Поцілунок Іуди. Частина друга
Середа, 14 квітня 2004, 12:03
Читайте першу частину: Павло Лазаренко – Петро Кириченко: поцілунок Іуди
50 на 50
Головний свідок обвинувачення в каліфорнійському процесі "США проти Лазаренка" Петро Кириченко був знайомий з Павлом Івановичем приблизно з 1986. Але їх бізнес-партнерство починається з кінця 1992 року, після конфіденційної зустрічі з Лазаренком, якого тільки-но призначили губернатором Дніпропетровської області.
"Фактично він був хазяїном області – йому підкорялися всі організації на території області, він міг звільнити й призначити будь-якого директора. Навіть якщо він не міг їх звільняти чи призначати, то без його згоди не могли бути призначені люди на посаду прокурора, начальника міліції", – розповів на суді в Сан-Франциско Кириченко.
Зустріч віч-на-віч, яку допоміг організувати один з наближених до Лазаренка, такий собі Єсіков, відбулася в офісі губернатора. "Я розповів, що я вмію, де я працюю, що я можу робити і що мені потрібно. Ми домовилися, що він приїде до мене у Варшаву – може, хотів подивитися, у нього було бажання – я не знаю. Я говорив, що компанія має валютний рахунок".
Як стверджує Кириченко, на зустрічі не обговорювалося, навіщо він прийшов – "це і так було зрозуміло". "Йдучи на зустріч, я нічого не планував, я хотів з'ясувати, хоч розумів, що доведеться щось платити".
"І ви готові були укласти фінансову домовленість?" – запитав адвокат.
"Так".
Питання про те, хто кому запропонував бізнес-партнерство – одне із ключових на суді в Сан-Франциско. Кириченко намагався довести, що Лазаренко запропонував йому умови й у нього "не було іншого виходу", як погодитися.
Напевно, для них не залишилося непоміченим, що в останній день перехресного допиту Кириченко заявив щось, що суперечить його попереднім свідченням. Марта Борщ просила його уточнити, які виправлення він вніс у свої свідчення для швейцарських слідчих, які проводили допит Кириченка в Сан-Франциско 15 лютого 2000 року.
"Там було написано, що я запропонував Лазаренку, а насправді я сказав, що прийшов до нього, а він запропонував мені угоду. А не я йому. Але в яких словах... Коли я прийшов до нього вперше, я сказав: ти перекрив усім кисень, пане Лазаренку, давай щось робити. Я виправив (у документі своїх свідчень), що не я запропонував, а він мені сказав: віддай мені половину бізнесу і половину профіту (доходу)".
"У мене не було вибору", – не єдина причина, через яку Кириченко прийняв рішення поділитися з Лазаренком.
"Мені потрібно було, щоб не заважали. І друге – отримати доступ до ресурсів, без Лазаренка було неможливо нічого зробити... Я і зараз вважаю, що бізнесом в Україні неможливо займатися без того, щоб комусь не заплатити".
Проте, щоб легалізувати відносини, Кириченко включає до складу власників компанії "Агроснабсбыт" якусь громадянку Карову – тітку дружини Лазаренка. "Їй 70-75 років, вона допомагала по господарству родині Лазаренка", – так Кириченко представив судові жінку, на ім'я якої були переведені 50% акцій.
На початку січня 1993 року Лазаренко прибув у Варшаву. Кириченко відвіз його в Американський банк у Польщі, "показав йому рахунок, рух грошей". У цей же час було відкрито рахунок для Лазаренка.
Ось як розповідав Кириченко про цей візит у перші дні допиту: "Після того, як ми вийшли з банку, він сказав – я працюю з усіма 50 на 50. Я зрозумів, що 50% прибутку треба віддавати Лазаренку. Я погодився. Чому? Тому що я не бачив іншого шляху розвитку бізнесу".
"Чого ви боялися, якби не погодилися?" – запитала прокурор Марта Борщ.
"Не тільки бізнес не розвивався б. Могли бути інші наслідки – у нього всі правоохоронні органи були в підпорядкуванні. В Україні за їхньої допомоги вирішуються всі питання..." – сказав Кириченко.
Дивно, що в цьому місці Марта Борщ не стала уточнювати у свідка, що саме може йому загрожувати. Не виключено, що незважаючи на натяки, присяжні так і не зрозуміли, що насправді було головною рушійною силою для Кириченка – страх чи гроші.
