Кучма віддає Путіну те, заради чого "воювали" на Тузлі?
Вівторок, 23 грудня 2003, 21:43
У середу в Криму відбудеться зустріч Кучми й Путіна. Що стане їх першими повноцінними переговорами після кризи Тузли. Про що говоритимуть президенти – не розголошується, програма рандеву стала секретом. У прес-службі президента України сказали лише: "Це буде робоча зустріч президентів віч-на-віч". Про порядок денний у прес-службі не знають.
Канал ІСТV виявився поінформованішим. Він зазначає, що президенти мають обговорити ситуацію в Керченській протоці. Кримське агентство новин уточнює, що мова вестиметься про Керч-Єнікальський канал.
Але, за інформацією джерел "УП", Кучма і Путін станом на день вівторка планували дещо набагато серйозніше, ніж просто поговорити. Вони планували підписати заяву про спільне використання Керч-Єнікальського каналу.
Поділивши канал "по-братньому", Росія може добитися однієї із цілей, через яку з’явилася проблема Тузли.
Як відомо, Керч-Єнікальський канал відокремлює Керч від острова Тузла. Зараз Україна сама використовує канал, оскільки вважає Тузлу своєю територією, і, відповідно, кордон між країнами проходить за межами каналу.
У випадку, якби Росія добудувала дамбу до Тузли, то росіяни могли б наполягати на проведенні кордону по Керч-Єнікальському каналу і домагатися його спільного використання. Тепер виходить, що Росія домоглася спільного використання каналу і без добудування дамби.
Мєдвєдєв, Медведчук і темники
Як відомо, минулого тижня українську столицю "з робочим візитом" відвідав голова адміністрації президента Росії Дмитро Мєдвєдєв. Переговоривши зі своїм українським візаві та майже тезком Віктором Медведчуком, Мєдвєдєв удостоївся аудієнції й у самого українського президента.
Про тематику обговорюваних питань вітчизняні ЗМІ особливо не "поширювалися", задовольнившись лише загальними фразами про "питання двостороннього україно-російського співробітництва у різних сферах". Втім, цілком очевидно, що майбутня зустріч Кучми з Путіним займала далеко не останнє місце.
А наприкінці минулого тижня телеканали Медведчука завзято відпрацьовували "темник" - навперебій інформували глядачів про звернення трудового колективу Керченського порту на адресу президента і чи то прем’єр-міністра, чи то міністра транспорту (чомусь щодо другого адресата не було єдиної думки).
Ухилимося в даній статті від "обсмоктування" факту надзвичайної схожості подачі матеріалу – про це, як і про причини цього, "УП" писала неодноразово. А щодо суті документа (правда, ніхто чомусь його не процитував), то йдеться у зверненні про прохання забезпечити СПІЛЬНЕ З РОСІЯНАМИ використання судноплавства та поромної переправи в Керч-Єнікельському каналі.
Зараз тема спливла, коли пристрасті довкола Тузли вщухли, а проблема делімітації україно-російського морського кордону переведена у робочу площину. Позиція Росії з цього питання відома - російські політики неодноразово висловлювалися на кшталт того, що не можна дозволити Україні "закрити Росію в Азовському морі".
Без сумніву, заплановані переговори довкола Керч-Єнікальського каналу є прямим продовженням історії з Тузлою та зазіхань Росії на Керченську протоку. Саме тому, що Керч-Єнікальський канал у Керченській протоці є головним шляхом для суден, котрий з’єднує Чорне й Азовське моря. Ця його стратегічна цінність і могла бути однією з причин будівництва дамби до Тузли.
Так от, коментуючи за "темником" ініціативу портовиків, медіа Медведчука наввипередки переказували аргументи, що спільне господарювання у каналі нібито не завдасть Україні збитків.
Мовляв, все одно каналом проходять лише українські та іноземні (неросійські) судна, росіяни ж користуються фарватерами №50 і 52, заощаджуючи на оплаті українцям. Тож спільне використання Керч-Єнікальського каналу має одні лише плюси: перше - дозволить навести більше порядку у русі суден, і друге - потягне залучення російських грошей до робіт з утримання каналу в належному стані (бо дорого самотужки це робити).
Послухавши це, хочеться тримати кулаки, щоби Росія не відмовила нам, убогим. Аякже, адже виходячи з такої інтерпретації, наш Керченсько-Єнікальський канал Росії "по барабану", а спільне використання, коли про нього таки домовляться, буде з її боку, скоріше, жестом доброї волі. Все одно вона альтернативні шляхи має.
В той же час, є підстави засумніватися у щирості (чи, точніше, у правдивості) подібних тверджень.
