Кучма може балотуватися у 2004. Тлумачення Конституційного суду
Вівторок, 30 грудня 2003, 11:56
Конституційний суд України дозволив Леоніду Кучмі балотуватися на виборах президента 2004 року. Такий вердикт був виголошений на засіданні суду у вівторок.
"Особа, яку вперше було обрано на посаду президента України за чинною Конституцією в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах президента у 2004 році", - сказано у вердикті Конституційного суду.
Суддя-доповідач Василь Німченко після засідання пояснив журналістам рішення КС тим, що "з прийняттям Конституції весь законодавчий масив був або скасований, або втратив законодавчу чинність". На питання, що ж тоді робив Леонід Кучма з 1994 по 1999 роки, Німченко сказав: "він виконував функції президента за повноваженнями, визначеними в Конституції".
Він також пояснив, що за Конституцією строк повноважень президента є 5 років. А "з 1996 по 1999 аж ніяк не буде 5 років", - сказав він. Відповідаючи на питання, якщо президент Кучма переможе в 2004 році, чи може він балотуватися на виборах президента у парламенті 2006, Німченко сказав: "Так. Може, бо виходить, що він не відбув 5 років".
Текст вердикту Конституційного суду наводимо нижче:
30 грудня Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 25 грудня ц. р. рішення у справі за конституційними поданнями 53 і 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України (справа щодо строків перебування на посту Президента України).
Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний суд України, зокрема, встановив:
Суб'єкт права на конституційне подання – 53 народних депутати України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України, згідно з яким одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
Автори клопотання вважають, що передбачене частиною третьою статті 103 Конституції України обмеження може бути застосоване лише до особи, яка за цією Конституцією була двічі обрана Президентом України, склала присягу і виконувала протягом конституційного строку визначені саме цим Основним Законом України повноваження.
Невизнання цього обмеження означало б надання чинній Конституції України зворотної дії в часі і порушило б вимоги статей 19, 38, 58, 64 Конституції України. Тому є потреба в офіційному тлумаченні Конституційним Судом України положення частини третьої статті 103 Конституції України щодо того, чи має воно зворотну дію в часі, чи поширюється передбачене ним обмеження на особу, обрану Президентом України з іншим правовим статусом та повноваженнями до набуття чинності цією Конституцією.
Інший суб’єкт права на конституційне подання – 47 народних депутатів України – також звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення зазначеного положення статті 103 Конституції України "на предмет можливості бути обраним Президентом України на наступний строк громадянина Кучми Леоніда Даниловича, який з червня 1994 року займає пост Президента України".
Під час підготовки справи до розгляду на запити Конституційного Суду України надійшли висновки вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ України.
На думку фахівців юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, обмеження права на зайняття поста Президента України, передбачене статтею 103 Конституції України, може застосовуватися у часі лише щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією Конституцією. У їхньому розумінні статті 103 "Кучма Леонід Данилович за Конституцією України 1996 року обирався Президентом України перший раз.
Виконання ним обов’язків за час дії Конституції України з 1996 року до 14 листопада 1999 року, тобто до дня перших виборів Президента України за новою Конституцією України, не може вважатися п’ятирічним строком повноважень Президента України". При цьому "право бути обраним на пост Президента України після прийняття Конституції України 1996 року виникло один раз і було реалізоване Л.Кучмою єдиний раз у 1999 році".
Фахівці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України вважають, що право громадянина України бути обраним Президентом України, як і інші конституційні права і свободи громадянина, не можуть бути обмежені.
На їх думку, "водночас з моменту набрання чинності Конституцією України починає діяти й конституційне обмеження щодо кількості повторних строків перебування однієї і тієї ж особи на посаді Президента України (частина третя статті 103 Конституції України). Інше тлумачення цієї норми призвело б до вилучення із принципу рівності конституційних прав окремих осіб, що є неприпустимим з огляду на засади демократії, верховенства права та закону".
У висновку стверджується, що оскільки розділ ХV "Перехідні положення" Конституції України 1996 року не містить будь-яких конкретних обмежень щодо строків повноважень вищих органів державної влади України, норма Конституції України 1996 року, яка встановлює, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд, починає діяти з моменту набрання чинності Конституцією України і не може мати зворотної дії в часі (стаття 58).