Отже, за словами Кириченка, з цього часу він бачився з Лазаренком "по мірі потреби", але не рідше одного разу на місяць. Їхнє партнерство зводилося до простої схеми – Лазаренко представляв Кириченка директорам заводів і підприємств, що фактично означало – "це моя людина, з ним треба співпрацювати".
У такий спосіб Кириченко одержав доступ до Криворізького металургійного, Дніпродзержинського меткомбінату, Нікопольського феросплавного. У разі потреби Павло Іванович піднімав слухавку і прямо вказував – кому, скільки і чого відвантажити.
Так Петро Кириченко одержав доступ до ресурсів – йому залишалося тільки контролювати банківські надходження, рахувати мільйони і ділитися. 50 на 50.
Павло Лазаренко думає, що його партнер діяв зовсім добровільно – якби не цей симбіоз високого державного чиновника, що використовує своє службове становище, і успішного підприємця зі знанням закордонної банківської і торговельної системи, Петро Кириченко навряд чи заробив би коли-небудь такі гроші.
Але зараз Кириченко стверджує, що діяв під тиском. Лазаренко змусив його відкривати рахунки, створювати підприємства, торговельні і фінансові схеми і ділитися.
Хто з них правий, розсудять присяжні. Ось коротка історія бізнес-відносин Лазаренка і Кириченка у викладі останнього.
Довіряй, але перевіряй
У 1993 році через швейцарського адвоката Кириченко купує в Польщі компанію "Орфін", через яку проводить практично всі експортно-імпортні операції для "Агроснабсбыта". У цьому ж році у Швейцарії відкриває для Лазаренка два рахунки в "Креді Ліоне" і "Ейсіес Альянс".
Однак, незважаючи на наявність власних рахунків, Лазаренко воліє проводити фінансові операції з використанням банківських реквізитів Кириченка.
На його рахунки надходять гроші від агрофірми "Наукова", компанії "Ітера", фірм Юлії Тимошенко, Дидятковського та інших українських бізнесменів. Усі ці гроші Кириченко потім перераховує на швейцарські рахунки екс-прем'єра.
Він стверджує, що ніколи не мав бізнес-відносин з цими компаніями і підприємцями, а про те, що гроші надходять від тієї чи іншої особи, його попереджав сам Лазаренко. Кириченко не може бути упевнений, але думає, що сотні тисяч і мільйони, що приходили з України, зароблялися на тих же умовах – 50 на 50.
Кириченку і Лазаренку доводиться часто їздити у Швейцарію – просто щоб зайти в банк і перевірити рух грошей. Для того, щоб вільно пересуватися світом без віз і перешкод, вони вирішують придбати панамські паспорти.
Наприкінці 1994 – початку 1995, поклавши на депозит у банк Панами по 100 тисяч доларів на 5 років, Лазаренко і Кириченко одержали панамські паспорти, що давали їм можливість вільно їздити світом.
Саме з панамським паспортом Лазаренко їздив у Швейцарію. З цим же паспортом його затримали в Нью-Йоркському аеропорту.
З 1994 по 1996 бізнес-партнери відкривають рахунки для 4-х нових компаній, куплених для приватизації в Україні – "Paddox", "Bainfield", "Wilnorth" і GHP.
"Bainfield", наприклад, була куплена для приватизації Дніпропетровського пивзаводу. 51% акцій у компанії належало Лазаренку, 49% – Кириченку. У 1995 у Панамі усього за 5 тисяч доларів, включаючи послуги адвоката, партнери придбали фірму "Wilnorth". Там же купили GHP. Для приватизації Марганецького ГЗК була куплена компанія "Paddox".
Коли Лазаренко був призначений першим віце-прем'єром, Кириченко став його радником на громадських засадах. "Мені не платили зарплату. Я ніколи і нічого йому не радив. Скоріше, це був документ, що давав доступ в офіційні органи. У тому числі і щоб пройти до Лазаренка – там, знаєте, охорона, потрібен був час, аби оформляти пропуск".
Як пояснює Кириченко, доступ до Лазаренка потрібен був "з тих же причин – для одержання контрактів".
Після того, як Лазаренко став прем'єр-міністром, Кириченко став самостійно їздити у Швейцарію для одержання банківських виписок і привозив їх у Київ для Лазаренка.
