Комуністи ніби проти Омельченка

Проігнорувати підвищення цін на транспорт у столиці комуністи не могли за визначенням. Не віддавати ж, справді, відстоювання такої актуальної для киян (та й усіх українців) "соціалки" на відкуп Корчинським та Гладчукам з їхніми, відповідно, "Братствами" й "Молоддю – надією України". Бо хоч з Омельченком у комуністів стосунки зовсім непогані, але ж це, зрозуміло, не підстава, щоб жертвувати іміджем.

З іншого боку, "конструктивний діалог" із владою не обов'язково позначається на стосунках – що й продемонстрували у середу ленінці.

Передусім, увагу й шанобливість до "протестантів" виявила сама київська влада. Пригадується, в одній зі своїх "нетлінних" програм "Проте" Корчинський скаржився усій Україні, як Омельченко зневажив членів "Братства", що протестували під стінами КДМА проти підвищення транспортних тарифів.

Мовляв, навіть до таксистів, коли ті проводили свою акцію протесту, було уваги більше. До "Братства" ж міська влада вислала, за словами Корчинського, якогось "клерка".

Так от, предводителів пікетувальників від комуністів буквально одразу ж було запрошено в міськдержадміністрацію на переговори. Настільки "одразу", що, схоже, домовленості про проведення "переговорного процесу" під акомпанемент "зовнішньої підтримки" за стінами будинку на Хрещатику було досягнуто заздалегідь.

Адже о десятій ранку, відколи почалися переговори, під Київрадою можна було налічити від сили три десятки комуністів.

Причому аргументи з боку міської влади представникам пікетувальників наводив не який-небудь співробітник прес-служби, а заступник голови КМДА – начальник Головного управління промисловості та транспорту Валерій Кір'ян.

Він же через півтори години вийшов разом з 1-м секретарем міськкому КПУ Юрієм Сизенком до пікетувальників під червоними прапорами, яких на той час зібралося уже близько двох сотень чоловік.

Втім, нічого нового Кір'ян, власне, і не сказав. По-перше, заступник Омельченка повідомив, що від варіанту "метро – 1 грн., наземний громадський транспорт – 75 копійок" відмовилися, і розглядається запровадження вартості проїзду по 80 копійок на усі види транспорту. Хоч про це, насправді, було відомо ще принаймні тиждень тому.

По-друге, нагадав Валерій Андрійович, Київське міське управління юстиції відмовило у реєстрації розпорядження КМДА про підвищення тарифів на проїзд у міському транспорті столиці, тому невідомо ще, як воно буде (про що ж тоді переговори? – "УП").

Ну й нарешті, підкреслив Кір'ян, переговори ще тривають, а тому робити будь-які передчасні висновки не варто. Одразу після виступу переговірники повернулися в будинок КМДА, залишивши мітингувальників "на бойовому посту".

Характер самого мітингу заслуговує на кілька рядків окремо. Не тому, що присутні на ньому мали нагоду почути, що Тарас Шевченко, чиє 190-річчя святкувалося у середу, був "першим українським комуністом". При тому, що КПУ ані словом не приєдналася ні до опозиції, ні до влади у відзначенні цієї дати.

А тому, що на ньому лише зрідка звучали звинувачення на адресу конкретного київського мера Олександра Омельченка, з чийого "благословіння" планується підняти тарифи на проїзд у громадському транспорті.

Хоч у натовпі й можна було почути дуже навіть "перчені" слова на адресу градоначальника, більшість "мегафонних" промовців віддавала перевагу загальній критиці режиму, закликам до боротьби за владу трудового народу, до перемоги комуністів на президентських виборах і т.д.

Таку спрямованість виступів один із організаторів акції, народний депутат від КПУ та голова Спілки робітників України Олександр Бондарчук прокоментував так:

"Основи всіх проблем трудящих закладені в самій буржуазній системі влади, в капіталістичному способі виробництва. Тому якщо ми хочемо вирішити проблеми підвищення цін, тарифів, безробіття, повернути безкоштовну освіту, охорону здоров'я, то це можна зробити, тільки повернувши соціалізм".

На запитання кореспондента "УП", в чому ж тоді полягає, власне, персональна вина та відповідальність Омельченка за подорожчання транспортних послуг, співрозмовник відповів: "У тому, що він до сьогоднішнього дня як політик займає бік буржуазії".

В той же час, переконаний Бондарчук, "в рамках капіталізму ці проблеми не вирішуються, їх неможливо вирішити…"

Хіба не вигідна позиція? Це як переінакшена формула радянських часів, коли кожен окремий був "проти", а всі разом – "за". Тут навпаки: "в цілому – проти, але конкретно – за".

З одного боку – проти підвищення ініційованої київською владою плати за проїзд, з іншого, в той же час – не проти київського міського голови. Бо, мовляв, суспільний лад тому причиною, а не персона.

Правда, при такому підході на суспільний лад можна звалити що завгодно, починаючи від зменшення народжуваності і закінчуючи водопостачанням, та й самою якістю питної води.

Правда, Бондарчук запевняє, що коли проблеми "зайнятості, пенсій, заробітної платні, тарифів (не тільки на транспорт – на житлово-комунальні послуги), цін на продукти харчування" не будуть вирішені, то буде поставлено питання про відставку міського голови.

Але в такому разі Олександру Олександровичу тим паче немає чого боятися: при такій "комплексній" оцінці Київ може дати "фору" багатьом іншим містам, а отже, нема підстав й для зняття.

Тим більше враховуючи дружні відносини мера з керівництвом КПУ. Пригадується, після відставки Ющенка в 2001 Симоненко ходив до Кучми на консультації щодо нового прем'єра. Як тоді зізнався лідер КПУ на виході з Банкової, жодна із кандидатур не влаштувала комуністів. Але вони готові були підтримати Омельченка. Щоправда, Кучма його не пропонував...

Залишається додати, що всі ці заходи, які зараз проводяться комуністами в столиці, в обов'язковому порядку узгоджуються з керівництвом партії. Тому логічно припустити, що поведінку стосовно столичного мера було узгоджено (вироблено?) також на найвищому "КПУ-рівні".

У будь-якому випадку, навпроти сьогоднішньої акції підопічні Петра Симоненка сміливо можуть ставити собі галочку – вона вдалася. За соціальний захист трудящих "поборолись". Проти Омельченка – не виступили. Словом, і вовки ситі, і вівці цілі. Політика…