Шампанське і ялинки викликали ріст рейтингу Кучми
П'ятниця, 16 січня 2004, 16:12
У Кучми несподівано виріс рейтинг. Щоправда, не його шанси перемогти на виборах президента. А в частині довіри до нього особисто і до інституту президента, який він очолює.
Але загалом несподіване зростання рейтингу Кучми трохи сенсаційне. Соцопитування 1200 громадян проводилося фондом "Демініціативи" і фірмою "Социс" (похибка складає 3%).
Якщо місяць тому "цілком довіряли" Кучмі 8% українців, то зараз – 10,9%. "Зовсім не довіряли" у грудні 59,5%, зараз же – 54,1%. Тобто, різниця між довірою/недовірою скоротилася на 8,3%.
Ще кращі показники у розділі довіри президента як до соціальної інституції. Зараз йому "цілком довіряє" 11,5%. "Зовсім не довіряє" – 51,3%. Різниця між довірою/недовірою складає мінус 40%. Місяць тому цей показник був мінус 50%.
Особливе значення ця динаміка може викликати для панів Гавриша, Губського, Гапочки, Волкова, які прилюдно закликають Кучму балотуватися втретє. Можуть порадіти появі аргументів інші свідомі діячі, які готуються стати в чергу висуванців Кучми на виборах-2004.
Однак, сподівання їх марні. Бо рейтинг у Кучми виріс в силу збігу сезонного фактора з деякими подіями навколо самого президента. За словами наукового керівника "Демініціатив" Ірини Бекешкіної, пояснити збільшення довіри й зменшення недовіри до Кучми можна "різдвяним синдромом".
"Це такий святковий синдром, коли люди у переддень свят краще ставляться до всіх оточуючих. А наше опитування проводилося якраз з 26 грудня по 5 січня", – зазначає Бекешкіна.
"Як ще можна пояснити збільшення у Кучми? Ну, він хворів, що викликає співчуття... Ще заявив, що на наступний термін він балотуватися не буде", – додає вона.
За її словами, святковий синдром спрацював не тільки щодо Кучми. Показники пішли в гору у багатьох політиків, особливо в опозиції. У Тимошенко різниця між довірою і недовірою покращилася на 13%, у Ющенка – на 8%.
Щоправда, крім веселого настрою народу цю динаміку Бекешкіна пояснює різким спротивом опозиції наміру відмовитися від прямих виборів президента.
У опозиції взагалі в кінці року спостерігається наплив симпатій. Наприклад, на межі 2002-2003 років у Тимошенко також покращилася різниця довіри/недовіри. На 11%. Тоді так само "різдвяний синдром" діяв у комплексі з парламентською кризою – тоді опозиція намагалася заблокувати звільнення Стельмаха з НБУ і перерозподіл комітетів.
Єдині, на кого в 2003 не подіяв святковий синдром – це Медведчук, Марчук і Симоненко. У глави АП узагалі ситуація жахлива – його дедалі більше починають ненавидіти люди. Попри новорічний настрій, різниця між довірою/недовірою до Медведчука погіршилася на 11%.
Щоправда, всі ці дива із впливом свят на любов до політиків зовсім не стосуються президентського рейтингу. Він залишається незмінним. Якби вибори президента відбувалися під новий рік, то люди голосували так само, як і в розпал буднів.
Ющенко – 24,1%
Симоненко – 10,2%
Янукович – 9,8%
Тимошенко – 6%
Мороз – 4,7%
Тігіпко – 2,1%
Медведчук – 1,8%
Литвин – 1,1%
Чому на свята у людей збільшується довіра до політиків, але це ніяк не відбивається на президентському рейтингу? Бекешкіна пояснює це тим, що довіра може збільшитися до багатьох діячів, а голосувати треба за одного. Тому перше не впливає на друге.
Експорт грузинських подій в Україну?
Друге питання, яке з'ясовували соціологи – це вплив на українців головної події пострадянського простору, зміни влади у Грузії.
На диво, найбільше громадян назвали події у Тбілісі "звичайною зміною влади" – 29,1%. Народним повстанням усунення Шеварднадзе й прихід Саакашвілі називають 15,3%.
Солідарні з держпропагандою під керівництвом Медведчука 27,4%. Вони називають "революцію троянд" державним переворотом. (Хоча при цьому лише 1,5% українців бачать винним у цьому "громадські організації", як це намагається насадити Банкова. У злісний слід США в грузинських подіях вірять 10%.)
За даними соціологів, серед тих, хто трактує події як звичайну зміну влади – виборці Ющенка й Тимошенко. Серед тих, хто бачить привид "держперевороту" – люди, які заявили про намір голосувати за Януковича, Симоненка й Мороза.
Водночас народ не вірить, що грузинський сценарій можливий в Україні. З певною долею вірогідності це допускають до 30%. Але тих, хто категорично не вірить чи допускає незначну імовірність повторення подій у Грузії – майже 48%.
Найменше у грузинський сценарій в Україні вірять у Києві, де живуть люди з найбільшим статком – 17%. Хоча Західна Україна на 51% переконана, що те ж саме може відбутися й у нас.
Ті, хто вірить у можливість грузинського варіанту в Україні, симпатизують вітчизняній опозиції: це 45% виборців Тимошенко і 40% – Ющенка. Серед електорату Януковича таких 27%.
