Сергій Тігіпко. Історія Малоросії. Короткий курс
Середа, 21 січня 2004, 16:20
Можна вважати, що Україна цілком скромно "відсвяткувала" 350-річчя необачного вчинку Богдана Михайловича. Якщо, звичайно, Володимир Володимирович не запросить Леоніда Даниловича наступної суботи прогулятися до Переяслава та влаштувати там урочисте закриття 350-го року Росії в Україні. Було б доречно, якби в розпал президентської передвиборчої кампанії В.В.П. використав такий потужний інформаційно-історичний привід.
В самій же Україні у відзначенні переяславських роковин найпомітніший слід – в буквальному розумінні цього слова – залишив голова Нацбанку Сергій Тігіпко. Під його проводом НБУ випустив ювілейну монету "350-річчя Переяславської козацької Ради".
Входження "України в склад Росії на правах політичної автономії", стверджується на сайті НБУ, "мало прогресивне значення для економічного, політичного та культурного розвитку українського народу".
Звичайно, в комсомолі молодому Серьожі Тігіпку Грушевського не викладали, зате постанова ЦК КПРС про 300-річчя возз’єднання України з Росією містилася в курсі компартійної історії.
І все ж виникає питання, для чого Тігіпко влаштував політичну демонстрацію на честь Переяславської Ради? Для того, щоб виконати указ Кучми про відзначення ювілею? А чи й задля того, щоб зробити приємне високопоставленому російському візитерові?
От тепер можна прийти на закриття ще одного року Росії в Україні та позолотити Путіну ручку москвофільською монеткою. Що подумає Путін? Правильно: "Хороший хлопець цей Сергій. Такому й Україну можна довірити". А власнику товарного бренду "Тігіпко" за те, що добре підкував свого протеже – збільшити квоту на експорт труб до Росії.
Безумовно, Кремлю подобаються українські політики з автономістськими прагненнями. Малоросія на правах Татарстану – блакитна мрія не тільки Глазьєва, Рогозіна чи Жириновського.
Цікаво, що 10-гривнева монета до 350-річчя Переяслава – явно в пику Іванові Мазепі, що прикрашає 10-гривневу купюру. Оскільки НБУ має намір продовжувати "велику серію пам’ятних монет "Герої козацької доби", пропоную обов’язково відзначити 300-річчя поразки цього "зграйці" під Полтавою. Врешті-решт, він був проти "прогресивної автономії", яка так до вподоби НБУ.
Нещасний Мазепа, очевидно, чортяче чимось завинив перед президентом та його соратниками. В новорічну ніч, мандруючи пантеоном національних героїв, Кучма чомусь обійшов увагою Мазепу, хоча ще минулого року в своїй книзі "Україна – не Росія" дав досить приязну оцінку гетьману.
Зрозуміло, що Мазепу до промови не вписали контрольовані СДПУ(О) президентські спічрайтери - й марно, бо їхній Кравчук за шкалою цінностей тих, кому не подобається Мазепа, не менший зрадник, ніж Іван Степанович.
Повернімося, однак, до монетного двору. Ось іще гідні чеканки кандидатури. Митрополит Гедеон Четвертинський, шахрайство якого стало однією з причин незаконного переходу УПЦ із-під Константинополя під Москву.
Іскра та Кочубей, які вчасно викрили Мазепу та написали так несправедливо оцінені доноси в Петербург. Старшина Іван Ніс, який прислужився Меншикову в батуринській різанині. Полковник Гнат Галаган, який допоміг царському війську зруйнувати Січ. Хіба мало українська земля дала "героїв", гідних увічнення на монетах НБУ?
***
У цьому питанні, до речі, Сергію Леонідовичу варто було б порадитись бодай з Анатолієм Толстоуховим, міністром Кабінету міністрів, який незаконно суміщає цю посаду з депутатською діяльністю.
Толстоухов накинувся із критикою на "квазіпіклувальників вітчизняної історії", які розгорнули "лихоманно-істеричну полеміку". Зовсім другорядне питання, чи то глава урядового апарату осмілів й поніс таке на президента, чи просто не знає, що розгорнути полеміку наказав сам Кучма (це означає, що міністри до того вже знахабніли, що не читають указів глави держави).
Головне ж, особливо для психологів, полягає в тому, що ніщо не може утримати пана Толстоухова від в цілому прогресивної оцінки Ради. Жоден з ним же визнаних фактів: "імперська сваволя", "розгром Січі", "покріпачення вільних хліборобів", голодомор, "знищення цвіту нації". Зате "спільні творчість та труд вивели на космічну орбіту дослідницькі станції".
***
Отже, поки історики, в тому числі й Толстоухов, ведуть "лихоманно-істеричну полеміку", в НБУ під дискусією вже підвели риску. Банкіри історію знають краще й свої висновки карбують у металі.
