Чубайс, Пінчук, Григоришин: група взаємопорятунку
Четвер, 4 грудня 2003, 21:14
Тепер, слід розуміти, російський "Союз правих сил" пройде до Державної думи Росії. У четвер один із лідерів правих, рейтинги яких ледь перестрибують через 5-відсотковий бар'єр, провів PR-захід найвищого пілотажу: залучивши до нього президента суверенної держави, його зятя-мільярдера і ще одного великого бізнесмена.
Своє уміння вигравати виборчі кампаній Чубайс показав у 1996, коли він очолював штаб Єльцина. Тепер майстер-клас продемонстровано Україні.
У Росії через три дні вибори. Телевізійна реклама заборонена. Залишилося лише два вечори теледебатів. І тут Чубайс заявляє, що володіє власністю ледь не в третині енергорозподільчих підприємств сусідньої держави. Перед цим Чубайсом у маси широко закидалася теза про "ліберальну імперію", яку слід будувати не захопленням островів, а скупівлею промисловості. За три дні до виборів Чубайс показав електорату, який потроху зненавидів незалежну Україну в зв'язку із Тузлою, що може ефективно повернути молодшу сестру до брата-росіянина.
"Я хочу, щоб Росія була лідером, і працюю на це. Але не в спробах захопити косу, а будучи лідером у бізнесі", - риторика Чубайса на прес-конференції у Києві видала мету його приїзду до України: щоб боротися за електорат, не обов'язково по коліна залазити у грязюку російської провінції – це можна зробити і з території сусідньої держави.
Водночас це передвиборче навантаження акції Чубайса в Києві ніяк не скасовує іншого факту, справді важливого для України – приходу РАТ "ЄЕС" в українську енергетику.
Зробив Чубайс це трохи інакше, ніж повідомили два тижні тому російські газети: не напряму придбавши обленерго у Григоришина, а придбавши третину спільної компанії, до якої Пінчук і Григоришин склали свої пакети українських обленерго.
Третьою стороною холдингу компаній Пінчука ("Інтерпайп") і Григоришина ("Енергетичний стандарт") стала "Федеральна мережева компанія" – повністю підконтрольна "Єдиним енергосистемам Росії". Її керівник Андрій Раппопорт є заступником голови правління РАТ "ЄЕС".
10 обленерго, які увійшли до холдингу, і власниками яких, відповідно, стало РАТ "ЄЕС", це:
- "Дніпробленерго",
- "Запоріжжяобленерго",
- "Луганськобленерго",
- "Львівобленерго",
- "Миколаївобленерго",
- "Полтаваобленерго",
- "Прикарпаттяобленерго",
- "Тернопільобленерго",
- "Чернігівобленерго",
- "Сумиобленерго".
У власності холдингу Пінчука-Григоришина-Чубайса одне обленерго буде на 100% ("Луганськобленерго"). Більше 40% своїх акцій в холдинг внесуть "Полтаваобленерго", "Сумиобленерго", "Чернігівобленерго" і "Тернопільобленерго". Саме володіння 40% є значущим – бо, за українським законом, цей пакет дозволяє блокувати проведення зборів акціонерів компанії. Від інших обленерго внесено не такі великі частки, а найменшу -від "Дніпробленерго", 16%.
Загалом РАТ "ЄЕС Росії" буде належати в спільному холдингу 33,3% акцій.
Оприлюднення списку акціонерів холдингу розкрило ряд таємниць української олігархії. Зокрема, що Григоришин не втратив повний контроль над компаніями, коли рік тому Суркіс влаштував йому маскі-шоу в Києві. Конкретний приклад: писали, що "Сумиобленерго" назавжди втрачено. Аж ні – як бачимо, 40% акцій у нього залишилося.
Ще виявилося, що Пінчук є великим гравцем на українському енергоринку. А то, перечитуючи сайт "Інтерпайпу", можна було подумати, що він цікавиться лише трубами, феросплавами, колесами, банківським бізнесом і цукровими заводами.
