Про те, як Медведчук обіцяв живцем закопати Григоришина... рекламна стаття в "Нью-Йорк Таймс"
Понеділок, 22 грудня 2003, 08:00
Здатність Віктора Медведчука і його найкращого друга Григорія Суркіса наживати собі політичних й особистих ворогів в Україні завжди вражала. Тепер, схоже, у лідерів СДПУ(О) з'явилися таємні і багаті недруги ще й у Сполучених Штатах.
19 грудня, у п’ятничному номері газети "Нью-Йорк Таймз" з’явилася незвичайна за розміром і змістом реклама.
Незвичайна за розміром, тому що займає цілу газетну шпальту, надрукована втричі більшим за звичайний шрифтом і розміщена хоча й на 21 сторінці, але все ж таки у першому "політичному" найважливішому розділі газети. Який прогортують навіть найзайнятіші читачі. Реклама такого розміру, в залежності від дня виходу й деяких інших чинників, може коштувати понад 50 тисяч доларів США.
Верхню частину рекламної сторінки займає чорно-біле зображення лісу із стежкою, яка веде у темряву. Чи це нагадування про неминучу карму голови президентської адміністрації, яка призведе до глухого кута у темряві? Чи це натяк на Таращанський ліс? Чи алюзія на типовий краєвид сибірської тайги у Красноярському краї, де народився Віктор Медведчук?
Під малюнком – великими літерами йде цитата: "Вони сказали, що завезуть мене до лісу і поховають живцем".
Далі – за текстом анти-реклами:
"Зі слів відомого підприємця Костянтина Григоришина, він протягом дев’яти місяців переживав повторювані загрози з боку Віктора Медведчука, голови президентської адміністрації і його близького товариша по бізнесу Григорія Суркіса (далі йде посилання на Бі-Бі-Сі та газету "Ukrainian Weekly").
Костянтин згадує, як вони йому сказали: "Ми не дозволимо тобі займатися бізнесом в Україні. Ми відберемо все і запроторимо тебе до в'язниці" (посилання на газету "Ukrainian Weekly").
Коли вимоги Медведчука було відкинуто, Костянтин згадує: "Вони сказали, що завезуть мене до лісу і поховають живцем" (посилання на The Washington Post). У жовтні 2002 року Костянтина було заарештовано і кинуто до в’язниці. Через шість місяців "все, що у нього залишилося - так це спогади про втрачений бізнес" (посилання на "Ukrainian Weekly").
Медведчук, який відкидає звинувачення, зараз прагне стати наступним президентом України. Український народ страждав забагато і задовго, щоб дозволити повернути країну до страхіття минулого. І хоча не все так добре, життя стає кращим. Шрами зарубцьовуються. Багато вже досягнуто. Попереду – надія на краще завтра.
Але все це може бути втрачено, якщо Медведчук стане президентом. Жахлива історія, наведена вище, є однією з причин, чому українці мусять об’єднатися разом для перемоги над Медведчуком і його поплічниками. Друзі України закликають вас підтримати об’єднану кампанію проти Віктора Медведчука і того шляху в темряву, яким він веде. Далі про інші причини, чому потрібно остерігатися Медведчука.
Кримінальні звинувачення: Під час навчання на юридичному факультеті у 1973 році Віктор Медведчук і двоє його друзів жорстоко побили неповнолітнього. Ленінським районним судом міста Києва Медведчука було засуджено до двох років позбавлення волі. Однак, через кілька місяців це звинувачення було дивним чином знято, а справу припинено (посилання на книгу Дмитра Чобота "Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука").
Ув’язнення опонентів: "Що відрізняє Медведчука від інших олігархів, так це те, що як юрист і радник Кучми з юридичних питань він має великий вплив на органи правопорядку, - пише професор Дослідного центру славістики Кімітака Мацузато. - За бажанням він має можливість ув’язнити або шантажувати ув’язненням своїх політичних опонентів" (посилання на видання "Euro-Asia Studies").
Велике багатство: У статті про 25 найбільших багатіїв Центральної і Східної Європи "третім серед українців був голова президентської адміністрації Віктор Медведчук із багатством у 800 мільйонів доларів" (посилання на Бі-Бі-Сі).
