Росія після виборів: власник українських обленерго став членом Держдуми
Понеділок, 8 грудня 2003, 17:18
В ніч на понеділок у Росії відбулася зміна владної еліти. А слово "демократія" стало мовним сміттям.
Зачищення російської політики зроблено за результатами виборів у Держдуму. На яких були втілені в життя головні вимоги російської душі. А Росія міняється, і в гірший для України бік. Демократи програли – народ хоче силовиків, путінців, шовіністів і червоних. І при цьому жити у якій завгодно, але імперії.
О 15 дня за московським часом ЦВК оприлюднив результати обробки 98% бюлетенів. Решта неполічених голосів вже не зможе змінити порядок цифр:
"Єдина Росія" - 37,1%
КПРФ - 12,7%
ЛДПР - 11,6%
"Родіна" - 9,1%
-----------
"Яблуко" - 4,3%
СПС - 3,9%
Головні сенсації виборів: фантастичний результат "Родіни", несподівано високе місце в ЛДПР, фіаско КПРФ і шокуюча поразка демсил – "Яблука" і СПС. Єдиною опозицією в країні залишені комуністи Зюганова – які самі знаходяться в кризі: як через появу на їхньому полі конкурента "Родіни", так і через відсутність нових ідей і свіжих облич.
Після триразового розгрому від "Єдиної Росії" комуністи повинні або провести заміну свого керівництва, або на наступних виборах (які будуть при тому ж Путіні) вони повторять долю "Яблука" і СПС.
Путін, якому і до цього не доводилося скаржитися на парламент, тепер одержав не Держдуму, а взагалі щось непристойне: гумову жінку. Сумарно російська "Єда", ЛДПР і "Родіна" можуть затвердити будь-яке рішення російського президента.
Вибори в Держдуму ознаменували смерть російських демократів. Явлінський, Хакамада або Нємцов не витримають поза стінами Думи без активної політики чотири роки, до наступних виборів. Однак при цьому в Росії немає їм альтернативи. І, мабуть, країна взагалі якийсь час виявиться з прочерком у цій ніші.
Милі хлопці, що хоча б не заперечували українську державність, стали маргіналами.
Окремий похоронний вінок одержав Анатолій Чубайс – особа, впливовість і інтелект якої обросли міфами. Спершу він нагородив СПС своїм негативним рейтингом і, по суті, завалив проходження "Союзу правих сил" у Думу.
Тепер невідворотній і його відхід з РАТ "ЄЕС". Так само можна говорити про можливе скасування купівлі російськими енергетиками 10 українських обленерго в Пінчука і Григоришина – проект був побудований саме на участі в угоді Чубайса.
Нова Держдума – це один з етапів створення нової Росії. Друга серія – президентська кампанія, що стартує слідом за парламентськими виборами.
Ніхто не сумнівається, що в березні наступного року Путін одержить перемогу в першому ж турі – у Росії немає навіть ембріона, що міг би стати альтернативою діючому президентові. Ці ж парламентські вибори були кадровим конкурсом на право брати участь у владі під час другого терміна Путіна. Тому що після своїх перевиборів він повинен створити новий уряд. Гідні бути новою владою визначалися минулої неділі.
Три опори Путіна
Москва. Неділя. День виборів. Агітація заборонена. Вздовж шосе висять бігборди: "Разом ми повинні відродити ЄДИНУ ВЕЛИКУ РОСІЮ. Володимир Путін".
Це – два складові успіху партії влади на одному прикладі. Перемога "Єдиної Росії" - це не тільки 100-процентна концентрація адмінресурсу під одним дахом, через що, наприклад, і такі бігборди ніхто не чіпає. Головний фактор їхньої перемоги – підтримка з боку Путіна.
По суті, вибори перетворилися у вотум довіри діючому президентові. І партія російських чиновників домоглася небаченого в історії країни результату.
Назва "Єдина Росія" скорочують не як "Єда", а як "Єдро". Хоча пишеться граматично неправильно, але ближче за змістом. Партія намагається бути "єдром" путінської Росії 2004-2008.
Завдяки Путіну новими лідерами країни стали абсолютно безбарвні особистості – на зразок глави МВС Гризлова, які бояться дебатів і сильні лише з машиною держчиновників за спиною.
Саме така сірість у блоці влади наштовхує на висновок, що перемогти "єдро" перемогло, але от на формування нової влади монопольного права воно не отримало.
