Cімейний рай: дача Медведчука чи база "Динамо" - 2
Четвер, 29 січня 2004, 16:22
Мабуть, усі пам'ятають, які пристрасті збурила інформація про те, що для родини голови Адміністрації президента Віктора Медведчука нібито будують дачу на Закарпатті біля села Жденієво.
Таку інформацію, нагадаємо, розповсюдив у грудні минулого року народний депутат-"нашоукраїнець" Микола Томенко. Його заява мала широкий резонанс, тож не дивно, що слова нардепа поширили практично всі опозиційні видання України. Як заявив сам Томенко, про "дачу" він дізнався, перебуваючи на Закарпатті з відрядженням.
Однак одразу ж після заяви Томенка губернатор Закарпаття Різак повідомив, що біля Жденієва справді йде будівництво, однак воно ведеться за кошт футбольного клубу "Динамо", який хоче мати спортивно-оздоровчий комплекс для своїх потреб. Різак зазначив, що для будівництва "Динамо" оформило всі документи і уклало всі контракти.
Якби там не було, ця тема притягує до себе увагу загалу. Саме тому, коли до редакції "Поступу" звернувся чоловік, який був на будівництві біля Жденієва, і сказав, що знає про його деталі і може навіть продемонструвати світлини, ми вирішили, що така розповідь буде цікавою нашим читачам. Наш співрозмовник погодився на публікацію наданих ним матеріалів за умови анонімності.
Початок будівництва припав приблизно на квітень-травень минулого року. Тоді фірма "Гарант", яка спочатку була основним виконавцем робіт, почала здійснювати земляні роботи і класти фундаменти. Вона заклала підвал і всі бетонні роботи. Далі, 12-14 серпня прибула перша партія працівників фірми "Світанок", а 27 серпня – друга партія. Світанківці почали робити конструкції, заливати бетон і класти арматуру. Взагалі, дерев'яний каркас будинку, перший і другий поверхи зводили працівники "Cвітанку".
Пізніше до будівництва залучили інші фірми. Так, вентиляцію робила київська фірма "Філін". Сантехніку забезпечувала львівська фірма "Теплоком", а басейни зробила фірма з Броварів. Гранітну плитку клала якась польська фірма, а покриття з гонти – також польська фірма "Інтербал". Всі світильники, як і ліфти, також робили поляки. Зв'язок – київської фірми "Телеарм". Меблі і паркет – фірм із Києва "Чумак" і "Якін".
Гуцульську хатинку на території маєтку, або, як її називають, "Гуцул", будувала польська фірма "Мустол" чи то "Мустов". Потім на території маєтку почали насаджувати ялинки. Їх десь викопували, ялинки заввишки з людський ріст, а потім возили нагору підводами і садили.
Крім гуцульського будиночка, зробили ще багато чого. Так, вздовж дороги до маєтку від села встановили лампи денного світла. Від прохідної через кожні 15 метрів поставили ковані світильники.
Неподалік від бази, коло шашличної, є озеро. В це озеро запустили форель, а всю територію навколо освітили ліхтарями. Зробили справжнє лампове освітлення. Але і це ще не все. Навесні озеро повинні спустити. На його дні встановлять ліхтарі і заповнять водою знову.
Біля озера, неподалік від тієї шашличної, є річка. Її береги укріпили і через неї перекинули підвісний міст до майданчика, який буде чи то місцем для танців, чи то оглядовим. За самим будинком встановили будку мобільного зв'язку "Київстар".
Ще в маєтку зробили вертолітну площадку. Її обладнали сигнальними вогнями, апаратурою прийому і посадки гелікоптера.
Що будували халявно, так це дороги. Гарячий асфальт клали просто на сніг і розрівнювали катком.
Будматеріали використовували з розмахом. Одного лише цементу використали 1000 тонн, а скільки тонн арматури, піску і щебеню пішло – взагалі невідомо. Солярки на будівельну техніку і на опалення пішло приблизно 70-80 тис. тонн, не кажучи про заправку паливом інших машин. Адже техніки на будівництві працювало багато. Зі Словаччини були два екскаватори "Татра" і два самоскиди "КамАЗ", самоскид "КрАЗ", "Зіл-130". Кранів було 6-7, зокрема крани "Фаун", "Білорус", "КрАЗ" та інші. Два екскаватори "Атеки", три великі бульдозери. Екскаватори "Юмз", "МТЗ-80". Дорогу і ліс прочищали технікою із Сваляви з Воловецького району.
