Ювілей Мороза й передчуття президентської кампанії
Понеділок, 1 березня 2004, 11:46
У неділю, 29 лютого, у столичному Палаці культури та мистецтв відбувся незвичний як для вітчизняної політики захід – святковий вечір, присвячений 60-річчю лідера Соцпартії Олександра Мороза. І хоча 6 десятків Сан Саничу збігло ще десять днів тому, але святкує він саме в цей день, як записано в метриці.
В колишній Жовтневий палац зібралися всі, як казали ведучі, друзі, колеги й прихильники іменинника. Перед початком концерту їм запропонували переглянути міні-фільм Ганни Безлюдної, знятий ще кілька років тому для передачі "Особливі прикмети".
Ця коротка замальовка давала зрозуміти, що сьогодні вітають не просто лідера Соцпартії чи екс-голову Верховної Ради, а справжнього народного героя, який "і швець, і жнець і на дуді гравець". Він і поле засіє, і вірша напише, і пісню затягне, що аж, аж...
Краса вірності
Після фільму на сцену піднявся член Соцпартії, голова редколегії напівзакритих "Сільських вістей" Іван Бокий, який привітав ювіляра: весь його життєвий шлях можна означити двома словами – "краса вірності".
І хоча стара, заяложена радянськими підручниками, метафора з "Прапороносців" Олеся Гончара відродила в свідомості спогад про старий добрий "совок", флер якого не залишав залу протягом всього вечора, все ж саме ця метафора стала ключовим означенням для образу Олександра Мороза. Тут сплелися і ніжне ставлення до дружини, що півжиття провела в інвалідному візку, і високі моральні принципи в політиці.
Бокий також згадав, що 60 – це ще не старість, а дехто вважає, що від 50 вік слід рахувати навпаки. А відтак Морозу сьогодні тільки 40 – він у повному розквіті сил.
Сам же ювіляр щиро зізнався: "Я так розхвилювався, що думав, вийду на сцену, розплачусь. Але потім глянув із боку? Які 60 років? Це ж не про мене!"
Першими Мороза прийшли привітати земляки з Таращанського краю. Земляки подарували Морозу ялинку з рідних країв, "бо він не просто Мороз, але і дід 5 онуків". Також подарували "споживчий кошик, у якому сала шматочок, смачний огірочок…"
Розуміючи, що в кошику обов'язково має бути самогон, Мороз запитав "скільки градусів", на що земляк лідера СПУ відповів: "шістдесят".
А ще земляки привезли бандуру й гітару. І хоча спів колишньої старости класу Мороз перебивати не став, зате з другом молодості затягнув свою першу написану пісню "Острови", присвячену верболозам над Россю.
Слідом за земляками на сцену піднявся заступник Мороза по СПУ Йосип Вінський, який подарував йому червоний прапор Соціалістичної партії "із підписами партійного активу", зазначивши, що Сан Санич 12 років є незмінним лідером партії.
Вінський відкрив чергу з офіціозу – усних та телеграмних привітань колег, зарубіжних представників та інших "офіційних осіб".
Від провладного табору Мороза вітав віце-спікер українського парламенту Олександр Зінченко. У своєму виступі він зазначив, що "якщо б у нашому житті правили принципи, які панують у душі Мороза, це означало б інший напрям розвитку держави".
Віце-спікер сказав, що "неможливо уявити дискусію у Верховній Раді, в якій не бере участь Мороз", а якщо нема Мороза, то нема й дискусії.
Зінченко вручив Морозу почесну грамоту Верховної Ради, зазначивши, що перед заходом керівництво парламенту довго думало, яке формулювання має бути в ній, і зупинилися на безпрецедентному: "За особливі заслуги перед українським народом!".
Крім того, Зінченко вручив Морозу картину з київським пейзажем. (Окрім неї, ювіляр протягом вечора отримав ще один пейзаж "З ярмарку" від Бориса Олійника та дружній шарж від "Сільських вістей").
Далі ведучий зачитав вітальну телеграму Морозу від президента Леоніда Кучми. Глава держави побажав Морозу, щоб "високий професіоналізм, компетентність та принциповість ювіляра і надалі слугували становленню парламентаризму, реформуванню політичної системи України".
