Чим може обернутися "відкритість влади" у країні Кучми?
Середа, 17 грудня 2003, 12:23
"Влада може бути демократичною тільки тоді, коли вона радиться з людьми і відповідає перед людьми. А ефективною - тоді, коли ці поради стають складовою частиною її політики".
Це цитата з виступу міністра Кабінету міністрів України Анатолія Толстоухова на громадських слуханнях уряду Януковича, що відбулися у вівторок.
На першому пункті, про основні досягнення й перспективи року діяльності Кабміну, зупинятися зараз не варто. Поінформуємо лише, що згідно з доповіддю першого віце-прем'єра Миколи Азарова, у нас за всіма показниками зростання, розвиток, покращення, збільшення, підйом і так далі. Словом, народ благоденствує, а буде йому ще краще.
Другим питанням слухань було громадське обговорення проекту постанови Кабінету міністрів України "Про забезпечення участі громадськості у процесі формування та реалізації державної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади".
Підмічено, що попри усі видані владою цидулки про більшу відкритість, прозорість та співпрацю з громадськістю, справи на цьому "фронті" ідуть не те щоб краще, а часто навіть гірше.
В самому проекті чергової постанови згадується про укази президента "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості у діяльності органів державної влади" від 17 травня 2001 року, "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 р., постанову Кабміну "Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади" від 29 серпня 2002 р.
Багато вони дали? Ну, якщо "темникову" діяльність головного управління інформаційної політики адміністрації президента розуміти як спрямовану на забезпечення "гласності" й "відкритості", то так.
Але тоді журналісти, мабуть, чогось не розуміють. Як не зрозуміли, що замикали їх у залі для прес-конференцій Кабміну, поки урядовці на чолі з тим же "першим віце" Азаровим прослизнуть коридором, теж у рамках постанови КМУ про "забезпечення відкритості".
Повторено вже стократ – у нас більшою частиною добре законодавство. Проблема в тому, що воно не виконується.
Ідея залучення громадськості до формування державної політики чудова. Питання в тому, яких форм вона набуде. Правий пан Толстоухов, що не потрібно перетворювати критику влади на PR-акцію, де критика є самоціллю. З іншого боку, влада сама винна у тому, що довіри до неї в суспільстві немає.
А тому нехай навіть дещо упереджене ставлення до в цілому позитивної ініціативи є цілком вмотивованим через усю дотеперішню поведінку цієї влади.
Доречним видається пропоноване у проекті постанови "підвищення кваліфікації державних службовців щодо оволодіння ними комунікативними технологіями роботи з громадськістю". Як і запровадження курсу "Консультації з громадськістю під час формування державної політики" у навчальних закладах, які готують державних службовців.
Повною дурницею є ідея запровадження дисципліни "Участь громадськості у формуванні державної політики" у програму навчання старших класів загальноосвітніх шкіл. Краще приділіть більше уваги розвитку й підтримці масових молодіжних громадських організацій! Робота у них сприятиме суспільній активізації молоді – це вливання коштів у майбутнє держави. Але ж в українському політикумі існує звичка ототожнювати майбутнє держави зі своїм. Як наслідок – гроші треба відпрацьовувати тому, хто їх дав.
Але найголовніше. Чи не перетворяться запропоновані проектом постанови "громадські ради при органах виконавчої влади" – як центральних, так і на місцях – на такі собі "завжди під рукою" громадянські форуми, які відбуваються останнім часом скрізь по регіонах на підтримку конституційних змін від влади?
Чи не стануть вони бутафорією, інструментом, за допомогою якого завжди можна буде послатися на "підтримку народу"? А коли представництво у цих громадських радах "при органах виконавчої влади" буде 50/50 від державного органа та громадськості (така ідея теж обговорювалася), то суцільний "одобрямс" гарантовано.
Особливо ж, якщо реалізацію державної політики оцінюватимуть добровільні пожежні товариства чи товариства мисливців і рибалок.
Та й згідно з проектом "Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики органами виконавчої влади", громадські ради проводитимуть лише "моніторинг урахування органами виконавчої влади пропозицій громадськості".
А вже кампанію з внесення потрібних собі пропозицій влада може розгорнути й сама – досвід організації "підтримки" напрацьовано.
В усякому разі, "ручні" громадські ради будуть значно бажанішими для влади, аніж неурядові організації, підтримувані західними грантами. До речі, чи не пов'язано це якимось чином із кампанією з дискредитації останніх?
І, наостанок, чи не є тою ж таки PR-акцією, тільки з боку влади, саме ініціювання й проведення громадських слухань? Треба віддати належне: уряд Януковича – перший і поки єдиний, який широко використовує цей інструмент діалогу з громадськістю За останні три місяці учорашні слухання були вже четвертими!
Хочеться вірити, що проводяться вони для того, щоби, висловивши позицію влади, послухати (і почути!) позицію громадськості.
