Замість закону про легалізацію накраденого Кучма має внести закон про в'язниці
Середа, 24 березня 2004, 11:00
Практично одночасно з-за стін Банкової вилетіли в світ дві оригінальних пропозиції щодо законів. І відразу стало зрозуміло: стрілки на годиннику нинішнього режиму неухильно, як у казці про Попелюшку, наближаються до півночі, і влада затурбувалася про створення собі більш – менш спокійного існування в той момент, коли уже владою не буде.
Так, у своєму посланні парламенту Кучма пропонує терміново ухвалити закон про опозицію, і одночасно з цим з'являється проект закону про легалізацію тіньових капіталів громадян.
Що стоїть за цією грою слів – легалізація тіньових капіталів? По суті, президент хоче узаконити злочини, які відбувалися на території України в останні 10 років.
Ці злочини призвели до невиправних наслідків. За цей час держава втратила 5 мільйонів населення, і цвинтарі вже не просто переповнені – незабаром вже не залишиться землі в державі під цвинтарі! І що найсумніше – тенденція до скорочення населення зберігається.
Вкрай зубожілий народ сотнями тисяч від'їжджає на заробітки за кордон, погоджуючись на будь-яку роботу. Жінки не хочуть народжувати дітей для злиднів. При цьому постійно в засобах масової інформації повідомляється, що економіка в країні на підйомі, що народ багатішає з кожним днем. Який народ?!
Багатшим стає тільки той народ, який сидить у чиновницьких кабінетах. Саме їм і необхідний цей закон про легалізацію тіньових, або, якщо говорити відверто, накрадених капіталів.
Замість того, щоб за роки незалежності на ці гроші поступово підвищувати платоспроможність людей, крок за кроком створюючи середній клас суспільства, який перестає думати про шматок хліба щодня, – ці гроші просто розікрали. Спитайте в пасажира, який стоїть на автобусній зупинці – чи є йому що легалізувати?
Є ще кілька моментів у поспішності просування цього закону, що насторожують. У США почалися резонансні судові слухання в справі екс-прем'єра Павла Лазаренка. Вже кілька разів він заявляв, що може багато чого розповісти, до того ж і про походження капіталів нинішніх високопосадовців.
І на тлі цього питання про легалізацію накрадених капіталів уже виглядає просто як додаткові гарантії для Кучми і його оточення. Після візиту в Україну колишнього держсекретаря США Мадлен Олбрайт стало зрозумілим, що американські фінансові установи, у випадку недемократичних президентських виборів в Україні, не зможуть далі гарантувати збереження банківської таємниці щодо рахунків деяких заможних українців.
9 березня в американській газеті "The New York Times" була опублікована її стаття, у якій пані Олбрайт заявила: "Якщо вибори будуть нечесними, керівники України повинні знати, що це уповільнить вступ до західних інститутів, і що вони ризикують власними банківськими рахунками і візовими привілеями".
До речі, за словами Олбрайт, те саме може cтатися, якщо прихильники чинного президента перекроять Конституцію на свою користь.
Я вважаю, що ні в якому разі не можна дозволити ухвалити закон про легалізацію тіньових капіталів, і закликаю опозицію перешкодити цьому. Економічні злочини – це фактично геноцид проти власного народу. Цей законопроект спрямований тільки на те, щоб забезпечити фінансову безпеку злочинного режиму після неминучої поразки на наступних виборах.
Другим елементом гарантій для прогнилого режиму може стати так званий закон "Про опозицію". Чинний глава держави зрозумів, що після президентських виборів влада в Україні реально перейде до нинішньої опозиції, і відбудеться дзеркальне відображення – хто був ніким, той стане всім.
І відповідно, він і його оточення змушені будуть або піти в небуття, або опинитися в опозиції. Першого не хоче він, а більшою мірою – "сім'я". Дуже не хоче! А ось варіант опозиції можливий, але...
Звичайно ж, опинитися у становищі, в якому перебуває сьогоднішня опозиція – радості мало. За 10 років режиму Кучми опозиціонери, крім податкових перевірок та в'язниць, нічого не мали. І кому, як не президенту, знати, що він та його оточення створили в країні таку систему керівництва, що будь-яка людина, яка має той чи інший бізнес – це потенційний злочинець, який перебуває на гачку у владних структур.