Коли ведучий читав цю телеграму, деякі присутні у залі усміхалися. Це при тому, що слова підпису під телеграмою "З повагою, президент Леонід Кучма" були в самому кінці.
Слід зазначити, що Мороз особисто відправив запрошення на свій ювілей Кучмі. Але той, звісно, не зволів прийти.
Окрім кучминої, Мороз отримав вітальні телеграми від керівників Соцінтерну Гутейраша й Айоли, депутата Європарламенту, співголови комісії "Україна-ЄС" Яна Маріуса Вірсми, лідера білоруської соціал-демократичної партії "Громада" Миколи Станкевича, Російської соціал-демократичної партії Михайла Горбачова.
Останній, перефразувавши всім відоме побажання, що поширюється на чоловіків віком від 40 до 65, зазначив, що "60 років – це чудовий вік, коли досвід уже є, а сили ще є".
Привітати Мороза прийшов і посол Швеції й Україні Окке Петерсен. У своєму вітанні він згадав той час, коли восени 2000, прибувши до України, вперше почув викриття Мороза про вбивство журналіста Гонгадзе, його виступи на захист свободи слова та свободи ЗМІ.
Петерсен наголосив, що завдяки своїй високій моральності Мороз заслуговує на найбільшу повагу. "Правда, верховенство закону, відкритість, плюралізм – це принципи, які відстоюєте ви і які розділяє моя країна", – зазначив шведський посол.
"Сьогодні ваші якості стають ще важливішими з огляду на майбутні президентські вибори. І хоча одна людина не здатна взяти на себе відповідальність за всю країну, ваша постать є дуже важливою", - звернувся Петерсен до Мороза, побажавши подальших успіхів.
Виступ Петерсена, який майже без акценту говорив чистою українською мовою, викликав шквал оплесків у залі, а дехто ззаду уїдливо зазначав, що ось у кого нашому гаранту слід брати уроки рідної мови.
Слідом за Петерсеном несподівано українською мовою виступив представник російського посольства Лоскутов. Він відзначив роль Мороза у становленні україно-російських відносин та передав вітання від Чорномирдіна.
Мав виступати на заході й ще один посол – представник США Джон Гербст. Але в момент оголошення його прізвища сцена так і залишилася пустою. Мороз послався на недільні київські пробки, а також жартома пригрозив міжнародному секретарю СПУ Віталію Шибку. Але найцікавіше, що Гербст на цьому заході був, і вийшов із зали буквально за кілька хвилин, як його було запрошено до слова.
Втім, Гербст був не єдиним, хто не зміг прийти чи просто не прийшов привітати Олександра Мороза з днем народження.
Як повідомили у прес-службі "Нашої України", прийти поздоровити Мороза до останнього моменту сподівався Віктор Ющенко, "однак через застуду він не міг це зробити". Там також сказали, що Ющенко поздоровляв Мороза на тижні.
Побратими по політичній боротьбі
Натомість привітати Олександра Олександровича прийшли інші колеги по опозиції – Юлія Тимошенко та Петро Симоненко.
Юлія Тимошенко й надалі стійко виконує свою місію об'єднувача опозиції. І незважаючи на те, що ще минулого понеділка вона серйозно сперечалася з Морозом із приводу його участі в процесі кучмівсько-медведчуківської реформи, в неділю вона щосили всім своїм жіночим шармом намагалася повернути лідера соціалістів до опозиційної трійки.
Зокрема, лідер БЮТ на початку свого виступу згадала про свій перший день у Верховній Раді, коли перше, що вона побачила, зайшовши до залу, були очі спікера. "Його абсолютно чарівна посмішка, добрі очі, моральність і чистота, яка написана на його обличчі – вона як анестезія для тих, хто входить в українську політику. І спочатку не розумієш, що це набагато краще, ніж вона є насправді", – зізналася вона.
Тимошенко розповіла залі декілька секретів із життя Мороза. Виявляється, Сан Санич завжди виграє у шахи у першого президента України. Більше того, він завжди вигравав у преферанс у другого президента України.
Правда, за цими словами Мороз щиро зізнався, що справді ніколи не програвав двом першим президентам України ні в шахи, ні в преферанс, бо ніколи з ними не грав.