Та що там машини! Для будинку використовували мармурову плитку, 1 кв. м якої коштує 185 євро. Крім того, використали плитку зеленуватого відтінку, ціна якої становила понад 300 євро за квадратний метр. Її робили під Києвом з плиткового каменю, завезеного з Афганістану.
Роботи з вентиляції і апаратура потягли на 1,5 млн. доларів, які отримала фірма "Філін".
Для будинку закупили джакузі з пультом керування. Всі вони зроблені за спецзамовленням і доставлені з Києва.
Для будинку на замовлення закупили унікальну люстру, яка зараз встановлена у найбільшій кімнаті. Ця кована з заліза італійська люстра ручної роботи має вагу десь 320-330 кг. Збоку вона вся аж виблискує. Зроблена на замовлення і є єдиною в Європі.
Крім цієї люстри, в будинку є інші, по 1000, 100 і 80 євро. Цих люстр і світильників у маєток привезли три фури. Це все добро до того, як його доправили в будинок, зберігали в Ужгороді на базі СБУ на вулиці Промисловій, 3, як і все інше обладнання маєтку.
Меблі також якісні. Їх привезли чотири фури з дніпропетровськими номерами.
Контролював усе будівництво від "Львівської залізниці" головний інженер Кисельов, а головним інженером будівництва був Теодор Гулій.
Охорона
Охорона будівництва спершу була ніяка. На початку будову охороняли самі робітники. Потім вже з'явилось повно міліції з Мукачевого і Ужгорода: позавідомча охорона Державної служби охорони, але їх можна назвати алкашами.
От як вкрали на будові 3 кв. м плитки, то почали приганяти офіцерів міліції, яких стали перевіряти вдень і вночі. Тепер чергували по двоє міліціонерів з позавідомчої охорони і один офіцер-міліціонер. Так вони чергували по 3-4 дні нарядами. А вже з 15 грудня на будові почали чергувати по три міліціонери з офіцером-міліціонером. Тоді ж міліцією з Ужгорода було укладено договір про охорону маєтку на 10 років. Вони чергували тільки на вході. Хоча навіть це не допомогло. Під час будівництва в Медведчука вкрали "КамАЗ" справжньої колотої бруківки. І та ж міліція охороняла цю крадіжку.
От охорона всередині – це серйозніше. Тут есбеушники. Вперше вони з'явились на будові, коли встановлювали спеціальне обладнання. Тоді працівники СБУ з Києва встановили відеокамери і здійснювали контроль. Охорона ходила, вдягнута, як робітники, з жетонами СБУ. Вона відбирала фотоапарати і відеокамери як у робітників, так і в журналістів, які намагалися сфотографувати маєток, засвічувала плівки.
Вся охорона озброєна і розмовляє російською.
Огорожа оснащена датчиками тепла, які відчувають температуру людей на відстані 5-10 метрів. На в'їзді в маєток – ковані ворота з автоматичним відкриттям, які контролюються пультом керування.
Будівельники
Будівельників було багато. З одного лише "Світанку" приблизно 150 осіб, з "Гаранта" людей з 50, а з "Телеарму" – п'ятеро. З "Філіна" було приблизно 15 осіб. Про інших годі й казати.
Хтось із простих будівельників жив у школі, хтось в лісництві, а хтось – по хатах в людей. Жили в жахливих умовах – ні помитись, ні попрати, як бомжі. В селі була лише одна баня – на базі відпочинку "Форель". Але вже в грудні керівник бази заборонив нею користуватись. Працівників возили на будову "Ікарусами", ЛАЗами, а також автосанями, автомобілями-кунгами. Платили за роботу до 1000 грн. До того ж, робітникам платили окремо, а керівникам – окремо. Робота була без вихідних і свят. Не хочеш робити – додому із кількома гривнями.
Керівникам готували їжу окремо, на відміну від простих робітників. Жили вони також окремо – в готелі "Підполоззя" разом із поляками. Нижче начальство, що було між робітниками, було нормальним.
Найбільш агресивним був Теодор Гулій, який постійно на всіх кричав.
Під кінець будівництва з фірми "Світанок" понаганяли керівників. Часто вони нічого не знали, навіть креслень, і ставили "тупі" запитання, з одним завданням – придертись, щоб не дати робітникам зарплати.
