Внутрішня справа
П'ятниця, 2 квітня 2004, 11:08
1 квітня Конституційний суд почав розглядати подання президента щодо умов розпуску парламенту. Аби переконатися, що це не першоквітневий жарт, довелося перепитати про факт у прес-службі КС.
Виявилося – ні, не жарт. А терміни початку розгляду справи буквально напередодні очікуваної парламентської кризи, пов'язаної з черговим "останнім штурмом" Конституції, – жодного відношення до політики не мають.
Просто така процедура: перед розглядом справи КС запитує зацікавлені сторони про додаткові аргументи й матеріали. От лише щойно з АП й надійшли уточнення Кучми, що саме він хоче знати про можливості розпуску Верховної Ради.
Дійсно, в порівнянні з поданням, яке було спрямоване до КС після осінньо-зимових баталій в парламенті ще наприкінці 2003 року, нині перелік цікавих для Кучми питань значно збільшився. Зокрема, він нагадує "вікторину" на кшталт "Першого мільйону": є тут заздалегідь передбачувані відповіді на будь-який смак.
Але, на відміну від гри, де треба обрати лише одну відповідь, в додаткових запитах Кучми спостерігається очікування отримати підтвердження "непрацездатності" парламенту за всіма переліченими пунктами – від недостатності кворуму для голосування по окремому питанню до блокади трибуни, і навіть за умов якогось невідомого "іншого"...
Звісно, здивувати Кучма подібним запитом, як і маніпуляцією термінами його розгляду в КС, нікого не зміг.
Але дивне нині завдання стоїть перед Конституційним судом. Адже, всупереч своїм підкресленим відмовам розглядати "внутрішньопарламентські" питання (причому, як було сказано на останній прес-конференції з приводу висновків про реформу, ані тепер, ані в майбутньому), Конституційний суд саме внутрішніми питаннями Верховної Ради і змушений займатися.
Ба більше: скажімо, проблема 30 днів (протягом яких не починаються пленарні засідання, і це є підставою для розпуску ВР) ще якось виходить за межі парламентської процедури. Але все решта – включно з поняттям пленарного засідання – стосується безпосередньо регламенту. Кучма, до речі, на нього навіть посилається. Хоча, як відомо, регламент не є законом. А тому, за всіма колишніми "відмовними" рішеннями КС, не може бути предметом розгляду суду.
До речі, з приводу 30 днів. В цьому випадку, насправді, Конституційному судові також нема чого розглядати, бо свій висновок з приводу календарного обчислення згадуваних в законах днів він вже давав, зокрема з приводу терміну підписання президентом законів.
На цьому висновкові КС нині базуються всі терміни в українському законодавстві, зокрема, виборчому.
Відтак, якщо президент бажає в питанні про розпуск Верховної Ради якомога більше стиснути плин часу, тоді як в питанні про вето він прагнув розтягти час якнайдовше – то це не проблема КС. Навіть якщо при обліку термінів повноважень особисто Кучми саме КС примудрився винайти "машину часу"...
Власне, як відомо, Конституційному судові вже доводилось переглядати власні рішення, і відбулося це не так давно, коли фактично було скасовано попередню настанову парламенту розглядати конституційні питання на чергових, а не позачергових сесіях. Схоже, цей прецедент сподобався Кучмі.
Тож нині він пропонує КС тільки те й робити, що скасовувати свої попередні ухвали: і про те, як обчислюються дні в законодавстві й Конституції, і про те, чи можна розглядати внутрішні парламентські процедури.
Чесно кажучи, складається враження, що в такий спосіб президент просто підставляє Конституційний суд, аби взагалі не залишити живого місця в авторитеті цієї структури й мати всі підстави для його розгону та ухвалення нового закону про КС.
Що ж стосується очікуваних від суду рішень щодо дієздатності парламенту, то цікаві вони не тим, що Кучма, можливо, прагне залякати ВР напередодні реформи, чи дійсно провести дострокові вибори в парламент перед або й замість президентських. Про це ми вже неодноразово писали.