Втім, на цьому секрети Юлії Володимирівни не закінчилися. За словами Тимошенко, Мороз може навіть перепити другого президента, хоча й не п'є. А ще Сан Санич кожного ранку віджимається від підлоги по 120 за три підходи. Чим, за словами лідера БЮТ, "перевершує найвірогіднішого кандидата в треті президенти".
Єдиним незрозумілим фактом для Тимошенко залишилося те, чому Сан Санич, який звершує щодня такі перемоги, двічі не зміг стати президентом.
"І це дійсно шкода", – зазначила лідер БЮТ. "Я думаю, якщо б це в історії сталося, то наше життя виглядало б зовсім по іншому", – додала вона.
Втім, Тимошенко тут же зізналася, що обидва рази голосувала за Мороза, і зізнаватися в цьому їй не соромно.
Згадала лідер БЮТ і найболючіше питання для опозиції – політреформу. Тимошенко сказала: неправда, що конституційна реформа роз'єднала опозицію. "Коли я чула, як перед цим пані Лідія співала "мосты меж нами сожжены", я думаю, що це не про вас з нами, Сан Санич", – запевнила вона, злегка обіймаючи Мороза.
"Тому що, якщо ви зараз подивитесь на символ у нас за плечима (три стрічки на задньому фоні), жовто-блакитний з малиновим, то якраз прапор України жовто-блакитний. Малиновий – колір прапору Соціалістичної партії. А прапор партії "Батьківщини", яку я очолюю – жовто-блакитно-малиновий. Бо малиновий – це колір козацтва. Це і є символом нашого єднання", – зазначила лідер БЮТ.
"Саме це єднання і буде запорукою того, що те, що я вперше, коли прийшла в політику, побачила на обличчі Сан Санича – моральність і чесність – після нашої спільної перемоги в 2004 році стане нормальним для всієї політики України", – запевнила Тимошенко і зірвала шквал оплесків у залі.
Мороз же у свою чергу відповів, що всі все зрозуміли щодо третього разу, й він думає, що все буде гаразд.
Одразу за українською пасіонарією на сцені з'явився інший "бойовий товариш" Мороза – лідер комуністів Петро Симоненко, що до того сидів у залі поруч із Тимошенко – з незворушним обличчям, закусивши верхню губу.
"Шановний побратиме по політичні боротьбі", – розпочав своє привітання Симоненко, зазначивши, що комуністам як завжди випала найважча роль, оскільки всі найкращі слова, яких заслуговує в цей день Сан Санич, вже сказані.
"Сьогодні ми говоримо про те, що коли є побратим по політичній боротьбі, на якого можна покластися, пліч-о-пліч пройти ту чи іншу стежину, подолати ті чи інші складності, то це головне в цьому житті", – сказав Симоненко.
"Коли ми можемо дивитися одне одному в очі, коли ми можемо, вітаючи одне одного, говорити про те, що в нас єдина доля, єдине майбутнє", – додав лідер КПУ, можливо, також сподіваючись на підтримку соціалістів на президентських виборах.
"Я не хотів би, Сан Санич, щоб через 100 років ми мали іншу Україну, я хочу, щоб вона сьогодні була іншою", – зазначив він.
"Я бажаю, щоб в цей день, коли ми вітаємо вас з ювілеєм, коли ми говоримо про підсумки нашого життя, я хотів би побажати: ніколи не жалкуйте про те, що було в житті. Життя – це наша дорога, життя нас вчить, дає нам можливість виявивши все те, що ми зробили, зробити ще краще і ще більше".
"Як побратим по політичній боротьбі я бажаю: нехай не тільки здоров'я буде у вас, хай буде ось те, чим ми завжди гордимося, коли в цьому людському багатті ми є з вами тими, хто пройде заради нашого народу які-завгодно шляхи і перешкоди", – сказав заплутано Симоненко.
"Я бажаю успіхів вам, добра і щастя. Хай буде значно більше у нас з вами тих побратимів, із якими ми найближчим часом переможемо", – завершив своє вітальне слово лідер КПУ.
"Слава гетьману Морозу!"
Втім, і Тимошенко, і Симоненко, і решта зали мала змогу в цей вечір почути й завуальовану відповідь Сан Санича щодо його участі в президентській кампанії 2004.
