Свято чужого життя
Понеділок, 26 січня 2004, 10:17
У Києві на Лісовому масиві є вулиця Пожарського, де на одному з житлових будинків тепер можна встановити табличку: "Тут у 1980-х роках жив, наймаючи квартиру, студент факультету міжнародних відносин, пізніше президент Грузії Михайло Саакашвілі".
За кілька місяців історія Михайла Саакашвілі стала "українською мрією". Не тільки через київський період його життя. Занадто сильні аналогії між сучасною Україною й Грузією.
Для одних життя Саакашвілі – ілюстрація того, як треба вміти домагатися мети в житті. Інші ставлять його в приклад українській опозиції, що четвертий рік поспіль бореться з Кучмою – з відомим результатом.
Для когось життя Саакашвілі – це просто історія життя чоловіка, що народився у Тбілісі, навчався в Києві, Страсбурзі, Флоренції, Гаазі, Нью-Йорку, одружився з голландкою і став президентом, що повалив Шеварднадзе.
У неділю Саакашвілі офіційно зайняв посаду президента Грузії. Його інаугурація на площі перед парламентом у Тбілісі закінчилася дощем із червоних пелюсток. Це грузинські військові вертольоти, що пролітали над центром міста під час параду, поставили крапку в "революції троянд".
Новий президент Грузії явно полюбляє екстравагантні вчинки. Ще одною несподіванкою інаугурації стало підняття Саакашвілі прапора Європейського союзу перед грузинським парламентом. Іноземні журналісти глузували, косо поглядаючи на злиденний народ і занедбану столицю: "Грузія вже в ЄС?"
Цей крок Саакашвілі можна було б пояснити тим, що крім прапора ЄС синє полотнище з 12 зірками є прапором і іншої організації – Ради Європи. А туди Грузія, як і Україна, входить. Однак ця версія не виправдалася – під час підняття прапора грала "Ода до радості" Бетховена – гімн Євросоюзу.
Як пізніше пояснив у виступі Саакашвілі, ніяких двозначностей бути не повинно – піднімався прапор не Ради Європи, а саме ЄС. "Це зроблено не випадково, прапор Євросоюзу – це і наш прапор, прапор Грузії. Ми повинні повернути своє місце в європейській цивілізації як єдина нація".
"Грузія повинна стати країною міжнародної відповідальності як гідний член європейського співтовариства. Як країна, що, незалежно від геополітичного положення, буде мати гарні відносини з усіма своїми сусідами". Чи можна це вважати заявкою на одержання членства в ЄС – не зараз, так хоч через півстоліття – Саакашвілі не уточнив.
Американський друг
Якщо західних європейців ще доведеться переконувати, чому Грузія потрібна Європі, то США вже на стороні Саакашвілі. Головний гість його інаугурації – держсекретар Сполучених Штатів Колін Пауелл.
Під час церемонії по праву руку від Саакашвілі найближче стояла його дружина – голландка Сандра. По ліву – Пауелл. А протягом дня, здавалося, метою держсекретаря США було якнайчастіше показатися в компанії з новим президентом Грузії. При цьому Саакашвілі-Пауелл змагалися, хто частіше посміхнеться один одному.
Було ще кілька моментів, де проявився американізм Саакашвілі. Наприклад, у тому, як він приймав парад. У постсовку заведено, що верховні головнокомандувачі спокійно собі стоять, коли повз них проходять війська. Саакашвілі ж віддавав честь, прикладаючи руку до непокритої голови. Саме так роблять у США, а в СРСР це вважалося неймовірною дурістю.
Близькість Саакашвілі американських ідеалів читалася у фразі: "Грузія – країна рівних можливостей, де люди здійснюють свої мрії. Раніш люди чули голос уряду, а тепер влада буде чути людей".
Після інаугурації Саакашвілі виступив із програмною промовою і подякував США "за позицію у важку хвилину".
"Я був сильно вражений президентом Саакашвілі і його урядом. Я зачарований рішучим запалом, з яким вони борються з корупцією і намагаються почати реформи. Президент Буш з нетерпінням чекає зустрічі з Михайлом Саакашвілі", – сказав у відповідь Пауелл після інаугурації.
Інший фактор у грузинській політиці – Росію – на церемонії представляв міністр закордонних справ Іванов. Саме після його миротворчих зусиль Шеварднадзе подав у відставку, однак Москва усе ще не виробила лінію поводження з новим президентом.
Російському дипломатові була присвячена фраза Саакашвілі: "Нам не потрібна Росія як ворог. Нам потрібна Росія як друг, як сильний союзник. Сьогодні я хочу простягнути Росії руку дружби від імені грузинського народу. І я хочу, щоб ця дружба розвивалася й утверджувалася".