Два тижні тому російські "Ведомости" писали, що Чубайс купує у Григоришина "Чернігівобленерго", "Львівобленерго", "Полтаваобленерго", "Прикарпатобленерго" і "Сумиобленерго".
Виокремивши їх із загального списку, бачимо, що Пінчук в Україні володіє "Дніпробленерго", "Запоріжжяобленерго", "Миколаївобленерго", "Тернопільобленерго", "Луганськобленерго".
Оприлюднення цієї десятки обленерго дозволяє аналізувати й далі. Раніше, наприклад, було відомо, що "Луганськобленегро" перебувало під контролем структур Хорошковського. Тепер от виявилося – Пінчука. Що вкотре доводить економічну спорідненість олігарха і міністра економіки.
Окрім бізнес-прибутків, операція з обленерго приносить політичні дивіденди всім трьом учасникам.
Про Чубайса і його передвиборчі проблеми вже сказано вище. Крім того, він намагається закріпитися на українському ринку – при тому, що раніше його не допустили до участі у купівлі обленерго прямо у держави. І навіть блискавична операція не збила Кучму з пантелику. Він заявив главі РАТ "ЄЕС": сьогодні не може йтися про продаж акцій українських обленерго РАО "ЄЕС", оскільки Україна не готова розглядати це питання.
Про це повідомила прес-служба Кучми, яка забула уточнити: Кучма проти участі Чубайса у первинній приватизації, тобто викупу тих пакетів обленерго, які ще є в держвласності. "У таких випадках, фактично, йдеться про міждержавну операцію, яка, відповідно, повинна проводитися за загальною схемою міждержавних угод", - цитує президента його прес-служба.
Фактично Кучма повторив тезу міністра ПЕК Єрмілова: якщо РАТ "ЄЕС", яке є фактично російською держкомпанією, купить в української держави обленерго, то це буде націоналізація, до того ж на користь іншої держави.
Водночас те, що створення холдингу Пінчук-Григоришин-Чубайс відбулося, говорить і про іншу сторону поведінки Кучми – він не проти, щоб Росія купила українську енергетику на вторинному ринку, тобто в приватних власників. Бо якщо б "гарант" мав щось проти цієї схеми приходу РАТ "ЄЕС", йому досить було набрати телефон рідного зятя.
Отже, наочне роздвоєння в Кучми – він і проти приходу Чубайса, і не проти. Можна сказати трохи інакше – він як президент не хоче брати відповідальність за те, щоб росіяни захопили вітчизняну енергетику – тому не дозволяє РАТ "ЄЕС" бути гравцем на первинному ринку.
Водночас, він як батько піклується про щастя доньки, яке, крім іншого, залежить від успіху її чоловіка.
Сам Пінчук політично від операції виграв не лише тому, що стає дедалі більш крупним гравцем. Але і тому, що через залучення Чубайса як партнера знайшов схему безболісного розв'язання проблеми пенсії Кучми. Посягання на власність Пінчука тепер буде загрожувати проблемам з РАТ "ЄЕС" (а відтак – з Росією). Або Пінчук просто продасть Чубайсу все – і тоді замість свого олігарха власником енергетики стане чужа держава.
Щось схоже здійснив і Григоришин. Просто для нього ті проблеми, яких варто очікувати Пінчуку, почалися рік тому на сходах ресторану "Егоїст". Урок засвоєно нормально – можливі конфлікти партнерів Суркіса з Григоришиним тепер рівнозначні оголошенню війни Пінчуку і Чубайсу.
А поки у Григоришина все іде не так погано: виявляється, він близько чотирьох місяців є акціонером РАТ і володіє більш ніж 1% акцій компанії.
Поки ж створення енергоконгломерату Чубайс-Пінчук-Григоришин не завершилося. Сторони планують це зробити протягом шести місяців. Націонал-патріотам хоч і варто рахувати дні до втрати енергосуверенітету, але слід пам'ятати: півроку тому російські гіганти ЮКОС і "Сібнєфть" ледь не божилися, що створять єдину компанію. Тепер ЮКОС рятується як може від цієї дружби, а Абрамович намагається забрати всю спільну компанію, яка так до кінця і не була створена.
