Путін пішов на другий термін. А технологи Януковича – в штаб Жириновського
Понеділок, 15 березня 2004, 20:01
Повторне обрання Володимира Путіна президентом Росії ознаменувалося пожежею в районі Кремля. Так символічно закінчилася найбільш сіра передвиборча кампанія пострадянської історії Росії. Чи стане Путін полум'ям, яке спалює все на своєму шляху, можна буде дізнатися пізніше.
Ху із містер Путін-2
Після того, як Путін впорався з останньою перешкодою на своєму шляху – явкою виборців, він нарешті перервав мовчанку, яка тривала всю кампанію. Отримавши 71,2% підтримки, новий старий російський президент ознайомив зі своєю програмою на наступні чотири роки.
"Обіцяю вам, що всі демократичні завоювання нашого народу будуть, безумовно, забезпечені і гарантовані", – заявив Путін, чим викликав сумну посмішку в людей, які спостерігають за подіями в Росії.
"Ми не зупинимося на досягнутому, ми будемо зміцнювати багатопартійну систему. Будемо зміцнювати громадянське суспільство, робити все для того, щоб забезпечити свободу ЗМІ", – сказав Путін на зустрічі з журналістами у виборчому штабі.
"Будемо створювати такі умови, за яких ані чиновники, прикриваючись інтересами держави, ані краснобаї всякі, прикриваючись демократичною фразеологією, не могли набивати собі кишені", – додав він.
"На зовнішній арені ми будемо прагнути до того, щоб гарантувати національні інтереси Російської Федерації. Але в жодному разі не будемо скочуватися до агресивних методів відстоювання наших інтересів і до будь-якої конфронтації", – відзначив Путін.
"Ми будемо виявляти в боротьбі за наші національні інтереси гнучкість, партнерство, будемо прагнути до того, щоб домагатися компромісів, прийнятних для нас і для наших партнерів. Зробимо все для того, щоб забезпечити сприятливі зовнішні умови для розвитку Росії", – пообіцяв президент Росії.
Аналізуючи результати президентської кампанії, директор Фонду ефективної політики Гліб Павловський пояснив успіх Путіна тим, що він розв'язав проблему мобілізації групи підтримки – за Путіна голосувало 35% представників середнього класу.
Павловський схвалив створення Путіним нової піраміди виконавчої влади, у якої тепер буде тільки один центр – президент. "Є єдиний уряд, єдина адміністрація", – додав він.
Павловський також визнав, що по відношенню до Путіна відповідно результатів виборів сформувалося досить солідна протестна група з електорату Харитонова, Глазьєва, Хакамади, а також тих, хто голосував проти всіх. На думку політолога, Путін повинен обов'язково порозумітися з цим електоратом.
У той же час, відповідаючи на питання про формування опозиції, Павловський висловив припущення, що це будуть нові партії, а не подібні до якихось "московських клубів".
Політолог ставив у провину Хакамаді та Глазьєву те, що вони протиставляли себе Путіну, не пропонуючи реальних кроків. Щоправда, при цьому назвав абсолютно нормальним, що Путін відмовився від дебатів. Мовляв, ну хто його може примусити.
Аналізуючи ж дії нинішньої опозиції Путіну в особі Хакамади і Глазьєва, політолог нагадав про існування добре відомого в Україні завдяки темникам "американського сценарію", коли США начебто "проплачує опозицію в пострадянських країнах".
Політолог також запевнив, що зараз в Росії з демократією набагато краще, ніж 5 і тим більше 10 років раніше. А в тому, що відбувалося на виборах у царині свободи слова і представлення інших кандидатів, Павловський порадив звинувачувати не Путіна, а політичний конформізм, що існує в Росії.
Проте, міжнародні спостерігачі від ПАРЄ і ОБСЄ не зовсім згодні з висновками Павловського: були порушені такі норми виборів, як принцип змагання і плюралізм, не дотримувався принцип недискримінації учасників виборів, об'єктивного їх висвітлення в ЗМІ і таємниця голосуванні.
