Литвин убезпечився від Медведчука. І може стати загрозою для ПУК
Четвер, 25 березня 2004, 18:04
Приклад Володимира Литвина свідчить, що робота головою Верховної Ради має перевиховувальний ефект. Спікер, який прийшов на цю посаду з крісла керівника адміністрації президента, перетворився з захисника режиму на його блокувальника. Чи пішов би таким шляхом Медведчук, якби він повторив долю Литвина? Скоріше, ні. Але Литвин не хоче знати відповіді на це питання.
Схоже, Литвин серйозно ставиться до того сценарію, що після політреформи Медведчук може бути звільнений з АП, потім він обереться до парламенту за мажоритарним округом Ківалова і почне свою карусель інтриг уже прямо в стінах Верховної Ради. Кінцевою метою яких буде відновлення історичної справедливості – усунення Литвина і обрання себе на його місце. Адже у травні 2002 саме Медведчук зробив найбільше для перемоги Литвина у спікеріаді.
Литвин, який не має своєї політичної групи в сесійній залі, міг би стати легкою жертвою. Тому він послідовно вибудовує захисну систему. Не тільки від можливих зазіхань Медведчука, але і будь-яких сил, які після виборів-2004 захочуть посадити свого голову Верховної Ради.
Литвин спробував стати нейтральним спікером, хоча після "парнокопитного голосування" 24 грудня опозиція не повірила в справжність його метаморфоз. Зараз знову рейтинг Литвина зростає в очах "Нашої України" і БЮТ. Литвин, виступаючи проти чисто пропорційного закону про вибори, обирає таку схему роботи парламенту, яка, зрештою, блокує політреформу.
Цієї середи Литвин зробив ще один крок до самозбереження. Проваливши постанову більшовиків, за якою 24 і 26 березня мали стати днями голосування, він поставив на голосування іншу постанову – яка несподівано набрала 392 голоси.
При цьому Литвин зачитав низку статей регламенту, яких стосувалися зміни. Всі побачили у тій постанові повернення до деяких норм, які діяли до оксамитової революції 2000 року. Зокрема, що депутати голосуватимуть відразу після обговорення питань.
Насправді, серед цих пунктів Литвин провів рішення, яке має забезпечити йому спокій. Литвин відновив стару процедуру звільнення й призначення спікера. Відтепер не можна зняти голову Верховної Ради, просто проголосувавши це питання 226 голосами в залі.
Відставка Литвина, якщо б зараз її затіяли його вороги, вимагала б проходження майже нереальних процедур. Це мало б бути голосування бюлетенями. І хоча для відставки спікера було б досить 226 голосів – але результати голосування вважалися б дійсними, тільки якби бюлетені взяли 300 депутатів.
Тобто, за гіпотетичне зняття Литвина, може, 226 депутатів і знайшлося б. Але треба, щоб бажали звільнити спікера 300 обранців. Бо в таких випадках опоненти рішень просто не беруть бюлетень. Якщо таких, що не візьмуть бюлетень, буде 151 депутат – то голосування за відставку спікера анулюється.
А на свою користь Литвин завжди знайде таку кількість депутатів. Якщо більшість зараз складає 234 депутати, то навіть при 100-процентній явці на гіпотетичну відставку спікера її ініціаторам треба голоси ще принаймні двох фракцій.
Тобто, сценарій неймовірний. Тому і Ткаченка з посади голови Верховної Ради зняти змогли тільки після того, як в "Українському домі" змінили цю норму регламенту.
Коли у середу більшовики хором голосували за повернення цієї норми, вони навіть не розуміли, що роблять. Оскільки Литвин скоромовкою зачитав статті регламенту, до яких вносяться зміни. При цьому в тексті самого проекту постанови не було статей, які стосувалися процедури звільнення спікера.
Розуміючи, як він усіх перехитрував, Литвин після голосування звернувся до зали: "Я для стенограми кажу: зважаючи на це рішення Верховної Ради, доручити Комітету з питань Регламенту за участю Головного юридичного управління здійснити техніко-юридичне опрацювання відповідної постанови Верховної Ради".
Більшовики, які у четвер розібралися, що трапилося, хвалили спритність спікера. Але тут же зазначали, що Литвину все одно є чого боятися – бо зміни до регламенту так само можна внести простим голосуванням 226 депутатів.
Паралельно з цим Литвин намагається вирішити ще одну проблему – створити свою фракцію у Верховній Раді. У четвер з "Народовладдя" вийшло чотири депутати. На минулому тижні із "Демініціатив" - ще троє. Це вже півфракції.
Можна не сумніватися, що дефіцит у сім депутатів Литвин зможе покрити. Можливо, ця депутатська група буде називатися "об'єднанням мажоритарників", про яке заявив у четвер маргінальний депутат Нечипорук. До речі, він – ще один претендент на перехід із "Народовладдя" у нову фракцію.
У випадку, якщо нова група Литвина (він її, звичайно, очолювати не може, бо за статусом спікер позафракційний) складатиметься тільки з більшовиків, то тоді це об'єднання взагалі отримає золоту акцію в ПУК (парламентсько-урядова коаліція).