"Він перевіряв, чи всі гроші, що повинні були прийти, прийшли, скільки я перевів на його рахунки. У нього було написано на листку – іноді з назвами компаній і імен, де були стовпчики цифр [чи не той це зошит, про який якось згадав Пустовойтенко?].
Якщо гроші не приходили, він піднімав слухавку і казав: Юля, де гроші? Гроші приходили від Тимошенко, Дидятковського, Коха [один з директорів компанії Накоста], Куркаєва, Міханєва".
"Навіщо нам банк без грошей?"
У травні 1997 року до Кириченка і Лазаренка надходить вигідна ділова пропозиція – купити частку в банку на островах Антигуа.
У серпні 1997 року вони отримують частку в "European Federal Credit Bank" у Сент-Джонсі (Антигуа) – спочатку 67% на двох, а пізніше близько 80% акцій. Схема власності тут складна – навіть Кириченко іноді не в змозі її відтворити.
Як він говорить, усе це завдяки одному юристові, що "придумав таку схему, у якій я дотепер розбираюся – одна компанія належить іншій, усім керує траст".
Якщо Кириченко не помиляється, то "EuroFed" юридично належала "Selective Asserts", що належала американській компанії, а потім Швейцарському трастові. В остаточному підсумку власниками були Кириченко, Лазаренко і ще один їхній партнер.
"Банк – дуже потрібний інструмент для бізнесу. Лазаренко погодився, що банк потрібно купувати – я поїхав на Антигуа і відкрив рахунок Орфіна. Він почав туди переказувати гроші від третіх осіб".
Як розповідає Кириченко, він сам передав Лазаренку реквізити купленого банку. Чому? "Як уже купили банк – то що за банк без грошей? Навіщо тоді було купувати?"
Сам Кириченко безпосередньо не грав ролі в управлінні банку, "але шукав, куди інвестувати гроші правильно". "Я зустрічався з місцевими компаніями, брокерами, обговорювали інвестиції – який ризик, які відсотки. Потім готував пропозиції для Лазаренка – тому що в банку були основні його гроші".
За даними Кириченка, до кінця 1997 у банку накопичилося близько 140 мільйонів лазаренківських грошей.
Сам екс-прем'єр, вже будучи главою уряду України, побував на Антигуа, де разом із дружиною відкрив рахунок 5 компаній у "EuroFed". Кириченко не пам'ятає всі назви, але перелічив деякі них них – "Немура", "Фермонт", "Файастар".
Важливу роль у долі Лазаренка зіграло відкриття кореспондентських рахунків "EuroFed" у "Pacific Bank of SF", "Commercial Bank of SF".
Хрещений батько чи дивна сила звички
Під час перехресного допиту Кириченко багаторазово називав Лазаренка своїм партнером, але точно також неодноразово заперечував це: "Але якщо це і партнерство, що це дивне партнерство – у нас були нерівні відносини".
Кириченко визнав, що він і Лазаренко були партнерами в ряді підприємств, разом займалися приватизацією, при цьому Лазаренко не зобов'язаний був підключати Кириченка для приватизації; також вони були партерами в антигуанском "EuroFed". І ось де відкрився ще один факт, що допоможе захистові для доказу природи відносин бізнесмена і прем'єра.
"Ви сказали, що майже всі гроші в Єврофеді належали Лазаренку?" – запитав адвокат екс-прем'єра Вайнберг.
Кириченко: "Так".
Вайнтерг: "Банк заробляє гроші в основному за рахунок депозитів у банках. Тобто, якщо всі гроші належали Лазаренку, то він фактично віддавав вам половину свого прибутку?"
Кириченко: "Так".
"Тобто ви були партнерами?" з надією запитує Вайнберг.
"Так", – не став заперечувати Кириченко.
Проте, оточення Лазаренка і його захист зараз стверджує, що відносини між двома діловими партнерами можна було назвати дружніми. І приводять свої аргументи.
У 1995-96 році Лазаренко і Кириченко продовжують часті спільні поїздки за кордон. Не тільки у Швейцарію для перевірки рахунків, але і на відпочинок – на Гаваї, у Майамі і Канни, в Іспанію. Їздили родинами, квитки і готелі організовував Кириченко, але витрати на відпочинок оплачувалися нарівно.
Однак і після відставки Лазаренка Кириченко продовжує підтримувати з ним стосунки і проводити спільний відпочинок родинами за кордоном. Кириченко навіть якийсь час продовжував перераховувати Павлові Івановичу 50% свого прибутку.