Проте, здається, Росію не особливо цікавить те, що їй кажуть цивілізовані країни. Принаймні, саме такий висновок можна зробити з реакції представника путінської команди Козака на заклики держсекретаря США Пауелла дотримуватися норм демократії. "Деякі бачать в чужому оці порошинку, а в своєму не помічають і колоди", – парирував він.
Чому Жириновський не купує сорочки, або штаб без кандидата
Через відсутність інтриги не було потреби і бігати по виборчих дільницях Москви. Несподіванки, якщо і могли бути на виборах, то тільки у виконанні зоряної пари лідера ЛДПР Володимира Жириновського і кандидата в президенти від цієї ж сили Олега Малишкіна. Тільки цей цирковий дует міг додати пристрастей.
Володимиру Вольфовичу і його екс-тілоохоронцю, а за сумісництвом ще і кандидату в президенти, потрібно було голосувати в звичайному актовому залі середньої московської школи.
Напливу електорату, незважаючи на майже терористичну кампанію ЦВК "прийди і проголосуй", на дільниці не спостерігалося. Ще не встигнувши зайти до зали, Жириновський вже образився, чому його не зустрічає глава комісії, і тут же зажадав, щоб йому подали бюлетень. Разом з Жириновським його отримав і Малишкін. Однак оскільки він хотів в день виборів фігурувати в кадрі разом з своїм патроном, то голосував по відкріпному талону. І бюлетень на муніципальні вибори йому не дали.
Ось тут і трапився конфуз, який і примусив журналістів звернути увагу на кандидата. Заповнюючи другий бюлетень, Жириновський попросив свого нинішнього охоронника підказати Малишкіну, за кого треба голосувати, "а то ж він не знає". Але оскільки бюлетень муніципальних виборів Малишкіну не дали, то кандидат в президенти з опущеною головою пішов за папірчиною. Однак відразу ж був відшитий представницею комісії, яка пояснила кандидатові в президенти всі його права.
За увесь час прибування на дільниці Малишкін не сказав ані слова, тоді як Володимир Вольфович вправлявся у красномовстві.
Він скаржився на те, що кандидатові від ЛДПР усі заважали, включаючи журналістів, і грозився прийти до влади якщо не в 2008, то в 2010.
"Поки не здохне останній комуніст, порядку в країні не буде. А тоді прийдуть нові партії, справжні. Нам заважав ЦВК, Вєшняков – комуніст, нам заважав верховний суд і частина журналістів. Найменше писали про нашого кандидата – 7%, про інших – 10%, а про головного – 60"%, – заявив він.
"Що це таке? Чого ви знущаєтеся з народу – кличете їх скрізь йти на вибори. Попи вилізли, муфтії, усі ці вмираючі артисти... Усі кличуть: йдіть, йдіть на вибори! Виходить, не хоче народ йти на вибори. Хотіли б – прийшло б 109%. А зараз вони ледве наберуть 50"%, – обурювався Жириновський.
Останньою жертвою критики лідера ЛДПР стали чоловічі сорочки, ціною в 320 рублів, що разом з косметикою і фурнітурою, за депешею, спущеною згори, продавали в холі школи. Жириновський вимагав негайно прибрати це неподобство, не побажавши поповнити свій гардероб.
Після чого лідер ЛДПР і Малишкін відбули до штабу. До речі, якби Жириновський пішов на вибори саме у Луковий провулок, де і розташований офіс партії, то його зустріли б з музикою і повітряними кульками. Щоправда, замість сорочки тут би йому запропонували купити турецькі тюлеві фіранки, цейлонський чай, тульські пряники або пару книжок по 30 рублів кожна.
Журналістів, які приїхали в штаб ЛДПР, чекав ще один сюрприз – кандидат у президенти Малишкін зник. Ні, звичайно, не так, як нещасний Рибкін. Він, виявляється, відразу після голосування відбув на батьківщину – у Ростовську область. І тепер Жириновський, вдаючи привітного хазяїна і вимагаючи від дружини передати в штаб усі домашні солодощі, міг удосталь вправлятися у красномовстві.