Життя-буття селян
Коли починали будівництво, то людям в селі казали, що буде газ. Його провели, але не всім – до амбулаторії, до школи, до житлового п'ятиповерхового будинку і до будинків ветеранів залізниці. Решті ж сказали, щоб платили по 3 тис. грн. за підведення газу. Те саме сказали і про телефон. Відшкодовувати кошти за городи, забрані під будову, ніхто не хотів. Навіть більше – в селі перерили дорогу, і то так, що на подвір'я не ввійдеш. Ті ж місцеві, що працювали на фірму "Світанок", отримували в день по 30 грн.
Мати інваліда, що не встає близько 20 років, Максименко Емма Олексіївна звернулась за допомогою, бо в неї стара хата, але ніхто навіть не звернув уваги.
Єдине, що зробили – організували концерт і футбольний матч для селян. Однак землі під маєток забрали в селян без компенсації.
Лісничий Жденіївського лісництва виділив для маєтку ділянку 40 гектарів, хоча спершу говорили про 3-4 гектари, а потім про 10. Весь цей ліс обгородили.
Хатинка зсередини
Хатинка двоповерхова, якщо не брати до уваги підвальний поверх. В ній тринадцять кімнат, 65-70 різних телефонів, зокрема внутрішні та урядові, і сім джакузі. А ще два ліфти – один вантажний, а другий для прислуги. В усіх кімнатах проведено телевізійний кабель, в кожній з них є телевізор. Туалетів чотири у підвалі і чотири на першому поверсі. Разом з ними є ванни і умивальники.
У підвальному приміщенні є кімната садівника, кімната відпочинку для прислуги, масажний кабінет, ліфт, пральня, кухня, бойлерна і щитові. Там же є два гаражі, дві кімнати для спецохорони, де знаходиться пульт управління відеокамерами, і вентиляційна кімната, в якій є вентиляційне обладнання. Там же є й обладнання для очищення води. Туалети в підвалі є для кожної служби, і то великі. Правда, є і один маленький та вузенький туалет.
В бойлерній стоять котли для опалення "Вісманн". Від відімкнень світла захищає дизель-генератор "Катерпілер" з комп'ютерним керуванням на 240-280 кВт. Кімната відпочинку для прислуги і ванна з туалетом обладнані за євростандартами.
На першому поверсі є бібліотека і читальня. У великій залі – домашній кінотеатр 2 на 2 метри. В басейні – чотири кабельні виходи для телевізора.
На другому поверсі містяться спальні. Є по дві кімнати відпочинку (спальні) з одного боку коридору та з іншого. І в дитячих кімнатах, і в кімнатах для дорослих є джакузі.
Весь будинок між вікнами та проміж дахом та вікнами обведений шлангами, які світяться. Так само шлангами освітлена шашлична в кінці будинку.
Підлога біля входу в будинок утеплюється пластмасовими спіральними трубками, що лежать під плиткою. Якось так і навколо басейна. Трубки коло басейна лежать в бетоні.
Оксана Марченко
Дружина Віктора Медведчука Оксана Марченко вперше прибула на будівництво у вересні. З того часу вона бувала на будові по два рази на тиждень. Лазила драбинами, показувала, що, де і як має бути. Вона ж дивилась, як заливали фундамент. Обходила будинок, шашличну і оглядовий майданчик. Її всі боялись, як вогню. Завжди, коли вона приїжджала, в лісі смажили шашлики.
На будову вона приїжджала на "Мерседесі" сірого кольору з державним номером 076. Часто з нею був голова Львівської ДПА Сергій Медведчук. Він завжди прибував з Різаком і ще з кимось. Губернатор Різак приїжджав за Марченко на джипі. А одного разу прибув на будову на вертольоті. Потім приїжджав у машині з тим самим номером 076.
Коли перед Новим роком Медведчук запитав у дружини, "чи будемо святкувати Новий рік тут", то вона відповіла, що не хоче у Новорічну ніч дихати лаками. Як казали, Марченко сказала чоловіку, що маєток – це не дача, це "хатинка", "хижа на курячих лапках". Хоча вартість її втричі перевищує вартість президентської резиденції в Гуті. Вона складає орієнтовно 200-300 мільйонів гривень з усіма роботами.
Хатинка №2
Як стверджують джерела "Поступу", ще одна хатинка, пов'язана з ФК "Динамо", будується в Людовиківці на Франківщині. Маршрут: шосе Долина – Вигода – Шевченкове – закарпатська траса – Людвиківка. Людовиківка – перше село на цій дорозі. Будівництво – зліва від дороги, в лісі на місці колишньої бази. Цю дачу будує Калуський нафтохімічний концерн. Робітників возять з Долини автобусами. Поблизу цієї "хатинки" нібито бачили Пінчука.