Цікавить нині інше. Розгляд внутрішніх процедур парламенту Конституційним судом відбувається на тлі пропозицій представника президента Задорожнього та координатора більшості Гавриша саме про чергове порушення цих процедур – з метою ухвалення реформи.
Зокрема, йдеться про голосування за реформу так званими "іменними" бюлетенями, ціна легітимності яких така сама, як і неіснуючих підписів депутатів.
Причому бюлетені запроваджуються для ухвалення реформи не лише через потребу приховати відсутність достатньої кількості голосів у більшості (Литвин називає максимальне число 208 при потребі 240), але й для того, щоб відкинути постатейне голосування, яке розвалить, за твердженням Задорожнього, всі досягнуті угоди. Дійсно, якщо голосувати бюлетенями – то лише одним разом весь текст, інакше фізично неможливо при такому стані справ.
Але виникає питання: як кореспондується голосування бюлетенями (насправді, воно передбачене в певних випадках регламентом) з бажанням Кучми, наприклад, через реєстрацію депутатів встановити відсутність в певних випадках кворуму і, відповідно, недієздатність ВР? Яку реєстрацію має на увазі Кучма, через систему "Рада"?
Але систему "Рада" звинувачують в нездатності правильно відображати дію депутатських карток, і саме це є приводом для голосування реформи (і не лише реформи, якщо пригадати недавнє минуле) бюлетенями. Можливо, Кучмі треба доповнити свій запит до КС ще одним пунктом?
Але хто така як об'єкт правового регулювання – система "Рада"? Технічна служба? Чи, все ж таки, керівництво ВР – як би не ображався на закиди Гавриша щодо маніпулювання голосуванням Литвин? Отже, Кучма через КС поціляє в спікера особисто?
І взагалі, Кучма хоче побачити приховану недієздатність парламенту, а більшовики намагаються, навпаки, цю недієздатність приховати ще глибше. Можливо, в цьому й полягає різниця в ставленні до реформи з боку президента та з боку... А кого, власне?
Ні, тут йдеться не про розходження в ставленні до реформи. А про бажання президента вичавити все можливе з того єдиного пункту чинної Конституції щодо розпуску ВР, який досі вважався практично незастосовним.
Щоправда, застосувати висновки КС щодо "внутрішньопарламентських" проблем вже негайно, за півроку до виборів президентських, Кучма може встигнути, а може й ні.
Але йому потрібно мати цей інструмент на майбутнє. На те майбутнє, в якому, як передбачає проект №4105, приводів для розгону ВР має бути більше ніж достатньо.
Так от, схоже, що на ті можливості Кучма нині вже не сподівається, відтак, готує свою антипарламентську зброю на випадок, якщо реформа провалиться.
Тож якщо представник президента у ВР Задорожній представляє саме позицію Кучми, то його зусилля щодо проведення голосування бюлетенями – зайва підстава для зриву, а не проведення реформи.
Або – навіть якщо це голосування відбудеться "успішно", з отриманням нібито 300 голосів – привід для КС, який тепер вже не нехтуватиме "внутрішніми" парламентськими питаннями, визнати це голосування нелегітимним.
Зрозуміло, не хоче Кучма брати на себе вето на схвалений (якщо б він був схвалений) проект №4105, – краще, аби все зробила своїми руками ВР.
Тоді можна з чистим сумлінням іти на третій термін. Маючи всі теперішні повноваження, а також, завдяки висновку КС, можливість розпускати ВР в будь-який момент. І зробити це вже після президентських виборів.
Сам Кучма порадив журналістам, охочім дізнатися про його висування на третій термін, відслідковувати пресу. Цей "жарт" щодо самої ж преси він вкрав у Кравчука. Означає він, що рішення ще не ухвалено. Тому, насправді, краще слідкувати за рішеннями Конституційного суду. Хоча чомусь відверте визнання "Кучми-3" залишилось без гідної уваги...