"Чому?"
"Не знаю, звик..."
"А чому в 1995-96 роках платили частину прибутку?"
"Він був прем'єром... Він контролював усе".
Тим часом, Кириченко явно був тою людиною, якій Лазаренко довіряв свої плани і політичні амбіції. Він був одним з небагатьох, кому Лазаренко особисто подзвонив того дня, коли Кучма оголосив указ про відставку прем'єра.
На відпочинку в Карлових Варах у лютому 1997 року Кириченко святкував свій день народження в оточенні друзів. Серед запрошених був Павло Лазаренко. У тому ж році Лазаренко стає хрещеним батьком онучки Кириченка. Зараз у відповідь на питання, з чиєї ініціативи це відбулося, Кириченко відповів незрозуміло: "Не з моєї. Моя дружина краще знає..."
Наступного дня Кириченко був більш конкретний: "Не я вибирав хресного батька. Його вибрала моя дочка Людмила. При цьому дружина Лазаренка сказала, що в нього половина Дніпропетровська – хрещеники".
Як розповів на суді адвокат, на невеликій вечері в Сан-Франциско з нагоди хрещення зібралося близько 10 осіб, члени родини і бізнес-партнери. А сам Кириченко запропонував тост на честь Лазаренка, подякувавши йому за усі свої досягнення.
"Можливо... Я не пам'ятаю цього, – відповідав Кириченко і відразу обурено додав: – Я ж вам розповідав – коли ми обговорювали, як будемо будувати захист, він зустрічався з прокурором, а мені говорив, що хворий... А коли він закривав рахунки у Швейцарії, то мені не сказав, що йде розслідування. От вам і дружба!"
Починаючи з дня відставки Лазаренка, Кириченко, перебуваючи у США, спостерігав за долею колишніх партнерів екс-прем'єра в Україні. Одних заарештували, бізнес інших сплюндрували.
Тоді Петро Миколайович зрозумів, що рано чи пізно його може спіткати та ж доля.
У 1999 році відносини партнерів зазнали серйозного іспиту – Лазаренко був арештований у Нью-Йорку при перетині кордону, через 5 місяців заарештували і Кириченка.
Далі буде...
Перші свідчення на процесі проти Лазаренка в США:
Павло Лазаренко – Петро Кириченко: поцілунок Іуди
ЛАЗАРЕНКО ЗАЛИШИВСЯ ВИНЕН КУЧМІ 50 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ
Лазаренко купив у Панамі паспорт за 100 тисяч доларів
"Ітера" заявляє, що не давала хабарів Лазаренку
Чи був Лазаренко співвласником "Ітери", довести неможливо
Адвокати Лазаренко будуть доводити його невинність за допомогою Пінчука
США НАПОЛЯГАЮТЬ НА ДОПИТІ КУЧМИ В СПРАВІ ЛАЗАРЕНКА
ЛАЗАРЕНКО РОЗПОВІСТЬ У СУДІ, ЯК ЙОГО ПЕРЕСЛІДУВАВ КУЧМА?
Лазаренко одержував гроші від "Ітери". Як акціонер чи як хабара?
Партія Лазаренка викрила вибірковість генпрокуратури: бізнес Кириченка процвітає в Україні
В Америці не вірять, що багатство було потрібне Лазаренку, щоб вижити
Колишній помічник Лазаренка розповість, як екс-прем'єр відмивав гроші
Свідчення помічника Лазаренка Кириченка перенесли. Довжик розповів, як в Україні ділили ринок газу
На суді над Лазаренком згадали Тимошенко. Але нічого кримінального не почули
Пустовойтенко був у курсі справ Лазаренка, заявив свідок на суді в США
Свідок з України розповів, як Лазаренко купив 6 котеджів
Швейцарський банкір розповів на суді в Каліфорнії, що Григоришин був людиною Лазаренка
СУД НАД ЛАЗАРЕНКОМ ПОЧАВСЯ. ВІН ЗАЯВИВ, ЩО ЗАРОБИВ ГРОШІ ЛЕГАЛЬНО І ЙОГО ВИПРАВДАЮТЬ
У Каліфорнії почався суд над Лазаренком: він збирався витратити гроші на повалення Кучми
Інтерв'ю Лазаренка
Павло Лазаренко: "Я звертаюся до рідних Гетьмана і Щербаня – я не мав відношення до цих убивств!"