У своєму посланні президент відзначив: "Опозиція іноді зазнає утисків з боку парламентської більшості". У перекладі на зрозумілу мову це означає, що пропрезидентська більшість має за ніщо меншість і послідовно продавлює будь-які свої рішення.
Природно, такий стан справ задовольняє нинішнього главу держави сьогодні, але не може задовольняти Кучму після виборів президента. І в посланні з'являються рядки про те, що "Президент вважає, що законодавчий статус опозиції має передбачати участь у виборах, доступ до керівництва органів влади, рівний доступ до ЗМІ і можливість вільно пропагувати свої погляди, а також доступ до інформації органів влади, у тому числі і таємної".
Так і хочеться розплакатися. Ну, прямо варіант Великобританії, де існує Офіційна опозиція Її величності! Я не вірю в те, що Кучма раптом прозрів і помітив, що на телеканалах у нас не зустрінеш ні Ющенка, ні Тимошенко – лідерів парламентської опозиції, ні інших опозиціонерів (у тому числі мене), і вирішив, що це неправильно, що це обмежує їхні права.
Тож хотілося б сказати, що навіть і без закону про опозиції, відповідно до Конституції України, у нас кожна людина має право на поширення своїх поглядів, незалежно від того, в якому політичному таборі вона знаходиться і як близько її допускають до "тіла".
Але гарант згадав про це тільки тоді, коли зрозумів, що час його перебування в м'якому кріслі добігає кінця, і раптом звернув увагу на те, що в державі, якою він уже стільки років керує, неправильні "умови гри".
Хто ж сьогодні заважає панові президенту відкрити доступ до ЗМІ тим силам, які знають, що конструктивного сказати народу України? Влади не вистачає? Вистачає, і з верхом. Немає впливу на власників ЗМІ? Це просто смішно!!!
Просто зараз – не час, час прийде після виборів, ось тоді знадобиться можливість і пропагувати погляди, і мати доступ до інформації органів влади, і можливість не хвилюватися за деякі комітети: бюджетний, з питань свободи слова й інформації, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, з боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Тобто, поки в руках режиму зосереджена реальна влада, він діє за принципом іспанського диктатора Франко: "Друзям – все. Ворогам – закон". При цьому збанкрутілий режим розуміє, що влада не вічна, і готує собі законодавчий плацдарм, у рамках якого всі будуть жити за нормами закону "Про опозицію".
До речі, говорячи про злочинність і корупцію, треба зазначити, що ухвалення закону "Про опозицію" – це тільки половина роботи.
Насправді, до парламентської опозиції ще потрібно якось потрапити. Зрозуміло, що згідно з новим законом "Про вибори народних депутатів" прохідне місце в списку якої-небудь об'єднаної партії Кучма отримає. Але, як кажуть в народі: "Від суми і від тюрми не зарікайся".
Тому вважаю, що закон "Про опозицію" має обов'язково йти в пакеті з законом про поліпшення утримання ув'язнених. Уже якщо замислився Кучма і Ко про підготовку "запасного аеродрому", то готувати його потрібно по всім напрямкам.
Можу сказати, що сучасні місця позбавлення волі – це не для літніх людей. Там і молодому важко витримати. А хто його знає, як повернеться? Тому, маючи трохи досвіду, можу запропонувати кілька порад задля удосконалення законодавства про в'язниці.
Ну, по-перше, не можна тримати в одній камері кримінальних злочинців та осіб, які скоїли економічні злочини.
По-друге, не можна садовити до однієї камери міліціонерів і представників криміналітету. Хоча, якщо вони разом працюють на волі – то, напевно, і сидіти мають разом.
Необхідно досягти поліпшення побутових умов і медичного обслуговування для цих категорій ув'язнених – в оточенні Кучми є люди літні та зі слабким здоров'ям, але ж вони звикли лікуватися на західних курортах у фешенебельних лікарнях і госпіталях!
Таким чином, я вважаю, що необхідно розробити не закони "Про опозицію" і легалізацію тіньових капіталів, а про опозицію і в'язниці. Адже коли почнеться розслідування всіх злочинів нинішньої влади перед українським народом, саме закони про опозицію і гарне утримання в'язнів зможуть забезпечити права нинішнього режиму в недалекому майбутньому.