Родзинками вечора стали колективні вітання братів-соціалістів. Так, посеред концерту на сцену вийшла фракція СПУ, переодягнена козаками, подарувала Морозу булаву, шаблю, батіг, зв'язку цибулі, пляшку горілки та "черпак з ікрою". Коли дарували Морозу булаву та шаблю, відповідно Луценко і Рудьковський стали на коліна.
Підносячи батога, примовляли: "на ПУК (парламентсько-урядову коаліцію) достатньо батога до рук". А вручаючи черпака з ікрою, приказували:
"Політреформу ми громадою закріпим,
і бережи її від всяких заворот,
даруємо тобі черпак з ікрою,
прореформуєш – так годуй увесь народ".
Вручення подарунків від соціалістів-депутатів закінчилося гаслом "Слава гетьману Морозу!". Як казали древні римляни, розумному досить, щоб зрозуміти натяки.
Показали Морозу в день народження й молодий актив партії, так званий СМС. І хоча цей Союз молодих соціалістів і дістав в'яканням мобілок та швендянням без упину поміж рядами, все ж під кінець вечора народив разом зі своїм лідером Юрієм Луценком досить симпатичне вітання: "Санич в Таращє нашол пулємьот – на Банковой больше нікто не живьот", "пожарнік нє смог погасіть там пожар – Бакай по прівичкє всю воду украл".
Далі свої таланти демонструвала родина Мороза. Спочатку ювіляра вітав ансамбль "Чумацький шлях", де співають старша донька Ірина й зять Юрій. Потім на сцену вийшли молодші онуки Даяна і Сашко, що затято кружляли в танці разом з ансамблем Вірського.
Молодша донька Руслана згадувала, як тато розчісував її довгі коси, коли мама лежала в лікарні, кутав у своє пальто на засніженій зупинці, малював стінгазети для класу. І зараз вона не дивується, звідки стільки талантів у її дітях – все те від діда.
Під кінець Мороз читав власні вірші – про любов, про Гію Гонгадзе, про батьків, про життя. В них було щось від Тичини і Рильського, Симоненка і Стуса, зрештою – Блока і Еліота. Хоча багатьом українським поетам Мороз справді міг би скласти гідну конкуренцію.
Вечір закінчився банально-патетичним "Многая літа". Більшість гостей розбрелася, решта поїхала далі святкувати у ресторан.
...В пам'яті зринали рядки французського політтехнолога Жака Сегєли про другу президентську кампанію соціаліста Франсуа Міттерана. Півроку той вів приховану президентську кампанію, ні слова не кажучи про те, що буде балотуватися на виборах.
"Міттеран знову відкриває для себе радості опозиції і з перших же місяців [президентської кампанії] обирає найзручнішу для себе роль – роль останнього притулку, мудреця, який уміє поступитися, попереджає країну і повалює цей не ним створений уряд".
В колишній Жовтневий палац зібралися всі, як казали ведучі, друзі, колеги й прихильники іменинника. Перед початком концерту їм запропонували переглянути міні-фільм Ганни Безлюдної, знятий ще кілька років тому для передачі "Особливі прикмети".
Ця коротка замальовка давала зрозуміти, що сьогодні вітають не просто лідера Соцпартії чи екс-голову Верховної Ради, а справжнього народного героя, який "і швець, і жнець і на дуді гравець". Він і поле засіє, і вірша напише, і пісню затягне, що аж, аж...
Краса вірності
Після фільму на сцену піднявся член Соцпартії, голова редколегії напівзакритих "Сільських вістей" Іван Бокий, який привітав ювіляра: весь його життєвий шлях можна означити двома словами – "краса вірності".
І хоча стара, заяложена радянськими підручниками, метафора з "Прапороносців" Олеся Гончара відродила в свідомості спогад про старий добрий "совок", флер якого не залишав залу протягом всього вечора, все ж саме ця метафора стала ключовим означенням для образу Олександра Мороза. Тут сплелися і ніжне ставлення до дружини, що півжиття провела в інвалідному візку, і високі моральні принципи в політиці.
Бокий також згадав, що 60 – це ще не старість, а дехто вважає, що від 50 вік слід рахувати навпаки. А відтак Морозу сьогодні тільки 40 – він у повному розквіті сил.