50 на 50
Головний свідок обвинувачення в каліфорнійському процесі "США проти Лазаренка" Петро Кириченко був знайомий з Павлом Івановичем приблизно з 1986. Але їх бізнес-партнерство починається з кінця 1992 року, після конфіденційної зустрічі з Лазаренком, якого тільки-но призначили губернатором Дніпропетровської області.
"Фактично він був хазяїном області – йому підкорялися всі організації на території області, він міг звільнити й призначити будь-якого директора. Навіть якщо він не міг їх звільняти чи призначати, то без його згоди не могли бути призначені люди на посаду прокурора, начальника міліції", – розповів на суді в Сан-Франциско Кириченко.
Зустріч віч-на-віч, яку допоміг організувати один з наближених до Лазаренка, такий собі Єсіков, відбулася в офісі губернатора. "Я розповів, що я вмію, де я працюю, що я можу робити і що мені потрібно. Ми домовилися, що він приїде до мене у Варшаву – може, хотів подивитися, у нього було бажання – я не знаю. Я говорив, що компанія має валютний рахунок".
Як стверджує Кириченко, на зустрічі не обговорювалося, навіщо він прийшов – "це і так було зрозуміло". "Йдучи на зустріч, я нічого не планував, я хотів з'ясувати, хоч розумів, що доведеться щось платити".
"І ви готові були укласти фінансову домовленість?" – запитав адвокат.
"Так".
Питання про те, хто кому запропонував бізнес-партнерство – одне із ключових на суді в Сан-Франциско. Кириченко намагався довести, що Лазаренко запропонував йому умови й у нього "не було іншого виходу", як погодитися.
Напевно, для них не залишилося непоміченим, що в останній день перехресного допиту Кириченко заявив щось, що суперечить його попереднім свідченням. Марта Борщ просила його уточнити, які виправлення він вніс у свої свідчення для швейцарських слідчих, які проводили допит Кириченка в Сан-Франциско 15 лютого 2000 року.
"Там було написано, що я запропонував Лазаренку, а насправді я сказав, що прийшов до нього, а він запропонував мені угоду. А не я йому. Але в яких словах... Коли я прийшов до нього вперше, я сказав: ти перекрив усім кисень, пане Лазаренку, давай щось робити. Я виправив (у документі своїх свідчень), що не я запропонував, а він мені сказав: віддай мені половину бізнесу і половину профіту (доходу)".
"У мене не було вибору", – не єдина причина, через яку Кириченко прийняв рішення поділитися з Лазаренком.
"Мені потрібно було, щоб не заважали. І друге – отримати доступ до ресурсів, без Лазаренка було неможливо нічого зробити... Я і зараз вважаю, що бізнесом в Україні неможливо займатися без того, щоб комусь не заплатити".
Проте, щоб легалізувати відносини, Кириченко включає до складу власників компанії "Агроснабсбыт" якусь громадянку Карову – тітку дружини Лазаренка. "Їй 70-75 років, вона допомагала по господарству родині Лазаренка", – так Кириченко представив судові жінку, на ім'я якої були переведені 50% акцій.
На початку січня 1993 року Лазаренко прибув у Варшаву. Кириченко відвіз його в Американський банк у Польщі, "показав йому рахунок, рух грошей". У цей же час було відкрито рахунок для Лазаренка.
Ось як розповідав Кириченко про цей візит у перші дні допиту: "Після того, як ми вийшли з банку, він сказав – я працюю з усіма 50 на 50. Я зрозумів, що 50% прибутку треба віддавати Лазаренку. Я погодився. Чому? Тому що я не бачив іншого шляху розвитку бізнесу".
"Чого ви боялися, якби не погодилися?" – запитала прокурор Марта Борщ.
"Не тільки бізнес не розвивався б. Могли бути інші наслідки – у нього всі правоохоронні органи були в підпорядкуванні. В Україні за їхньої допомоги вирішуються всі питання..." – сказав Кириченко.
Дивно, що в цьому місці Марта Борщ не стала уточнювати у свідка, що саме може йому загрожувати. Не виключено, що незважаючи на натяки, присяжні так і не зрозуміли, що насправді було головною рушійною силою для Кириченка – страх чи гроші.