Читайте також:
Дача Медведчука на базі "Динамо"
Таку інформацію, нагадаємо, розповсюдив у грудні минулого року народний депутат-"нашоукраїнець" Микола Томенко. Його заява мала широкий резонанс, тож не дивно, що слова нардепа поширили практично всі опозиційні видання України. Як заявив сам Томенко, про "дачу" він дізнався, перебуваючи на Закарпатті з відрядженням.
Однак одразу ж після заяви Томенка губернатор Закарпаття Різак повідомив, що біля Жденієва справді йде будівництво, однак воно ведеться за кошт футбольного клубу "Динамо", який хоче мати спортивно-оздоровчий комплекс для своїх потреб. Різак зазначив, що для будівництва "Динамо" оформило всі документи і уклало всі контракти.
Якби там не було, ця тема притягує до себе увагу загалу. Саме тому, коли до редакції "Поступу" звернувся чоловік, який був на будівництві біля Жденієва, і сказав, що знає про його деталі і може навіть продемонструвати світлини, ми вирішили, що така розповідь буде цікавою нашим читачам. Наш співрозмовник погодився на публікацію наданих ним матеріалів за умови анонімності.
Початок будівництва припав приблизно на квітень-травень минулого року. Тоді фірма "Гарант", яка спочатку була основним виконавцем робіт, почала здійснювати земляні роботи і класти фундаменти. Вона заклала підвал і всі бетонні роботи. Далі, 12-14 серпня прибула перша партія працівників фірми "Світанок", а 27 серпня – друга партія. Світанківці почали робити конструкції, заливати бетон і класти арматуру. Взагалі, дерев'яний каркас будинку, перший і другий поверхи зводили працівники "Cвітанку".
Пізніше до будівництва залучили інші фірми. Так, вентиляцію робила київська фірма "Філін". Сантехніку забезпечувала львівська фірма "Теплоком", а басейни зробила фірма з Броварів. Гранітну плитку клала якась польська фірма, а покриття з гонти – також польська фірма "Інтербал". Всі світильники, як і ліфти, також робили поляки. Зв'язок – київської фірми "Телеарм". Меблі і паркет – фірм із Києва "Чумак" і "Якін".
Гуцульську хатинку на території маєтку, або, як її називають, "Гуцул", будувала польська фірма "Мустол" чи то "Мустов". Потім на території маєтку почали насаджувати ялинки. Їх десь викопували, ялинки заввишки з людський ріст, а потім возили нагору підводами і садили.
Крім гуцульського будиночка, зробили ще багато чого. Так, вздовж дороги до маєтку від села встановили лампи денного світла. Від прохідної через кожні 15 метрів поставили ковані світильники.
Неподалік від бази, коло шашличної, є озеро. В це озеро запустили форель, а всю територію навколо освітили ліхтарями. Зробили справжнє лампове освітлення. Але і це ще не все. Навесні озеро повинні спустити. На його дні встановлять ліхтарі і заповнять водою знову.
Біля озера, неподалік від тієї шашличної, є річка. Її береги укріпили і через неї перекинули підвісний міст до майданчика, який буде чи то місцем для танців, чи то оглядовим. За самим будинком встановили будку мобільного зв'язку "Київстар".
Ще в маєтку зробили вертолітну площадку. Її обладнали сигнальними вогнями, апаратурою прийому і посадки гелікоптера.
Що будували халявно, так це дороги. Гарячий асфальт клали просто на сніг і розрівнювали катком.
Будматеріали використовували з розмахом. Одного лише цементу використали 1000 тонн, а скільки тонн арматури, піску і щебеню пішло – взагалі невідомо. Солярки на будівельну техніку і на опалення пішло приблизно 70-80 тис. тонн, не кажучи про заправку паливом інших машин. Адже техніки на будівництві працювало багато. Зі Словаччини були два екскаватори "Татра" і два самоскиди "КамАЗ", самоскид "КрАЗ", "Зіл-130". Кранів було 6-7, зокрема крани "Фаун", "Білорус", "КрАЗ" та інші. Два екскаватори "Атеки", три великі бульдозери. Екскаватори "Юмз", "МТЗ-80". Дорогу і ліс прочищали технікою із Сваляви з Воловецького району.
Та що там машини! Для будинку використовували мармурову плитку, 1 кв. м якої коштує 185 євро. Крім того, використали плитку зеленуватого відтінку, ціна якої становила понад 300 євро за квадратний метр. Її робили під Києвом з плиткового каменю, завезеного з Афганістану.