Читайте також:
КУЧМІСТІВ ХОЧУТЬ ПІДКУПИТИ ВОРОГИ ПОЛІТРЕФОРМИ
КС напише інструкцію Кучмі, за що і коли розганяти парламент
КУЧМА НЕ СКАЗАВ, ЩО НЕ БУДЕ БАЛОТУВАТИСЯ НА ТРЕТІЙ ТЕРМІН
Читайте також інші матеріали Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
Виявилося – ні, не жарт. А терміни початку розгляду справи буквально напередодні очікуваної парламентської кризи, пов'язаної з черговим "останнім штурмом" Конституції, – жодного відношення до політики не мають.
Просто така процедура: перед розглядом справи КС запитує зацікавлені сторони про додаткові аргументи й матеріали. От лише щойно з АП й надійшли уточнення Кучми, що саме він хоче знати про можливості розпуску Верховної Ради.
Дійсно, в порівнянні з поданням, яке було спрямоване до КС після осінньо-зимових баталій в парламенті ще наприкінці 2003 року, нині перелік цікавих для Кучми питань значно збільшився. Зокрема, він нагадує "вікторину" на кшталт "Першого мільйону": є тут заздалегідь передбачувані відповіді на будь-який смак.
Але, на відміну від гри, де треба обрати лише одну відповідь, в додаткових запитах Кучми спостерігається очікування отримати підтвердження "непрацездатності" парламенту за всіма переліченими пунктами – від недостатності кворуму для голосування по окремому питанню до блокади трибуни, і навіть за умов якогось невідомого "іншого"...
Звісно, здивувати Кучма подібним запитом, як і маніпуляцією термінами його розгляду в КС, нікого не зміг.
Але дивне нині завдання стоїть перед Конституційним судом. Адже, всупереч своїм підкресленим відмовам розглядати "внутрішньопарламентські" питання (причому, як було сказано на останній прес-конференції з приводу висновків про реформу, ані тепер, ані в майбутньому), Конституційний суд саме внутрішніми питаннями Верховної Ради і змушений займатися.
Ба більше: скажімо, проблема 30 днів (протягом яких не починаються пленарні засідання, і це є підставою для розпуску ВР) ще якось виходить за межі парламентської процедури. Але все решта – включно з поняттям пленарного засідання – стосується безпосередньо регламенту. Кучма, до речі, на нього навіть посилається. Хоча, як відомо, регламент не є законом. А тому, за всіма колишніми "відмовними" рішеннями КС, не може бути предметом розгляду суду.
До речі, з приводу 30 днів. В цьому випадку, насправді, Конституційному судові також нема чого розглядати, бо свій висновок з приводу календарного обчислення згадуваних в законах днів він вже давав, зокрема з приводу терміну підписання президентом законів.
На цьому висновкові КС нині базуються всі терміни в українському законодавстві, зокрема, виборчому.
Відтак, якщо президент бажає в питанні про розпуск Верховної Ради якомога більше стиснути плин часу, тоді як в питанні про вето він прагнув розтягти час якнайдовше – то це не проблема КС. Навіть якщо при обліку термінів повноважень особисто Кучми саме КС примудрився винайти "машину часу"...
Власне, як відомо, Конституційному судові вже доводилось переглядати власні рішення, і відбулося це не так давно, коли фактично було скасовано попередню настанову парламенту розглядати конституційні питання на чергових, а не позачергових сесіях. Схоже, цей прецедент сподобався Кучмі.
Тож нині він пропонує КС тільки те й робити, що скасовувати свої попередні ухвали: і про те, як обчислюються дні в законодавстві й Конституції, і про те, чи можна розглядати внутрішні парламентські процедури.
Чесно кажучи, складається враження, що в такий спосіб президент просто підставляє Конституційний суд, аби взагалі не залишити живого місця в авторитеті цієї структури й мати всі підстави для його розгону та ухвалення нового закону про КС.
Що ж стосується очікуваних від суду рішень щодо дієздатності парламенту, то цікаві вони не тим, що Кучма, можливо, прагне залякати ВР напередодні реформи, чи дійсно провести дострокові вибори в парламент перед або й замість президентських. Про це ми вже неодноразово писали.
Цікавить нині інше. Розгляд внутрішніх процедур парламенту Конституційним судом відбувається на тлі пропозицій представника президента Задорожнього та координатора більшості Гавриша саме про чергове порушення цих процедур – з метою ухвалення реформи.
