Павло Лазаренко – Петро Кириченко: поцілунок Іуди
Вівторок, 13 квітня 2004, 13:00
Писати про суд над Лазаренком – справа невдячна. З одного боку, як журналіст я прекрасно розумію: те, чим займався Павло Іванович Лазаренко під час перебування на посаді прем'єра, складно назвати законною діяльністю.
Як мінімум, він використовував своє становище державного службовця для власного збагачення – принаймні він поки не заявляв, що гроші, які згадуються в його обвинувальному висновку (114 мільйонів доларів), належать комусь іншому. З огляду на офіційну декларацію Лазаренка, йому довелося б "пахати" десятки тисяч років – нічого не їсти й не пити, а тільки грошики збирати.
Ми не знаємо, чи дійсно він займався здирництвом – можливо. Але ті, хто йшов на співробітництво з ним у пропорції 50 на 50, знали, що без нього вони зароблять набагато менше. Якщо зароблять узагалі.
І як намагався довести на суді адвокат Лазаренка, були ж такі, хто працював без "даху". А отже, за його логікою, така співпраця була зовсім не здирництвом, а свідомим вибором кожного окремого підприємця на користь стрімкого збагачення і "бізнес-партнерства" з Лазаренком.
Але в цілому Лазаренко мало чим відрізнявся й відрізняється від своїх попередників і наступників – хіба що більшою категоричністю, твердістю і великими відсотками.
Йому не поталанило – він є першим українцем, якого дійсно намагаються покарати за корупцію. І навіть якщо суд у Сан-Франциско закінчиться для нього нічим, багато часу пройде, перш ніж він відійде від цього шоку.
Але якось незатишно від того, що вирішує питання про його відповідальність інша країна. Ще більш незатишно від того, що люди, які приблизно таким же чином заробили собі безбідне існування, усе ще живуть і правлять в Україні. І, напевно, так і залишаться непокараними при моєму житті.
Гірко, що обман в українському суспільстві є правилом для всіх – від тих, хто заробляє завдяки близькості до Кучми, до тих, хто зараз перебуває в опозиції. Для рядових громадян, до речі, теж.
Можна успішно обманювати державу без будь-яких наслідків для власної совісті, вважаючи себе вільними від обов'язків перед керівною верхівкою, що у їхніх очах і уособлює державу.
Усі знають, що офіційна зарплата чиновників ледь дотягує до 400 доларів. Але щось не видно, щоб слуги народу зніяковіло ховали очі, вештаючись в костюмах від славнозвісного "Бріоні" чи щодня потерпаючи у пробках, добираючись у свої кабінети на "Мерседесах".
Зрозуміло, що оприлюднення реальної інформації про джерела й розміри своїх доходів для багатьох сучасних українських політиків – смертельний номер. Особливо для тих, хто збирається балотуватися в президенти, оскільки в Україні надовго вкоренилася недовіра до багатого.
Неправду й убивство усе ще можуть пробачити, багатство – ні. І не пробачать як мінімум доти, поки усі не одержать рівні умови для розвитку бізнесу.
Але хтось в Україні повинен бути першим. Хто? Може, Кучма, що багаторазово виголошував корупції війну? Чи може він оприлюднити свої справжні доходи?
Зважаючи на все, першим буде Лазаренко. На жаль для України, далеко не за власним бажанням. Про його доходи й методи заробляння мільйонів завдяки зусиллям адміністрації президента докладно розповідають основні канали. Про блиск і убогість сучасної української буржуазії на прикладі окремо взятого чиновника довідався увесь світ.
Місце дії – зала суду
Три дні минулого тижня і як мінімум два цього у залі федерального суду в Сан-Франциско присяжні вислуховують розповідь про трудовий шлях головного свідка обвинувачення Петра Кириченка.
Щодня він з'являється в залі в незмінному сірому костюмі і блідо-блакитній сорочці в супроводі двох судових виконавців. Його заводять зазвичай за хвилину до виходу присяжних в залу, і він прогулюється в далекому коридорі, чекаючи на допит. У залі постійно присутні його адвокати.