У день виборів Жириновський агітував... за Януковича
Побачивши українських журналістів, Жириновський пожвавішав:
– А ви відкіля? З України. От переміг би я в 1991, були б ви київським телебаченням. А так... У вас там в Україні всі ліві, слов'яни ліві усі. Правий кандидат потрібний, а ви з Кучмою там усі боретеся.
– А не треба?
– Ну, треба, звичайно.
– Вам подобається хтось з українських політиків?
– Ну, напевно, прем'єр-міністр ваш сьогоднішній. Напевно, буде краще, ніж цей ваш Ющенко.
– А чим Ющенко поганий?
– Ваш Ющенко – це наш Явлінський, Нємцов. Якщо в Америці жив, дружина американка – це варіант Саакашвілі.
– А Янукович чим гарний?
– Янукович – він хоч з російськомовної України, дніпропетровський.
– Донецький?
– Так, так донецький! Ми за проросійських, вони нам усе-таки за поглядами ближчі.
– А Віктор Медведчук?
– Ну, він теж з цієї серії. Що там у вас ще – ця ваша істеричка Хакамада, як її там?
– Тимошенко?
– Так, Марина Спірідонова в нас була така у 1918 році!
– А якщо Кучма залишиться?
– Ну, Кучма слабкий. Так не можна. Обдурив нас усіх: обіцяв – російська мова буде державною, Крим буде нормальним... Цей у Молдові, Воронін – теж такий. На плечах росіян приходять до влади, а потім їх кидають. Усім боком вилізе!
Перемагає тільки національне. Релігія, ліві варіанти – це усе профанація. Треба було розділити Україну. Львів – це столиця України, решта – Росії. Було б усім спокійно, і не було би проблем. Шість областей цілком вистачить націоналістам. Чернівці, Івано-Франківськ... Закарпаття – і те не хоче бути з Україною. Що там ще? Тернопіль, Луцьк, Рівне і Львів...
– В Україні можливе повторення грузинського варіанту?
– В Україні – так. У вас країна поменше і більш сильний американський вплив. Спершу вони зробили в Грузії, на черзі – Молдавія, потім у Києві втретє зроблять, і наприкінці – у Мінську. А вже в Москві ми самі зробимо!
– Ви підтримаєте революцію в Україні?
– Ні. Нам не потрібний новий Саакашвілі, нам вистачить у Тбілісі!
– Але ви говорили, що добре, що Путин прибрав олігархів. А той же Янукович – представник донецького клану олігархів?
– Але донецькі – хоч наші російські хлопці. Навіть якщо вони крали, то вони хоча б за Росію, за Донецьк. Зараз усі роблять гроші. Нехай уже краще Янукович буде, він хоч проросійськи налаштований. Донбас – узагалі російський, там наших 90%.
– А якщо Янукович зробить, як Кучма: задекларує, але нічого робити не буде?
– Виходить, будемо далі чекати, підростає нове покоління, і нові молоді люди України і Росії захочуть іншої влади. Путін, Кучма, Лукашенко, Янукович – усі вони комуністи! Ющенко – агент Заходу! Я пропоную третій варіант: і не комуніст, і не пов'язаний із шахраями. Як ЛДПР – ми чиста партія! За нами немає олігархів!
***
Слова Жириновського можна було б не брати до уваги. Якби не одне "але". У готелі при посольстві України можна було побачити донецьких політтехнологів, що активно обговорювали свій візит... Куди? Також до... штабу Жириновського-Малишкіна!