Зокрема, йдеться про голосування за реформу так званими "іменними" бюлетенями, ціна легітимності яких така сама, як і неіснуючих підписів депутатів.
Причому бюлетені запроваджуються для ухвалення реформи не лише через потребу приховати відсутність достатньої кількості голосів у більшості (Литвин називає максимальне число 208 при потребі 240), але й для того, щоб відкинути постатейне голосування, яке розвалить, за твердженням Задорожнього, всі досягнуті угоди. Дійсно, якщо голосувати бюлетенями – то лише одним разом весь текст, інакше фізично неможливо при такому стані справ.
Але виникає питання: як кореспондується голосування бюлетенями (насправді, воно передбачене в певних випадках регламентом) з бажанням Кучми, наприклад, через реєстрацію депутатів встановити відсутність в певних випадках кворуму і, відповідно, недієздатність ВР? Яку реєстрацію має на увазі Кучма, через систему "Рада"?
Але систему "Рада" звинувачують в нездатності правильно відображати дію депутатських карток, і саме це є приводом для голосування реформи (і не лише реформи, якщо пригадати недавнє минуле) бюлетенями. Можливо, Кучмі треба доповнити свій запит до КС ще одним пунктом?
Але хто така як об'єкт правового регулювання – система "Рада"? Технічна служба? Чи, все ж таки, керівництво ВР – як би не ображався на закиди Гавриша щодо маніпулювання голосуванням Литвин? Отже, Кучма через КС поціляє в спікера особисто?
І взагалі, Кучма хоче побачити приховану недієздатність парламенту, а більшовики намагаються, навпаки, цю недієздатність приховати ще глибше. Можливо, в цьому й полягає різниця в ставленні до реформи з боку президента та з боку... А кого, власне?
Ні, тут йдеться не про розходження в ставленні до реформи. А про бажання президента вичавити все можливе з того єдиного пункту чинної Конституції щодо розпуску ВР, який досі вважався практично незастосовним.
Щоправда, застосувати висновки КС щодо "внутрішньопарламентських" проблем вже негайно, за півроку до виборів президентських, Кучма може встигнути, а може й ні.
Але йому потрібно мати цей інструмент на майбутнє. На те майбутнє, в якому, як передбачає проект №4105, приводів для розгону ВР має бути більше ніж достатньо.
Так от, схоже, що на ті можливості Кучма нині вже не сподівається, відтак, готує свою антипарламентську зброю на випадок, якщо реформа провалиться.
Тож якщо представник президента у ВР Задорожній представляє саме позицію Кучми, то його зусилля щодо проведення голосування бюлетенями – зайва підстава для зриву, а не проведення реформи.
Або – навіть якщо це голосування відбудеться "успішно", з отриманням нібито 300 голосів – привід для КС, який тепер вже не нехтуватиме "внутрішніми" парламентськими питаннями, визнати це голосування нелегітимним.
Зрозуміло, не хоче Кучма брати на себе вето на схвалений (якщо б він був схвалений) проект №4105, – краще, аби все зробила своїми руками ВР.
Тоді можна з чистим сумлінням іти на третій термін. Маючи всі теперішні повноваження, а також, завдяки висновку КС, можливість розпускати ВР в будь-який момент. І зробити це вже після президентських виборів.
Сам Кучма порадив журналістам, охочім дізнатися про його висування на третій термін, відслідковувати пресу. Цей "жарт" щодо самої ж преси він вкрав у Кравчука. Означає він, що рішення ще не ухвалено. Тому, насправді, краще слідкувати за рішеннями Конституційного суду. Хоча чомусь відверте визнання "Кучми-3" залишилось без гідної уваги...
Читайте також:
КУЧМІСТІВ ХОЧУТЬ ПІДКУПИТИ ВОРОГИ ПОЛІТРЕФОРМИ
КС напише інструкцію Кучмі, за що і коли розганяти парламент
КУЧМА НЕ СКАЗАВ, ЩО НЕ БУДЕ БАЛОТУВАТИСЯ НА ТРЕТІЙ ТЕРМІН
Читайте також інші матеріали Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