Він дає свідчення за судовою трибуною з правого боку від судді Дженкінса – ближче до присяжних. Останнім не позаздриш – подробиці й прізвища, що називає свідок, можуть бути цікавими для українця, але складно було б вимагати від простого американця запам'ятати всі іноземні прізвища і зв'язати історію докупи.
У залі постійно присутня пара-трійка журналістів, і навіть для них часом залишається загадкою, навіщо адвокат або прокурор згадує ту чи іншу людину або подію.
Серед тих, кого вже неодноразово згадували – Тимошенко (мабуть, найчастіше), Купріянов, Кох, Дидятковський (усі вони – як партнери Лазаренка), Марчук (і його рахунок), Пінчук (який не прийшов на допит), росіяни Вяхірєв і Макаров, Кучма (у різних словосполученнях зі словом "режим" і його умінням розправлятися з політичними опонентами), а також численні представники банків і компаній за кордоном.
За довгим столом, де сидять адвокати, стоїть чотириповерхова етажерка з товстелезними томами справи і додатковими документами. Прокурори привозять свої документи щодня на спеціальному візку.
Публіка в основному, за винятком українського консула й віце-консула, сидить з боку захисту. Але не тому, що вона – на стороні Лазаренка. Справа в тім, що свідка, як і присяжних, перекриває величезний екран, на якому їм демонструють записані в Україні допити і збільшені копії документів.
З Кириченком в залі суду працювали прокурор Марта Борщ і основний адвокат Лазаренка Доран Вайнберг. Останній ось уже два з половиною дні допитує Кириченка, намагаючись вивудити потрібну йому відповідь. Публіці видно лише його рожеву блискучу лисину в обрамленні досить довгого волосся білосніжної сивини.
Увесь цей час Павло Іванович з милостивим виразом обличчя крутить у руках скріпку для паперу. Тільки різка зміна темпу й іноді нервовий тік видає його хвилювання.
Щодня на суді його підтримує його син, у якого свій засіб боротьби з нервами – бурштинова вервечка, котра іноді чітко стукає. Перший тиждень допиту Кириченка на першій лаві можна було спостерігати дочок-близнюків Лазаренка.
До речі, судячи зі свідчень, і дочки, і син добре були знайомі з Кириченком. Вони не раз спільно відпочивали родинами за кордоном.
Поцілунок Іуди
Колишній бізнес-партнер екс-прем'єра Павла Лазаренка Петро Кириченко знає ціну своєму вчинку. 5 років тому він погодився стати головним свідком обвинувачення в суді в справі Лазаренка. Як він сам говорить – "давати свідчення не за, не проти Лазаренка, а говорити правду".
Присяжним вирішувати, наскільки щирими були свідчення Кириченка. А поки – перші враження від короткої історії взаємин ділових партнерів, які закінчилися "поцілунком Іуди".
Ні, Павло Іванович явно не Ісус Христос. Але саме таку аналогію застосував головний свідок, описуючи своє прощання в тюремній камері з Павлом Лазаренком.
Виявилося, що Кириченко був арештований у червні 1999 року. Лазаренко в цей час уже 5 місяців нудився у в'язниці. Напевно, щоб екс-прем'єру не було сумно, Кириченка посадили в одну камеру з колишнім партнером, де вони півроку просиділи разом.
"Ви обоє сподівалися, що вас виправдають?" – запитав Кириченка адвокат на перехресному допиті.
"Сподівалися, будували концепцію захисту... А коли він говорив, що йде до лікаря, він зустрічався з прокуратурою!" – сказав Кириченко, викриваючи Лазаренка.
"Мало того, його дружина заявила, що я вимагав купівлі цих будинків (відома угода про купівлю дачних будинків на замовлення Кабінету міністрів)... Мені потім "лоєри" (юристи – від англ. слова lawyer) чітко пояснили, чим це може закінчитися!" – висловив свою образу Кириченко.
Тоді, у 1999 році, основні претензії Швейцарії до Кириченка зводилися саме до торговельної операції його компанії GHP в покупці будинків для українського уряду.
Йому загрожувала висилка у Швейцарію з наступною видачею Україні. Кириченко зізнався, що "не міг розраховувати на справедливий суд в Україні, навіть не дивлячись на те, що не вважає, що зробив щось неправомірне".
