"Темники" в законі

Поняття "темник" увійшло в професійний журналістський жаргон і, здається, вже надійно прижилося в повсякденності редакційних буднів. За останні півроку в галузі вітчизняного "темниківства" відбувся прогрес. З наближенням президентських виборів бажаючих скористатись ноу-хау Головного управління з інформаційної політики АП побільшало. І не просто скористатись, а внести свої поправки в цей процес. Адже зайнявся цим орган більш серйозний, ніж ніде не узаконена АП.

Полігоном для випробувань "темників-2" – тепер від Кабміну – стало безмежне і не надто урожайне на рекламу поле державних районок. І от, як і годиться, восени минулого року почались "рекламні жнива".

Щотижневі статті під досить банальною рубрикою "Програма уряду в дії" з’являються в усіх районних газетах. З розрахунку на те, що ніхто не повинен здогадуватись – по суті своїй ці статті є рекламою... Хоча такою бути не повинні.

Адже існує закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування України в ЗМІ", у статті 5 якого йдеться:

"Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах коштів, передбачених у державному або місцевих бюджетах на висвітлення їх діяльності, формують замовлення засобам масової інформації на [...] організацію систематичних (проблемних, тематичних) теле- і радіопередач та сторінок (рубрик) у друкованих засобах масової інформації".

Однак матеріали рубрики "Програма уряду в дії", які виходять в основному в усе ще державних "районках", де квадратний сантиметр газетної площі оцінюється в середньому в 1 гривню, оплачуються та розміщуються – як відомо з неофіційних джерел – через посередника, одне з рекламних агентств Житомира.

Тобто - як реклама, з відповідними відсотками для посередника. А народжуються ці матеріали в надрах – знову ж таки, як свідчать неофіційні джерела – так званої "служби інформаційного супроводу" діяльності Кабінету міністрів (або "групи 300", за номером кабінету 300 на третьому поверсі кабмінівського будинку).

Журналістськими матеріалами чи офіційними повідомленнями про діяльність державного органу ці твори "піарівського мистецтва" назвати важко. Хоча б тому, що кожна така стаття починається однаково – "Віктор Янукович".

А ще тому, що і сама ця начебто "інформаційна служба" не є офіційною в складі Кабміну, хоч малущенки, пимоненки і данильці ходять, кажуть все ті ж неофіційні джерела, на роботу саме туди і здійснюють щотижневі компіляції на задану тему безпосередньо в кам’яниці на Грушевського.

Про те, що це все ті ж "темники", але поставлені "на конвеєр" – свідчить елементарний аналіз.

Наприклад:

"Ехо", 20.11, Віктор Янукович: "Українська держава здатна відстояти свої інтереси" (автор Г.Данилець). "Вечірній Коростень", 22.11, Віктор Янукович: "Українська держава здатна відстояти свої інтереси" (Г.Данилець).

"Вечірній Коростень", 8.11, "Щоб не дорожчав головний продукт на нашому столі" (Г.Данилець). "Бердичівський вісник", 6.11 , "Щоб не дорожчав головний продукт на нашому столі" (Г.Данилець).

"Ехо", 13.11, Віктор Янукович: "Поліпшення якості життя можливе лише на базі розвитку економіки" (П.Пимоненко). "Ружинська земля", 15.11, рубрика "Програма уряду в дії", Віктор Янукович: "Поліпшення якості життя можливе лише на базі розвитку економіки" (П.Пимоненко). "Житомирщина", 15.11, Віктор Янукович: "Поліпшення якості життя можливе лише на базі розвитку економіки" (П.Пимоненко).

"Ехо", 18.12, рубрика "Програма уряду в дії", Віктор Янукович: "Започаткована КБМ пенсійна реформа забезпечить добробут людей старшого покоління" (П.Пимоненко). "Місто", 18.12, рубрика "Програма уряду в дії", Віктор Янукович: "Започаткована КБМ пенсійна реформа забезпечить добробут людей старшого покоління"(П.Пимоненко). "Житомирщина", 20.11, рубрика "Програма уряду в дії", Віктор Янукович: "Започаткована КБМ пенсійна реформа забезпечить добробут людей старшого покоління" (П.Пимоненко).

А ось і приклади компіляцій на "задані теми":

"Вечірній Коростень", 29.11, Віктор Янукович: "Менші податки з доходів громадян – заможніше життя" (П.Пимоненко). "Бердичівський вісник", 27.11, Віктор Янукович: "Зниження податків – шлях до поліпшення добробуту людей" (К.Малущенко).

"Вечірній Коростень", 6.12, Віктор Янукович: "Бюджет 2004 має бути реалістичним і соціально спрямованим" (Г.Данилець). "Бердичівський вісник", 4.12, Віктор Янукович: "Пріоритетами бюджету-2004 є витрати на соціальні потреби" (П.Пимоненко).