Також відзначається, що "положення частини третьої статті 103 Конституції України не поширюється на обрання особи Президентом України до набрання чинності цією Конституцією, тобто під час дії Конституції (Основного Закону) УРСР 1978 року та Закону УРСР "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 року".
Згідно з висновком фахівців Одеської національної юридичної академії, "участь Л.Д.Кучми у виборах 1999 року розглядається в сенсі чинної Конституції України як перше претендування на посаду Президента України".
Вони зазначають, що "отримання посади Президента передбачає виконання обов’язкових умов, серед яких виокремлюється обрання особи Президентом України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування та складення обраним Президентом присяги народові України на урочистому засіданні Верховної Ради України.
З моменту прийняття присяги юридично вважається, що особа займає посаду Президента України, і починається відлік строку перебування особи на посаді Президента України. Саме виконання перелічених умов є обов’язковим для визначення кількості строків перебування особи на посаді Президента України".
Фахівці Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України вважають, що "діючий Президент України був обраний за Конституцією України 1996 року вперше. Саме ця обставина має враховуватись при офіційному тлумаченні Конституційним Судом України частини третьої статті 103 чинної Конституції України".
Свій висновок вони обґрунтовують тим, що втратила чинність нормативна база щодо інституту Президента України, яка існувала до набрання чинності Конституцією України 1996 року, і що будь-які "положення цих правових актів не були пролонговані", а норми, в тому числі положення частини третьої статті 103 Конституції України 1996 року, не мають зворотної дії.
З прийняттям Конституції України 1996 року визнані такими, що втратили чинність у повному обсязі Конституція (Основний Закон) України 1978 року з наступними змінами і доповненнями та Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 8 червня 1995 року.
Відповідно до Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року втратили чинність: Закон України "Про вибори Президента України" від 5 липня 1991 року, Постанова Верховної Ради України "Про застосування законів України "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори Президента України", "Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад" від 13 липня 1994 року.
За Конституцією, України Президент України як глава держави і гарант державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина наділений функцією забезпечення державної незалежності, національної безпеки і правонаступництва держави. Його повноваження закріплені лише на конституційному рівні (статті 102, 106 Конституції України).
Пункт 3 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачив, що чергові вибори Президента України мали проводитися в останню неділю жовтня 1999 року. Таким чином, Президент України після набрання чинності Конституцією України 1996 року набув нових повноважень і здійснював їх до 30 листопада 1999 року (до моменту складення присяги новообраним Президентом України).
Положення частини третьої статті 103 Конституції України має тлумачитись у системному поєднанні та нерозривному зв’язку зі змістом статті 103 та Конституції України в цілому, а не з правовими актами, які визначали інший статус Президента України і втратили чинність після прийняття Конституції України 1996 року.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 13 травня 1997 року (справа щодо несумісності депутатського мандата) виклав правову позицію, за якою принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію України.
Це є гарантією стабільності утвердження держави як правової, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 8 Конституції України).
Оскільки частина третя статті 103 Конституції України не містить будь-яких винятків щодо дії передбаченого нею обмеження у часі, а в інших нормах Конституції України також немає застережень про надання зворотної дії положенню зазначеної статті, це положення поширюється лише на правовідносини, які виникли після набрання чинності Конституцією України.
Буквальне тлумачення статті 103 Конституції України засвідчує, що нею встановлено обмеження щодо можливості однієї і тієї особи перебувати на посту Президента України більше ніж два строки підряд. Частиною першою статті 103 Конституції України передбачено, що Президент України обирається строком на п'ять років. Тобто Конституція України обмежує перебування однієї і тієї особи на посту Президента України визначеними нею двома строками підряд.
При цьому, згідно з Конституцією України, строк перебування на посту Президента України починається з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (частина перша статті 104) і закінчується із вступом на пост новообраного Президента України (частина перша статті 108).
Таким чином, передбачене Конституцією України обмеження щодо зайняття однією і тією особою поста Президента України стосується лише особи, яка, по-перше, займала пост Президента України два строки підряд, а по-друге, набувала повноважень Президента України відповідно до частини першої статті 104 Конституції України.
Отже, особа, яку вперше було обрано Президентом України за чинною Конституцією України в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах Президента України у 2004 році.