Важко судити, наскільки сам Тігіпко причетний до ідеї випустити монету, але він несе повну політичну відповідальність за малоросійсько-креольску акцію НБУ. Це факт.
В самій же Україні у відзначенні переяславських роковин найпомітніший слід – в буквальному розумінні цього слова – залишив голова Нацбанку Сергій Тігіпко. Під його проводом НБУ випустив ювілейну монету "350-річчя Переяславської козацької Ради".
Входження "України в склад Росії на правах політичної автономії", стверджується на сайті НБУ, "мало прогресивне значення для економічного, політичного та культурного розвитку українського народу".
Звичайно, в комсомолі молодому Серьожі Тігіпку Грушевського не викладали, зате постанова ЦК КПРС про 300-річчя возз’єднання України з Росією містилася в курсі компартійної історії.
І все ж виникає питання, для чого Тігіпко влаштував політичну демонстрацію на честь Переяславської Ради? Для того, щоб виконати указ Кучми про відзначення ювілею? А чи й задля того, щоб зробити приємне високопоставленому російському візитерові?
От тепер можна прийти на закриття ще одного року Росії в Україні та позолотити Путіну ручку москвофільською монеткою. Що подумає Путін? Правильно: "Хороший хлопець цей Сергій. Такому й Україну можна довірити". А власнику товарного бренду "Тігіпко" за те, що добре підкував свого протеже – збільшити квоту на експорт труб до Росії.
Безумовно, Кремлю подобаються українські політики з автономістськими прагненнями. Малоросія на правах Татарстану – блакитна мрія не тільки Глазьєва, Рогозіна чи Жириновського.
Цікаво, що 10-гривнева монета до 350-річчя Переяслава – явно в пику Іванові Мазепі, що прикрашає 10-гривневу купюру. Оскільки НБУ має намір продовжувати "велику серію пам’ятних монет "Герої козацької доби", пропоную обов’язково відзначити 300-річчя поразки цього "зграйці" під Полтавою. Врешті-решт, він був проти "прогресивної автономії", яка так до вподоби НБУ.
Нещасний Мазепа, очевидно, чортяче чимось завинив перед президентом та його соратниками. В новорічну ніч, мандруючи пантеоном національних героїв, Кучма чомусь обійшов увагою Мазепу, хоча ще минулого року в своїй книзі "Україна – не Росія" дав досить приязну оцінку гетьману.
Зрозуміло, що Мазепу до промови не вписали контрольовані СДПУ(О) президентські спічрайтери - й марно, бо їхній Кравчук за шкалою цінностей тих, кому не подобається Мазепа, не менший зрадник, ніж Іван Степанович.
Повернімося, однак, до монетного двору. Ось іще гідні чеканки кандидатури. Митрополит Гедеон Четвертинський, шахрайство якого стало однією з причин незаконного переходу УПЦ із-під Константинополя під Москву.
Іскра та Кочубей, які вчасно викрили Мазепу та написали так несправедливо оцінені доноси в Петербург. Старшина Іван Ніс, який прислужився Меншикову в батуринській різанині. Полковник Гнат Галаган, який допоміг царському війську зруйнувати Січ. Хіба мало українська земля дала "героїв", гідних увічнення на монетах НБУ?
***
У цьому питанні, до речі, Сергію Леонідовичу варто було б порадитись бодай з Анатолієм Толстоуховим, міністром Кабінету міністрів, який незаконно суміщає цю посаду з депутатською діяльністю.
Толстоухов накинувся із критикою на "квазіпіклувальників вітчизняної історії", які розгорнули "лихоманно-істеричну полеміку". Зовсім другорядне питання, чи то глава урядового апарату осмілів й поніс таке на президента, чи просто не знає, що розгорнути полеміку наказав сам Кучма (це означає, що міністри до того вже знахабніли, що не читають указів глави держави).
Головне ж, особливо для психологів, полягає в тому, що ніщо не може утримати пана Толстоухова від в цілому прогресивної оцінки Ради. Жоден з ним же визнаних фактів: "імперська сваволя", "розгром Січі", "покріпачення вільних хліборобів", голодомор, "знищення цвіту нації". Зате "спільні творчість та труд вивели на космічну орбіту дослідницькі станції".
***
Отже, поки історики, в тому числі й Толстоухов, ведуть "лихоманно-істеричну полеміку", в НБУ під дискусією вже підвели риску. Банкіри історію знають краще й свої висновки карбують у металі.
Важко судити, наскільки сам Тігіпко причетний до ідеї випустити монету, але він несе повну політичну відповідальність за малоросійсько-креольску акцію НБУ. Це факт.