Роботи з вентиляції і апаратура потягли на 1,5 млн. доларів, які отримала фірма "Філін".
Для будинку закупили джакузі з пультом керування. Всі вони зроблені за спецзамовленням і доставлені з Києва.
Для будинку на замовлення закупили унікальну люстру, яка зараз встановлена у найбільшій кімнаті. Ця кована з заліза італійська люстра ручної роботи має вагу десь 320-330 кг. Збоку вона вся аж виблискує. Зроблена на замовлення і є єдиною в Європі.
Крім цієї люстри, в будинку є інші, по 1000, 100 і 80 євро. Цих люстр і світильників у маєток привезли три фури. Це все добро до того, як його доправили в будинок, зберігали в Ужгороді на базі СБУ на вулиці Промисловій, 3, як і все інше обладнання маєтку.
Меблі також якісні. Їх привезли чотири фури з дніпропетровськими номерами.
Контролював усе будівництво від "Львівської залізниці" головний інженер Кисельов, а головним інженером будівництва був Теодор Гулій.
Охорона
Охорона будівництва спершу була ніяка. На початку будову охороняли самі робітники. Потім вже з'явилось повно міліції з Мукачевого і Ужгорода: позавідомча охорона Державної служби охорони, але їх можна назвати алкашами.
От як вкрали на будові 3 кв. м плитки, то почали приганяти офіцерів міліції, яких стали перевіряти вдень і вночі. Тепер чергували по двоє міліціонерів з позавідомчої охорони і один офіцер-міліціонер. Так вони чергували по 3-4 дні нарядами. А вже з 15 грудня на будові почали чергувати по три міліціонери з офіцером-міліціонером. Тоді ж міліцією з Ужгорода було укладено договір про охорону маєтку на 10 років. Вони чергували тільки на вході. Хоча навіть це не допомогло. Під час будівництва в Медведчука вкрали "КамАЗ" справжньої колотої бруківки. І та ж міліція охороняла цю крадіжку.
От охорона всередині – це серйозніше. Тут есбеушники. Вперше вони з'явились на будові, коли встановлювали спеціальне обладнання. Тоді працівники СБУ з Києва встановили відеокамери і здійснювали контроль. Охорона ходила, вдягнута, як робітники, з жетонами СБУ. Вона відбирала фотоапарати і відеокамери як у робітників, так і в журналістів, які намагалися сфотографувати маєток, засвічувала плівки.
Вся охорона озброєна і розмовляє російською.
Огорожа оснащена датчиками тепла, які відчувають температуру людей на відстані 5-10 метрів. На в'їзді в маєток – ковані ворота з автоматичним відкриттям, які контролюються пультом керування.
Будівельники
Будівельників було багато. З одного лише "Світанку" приблизно 150 осіб, з "Гаранта" людей з 50, а з "Телеарму" – п'ятеро. З "Філіна" було приблизно 15 осіб. Про інших годі й казати.
Хтось із простих будівельників жив у школі, хтось в лісництві, а хтось – по хатах в людей. Жили в жахливих умовах – ні помитись, ні попрати, як бомжі. В селі була лише одна баня – на базі відпочинку "Форель". Але вже в грудні керівник бази заборонив нею користуватись. Працівників возили на будову "Ікарусами", ЛАЗами, а також автосанями, автомобілями-кунгами. Платили за роботу до 1000 грн. До того ж, робітникам платили окремо, а керівникам – окремо. Робота була без вихідних і свят. Не хочеш робити – додому із кількома гривнями.
Керівникам готували їжу окремо, на відміну від простих робітників. Жили вони також окремо – в готелі "Підполоззя" разом із поляками. Нижче начальство, що було між робітниками, було нормальним.
Найбільш агресивним був Теодор Гулій, який постійно на всіх кричав.
Під кінець будівництва з фірми "Світанок" понаганяли керівників. Часто вони нічого не знали, навіть креслень, і ставили "тупі" запитання, з одним завданням – придертись, щоб не дати робітникам зарплати.
Життя-буття селян
Коли починали будівництво, то людям в селі казали, що буде газ. Його провели, але не всім – до амбулаторії, до школи, до житлового п'ятиповерхового будинку і до будинків ветеранів залізниці. Решті ж сказали, щоб платили по 3 тис. грн. за підведення газу. Те саме сказали і про телефон. Відшкодовувати кошти за городи, забрані під будову, ніхто не хотів. Навіть більше – в селі перерили дорогу, і то так, що на подвір'я не ввійдеш. Ті ж місцеві, що працювали на фірму "Світанок", отримували в день по 30 грн.
