Янукович – і не Кучма, і не антиКучма
Четвер, 4 березня 2004, 13:03
Хто призначив Віктора Януковича головою держадміністрації Донецької області? Правильна відповідь: Леонід Кучма. А хто посадив лідера "донецьких" Януковича у крісло прем'єр-міністра України? Правильна відповідь: також Леонід Кучма. Нарешті, хто дав добро на масовий переїзд та "окупацію" донецькими столичного граду? Правильна відповідь: знову Леонід Кучма.
Чим же віддячить за президентську доброту Віктор Янукович? Як і повелося в Україні: у політиків дуже швидко виростають крила і вони покидають рідне президентське гніздо, яке лише псуватиме чесний образ прем'єра своїми скандалами та репутацією. І перші кроки для цього вже зроблені. Крила Янукович розім'яв, вийшов на край і тепер готується до самостійного польоту.
Власне, звернути увагу на це питання змусила одна обставина: нині тема взаємовідносин на осі Янукович-Кучма на устах, і вона дуже актуальна у Львові. І чим ближче до виборів, тим активніше "західняки" шукають відповідь на питання, за кого голосувати у жовтні цього року.
А як відомо, Львів є політичним епіцентром, що традиційно здійснює потужний вплив на формування електоральних преференцій виборців 7 областей (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Закарпатська, Чернівецька).
До того ж занадто часто у кулуарах львівської міської та обласної ради, серед журналістів, у бізнесових колах можна почути розмови на кшталт "а ви знаєте, що донецькі…" І починаєш звикатися з думкою, що бренд "донецькі" поступово оволодіває думками не лише еліти, а також і мас.
На фоні цього перманентні чутки про купівлю донецькими тієї чи іншої львівської газети, якогось із чергових підприємств Галичини сприймаються як належне. Ніхто не замислюється над тим, а що ж реально може за цим стояти.
Але, погодьтеся, жодна торгова марка не витримає конкуренції, коли за нею тягнеться шлейф негативу. Сьогодні для Віктора Януковича гальмом є чинний президент України Леонід Кучма. І "чинність" його буде тривати ще більш ніж півроку. За цей час Януковичу не лише треба втриматися на посаді прем'єра. Також необхідно заручитися підтримкою одного із зарубіжних стратегічних партнерів України.
Насамперед команда прем'єра вирахувала одне із слабких місць президента Кучми як у внутрішній політиці, так у зовнішній. Мова йде про нафтопровід "Одеса-Броди". Пригадується, Леонід Кучма доручив Кабінету міністрів України (тобто Януковичу) розібратися у ситуації і ухвалити рішення з цього питання.
Особисто Кучма виступав за якомога скоріше наповнення "труби" нафтою і піддавав нищівній критиці тих, хто пропонував добудовувати "Одеса-Броди" до Плоцька. На останній із прес-конференцій гарант вкотре не втратив нагоди згадати про нафтопровід і з властивим тільки для нього "гумором" заявив: "Нам залишилося вирішити тільки дві дрібнички: українцям – знайти нафту, а полякам – побудувати трубопровід від Бродів до Плоцька".
На фоні цього "трубна" позиція Януковича викликала безперервні овації з боку тих-таки галичан. Адже прем'єр виступав проти російської нафти ТНК – Brirtish Petroleum і таким чином захищав національну позицію!
Колись давно Валерій Пустовойтенко, який був прем'єром після Павла Лазаренка, оприлюднив цікавий, але недоведений факт про "зошит Лазаренка", у який той нібито записував, "що зробив для себе і що для держави". Якщо Янукович веде хронологію свого шляху до президентського крісла, то у ній обов'язково повинен був з'явитися пункт і про "Одеса-Броди".
Донецький прем'єр також провів маневри на політичних "полігонах" США і прозондував американський ґрунт на тему "як ви ставитесь до підтримки кандидатури Януковича на президентських виборах?"
Результатом стало розуміння, що американці готові тисячу разів чарівно посміхатися прем'єр-міністру, ніж один раз сказати "так". Але, як відомо, Віктор Федорович не з полохливих (самі знаєте, де йому довелося колись побувати), і він вирішив: якщо не батогом, так пряником.
Пряником виступив нафтопровід "Одеса-Броди". Американці, як і "донецький" прем'єр-міністр, також жорстко виступали проти російської нафти і наполягали на добудові труби до польського Плоцька.
Доклавши максимум зусиль для підтримки Кабміном європейського варіанту транспортування нафти "Одеса-Броди", Янукович став у досить довгу чергу бажаючих заручитися підтримкою Америки у ході майбутньої президентської виборчої кампанії.
