Президент ПАРЄ написав Литвину, що стурбований політреформою. Северінсен хоче слухання у червні
Четвер, 8 квітня 2004, 10:56
Президент ПАРЄ Пітер Шідер звернувся до спікера Верховної Ради Володимира Литвина, де висловив стурбованість ходом конституційної реформи в Україні.
Лист Шідера зачитав на засіданні Верховної Ради глава української делегації у ПАРЄ Борис Олійник.
У листі Шідера сказано, що до нього звернулася доповідач ПАРЄ по Україні Ханне Северінсен.
"Мушу повідомити, що поділяю глибоку стурбованість доповідачів ПАРЄ по Україні щодо майбутнього процесу реформи і ситуацією у ЗМІ", – сказано в листі Шідера.
За словами Олійника, Шідер передав лист Литвину під час нещодавнього засідання Бюро ПАРЄ в Стамбулі. Президент Асамблеї також просив Литвина розповсюдити лист серед депутатів.
Перед цим доповідач конституційної комісії Степан Гавриш сказав, що зміни до Конституції є внутрішньою справою держави – "національним питанням".
Як повідомила "Українській правді" сама Ханне Северінсен, вона та інша доповідач по Україні Ренате Вольвенд звернулись до Шідера з проханням включити до червневої сесії ПАРЄ питання України.
У листі Северінсен на ім’я Шідера від 12 березня зазначається, що "серйозну стурбованість викликає подальша доля конституційної реформи через ті спосіб та особливу поспішність, з якими 3 лютого 2004 року були проштовхнуті додаткові конституційні зміни, не залишаючи місця для належної дискусії та розгляду рекомендацій, що містяться у Резолюції ПАРЄ №1364 (2004)".
Доповідач визнає, що останнє рішення Верховної Ради про виключення усіх положень, які стосуються зміни способу обрання президента країни, "можна окремо розглядати як кроки вперед у відповідності з рекомендаціями, закріпленими останньою резолюцією ПАРЄ".
В цьому переліку прогресивних кроків Северінсен також згадала рішення парламенту не обмежувати строк повноважень суддів, затвердження подання президентом Кучмою до парламенту кандидатів на посади членів ЦВК та останні публічні заяви президента з підтвердженням того, що він не балотуватиметься на третій термін.
Водночас Северінсен звертає увагу на кілька моментів, пов’язаних з ходом конституційної реформи.
По-перше, пані Северінсен зазначила, що стаття 155 Конституції України вимагає, щоб законопроект про внесення змін до Конституції приймався на двох чергових сесіях підряд Верховної Ради.
У зв’язку з цим законність голосування 3 лютого на позачерговій сесії, що була відкритою вранці того ж дня, що й наступна чергова сесія, залишається дуже сумнівним.
Ці сумніви можуть бути зняті, якщо голосування 3 лютого розглядати лише як частину попереднього обговорення, що матиме наслідком попереднє схвалення тексту конституційних змін на поточній черговій сесії та їх остаточне схвалення на наступній черговій сесії. Такий хід подій, на думку доповідачки, відповідатиме підпункту 11.i. Резолюції №1364, що визнала незаконним голосування у Верховній Раді 24 грудня 2003 року.
По-друге, Северінсен звертає увагу, що резолюція ПАРЄ пропонувала врахувати всі рекомендації Венеціанської Комісії під час внесення змін до Конституції. Тому доповідачка сподівається, що під час наступного обговорення конституційних змін роль та функції Генеральної прокуратури буде приведено у відповідність з європейськими стандартами, як це обіцяв спікер парламенту Володимир Литвин у листі на ім’я Президента ПАРЄ Шідера від 5 лютого 2004.
Адже розширення повноважень Генеральної прокуратури не відповідатиме ані обов’язкам, та зобов’язанням України, які вона взяла на себе при вступі у Раду Європи, ані останній резолюції ПАРЄ.
По-третє, Северінсен вкотре підкреслює, що обраний час для внесення конституційних поправок напередодні президентських виборів є недоречним та небезпечним. Єдиним доречним часом для введення у дію поправок буде час після президентських виборів 31 жовтня 2004 року.
Наприкінці від імені співдоповідачів Моніторингового комітету Северінсен висловлює серйозну стурбованість з приводу "масових утисків" незалежних та опозиційних українських ЗМІ напередодні президентських виборів, що привають.
Так, на думку доповідачок, останні випадки закриття опозиційної газети "Сільські Вісті", припинення мовлення Радіо "Свобода", вимкнення Радіо "Континент" та загибель Юрія Чечика в автокатастрофі на його шляху на зустріч з представниками Радіо Свобода викликають серйозні сумніви щодо здатності владних сил в Україні підготувати вільні та прозорі президентські вибори, елементарною умовою яких є створення середовища, що дозволить журналістам виконувати свої обов’язки вільно, без утисків та страху.
Тому Северінсен та Вольвенд закликали президента ПАРЄ Шідера звернутись до Верховної Ради та українських лідерів із закликом припинити розпочату кампанію проти незалежних ЗМІ, що прямо суперечить положенням резолюції ПАРЄ та заявленому Україною бажанню демократизуватись і досягти спільних європейських стандартів.