Півроку в Україні і Росії – надто довгий час, щоб говорити про щось у ствердній формі. Хай це навіть Чубайс, Пінчук чи сам Кучма.
Своє уміння вигравати виборчі кампаній Чубайс показав у 1996, коли він очолював штаб Єльцина. Тепер майстер-клас продемонстровано Україні.
У Росії через три дні вибори. Телевізійна реклама заборонена. Залишилося лише два вечори теледебатів. І тут Чубайс заявляє, що володіє власністю ледь не в третині енергорозподільчих підприємств сусідньої держави. Перед цим Чубайсом у маси широко закидалася теза про "ліберальну імперію", яку слід будувати не захопленням островів, а скупівлею промисловості. За три дні до виборів Чубайс показав електорату, який потроху зненавидів незалежну Україну в зв'язку із Тузлою, що може ефективно повернути молодшу сестру до брата-росіянина.
"Я хочу, щоб Росія була лідером, і працюю на це. Але не в спробах захопити косу, а будучи лідером у бізнесі", - риторика Чубайса на прес-конференції у Києві видала мету його приїзду до України: щоб боротися за електорат, не обов'язково по коліна залазити у грязюку російської провінції – це можна зробити і з території сусідньої держави.
Водночас це передвиборче навантаження акції Чубайса в Києві ніяк не скасовує іншого факту, справді важливого для України – приходу РАТ "ЄЕС" в українську енергетику.
Зробив Чубайс це трохи інакше, ніж повідомили два тижні тому російські газети: не напряму придбавши обленерго у Григоришина, а придбавши третину спільної компанії, до якої Пінчук і Григоришин склали свої пакети українських обленерго.
Третьою стороною холдингу компаній Пінчука ("Інтерпайп") і Григоришина ("Енергетичний стандарт") стала "Федеральна мережева компанія" – повністю підконтрольна "Єдиним енергосистемам Росії". Її керівник Андрій Раппопорт є заступником голови правління РАТ "ЄЕС".
10 обленерго, які увійшли до холдингу, і власниками яких, відповідно, стало РАТ "ЄЕС", це:
- "Дніпробленерго",
- "Запоріжжяобленерго",
- "Луганськобленерго",
- "Львівобленерго",
- "Миколаївобленерго",
- "Полтаваобленерго",
- "Прикарпаттяобленерго",
- "Тернопільобленерго",
- "Чернігівобленерго",
- "Сумиобленерго".
У власності холдингу Пінчука-Григоришина-Чубайса одне обленерго буде на 100% ("Луганськобленерго"). Більше 40% своїх акцій в холдинг внесуть "Полтаваобленерго", "Сумиобленерго", "Чернігівобленерго" і "Тернопільобленерго". Саме володіння 40% є значущим – бо, за українським законом, цей пакет дозволяє блокувати проведення зборів акціонерів компанії. Від інших обленерго внесено не такі великі частки, а найменшу -від "Дніпробленерго", 16%.
Загалом РАТ "ЄЕС Росії" буде належати в спільному холдингу 33,3% акцій.
Оприлюднення списку акціонерів холдингу розкрило ряд таємниць української олігархії. Зокрема, що Григоришин не втратив повний контроль над компаніями, коли рік тому Суркіс влаштував йому маскі-шоу в Києві. Конкретний приклад: писали, що "Сумиобленерго" назавжди втрачено. Аж ні – як бачимо, 40% акцій у нього залишилося.
Ще виявилося, що Пінчук є великим гравцем на українському енергоринку. А то, перечитуючи сайт "Інтерпайпу", можна було подумати, що він цікавиться лише трубами, феросплавами, колесами, банківським бізнесом і цукровими заводами.
Два тижні тому російські "Ведомости" писали, що Чубайс купує у Григоришина "Чернігівобленерго", "Львівобленерго", "Полтаваобленерго", "Прикарпатобленерго" і "Сумиобленерго".