Крім реалізації геополітичних планів, Грузія чекає від Саакашвілі вирішення економічних проблем. Сьогодні столиця Тбілісі виглядає як Київ років десять тому.
Правий був колись Кучма – одного разу він хвалився на своїй прес-конференції, що Шеварднадзе, який їхав з Борисполя в Київ, усе нахвалював українському президентові краєвид у вікні машини: йому дуже сподобалися... нові будинки в спальних районах Позняки, Харківський...
Краєвид по дорозі з грузинського аеропорту пригнічує. Там теж спальний район, однак будинки не бачили ремонту з часів "єдиного й неподільного". У центрі Тбілісі дороги – як в українському райцентрі, а будинки зустрічаються і напівзруйновані, і просто руїни. При цьому контрасти ще сильніші, ніж у Києві – у Тбілісі є п'ятизіркові готелі світових мереж "Маріотт" і "Шератон".
Вирішити економічні проблеми Саакашвілі збирається боротьбою з корупцією. "Кожен корупціонер – ворог нації", – заявив він під час інаугурації.
Ще одна мета – відновлення єдності країни. Для цього в день присяги він проїхав півкраїни, прийнявши військовий парад у Батумі, центрі Аджарської автономії, а потім – парад військово-морських сил у Поті. За кілька днів до інаугурації над мерією Батумі був піднятий новий грузинський прапор – п'ять червоних хрестів на білому полотні – із яким Саакашвілі скидав Шеварднадзе. А очолює це місто син лідера Аджарії Гіоргі Абашидзе.
Саакашвілі – романтик, який не розуміє виправдання проблем, що використовувалися минулими лідерами. І тому, як декому здається, балансує на грані авантюризму. Від початку його приходу до влади говорять про загрозу його життю. За чутками, Саакашвілі ходить у бронежилеті. Він навіть одяг його під пальто під час інаугурації.
"Міша зробив "берізку" і пообіцяв стати президентом…"
Україну Саакашвілі вважає майбутньою регіональною наддержавою. У статусі президента він збирався відвідати Київ ледь не в першу чергу. За словами посла Грузії Катамадзе, "Леонід Данилович збирався запросити нашого лідера, однак терміни поки не визначені". Тим часом, у понеділок Саакашвілі їде в Брюссель і Страсбург, потім він їде в Москву.
Офіційну Україну на інаугурації представляв міністр закордонних справ Грищенко, що у Тбілісі повинен був зустрітися з новим керівництвом країни, а також з держсекретарем Пауеллом.
Крім того, у Тбілісі приїхало близько 20 депутатів із "Нашої України". Це візит-відповідь – відразу після перемоги над Шеварднадзе Саакашвілі приїхав у Київ і зустрічався тільки з українськими опозиціонерами.
Висновок про експорт революції напрошувався сам собою. І хоча і Ющенко, і Саакашвілі називають це примітивним мисленням, не менше половини членів "Нашої України" повністю серйозно говорять, що готові йти шляхом закавказьких партнерів. Більш того, деякі мріяли б опинитися на їхньому місці.
Ющенко в Тбілісі має зустрітися з усіма лідерами нової Грузії – із спікером парламенту Ніно Бурджанадзе і держміністром Зурабом Жванією, крім Саакашвілі. Лідера "Нашої України" помітили в грузинській пресі. Навіть продавець газет у кіоску переказував, що "приїхав цей самий батоно (шановний - груз.)... Ющенко – лідер опозиції України, з РУХу...".
Познайомилися Ющенко і Саакашвілі на саміті правих партій колишнього СРСР у Санкт-Петербурзі в грудні 2002. Крім того, політкоординатор блоку Петро Порошенко разом із Саакашвілі навчалися на факультеті міжнародних відносин Київського університету – щоправда, на різних курсах. Давно дружить із новим грузинським президентом заступник керівника штабу "Нашої України" Давид Жванія.
Жванія навіть допомагав Саакашвілі під час останніх виборів. За його словами, допомога була незначна і скоріше виражалася не в грошах, а в людях. А минулої неділі Жванія допомагав Ющенку – він перекладав йому інаугураційну промову Саакашвілі.
Крім Ющенка й соратників, на інаугурації Саакашвілі була помічена ще одна група веселих українців. Це однокурсники нового президента Грузії, серед яких більш-менш відомим можна вважати нардепа Василя Горбаля ("Регіони України").
"Саакашвілі закінчив міжнародне право в 1991. Ми хоч не всі були на одному факультеті, але Мішу знаємо добре. Нас тоді на всьому курсі міжнародних відносин було 30 чоловік з СРСР. Інші – африканці, азіати, латиноамериканці", – розповів Горбаль.