Москва. Неділя. День виборів. Штаб центрального апарату ЛДПР. Жириновський дає коментар декільком журналістам: "Я просив у президента зробити мене міністром внутрішніх справ. Країна хоче, щоб МВС очолила тверда вольова людина, щоб стукала кулаком по столу, а усі тремтіли. Чеченці мені говорили – будеш міністром, ми припинимо війну. Ніхто грубіянити не буде, ніхто торгувати наркотиками не буде. Зловлю циган з наркотиками – спалю весь циганський табір. Потяг Москва-Душанбе: виставить всіх уздовж дороги, у кого 5 грам наркотиків у шлунку – тому 5 метрів шибениці. Повішу прямо на Казанському вокзалі. Розпуста по телевізору – тільки після першої ночі. Після цього часу я не проти: будь ласка, показуйте – не треба, щоб у фуфайках цілувалися".
Феномен Жириновського живе і перемагає. Людина, словам якої ніхто не вірить, четвертий раз поспіль проходить у Держдуму. Більше того: сьогодні вдвічі більше росіян, ніж на минулих виборах, хочуть "негідників розстріляти або посадити у в'язницю".
На цих виборах ЛДПР не мало жодних проблем з появою на держтелебаченні, а кабінет Жириновського обставлений фотографіями з Путіним. Однак ЛДПР не піде в нову владу, а Путін її туди не візьме. Жириновському, можливо, доведеться взяти на себе нішу некомуністичної опозиції в Росії – треба ж комусь у країні виконувати цю роль.
При цьому бути опозицією конструктивною – не відходячи ні наш крок від лінії Кремля.
Москва. Неділя. Ніч виборів. Штаб блоку "Родіна". Прес-конференція одного з лідерів Дмитра Рогозіна, він коментує звинувачення в націонал-соціалізмі: "Треба бути негідниками, щоб склеювати два ці поняття. Не треба лякати народ неіснуючими міфами. Це Чубайс, ідучи з дому, просто наклав купу".
Штаб "Родіни", автора головної сенсації на думських виборах-2003, знаходиться в тризірковому готелі "Аерополіс". Кабінети працівників центрального офісу – це переобладнані номери готелю. В одному з них знаходився зал для прес-конференцій. Поміститися там могли не всі журналісти, тому спостерігати за виступами нових фаворитів декому довелося, стоячи в туалеті.
Сенсація 2003 року - блок "Родіна" - приклад технічного використання популізму. В одній команді опинилися соціаліст Глазьєв і правий радикал Рогозін, що відразу дало привід опонентам називати їх "націонал-соціалістами". Компанію їм склав член ГКЧП Варенников, ключова роль якого була в його вигідному статусі для передвиборних буклетів: "прапороносець перемоги" (мається на увазі Велика Вітчизняна Війна).
Сьогодні "Родіна" буде намагатися стати конкурентом "Єдиної Росії" у боротьбі за місце в команді Путіна. Політтехнолог блоку Марат Гельман уже заявив, що Глазьєв може претендувати на прем'єр-міністра. Раніше Рогозіну прогнозували посаду голови МЗС, хоча він на прес-конференції після виборів заявив, що хоче працювати в Держдумі. Очевидно, не нижче віце-спікера.
Майбутнє "Родіни" самі автори проекту бачать у створенні "лейбористської партії". Тобто будуть працювати на лівому фланзі, і далі витісняючи комуністів.
За однією з версій, історія блоку – приклад помилки Кремля. Нібито спочатку влада бачила в ньому засіб боротьби з КПРФ – головним ворогом у 2003. Однак на фінішній прямій "Родіна" стала неконтрольованою.
Сприяння влади "Родіні" було очевидним за спостереженням за телеефіром. Держканали чітко відпрацьовували теми, спрямовані на знищення КПРФ: альтернативні мітинги комуністів, що грозилися вийти з партії через те, що Зюганов вніс до передвиборного списку бізнесменів. Або сюжети про лист ветеранів-силовиків, що протестують проти висування за списком КПРФ колишнього генпрокурора Юрія Скуратова.
При цьому лідери "Родіни" безперешкодно потрапляли в телевізор. Однак за тиждень до виборів пішли розмови, що в "Родіни" проблеми. За словами Рогозіна, за 10 днів до голосування їх не пускали в ефір держканалів, тому що у блоку "намітився ріст соціологічних результатів". І, як додав Рогозін, вони "відчували великі ревнощі" з боку адміністрації Путіна.