Автор: Михайло Бродський, голова партії "Яблуко"
Так, у своєму посланні парламенту Кучма пропонує терміново ухвалити закон про опозицію, і одночасно з цим з'являється проект закону про легалізацію тіньових капіталів громадян.
Що стоїть за цією грою слів – легалізація тіньових капіталів? По суті, президент хоче узаконити злочини, які відбувалися на території України в останні 10 років.
Ці злочини призвели до невиправних наслідків. За цей час держава втратила 5 мільйонів населення, і цвинтарі вже не просто переповнені – незабаром вже не залишиться землі в державі під цвинтарі! І що найсумніше – тенденція до скорочення населення зберігається.
Вкрай зубожілий народ сотнями тисяч від'їжджає на заробітки за кордон, погоджуючись на будь-яку роботу. Жінки не хочуть народжувати дітей для злиднів. При цьому постійно в засобах масової інформації повідомляється, що економіка в країні на підйомі, що народ багатішає з кожним днем. Який народ?!
Багатшим стає тільки той народ, який сидить у чиновницьких кабінетах. Саме їм і необхідний цей закон про легалізацію тіньових, або, якщо говорити відверто, накрадених капіталів.
Замість того, щоб за роки незалежності на ці гроші поступово підвищувати платоспроможність людей, крок за кроком створюючи середній клас суспільства, який перестає думати про шматок хліба щодня, – ці гроші просто розікрали. Спитайте в пасажира, який стоїть на автобусній зупинці – чи є йому що легалізувати?
Є ще кілька моментів у поспішності просування цього закону, що насторожують. У США почалися резонансні судові слухання в справі екс-прем'єра Павла Лазаренка. Вже кілька разів він заявляв, що може багато чого розповісти, до того ж і про походження капіталів нинішніх високопосадовців.
І на тлі цього питання про легалізацію накрадених капіталів уже виглядає просто як додаткові гарантії для Кучми і його оточення. Після візиту в Україну колишнього держсекретаря США Мадлен Олбрайт стало зрозумілим, що американські фінансові установи, у випадку недемократичних президентських виборів в Україні, не зможуть далі гарантувати збереження банківської таємниці щодо рахунків деяких заможних українців.
9 березня в американській газеті "The New York Times" була опублікована її стаття, у якій пані Олбрайт заявила: "Якщо вибори будуть нечесними, керівники України повинні знати, що це уповільнить вступ до західних інститутів, і що вони ризикують власними банківськими рахунками і візовими привілеями".
До речі, за словами Олбрайт, те саме може cтатися, якщо прихильники чинного президента перекроять Конституцію на свою користь.
Я вважаю, що ні в якому разі не можна дозволити ухвалити закон про легалізацію тіньових капіталів, і закликаю опозицію перешкодити цьому. Економічні злочини – це фактично геноцид проти власного народу. Цей законопроект спрямований тільки на те, щоб забезпечити фінансову безпеку злочинного режиму після неминучої поразки на наступних виборах.
Другим елементом гарантій для прогнилого режиму може стати так званий закон "Про опозицію". Чинний глава держави зрозумів, що після президентських виборів влада в Україні реально перейде до нинішньої опозиції, і відбудеться дзеркальне відображення – хто був ніким, той стане всім.
І відповідно, він і його оточення змушені будуть або піти в небуття, або опинитися в опозиції. Першого не хоче він, а більшою мірою – "сім'я". Дуже не хоче! А ось варіант опозиції можливий, але...
Звичайно ж, опинитися у становищі, в якому перебуває сьогоднішня опозиція – радості мало. За 10 років режиму Кучми опозиціонери, крім податкових перевірок та в'язниць, нічого не мали. І кому, як не президенту, знати, що він та його оточення створили в країні таку систему керівництва, що будь-яка людина, яка має той чи інший бізнес – це потенційний злочинець, який перебуває на гачку у владних структур.
У своєму посланні президент відзначив: "Опозиція іноді зазнає утисків з боку парламентської більшості". У перекладі на зрозумілу мову це означає, що пропрезидентська більшість має за ніщо меншість і послідовно продавлює будь-які свої рішення.