А першим довідатися про те, що Саакашвілі збирається стати президентом, довелось Андрієві Задорожньому:
"Липень 1988, Гурзуф. Я повернувся з армії, Міша повернувся. Відпочивали, дівчат не було. Ми випили пляшку вина, Міша став робити берізку [гімнастична вправа – стійка на лопатках], співав "Вояж-вояж" і сказав, що буде президентом".
Правда, залишилося не з'ясованим, президентом чого збирався стати Саакашвілі в 1988 році.
За кілька місяців історія Михайла Саакашвілі стала "українською мрією". Не тільки через київський період його життя. Занадто сильні аналогії між сучасною Україною й Грузією.
Для одних життя Саакашвілі – ілюстрація того, як треба вміти домагатися мети в житті. Інші ставлять його в приклад українській опозиції, що четвертий рік поспіль бореться з Кучмою – з відомим результатом.
Для когось життя Саакашвілі – це просто історія життя чоловіка, що народився у Тбілісі, навчався в Києві, Страсбурзі, Флоренції, Гаазі, Нью-Йорку, одружився з голландкою і став президентом, що повалив Шеварднадзе.
У неділю Саакашвілі офіційно зайняв посаду президента Грузії. Його інаугурація на площі перед парламентом у Тбілісі закінчилася дощем із червоних пелюсток. Це грузинські військові вертольоти, що пролітали над центром міста під час параду, поставили крапку в "революції троянд".
Новий президент Грузії явно полюбляє екстравагантні вчинки. Ще одною несподіванкою інаугурації стало підняття Саакашвілі прапора Європейського союзу перед грузинським парламентом. Іноземні журналісти глузували, косо поглядаючи на злиденний народ і занедбану столицю: "Грузія вже в ЄС?"
Цей крок Саакашвілі можна було б пояснити тим, що крім прапора ЄС синє полотнище з 12 зірками є прапором і іншої організації – Ради Європи. А туди Грузія, як і Україна, входить. Однак ця версія не виправдалася – під час підняття прапора грала "Ода до радості" Бетховена – гімн Євросоюзу.
Як пізніше пояснив у виступі Саакашвілі, ніяких двозначностей бути не повинно – піднімався прапор не Ради Європи, а саме ЄС. "Це зроблено не випадково, прапор Євросоюзу – це і наш прапор, прапор Грузії. Ми повинні повернути своє місце в європейській цивілізації як єдина нація".
"Грузія повинна стати країною міжнародної відповідальності як гідний член європейського співтовариства. Як країна, що, незалежно від геополітичного положення, буде мати гарні відносини з усіма своїми сусідами". Чи можна це вважати заявкою на одержання членства в ЄС – не зараз, так хоч через півстоліття – Саакашвілі не уточнив.
Американський друг
Якщо західних європейців ще доведеться переконувати, чому Грузія потрібна Європі, то США вже на стороні Саакашвілі. Головний гість його інаугурації – держсекретар Сполучених Штатів Колін Пауелл.
 Дружина Саакашвілі з сином Едвардом |
Було ще кілька моментів, де проявився американізм Саакашвілі. Наприклад, у тому, як він приймав парад. У постсовку заведено, що верховні головнокомандувачі спокійно собі стоять, коли повз них проходять війська. Саакашвілі ж віддавав честь, прикладаючи руку до непокритої голови. Саме так роблять у США, а в СРСР це вважалося неймовірною дурістю.
Близькість Саакашвілі американських ідеалів читалася у фразі: "Грузія – країна рівних можливостей, де люди здійснюють свої мрії. Раніш люди чули голос уряду, а тепер влада буде чути людей".
Після інаугурації Саакашвілі виступив із програмною промовою і подякував США "за позицію у важку хвилину".
"Я був сильно вражений президентом Саакашвілі і його урядом. Я зачарований рішучим запалом, з яким вони борються з корупцією і намагаються почати реформи. Президент Буш з нетерпінням чекає зустрічі з Михайлом Саакашвілі", – сказав у відповідь Пауелл після інаугурації.
Інший фактор у грузинській політиці – Росію – на церемонії представляв міністр закордонних справ Іванов. Саме після його миротворчих зусиль Шеварднадзе подав у відставку, однак Москва усе ще не виробила лінію поводження з новим президентом.
Російському дипломатові була присвячена фраза Саакашвілі: "Нам не потрібна Росія як ворог. Нам потрібна Росія як друг, як сильний союзник. Сьогодні я хочу простягнути Росії руку дружби від імені грузинського народу. І я хочу, щоб ця дружба розвивалася й утверджувалася".