...Микола Азаров, прочитавши свою 20-хвилинну доповідь "Рік діяльності уряду: основні досягнення і перспективи", вийшов у фойє до журналістів. Більше до зали, до громадськості він не повернувся. Слухання тривали 3 години.
Це цитата з виступу міністра Кабінету міністрів України Анатолія Толстоухова на громадських слуханнях уряду Януковича, що відбулися у вівторок.
На першому пункті, про основні досягнення й перспективи року діяльності Кабміну, зупинятися зараз не варто. Поінформуємо лише, що згідно з доповіддю першого віце-прем'єра Миколи Азарова, у нас за всіма показниками зростання, розвиток, покращення, збільшення, підйом і так далі. Словом, народ благоденствує, а буде йому ще краще.
Другим питанням слухань було громадське обговорення проекту постанови Кабінету міністрів України "Про забезпечення участі громадськості у процесі формування та реалізації державної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади".
Підмічено, що попри усі видані владою цидулки про більшу відкритість, прозорість та співпрацю з громадськістю, справи на цьому "фронті" ідуть не те щоб краще, а часто навіть гірше.
В самому проекті чергової постанови згадується про укази президента "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості у діяльності органів державної влади" від 17 травня 2001 року, "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 р., постанову Кабміну "Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади" від 29 серпня 2002 р.
Багато вони дали? Ну, якщо "темникову" діяльність головного управління інформаційної політики адміністрації президента розуміти як спрямовану на забезпечення "гласності" й "відкритості", то так.
Але тоді журналісти, мабуть, чогось не розуміють. Як не зрозуміли, що замикали їх у залі для прес-конференцій Кабміну, поки урядовці на чолі з тим же "першим віце" Азаровим прослизнуть коридором, теж у рамках постанови КМУ про "забезпечення відкритості".
Повторено вже стократ – у нас більшою частиною добре законодавство. Проблема в тому, що воно не виконується.
Ідея залучення громадськості до формування державної політики чудова. Питання в тому, яких форм вона набуде. Правий пан Толстоухов, що не потрібно перетворювати критику влади на PR-акцію, де критика є самоціллю. З іншого боку, влада сама винна у тому, що довіри до неї в суспільстві немає.
А тому нехай навіть дещо упереджене ставлення до в цілому позитивної ініціативи є цілком вмотивованим через усю дотеперішню поведінку цієї влади.
Доречним видається пропоноване у проекті постанови "підвищення кваліфікації державних службовців щодо оволодіння ними комунікативними технологіями роботи з громадськістю". Як і запровадження курсу "Консультації з громадськістю під час формування державної політики" у навчальних закладах, які готують державних службовців.
Повною дурницею є ідея запровадження дисципліни "Участь громадськості у формуванні державної політики" у програму навчання старших класів загальноосвітніх шкіл. Краще приділіть більше уваги розвитку й підтримці масових молодіжних громадських організацій! Робота у них сприятиме суспільній активізації молоді – це вливання коштів у майбутнє держави. Але ж в українському політикумі існує звичка ототожнювати майбутнє держави зі своїм. Як наслідок – гроші треба відпрацьовувати тому, хто їх дав.
Але найголовніше. Чи не перетворяться запропоновані проектом постанови "громадські ради при органах виконавчої влади" – як центральних, так і на місцях – на такі собі "завжди під рукою" громадянські форуми, які відбуваються останнім часом скрізь по регіонах на підтримку конституційних змін від влади?
Чи не стануть вони бутафорією, інструментом, за допомогою якого завжди можна буде послатися на "підтримку народу"? А коли представництво у цих громадських радах "при органах виконавчої влади" буде 50/50 від державного органа та громадськості (така ідея теж обговорювалася), то суцільний "одобрямс" гарантовано.
Особливо ж, якщо реалізацію державної політики оцінюватимуть добровільні пожежні товариства чи товариства мисливців і рибалок.
Та й згідно з проектом "Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики органами виконавчої влади", громадські ради проводитимуть лише "моніторинг урахування органами виконавчої влади пропозицій громадськості".
А вже кампанію з внесення потрібних собі пропозицій влада може розгорнути й сама – досвід організації "підтримки" напрацьовано.
В усякому разі, "ручні" громадські ради будуть значно бажанішими для влади, аніж неурядові організації, підтримувані західними грантами. До речі, чи не пов'язано це якимось чином із кампанією з дискредитації останніх?
І, наостанок, чи не є тою ж таки PR-акцією, тільки з боку влади, саме ініціювання й проведення громадських слухань? Треба віддати належне: уряд Януковича – перший і поки єдиний, який широко використовує цей інструмент діалогу з громадськістю За останні три місяці учорашні слухання були вже четвертими!
Хочеться вірити, що проводяться вони для того, щоби, висловивши позицію влади, послухати (і почути!) позицію громадськості.
...Микола Азаров, прочитавши свою 20-хвилинну доповідь "Рік діяльності уряду: основні досягнення і перспективи", вийшов у фойє до журналістів. Більше до зали, до громадськості він не повернувся. Слухання тривали 3 години.
