Тактична перемога опозиції має перетворитися на стратегічну
Понеділок, 12 квітня 2004, 16:37
Якщо спритні картярі не можуть виграти за правилами, вони змінюють правила. Однак минулого тижня в Україні картярам дали по руках.
Провальне голосування 8 квітня засвідчило, що конституційну реформу за проектом Медведчука-Симоненка легітимно вже в будь-якому випадку здійснити не вдасться. Ця поразка, в результаті якої у представників СДПУ(о) і комуністів різко зіпсувався настрій, відкриває кілька варіантів дій для влади.
Перший – провести реформу нелегітимно. Досить імовірно, що ця спроба буде здійснена вже найближчим часом. Координатор парламентської більшості Степан Гавриш заявляв, що минулого четверга голосувався не законопроект №4105, схвалений Конституційним судом, а "невідомій, незареєстрованний у Верховній Раді законопроект" №1674-4. Хоча пізніше це твердження Гавриша було дезавуйоване апаратом парламенту, який надав інформацію, що в залі проголосували таки законопроект Медведчука-Симоненка.
Спроби протягнути конституційну реформу в будь-який спосіб насамперед означатимуть чудовий привід для опозиції розвинути масштабний тиск вулиці на владу, якого насправді влада боїться більше від будь-чого іншого. Тепер гасло про спробу державного перевороту з боку влади набуде необхідної виразності і підтвердження.
По-друге, спроби нелегітимно провести конституційну реформу зруйнують всю аргументацію, що її вибудувала влада для зовнішнього користування. Це може різко погіршити і без того не надто добре міжнародне становище української влади, та, відповідно України.
Останнім мотивом влада теоретично могла б знехтувати, бо такі речі, як інтереси держави та міжнародні позиції України – суща дрібниця для неї у порівнянні з бажанням зберегтися.
Тож, українська демократична опозиція має розраховувати виключно на "внутрішні резерви". Крім того, апеляція саме до власного народу, а не до "міжнародної громадськості", зніме більшу частину звинувачень в антипатріотичності на адресу опозиції.
Другим варіантом дій влади може стати початок активної "розкрутки" кандидата у президенти від влади. Не виключено, що цим кандидатом стане сам Леонід Кучма.
Хоча цей варіант теж буде входити у суперечність з міжнародними зобов‘язаннями, не виключено, що влада може на нього піти. Дехто з експертів, як от Володимир Полохало, стверджують, що Кучма все ще має шанс перемогти на виборах.
Крім того, цей варіант дозволить Кучмі зберігати дисципліну у владній вертикалі аж до останнього дня перед виборами. У разі ж поразки, якщо боротьба залишиться в межах пристойності, Кучма зможе виторгувати непогані шанси на продовження пенсійного, але все ще політичного життя.
Крім того, провал реформи різко посилив роль Віктора Януковича як оптимального варіанту для влади. Тому досить імовірно, що влада найближчим часом почне інтенсивно "розкручувати" Януковича. Його конкурентам із табору влади не позаздриш, але, схоже, іншого виходу у них немає.
І останній варіант – влада намагатиметься домовитися з Віктором Ющенком. Слід сказати, цей варіант виглядає як найменш вірогідний. Влада все ще "сильна, як ніколи", щоб капітулювати за півроку до бою.
Хоча, ймовірно, з наближенням виборів Віктору Ющенку доцільно буде відкрити спеціальні приймальні для візитів "нових друзів", кількість яких різко зростатиме з наближенням 31 жовтня.
Але, вочевидь, Ющенку не слід бути надто вибагливим до ймовірної лавини дезертирів з табору влади. Багато з них підневільні люди. Звичайно, неприпустимо, щоб підневільні люди кимось керували, але, без сумніву, вони також мають право вільно жити і працювати у вільній державі.