Фактично, усе це відбувалося за спиною Кучми. І коли у Варшаві президент України виступав з "підтримкою" європейського напрямку нафтопроводу, то на це шоу було смішно дивитися. У пам'яті одразу спливали слова Кучми про те, що ніякої каспійської нафти не було і не буде.
Звичайно, Янукович діяв хитро і тихо. Кучма негласно підтримує своїх особистих друзів, які водночас є керівниками ТНК - Brirtish Petroleum у Росії, Германа Хана і Михайла Фрідмана. І тільки через це, за логікою прем'єра, американці повинні були побачити в ньому альтернативу Ющенку. А там далі і до підтримки на виборах рукою подати. І все це на чистому фоні того, що Кучма сам доручив главі уряду ухвалити рішення щодо подальшої долі "труби".
До речі, іронія долі: Михайло Фрідман є вихідцем із Львова, тут він народився і здобув середню освіту. Тепер у такий дивний спосіб його особа може справити певний вплив як на вибір Західної України, так і на остаточний результат президентських виборів в Україні.
Таким "тихим сапом" Віктор Янукович хоче поставити свого політичного "тата", чи то пак президента, у цікаву ситуацію. Вісім місяців, знаєте, - це ой який тривалий період. Володимир Путін був призначений на посаду прем'єра у далекому 1999 році за півроку до того, як він приступив до виконання обов'язків президента.
Усе це чудово розуміє Віктор Янукович. А тому вже давно ретельно піарить себе у регіонах. Зокрема і в Західній Україні. Прем'єр-міністр, напевно, знає, як голосували галичани, а за ними і вся Західна Україна на президентських виборах у 1994 і 1999. Тим більше він знає, що галичанам сподобається його рішуча, але поміркована позиція антиКучми. Проте, сьогодні Янукович не поспішає абсолютно протиставляти себе Кучмі. Власне, ніби і не опозиціонер, і не антиКучма.
Зрештою, тепер в Україні окрім "лицарів червоної троянди" (СДПУ(О) є "лицарі залізної пальми" (Партія регіонів). І якщо перші щоразу більше пригортаються до президента Леоніда Кучми, то другі потихеньку віддаляються. Ще трошки почекаємо, і, можливо, раптом ми можемо стати свідками театральної сцени відречення прем'єра Віктора Януковича від президента Кучми. Оскільки, як вважають всі без виключення політтехнологи, публічний титул "кандидат від влади" – це скоріше прокляття, аніж нагорода.
Чим же віддячить за президентську доброту Віктор Янукович? Як і повелося в Україні: у політиків дуже швидко виростають крила і вони покидають рідне президентське гніздо, яке лише псуватиме чесний образ прем'єра своїми скандалами та репутацією. І перші кроки для цього вже зроблені. Крила Янукович розім'яв, вийшов на край і тепер готується до самостійного польоту.
Власне, звернути увагу на це питання змусила одна обставина: нині тема взаємовідносин на осі Янукович-Кучма на устах, і вона дуже актуальна у Львові. І чим ближче до виборів, тим активніше "західняки" шукають відповідь на питання, за кого голосувати у жовтні цього року.
А як відомо, Львів є політичним епіцентром, що традиційно здійснює потужний вплив на формування електоральних преференцій виборців 7 областей (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Закарпатська, Чернівецька).
До того ж занадто часто у кулуарах львівської міської та обласної ради, серед журналістів, у бізнесових колах можна почути розмови на кшталт "а ви знаєте, що донецькі…" І починаєш звикатися з думкою, що бренд "донецькі" поступово оволодіває думками не лише еліти, а також і мас.
На фоні цього перманентні чутки про купівлю донецькими тієї чи іншої львівської газети, якогось із чергових підприємств Галичини сприймаються як належне. Ніхто не замислюється над тим, а що ж реально може за цим стояти.
Але, погодьтеся, жодна торгова марка не витримає конкуренції, коли за нею тягнеться шлейф негативу. Сьогодні для Віктора Януковича гальмом є чинний президент України Леонід Кучма. І "чинність" його буде тривати ще більш ніж півроку. За цей час Януковичу не лише треба втриматися на посаді прем'єра. Також необхідно заручитися підтримкою одного із зарубіжних стратегічних партнерів України.
Насамперед команда прем'єра вирахувала одне із слабких місць президента Кучми як у внутрішній політиці, так у зовнішній. Мова йде про нафтопровід "Одеса-Броди". Пригадується, Леонід Кучма доручив Кабінету міністрів України (тобто Януковичу) розібратися у ситуації і ухвалити рішення з цього питання.
