Російські націоналісти приїхали до Вітренко. Але зустрінуться також з Ющенком
Понеділок, 19 січня 2004, 12:38
Наталія Вітренко їздить "по городам і весям". Збирає мітинги, супроводжувані молебнями та концертами, таскає за собою обвішаного значками "козацького батька" Гузія, який черговий раз присягає Росії. Останній є такою ж частиною антуражу дійства, як і ансамбль пісні й танцю.
Привід усієї цієї активності – 350-річчя Переяславської ради. А паралельний ефект – "промоушн" лідера ПСПУ. Такий собі "політтур" країною – потенційних виборців побачити, про себе нагадати.
У суботу ПСПУ разом з Союзом православних братств України та Лівобережним козацтвом Гузія святкували ювілей у Києві. Був і хресних хід, і мітинг, і концерт. Особливої урочистості акції надавала стрільба з козацьких гармат під стінами Святої Софії. Аж земля здригалася й вуха закладало. Софія вистояла.
Тремти, Україно!
Про можливість балотування на довиборах до Верховної Ради чи про участь в президентських перегонах Наталія Вітренко говорила на прес-конференції вкрай неохоче, посилаючись на невідповідність питання темі cуботніх заходів.
Сказала тільки, що "боролась за врятування України від олігархів і американців", і "думає продовжувати боротьбу". А "в яких формах – час покаже".
Можна припустити, що сама тема ця не дуже приємна для Наталії Михайлівни.
Бо після того, як блок її імені зазнав поразки на парламентських виборах 2002 року, екс-депутат двох попередніх скликань Вітренко тричі випробовувала удачу на довиборах. І тричі – безрезультатно.
Головна прогресивна соціалістка та в минулому соратниця Олександра Мороза не пройшла до парламенту на повторних виборах у липні 2002 на Черкащині, на проміжних виборах у грудні 2002 в Запорізькій області, а у червні 2003, коли проводилися довибори на Чернігівщині, її кандидатуру зняли за день до голосування. (До речі, у всіх трьох випадках в графі про рід занять у претендентки на мандат значилося "тимчасово не працює").
У першому випадку депутатом став есдек Нестор Шуфрич (один другої вартий!), у другому – олігарх Василь Хмельницький, а на останніх довиборах переміг банкір Олександр Ярославський.
Вибори – не Олімпійські ігри, в яких, як відомо, головне – не перемога, а участь. То ж ще пару таких електоральних "забігів" – і ярлик "вічної претендентки" готовий.
Втім, коли журналісти повторили запитання про довибори знову (чим помітно "дістали" жінку-політика), Вітренко "здалася": "Напишіть, що буду балотуватися, нехай радіють".
Адресувалося це, вочевидь, усім недоброзичливцям та майбутнім суперникам.
Зате зоряний час ПСПУ точно прийде на парламентських виборах 2006 року. Принаймні, у цьому впевнений депутат російської Державної Думи, лідер Партії національного відродження "Народна воля" Сергій Бабурін.
"На виборах 1999 року наша партія також не подолала 5%-ий бар'єр", – зауважив російський гість, і додав:
"Ми не щезли, ми зміцніли, і сьогодні у нас чотири десятки депутатів в парламенті – блок "Родіна". Я впевнений, що на наступних виборах партія Вітренко замінить багатьох тимчасово присутніх там [у парламенті – "УП"] політиків".
Залишається додати, що сам націонал-патріотичний блок "Родіна", котрий став сенсацією останніх виборів у Державну Думу Росії, замінив там СПС та партію "Яблоко".
Але не виключено, що Вітренко можна буде побачити "на барикадах" і в ближчій перспективі, ще до президентських виборів-2004. За прогнозом лідера ПСПУ, більшість з комуністами таки проведуть конституційну реформу, за якою президент буде обиратися парламентом.
Але це викличе, на думку Вітренко, бунти та непокору в народі. От тоді на чолі цього народного обурення, не виключає Вітренко, й стане ПСПУ.