Керч-Єнікальський канал є найглибшим "жолобом" у Керченській протоці і має глибину вісім метрів. Вищезгадані "50-52 російські фарватери" – не більше трьох. Очевидно, що придатні вони лише для проходження невеликих суден. Решті ж кораблів єдина дорога – через Керч-Єнікальський канал.
За даними об’єднання "Укрморпорт", сукупний транзитний збір із російських суден за дев’ять місяців поточного року склав 972,3 тисячі доларів США. За 2002 рік російські судновласники "розкошелилися" майже на 1 мільйон 100 тисяч доларів. Всього протягом минулого року каналом пройшло понад 13 тисяч суден.
Тобто одноосібне господарювання України в каналі (який завжди відносився до Керченського порту), приносить цілком конкретний і немалий прибуток. Можливо, Україна хоче втратити "за просто так" мільйон доларів щорічно... Можливо, Леоніду Даниловичу (чи Віктору Володимировичу?) це компенсують у якійсь іншій формі…
Якщо канал стане спільним, росіяни, логічно, за прохід своїх суден платити не будуть. Вірніше, будуть, але не Україні, а в свою власну скарбничку.
А поза тим же існують ще судна третіх країн, які проходять каналом, і сплачують за це Україні.
Повертаючись до питання водного кордону з Росією, нагадаємо, що блакитною мрією Кремля є проголошення Азовського моря внутрішнім морем двох держав – Росії й України. Київ від такої ініціативи не в захопленні – адже для проводу чужих суден у внутрішнє, нехай і спільне, море, обов’язково потрібна згода іншої сторони.
Якщо море стане спільним, то Україні доведеться узгоджувати питання пропуску суден третіх країн. Що дуже не в’яжеться з прагненням Києва вступити до НАТО. Це вже не кажучи про таку самозрозумілу річ, як те, що грошики за прохід "чужаків" доведеться ділити навпіл.
У понеділок під головуванням президента Кучми відбулося засідання Ради національної безпеки й оборони України. За офіційною хронікою, "на засіданні розглядалося широке коло питань, пов'язаних із міжнародно-правовим оформленням державного кордону України з деякими суміжними державами".
Зайве нагадувати, що однією з таких суміжних держав є саме Росія. Припускаємо, що йшлося на засіданні РНБО й про Керч-Єнікальський канал. Що вирішили – побачимо за наслідками зустрічі Кучми з Путіним.
Хочеться тільки нагадати президенту: "По гарячих слідах "Тузлинського протистояння" він заявляв чітко, що Україна не збирається вести переговорів з питань, які вона вважає вирішеними. Малася на увазі непорушність кордонів держави. Але державні кордони існують, не в останню чергу, для того, щоби у їх межах держава сама вирішувала свої господарські питання.
Канал ІСТV виявився поінформованішим. Він зазначає, що президенти мають обговорити ситуацію в Керченській протоці. Кримське агентство новин уточнює, що мова вестиметься про Керч-Єнікальський канал.
Але, за інформацією джерел "УП", Кучма і Путін станом на день вівторка планували дещо набагато серйозніше, ніж просто поговорити. Вони планували підписати заяву про спільне використання Керч-Єнікальського каналу.
Поділивши канал "по-братньому", Росія може добитися однієї із цілей, через яку з’явилася проблема Тузли.
Як відомо, Керч-Єнікальський канал відокремлює Керч від острова Тузла. Зараз Україна сама використовує канал, оскільки вважає Тузлу своєю територією, і, відповідно, кордон між країнами проходить за межами каналу.
У випадку, якби Росія добудувала дамбу до Тузли, то росіяни могли б наполягати на проведенні кордону по Керч-Єнікальському каналу і домагатися його спільного використання. Тепер виходить, що Росія домоглася спільного використання каналу і без добудування дамби.
Мєдвєдєв, Медведчук і темники
Як відомо, минулого тижня українську столицю "з робочим візитом" відвідав голова адміністрації президента Росії Дмитро Мєдвєдєв. Переговоривши зі своїм українським візаві та майже тезком Віктором Медведчуком, Мєдвєдєв удостоївся аудієнції й у самого українського президента.
Про тематику обговорюваних питань вітчизняні ЗМІ особливо не "поширювалися", задовольнившись лише загальними фразами про "питання двостороннього україно-російського співробітництва у різних сферах". Втім, цілком очевидно, що майбутня зустріч Кучми з Путіним займала далеко не останнє місце.
А наприкінці минулого тижня телеканали Медведчука завзято відпрацьовували "темник" - навперебій інформували глядачів про звернення трудового колективу Керченського порту на адресу президента і чи то прем’єр-міністра, чи то міністра транспорту (чомусь щодо другого адресата не було єдиної думки).
