабнілих" відвертих "дезертирів", що задекларували своє неголосування – це не більшовики в сучасному сакраментальному сенсі.
Наш кучмістський більшовик носить у серці лише одне почуття – страх. Як пояснив найповажніший в цьому парламенті лідер найуживанішої в устах "НУ" фракції, сенс процедури переголосування конституційних змін (процедури, що була скасована) – у наступному: кожен має знати, що йому не допоможе хвороба, відрядження тощо.
Все одно доведеться голосувати. Процедура – це було лише нагадування, що страх як рушійна сила ще нікуди не подівся.
Втім, той же поважний лідер дещо розлютився на питання, чому ж організаторам реформи не вдається остаточно зібрати на 8 квітня тих самих людей, які мають пам'ятати, що їм ніщо не допоможе ухилитися.
Він розлютився, бо вже знав відповідь: в декого з цих "приречених" є почуття, сильніші за страх.
Він, мабуть, не розлютився б, якби йшлося просто про таке зрозуміле більшовикам почуття, як жадоба, себто про колись вже згадані тим же Задорожнім нібито проплачені опозицією "зрадникам" з більшості гроші.
Адже якщо Задорожній, як він казав, має задокументовані свідчення з цього приводу, то в нього в руках – звичайний для більшовиків гачок шантажу. А ті, хто на гачку, не мали б із нього зіскочити.
Хіба що пан представник президента зробив помилку, порушивши закон і не опублікувавши свої відомості та не звернувшись до відповідних органів офіційно ще до голосування. А після голосування будь-які викриття можуть виявитися ще більш помилковими, бо неефективними. Словом – йдеться не про гроші...
Тому – зробили простий висновок журналісти, маючи змогу обговорювати почуття депутатів у той час, як самі депутати обговорювали реформу – щось сильніше за страх може бути лише... Ну, наприклад, жадоба помсти мажоритарників за все, що відбулося з пропорційним законом...
А ще... От, наприклад, представник фракції "Регіони" Коновалюк одразу після провалу реформи так і сказав в ефір: тепер треба зосередитися на підготовці до президентських виборів.
Себто в "донів" й думки не майнуло, що доведеться знову займатися дурницями. Невже вони втратили страх? Ні, але прагнення влади для свого президента – сильніше...
Так, прагнення помсти, як і егоїстичні інтереси мажорів, як і жадоба влади – зовсім не шляхетні почуття й мотиви. Але вони щирі і дуже сильні. І тому вже кращі, ніж фальшиві заклики імітувати суспільний консенсус навколо реформи, в той час як йдеться просто про приховування дефіциту голосів. Себто про відсутність не те що консенсусу, а й компромісу.
Послідовність
СПУ була й залишається прибічницею реформи. Парламент зробив помилку. Ющенко через свою непослідовність втратив як кандидат в президенти. А переголосування реформи можливе, якщо Верховна Рада не схвалить іншого рішення. Це скорочена цитата з інтерв'ю Мороза ЗМІ наприкінці 8 квітня.
Про помилку парламенту та поразку Ющенка – оціночне судження Мороза. А от про продовження своєї лінії з боку СПУ та про можливість переголосування – це, так би мовити, факт.
Принаймні фактом є те, що лідер СПУ навіть не встиг усвідомити того, про що знає Гавриш: переголосування проекту №4105 за процедурою, відкинутою ВР ще 7 квітня, неможливе. Втім, можливо, лідер СПУ таки пропустив щось із заплутаного голосування, в якому сам не брав участі.
Але він не може не знати Конституції, яка забороняє переголосування конституційних змін протягом року. Дотримання Конституції стало для нього неважливою формальністю?
Так навіщо конституційна реформа, якщо навіть Мороз ладен порушувати чинну Конституцію? Хто ж тоді дотримуватиметься нової?
Ніхто досі так і не дав відповіді, що відбувається з лідером СПУ і чому він не бачить найочевидніших речей. Натомість всі весь час чують: послідовність. Все – лише через неї.
Через послідовність дотримання партійної програми СПУ, де сказано – зміна системи влади. Щоправда, в тій же програмі, принаймні передвиборчій, якщо не помиляюся, сказано також про боротьбу з режимом.
Конституційна реформа – це лише засіб цієї боротьби, а усунення режиму – мета, чи не так? То чому засіб важливіший за мету, а послідовність в використанні засобу превалює над послідовністю в досягненні мети?
Послідовність, як і будь-яка інша риса політичної сили – річ необхідна, але недостатня. Втім, якби теперішній гіпертрофований "флюс" послідовності соціалістів не підживлював загрозу чергового реваншу режиму, – нехай би собі формували партійну програму на власний розсуд і на суд виборців.
Але наразі маніпуляції послідовністю соціалістів, "антинашизмом" комуністів, страхом більшовиків і правовим полем України тривають. Наступна серія фальшувань може початися вже сьогодні.
Читайте також:
Свято на вулиці опозиції. Траур на вулиці Банковій
Поіменне голосування за зміни до Конституції України
Політреформа провалилася
Мороз: провал політреформи зменшив шанси Ющенка на президентство
ЛИТВИН ТАКИ СТАВИВ НА ГОЛОСУВАННЯ ПРОЕКТ №4105, АЛЕ З НОМЕРОМ МІН'ЮСТУ
БІЛЬШОВИКИ ЗБИРАЮТЬСЯ ПРОГОЛОСУВАТИ ПОЛІТРЕФОРМУ ЩЕ РАЗ
За зміни до Конституції голосували 5 карток відсутніх "більшовиків"
Читайте також хроніку політреформи у матеріалах Ірини Погорєлової у "Українській правді":
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