Щотижневі звіти про діяльність уряду перед читачами регіональної преси за своїм жанром аж ніяк не можна назвати і інтерв’ю з прем’єр-міністром, хоч його прізвище традиційно читаємо у кожному заголовку. Про що красномовно свідчить не лише відсутність прямої мови у матеріалах (усі вони писані від третьої особи) та ознак ексклюзивності, що характерно для інтерв’ю з посадовцями такого рангу, а й факт вищезгаданих компіляцій.

Якщо визначати дані публікації як інформацію державних органів, то, звернувшись до закону України про інформацію, зокрема до ст.21 (інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування), ми не знайдемо відповідної її ідентифікації як "офіційної документованої інформації, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої влади".

Що ж стосується того припущення неофіційних джерел, що ці матеріали оплачуються як реклама, то в чинному законі України "Про рекламу" не визначено поняття "іміджевої реклами" і не врегульовані правові позиції, які б унеможливлювали приховану рекламу, бо стаття 10 закону, де йдеться про недобросовісну рекламу, давно вже не відповідає реаліям рекламного ринку ЗМІ.

Проект закону "Про політичну рекламу", який мав би стати частиною чинного закону "Про рекламу", вже майже рік не розглядається. Можливо, причиною є те, що досі не прийняті ще два правові документи – "Виборчий Кодекс України" та "Інформаційний Кодекс України".

Бо правові позиції політичної реклами, яка зазвичай з’являється у ЗМІ у передвиборчий та виборчий періоди, мають бути виписані і в цих кодексах. Бажано - несуперечливо та недвозначно, що зазвичай спричиняє численні лазівки для появи у ЗМІ "заказухи".

Як зазначає, аналізуючи проект закону "Про політичну рекламу", член Центральної виборчої комісії Олександр Нельга, ще кілька років тому не існувало поняття політичної реклами, а лише поняття пропаганди та агітації.

"На мій погляд, за своїм змістом поняття "політична пропаганда" та "політична реклама" є тотожними", – говорить він у своєму коментарі "Телекритиці". – Адже змістом обох понять є розповсюдження позитивної інформації про політичного діяча чи про політичну партію".

"Політична ж агітація, як наступний після політичної реклами крок, має на меті не тільки робити громадян прихильниками того чи іншого політичного діяча, тієї чи іншої політичної партії, а й переконати громадян діяти на користь зазначених політичних суб’єктів".

Отже, як бачимо, ще не існує "де-юре" політичної реклами, однак фактично вона уже присутня, зокрема в регіональних ЗМІ. Чим відрізняється вона від так званих "темників", які зазвичай являють собою вказівки про висвітлення (чи замовчування) окремих тем і позицій політичних фігур?

Тим, що такі матеріали як реклама – якщо вірити неофіційним джерелам – задокументовано оплачувані. У нашому випадку -- через рекламне агентство як посередника між редакцією та, можна припустити, якоюсь комерційною структурою, яка, можливо, фінансує все ту ж службу інформаційного супроводу Кабміну.

І звичайно, відрізняється подібна "політична реклама" від "темників" тим, що змістом даних матеріалів є розповсюдження лише позитивної інформації про політичного діяча, яким є прем’єр-міністр.

Ще один факт, який говорить про те, що саме в передвиборчий період ринок реклами ( в тому числі й рекламний ринок ЗМІ) намагаються зробити непрозорим.

Нещодавно в надрах Кабінету міністрів з’явився проект розпорядження про створення при Київському національному університеті технологій та дизайну експертного центру з питань рекламної та виставкової діяльності.

Означений центр претендує на виконання функцій контролю та координації рекламної діяльності в Україні. В той час, як чинний закон України "Про рекламу" покладає цю функцію на державні органи: Антимонопольний комітет України, Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

З цього приводу голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко направив листа прем’єр-міністру, в якому зазначено, що "не витримує ніякої критики пропозиція авторів проекту фінансувати центр – структуру, за всіма ознаками комерційну – з державного бюджету".

Тим більше, що набуття чинності законом України "Про рекламу" у редакції від 11 липня 2003 року створює передумови для введення рекламної діяльності в законодавче поле та виведення з тіні значних коштів, що там обертаються.

Створення дублюючого органу, яким бачиться експертний центр, ускладнить цей процес. А той факт, що його планують створити у рік президентських виборів, очевидно, свідчить про зацікавленість певних політичних сил у контролюванні рекламного ринку.

Поява у стінах Кабміну "експериментального підрозділу" ("служби інформаційного супроводу") і "випробування темників-2" на малотиражному і менш помітному з центру полі регіональних газет є лише прелюдією, яка передує "безпрєдєлу", що може остаточно запанувати в рекламному ринку українських друкованих ЗМІ вже найближчим часом.


Автор: Ірина Новожилова, керівник проекту "Медійно-правовий моніторинг"