Дехто це пояснює тим, що "Родіна" створювалася з метою максимально відтягнути голоси в КПРФ. Але при цьому самій не пройти в парламент, не дотягши 0,0001%. Можливо, соцзаміри показали, що "Родіна" стала відбирати голоси в "єдра" - за словами Рогозіна, за них голосували "ті, хто за Путіна, але проти "Єдиної Росії".
Утім, інформація про проблеми у відносинах "Родіни" і Кремля могли запустити і самі технологи блоку: вже дуже сильно за ними закріпився образ проекту влади.
Для України перемога "Родіни" примітна не тільки тим, що однією з головних політсил Росії стали люди, ідеологія яких - у створенні єдиної держави з України і Росії (докладніше про це – в інтерв'ю Глазьєва і Рогозіна "Українській правді").
"Родіна", як і всі партії Росії, в умовах табу критики президента головним ворогом народу називала олігархів (конкретно - Чубайса). Однак виявилося, що в списку "Родіни" є люди, цілком гідні претендувати на це звання. Більш того, це персона, пов'язана з Україною.
Проходження "Родіни" у парламент підсилює позиції маловідомої в Україні людини на ім'я Олександр Бабаков. Він 8 номер списку, і тепер став депутатом Держдуми.
У передвиборному списку "Родіни" він значився як "старший науковий співробітник Московського державного університету імені Ломоносова", а насправді є власником щонайменше чотирьох українських обленерго.
Це людина, яку в Україні заведено називати "словацьким інвестором" - вона через словацьку фірму VSE у 2001 році приватизувала Севастополь-, Херсон-, Житомир- і Кіровоградобленерго. Крім того, Бабаков проводить погоджену політику разом з обленерго, стосунок до яких мають Суркіс-Медведчук. Бабаков також відомий під дефініцією "представник лужниковської групи" - він володіє ринком у московських Лужниках.
Прихід Бабакова і поразка Чубайса незворотньо позначиться на українському енергоринку. Як – це ще одна інтрига післявиборчої Росії.
Поки ж Україні залишається тільки дякувати історії, що навколишній світ дає їй уроки. Після повалення об'єднаною опозицією Шеварнадзе в Грузії – тепер російський приклад. Того, як дві демократичні сили, загальна електоральна ніша яких оцінювалася в 15%, не змогли об'єднатися і тепер разом зникнуть з політичної карти.
Поїздка українських журналістів на вибори в Росію організована київським представництвом ОБСЄ
Зачищення російської політики зроблено за результатами виборів у Держдуму. На яких були втілені в життя головні вимоги російської душі. А Росія міняється, і в гірший для України бік. Демократи програли – народ хоче силовиків, путінців, шовіністів і червоних. І при цьому жити у якій завгодно, але імперії.
О 15 дня за московським часом ЦВК оприлюднив результати обробки 98% бюлетенів. Решта неполічених голосів вже не зможе змінити порядок цифр:
"Єдина Росія" - 37,1%
КПРФ - 12,7%
ЛДПР - 11,6%
"Родіна" - 9,1%
-----------
"Яблуко" - 4,3%
СПС - 3,9%
Головні сенсації виборів: фантастичний результат "Родіни", несподівано високе місце в ЛДПР, фіаско КПРФ і шокуюча поразка демсил – "Яблука" і СПС. Єдиною опозицією в країні залишені комуністи Зюганова – які самі знаходяться в кризі: як через появу на їхньому полі конкурента "Родіни", так і через відсутність нових ідей і свіжих облич.
Після триразового розгрому від "Єдиної Росії" комуністи повинні або провести заміну свого керівництва, або на наступних виборах (які будуть при тому ж Путіні) вони повторять долю "Яблука" і СПС.
Путін, якому і до цього не доводилося скаржитися на парламент, тепер одержав не Держдуму, а взагалі щось непристойне: гумову жінку. Сумарно російська "Єда", ЛДПР і "Родіна" можуть затвердити будь-яке рішення російського президента.
Вибори в Держдуму ознаменували смерть російських демократів. Явлінський, Хакамада або Нємцов не витримають поза стінами Думи без активної політики чотири роки, до наступних виборів. Однак при цьому в Росії немає їм альтернативи. І, мабуть, країна взагалі якийсь час виявиться з прочерком у цій ніші.
Милі хлопці, що хоча б не заперечували українську державність, стали маргіналами.