Отже, за словами Кириченка, з цього часу він бачився з Лазаренком "по мірі потреби", але не рідше одного разу на місяць. Їхнє партнерство зводилося до простої схеми – Лазаренко представляв Кириченка директорам заводів і підприємств, що фактично означало – "це моя людина, з ним треба співпрацювати".
У такий спосіб Кириченко одержав доступ до Криворізького металургійного, Дніпродзержинського меткомбінату, Нікопольського феросплавного. У разі потреби Павло Іванович піднімав слухавку і прямо вказував – кому, скільки і чого відвантажити.
Так Петро Кириченко одержав доступ до ресурсів – йому залишалося тільки контролювати банківські надходження, рахувати мільйони і ділитися. 50 на 50.
Павло Лазаренко думає, що його партнер діяв зовсім добровільно – якби не цей симбіоз високого державного чиновника, що використовує своє службове становище, і успішного підприємця зі знанням закордонної банківської і торговельної системи, Петро Кириченко навряд чи заробив би коли-небудь такі гроші.
Але зараз Кириченко стверджує, що діяв під тиском. Лазаренко змусив його відкривати рахунки, створювати підприємства, торговельні і фінансові схеми і ділитися.
Хто з них правий, розсудять присяжні. Ось коротка історія бізнес-відносин Лазаренка і Кириченка у викладі останнього.
Довіряй, але перевіряй
У 1993 році через швейцарського адвоката Кириченко купує в Польщі компанію "Орфін", через яку проводить практично всі експортно-імпортні операції для "Агроснабсбыта". У цьому ж році у Швейцарії відкриває для Лазаренка два рахунки в "Креді Ліоне" і "Ейсіес Альянс".
Однак, незважаючи на наявність власних рахунків, Лазаренко воліє проводити фінансові операції з використанням банківських реквізитів Кириченка.
На його рахунки надходять гроші від агрофірми "Наукова", компанії "Ітера", фірм Юлії Тимошенко, Дидятковського та інших українських бізнесменів. Усі ці гроші Кириченко потім перераховує на швейцарські рахунки екс-прем'єра.
Він стверджує, що ніколи не мав бізнес-відносин з цими компаніями і підприємцями, а про те, що гроші надходять від тієї чи іншої особи, його попереджав сам Лазаренко. Кириченко не може бути упевнений, але думає, що сотні тисяч і мільйони, що приходили з України, зароблялися на тих же умовах – 50 на 50.
Кириченку і Лазаренку доводиться часто їздити у Швейцарію – просто щоб зайти в банк і перевірити рух грошей. Для того, щоб вільно пересуватися світом без віз і перешкод, вони вирішують придбати панамські паспорти.
Наприкінці 1994 – початку 1995, поклавши на депозит у банк Панами по 100 тисяч доларів на 5 років, Лазаренко і Кириченко одержали панамські паспорти, що давали їм можливість вільно їздити світом.
Саме з панамським паспортом Лазаренко їздив у Швейцарію. З цим же паспортом його затримали в Нью-Йоркському аеропорту.
З 1994 по 1996 бізнес-партнери відкривають рахунки для 4-х нових компаній, куплених для приватизації в Україні – "Paddox", "Bainfield", "Wilnorth" і GHP.
"Bainfield", наприклад, була куплена для приватизації Дніпропетровського пивзаводу. 51% акцій у компанії належало Лазаренку, 49% – Кириченку. У 1995 у Панамі усього за 5 тисяч доларів, включаючи послуги адвоката, партнери придбали фірму "Wilnorth". Там же купили GHP. Для приватизації Марганецького ГЗК була куплена компанія "Paddox".
Коли Лазаренко був призначений першим віце-прем'єром, Кириченко став його радником на громадських засадах. "Мені не платили зарплату. Я ніколи і нічого йому не радив. Скоріше, це був документ, що давав доступ в офіційні органи. У тому числі і щоб пройти до Лазаренка – там, знаєте, охорона, потрібен був час, аби оформляти пропуск".
Як пояснює Кириченко, доступ до Лазаренка потрібен був "з тих же причин – для одержання контрактів".
Після того, як Лазаренко став прем'єр-міністром, Кириченко став самостійно їздити у Швейцарію для одержання банківських виписок і привозив їх у Київ для Лазаренка.
"Він перевіряв, чи всі гроші, що повинні були прийти, прийшли, скільки я перевів на його рахунки. У нього було написано на листку – іноді з назвами компаній і імен, де були стовпчики цифр [чи не той це зошит, про який якось згадав Пустовойтенко?].