Поїздка журналістів на вибори до Росії організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"
Читайте також інші матеріали про вибори в Росії:
Ірина Хакамада: Я готова приїхати і підтримати Ющенка, тому що демократам настав час перемагати
Путін переобрався, Хакамада – четверта
Путін – це Рузвельт, Ющенко – людина Бжезинського, а Росія – таки не Україна
"Таємне слово" президента Путіна
Борис Березовський: "Путін зрадив справу Єльцина"
Чорномирдін попереджує, чим обернеться перемога Путіна
Ху із містер Путін-2
Після того, як Путін впорався з останньою перешкодою на своєму шляху – явкою виборців, він нарешті перервав мовчанку, яка тривала всю кампанію. Отримавши 71,2% підтримки, новий старий російський президент ознайомив зі своєю програмою на наступні чотири роки.
"Обіцяю вам, що всі демократичні завоювання нашого народу будуть, безумовно, забезпечені і гарантовані", – заявив Путін, чим викликав сумну посмішку в людей, які спостерігають за подіями в Росії.
"Ми не зупинимося на досягнутому, ми будемо зміцнювати багатопартійну систему. Будемо зміцнювати громадянське суспільство, робити все для того, щоб забезпечити свободу ЗМІ", – сказав Путін на зустрічі з журналістами у виборчому штабі.
"Будемо створювати такі умови, за яких ані чиновники, прикриваючись інтересами держави, ані краснобаї всякі, прикриваючись демократичною фразеологією, не могли набивати собі кишені", – додав він.
"На зовнішній арені ми будемо прагнути до того, щоб гарантувати національні інтереси Російської Федерації. Але в жодному разі не будемо скочуватися до агресивних методів відстоювання наших інтересів і до будь-якої конфронтації", – відзначив Путін.
"Ми будемо виявляти в боротьбі за наші національні інтереси гнучкість, партнерство, будемо прагнути до того, щоб домагатися компромісів, прийнятних для нас і для наших партнерів. Зробимо все для того, щоб забезпечити сприятливі зовнішні умови для розвитку Росії", – пообіцяв президент Росії.
Аналізуючи результати президентської кампанії, директор Фонду ефективної політики Гліб Павловський пояснив успіх Путіна тим, що він розв'язав проблему мобілізації групи підтримки – за Путіна голосувало 35% представників середнього класу.
Павловський схвалив створення Путіним нової піраміди виконавчої влади, у якої тепер буде тільки один центр – президент. "Є єдиний уряд, єдина адміністрація", – додав він.
Павловський також визнав, що по відношенню до Путіна відповідно результатів виборів сформувалося досить солідна протестна група з електорату Харитонова, Глазьєва, Хакамади, а також тих, хто голосував проти всіх. На думку політолога, Путін повинен обов'язково порозумітися з цим електоратом.
У той же час, відповідаючи на питання про формування опозиції, Павловський висловив припущення, що це будуть нові партії, а не подібні до якихось "московських клубів".
Політолог ставив у провину Хакамаді та Глазьєву те, що вони протиставляли себе Путіну, не пропонуючи реальних кроків. Щоправда, при цьому назвав абсолютно нормальним, що Путін відмовився від дебатів. Мовляв, ну хто його може примусити.
Аналізуючи ж дії нинішньої опозиції Путіну в особі Хакамади і Глазьєва, політолог нагадав про існування добре відомого в Україні завдяки темникам "американського сценарію", коли США начебто "проплачує опозицію в пострадянських країнах".
Політолог також запевнив, що зараз в Росії з демократією набагато краще, ніж 5 і тим більше 10 років раніше. А в тому, що відбувалося на виборах у царині свободи слова і представлення інших кандидатів, Павловський порадив звинувачувати не Путіна, а політичний конформізм, що існує в Росії.
Проте, міжнародні спостерігачі від ПАРЄ і ОБСЄ не зовсім згодні з висновками Павловського: були порушені такі норми виборів, як принцип змагання і плюралізм, не дотримувався принцип недискримінації учасників виборів, об'єктивного їх висвітлення в ЗМІ і таємниця голосуванні.