Київська сімка/насилля: "Суркіс і Медведчук були стовпами групи, що отримала назву "київської сімки", – пише "Дзеркало тижня". - Вони почали з торгівлі і нерухомості, але потім перелаштувалися на більш прибуткову газову промисловість".
"У 1994 році "сімка" заснувала концерн "Славутич" і розширила діяльність у сільськогосподарській та металургійній галузях, використовуючи насилля для забезпечення доходів на цих хаотичних, проте прибуткових ринках", – пояснює Іван Лозовий з Мережі незалежних журналістів.
Агенти КДБ: "Згідно з розмовою між Леонідом Кучмою і Леонідом Деркачем, Медведчук і Суркіс за часів Радянського Союзу були агентами КДБ з великим досвідом... Нема жодних доказів, щоб стверджувати, що він перестав на них працювати... Іншими словами, президентська адміністрація – в руках агента іноземних спецслужб" (посилання на газету "Антенна"). Медведчук назвав ці звинувачення абсурдом.
Історія про батька: Медведчук стверджує, що його сім’ю було вислано до Сибіру через підтримку його батьком українських націоналістів у Другій світовій війні. Проте Дмитро Чобіт, колишній народний депутат, видав у 2001 році книжку, в якій написав, що батько Медведчука служив в німецькій поліції і "мав пряму причетність до примусового виселення з України не менше двох тисяч своїх земляків"(посилання на книгу Чобота).
Переслідування преси: Видання The National Interest звинуватило Медведчука у тому, що він "намагається запхати повністю під каблук і так вже пригноблену пресу". Голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації закликав президента Кучму "негайно звільнити голову президентської адміністрації Віктора Медведчука, або почати розслідування... згідно з статтею 171 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за втручання в діяльність журналістів" (посилання на Бі-Бі-Сі)."
Хто за цим стоїть?
Ось така антиреклама для Віктора Медведчука, яку з п’ятниці, 19 грудня, читають й обговорюють в Америці усі, хто так чи інакше має відношення до України чи української політики.
Хто ж такі ці загадкові "друзі України", які профінансували рекламну площу в провідній американській газеті, й чому вони воюють проти об’єднаних соціал-демократів?
Метою, очевидно, є відверта демонізація образів Медведчука і Суркіса на Заході. Газету "Нью-Йорк Таймз" прочитають мільйони людей, рекламу подивляться тисячі, прізвища залишаться в пам’яті у десятків. А потім хтось із офіцерів імміграційної служби у Нью-Йорському аеропорту, переглядаючи візу в паспорті, раптово впізнає знайоме прізвище і організує Медведчуку чи Суркісу прийом а-ля Павло Бородін.
Про "Друзів України" ("Friends of Ukraine") у Вашингтоні було чутно досить давно. То тут, то там виникали люди, які представлялися назвою цієї організації, домовлялися про зустрічі, збирали інформацію, однак, про себе нічого не розказували і джерел свого фінансування на розкривали.
Спроби кількох представників діаспори дізнатися щось більше про цю утаємничену групу закінчувалися нічим.
На шпальтах "Нью-Йорк Таймз" "друзі" представилися як лобістська чи то захисна організація (advocacy group) з Вашингтону.
Метою організації, за їхніми словами, є розвиток багатопартійної демократії, вільної ринкової економіки й верховенства права в Україні. Далі йдуть поштова й електронна адреси. Ані інтернет-сторінки, ані телефону не вказано.
Якщо шукати авторів реклами з іншого боку, тобто з позиції, кому її поява є вигідною, то тут справа ще більш заплутана, адже ворогів з грошима у Медведчука достатньо.
Це може бути й той самий бідолаха Григоришин, може бути й Березовський, який вже робив подібні кроки проти Путіна, можуть бути донецькі, може бути Ющенко, може бути діаспора, можуть бути окремі невідомі політрадикали.
Проте, хто б це не був, зрозуміло, що група під назвою "Друзі України" однією рекламою не обмежиться. Аж занадто скрупульозно і послідовно збирається нею будь-яка інформація, будь-які згадки про Медведчука. От і виходить Медведчуку, що ворог знає більше про тебе, ніж ти сам про себе.