Природно, такий стан справ задовольняє нинішнього главу держави сьогодні, але не може задовольняти Кучму після виборів президента. І в посланні з'являються рядки про те, що "Президент вважає, що законодавчий статус опозиції має передбачати участь у виборах, доступ до керівництва органів влади, рівний доступ до ЗМІ і можливість вільно пропагувати свої погляди, а також доступ до інформації органів влади, у тому числі і таємної".
Так і хочеться розплакатися. Ну, прямо варіант Великобританії, де існує Офіційна опозиція Її величності! Я не вірю в те, що Кучма раптом прозрів і помітив, що на телеканалах у нас не зустрінеш ні Ющенка, ні Тимошенко – лідерів парламентської опозиції, ні інших опозиціонерів (у тому числі мене), і вирішив, що це неправильно, що це обмежує їхні права.
Тож хотілося б сказати, що навіть і без закону про опозиції, відповідно до Конституції України, у нас кожна людина має право на поширення своїх поглядів, незалежно від того, в якому політичному таборі вона знаходиться і як близько її допускають до "тіла".
Але гарант згадав про це тільки тоді, коли зрозумів, що час його перебування в м'якому кріслі добігає кінця, і раптом звернув увагу на те, що в державі, якою він уже стільки років керує, неправильні "умови гри".
Хто ж сьогодні заважає панові президенту відкрити доступ до ЗМІ тим силам, які знають, що конструктивного сказати народу України? Влади не вистачає? Вистачає, і з верхом. Немає впливу на власників ЗМІ? Це просто смішно!!!
Просто зараз – не час, час прийде після виборів, ось тоді знадобиться можливість і пропагувати погляди, і мати доступ до інформації органів влади, і можливість не хвилюватися за деякі комітети: бюджетний, з питань свободи слова й інформації, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, з боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Тобто, поки в руках режиму зосереджена реальна влада, він діє за принципом іспанського диктатора Франко: "Друзям – все. Ворогам – закон". При цьому збанкрутілий режим розуміє, що влада не вічна, і готує собі законодавчий плацдарм, у рамках якого всі будуть жити за нормами закону "Про опозицію".
До речі, говорячи про злочинність і корупцію, треба зазначити, що ухвалення закону "Про опозицію" – це тільки половина роботи.
Насправді, до парламентської опозиції ще потрібно якось потрапити. Зрозуміло, що згідно з новим законом "Про вибори народних депутатів" прохідне місце в списку якої-небудь об'єднаної партії Кучма отримає. Але, як кажуть в народі: "Від суми і від тюрми не зарікайся".
Тому вважаю, що закон "Про опозицію" має обов'язково йти в пакеті з законом про поліпшення утримання ув'язнених. Уже якщо замислився Кучма і Ко про підготовку "запасного аеродрому", то готувати його потрібно по всім напрямкам.
Можу сказати, що сучасні місця позбавлення волі – це не для літніх людей. Там і молодому важко витримати. А хто його знає, як повернеться? Тому, маючи трохи досвіду, можу запропонувати кілька порад задля удосконалення законодавства про в'язниці.
Ну, по-перше, не можна тримати в одній камері кримінальних злочинців та осіб, які скоїли економічні злочини.
По-друге, не можна садовити до однієї камери міліціонерів і представників криміналітету. Хоча, якщо вони разом працюють на волі – то, напевно, і сидіти мають разом.
Необхідно досягти поліпшення побутових умов і медичного обслуговування для цих категорій ув'язнених – в оточенні Кучми є люди літні та зі слабким здоров'ям, але ж вони звикли лікуватися на західних курортах у фешенебельних лікарнях і госпіталях!
Таким чином, я вважаю, що необхідно розробити не закони "Про опозицію" і легалізацію тіньових капіталів, а про опозицію і в'язниці. Адже коли почнеться розслідування всіх злочинів нинішньої влади перед українським народом, саме закони про опозицію і гарне утримання в'язнів зможуть забезпечити права нинішнього режиму в недалекому майбутньому.
Автор: Михайло Бродський, голова партії "Яблуко"