У Ющенка немає принципових розбіжностей з більшістю бізнесменів від влади. Ющенко вже заявив, що не збирається переглядати результати приватизації. Такий перегляд не потрібний насамперед з точки зору національних інтересів, оскільки він викликав би непотрібне збурення в суспільстві та втечу капіталів з України.
Якщо "донецькі", "дніпропетровські" та інші розвиватимуть не компрадорський, а вітчизняний бізнес, справно платитимуть податки, не застосовуватимуть кримінальних методів конкуренції та відстоюватимуть національні інтереси, в тому числі економічні – вони можуть стати природними союзниками Ющенка.
Національні інтереси України в цілому збігаються з інтересами українського бізнесу, один з найвагоміших сегментів якого розташований на Сході України. Географія і економіка України є такою, що у будь-якому випадку "донецькі" гратимуть одну з головних ролей в політиці і економіці. Головне, щоб ця роль була на користь Україні.
Політреформа дала Ющенку чудовий шанс – провести інвентаризацію реальних союзників.
Минулі два роки безнастанного загравання з усіма підряд мало що дали Ющенку. Особливо помітний провал у відносинах із комуністами. Можливо, із самого початку не варто було вести з ними жодних перемовин.
І справа тут не в тактиці – мовляв, задля перемоги над Кучмою об‘єднаємося хоч би з ким. Така тактика є хибною в зародку. Про що можна домовлятися з тими, хто досі виправдовує вбивство мільйонів українців? В одному зі своїх інтерв‘ю Петро Симоненко заявив, що не має наміру засуджувати голодомор в Україні, бо він сам під час голодомору не жив, тож він не знаю, чи був цей голодомор узагалі.
Комуністи (насамперед їхня верхівка) були і залишаються силою, ворожою Україні. Основна їхня ціль спрямована на підрив незалежності і суверенітету України, а не на захист інтересів трудящих. Комуністи відверто лобіюють іноземні інтереси, звинувачуючи у цьому ж інших.
Цікаво, як може комуніст (!) Симоненко виступати за передачу російським компаніям (тобто великому монополістичному капіталу) часток в українських нафто- і газопроводах? Але для комуністів нормально поступитися комуністичними принципами, аби лише нашкодити українським інтересам.
Комуністи різко критикують Сполучені Штати. Україні від того не має бути ні холодно, ні жарко – хай критикують хоч Буркіна-Фасо.
Слід відзначити, США вбили одного українця – журналіста Тараса Процюка, та й то, схоже, цілили не в нього. Між тим, оспівана комуністами імперія зі столицею в Москві знищила стільки українців, що їм ніхто досі не може скласти ліку.
Як збирався координатор більшості Степан Гавриш будувати з такими союзниками "демократичну, європейську" Україну – відомо одному його сумлінню.
Демократичній опозиції спілкуватися можна лише з регіональними організаціями та з рядовими комуністами.
З Морозом, на щастя, значно краще. Хоча не до кінця зрозуміло – цей політик грає у реформування України чи у вставлення себе в реформовану Україну?
Як показали останні події, найбільш відданим і, напевно, найбільш ефективним партнером Ющенка лишається Юлія Тимошенко. Безумовна непересічність Тимошенко змушує бурхливо комплексувати значну частину політиків України, і, що прикро, навіть серед опозиції.
Її не любить і значна частина населення, яка, ніде правди діти, взагалі не надто шанує "багатих і красивих". Але так само харизма Тимошенко заробила їй чимало стійких вболівальників, так званих фанатів "нашої Юлі".
Між тим, для Ющенка, у випадку жорсткого протистояння з владою, більш важливою може виявитися не стільки кількість прихильників, скільки їхня якість.
Віктор Ющенко, вийшовши після голосування до найбільш стійкої сотні однодумців опозиції під стінами Верховної Ради, порадив їм добре посвяткувати Великдень.
Це, безсумнівно, чудове побажання. Однак, якщо й опозиція невгамовно "святкуватиме" і після Великодня, як два роки тому після перемоги на парламентських виборах, наслідки перемоги буде тихо знівельовано.