Тому, за його словами, він вирішив погодитися на угоду з урядом США і запропонувати себе як людину, яка надасть інформацію в обмін на певні гарантії. Переговори про угоду почалися в грудні 1999 – як відзначають адвокати, відразу після переобрання Кучми президентом.
"І наступного ж дня ви вийшли з в'язниці. Ви попрощалися з іншими ув'язненими, обійняли Лазаренка і поцілували його в щоку..." – продовжував випитувати адвокат Лазаренка, але Кириченко його раптом перервав:
"Після того, як він говорив, що йде до лікаря, а сам ходив у прокуратуру – його бачили мої дружина і діти... І я бачив Борщ (прокурор у справі Лазаренка) і його, випадково – коли йшов на обід... Це був поцілунок Іуди!" – заявив Кириченко.
Сам Кириченко зовні мало нагадує Іуду – скоріше типового колишнього партноменклатурника. Сірий невиразний твідовий піджак, сиве, зачесане на косий пробір волосся. Велике рябе обличчя. Відповідає на питання, склавши перед собою руки, як школяр за партою.
Поруч з ним – перекладач. Кожне питання прокурора й адвоката йому перекладають російською, його відповідь – англійською. Оскільки, як він сам визнав, англійською він навіть не читає, усі документи йому теж доводиться перекладати.
Пізніше Кириченко зізнався, що підозра Лазаренка в нечистих намірах і зіграла вирішальну роль у тому, що він пішов на угоду з урядом США. Він був переконаний, що екс-прем'єр на зустрічах з американським прокурором валить усю провину на нього. За словами адвоката, сам Кириченко про ті часи так сказав Євгену Шинкарю: "Питання полягало в тому, хто перший дістанеться до державних органів".
"Ви, як і раніше, вважаєте, що Лазаренко надав уряду США інформацію проти вас?" – запитав на суді Вайнберг.
"Упевнений", – відповів Кириченко.
"Чи говорив вам хтось, що це неправда?"
"Містер Лазаренко. Коли я побачив міс Борщ і Лазаренка разом – я сказав, якщо ти збираєшся робити "діл" [йти на угоду з урядом], давай робити разом. Він сказав, що "я нічого не говорив про тебе". А я йому не повірив".
Кириченка не переконали і репліки адвоката про те, що на єдиній зустрічі Лазаренка з представниками уряду США мова йшла "про неправомірне використання державних фондів режимом Кучми" і "тоді ніхто не обговорював – ні вас, ні GHP...".
"Я що, повинен здогадуватися, про що йшла мова? Хто б що не казав – я бачив на власні очі! Він міг зустрічатися хоч один раз або десять! Я знаю, що було як мінімум дві зустрічі – їх бачили моя дружина і я особисто. Я зі своєю дружиною живу 31 рік і вірю їй більше, ніж будь-кому – більше, ніж Лазаренку!"
Бізнес-партнер
Петро Кириченко жив в Україні до 1989 року, коли він виїхав у тривале відрядження до Угорщини. Потім його перевели у Варшаву до торговельного представництва СРСР, де він прожив майже 5 років. З 18 років і до розвалу Союзу був членом КПРС.
У 1990 році, проживаючи в Польщі, створює в Дніпропетровську корпорацію "Агроснабсбыт", яка займається торгівлею широкого профілю – від продуктів харчування (алкоголь, пшениця) до металів і гербіцидів – в Україні, Росії і Польщі. Зараз власником "АСС", яка усе ще працює в Україні, є американська компанія Brancross.
У грудні 1993 Кириченко вперше приїхав до Каліфорнії. Його родина переїхала до Сполучених Штатів в травні 1994 року. У 1996 році отримав право на проживання в США. Як пояснює Кириченко, йому подобається, що в Америці "чітко працює закон, я не боюся за свою родину, чітко працює банківська система".
Проте, "чітка робота закону" може стати для Кириченка не стільки перевагою, скільки проблемою. У понеділок перед судовим засіданням адвокати заявили про конфіденційність інформації стосовно Кириченка, про яку вони дізналися.
За їхніми даними, у розпорядженні прокуратури є меморандум зі Швейцарської поліції, у якому згадується прізвище їхнього головного свідка в зв'язку з розслідуванням справи про торгівлю наркотиками.