Мати інваліда, що не встає близько 20 років, Максименко Емма Олексіївна звернулась за допомогою, бо в неї стара хата, але ніхто навіть не звернув уваги.
Єдине, що зробили – організували концерт і футбольний матч для селян. Однак землі під маєток забрали в селян без компенсації.
Лісничий Жденіївського лісництва виділив для маєтку ділянку 40 гектарів, хоча спершу говорили про 3-4 гектари, а потім про 10. Весь цей ліс обгородили.
Хатинка зсередини
Хатинка двоповерхова, якщо не брати до уваги підвальний поверх. В ній тринадцять кімнат, 65-70 різних телефонів, зокрема внутрішні та урядові, і сім джакузі. А ще два ліфти – один вантажний, а другий для прислуги. В усіх кімнатах проведено телевізійний кабель, в кожній з них є телевізор. Туалетів чотири у підвалі і чотири на першому поверсі. Разом з ними є ванни і умивальники.
У підвальному приміщенні є кімната садівника, кімната відпочинку для прислуги, масажний кабінет, ліфт, пральня, кухня, бойлерна і щитові. Там же є два гаражі, дві кімнати для спецохорони, де знаходиться пульт управління відеокамерами, і вентиляційна кімната, в якій є вентиляційне обладнання. Там же є й обладнання для очищення води. Туалети в підвалі є для кожної служби, і то великі. Правда, є і один маленький та вузенький туалет.
В бойлерній стоять котли для опалення "Вісманн". Від відімкнень світла захищає дизель-генератор "Катерпілер" з комп'ютерним керуванням на 240-280 кВт. Кімната відпочинку для прислуги і ванна з туалетом обладнані за євростандартами.
На першому поверсі є бібліотека і читальня. У великій залі – домашній кінотеатр 2 на 2 метри. В басейні – чотири кабельні виходи для телевізора.
На другому поверсі містяться спальні. Є по дві кімнати відпочинку (спальні) з одного боку коридору та з іншого. І в дитячих кімнатах, і в кімнатах для дорослих є джакузі.
Весь будинок між вікнами та проміж дахом та вікнами обведений шлангами, які світяться. Так само шлангами освітлена шашлична в кінці будинку.
Підлога біля входу в будинок утеплюється пластмасовими спіральними трубками, що лежать під плиткою. Якось так і навколо басейна. Трубки коло басейна лежать в бетоні.
Оксана Марченко
Дружина Віктора Медведчука Оксана Марченко вперше прибула на будівництво у вересні. З того часу вона бувала на будові по два рази на тиждень. Лазила драбинами, показувала, що, де і як має бути. Вона ж дивилась, як заливали фундамент. Обходила будинок, шашличну і оглядовий майданчик. Її всі боялись, як вогню. Завжди, коли вона приїжджала, в лісі смажили шашлики.
На будову вона приїжджала на "Мерседесі" сірого кольору з державним номером 076. Часто з нею був голова Львівської ДПА Сергій Медведчук. Він завжди прибував з Різаком і ще з кимось. Губернатор Різак приїжджав за Марченко на джипі. А одного разу прибув на будову на вертольоті. Потім приїжджав у машині з тим самим номером 076.
Коли перед Новим роком Медведчук запитав у дружини, "чи будемо святкувати Новий рік тут", то вона відповіла, що не хоче у Новорічну ніч дихати лаками. Як казали, Марченко сказала чоловіку, що маєток – це не дача, це "хатинка", "хижа на курячих лапках". Хоча вартість її втричі перевищує вартість президентської резиденції в Гуті. Вона складає орієнтовно 200-300 мільйонів гривень з усіма роботами.
Хатинка №2
Як стверджують джерела "Поступу", ще одна хатинка, пов'язана з ФК "Динамо", будується в Людовиківці на Франківщині. Маршрут: шосе Долина – Вигода – Шевченкове – закарпатська траса – Людвиківка. Людовиківка – перше село на цій дорозі. Будівництво – зліва від дороги, в лісі на місці колишньої бази. Цю дачу будує Калуський нафтохімічний концерн. Робітників возять з Долини автобусами. Поблизу цієї "хатинки" нібито бачили Пінчука.
Читайте також:
Дача Медведчука на базі "Динамо"
