Дурнів в Україні немає: кожний знає, що робить
Середа, 7 квітня 2004, 16:25
7 квітня газета "Кієвскіє вєдомості" зазначила: "…Всі вимоги комуністів акцентував лідер фракції КПУ. І особисто він (Петро Симоненко) не бачить необхідності "відтягувати внесення змін до Конституції". Питання, однак, в тому, як голосувати? На думку лідера КПУ, законопроект №4105 є збалансованим і тому можливе голосування не постатейне, а в цілому".
Пан Симоненко, як й деякі інші активні та пасивні учасники процесу, мабуть, погано вивчає зміст виступів глави держави – людини, на якій, власне, і тримається вся політреформа. Володимир Литвин, 5 квітня: "Це питання (про політреформу) не знято з порядку денного, і, зрозуміло, якби не позиція президента, то про реформу всі б давно забули".
Сам голова держави, підписавши ключовий для позиції комуністів пропорційний виборчий закон, в п'ятницю 2 квітня під час всеукраїнського форуму на підтримку конституційної реформи зробив ма-аленьке зауваження. Яке точно відбиває реальні наміри господаря Банкової: "До парламентських виборів ще є час на удосконалення виборчого законодавства".
Оскільки в країні ще не перевелися любителі слухати свого президента та аналізувати почуте (адже він, як і кожний поважний лідер європейської держави, не звик кидати слова у повітря), цей вислів можна зрозуміти і так:
"Шановні панове комуністи, допоки ваші голоси потрібні для ухвалення реформи, я готовий дати вам багато чого, в тому числі і пропорційний закон; до 2006, за наявності МОЄЇ більшості у парламенті, Я матиму час, натхнення та можливість відіграти все назад".
Не перевелися в країні ще і люди, які полюбляють читати та аналізувати виступи лідерів КПУ. Свята їх переконаність у тому, що не влада маніпулює ними, а вони маніпулюють владою, нічого, крім захоплення, не викликає.
Викликає захоплення і чистий намір лідера КПУ голосувати за реформу пакетом. Питання це зовсім не процедурне, як може видатися на перший погляд. Наприклад, хоч б тому, що таку команду віддав не хто-небудь, а сам координатор більшості пан Гавриш.
Звучало це приблизно так: реформа, мовляв, занадто складний компроміс між різноманітними складовими більшості та комуністів, розібратися в ньому пересічному депутату може бути складно…
Крім того, під час голосування, особливо на 10-тій секунді, може трапитися що завгодно, наприклад, хтось щось не зрозуміє, не дочує, не добачить… Самі, мовляв, розумієте, що може статися…
Більшої образи депутатського корпусу не доводилося чути за всі роки існування всіх чотирьох складів Верховної Ради. Ніхто в країні не дозволяв собі ставити під сумнів ментальні здібності людей, обраних народом саме для того, щоби не тільки за закони голосувати самостійно, а ще й їх, закони, писати, аналізувати, вносити поправки абощо.
Крім того, за такі гроші вже можна знайти в 45-ти мільйонній країні 300 людей, які таки зможуть (хоч би "в цілому") зрозуміти, за що, власне, вони голосують.
Схильні думати, що народні обранці та інші державні мужі більш-менш розуміють, що вони роблять і для чого. Тому за кожною їх заявою та дією стоїть якийсь перманентний або кон'юнктурний інтерес.
В цьому аспекті можна стверджувати, що за подіями у Мукачевому, Донецьку, Львові, Криму, навколо ганебних за змістом публікацій у "Сільських вістях", "теплим" прийомом, влаштованим панові Соросу тощо теж стоїть якийсь інтерес.
Не важко здогадатися, ЧИЙ персонально цей інтерес. Це зрозумів навіть не аж так дуже утаємничений в нюанси української політики всесвітньо відомий фінансист та філантроп.
Хочеться здогадатися: навіщо ЦЬОМУ ОДНОМУ все це потрібно? "Все це" означає: навіщо так розгойдувати човен, що стабілізаційні заходи в пожежному порядку були змушені проводити і сам президент, і впливовий в багатьох кабінетах народний депутат Пінчук?
Одна здогадка є такою. В світлій голові ОЦЬОГО ОДНОГО визрів свій план майбутнього нашої країни. Цей план може передбачати "розігрівання" суспільно-політичної ситуації до критичних значень.
Мета може бути такою: влітку, після офіційного початку президентських перегонів, зняття під будь-яким приводом (наприклад, за приховування відомостей про номер дитячого садку, в якому виховувався) одного з провідних кандидатів на посаду президента.
Масові виступи незгідних з такою постановкою питання – найкраща причина для запровадження надзвичайного (військового) стану та скасування виборів.
Такий варіант відкриває під кризовим менеджером найяскравіші перспективи – від різкого підвищення попиту на послуги кризового менеджера до абсолютно легальної ліквідації опозиції та дерібану фінансово-політичних впливів конкуруючих угруповань.
Чи можлива реалізація такого сценарію? Знаємо лише, що лише наявність таких планів робить технологічно доцільними всі перераховані вище події та явища.
Технологічно досяжними є плани нейтралізації такого катастрофічного сценарію, що паралельно розробляються деякими достойниками, які представляють як крайній захід, так і крайніх схід українського глобусу. Сліди життєдіяльності зацікавлених осіб помічені і в центрі цього глобусу. Дай Бог їм всім здоров'я.