Окремий похоронний вінок одержав Анатолій Чубайс – особа, впливовість і інтелект якої обросли міфами. Спершу він нагородив СПС своїм негативним рейтингом і, по суті, завалив проходження "Союзу правих сил" у Думу.
Тепер невідворотній і його відхід з РАТ "ЄЕС". Так само можна говорити про можливе скасування купівлі російськими енергетиками 10 українських обленерго в Пінчука і Григоришина – проект був побудований саме на участі в угоді Чубайса.
Нова Держдума – це один з етапів створення нової Росії. Друга серія – президентська кампанія, що стартує слідом за парламентськими виборами.
Ніхто не сумнівається, що в березні наступного року Путін одержить перемогу в першому ж турі – у Росії немає навіть ембріона, що міг би стати альтернативою діючому президентові. Ці ж парламентські вибори були кадровим конкурсом на право брати участь у владі під час другого терміна Путіна. Тому що після своїх перевиборів він повинен створити новий уряд. Гідні бути новою владою визначалися минулої неділі.
Три опори Путіна
Москва. Неділя. День виборів. Агітація заборонена. Вздовж шосе висять бігборди: "Разом ми повинні відродити ЄДИНУ ВЕЛИКУ РОСІЮ. Володимир Путін".
Це – два складові успіху партії влади на одному прикладі. Перемога "Єдиної Росії" - це не тільки 100-процентна концентрація адмінресурсу під одним дахом, через що, наприклад, і такі бігборди ніхто не чіпає. Головний фактор їхньої перемоги – підтримка з боку Путіна.
По суті, вибори перетворилися у вотум довіри діючому президентові. І партія російських чиновників домоглася небаченого в історії країни результату.
Назва "Єдина Росія" скорочують не як "Єда", а як "Єдро". Хоча пишеться граматично неправильно, але ближче за змістом. Партія намагається бути "єдром" путінської Росії 2004-2008.
Завдяки Путіну новими лідерами країни стали абсолютно безбарвні особистості – на зразок глави МВС Гризлова, які бояться дебатів і сильні лише з машиною держчиновників за спиною.
Саме така сірість у блоці влади наштовхує на висновок, що перемогти "єдро" перемогло, але от на формування нової влади монопольного права воно не отримало.
Москва. Неділя. День виборів. Штаб центрального апарату ЛДПР. Жириновський дає коментар декільком журналістам: "Я просив у президента зробити мене міністром внутрішніх справ. Країна хоче, щоб МВС очолила тверда вольова людина, щоб стукала кулаком по столу, а усі тремтіли. Чеченці мені говорили – будеш міністром, ми припинимо війну. Ніхто грубіянити не буде, ніхто торгувати наркотиками не буде. Зловлю циган з наркотиками – спалю весь циганський табір. Потяг Москва-Душанбе: виставить всіх уздовж дороги, у кого 5 грам наркотиків у шлунку – тому 5 метрів шибениці. Повішу прямо на Казанському вокзалі. Розпуста по телевізору – тільки після першої ночі. Після цього часу я не проти: будь ласка, показуйте – не треба, щоб у фуфайках цілувалися".
Феномен Жириновського живе і перемагає. Людина, словам якої ніхто не вірить, четвертий раз поспіль проходить у Держдуму. Більше того: сьогодні вдвічі більше росіян, ніж на минулих виборах, хочуть "негідників розстріляти або посадити у в'язницю".
На цих виборах ЛДПР не мало жодних проблем з появою на держтелебаченні, а кабінет Жириновського обставлений фотографіями з Путіним. Однак ЛДПР не піде в нову владу, а Путін її туди не візьме. Жириновському, можливо, доведеться взяти на себе нішу некомуністичної опозиції в Росії – треба ж комусь у країні виконувати цю роль.
При цьому бути опозицією конструктивною – не відходячи ні наш крок від лінії Кремля.
Москва. Неділя. Ніч виборів. Штаб блоку "Родіна". Прес-конференція одного з лідерів Дмитра Рогозіна, він коментує звинувачення в націонал-соціалізмі: "Треба бути негідниками, щоб склеювати два ці поняття. Не треба лякати народ неіснуючими міфами. Це Чубайс, ідучи з дому, просто наклав купу".
Штаб "Родіни", автора головної сенсації на думських виборах-2003, знаходиться в тризірковому готелі "Аерополіс". Кабінети працівників центрального офісу – це переобладнані номери готелю. В одному з них знаходився зал для прес-конференцій. Поміститися там могли не всі журналісти, тому спостерігати за виступами нових фаворитів декому довелося, стоячи в туалеті.