Лист Шідера зачитав на засіданні Верховної Ради глава української делегації у ПАРЄ Борис Олійник.
У листі Шідера сказано, що до нього звернулася доповідач ПАРЄ по Україні Ханне Северінсен.
"Мушу повідомити, що поділяю глибоку стурбованість доповідачів ПАРЄ по Україні щодо майбутнього процесу реформи і ситуацією у ЗМІ", – сказано в листі Шідера.
За словами Олійника, Шідер передав лист Литвину під час нещодавнього засідання Бюро ПАРЄ в Стамбулі. Президент Асамблеї також просив Литвина розповсюдити лист серед депутатів.
Перед цим доповідач конституційної комісії Степан Гавриш сказав, що зміни до Конституції є внутрішньою справою держави – "національним питанням".
Як повідомила "Українській правді" сама Ханне Северінсен, вона та інша доповідач по Україні Ренате Вольвенд звернулись до Шідера з проханням включити до червневої сесії ПАРЄ питання України.
У листі Северінсен на ім’я Шідера від 12 березня зазначається, що "серйозну стурбованість викликає подальша доля конституційної реформи через ті спосіб та особливу поспішність, з якими 3 лютого 2004 року були проштовхнуті додаткові конституційні зміни, не залишаючи місця для належної дискусії та розгляду рекомендацій, що містяться у Резолюції ПАРЄ №1364 (2004)".
Доповідач визнає, що останнє рішення Верховної Ради про виключення усіх положень, які стосуються зміни способу обрання президента країни, "можна окремо розглядати як кроки вперед у відповідності з рекомендаціями, закріпленими останньою резолюцією ПАРЄ".
В цьому переліку прогресивних кроків Северінсен також згадала рішення парламенту не обмежувати строк повноважень суддів, затвердження подання президентом Кучмою до парламенту кандидатів на посади членів ЦВК та останні публічні заяви президента з підтвердженням того, що він не балотуватиметься на третій термін.
Водночас Северінсен звертає увагу на кілька моментів, пов’язаних з ходом конституційної реформи.
По-перше, пані Северінсен зазначила, що стаття 155 Конституції України вимагає, щоб законопроект про внесення змін до Конституції приймався на двох чергових сесіях підряд Верховної Ради.
У зв’язку з цим законність голосування 3 лютого на позачерговій сесії, що була відкритою вранці того ж дня, що й наступна чергова сесія, залишається дуже сумнівним.
Ці сумніви можуть бути зняті, якщо голосування 3 лютого розглядати лише як частину попереднього обговорення, що матиме наслідком попереднє схвалення тексту конституційних змін на поточній черговій сесії та їх остаточне схвалення на наступній черговій сесії. Такий хід подій, на думку доповідачки, відповідатиме підпункту 11.i. Резолюції №1364, що визнала незаконним голосування у Верховній Раді 24 грудня 2003 року.
По-друге, Северінсен звертає увагу, що резолюція ПАРЄ пропонувала врахувати всі рекомендації Венеціанської Комісії під час внесення змін до Конституції. Тому доповідачка сподівається, що під час наступного обговорення конституційних змін роль та функції Генеральної прокуратури буде приведено у відповідність з європейськими стандартами, як це обіцяв спікер парламенту Володимир Литвин у листі на ім’я Президента ПАРЄ Шідера від 5 лютого 2004.
Адже розширення повноважень Генеральної прокуратури не відповідатиме ані обов’язкам, та зобов’язанням України, які вона взяла на себе при вступі у Раду Європи, ані останній резолюції ПАРЄ.
По-третє, Северінсен вкотре підкреслює, що обраний час для внесення конституційних поправок напередодні президентських виборів є недоречним та небезпечним. Єдиним доречним часом для введення у дію поправок буде час після президентських виборів 31 жовтня 2004 року.
Наприкінці від імені співдоповідачів Моніторингового комітету Северінсен висловлює серйозну стурбованість з приводу "масових утисків" незалежних та опозиційних українських ЗМІ напередодні президентських виборів, що привають.
Так, на думку доповідачок, останні випадки закриття опозиційної газети "Сільські Вісті", припинення мовлення Радіо "Свобода", вимкнення Радіо "Континент" та загибель Юрія Чечика в автокатастрофі на його шляху на зустріч з представниками Радіо Свобода викликають серйозні сумніви щодо здатності владних сил в Україні підготувати вільні та прозорі президентські вибори, елементарною умовою яких є створення середовища, що дозволить журналістам виконувати свої обов’язки вільно, без утисків та страху.
Тому Северінсен та Вольвенд закликали президента ПАРЄ Шідера звернутись до Верховної Ради та українських лідерів із закликом припинити розпочату кампанію проти незалежних ЗМІ, що прямо суперечить положенням резолюції ПАРЄ та заявленому Україною бажанню демократизуватись і досягти спільних європейських стандартів.