Але про якусь координацію "революційних" дій із нинішньою парламентською опозицією не йдеться – бруднити себе співпрацею з БЮТ, "Нашою Україною" чи соціалістами "прогресивні" тезки останніх не збираються.
Бо співпраця можлива тільки з прогресивними силами. До останніх Вітренко, вочевидь, зараховує "Русский блок", з лідером якого Свистуновим має намір зустрітися у середу.
Націоналісти + соціалісти (п)
У Росії ж, як уже зазначалося, Вітренко знайшла партнерів в особі радикально-націоналістичної бабурінської "Народної волі" – однієї з трьох "стовпів" виборчого блоку "Родіна".
Союз агресивно антизахідної і водночас великодержавної російської політичної сили, яку собою являє блок "Родіна", із заклятим ворогом Міжнародного валютного фонду, НАТО, ЄС та США в особі ПСПУ можна вважати закономірним.
Різниця в тому, що російські націоналісти-популісти з "Родіни" відверто кажуть про те, що для них "батьківщина – це та велика країна, яку ми втратили наприкінці минулого століття", а Радянський Союз був лише формою існування Росії. Власне, у формулу новітнього відродження "великої Росії" вкладається вся їх ідеологія.
Вітренко ж, ратуючи за державний союз із Росією та Білоруссю, в той же час каже про порятунок України (ба, більше – всього слов'янського світу, і навіть людства). Заяви "родінців" про те, що українці – частина єдиного російського етносу, як і про необхідність об'єднання з Росією в одну державу її, вочевидь, не бентежать.
Бабурін в кулуарах зізнався: "Найголовніше, коли об'єднаються всі націоналісти – тільки тоді і буде порядок. Коли ми покінчимо з космополітизмом, який національну самосвідомість стирає. Неможливо без національної свідомості".
Не вдаючись в розумування про винятково шовіністичні форми російського націоналізму, хочеться запитати: "То це ПСПУ є такою націоналістичною силою?" Та Вітренко, яка кляне, на чім світ стоїть, українських націоналістів (втім, як і комуністів та олігархів)?
Але до чого тут ідеологія? Вітренко, з її антизахідництвом та баченням України в Росії є просто гідним партнером для російських великодержавників. Бабурінська "Народна воля" має навіть підписану з ПСПУ угоду про співробітництво.
Як каже російський депутат, "у нашої партії і ПСПУ одні й ті ж вороги, котрі руйнують нашу єдину цивілізацію, нашу спільну батьківщину".
Втім, це не завадило російській делегації на чолі з Бабуріним планувати на неділю зустріч чи не з головним на сьогодні ворогом Вітренко – люто ненависним їй Ющенком. Якому Вітренко, за її словами, руки б не подала.
Не можете – допоможемо, не хочете – …допоможемо
Схоже, усвідомивши неоднозначність оцінки Переяславської ради, влада спробувала потихеньку спустити на гальмах урочисте святкування 350-річчя цієї події.
Хоч відповідний указ Кучма підписав ще у травні 2002 року. Втім, не виключено ще, що під впливом "старшого брата" таке неподобство буде виправлене. В усякому разі, у п'ятницю Державна дума Росії з подачі фракції "Родіна" ухвалила рішення про відзначення переяславського ювілею одноголосно.
То ж до 21 січня їхній парламентський комітет у справах СНД підготує список заходів, а там слід чекати відповідного звернення російської Держдуми до своїх українських колег.
А характер промов, що звучали на мітингу, організованому в Києві українськими прогресивними соціалістами з нагоди 350-річчя Переяславської ради, передбачити було не важко. Ще перед початком молебнe батюшка закликав помолитися "за возз'єднання Великої і Малої і Білої Росії" та за позбавлення від "екуменічної єресі і автокефального українського розколу".
До того ж самого зводилися й виступи усіх інших ораторів. Передавати їх не бачу сенсу.