Сенсація 2003 року - блок "Родіна" - приклад технічного використання популізму. В одній команді опинилися соціаліст Глазьєв і правий радикал Рогозін, що відразу дало привід опонентам називати їх "націонал-соціалістами". Компанію їм склав член ГКЧП Варенников, ключова роль якого була в його вигідному статусі для передвиборних буклетів: "прапороносець перемоги" (мається на увазі Велика Вітчизняна Війна).
Сьогодні "Родіна" буде намагатися стати конкурентом "Єдиної Росії" у боротьбі за місце в команді Путіна. Політтехнолог блоку Марат Гельман уже заявив, що Глазьєв може претендувати на прем'єр-міністра. Раніше Рогозіну прогнозували посаду голови МЗС, хоча він на прес-конференції після виборів заявив, що хоче працювати в Держдумі. Очевидно, не нижче віце-спікера.
Майбутнє "Родіни" самі автори проекту бачать у створенні "лейбористської партії". Тобто будуть працювати на лівому фланзі, і далі витісняючи комуністів.
За однією з версій, історія блоку – приклад помилки Кремля. Нібито спочатку влада бачила в ньому засіб боротьби з КПРФ – головним ворогом у 2003. Однак на фінішній прямій "Родіна" стала неконтрольованою.
Сприяння влади "Родіні" було очевидним за спостереженням за телеефіром. Держканали чітко відпрацьовували теми, спрямовані на знищення КПРФ: альтернативні мітинги комуністів, що грозилися вийти з партії через те, що Зюганов вніс до передвиборного списку бізнесменів. Або сюжети про лист ветеранів-силовиків, що протестують проти висування за списком КПРФ колишнього генпрокурора Юрія Скуратова.
При цьому лідери "Родіни" безперешкодно потрапляли в телевізор. Однак за тиждень до виборів пішли розмови, що в "Родіни" проблеми. За словами Рогозіна, за 10 днів до голосування їх не пускали в ефір держканалів, тому що у блоку "намітився ріст соціологічних результатів". І, як додав Рогозін, вони "відчували великі ревнощі" з боку адміністрації Путіна.
Дехто це пояснює тим, що "Родіна" створювалася з метою максимально відтягнути голоси в КПРФ. Але при цьому самій не пройти в парламент, не дотягши 0,0001%. Можливо, соцзаміри показали, що "Родіна" стала відбирати голоси в "єдра" - за словами Рогозіна, за них голосували "ті, хто за Путіна, але проти "Єдиної Росії".
Утім, інформація про проблеми у відносинах "Родіни" і Кремля могли запустити і самі технологи блоку: вже дуже сильно за ними закріпився образ проекту влади.
Для України перемога "Родіни" примітна не тільки тим, що однією з головних політсил Росії стали люди, ідеологія яких - у створенні єдиної держави з України і Росії (докладніше про це – в інтерв'ю Глазьєва і Рогозіна "Українській правді").
"Родіна", як і всі партії Росії, в умовах табу критики президента головним ворогом народу називала олігархів (конкретно - Чубайса). Однак виявилося, що в списку "Родіни" є люди, цілком гідні претендувати на це звання. Більш того, це персона, пов'язана з Україною.
У передвиборному списку "Родіни" він значився як "старший науковий співробітник Московського державного університету імені Ломоносова", а насправді є власником щонайменше чотирьох українських обленерго.
Це людина, яку в Україні заведено називати "словацьким інвестором" - вона через словацьку фірму VSE у 2001 році приватизувала Севастополь-, Херсон-, Житомир- і Кіровоградобленерго. Крім того, Бабаков проводить погоджену політику разом з обленерго, стосунок до яких мають Суркіс-Медведчук. Бабаков також відомий під дефініцією "представник лужниковської групи" - він володіє ринком у московських Лужниках.
Прихід Бабакова і поразка Чубайса незворотньо позначиться на українському енергоринку. Як – це ще одна інтрига післявиборчої Росії.
Поки ж Україні залишається тільки дякувати історії, що навколишній світ дає їй уроки. Після повалення об'єднаною опозицією Шеварнадзе в Грузії – тепер російський приклад. Того, як дві демократичні сили, загальна електоральна ніша яких оцінювалася в 15%, не змогли об'єднатися і тепер разом зникнуть з політичної карти.
Поїздка українських журналістів на вибори в Росію організована київським представництвом ОБСЄ