Якщо гроші не приходили, він піднімав слухавку і казав: Юля, де гроші? Гроші приходили від Тимошенко, Дидятковського, Коха [один з директорів компанії Накоста], Куркаєва, Міханєва".
"Навіщо нам банк без грошей?"
У травні 1997 року до Кириченка і Лазаренка надходить вигідна ділова пропозиція – купити частку в банку на островах Антигуа.
У серпні 1997 року вони отримують частку в "European Federal Credit Bank" у Сент-Джонсі (Антигуа) – спочатку 67% на двох, а пізніше близько 80% акцій. Схема власності тут складна – навіть Кириченко іноді не в змозі її відтворити.
Як він говорить, усе це завдяки одному юристові, що "придумав таку схему, у якій я дотепер розбираюся – одна компанія належить іншій, усім керує траст".
Якщо Кириченко не помиляється, то "EuroFed" юридично належала "Selective Asserts", що належала американській компанії, а потім Швейцарському трастові. В остаточному підсумку власниками були Кириченко, Лазаренко і ще один їхній партнер.
"Банк – дуже потрібний інструмент для бізнесу. Лазаренко погодився, що банк потрібно купувати – я поїхав на Антигуа і відкрив рахунок Орфіна. Він почав туди переказувати гроші від третіх осіб".
Як розповідає Кириченко, він сам передав Лазаренку реквізити купленого банку. Чому? "Як уже купили банк – то що за банк без грошей? Навіщо тоді було купувати?"
Сам Кириченко безпосередньо не грав ролі в управлінні банку, "але шукав, куди інвестувати гроші правильно". "Я зустрічався з місцевими компаніями, брокерами, обговорювали інвестиції – який ризик, які відсотки. Потім готував пропозиції для Лазаренка – тому що в банку були основні його гроші".
За даними Кириченка, до кінця 1997 у банку накопичилося близько 140 мільйонів лазаренківських грошей.
Сам екс-прем'єр, вже будучи главою уряду України, побував на Антигуа, де разом із дружиною відкрив рахунок 5 компаній у "EuroFed". Кириченко не пам'ятає всі назви, але перелічив деякі них них – "Немура", "Фермонт", "Файастар".
Важливу роль у долі Лазаренка зіграло відкриття кореспондентських рахунків "EuroFed" у "Pacific Bank of SF", "Commercial Bank of SF".
Хрещений батько чи дивна сила звички
Під час перехресного допиту Кириченко багаторазово називав Лазаренка своїм партнером, але точно також неодноразово заперечував це: "Але якщо це і партнерство, що це дивне партнерство – у нас були нерівні відносини".
Кириченко визнав, що він і Лазаренко були партнерами в ряді підприємств, разом займалися приватизацією, при цьому Лазаренко не зобов'язаний був підключати Кириченка для приватизації; також вони були партерами в антигуанском "EuroFed". І ось де відкрився ще один факт, що допоможе захистові для доказу природи відносин бізнесмена і прем'єра.
"Ви сказали, що майже всі гроші в Єврофеді належали Лазаренку?" – запитав адвокат екс-прем'єра Вайнберг.
Кириченко: "Так".
Вайнтерг: "Банк заробляє гроші в основному за рахунок депозитів у банках. Тобто, якщо всі гроші належали Лазаренку, то він фактично віддавав вам половину свого прибутку?"
Кириченко: "Так".
"Тобто ви були партнерами?" з надією запитує Вайнберг.
"Так", – не став заперечувати Кириченко.
Проте, оточення Лазаренка і його захист зараз стверджує, що відносини між двома діловими партнерами можна було назвати дружніми. І приводять свої аргументи.
У 1995-96 році Лазаренко і Кириченко продовжують часті спільні поїздки за кордон. Не тільки у Швейцарію для перевірки рахунків, але і на відпочинок – на Гаваї, у Майамі і Канни, в Іспанію. Їздили родинами, квитки і готелі організовував Кириченко, але витрати на відпочинок оплачувалися нарівно.
Однак і після відставки Лазаренка Кириченко продовжує підтримувати з ним стосунки і проводити спільний відпочинок родинами за кордоном. Кириченко навіть якийсь час продовжував перераховувати Павлові Івановичу 50% свого прибутку.