Проте, здається, Росію не особливо цікавить те, що їй кажуть цивілізовані країни. Принаймні, саме такий висновок можна зробити з реакції представника путінської команди Козака на заклики держсекретаря США Пауелла дотримуватися норм демократії. "Деякі бачать в чужому оці порошинку, а в своєму не помічають і колоди", – парирував він.
Чому Жириновський не купує сорочки, або штаб без кандидата
Через відсутність інтриги не було потреби і бігати по виборчих дільницях Москви. Несподіванки, якщо і могли бути на виборах, то тільки у виконанні зоряної пари лідера ЛДПР Володимира Жириновського і кандидата в президенти від цієї ж сили Олега Малишкіна. Тільки цей цирковий дует міг додати пристрастей.
Володимиру Вольфовичу і його екс-тілоохоронцю, а за сумісництвом ще і кандидату в президенти, потрібно було голосувати в звичайному актовому залі середньої московської школи.
Напливу електорату, незважаючи на майже терористичну кампанію ЦВК "прийди і проголосуй", на дільниці не спостерігалося. Ще не встигнувши зайти до зали, Жириновський вже образився, чому його не зустрічає глава комісії, і тут же зажадав, щоб йому подали бюлетень. Разом з Жириновським його отримав і Малишкін. Однак оскільки він хотів в день виборів фігурувати в кадрі разом з своїм патроном, то голосував по відкріпному талону. І бюлетень на муніципальні вибори йому не дали.
Ось тут і трапився конфуз, який і примусив журналістів звернути увагу на кандидата. Заповнюючи другий бюлетень, Жириновський попросив свого нинішнього охоронника підказати Малишкіну, за кого треба голосувати, "а то ж він не знає". Але оскільки бюлетень муніципальних виборів Малишкіну не дали, то кандидат в президенти з опущеною головою пішов за папірчиною. Однак відразу ж був відшитий представницею комісії, яка пояснила кандидатові в президенти всі його права.
За увесь час прибування на дільниці Малишкін не сказав ані слова, тоді як Володимир Вольфович вправлявся у красномовстві.
Він скаржився на те, що кандидатові від ЛДПР усі заважали, включаючи журналістів, і грозився прийти до влади якщо не в 2008, то в 2010.
"Поки не здохне останній комуніст, порядку в країні не буде. А тоді прийдуть нові партії, справжні. Нам заважав ЦВК, Вєшняков – комуніст, нам заважав верховний суд і частина журналістів. Найменше писали про нашого кандидата – 7%, про інших – 10%, а про головного – 60"%, – заявив він.
"Що це таке? Чого ви знущаєтеся з народу – кличете їх скрізь йти на вибори. Попи вилізли, муфтії, усі ці вмираючі артисти... Усі кличуть: йдіть, йдіть на вибори! Виходить, не хоче народ йти на вибори. Хотіли б – прийшло б 109%. А зараз вони ледве наберуть 50"%, – обурювався Жириновський.
Останньою жертвою критики лідера ЛДПР стали чоловічі сорочки, ціною в 320 рублів, що разом з косметикою і фурнітурою, за депешею, спущеною згори, продавали в холі школи. Жириновський вимагав негайно прибрати це неподобство, не побажавши поповнити свій гардероб.
Після чого лідер ЛДПР і Малишкін відбули до штабу. До речі, якби Жириновський пішов на вибори саме у Луковий провулок, де і розташований офіс партії, то його зустріли б з музикою і повітряними кульками. Щоправда, замість сорочки тут би йому запропонували купити турецькі тюлеві фіранки, цейлонський чай, тульські пряники або пару книжок по 30 рублів кожна.
Журналістів, які приїхали в штаб ЛДПР, чекав ще один сюрприз – кандидат у президенти Малишкін зник. Ні, звичайно, не так, як нещасний Рибкін. Він, виявляється, відразу після голосування відбув на батьківщину – у Ростовську область. І тепер Жириновський, вдаючи привітного хазяїна і вимагаючи від дружини передати в штаб усі домашні солодощі, міг удосталь вправлятися у красномовстві.