Читайте також:
ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ ГОЛОСУЮТЬ У ЧЕТВЕР ВІДРАЗУ В ЦІЛОМУ
Легалізація, або ж відмивання
"Частина опозиції – фронда навколо "ображених" екс-прем’єрів, віце-прем’єрів та їхнього бізнес-оточення"
Литвин каже, що вся політреформа тримається на Кучмі
Пан Симоненко, як й деякі інші активні та пасивні учасники процесу, мабуть, погано вивчає зміст виступів глави держави – людини, на якій, власне, і тримається вся політреформа. Володимир Литвин, 5 квітня: "Це питання (про політреформу) не знято з порядку денного, і, зрозуміло, якби не позиція президента, то про реформу всі б давно забули".
Сам голова держави, підписавши ключовий для позиції комуністів пропорційний виборчий закон, в п'ятницю 2 квітня під час всеукраїнського форуму на підтримку конституційної реформи зробив ма-аленьке зауваження. Яке точно відбиває реальні наміри господаря Банкової: "До парламентських виборів ще є час на удосконалення виборчого законодавства".
Оскільки в країні ще не перевелися любителі слухати свого президента та аналізувати почуте (адже він, як і кожний поважний лідер європейської держави, не звик кидати слова у повітря), цей вислів можна зрозуміти і так:
"Шановні панове комуністи, допоки ваші голоси потрібні для ухвалення реформи, я готовий дати вам багато чого, в тому числі і пропорційний закон; до 2006, за наявності МОЄЇ більшості у парламенті, Я матиму час, натхнення та можливість відіграти все назад".
Не перевелися в країні ще і люди, які полюбляють читати та аналізувати виступи лідерів КПУ. Свята їх переконаність у тому, що не влада маніпулює ними, а вони маніпулюють владою, нічого, крім захоплення, не викликає.
Викликає захоплення і чистий намір лідера КПУ голосувати за реформу пакетом. Питання це зовсім не процедурне, як може видатися на перший погляд. Наприклад, хоч б тому, що таку команду віддав не хто-небудь, а сам координатор більшості пан Гавриш.
Звучало це приблизно так: реформа, мовляв, занадто складний компроміс між різноманітними складовими більшості та комуністів, розібратися в ньому пересічному депутату може бути складно…
Крім того, під час голосування, особливо на 10-тій секунді, може трапитися що завгодно, наприклад, хтось щось не зрозуміє, не дочує, не добачить… Самі, мовляв, розумієте, що може статися…
Більшої образи депутатського корпусу не доводилося чути за всі роки існування всіх чотирьох складів Верховної Ради. Ніхто в країні не дозволяв собі ставити під сумнів ментальні здібності людей, обраних народом саме для того, щоби не тільки за закони голосувати самостійно, а ще й їх, закони, писати, аналізувати, вносити поправки абощо.
Крім того, за такі гроші вже можна знайти в 45-ти мільйонній країні 300 людей, які таки зможуть (хоч би "в цілому") зрозуміти, за що, власне, вони голосують.
Схильні думати, що народні обранці та інші державні мужі більш-менш розуміють, що вони роблять і для чого. Тому за кожною їх заявою та дією стоїть якийсь перманентний або кон'юнктурний інтерес.
В цьому аспекті можна стверджувати, що за подіями у Мукачевому, Донецьку, Львові, Криму, навколо ганебних за змістом публікацій у "Сільських вістях", "теплим" прийомом, влаштованим панові Соросу тощо теж стоїть якийсь інтерес.
Не важко здогадатися, ЧИЙ персонально цей інтерес. Це зрозумів навіть не аж так дуже утаємничений в нюанси української політики всесвітньо відомий фінансист та філантроп.
Хочеться здогадатися: навіщо ЦЬОМУ ОДНОМУ все це потрібно? "Все це" означає: навіщо так розгойдувати човен, що стабілізаційні заходи в пожежному порядку були змушені проводити і сам президент, і впливовий в багатьох кабінетах народний депутат Пінчук?
Одна здогадка є такою. В світлій голові ОЦЬОГО ОДНОГО визрів свій план майбутнього нашої країни. Цей план може передбачати "розігрівання" суспільно-політичної ситуації до критичних значень.
Мета може бути такою: влітку, після офіційного початку президентських перегонів, зняття під будь-яким приводом (наприклад, за приховування відомостей про номер дитячого садку, в якому виховувався) одного з провідних кандидатів на посаду президента.
Масові виступи незгідних з такою постановкою питання – найкраща причина для запровадження надзвичайного (військового) стану та скасування виборів.
Такий варіант відкриває під кризовим менеджером найяскравіші перспективи – від різкого підвищення попиту на послуги кризового менеджера до абсолютно легальної ліквідації опозиції та дерібану фінансово-політичних впливів конкуруючих угруповань.
Чи можлива реалізація такого сценарію? Знаємо лише, що лише наявність таких планів робить технологічно доцільними всі перераховані вище події та явища.
Технологічно досяжними є плани нейтралізації такого катастрофічного сценарію, що паралельно розробляються деякими достойниками, які представляють як крайній захід, так і крайніх схід українського глобусу. Сліди життєдіяльності зацікавлених осіб помічені і в центрі цього глобусу. Дай Бог їм всім здоров'я.
Читайте також:
ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ ГОЛОСУЮТЬ У ЧЕТВЕР ВІДРАЗУ В ЦІЛОМУ
Легалізація, або ж відмивання
"Частина опозиції – фронда навколо "ображених" екс-прем’єрів, віце-прем’єрів та їхнього бізнес-оточення"
Литвин каже, що вся політреформа тримається на Кучмі