Особисто Кучма виступав за якомога скоріше наповнення "труби" нафтою і піддавав нищівній критиці тих, хто пропонував добудовувати "Одеса-Броди" до Плоцька. На останній із прес-конференцій гарант вкотре не втратив нагоди згадати про нафтопровід і з властивим тільки для нього "гумором" заявив: "Нам залишилося вирішити тільки дві дрібнички: українцям – знайти нафту, а полякам – побудувати трубопровід від Бродів до Плоцька".
На фоні цього "трубна" позиція Януковича викликала безперервні овації з боку тих-таки галичан. Адже прем'єр виступав проти російської нафти ТНК – Brirtish Petroleum і таким чином захищав національну позицію!
Колись давно Валерій Пустовойтенко, який був прем'єром після Павла Лазаренка, оприлюднив цікавий, але недоведений факт про "зошит Лазаренка", у який той нібито записував, "що зробив для себе і що для держави". Якщо Янукович веде хронологію свого шляху до президентського крісла, то у ній обов'язково повинен був з'явитися пункт і про "Одеса-Броди".
Донецький прем'єр також провів маневри на політичних "полігонах" США і прозондував американський ґрунт на тему "як ви ставитесь до підтримки кандидатури Януковича на президентських виборах?"
Результатом стало розуміння, що американці готові тисячу разів чарівно посміхатися прем'єр-міністру, ніж один раз сказати "так". Але, як відомо, Віктор Федорович не з полохливих (самі знаєте, де йому довелося колись побувати), і він вирішив: якщо не батогом, так пряником.
Пряником виступив нафтопровід "Одеса-Броди". Американці, як і "донецький" прем'єр-міністр, також жорстко виступали проти російської нафти і наполягали на добудові труби до польського Плоцька.
Доклавши максимум зусиль для підтримки Кабміном європейського варіанту транспортування нафти "Одеса-Броди", Янукович став у досить довгу чергу бажаючих заручитися підтримкою Америки у ході майбутньої президентської виборчої кампанії.
Фактично, усе це відбувалося за спиною Кучми. І коли у Варшаві президент України виступав з "підтримкою" європейського напрямку нафтопроводу, то на це шоу було смішно дивитися. У пам'яті одразу спливали слова Кучми про те, що ніякої каспійської нафти не було і не буде.
Звичайно, Янукович діяв хитро і тихо. Кучма негласно підтримує своїх особистих друзів, які водночас є керівниками ТНК - Brirtish Petroleum у Росії, Германа Хана і Михайла Фрідмана. І тільки через це, за логікою прем'єра, американці повинні були побачити в ньому альтернативу Ющенку. А там далі і до підтримки на виборах рукою подати. І все це на чистому фоні того, що Кучма сам доручив главі уряду ухвалити рішення щодо подальшої долі "труби".
До речі, іронія долі: Михайло Фрідман є вихідцем із Львова, тут він народився і здобув середню освіту. Тепер у такий дивний спосіб його особа може справити певний вплив як на вибір Західної України, так і на остаточний результат президентських виборів в Україні.
Таким "тихим сапом" Віктор Янукович хоче поставити свого політичного "тата", чи то пак президента, у цікаву ситуацію. Вісім місяців, знаєте, - це ой який тривалий період. Володимир Путін був призначений на посаду прем'єра у далекому 1999 році за півроку до того, як він приступив до виконання обов'язків президента.
Усе це чудово розуміє Віктор Янукович. А тому вже давно ретельно піарить себе у регіонах. Зокрема і в Західній Україні. Прем'єр-міністр, напевно, знає, як голосували галичани, а за ними і вся Західна Україна на президентських виборах у 1994 і 1999. Тим більше він знає, що галичанам сподобається його рішуча, але поміркована позиція антиКучми. Проте, сьогодні Янукович не поспішає абсолютно протиставляти себе Кучмі. Власне, ніби і не опозиціонер, і не антиКучма.
Зрештою, тепер в Україні окрім "лицарів червоної троянди" (СДПУ(О) є "лицарі залізної пальми" (Партія регіонів). І якщо перші щоразу більше пригортаються до президента Леоніда Кучми, то другі потихеньку віддаляються. Ще трошки почекаємо, і, можливо, раптом ми можемо стати свідками театральної сцени відречення прем'єра Віктора Януковича від президента Кучми. Оскільки, як вважають всі без виключення політтехнологи, публічний титул "кандидат від влади" – це скоріше прокляття, аніж нагорода.