Адже у більшість входить лише 234 депутати. І якщо уявимо, що Литвин таки створить близьку до себе фракцію, то 14 його бійців зможуть блокувати рішення всередині ПУК. Якщо вони виступлять проти, то у більшовиків просто не вистачить власних голосів для ухвалення рішень.
Схоже, Литвин серйозно ставиться до того сценарію, що після політреформи Медведчук може бути звільнений з АП, потім він обереться до парламенту за мажоритарним округом Ківалова і почне свою карусель інтриг уже прямо в стінах Верховної Ради. Кінцевою метою яких буде відновлення історичної справедливості – усунення Литвина і обрання себе на його місце. Адже у травні 2002 саме Медведчук зробив найбільше для перемоги Литвина у спікеріаді.
Литвин, який не має своєї політичної групи в сесійній залі, міг би стати легкою жертвою. Тому він послідовно вибудовує захисну систему. Не тільки від можливих зазіхань Медведчука, але і будь-яких сил, які після виборів-2004 захочуть посадити свого голову Верховної Ради.
Литвин спробував стати нейтральним спікером, хоча після "парнокопитного голосування" 24 грудня опозиція не повірила в справжність його метаморфоз. Зараз знову рейтинг Литвина зростає в очах "Нашої України" і БЮТ. Литвин, виступаючи проти чисто пропорційного закону про вибори, обирає таку схему роботи парламенту, яка, зрештою, блокує політреформу.
Цієї середи Литвин зробив ще один крок до самозбереження. Проваливши постанову більшовиків, за якою 24 і 26 березня мали стати днями голосування, він поставив на голосування іншу постанову – яка несподівано набрала 392 голоси.
При цьому Литвин зачитав низку статей регламенту, яких стосувалися зміни. Всі побачили у тій постанові повернення до деяких норм, які діяли до оксамитової революції 2000 року. Зокрема, що депутати голосуватимуть відразу після обговорення питань.
Насправді, серед цих пунктів Литвин провів рішення, яке має забезпечити йому спокій. Литвин відновив стару процедуру звільнення й призначення спікера. Відтепер не можна зняти голову Верховної Ради, просто проголосувавши це питання 226 голосами в залі.
Відставка Литвина, якщо б зараз її затіяли його вороги, вимагала б проходження майже нереальних процедур. Це мало б бути голосування бюлетенями. І хоча для відставки спікера було б досить 226 голосів – але результати голосування вважалися б дійсними, тільки якби бюлетені взяли 300 депутатів.
Тобто, за гіпотетичне зняття Литвина, може, 226 депутатів і знайшлося б. Але треба, щоб бажали звільнити спікера 300 обранців. Бо в таких випадках опоненти рішень просто не беруть бюлетень. Якщо таких, що не візьмуть бюлетень, буде 151 депутат – то голосування за відставку спікера анулюється.
А на свою користь Литвин завжди знайде таку кількість депутатів. Якщо більшість зараз складає 234 депутати, то навіть при 100-процентній явці на гіпотетичну відставку спікера її ініціаторам треба голоси ще принаймні двох фракцій.
Тобто, сценарій неймовірний. Тому і Ткаченка з посади голови Верховної Ради зняти змогли тільки після того, як в "Українському домі" змінили цю норму регламенту.
Коли у середу більшовики хором голосували за повернення цієї норми, вони навіть не розуміли, що роблять. Оскільки Литвин скоромовкою зачитав статті регламенту, до яких вносяться зміни. При цьому в тексті самого проекту постанови не було статей, які стосувалися процедури звільнення спікера.
Розуміючи, як він усіх перехитрував, Литвин після голосування звернувся до зали: "Я для стенограми кажу: зважаючи на це рішення Верховної Ради, доручити Комітету з питань Регламенту за участю Головного юридичного управління здійснити техніко-юридичне опрацювання відповідної постанови Верховної Ради".
Більшовики, які у четвер розібралися, що трапилося, хвалили спритність спікера. Але тут же зазначали, що Литвину все одно є чого боятися – бо зміни до регламенту так само можна внести простим голосуванням 226 депутатів.
Паралельно з цим Литвин намагається вирішити ще одну проблему – створити свою фракцію у Верховній Раді. У четвер з "Народовладдя" вийшло чотири депутати. На минулому тижні із "Демініціатив" - ще троє. Це вже півфракції.
Можна не сумніватися, що дефіцит у сім депутатів Литвин зможе покрити. Можливо, ця депутатська група буде називатися "об'єднанням мажоритарників", про яке заявив у четвер маргінальний депутат Нечипорук. До речі, він – ще один претендент на перехід із "Народовладдя" у нову фракцію.
У випадку, якщо нова група Литвина (він її, звичайно, очолювати не може, бо за статусом спікер позафракційний) складатиметься тільки з більшовиків, то тоді це об'єднання взагалі отримає золоту акцію в ПУК (парламентсько-урядова коаліція).
Адже у більшість входить лише 234 депутати. І якщо уявимо, що Литвин таки створить близьку до себе фракцію, то 14 його бійців зможуть блокувати рішення всередині ПУК. Якщо вони виступлять проти, то у більшовиків просто не вистачить власних голосів для ухвалення рішень.