На підставі викладеного Конституційний Суд України в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційних подань положення частини третьої статті 103 Конституції України, за яким одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд, треба розуміти так, що це положення поширюється лише на осіб, яких обирають на пост Президента України після набуття чинності Конституцією України 1996 року. Особа, яку вперше було обрано Президентом України за чинною Конституцією України в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах Президента України у 2004 році.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
"Особа, яку вперше було обрано на посаду президента України за чинною Конституцією в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах президента у 2004 році", - сказано у вердикті Конституційного суду.
Суддя-доповідач Василь Німченко після засідання пояснив журналістам рішення КС тим, що "з прийняттям Конституції весь законодавчий масив був або скасований, або втратив законодавчу чинність". На питання, що ж тоді робив Леонід Кучма з 1994 по 1999 роки, Німченко сказав: "він виконував функції президента за повноваженнями, визначеними в Конституції".
Він також пояснив, що за Конституцією строк повноважень президента є 5 років. А "з 1996 по 1999 аж ніяк не буде 5 років", - сказав він. Відповідаючи на питання, якщо президент Кучма переможе в 2004 році, чи може він балотуватися на виборах президента у парламенті 2006, Німченко сказав: "Так. Може, бо виходить, що він не відбув 5 років".
Текст вердикту Конституційного суду наводимо нижче:
30 грудня Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 25 грудня ц. р. рішення у справі за конституційними поданнями 53 і 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України (справа щодо строків перебування на посту Президента України).
Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний суд України, зокрема, встановив:
Суб'єкт права на конституційне подання – 53 народних депутати України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України, згідно з яким одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
Автори клопотання вважають, що передбачене частиною третьою статті 103 Конституції України обмеження може бути застосоване лише до особи, яка за цією Конституцією була двічі обрана Президентом України, склала присягу і виконувала протягом конституційного строку визначені саме цим Основним Законом України повноваження.
Невизнання цього обмеження означало б надання чинній Конституції України зворотної дії в часі і порушило б вимоги статей 19, 38, 58, 64 Конституції України. Тому є потреба в офіційному тлумаченні Конституційним Судом України положення частини третьої статті 103 Конституції України щодо того, чи має воно зворотну дію в часі, чи поширюється передбачене ним обмеження на особу, обрану Президентом України з іншим правовим статусом та повноваженнями до набуття чинності цією Конституцією.
Інший суб’єкт права на конституційне подання – 47 народних депутатів України – також звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення зазначеного положення статті 103 Конституції України "на предмет можливості бути обраним Президентом України на наступний строк громадянина Кучми Леоніда Даниловича, який з червня 1994 року займає пост Президента України".
Під час підготовки справи до розгляду на запити Конституційного Суду України надійшли висновки вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ України.
На думку фахівців юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, обмеження права на зайняття поста Президента України, передбачене статтею 103 Конституції України, може застосовуватися у часі лише щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією Конституцією. У їхньому розумінні статті 103 "Кучма Леонід Данилович за Конституцією України 1996 року обирався Президентом України перший раз.
Виконання ним обов’язків за час дії Конституції України з 1996 року до 14 листопада 1999 року, тобто до дня перших виборів Президента України за новою Конституцією України, не може вважатися п’ятирічним строком повноважень Президента України". При цьому "право бути обраним на пост Президента України після прийняття Конституції України 1996 року виникло один раз і було реалізоване Л.Кучмою єдиний раз у 1999 році".
Фахівці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України вважають, що право громадянина України бути обраним Президентом України, як і інші конституційні права і свободи громадянина, не можуть бути обмежені.
На їх думку, "водночас з моменту набрання чинності Конституцією України починає діяти й конституційне обмеження щодо кількості повторних строків перебування однієї і тієї ж особи на посаді Президента України (частина третя статті 103 Конституції України). Інше тлумачення цієї норми призвело б до вилучення із принципу рівності конституційних прав окремих осіб, що є неприпустимим з огляду на засади демократії, верховенства права та закону".
У висновку стверджується, що оскільки розділ ХV "Перехідні положення" Конституції України 1996 року не містить будь-яких конкретних обмежень щодо строків повноважень вищих органів державної влади України, норма Конституції України 1996 року, яка встановлює, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд, починає діяти з моменту набрання чинності Конституцією України і не може мати зворотної дії в часі (стаття 58).
Також відзначається, що "положення частини третьої статті 103 Конституції України не поширюється на обрання особи Президентом України до набрання чинності цією Конституцією, тобто під час дії Конституції (Основного Закону) УРСР 1978 року та Закону УРСР "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 року".