Колись британський прем‘єр Вінстон Черчилль заявив, що "до Ель-Аламейну (міста в Африці, де в 1942-му році англійці розбили німецьких фашистів) ми не виграли жодної битви, а після нього жодної не програли". Хочеться, щоб те ж саме колись могли сказати і українські патріоти та демократи про 8 квітня 2004 року.
Хоча сьогодні позиції тих, хто шкодить Україні, є слабшими, ніж учора, попереду ще серйозна боротьба.
Можливо, Ющенку вже пора за гроші спонсорів блоку взяти в оренду танк з товстою бронею. Прецедент в Україні є – як повідомляли інформагенції, у Харкові за спиртне і харчі офіцери дозволяли цивільним досхочу накататися на бойовій машині.
Якщо ж серйозно, то дуже впливові сили зацікавлені в запобіганні поверненню України до демократії. Хочеться вірити, що Ющенко і опозиція загалом знають, з ким мають справу, і вживуть усіх необхідних заходів.
Читайте також:
КУЧМІСТИ НЕ ЗНАЮТЬ, ЧИ ТРЕБА ПЕРЕГОЛОСОВУВАТИ ПОЛІТРЕФОРМУ
МІН'ЮСТ НЕ РЕЄСТРУВАВ ЗАКОНОПРОЕКТ 1674-4, ЯКИЙ СТАВИВ НА ГОЛОСУВАННЯ ЛИТВИН
ЛИТВИН ТАКИ СТАВИВ НА ГОЛОСУВАННЯ ПРОЕКТ №4105, АЛЕ З НОМЕРОМ МІН'ЮСТУ
БІЛЬШОВИКИ ЗБИРАЮТЬСЯ ПРОГОЛОСУВАТИ ПОЛІТРЕФОРМУ ЩЕ РАЗ
Поразка демократії
Думки навздогін
Фальсифікат
Свято на вулиці опозиції. Траур на вулиці Банковій
Поіменне голосування за зміни до Конституції України
Політреформа провалилася
Провальне голосування 8 квітня засвідчило, що конституційну реформу за проектом Медведчука-Симоненка легітимно вже в будь-якому випадку здійснити не вдасться. Ця поразка, в результаті якої у представників СДПУ(о) і комуністів різко зіпсувався настрій, відкриває кілька варіантів дій для влади.
Перший – провести реформу нелегітимно. Досить імовірно, що ця спроба буде здійснена вже найближчим часом. Координатор парламентської більшості Степан Гавриш заявляв, що минулого четверга голосувався не законопроект №4105, схвалений Конституційним судом, а "невідомій, незареєстрованний у Верховній Раді законопроект" №1674-4. Хоча пізніше це твердження Гавриша було дезавуйоване апаратом парламенту, який надав інформацію, що в залі проголосували таки законопроект Медведчука-Симоненка.
Спроби протягнути конституційну реформу в будь-який спосіб насамперед означатимуть чудовий привід для опозиції розвинути масштабний тиск вулиці на владу, якого насправді влада боїться більше від будь-чого іншого. Тепер гасло про спробу державного перевороту з боку влади набуде необхідної виразності і підтвердження.
По-друге, спроби нелегітимно провести конституційну реформу зруйнують всю аргументацію, що її вибудувала влада для зовнішнього користування. Це може різко погіршити і без того не надто добре міжнародне становище української влади, та, відповідно України.
Останнім мотивом влада теоретично могла б знехтувати, бо такі речі, як інтереси держави та міжнародні позиції України – суща дрібниця для неї у порівнянні з бажанням зберегтися.
Тож, українська демократична опозиція має розраховувати виключно на "внутрішні резерви". Крім того, апеляція саме до власного народу, а не до "міжнародної громадськості", зніме більшу частину звинувачень в антипатріотичності на адресу опозиції.