Найбільше ж мене особисто зворушив "аргумент" одного члена російської делегації – "слов'янофіла зі Смоленська": "Моя бабця, коли я бешкетував, лаялась українською. Тому ми завжди були, є і будемо разом".
Привід усієї цієї активності – 350-річчя Переяславської ради. А паралельний ефект – "промоушн" лідера ПСПУ. Такий собі "політтур" країною – потенційних виборців побачити, про себе нагадати.
У суботу ПСПУ разом з Союзом православних братств України та Лівобережним козацтвом Гузія святкували ювілей у Києві. Був і хресних хід, і мітинг, і концерт. Особливої урочистості акції надавала стрільба з козацьких гармат під стінами Святої Софії. Аж земля здригалася й вуха закладало. Софія вистояла.
Тремти, Україно!
Про можливість балотування на довиборах до Верховної Ради чи про участь в президентських перегонах Наталія Вітренко говорила на прес-конференції вкрай неохоче, посилаючись на невідповідність питання темі cуботніх заходів.
Сказала тільки, що "боролась за врятування України від олігархів і американців", і "думає продовжувати боротьбу". А "в яких формах – час покаже".
Можна припустити, що сама тема ця не дуже приємна для Наталії Михайлівни.
Бо після того, як блок її імені зазнав поразки на парламентських виборах 2002 року, екс-депутат двох попередніх скликань Вітренко тричі випробовувала удачу на довиборах. І тричі – безрезультатно.
Головна прогресивна соціалістка та в минулому соратниця Олександра Мороза не пройшла до парламенту на повторних виборах у липні 2002 на Черкащині, на проміжних виборах у грудні 2002 в Запорізькій області, а у червні 2003, коли проводилися довибори на Чернігівщині, її кандидатуру зняли за день до голосування. (До речі, у всіх трьох випадках в графі про рід занять у претендентки на мандат значилося "тимчасово не працює").
У першому випадку депутатом став есдек Нестор Шуфрич (один другої вартий!), у другому – олігарх Василь Хмельницький, а на останніх довиборах переміг банкір Олександр Ярославський.
Вибори – не Олімпійські ігри, в яких, як відомо, головне – не перемога, а участь. То ж ще пару таких електоральних "забігів" – і ярлик "вічної претендентки" готовий.
Втім, коли журналісти повторили запитання про довибори знову (чим помітно "дістали" жінку-політика), Вітренко "здалася": "Напишіть, що буду балотуватися, нехай радіють".
Адресувалося це, вочевидь, усім недоброзичливцям та майбутнім суперникам.
Зате зоряний час ПСПУ точно прийде на парламентських виборах 2006 року. Принаймні, у цьому впевнений депутат російської Державної Думи, лідер Партії національного відродження "Народна воля" Сергій Бабурін.
"На виборах 1999 року наша партія також не подолала 5%-ий бар'єр", – зауважив російський гість, і додав:
"Ми не щезли, ми зміцніли, і сьогодні у нас чотири десятки депутатів в парламенті – блок "Родіна". Я впевнений, що на наступних виборах партія Вітренко замінить багатьох тимчасово присутніх там [у парламенті – "УП"] політиків".
Залишається додати, що сам націонал-патріотичний блок "Родіна", котрий став сенсацією останніх виборів у Державну Думу Росії, замінив там СПС та партію "Яблоко".
Але не виключено, що Вітренко можна буде побачити "на барикадах" і в ближчій перспективі, ще до президентських виборів-2004. За прогнозом лідера ПСПУ, більшість з комуністами таки проведуть конституційну реформу, за якою президент буде обиратися парламентом.
Але це викличе, на думку Вітренко, бунти та непокору в народі. От тоді на чолі цього народного обурення, не виключає Вітренко, й стане ПСПУ.
Але про якусь координацію "революційних" дій із нинішньою парламентською опозицією не йдеться – бруднити себе співпрацею з БЮТ, "Нашою Україною" чи соціалістами "прогресивні" тезки останніх не збираються.