"Чому?"
"Не знаю, звик..."
"А чому в 1995-96 роках платили частину прибутку?"
"Він був прем'єром... Він контролював усе".
Тим часом, Кириченко явно був тою людиною, якій Лазаренко довіряв свої плани і політичні амбіції. Він був одним з небагатьох, кому Лазаренко особисто подзвонив того дня, коли Кучма оголосив указ про відставку прем'єра.
На відпочинку в Карлових Варах у лютому 1997 року Кириченко святкував свій день народження в оточенні друзів. Серед запрошених був Павло Лазаренко. У тому ж році Лазаренко стає хрещеним батьком онучки Кириченка. Зараз у відповідь на питання, з чиєї ініціативи це відбулося, Кириченко відповів незрозуміло: "Не з моєї. Моя дружина краще знає..."
Наступного дня Кириченко був більш конкретний: "Не я вибирав хресного батька. Його вибрала моя дочка Людмила. При цьому дружина Лазаренка сказала, що в нього половина Дніпропетровська – хрещеники".
Як розповів на суді адвокат, на невеликій вечері в Сан-Франциско з нагоди хрещення зібралося близько 10 осіб, члени родини і бізнес-партнери. А сам Кириченко запропонував тост на честь Лазаренка, подякувавши йому за усі свої досягнення.
"Можливо... Я не пам'ятаю цього, – відповідав Кириченко і відразу обурено додав: – Я ж вам розповідав – коли ми обговорювали, як будемо будувати захист, він зустрічався з прокурором, а мені говорив, що хворий... А коли він закривав рахунки у Швейцарії, то мені не сказав, що йде розслідування. От вам і дружба!"
Починаючи з дня відставки Лазаренка, Кириченко, перебуваючи у США, спостерігав за долею колишніх партнерів екс-прем'єра в Україні. Одних заарештували, бізнес інших сплюндрували.
Тоді Петро Миколайович зрозумів, що рано чи пізно його може спіткати та ж доля.
У 1999 році відносини партнерів зазнали серйозного іспиту – Лазаренко був арештований у Нью-Йорку при перетині кордону, через 5 місяців заарештували і Кириченка.
Далі буде...
Перші свідчення на процесі проти Лазаренка в США:
Павло Лазаренко – Петро Кириченко: поцілунок Іуди
ЛАЗАРЕНКО ЗАЛИШИВСЯ ВИНЕН КУЧМІ 50 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ
Лазаренко купив у Панамі паспорт за 100 тисяч доларів
"Ітера" заявляє, що не давала хабарів Лазаренку
Чи був Лазаренко співвласником "Ітери", довести неможливо
Адвокати Лазаренко будуть доводити його невинність за допомогою Пінчука
США НАПОЛЯГАЮТЬ НА ДОПИТІ КУЧМИ В СПРАВІ ЛАЗАРЕНКА
ЛАЗАРЕНКО РОЗПОВІСТЬ У СУДІ, ЯК ЙОГО ПЕРЕСЛІДУВАВ КУЧМА?
Лазаренко одержував гроші від "Ітери". Як акціонер чи як хабара?
Партія Лазаренка викрила вибірковість генпрокуратури: бізнес Кириченка процвітає в Україні
В Америці не вірять, що багатство було потрібне Лазаренку, щоб вижити
Колишній помічник Лазаренка розповість, як екс-прем'єр відмивав гроші
Свідчення помічника Лазаренка Кириченка перенесли. Довжик розповів, як в Україні ділили ринок газу
На суді над Лазаренком згадали Тимошенко. Але нічого кримінального не почули
Пустовойтенко був у курсі справ Лазаренка, заявив свідок на суді в США
Свідок з України розповів, як Лазаренко купив 6 котеджів
Швейцарський банкір розповів на суді в Каліфорнії, що Григоришин був людиною Лазаренка
СУД НАД ЛАЗАРЕНКОМ ПОЧАВСЯ. ВІН ЗАЯВИВ, ЩО ЗАРОБИВ ГРОШІ ЛЕГАЛЬНО І ЙОГО ВИПРАВДАЮТЬ
У Каліфорнії почався суд над Лазаренком: він збирався витратити гроші на повалення Кучми
Інтерв'ю Лазаренка
Павло Лазаренко: "Я звертаюся до рідних Гетьмана і Щербаня – я не мав відношення до цих убивств!"