Сам же ювіляр щиро зізнався: "Я так розхвилювався, що думав, вийду на сцену, розплачусь. Але потім глянув із боку? Які 60 років? Це ж не про мене!"
Першими Мороза прийшли привітати земляки з Таращанського краю. Земляки подарували Морозу ялинку з рідних країв, "бо він не просто Мороз, але і дід 5 онуків". Також подарували "споживчий кошик, у якому сала шматочок, смачний огірочок…"
Розуміючи, що в кошику обов'язково має бути самогон, Мороз запитав "скільки градусів", на що земляк лідера СПУ відповів: "шістдесят".
А ще земляки привезли бандуру й гітару. І хоча спів колишньої старости класу Мороз перебивати не став, зате з другом молодості затягнув свою першу написану пісню "Острови", присвячену верболозам над Россю.
Слідом за земляками на сцену піднявся заступник Мороза по СПУ Йосип Вінський, який подарував йому червоний прапор Соціалістичної партії "із підписами партійного активу", зазначивши, що Сан Санич 12 років є незмінним лідером партії.
Вінський відкрив чергу з офіціозу – усних та телеграмних привітань колег, зарубіжних представників та інших "офіційних осіб".
Від провладного табору Мороза вітав віце-спікер українського парламенту Олександр Зінченко. У своєму виступі він зазначив, що "якщо б у нашому житті правили принципи, які панують у душі Мороза, це означало б інший напрям розвитку держави".
Віце-спікер сказав, що "неможливо уявити дискусію у Верховній Раді, в якій не бере участь Мороз", а якщо нема Мороза, то нема й дискусії.
Зінченко вручив Морозу почесну грамоту Верховної Ради, зазначивши, що перед заходом керівництво парламенту довго думало, яке формулювання має бути в ній, і зупинилися на безпрецедентному: "За особливі заслуги перед українським народом!".
Крім того, Зінченко вручив Морозу картину з київським пейзажем. (Окрім неї, ювіляр протягом вечора отримав ще один пейзаж "З ярмарку" від Бориса Олійника та дружній шарж від "Сільських вістей").
Далі ведучий зачитав вітальну телеграму Морозу від президента Леоніда Кучми. Глава держави побажав Морозу, щоб "високий професіоналізм, компетентність та принциповість ювіляра і надалі слугували становленню парламентаризму, реформуванню політичної системи України".
Коли ведучий читав цю телеграму, деякі присутні у залі усміхалися. Це при тому, що слова підпису під телеграмою "З повагою, президент Леонід Кучма" були в самому кінці.
Слід зазначити, що Мороз особисто відправив запрошення на свій ювілей Кучмі. Але той, звісно, не зволів прийти.
 Родина молодшої дочки Мороза Руслани |
Останній, перефразувавши всім відоме побажання, що поширюється на чоловіків віком від 40 до 65, зазначив, що "60 років – це чудовий вік, коли досвід уже є, а сили ще є".
Привітати Мороза прийшов і посол Швеції й Україні Окке Петерсен. У своєму вітанні він згадав той час, коли восени 2000, прибувши до України, вперше почув викриття Мороза про вбивство журналіста Гонгадзе, його виступи на захист свободи слова та свободи ЗМІ.
Петерсен наголосив, що завдяки своїй високій моральності Мороз заслуговує на найбільшу повагу. "Правда, верховенство закону, відкритість, плюралізм – це принципи, які відстоюєте ви і які розділяє моя країна", – зазначив шведський посол.
"Сьогодні ваші якості стають ще важливішими з огляду на майбутні президентські вибори. І хоча одна людина не здатна взяти на себе відповідальність за всю країну, ваша постать є дуже важливою", - звернувся Петерсен до Мороза, побажавши подальших успіхів.
Виступ Петерсена, який майже без акценту говорив чистою українською мовою, викликав шквал оплесків у залі, а дехто ззаду уїдливо зазначав, що ось у кого нашому гаранту слід брати уроки рідної мови.
Слідом за Петерсеном несподівано українською мовою виступив представник російського посольства Лоскутов. Він відзначив роль Мороза у становленні україно-російських відносин та передав вітання від Чорномирдіна.