Другим варіантом дій влади може стати початок активної "розкрутки" кандидата у президенти від влади. Не виключено, що цим кандидатом стане сам Леонід Кучма.
Хоча цей варіант теж буде входити у суперечність з міжнародними зобов‘язаннями, не виключено, що влада може на нього піти. Дехто з експертів, як от Володимир Полохало, стверджують, що Кучма все ще має шанс перемогти на виборах.
Крім того, цей варіант дозволить Кучмі зберігати дисципліну у владній вертикалі аж до останнього дня перед виборами. У разі ж поразки, якщо боротьба залишиться в межах пристойності, Кучма зможе виторгувати непогані шанси на продовження пенсійного, але все ще політичного життя.
Крім того, провал реформи різко посилив роль Віктора Януковича як оптимального варіанту для влади. Тому досить імовірно, що влада найближчим часом почне інтенсивно "розкручувати" Януковича. Його конкурентам із табору влади не позаздриш, але, схоже, іншого виходу у них немає.
І останній варіант – влада намагатиметься домовитися з Віктором Ющенком. Слід сказати, цей варіант виглядає як найменш вірогідний. Влада все ще "сильна, як ніколи", щоб капітулювати за півроку до бою.
Хоча, ймовірно, з наближенням виборів Віктору Ющенку доцільно буде відкрити спеціальні приймальні для візитів "нових друзів", кількість яких різко зростатиме з наближенням 31 жовтня.
Але, вочевидь, Ющенку не слід бути надто вибагливим до ймовірної лавини дезертирів з табору влади. Багато з них підневільні люди. Звичайно, неприпустимо, щоб підневільні люди кимось керували, але, без сумніву, вони також мають право вільно жити і працювати у вільній державі.
У Ющенка немає принципових розбіжностей з більшістю бізнесменів від влади. Ющенко вже заявив, що не збирається переглядати результати приватизації. Такий перегляд не потрібний насамперед з точки зору національних інтересів, оскільки він викликав би непотрібне збурення в суспільстві та втечу капіталів з України.
Якщо "донецькі", "дніпропетровські" та інші розвиватимуть не компрадорський, а вітчизняний бізнес, справно платитимуть податки, не застосовуватимуть кримінальних методів конкуренції та відстоюватимуть національні інтереси, в тому числі економічні – вони можуть стати природними союзниками Ющенка.
Національні інтереси України в цілому збігаються з інтересами українського бізнесу, один з найвагоміших сегментів якого розташований на Сході України. Географія і економіка України є такою, що у будь-якому випадку "донецькі" гратимуть одну з головних ролей в політиці і економіці. Головне, щоб ця роль була на користь Україні.
Політреформа дала Ющенку чудовий шанс – провести інвентаризацію реальних союзників.
Минулі два роки безнастанного загравання з усіма підряд мало що дали Ющенку. Особливо помітний провал у відносинах із комуністами. Можливо, із самого початку не варто було вести з ними жодних перемовин.
І справа тут не в тактиці – мовляв, задля перемоги над Кучмою об‘єднаємося хоч би з ким. Така тактика є хибною в зародку. Про що можна домовлятися з тими, хто досі виправдовує вбивство мільйонів українців? В одному зі своїх інтерв‘ю Петро Симоненко заявив, що не має наміру засуджувати голодомор в Україні, бо він сам під час голодомору не жив, тож він не знаю, чи був цей голодомор узагалі.
Комуністи (насамперед їхня верхівка) були і залишаються силою, ворожою Україні. Основна їхня ціль спрямована на підрив незалежності і суверенітету України, а не на захист інтересів трудящих. Комуністи відверто лобіюють іноземні інтереси, звинувачуючи у цьому ж інших.
Цікаво, як може комуніст (!) Симоненко виступати за передачу російським компаніям (тобто великому монополістичному капіталу) часток в українських нафто- і газопроводах? Але для комуністів нормально поступитися комуністичними принципами, аби лише нашкодити українським інтересам.