Хоча українці не бачать можливості для повторення тбіліських подій, вони прогнозують позитив для грузинів. Майже 40% думають, що це принесе більше доброго, ніж поганого. Песимістів – 13,4%.
Але загалом несподіване зростання рейтингу Кучми трохи сенсаційне. Соцопитування 1200 громадян проводилося фондом "Демініціативи" і фірмою "Социс" (похибка складає 3%).
Якщо місяць тому "цілком довіряли" Кучмі 8% українців, то зараз – 10,9%. "Зовсім не довіряли" у грудні 59,5%, зараз же – 54,1%. Тобто, різниця між довірою/недовірою скоротилася на 8,3%.
Ще кращі показники у розділі довіри президента як до соціальної інституції. Зараз йому "цілком довіряє" 11,5%. "Зовсім не довіряє" – 51,3%. Різниця між довірою/недовірою складає мінус 40%. Місяць тому цей показник був мінус 50%.
Особливе значення ця динаміка може викликати для панів Гавриша, Губського, Гапочки, Волкова, які прилюдно закликають Кучму балотуватися втретє. Можуть порадіти появі аргументів інші свідомі діячі, які готуються стати в чергу висуванців Кучми на виборах-2004.
Однак, сподівання їх марні. Бо рейтинг у Кучми виріс в силу збігу сезонного фактора з деякими подіями навколо самого президента. За словами наукового керівника "Демініціатив" Ірини Бекешкіної, пояснити збільшення довіри й зменшення недовіри до Кучми можна "різдвяним синдромом".
"Це такий святковий синдром, коли люди у переддень свят краще ставляться до всіх оточуючих. А наше опитування проводилося якраз з 26 грудня по 5 січня", – зазначає Бекешкіна.
"Як ще можна пояснити збільшення у Кучми? Ну, він хворів, що викликає співчуття... Ще заявив, що на наступний термін він балотуватися не буде", – додає вона.
За її словами, святковий синдром спрацював не тільки щодо Кучми. Показники пішли в гору у багатьох політиків, особливо в опозиції. У Тимошенко різниця між довірою і недовірою покращилася на 13%, у Ющенка – на 8%.
Щоправда, крім веселого настрою народу цю динаміку Бекешкіна пояснює різким спротивом опозиції наміру відмовитися від прямих виборів президента.
У опозиції взагалі в кінці року спостерігається наплив симпатій. Наприклад, на межі 2002-2003 років у Тимошенко також покращилася різниця довіри/недовіри. На 11%. Тоді так само "різдвяний синдром" діяв у комплексі з парламентською кризою – тоді опозиція намагалася заблокувати звільнення Стельмаха з НБУ і перерозподіл комітетів.
Єдині, на кого в 2003 не подіяв святковий синдром – це Медведчук, Марчук і Симоненко. У глави АП узагалі ситуація жахлива – його дедалі більше починають ненавидіти люди. Попри новорічний настрій, різниця між довірою/недовірою до Медведчука погіршилася на 11%.
Щоправда, всі ці дива із впливом свят на любов до політиків зовсім не стосуються президентського рейтингу. Він залишається незмінним. Якби вибори президента відбувалися під новий рік, то люди голосували так само, як і в розпал буднів.
Ющенко – 24,1%
Симоненко – 10,2%
Янукович – 9,8%
Тимошенко – 6%
Мороз – 4,7%
Тігіпко – 2,1%
Медведчук – 1,8%
Литвин – 1,1%
Чому на свята у людей збільшується довіра до політиків, але це ніяк не відбивається на президентському рейтингу? Бекешкіна пояснює це тим, що довіра може збільшитися до багатьох діячів, а голосувати треба за одного. Тому перше не впливає на друге.
Експорт грузинських подій в Україну?
Друге питання, яке з'ясовували соціологи – це вплив на українців головної події пострадянського простору, зміни влади у Грузії.
На диво, найбільше громадян назвали події у Тбілісі "звичайною зміною влади" – 29,1%. Народним повстанням усунення Шеварднадзе й прихід Саакашвілі називають 15,3%.
Солідарні з держпропагандою під керівництвом Медведчука 27,4%. Вони називають "революцію троянд" державним переворотом. (Хоча при цьому лише 1,5% українців бачать винним у цьому "громадські організації", як це намагається насадити Банкова. У злісний слід США в грузинських подіях вірять 10%.)
За даними соціологів, серед тих, хто трактує події як звичайну зміну влади – виборці Ющенка й Тимошенко. Серед тих, хто бачить привид "держперевороту" – люди, які заявили про намір голосувати за Януковича, Симоненка й Мороза.
Водночас народ не вірить, що грузинський сценарій можливий в Україні. З певною долею вірогідності це допускають до 30%. Але тих, хто категорично не вірить чи допускає незначну імовірність повторення подій у Грузії – майже 48%.
Найменше у грузинський сценарій в Україні вірять у Києві, де живуть люди з найбільшим статком – 17%. Хоча Західна Україна на 51% переконана, що те ж саме може відбутися й у нас.
Ті, хто вірить у можливість грузинського варіанту в Україні, симпатизують вітчизняній опозиції: це 45% виборців Тимошенко і 40% – Ющенка. Серед електорату Януковича таких 27%.
Хоча українці не бачать можливості для повторення тбіліських подій, вони прогнозують позитив для грузинів. Майже 40% думають, що це принесе більше доброго, ніж поганого. Песимістів – 13,4%.
