"Невыносимая тупость бытия" Віктора Медведчука
Середа, 31 березня 2004, 23:00
Якби Сорос не мав жодного стосунку до Міжнародного фонду "Відродження", йому все одно варто було б приїхати в Україну саме зараз – напередодні виборчої кампанії, власне, напередодні кінця кучмократії. Приїхати для того, щоб отримати добрячу порцію брутальностей, вульгарностей, погроз, образ etc.
Ні в кого не має бути сумнівів, що антисоросівську вакханалію замовив особисто Леонід Кучма. Ні у кого немає сумнівів, що це замовлення (як і всі попередні – починаючи від убивства Гії Гонгадзе) було виконано "с толком, с чувством, с расстановкой".
І, нарешті, ні в кого не має бути підстав не вірити внутрішньому відчуттю, яке покладає відповідальність за продюсування цієї дикої кампанії на главу АП Віктора В. Медведчука.
Тетяна Коробова могла б у цьому місті написати – "народ, я фігєю!"
Ні, народ, справді, я теж "фігєю". І чим далі – тим більше. Дивуюсь надзвичайній, абсолютній, повній, категоричній відсутності у Медведчука почуття міри й смаку.
Самі подумайте, гамселити, ґвалтувати, пресувати всіляких мажоритарних гапочок, гавришів та інших гаврошів українського парламентаризму – це одне. А влаштувати медійну обструкцію Соросові зусиллями штатних "лайнометів" і, по суті, зірвати міжнародні конференції з правозахисної тематики – трохи інше.
Кажуть, Надзвичайні та Повноважні посли соціал-демократичної Швеції та соціал-демократичної Великої Британії були в "шоці" від побаченого.
У них, маю надію, буде нагода розповісти в Соцінтерні про ukrainian reality show: ведмідь-шатун, який теж називає себе "соціал-демократом (о)", прокидається від зимової сплячки і демонструє свої проросійські ікла... (читай: обличчя "сильної як ніколи" влади).
Колись приятель розповідав про стареньку єврейську бабусю, яка, не надто розбираючись у політиці, слухала програму "Время" й постійно перепитувала онуків: "А это НАМ хорошо или это НАМ плохо?".
Отже. Кому від "мочилова" Сороса добре?
Передусім, добре президентові Кучмі, який руками і коштом Медведчука дав чергові реальні, а не фальшиві сигнали світові щодо рівня своїх прагнень і цінностей.
Прикметно, що саме того дня, коли пацани з "Братства" кинули майонезний виклик глобалізму в особі Сороса, Людміла Ніколаєвна Кучма продемонструвала своє уявлення про перспективи України – російською мовою щось на кшталт: "Не знаю, как кто, а я давно живу в Европе". Так-так, ви в Європі, а ми всі... готуємось до Всеукраїнського громадянського форуму!
Добре канцеляристу Медведчукові, який вкотре довів, що здатний бути корисним не тільки в просуванні "тіпа" політреформи, а й у виконанні "чіста канкрєтних" спецоперацій. Наприклад, костюм зіпсувати, в борщ плюнути…
Добре Соросові, бо він як людинолюб (це і є "філантроп") і благодійник у Києві переконався, що він абсолютно правильно робив, вкладаючи особисті гроші у перевиховання "совка" – homo sovieticus vulgaris – на нормальну людину.
І, звичайно, дуже добре – просто найкраще за інших – має бути Віктору Пінчуку. Мільйонер і теж меценат єдиним з українських олігархів зміг запропонувати ідею, яка не могла не сподобатись Соросу.
Він, по суті, увійшов у долю – у фінансування одного з проектів Міжнародного фонду "Відродження". Ця інвестиція президентського зятя показова не сумою вкладених грошей, але й тим, що він не став грати у гру свого тестя, президента Леоніда Кучми, і зміг встановити "канал зв’язку" із Соросом, власне, канал між впливовими фінансовими колами на Заході та найближчим оточенням нинішнього президента.
У той час як глава АП остаточно став членом найнижчої касти "нерукоподаваемых".
Але тут є ще одна правда. Талантом Медведчука і Пінчука Кучма вчергове зіграв роль у виставі "добрий слідчий – злий слідчий". Гарант знову засвідчив, що він добре вміє розкладати "яйця" у різні кошики.
Його головний внутрішньополітичний інтерес – реалізація т.зв. "конституційної реформи", над цим якраз і працює Медведчук. Чільний зовнішньополітичний інтерес – ввійти в історію "президентом-євроінтегратором", чи принаймні залишитись... виїзним.
Ну, і завдання-максимум – зберегти можливості для зростання сімейного бізнесу. Бо є що втрачати.
Для того, щоб стати малесенькою частинкою української історії, президенту Кучмі залишилося зовсім небагато – піти. Віддавшись волі провидіння, а не кризового менеджера.
Та й не забути у ближчі тижні, відразу після вирішального голосування по політреформі, відправити Віктора Медведчука у відставку. Привід може бути як формальний (приміром, бажанням заслуженого юриста України повернутись до законодавчої роботи), так і політичний.
Тим більше, що президент, "вперше почувши" від Сороса про існування темників, обіцяв розібратися...
Щодо "брата" Дмитра. Прикро бачити людину, яка все життя розповідає про національну революцію, інтригує "філософією смути", а насправді "промышляе" звичайнісіньким трамвайним хамством.