В іншому документі – з офісу ФБР у Сан-Франциско – повідомляється, що Кириченко, можливо, пов'язаний з діяльністю російської мафії, зокрема з якимсь авторитетом Рахімовим. Суддя пообіцяв вивчити ці документи перед тим, як ухвалити рішення про їхнє долучення до справи.
ДАЛІ БУДЕ...
У наступній частині читайте про те, як Лазаренко і Кириченко робили бізнес і купили банк в Антигуа, скільки будинків купив собі Кириченко і хто кому хрещений батько.
Читайте також:
Адвокати Лазаренка будуть доводити його невинуватість з допомогою Пінчука
Павло Лазаренко: "Я звертаюся до рідних Гетьмана і Щербаня – я не мав відношення до цих убивств!"
Генпрокуратура стверджує: Лазаренко дав 150 тисяч доларів на підготовку вбивства Волкова і Бакая
Лазаренко одержував гроші від "Ітери". Як акціонер чи як хабар?
Партія Лазаренка викрила вибірковість генпрокуратури: бізнес Кириченка процвітає в Україні
В Америці не вірять, що багатство було потрібне Лазаренку, щоб вижити
Колишній помічник Лазаренка розкаже, як екс-прем'єр відмивав гроші
Свідчення помічника Лазаренка Кириченка перенесли. Довжик розповів, як в Україні ділили ринок газу
На суді над Лазаренком згадали Тимошенко. Але нічого кримінального не почули
Пустовойтенко був у курсі справ Лазаренка, заявив свідок на суді в США
Свідок з України розповів, як Лазаренко купив 6 котеджів
Швейцарський банкір розповів на суді в Каліфорнії, що Григоришин був людиною Лазаренка
СУД НАД ЛАЗАРЕНКОМ ПОЧАВСЯ. ВІН ЗАЯВИВ, ЩО ЗАРОБИВ ГРОШІ ЛЕГАЛЬНО І ЙОГО ВИПРАВДАЮТЬ
У Каліфорнії почався суд над Лазаренком: він збирався витратити гроші на повалення Кучми
У СУДІ НАД ЛАЗАРЕНКОМ БУДУТЬ ЗАПИСИ МЕЛЬНИЧЕНКА. ПОТІМ ВІДКРИЮТЬ СПРАВУ ПРОТИ КУЧМИ?
Як мінімум, він використовував своє становище державного службовця для власного збагачення – принаймні він поки не заявляв, що гроші, які згадуються в його обвинувальному висновку (114 мільйонів доларів), належать комусь іншому. З огляду на офіційну декларацію Лазаренка, йому довелося б "пахати" десятки тисяч років – нічого не їсти й не пити, а тільки грошики збирати.
Ми не знаємо, чи дійсно він займався здирництвом – можливо. Але ті, хто йшов на співробітництво з ним у пропорції 50 на 50, знали, що без нього вони зароблять набагато менше. Якщо зароблять узагалі.
І як намагався довести на суді адвокат Лазаренка, були ж такі, хто працював без "даху". А отже, за його логікою, така співпраця була зовсім не здирництвом, а свідомим вибором кожного окремого підприємця на користь стрімкого збагачення і "бізнес-партнерства" з Лазаренком.
Але в цілому Лазаренко мало чим відрізнявся й відрізняється від своїх попередників і наступників – хіба що більшою категоричністю, твердістю і великими відсотками.
Йому не поталанило – він є першим українцем, якого дійсно намагаються покарати за корупцію. І навіть якщо суд у Сан-Франциско закінчиться для нього нічим, багато часу пройде, перш ніж він відійде від цього шоку.
Але якось незатишно від того, що вирішує питання про його відповідальність інша країна. Ще більш незатишно від того, що люди, які приблизно таким же чином заробили собі безбідне існування, усе ще живуть і правлять в Україні. І, напевно, так і залишаться непокараними при моєму житті.
Гірко, що обман в українському суспільстві є правилом для всіх – від тих, хто заробляє завдяки близькості до Кучми, до тих, хто зараз перебуває в опозиції. Для рядових громадян, до речі, теж.
Можна успішно обманювати державу без будь-яких наслідків для власної совісті, вважаючи себе вільними від обов'язків перед керівною верхівкою, що у їхніх очах і уособлює державу.