Мав виступати на заході й ще один посол – представник США Джон Гербст. Але в момент оголошення його прізвища сцена так і залишилася пустою. Мороз послався на недільні київські пробки, а також жартома пригрозив міжнародному секретарю СПУ Віталію Шибку. Але найцікавіше, що Гербст на цьому заході був, і вийшов із зали буквально за кілька хвилин, як його було запрошено до слова.
Втім, Гербст був не єдиним, хто не зміг прийти чи просто не прийшов привітати Олександра Мороза з днем народження.
Як повідомили у прес-службі "Нашої України", прийти поздоровити Мороза до останнього моменту сподівався Віктор Ющенко, "однак через застуду він не міг це зробити". Там також сказали, що Ющенко поздоровляв Мороза на тижні.
Побратими по політичній боротьбі
Натомість привітати Олександра Олександровича прийшли інші колеги по опозиції – Юлія Тимошенко та Петро Симоненко.
 |
Зокрема, лідер БЮТ на початку свого виступу згадала про свій перший день у Верховній Раді, коли перше, що вона побачила, зайшовши до залу, були очі спікера. "Його абсолютно чарівна посмішка, добрі очі, моральність і чистота, яка написана на його обличчі – вона як анестезія для тих, хто входить в українську політику. І спочатку не розумієш, що це набагато краще, ніж вона є насправді", – зізналася вона.
Тимошенко розповіла залі декілька секретів із життя Мороза. Виявляється, Сан Санич завжди виграє у шахи у першого президента України. Більше того, він завжди вигравав у преферанс у другого президента України.
Правда, за цими словами Мороз щиро зізнався, що справді ніколи не програвав двом першим президентам України ні в шахи, ні в преферанс, бо ніколи з ними не грав.
Втім, на цьому секрети Юлії Володимирівни не закінчилися. За словами Тимошенко, Мороз може навіть перепити другого президента, хоча й не п'є. А ще Сан Санич кожного ранку віджимається від підлоги по 120 за три підходи. Чим, за словами лідера БЮТ, "перевершує найвірогіднішого кандидата в треті президенти".
Єдиним незрозумілим фактом для Тимошенко залишилося те, чому Сан Санич, який звершує щодня такі перемоги, двічі не зміг стати президентом.
"І це дійсно шкода", – зазначила лідер БЮТ. "Я думаю, якщо б це в історії сталося, то наше життя виглядало б зовсім по іншому", – додала вона.
Втім, Тимошенко тут же зізналася, що обидва рази голосувала за Мороза, і зізнаватися в цьому їй не соромно.
Згадала лідер БЮТ і найболючіше питання для опозиції – політреформу. Тимошенко сказала: неправда, що конституційна реформа роз'єднала опозицію. "Коли я чула, як перед цим пані Лідія співала "мосты меж нами сожжены", я думаю, що це не про вас з нами, Сан Санич", – запевнила вона, злегка обіймаючи Мороза.
"Тому що, якщо ви зараз подивитесь на символ у нас за плечима (три стрічки на задньому фоні), жовто-блакитний з малиновим, то якраз прапор України жовто-блакитний. Малиновий – колір прапору Соціалістичної партії. А прапор партії "Батьківщини", яку я очолюю – жовто-блакитно-малиновий. Бо малиновий – це колір козацтва. Це і є символом нашого єднання", – зазначила лідер БЮТ.
"Саме це єднання і буде запорукою того, що те, що я вперше, коли прийшла в політику, побачила на обличчі Сан Санича – моральність і чесність – після нашої спільної перемоги в 2004 році стане нормальним для всієї політики України", – запевнила Тимошенко і зірвала шквал оплесків у залі.
Мороз же у свою чергу відповів, що всі все зрозуміли щодо третього разу, й він думає, що все буде гаразд.
Одразу за українською пасіонарією на сцені з'явився інший "бойовий товариш" Мороза – лідер комуністів Петро Симоненко, що до того сидів у залі поруч із Тимошенко – з незворушним обличчям, закусивши верхню губу.
"Шановний побратиме по політичні боротьбі", – розпочав своє привітання Симоненко, зазначивши, що комуністам як завжди випала найважча роль, оскільки всі найкращі слова, яких заслуговує в цей день Сан Санич, вже сказані.