Бо співпраця можлива тільки з прогресивними силами. До останніх Вітренко, вочевидь, зараховує "Русский блок", з лідером якого Свистуновим має намір зустрітися у середу.
Націоналісти + соціалісти (п)
У Росії ж, як уже зазначалося, Вітренко знайшла партнерів в особі радикально-націоналістичної бабурінської "Народної волі" – однієї з трьох "стовпів" виборчого блоку "Родіна".
Союз агресивно антизахідної і водночас великодержавної російської політичної сили, яку собою являє блок "Родіна", із заклятим ворогом Міжнародного валютного фонду, НАТО, ЄС та США в особі ПСПУ можна вважати закономірним.
Різниця в тому, що російські націоналісти-популісти з "Родіни" відверто кажуть про те, що для них "батьківщина – це та велика країна, яку ми втратили наприкінці минулого століття", а Радянський Союз був лише формою існування Росії. Власне, у формулу новітнього відродження "великої Росії" вкладається вся їх ідеологія.
Вітренко ж, ратуючи за державний союз із Росією та Білоруссю, в той же час каже про порятунок України (ба, більше – всього слов'янського світу, і навіть людства). Заяви "родінців" про те, що українці – частина єдиного російського етносу, як і про необхідність об'єднання з Росією в одну державу її, вочевидь, не бентежать.
Бабурін в кулуарах зізнався: "Найголовніше, коли об'єднаються всі націоналісти – тільки тоді і буде порядок. Коли ми покінчимо з космополітизмом, який національну самосвідомість стирає. Неможливо без національної свідомості".
Не вдаючись в розумування про винятково шовіністичні форми російського націоналізму, хочеться запитати: "То це ПСПУ є такою націоналістичною силою?" Та Вітренко, яка кляне, на чім світ стоїть, українських націоналістів (втім, як і комуністів та олігархів)?
Але до чого тут ідеологія? Вітренко, з її антизахідництвом та баченням України в Росії є просто гідним партнером для російських великодержавників. Бабурінська "Народна воля" має навіть підписану з ПСПУ угоду про співробітництво.
Як каже російський депутат, "у нашої партії і ПСПУ одні й ті ж вороги, котрі руйнують нашу єдину цивілізацію, нашу спільну батьківщину".
Втім, це не завадило російській делегації на чолі з Бабуріним планувати на неділю зустріч чи не з головним на сьогодні ворогом Вітренко – люто ненависним їй Ющенком. Якому Вітренко, за її словами, руки б не подала.
Не можете – допоможемо, не хочете – …допоможемо
Схоже, усвідомивши неоднозначність оцінки Переяславської ради, влада спробувала потихеньку спустити на гальмах урочисте святкування 350-річчя цієї події.
Хоч відповідний указ Кучма підписав ще у травні 2002 року. Втім, не виключено ще, що під впливом "старшого брата" таке неподобство буде виправлене. В усякому разі, у п'ятницю Державна дума Росії з подачі фракції "Родіна" ухвалила рішення про відзначення переяславського ювілею одноголосно.
То ж до 21 січня їхній парламентський комітет у справах СНД підготує список заходів, а там слід чекати відповідного звернення російської Держдуми до своїх українських колег.
А характер промов, що звучали на мітингу, організованому в Києві українськими прогресивними соціалістами з нагоди 350-річчя Переяславської ради, передбачити було не важко. Ще перед початком молебнe батюшка закликав помолитися "за возз'єднання Великої і Малої і Білої Росії" та за позбавлення від "екуменічної єресі і автокефального українського розколу".
До того ж самого зводилися й виступи усіх інших ораторів. Передавати їх не бачу сенсу.
Найбільше ж мене особисто зворушив "аргумент" одного члена російської делегації – "слов'янофіла зі Смоленська": "Моя бабця, коли я бешкетував, лаялась українською. Тому ми завжди були, є і будемо разом".