Усі знають, що офіційна зарплата чиновників ледь дотягує до 400 доларів. Але щось не видно, щоб слуги народу зніяковіло ховали очі, вештаючись в костюмах від славнозвісного "Бріоні" чи щодня потерпаючи у пробках, добираючись у свої кабінети на "Мерседесах".
Зрозуміло, що оприлюднення реальної інформації про джерела й розміри своїх доходів для багатьох сучасних українських політиків – смертельний номер. Особливо для тих, хто збирається балотуватися в президенти, оскільки в Україні надовго вкоренилася недовіра до багатого.
Неправду й убивство усе ще можуть пробачити, багатство – ні. І не пробачать як мінімум доти, поки усі не одержать рівні умови для розвитку бізнесу.
Але хтось в Україні повинен бути першим. Хто? Може, Кучма, що багаторазово виголошував корупції війну? Чи може він оприлюднити свої справжні доходи?
Зважаючи на все, першим буде Лазаренко. На жаль для України, далеко не за власним бажанням. Про його доходи й методи заробляння мільйонів завдяки зусиллям адміністрації президента докладно розповідають основні канали. Про блиск і убогість сучасної української буржуазії на прикладі окремо взятого чиновника довідався увесь світ.
Місце дії – зала суду
Три дні минулого тижня і як мінімум два цього у залі федерального суду в Сан-Франциско присяжні вислуховують розповідь про трудовий шлях головного свідка обвинувачення Петра Кириченка.
Щодня він з'являється в залі в незмінному сірому костюмі і блідо-блакитній сорочці в супроводі двох судових виконавців. Його заводять зазвичай за хвилину до виходу присяжних в залу, і він прогулюється в далекому коридорі, чекаючи на допит. У залі постійно присутні його адвокати.
Він дає свідчення за судовою трибуною з правого боку від судді Дженкінса – ближче до присяжних. Останнім не позаздриш – подробиці й прізвища, що називає свідок, можуть бути цікавими для українця, але складно було б вимагати від простого американця запам'ятати всі іноземні прізвища і зв'язати історію докупи.
У залі постійно присутня пара-трійка журналістів, і навіть для них часом залишається загадкою, навіщо адвокат або прокурор згадує ту чи іншу людину або подію.
Серед тих, кого вже неодноразово згадували – Тимошенко (мабуть, найчастіше), Купріянов, Кох, Дидятковський (усі вони – як партнери Лазаренка), Марчук (і його рахунок), Пінчук (який не прийшов на допит), росіяни Вяхірєв і Макаров, Кучма (у різних словосполученнях зі словом "режим" і його умінням розправлятися з політичними опонентами), а також численні представники банків і компаній за кордоном.
За довгим столом, де сидять адвокати, стоїть чотириповерхова етажерка з товстелезними томами справи і додатковими документами. Прокурори привозять свої документи щодня на спеціальному візку.
Публіка в основному, за винятком українського консула й віце-консула, сидить з боку захисту. Але не тому, що вона – на стороні Лазаренка. Справа в тім, що свідка, як і присяжних, перекриває величезний екран, на якому їм демонструють записані в Україні допити і збільшені копії документів.
З Кириченком в залі суду працювали прокурор Марта Борщ і основний адвокат Лазаренка Доран Вайнберг. Останній ось уже два з половиною дні допитує Кириченка, намагаючись вивудити потрібну йому відповідь. Публіці видно лише його рожеву блискучу лисину в обрамленні досить довгого волосся білосніжної сивини.
Увесь цей час Павло Іванович з милостивим виразом обличчя крутить у руках скріпку для паперу. Тільки різка зміна темпу й іноді нервовий тік видає його хвилювання.
Щодня на суді його підтримує його син, у якого свій засіб боротьби з нервами – бурштинова вервечка, котра іноді чітко стукає. Перший тиждень допиту Кириченка на першій лаві можна було спостерігати дочок-близнюків Лазаренка.
До речі, судячи зі свідчень, і дочки, і син добре були знайомі з Кириченком. Вони не раз спільно відпочивали родинами за кордоном.