"Сьогодні ми говоримо про те, що коли є побратим по політичній боротьбі, на якого можна покластися, пліч-о-пліч пройти ту чи іншу стежину, подолати ті чи інші складності, то це головне в цьому житті", – сказав Симоненко.
"Коли ми можемо дивитися одне одному в очі, коли ми можемо, вітаючи одне одного, говорити про те, що в нас єдина доля, єдине майбутнє", – додав лідер КПУ, можливо, також сподіваючись на підтримку соціалістів на президентських виборах.
"Я не хотів би, Сан Санич, щоб через 100 років ми мали іншу Україну, я хочу, щоб вона сьогодні була іншою", – зазначив він.
"Я бажаю, щоб в цей день, коли ми вітаємо вас з ювілеєм, коли ми говоримо про підсумки нашого життя, я хотів би побажати: ніколи не жалкуйте про те, що було в житті. Життя – це наша дорога, життя нас вчить, дає нам можливість виявивши все те, що ми зробили, зробити ще краще і ще більше".
"Як побратим по політичній боротьбі я бажаю: нехай не тільки здоров'я буде у вас, хай буде ось те, чим ми завжди гордимося, коли в цьому людському багатті ми є з вами тими, хто пройде заради нашого народу які-завгодно шляхи і перешкоди", – сказав заплутано Симоненко.
"Я бажаю успіхів вам, добра і щастя. Хай буде значно більше у нас з вами тих побратимів, із якими ми найближчим часом переможемо", – завершив своє вітальне слово лідер КПУ.
"Слава гетьману Морозу!"
Втім, і Тимошенко, і Симоненко, і решта зали мала змогу в цей вечір почути й завуальовану відповідь Сан Санича щодо його участі в президентській кампанії 2004.
Родзинками вечора стали колективні вітання братів-соціалістів. Так, посеред концерту на сцену вийшла фракція СПУ, переодягнена козаками, подарувала Морозу булаву, шаблю, батіг, зв'язку цибулі, пляшку горілки та "черпак з ікрою". Коли дарували Морозу булаву та шаблю, відповідно Луценко і Рудьковський стали на коліна.
Підносячи батога, примовляли: "на ПУК (парламентсько-урядову коаліцію) достатньо батога до рук". А вручаючи черпака з ікрою, приказували:
"Політреформу ми громадою закріпим,
і бережи її від всяких заворот,
даруємо тобі черпак з ікрою,
прореформуєш – так годуй увесь народ".
Вручення подарунків від соціалістів-депутатів закінчилося гаслом "Слава гетьману Морозу!". Як казали древні римляни, розумному досить, щоб зрозуміти натяки.
 Комсомол Мороза. Другий зліва - Юрій Луценко |
Далі свої таланти демонструвала родина Мороза. Спочатку ювіляра вітав ансамбль "Чумацький шлях", де співають старша донька Ірина й зять Юрій. Потім на сцену вийшли молодші онуки Даяна і Сашко, що затято кружляли в танці разом з ансамблем Вірського.
Молодша донька Руслана згадувала, як тато розчісував її довгі коси, коли мама лежала в лікарні, кутав у своє пальто на засніженій зупинці, малював стінгазети для класу. І зараз вона не дивується, звідки стільки талантів у її дітях – все те від діда.
Під кінець Мороз читав власні вірші – про любов, про Гію Гонгадзе, про батьків, про життя. В них було щось від Тичини і Рильського, Симоненка і Стуса, зрештою – Блока і Еліота. Хоча багатьом українським поетам Мороз справді міг би скласти гідну конкуренцію.
Вечір закінчився банально-патетичним "Многая літа". Більшість гостей розбрелася, решта поїхала далі святкувати у ресторан.
...В пам'яті зринали рядки французського політтехнолога Жака Сегєли про другу президентську кампанію соціаліста Франсуа Міттерана. Півроку той вів приховану президентську кампанію, ні слова не кажучи про те, що буде балотуватися на виборах.
"Міттеран знову відкриває для себе радості опозиції і з перших же місяців [президентської кампанії] обирає найзручнішу для себе роль – роль останнього притулку, мудреця, який уміє поступитися, попереджає країну і повалює цей не ним створений уряд".