Комуністи різко критикують Сполучені Штати. Україні від того не має бути ні холодно, ні жарко – хай критикують хоч Буркіна-Фасо.
Слід відзначити, США вбили одного українця – журналіста Тараса Процюка, та й то, схоже, цілили не в нього. Між тим, оспівана комуністами імперія зі столицею в Москві знищила стільки українців, що їм ніхто досі не може скласти ліку.
Як збирався координатор більшості Степан Гавриш будувати з такими союзниками "демократичну, європейську" Україну – відомо одному його сумлінню.
Демократичній опозиції спілкуватися можна лише з регіональними організаціями та з рядовими комуністами.
З Морозом, на щастя, значно краще. Хоча не до кінця зрозуміло – цей політик грає у реформування України чи у вставлення себе в реформовану Україну?
Як показали останні події, найбільш відданим і, напевно, найбільш ефективним партнером Ющенка лишається Юлія Тимошенко. Безумовна непересічність Тимошенко змушує бурхливо комплексувати значну частину політиків України, і, що прикро, навіть серед опозиції.
Її не любить і значна частина населення, яка, ніде правди діти, взагалі не надто шанує "багатих і красивих". Але так само харизма Тимошенко заробила їй чимало стійких вболівальників, так званих фанатів "нашої Юлі".
Між тим, для Ющенка, у випадку жорсткого протистояння з владою, більш важливою може виявитися не стільки кількість прихильників, скільки їхня якість.
Віктор Ющенко, вийшовши після голосування до найбільш стійкої сотні однодумців опозиції під стінами Верховної Ради, порадив їм добре посвяткувати Великдень.
Це, безсумнівно, чудове побажання. Однак, якщо й опозиція невгамовно "святкуватиме" і після Великодня, як два роки тому після перемоги на парламентських виборах, наслідки перемоги буде тихо знівельовано.
Колись британський прем‘єр Вінстон Черчилль заявив, що "до Ель-Аламейну (міста в Африці, де в 1942-му році англійці розбили німецьких фашистів) ми не виграли жодної битви, а після нього жодної не програли". Хочеться, щоб те ж саме колись могли сказати і українські патріоти та демократи про 8 квітня 2004 року.
Хоча сьогодні позиції тих, хто шкодить Україні, є слабшими, ніж учора, попереду ще серйозна боротьба.
Можливо, Ющенку вже пора за гроші спонсорів блоку взяти в оренду танк з товстою бронею. Прецедент в Україні є – як повідомляли інформагенції, у Харкові за спиртне і харчі офіцери дозволяли цивільним досхочу накататися на бойовій машині.
Якщо ж серйозно, то дуже впливові сили зацікавлені в запобіганні поверненню України до демократії. Хочеться вірити, що Ющенко і опозиція загалом знають, з ким мають справу, і вживуть усіх необхідних заходів.
Читайте також:
КУЧМІСТИ НЕ ЗНАЮТЬ, ЧИ ТРЕБА ПЕРЕГОЛОСОВУВАТИ ПОЛІТРЕФОРМУ
МІН'ЮСТ НЕ РЕЄСТРУВАВ ЗАКОНОПРОЕКТ 1674-4, ЯКИЙ СТАВИВ НА ГОЛОСУВАННЯ ЛИТВИН
ЛИТВИН ТАКИ СТАВИВ НА ГОЛОСУВАННЯ ПРОЕКТ №4105, АЛЕ З НОМЕРОМ МІН'ЮСТУ
БІЛЬШОВИКИ ЗБИРАЮТЬСЯ ПРОГОЛОСУВАТИ ПОЛІТРЕФОРМУ ЩЕ РАЗ
Поразка демократії
Думки навздогін
Фальсифікат
Свято на вулиці опозиції. Траур на вулиці Банковій
Поіменне голосування за зміни до Конституції України
Політреформа провалилася