Справедливо говорить народна мудрість: мати сто друзів мало, а одного ворога забагато. Хоча, здається, у Віктора Медведчука ситуація складається з точністю до навпаки.
19 грудня, у п’ятничному номері газети "Нью-Йорк Таймз" з’явилася незвичайна за розміром і змістом реклама.
Незвичайна за розміром, тому що займає цілу газетну шпальту, надрукована втричі більшим за звичайний шрифтом і розміщена хоча й на 21 сторінці, але все ж таки у першому "політичному" найважливішому розділі газети. Який прогортують навіть найзайнятіші читачі. Реклама такого розміру, в залежності від дня виходу й деяких інших чинників, може коштувати понад 50 тисяч доларів США.
Верхню частину рекламної сторінки займає чорно-біле зображення лісу із стежкою, яка веде у темряву. Чи це нагадування про неминучу карму голови президентської адміністрації, яка призведе до глухого кута у темряві? Чи це натяк на Таращанський ліс? Чи алюзія на типовий краєвид сибірської тайги у Красноярському краї, де народився Віктор Медведчук?
 |
Далі – за текстом анти-реклами:
"Зі слів відомого підприємця Костянтина Григоришина, він протягом дев’яти місяців переживав повторювані загрози з боку Віктора Медведчука, голови президентської адміністрації і його близького товариша по бізнесу Григорія Суркіса (далі йде посилання на Бі-Бі-Сі та газету "Ukrainian Weekly").
Костянтин згадує, як вони йому сказали: "Ми не дозволимо тобі займатися бізнесом в Україні. Ми відберемо все і запроторимо тебе до в'язниці" (посилання на газету "Ukrainian Weekly").
Коли вимоги Медведчука було відкинуто, Костянтин згадує: "Вони сказали, що завезуть мене до лісу і поховають живцем" (посилання на The Washington Post). У жовтні 2002 року Костянтина було заарештовано і кинуто до в’язниці. Через шість місяців "все, що у нього залишилося - так це спогади про втрачений бізнес" (посилання на "Ukrainian Weekly").
Медведчук, який відкидає звинувачення, зараз прагне стати наступним президентом України. Український народ страждав забагато і задовго, щоб дозволити повернути країну до страхіття минулого. І хоча не все так добре, життя стає кращим. Шрами зарубцьовуються. Багато вже досягнуто. Попереду – надія на краще завтра.
Але все це може бути втрачено, якщо Медведчук стане президентом. Жахлива історія, наведена вище, є однією з причин, чому українці мусять об’єднатися разом для перемоги над Медведчуком і його поплічниками. Друзі України закликають вас підтримати об’єднану кампанію проти Віктора Медведчука і того шляху в темряву, яким він веде. Далі про інші причини, чому потрібно остерігатися Медведчука.
 |
Кримінальні звинувачення: Під час навчання на юридичному факультеті у 1973 році Віктор Медведчук і двоє його друзів жорстоко побили неповнолітнього. Ленінським районним судом міста Києва Медведчука було засуджено до двох років позбавлення волі. Однак, через кілька місяців це звинувачення було дивним чином знято, а справу припинено (посилання на книгу Дмитра Чобота "Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука").
Ув’язнення опонентів: "Що відрізняє Медведчука від інших олігархів, так це те, що як юрист і радник Кучми з юридичних питань він має великий вплив на органи правопорядку, - пише професор Дослідного центру славістики Кімітака Мацузато. - За бажанням він має можливість ув’язнити або шантажувати ув’язненням своїх політичних опонентів" (посилання на видання "Euro-Asia Studies").
Велике багатство: У статті про 25 найбільших багатіїв Центральної і Східної Європи "третім серед українців був голова президентської адміністрації Віктор Медведчук із багатством у 800 мільйонів доларів" (посилання на Бі-Бі-Сі).
Київська сімка/насилля: "Суркіс і Медведчук були стовпами групи, що отримала назву "київської сімки", – пише "Дзеркало тижня". - Вони почали з торгівлі і нерухомості, але потім перелаштувалися на більш прибуткову газову промисловість".