Поцілунок Іуди
Колишній бізнес-партнер екс-прем'єра Павла Лазаренка Петро Кириченко знає ціну своєму вчинку. 5 років тому він погодився стати головним свідком обвинувачення в суді в справі Лазаренка. Як він сам говорить – "давати свідчення не за, не проти Лазаренка, а говорити правду".
Присяжним вирішувати, наскільки щирими були свідчення Кириченка. А поки – перші враження від короткої історії взаємин ділових партнерів, які закінчилися "поцілунком Іуди".
Ні, Павло Іванович явно не Ісус Христос. Але саме таку аналогію застосував головний свідок, описуючи своє прощання в тюремній камері з Павлом Лазаренком.
Виявилося, що Кириченко був арештований у червні 1999 року. Лазаренко в цей час уже 5 місяців нудився у в'язниці. Напевно, щоб екс-прем'єру не було сумно, Кириченка посадили в одну камеру з колишнім партнером, де вони півроку просиділи разом.
"Ви обоє сподівалися, що вас виправдають?" – запитав Кириченка адвокат на перехресному допиті.
"Сподівалися, будували концепцію захисту... А коли він говорив, що йде до лікаря, він зустрічався з прокуратурою!" – сказав Кириченко, викриваючи Лазаренка.
"Мало того, його дружина заявила, що я вимагав купівлі цих будинків (відома угода про купівлю дачних будинків на замовлення Кабінету міністрів)... Мені потім "лоєри" (юристи – від англ. слова lawyer) чітко пояснили, чим це може закінчитися!" – висловив свою образу Кириченко.
Тоді, у 1999 році, основні претензії Швейцарії до Кириченка зводилися саме до торговельної операції його компанії GHP в покупці будинків для українського уряду.
Йому загрожувала висилка у Швейцарію з наступною видачею Україні. Кириченко зізнався, що "не міг розраховувати на справедливий суд в Україні, навіть не дивлячись на те, що не вважає, що зробив щось неправомірне".
Тому, за його словами, він вирішив погодитися на угоду з урядом США і запропонувати себе як людину, яка надасть інформацію в обмін на певні гарантії. Переговори про угоду почалися в грудні 1999 – як відзначають адвокати, відразу після переобрання Кучми президентом.
"І наступного ж дня ви вийшли з в'язниці. Ви попрощалися з іншими ув'язненими, обійняли Лазаренка і поцілували його в щоку..." – продовжував випитувати адвокат Лазаренка, але Кириченко його раптом перервав:
"Після того, як він говорив, що йде до лікаря, а сам ходив у прокуратуру – його бачили мої дружина і діти... І я бачив Борщ (прокурор у справі Лазаренка) і його, випадково – коли йшов на обід... Це був поцілунок Іуди!" – заявив Кириченко.
Сам Кириченко зовні мало нагадує Іуду – скоріше типового колишнього партноменклатурника. Сірий невиразний твідовий піджак, сиве, зачесане на косий пробір волосся. Велике рябе обличчя. Відповідає на питання, склавши перед собою руки, як школяр за партою.
Поруч з ним – перекладач. Кожне питання прокурора й адвоката йому перекладають російською, його відповідь – англійською. Оскільки, як він сам визнав, англійською він навіть не читає, усі документи йому теж доводиться перекладати.
Пізніше Кириченко зізнався, що підозра Лазаренка в нечистих намірах і зіграла вирішальну роль у тому, що він пішов на угоду з урядом США. Він був переконаний, що екс-прем'єр на зустрічах з американським прокурором валить усю провину на нього. За словами адвоката, сам Кириченко про ті часи так сказав Євгену Шинкарю: "Питання полягало в тому, хто перший дістанеться до державних органів".
"Ви, як і раніше, вважаєте, що Лазаренко надав уряду США інформацію проти вас?" – запитав на суді Вайнберг.
"Упевнений", – відповів Кириченко.
"Чи говорив вам хтось, що це неправда?"
"Містер Лазаренко. Коли я побачив міс Борщ і Лазаренка разом – я сказав, якщо ти збираєшся робити "діл" [йти на угоду з урядом], давай робити разом. Він сказав, що "я нічого не говорив про тебе". А я йому не повірив".
Кириченка не переконали і репліки адвоката про те, що на єдиній зустрічі Лазаренка з представниками уряду США мова йшла "про неправомірне використання державних фондів режимом Кучми" і "тоді ніхто не обговорював – ні вас, ні GHP...".