Виокремивши їх із загального списку, бачимо, що Пінчук в Україні володіє "Дніпробленерго", "Запоріжжяобленерго", "Миколаївобленерго", "Тернопільобленерго", "Луганськобленерго".
Оприлюднення цієї десятки обленерго дозволяє аналізувати й далі. Раніше, наприклад, було відомо, що "Луганськобленегро" перебувало під контролем структур Хорошковського. Тепер от виявилося – Пінчука. Що вкотре доводить економічну спорідненість олігарха і міністра економіки.
Окрім бізнес-прибутків, операція з обленерго приносить політичні дивіденди всім трьом учасникам.
Про Чубайса і його передвиборчі проблеми вже сказано вище. Крім того, він намагається закріпитися на українському ринку – при тому, що раніше його не допустили до участі у купівлі обленерго прямо у держави. І навіть блискавична операція не збила Кучму з пантелику. Він заявив главі РАТ "ЄЕС": сьогодні не може йтися про продаж акцій українських обленерго РАО "ЄЕС", оскільки Україна не готова розглядати це питання.
Про це повідомила прес-служба Кучми, яка забула уточнити: Кучма проти участі Чубайса у первинній приватизації, тобто викупу тих пакетів обленерго, які ще є в держвласності. "У таких випадках, фактично, йдеться про міждержавну операцію, яка, відповідно, повинна проводитися за загальною схемою міждержавних угод", - цитує президента його прес-служба.
Фактично Кучма повторив тезу міністра ПЕК Єрмілова: якщо РАТ "ЄЕС", яке є фактично російською держкомпанією, купить в української держави обленерго, то це буде націоналізація, до того ж на користь іншої держави.
Водночас те, що створення холдингу Пінчук-Григоришин-Чубайс відбулося, говорить і про іншу сторону поведінки Кучми – він не проти, щоб Росія купила українську енергетику на вторинному ринку, тобто в приватних власників. Бо якщо б "гарант" мав щось проти цієї схеми приходу РАТ "ЄЕС", йому досить було набрати телефон рідного зятя.
Отже, наочне роздвоєння в Кучми – він і проти приходу Чубайса, і не проти. Можна сказати трохи інакше – він як президент не хоче брати відповідальність за те, щоб росіяни захопили вітчизняну енергетику – тому не дозволяє РАТ "ЄЕС" бути гравцем на первинному ринку.
Водночас, він як батько піклується про щастя доньки, яке, крім іншого, залежить від успіху її чоловіка.
Сам Пінчук політично від операції виграв не лише тому, що стає дедалі більш крупним гравцем. Але і тому, що через залучення Чубайса як партнера знайшов схему безболісного розв'язання проблеми пенсії Кучми. Посягання на власність Пінчука тепер буде загрожувати проблемам з РАТ "ЄЕС" (а відтак – з Росією). Або Пінчук просто продасть Чубайсу все – і тоді замість свого олігарха власником енергетики стане чужа держава.
Щось схоже здійснив і Григоришин. Просто для нього ті проблеми, яких варто очікувати Пінчуку, почалися рік тому на сходах ресторану "Егоїст". Урок засвоєно нормально – можливі конфлікти партнерів Суркіса з Григоришиним тепер рівнозначні оголошенню війни Пінчуку і Чубайсу.
А поки у Григоришина все іде не так погано: виявляється, він близько чотирьох місяців є акціонером РАТ і володіє більш ніж 1% акцій компанії.
Поки ж створення енергоконгломерату Чубайс-Пінчук-Григоришин не завершилося. Сторони планують це зробити протягом шести місяців. Націонал-патріотам хоч і варто рахувати дні до втрати енергосуверенітету, але слід пам'ятати: півроку тому російські гіганти ЮКОС і "Сібнєфть" ледь не божилися, що створять єдину компанію. Тепер ЮКОС рятується як може від цієї дружби, а Абрамович намагається забрати всю спільну компанію, яка так до кінця і не була створена.
Півроку в Україні і Росії – надто довгий час, щоб говорити про щось у ствердній формі. Хай це навіть Чубайс, Пінчук чи сам Кучма.