"У 1994 році "сімка" заснувала концерн "Славутич" і розширила діяльність у сільськогосподарській та металургійній галузях, використовуючи насилля для забезпечення доходів на цих хаотичних, проте прибуткових ринках", – пояснює Іван Лозовий з Мережі незалежних журналістів.
Агенти КДБ: "Згідно з розмовою між Леонідом Кучмою і Леонідом Деркачем, Медведчук і Суркіс за часів Радянського Союзу були агентами КДБ з великим досвідом... Нема жодних доказів, щоб стверджувати, що він перестав на них працювати... Іншими словами, президентська адміністрація – в руках агента іноземних спецслужб" (посилання на газету "Антенна"). Медведчук назвав ці звинувачення абсурдом.
Історія про батька: Медведчук стверджує, що його сім’ю було вислано до Сибіру через підтримку його батьком українських націоналістів у Другій світовій війні. Проте Дмитро Чобіт, колишній народний депутат, видав у 2001 році книжку, в якій написав, що батько Медведчука служив в німецькій поліції і "мав пряму причетність до примусового виселення з України не менше двох тисяч своїх земляків"(посилання на книгу Чобота).
Переслідування преси: Видання The National Interest звинуватило Медведчука у тому, що він "намагається запхати повністю під каблук і так вже пригноблену пресу". Голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації закликав президента Кучму "негайно звільнити голову президентської адміністрації Віктора Медведчука, або почати розслідування... згідно з статтею 171 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за втручання в діяльність журналістів" (посилання на Бі-Бі-Сі)."
Хто за цим стоїть?
Ось така антиреклама для Віктора Медведчука, яку з п’ятниці, 19 грудня, читають й обговорюють в Америці усі, хто так чи інакше має відношення до України чи української політики.
Хто ж такі ці загадкові "друзі України", які профінансували рекламну площу в провідній американській газеті, й чому вони воюють проти об’єднаних соціал-демократів?
Метою, очевидно, є відверта демонізація образів Медведчука і Суркіса на Заході. Газету "Нью-Йорк Таймз" прочитають мільйони людей, рекламу подивляться тисячі, прізвища залишаться в пам’яті у десятків. А потім хтось із офіцерів імміграційної служби у Нью-Йорському аеропорту, переглядаючи візу в паспорті, раптово впізнає знайоме прізвище і організує Медведчуку чи Суркісу прийом а-ля Павло Бородін.
Про "Друзів України" ("Friends of Ukraine") у Вашингтоні було чутно досить давно. То тут, то там виникали люди, які представлялися назвою цієї організації, домовлялися про зустрічі, збирали інформацію, однак, про себе нічого не розказували і джерел свого фінансування на розкривали.
Спроби кількох представників діаспори дізнатися щось більше про цю утаємничену групу закінчувалися нічим.
На шпальтах "Нью-Йорк Таймз" "друзі" представилися як лобістська чи то захисна організація (advocacy group) з Вашингтону.
Метою організації, за їхніми словами, є розвиток багатопартійної демократії, вільної ринкової економіки й верховенства права в Україні. Далі йдуть поштова й електронна адреси. Ані інтернет-сторінки, ані телефону не вказано.
Якщо шукати авторів реклами з іншого боку, тобто з позиції, кому її поява є вигідною, то тут справа ще більш заплутана, адже ворогів з грошима у Медведчука достатньо.
Це може бути й той самий бідолаха Григоришин, може бути й Березовський, який вже робив подібні кроки проти Путіна, можуть бути донецькі, може бути Ющенко, може бути діаспора, можуть бути окремі невідомі політрадикали.
Проте, хто б це не був, зрозуміло, що група під назвою "Друзі України" однією рекламою не обмежиться. Аж занадто скрупульозно і послідовно збирається нею будь-яка інформація, будь-які згадки про Медведчука. От і виходить Медведчуку, що ворог знає більше про тебе, ніж ти сам про себе.
Справедливо говорить народна мудрість: мати сто друзів мало, а одного ворога забагато. Хоча, здається, у Віктора Медведчука ситуація складається з точністю до навпаки.