_________________________________________________
Читайте також інші статті автора на дотичні теми:
"Віктор Медведчук: "Кучма ніколи не буде корисний Україні…"
"Князь тьми та темників"
"Андроповські темники для кучмократії"
"АдвоКАТИ і жертва"
"Я завжди був хлопець позасистемний"
Ні в кого не має бути сумнівів, що антисоросівську вакханалію замовив особисто Леонід Кучма. Ні у кого немає сумнівів, що це замовлення (як і всі попередні – починаючи від убивства Гії Гонгадзе) було виконано "с толком, с чувством, с расстановкой".
І, нарешті, ні в кого не має бути підстав не вірити внутрішньому відчуттю, яке покладає відповідальність за продюсування цієї дикої кампанії на главу АП Віктора В. Медведчука.
Тетяна Коробова могла б у цьому місті написати – "народ, я фігєю!"
Ні, народ, справді, я теж "фігєю". І чим далі – тим більше. Дивуюсь надзвичайній, абсолютній, повній, категоричній відсутності у Медведчука почуття міри й смаку.
Самі подумайте, гамселити, ґвалтувати, пресувати всіляких мажоритарних гапочок, гавришів та інших гаврошів українського парламентаризму – це одне. А влаштувати медійну обструкцію Соросові зусиллями штатних "лайнометів" і, по суті, зірвати міжнародні конференції з правозахисної тематики – трохи інше.
Кажуть, Надзвичайні та Повноважні посли соціал-демократичної Швеції та соціал-демократичної Великої Британії були в "шоці" від побаченого.
У них, маю надію, буде нагода розповісти в Соцінтерні про ukrainian reality show: ведмідь-шатун, який теж називає себе "соціал-демократом (о)", прокидається від зимової сплячки і демонструє свої проросійські ікла... (читай: обличчя "сильної як ніколи" влади).
Колись приятель розповідав про стареньку єврейську бабусю, яка, не надто розбираючись у політиці, слухала програму "Время" й постійно перепитувала онуків: "А это НАМ хорошо или это НАМ плохо?".
Отже. Кому від "мочилова" Сороса добре?
Передусім, добре президентові Кучмі, який руками і коштом Медведчука дав чергові реальні, а не фальшиві сигнали світові щодо рівня своїх прагнень і цінностей.
Прикметно, що саме того дня, коли пацани з "Братства" кинули майонезний виклик глобалізму в особі Сороса, Людміла Ніколаєвна Кучма продемонструвала своє уявлення про перспективи України – російською мовою щось на кшталт: "Не знаю, как кто, а я давно живу в Европе". Так-так, ви в Європі, а ми всі... готуємось до Всеукраїнського громадянського форуму!
Добре канцеляристу Медведчукові, який вкотре довів, що здатний бути корисним не тільки в просуванні "тіпа" політреформи, а й у виконанні "чіста канкрєтних" спецоперацій. Наприклад, костюм зіпсувати, в борщ плюнути…
Добре Соросові, бо він як людинолюб (це і є "філантроп") і благодійник у Києві переконався, що він абсолютно правильно робив, вкладаючи особисті гроші у перевиховання "совка" – homo sovieticus vulgaris – на нормальну людину.
І, звичайно, дуже добре – просто найкраще за інших – має бути Віктору Пінчуку. Мільйонер і теж меценат єдиним з українських олігархів зміг запропонувати ідею, яка не могла не сподобатись Соросу.
Він, по суті, увійшов у долю – у фінансування одного з проектів Міжнародного фонду "Відродження". Ця інвестиція президентського зятя показова не сумою вкладених грошей, але й тим, що він не став грати у гру свого тестя, президента Леоніда Кучми, і зміг встановити "канал зв’язку" із Соросом, власне, канал між впливовими фінансовими колами на Заході та найближчим оточенням нинішнього президента.
У той час як глава АП остаточно став членом найнижчої касти "нерукоподаваемых".
Але тут є ще одна правда. Талантом Медведчука і Пінчука Кучма вчергове зіграв роль у виставі "добрий слідчий – злий слідчий". Гарант знову засвідчив, що він добре вміє розкладати "яйця" у різні кошики.
Його головний внутрішньополітичний інтерес – реалізація т.зв. "конституційної реформи", над цим якраз і працює Медведчук. Чільний зовнішньополітичний інтерес – ввійти в історію "президентом-євроінтегратором", чи принаймні залишитись... виїзним.
Ну, і завдання-максимум – зберегти можливості для зростання сімейного бізнесу. Бо є що втрачати.
Для того, щоб стати малесенькою частинкою української історії, президенту Кучмі залишилося зовсім небагато – піти. Віддавшись волі провидіння, а не кризового менеджера.
Та й не забути у ближчі тижні, відразу після вирішального голосування по політреформі, відправити Віктора Медведчука у відставку. Привід може бути як формальний (приміром, бажанням заслуженого юриста України повернутись до законодавчої роботи), так і політичний.
Тим більше, що президент, "вперше почувши" від Сороса про існування темників, обіцяв розібратися...
Щодо "брата" Дмитра. Прикро бачити людину, яка все життя розповідає про національну революцію, інтригує "філософією смути", а насправді "промышляе" звичайнісіньким трамвайним хамством.
_________________________________________________
Читайте також інші статті автора на дотичні теми:
"Віктор Медведчук: "Кучма ніколи не буде корисний Україні…"
"Князь тьми та темників"
"Андроповські темники для кучмократії"
"АдвоКАТИ і жертва"
"Я завжди був хлопець позасистемний"