"Я що, повинен здогадуватися, про що йшла мова? Хто б що не казав – я бачив на власні очі! Він міг зустрічатися хоч один раз або десять! Я знаю, що було як мінімум дві зустрічі – їх бачили моя дружина і я особисто. Я зі своєю дружиною живу 31 рік і вірю їй більше, ніж будь-кому – більше, ніж Лазаренку!"
Бізнес-партнер
Петро Кириченко жив в Україні до 1989 року, коли він виїхав у тривале відрядження до Угорщини. Потім його перевели у Варшаву до торговельного представництва СРСР, де він прожив майже 5 років. З 18 років і до розвалу Союзу був членом КПРС.
У 1990 році, проживаючи в Польщі, створює в Дніпропетровську корпорацію "Агроснабсбыт", яка займається торгівлею широкого профілю – від продуктів харчування (алкоголь, пшениця) до металів і гербіцидів – в Україні, Росії і Польщі. Зараз власником "АСС", яка усе ще працює в Україні, є американська компанія Brancross.
У грудні 1993 Кириченко вперше приїхав до Каліфорнії. Його родина переїхала до Сполучених Штатів в травні 1994 року. У 1996 році отримав право на проживання в США. Як пояснює Кириченко, йому подобається, що в Америці "чітко працює закон, я не боюся за свою родину, чітко працює банківська система".
Проте, "чітка робота закону" може стати для Кириченка не стільки перевагою, скільки проблемою. У понеділок перед судовим засіданням адвокати заявили про конфіденційність інформації стосовно Кириченка, про яку вони дізналися.
За їхніми даними, у розпорядженні прокуратури є меморандум зі Швейцарської поліції, у якому згадується прізвище їхнього головного свідка в зв'язку з розслідуванням справи про торгівлю наркотиками.
В іншому документі – з офісу ФБР у Сан-Франциско – повідомляється, що Кириченко, можливо, пов'язаний з діяльністю російської мафії, зокрема з якимсь авторитетом Рахімовим. Суддя пообіцяв вивчити ці документи перед тим, як ухвалити рішення про їхнє долучення до справи.
ДАЛІ БУДЕ...
У наступній частині читайте про те, як Лазаренко і Кириченко робили бізнес і купили банк в Антигуа, скільки будинків купив собі Кириченко і хто кому хрещений батько.
Читайте також:
Адвокати Лазаренка будуть доводити його невинуватість з допомогою Пінчука
Павло Лазаренко: "Я звертаюся до рідних Гетьмана і Щербаня – я не мав відношення до цих убивств!"
Генпрокуратура стверджує: Лазаренко дав 150 тисяч доларів на підготовку вбивства Волкова і Бакая
Лазаренко одержував гроші від "Ітери". Як акціонер чи як хабар?
Партія Лазаренка викрила вибірковість генпрокуратури: бізнес Кириченка процвітає в Україні
В Америці не вірять, що багатство було потрібне Лазаренку, щоб вижити
Колишній помічник Лазаренка розкаже, як екс-прем'єр відмивав гроші
Свідчення помічника Лазаренка Кириченка перенесли. Довжик розповів, як в Україні ділили ринок газу
На суді над Лазаренком згадали Тимошенко. Але нічого кримінального не почули
Пустовойтенко був у курсі справ Лазаренка, заявив свідок на суді в США
Свідок з України розповів, як Лазаренко купив 6 котеджів
Швейцарський банкір розповів на суді в Каліфорнії, що Григоришин був людиною Лазаренка
СУД НАД ЛАЗАРЕНКОМ ПОЧАВСЯ. ВІН ЗАЯВИВ, ЩО ЗАРОБИВ ГРОШІ ЛЕГАЛЬНО І ЙОГО ВИПРАВДАЮТЬ
У Каліфорнії почався суд над Лазаренком: він збирався витратити гроші на повалення Кучми
У СУДІ НАД ЛАЗАРЕНКОМ БУДУТЬ ЗАПИСИ МЕЛЬНИЧЕНКА. ПОТІМ ВІДКРИЮТЬ СПРАВУ ПРОТИ КУЧМИ?