 Тбілісі |
Правий був колись Кучма – одного разу він хвалився на своїй прес-конференції, що Шеварднадзе, який їхав з Борисполя в Київ, усе нахвалював українському президентові краєвид у вікні машини: йому дуже сподобалися... нові будинки в спальних районах Позняки, Харківський...
Краєвид по дорозі з грузинського аеропорту пригнічує. Там теж спальний район, однак будинки не бачили ремонту з часів "єдиного й неподільного". У центрі Тбілісі дороги – як в українському райцентрі, а будинки зустрічаються і напівзруйновані, і просто руїни. При цьому контрасти ще сильніші, ніж у Києві – у Тбілісі є п'ятизіркові готелі світових мереж "Маріотт" і "Шератон".
Вирішити економічні проблеми Саакашвілі збирається боротьбою з корупцією. "Кожен корупціонер – ворог нації", – заявив він під час інаугурації.
Ще одна мета – відновлення єдності країни. Для цього в день присяги він проїхав півкраїни, прийнявши військовий парад у Батумі, центрі Аджарської автономії, а потім – парад військово-морських сил у Поті. За кілька днів до інаугурації над мерією Батумі був піднятий новий грузинський прапор – п'ять червоних хрестів на білому полотні – із яким Саакашвілі скидав Шеварднадзе. А очолює це місто син лідера Аджарії Гіоргі Абашидзе.
Саакашвілі – романтик, який не розуміє виправдання проблем, що використовувалися минулими лідерами. І тому, як декому здається, балансує на грані авантюризму. Від початку його приходу до влади говорять про загрозу його життю. За чутками, Саакашвілі ходить у бронежилеті. Він навіть одяг його під пальто під час інаугурації.
"Міша зробив "берізку" і пообіцяв стати президентом…"
Україну Саакашвілі вважає майбутньою регіональною наддержавою. У статусі президента він збирався відвідати Київ ледь не в першу чергу. За словами посла Грузії Катамадзе, "Леонід Данилович збирався запросити нашого лідера, однак терміни поки не визначені". Тим часом, у понеділок Саакашвілі їде в Брюссель і Страсбург, потім він їде в Москву.
Офіційну Україну на інаугурації представляв міністр закордонних справ Грищенко, що у Тбілісі повинен був зустрітися з новим керівництвом країни, а також з держсекретарем Пауеллом.
 Наша Україна на інавгурації. Фото Анатолія Медзика |
Висновок про експорт революції напрошувався сам собою. І хоча і Ющенко, і Саакашвілі називають це примітивним мисленням, не менше половини членів "Нашої України" повністю серйозно говорять, що готові йти шляхом закавказьких партнерів. Більш того, деякі мріяли б опинитися на їхньому місці.
Ющенко в Тбілісі має зустрітися з усіма лідерами нової Грузії – із спікером парламенту Ніно Бурджанадзе і держміністром Зурабом Жванією, крім Саакашвілі. Лідера "Нашої України" помітили в грузинській пресі. Навіть продавець газет у кіоску переказував, що "приїхав цей самий батоно (шановний - груз.)... Ющенко – лідер опозиції України, з РУХу...".
Познайомилися Ющенко і Саакашвілі на саміті правих партій колишнього СРСР у Санкт-Петербурзі в грудні 2002. Крім того, політкоординатор блоку Петро Порошенко разом із Саакашвілі навчалися на факультеті міжнародних відносин Київського університету – щоправда, на різних курсах. Давно дружить із новим грузинським президентом заступник керівника штабу "Нашої України" Давид Жванія.
Жванія навіть допомагав Саакашвілі під час останніх виборів. За його словами, допомога була незначна і скоріше виражалася не в грошах, а в людях. А минулої неділі Жванія допомагав Ющенку – він перекладав йому інаугураційну промову Саакашвілі.
 Друзі. Зліва - Василь Горбаль. Справа - Андрій Задорожній. Фото Анатолія Медзика |
"Саакашвілі закінчив міжнародне право в 1991. Ми хоч не всі були на одному факультеті, але Мішу знаємо добре. Нас тоді на всьому курсі міжнародних відносин було 30 чоловік з СРСР. Інші – африканці, азіати, латиноамериканці", – розповів Горбаль.
А першим довідатися про те, що Саакашвілі збирається стати президентом, довелось Андрієві Задорожньому:
"Липень 1988, Гурзуф. Я повернувся з армії, Міша повернувся. Відпочивали, дівчат не було. Ми випили пляшку вина, Міша став робити берізку [гімнастична вправа – стійка на лопатках], співав "Вояж-вояж" і сказав, що буде президентом".
Правда, залишилося не з'ясованим, президентом чого збирався стати Саакашвілі в 1988 році.