Згідно з висновком фахівців Одеської національної юридичної академії, "участь Л.Д.Кучми у виборах 1999 року розглядається в сенсі чинної Конституції України як перше претендування на посаду Президента України".
Вони зазначають, що "отримання посади Президента передбачає виконання обов’язкових умов, серед яких виокремлюється обрання особи Президентом України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування та складення обраним Президентом присяги народові України на урочистому засіданні Верховної Ради України.
З моменту прийняття присяги юридично вважається, що особа займає посаду Президента України, і починається відлік строку перебування особи на посаді Президента України. Саме виконання перелічених умов є обов’язковим для визначення кількості строків перебування особи на посаді Президента України".
Фахівці Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України вважають, що "діючий Президент України був обраний за Конституцією України 1996 року вперше. Саме ця обставина має враховуватись при офіційному тлумаченні Конституційним Судом України частини третьої статті 103 чинної Конституції України".
Свій висновок вони обґрунтовують тим, що втратила чинність нормативна база щодо інституту Президента України, яка існувала до набрання чинності Конституцією України 1996 року, і що будь-які "положення цих правових актів не були пролонговані", а норми, в тому числі положення частини третьої статті 103 Конституції України 1996 року, не мають зворотної дії.
З прийняттям Конституції України 1996 року визнані такими, що втратили чинність у повному обсязі Конституція (Основний Закон) України 1978 року з наступними змінами і доповненнями та Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 8 червня 1995 року.
Відповідно до Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року втратили чинність: Закон України "Про вибори Президента України" від 5 липня 1991 року, Постанова Верховної Ради України "Про застосування законів України "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори Президента України", "Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад" від 13 липня 1994 року.
За Конституцією, України Президент України як глава держави і гарант державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина наділений функцією забезпечення державної незалежності, національної безпеки і правонаступництва держави. Його повноваження закріплені лише на конституційному рівні (статті 102, 106 Конституції України).
Пункт 3 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачив, що чергові вибори Президента України мали проводитися в останню неділю жовтня 1999 року. Таким чином, Президент України після набрання чинності Конституцією України 1996 року набув нових повноважень і здійснював їх до 30 листопада 1999 року (до моменту складення присяги новообраним Президентом України).
Положення частини третьої статті 103 Конституції України має тлумачитись у системному поєднанні та нерозривному зв’язку зі змістом статті 103 та Конституції України в цілому, а не з правовими актами, які визначали інший статус Президента України і втратили чинність після прийняття Конституції України 1996 року.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 13 травня 1997 року (справа щодо несумісності депутатського мандата) виклав правову позицію, за якою принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію України.
Це є гарантією стабільності утвердження держави як правової, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 8 Конституції України).
Оскільки частина третя статті 103 Конституції України не містить будь-яких винятків щодо дії передбаченого нею обмеження у часі, а в інших нормах Конституції України також немає застережень про надання зворотної дії положенню зазначеної статті, це положення поширюється лише на правовідносини, які виникли після набрання чинності Конституцією України.
Буквальне тлумачення статті 103 Конституції України засвідчує, що нею встановлено обмеження щодо можливості однієї і тієї особи перебувати на посту Президента України більше ніж два строки підряд. Частиною першою статті 103 Конституції України передбачено, що Президент України обирається строком на п'ять років. Тобто Конституція України обмежує перебування однієї і тієї особи на посту Президента України визначеними нею двома строками підряд.
При цьому, згідно з Конституцією України, строк перебування на посту Президента України починається з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (частина перша статті 104) і закінчується із вступом на пост новообраного Президента України (частина перша статті 108).
Таким чином, передбачене Конституцією України обмеження щодо зайняття однією і тією особою поста Президента України стосується лише особи, яка, по-перше, займала пост Президента України два строки підряд, а по-друге, набувала повноважень Президента України відповідно до частини першої статті 104 Конституції України.
Отже, особа, яку вперше було обрано Президентом України за чинною Конституцією України в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах Президента України у 2004 році.
На підставі викладеного Конституційний Суд України в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційних подань положення частини третьої статті 103 Конституції України, за яким одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд, треба розуміти так, що це положення поширюється лише на осіб, яких обирають на пост Президента України після набуття чинності Конституцією України 1996 року. Особа, яку вперше було обрано Президентом України за чинною Конституцією України в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах Президента України у 2004 році.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