У день виборів Жириновський агітував... за Януковича
Побачивши українських журналістів, Жириновський пожвавішав:
– А ви відкіля? З України. От переміг би я в 1991, були б ви київським телебаченням. А так... У вас там в Україні всі ліві, слов'яни ліві усі. Правий кандидат потрібний, а ви з Кучмою там усі боретеся.
– А не треба?
– Ну, треба, звичайно.
– Вам подобається хтось з українських політиків?
– Ну, напевно, прем'єр-міністр ваш сьогоднішній. Напевно, буде краще, ніж цей ваш Ющенко.
– А чим Ющенко поганий?
– Ваш Ющенко – це наш Явлінський, Нємцов. Якщо в Америці жив, дружина американка – це варіант Саакашвілі.
– А Янукович чим гарний?
– Янукович – він хоч з російськомовної України, дніпропетровський.
– Донецький?
– Так, так донецький! Ми за проросійських, вони нам усе-таки за поглядами ближчі.
– А Віктор Медведчук?
– Ну, він теж з цієї серії. Що там у вас ще – ця ваша істеричка Хакамада, як її там?
– Тимошенко?
– Так, Марина Спірідонова в нас була така у 1918 році!
– А якщо Кучма залишиться?
– Ну, Кучма слабкий. Так не можна. Обдурив нас усіх: обіцяв – російська мова буде державною, Крим буде нормальним... Цей у Молдові, Воронін – теж такий. На плечах росіян приходять до влади, а потім їх кидають. Усім боком вилізе!
Перемагає тільки національне. Релігія, ліві варіанти – це усе профанація. Треба було розділити Україну. Львів – це столиця України, решта – Росії. Було б усім спокійно, і не було би проблем. Шість областей цілком вистачить націоналістам. Чернівці, Івано-Франківськ... Закарпаття – і те не хоче бути з Україною. Що там ще? Тернопіль, Луцьк, Рівне і Львів...
– В Україні можливе повторення грузинського варіанту?
– В Україні – так. У вас країна поменше і більш сильний американський вплив. Спершу вони зробили в Грузії, на черзі – Молдавія, потім у Києві втретє зроблять, і наприкінці – у Мінську. А вже в Москві ми самі зробимо!
– Ви підтримаєте революцію в Україні?
– Ні. Нам не потрібний новий Саакашвілі, нам вистачить у Тбілісі!
– Але ви говорили, що добре, що Путин прибрав олігархів. А той же Янукович – представник донецького клану олігархів?
– Але донецькі – хоч наші російські хлопці. Навіть якщо вони крали, то вони хоча б за Росію, за Донецьк. Зараз усі роблять гроші. Нехай уже краще Янукович буде, він хоч проросійськи налаштований. Донбас – узагалі російський, там наших 90%.
– А якщо Янукович зробить, як Кучма: задекларує, але нічого робити не буде?
– Виходить, будемо далі чекати, підростає нове покоління, і нові молоді люди України і Росії захочуть іншої влади. Путін, Кучма, Лукашенко, Янукович – усі вони комуністи! Ющенко – агент Заходу! Я пропоную третій варіант: і не комуніст, і не пов'язаний із шахраями. Як ЛДПР – ми чиста партія! За нами немає олігархів!
***
Слова Жириновського можна було б не брати до уваги. Якби не одне "але". У готелі при посольстві України можна було побачити донецьких політтехнологів, що активно обговорювали свій візит... Куди? Також до... штабу Жириновського-Малишкіна!
Поїздка журналістів на вибори до Росії організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"
Читайте також інші матеріали про вибори в Росії:
Ірина Хакамада: Я готова приїхати і підтримати Ющенка, тому що демократам настав час перемагати
Путін переобрався, Хакамада – четверта
Путін – це Рузвельт, Ющенко – людина Бжезинського, а Росія – таки не Україна
"Таємне слово" президента Путіна
Борис Березовський: "Путін зрадив справу Єльцина"
Чорномирдін попереджує, чим обернеться перемога Путіна