Ухилимося в даній статті від "обсмоктування" факту надзвичайної схожості подачі матеріалу – про це, як і про причини цього, "УП" писала неодноразово. А щодо суті документа (правда, ніхто чомусь його не процитував), то йдеться у зверненні про прохання забезпечити СПІЛЬНЕ З РОСІЯНАМИ використання судноплавства та поромної переправи в Керч-Єнікельському каналі.
Зараз тема спливла, коли пристрасті довкола Тузли вщухли, а проблема делімітації україно-російського морського кордону переведена у робочу площину. Позиція Росії з цього питання відома - російські політики неодноразово висловлювалися на кшталт того, що не можна дозволити Україні "закрити Росію в Азовському морі".
Без сумніву, заплановані переговори довкола Керч-Єнікальського каналу є прямим продовженням історії з Тузлою та зазіхань Росії на Керченську протоку. Саме тому, що Керч-Єнікальський канал у Керченській протоці є головним шляхом для суден, котрий з’єднує Чорне й Азовське моря. Ця його стратегічна цінність і могла бути однією з причин будівництва дамби до Тузли.
Так от, коментуючи за "темником" ініціативу портовиків, медіа Медведчука наввипередки переказували аргументи, що спільне господарювання у каналі нібито не завдасть Україні збитків.
Мовляв, все одно каналом проходять лише українські та іноземні (неросійські) судна, росіяни ж користуються фарватерами №50 і 52, заощаджуючи на оплаті українцям. Тож спільне використання Керч-Єнікальського каналу має одні лише плюси: перше - дозволить навести більше порядку у русі суден, і друге - потягне залучення російських грошей до робіт з утримання каналу в належному стані (бо дорого самотужки це робити).
Послухавши це, хочеться тримати кулаки, щоби Росія не відмовила нам, убогим. Аякже, адже виходячи з такої інтерпретації, наш Керченсько-Єнікальський канал Росії "по барабану", а спільне використання, коли про нього таки домовляться, буде з її боку, скоріше, жестом доброї волі. Все одно вона альтернативні шляхи має.
В той же час, є підстави засумніватися у щирості (чи, точніше, у правдивості) подібних тверджень.
Керч-Єнікальський канал є найглибшим "жолобом" у Керченській протоці і має глибину вісім метрів. Вищезгадані "50-52 російські фарватери" – не більше трьох. Очевидно, що придатні вони лише для проходження невеликих суден. Решті ж кораблів єдина дорога – через Керч-Єнікальський канал.
За даними об’єднання "Укрморпорт", сукупний транзитний збір із російських суден за дев’ять місяців поточного року склав 972,3 тисячі доларів США. За 2002 рік російські судновласники "розкошелилися" майже на 1 мільйон 100 тисяч доларів. Всього протягом минулого року каналом пройшло понад 13 тисяч суден.
Тобто одноосібне господарювання України в каналі (який завжди відносився до Керченського порту), приносить цілком конкретний і немалий прибуток. Можливо, Україна хоче втратити "за просто так" мільйон доларів щорічно... Можливо, Леоніду Даниловичу (чи Віктору Володимировичу?) це компенсують у якійсь іншій формі…
Якщо канал стане спільним, росіяни, логічно, за прохід своїх суден платити не будуть. Вірніше, будуть, але не Україні, а в свою власну скарбничку.
А поза тим же існують ще судна третіх країн, які проходять каналом, і сплачують за це Україні.
Повертаючись до питання водного кордону з Росією, нагадаємо, що блакитною мрією Кремля є проголошення Азовського моря внутрішнім морем двох держав – Росії й України. Київ від такої ініціативи не в захопленні – адже для проводу чужих суден у внутрішнє, нехай і спільне, море, обов’язково потрібна згода іншої сторони.
Якщо море стане спільним, то Україні доведеться узгоджувати питання пропуску суден третіх країн. Що дуже не в’яжеться з прагненням Києва вступити до НАТО. Це вже не кажучи про таку самозрозумілу річ, як те, що грошики за прохід "чужаків" доведеться ділити навпіл.
У понеділок під головуванням президента Кучми відбулося засідання Ради національної безпеки й оборони України. За офіційною хронікою, "на засіданні розглядалося широке коло питань, пов'язаних із міжнародно-правовим оформленням державного кордону України з деякими суміжними державами".
Зайве нагадувати, що однією з таких суміжних держав є саме Росія. Припускаємо, що йшлося на засіданні РНБО й про Керч-Єнікальський канал. Що вирішили – побачимо за наслідками зустрічі Кучми з Путіним.
Хочеться тільки нагадати президенту: "По гарячих слідах "Тузлинського протистояння" він заявляв чітко, що Україна не збирається вести переговорів з питань, які вона вважає вирішеними. Малася на увазі непорушність кордонів держави. Але державні кордони існують, не в останню чергу, для того, щоби у їх межах держава сама вирішувала свої господарські питання.
