Поширення епідемії електоральних міфів
Середа, 17 грудня 2003, 10:32
Як і попереджала "Українська правда", кінець поточного року ознаменувався стрімким поширенням нової хвороби: країну, насамперед політичну еліту (яка у нас є найбільш вразливою в цьому сенсі верствою населення), охопила пошесть.
Пошесть електоральних міфів. Протиотруту поки що не знайдено. Знайти, мабуть, найближчим часом не вдасться – забагато зацікавлених осіб на тому заробляють або хочуть заробити. Днями в епіцентрі стихійного лиха опинилася шанована Соціалістична партія.
Довгий анамнез звучить так: "висунення єдиного кандидата від опозиції є необхідним тому, що цього чекає переважна кількість виборців України; це спрощує позиціонування під час виборчої кампанії, зводить вибори фактично до референдуму про довіру або владі, або опозиції; це вибудовує реальну противагу діючому президенту і його олігархічному оточенню, які для збереження влади кримінальних кланів консолідуються";
"Тільки висунення єдиного кандидата від опозиції створює умови для перемоги опозиції вже в першому турі голосування (у випадку, коли від опозиції висуваються два, три, чотири кандидати, обов'язково буде два тури голосування з непрогнозованим результатом)".
Нарешті, висунення єдиного кандидата дозволить "сповна використати виборчу технологію, яка забезпечить участь у виборах практично всіх виборців, які підтримають опозицію (більше 70%), і унеможливить фальсифікацію, нейтралізує адмінресурс".
Аналіз
Переважна кількість населення України НЕ чекає висунення єдиного кандидата від опозиції. Електоральний ринок в Україні остаточно склався, абсолютна більшість громадян чітко визначилася з тим, за кого хоче голосувати. Ті, хто чекає на висунення єдиного кандидата, розподіляються наступним чином: виборці Мороза чекають висунення єдиним кандидатом Мороза; виборці Тимошенко - єдиним кандидатом бачать Тимошенко; виборці Симоненка - Симоненка, виборці Ющенка хочуть єдиного кандидата Ющенка.
Наголошуємо ще раз: у випадку, якщо "єдиним кандидатом" від четвірки буде, наприклад, НЕкомуністичний кандидат, більшість комуністичного електорату проголосує за провладного кандидата;
Аналогічно поводитимуться прихильники інших кандидатів від "четвірки", якщо їх кумири НЕ будуть висуватися. Кумирам не завадило би знати: ЕЛЕКТОРАТИ НЕ "ДОДАЮТЬСЯ", НЕ "ПЕРЕДАЮТЬСЯ" І НЕ "ДАРУЮТЬСЯ". Зрозуміти це неможливо, це треба просто пам'ятати.
Висунення "єдиного кандидата" НЕ спрощує позиціонування під час виборчої кампанії. Класичний приклад – "канівська четвірка". Крім того, вибори, принаймні в першому турі, НЕ є референдумом про довіру або недовіру владі.
На виборах люди визначають, хто буде пити з них кров наступні чотири роки, а не стверджують себе в тому, що попередні кровососи були надміру активні. Іншими словами, замість того, щоби будувати виборчу кампанію на недовірі до діючої владі (її рівень і так сягає захмарних 90%), треба будувати її на довірі до себе.
Щодо "реальної противаги діючому президенту" та його прибічникам, то, беручи до уваги їх рейтинги, реальною противагою повинно бути, по-перше, створення ефективного механізму громадського контролю за проведенням голосування.
До речі, створення такого механізму об'єктивно блокує підтримана частиною опозиції ініціатива Симоненка "розібратися" з "грантожерами".
По-друге, "реальною противагою" є недопущення законними методами спроб скасувати президентські вибори, тобто блокування політичної реформи у варіантах Гавриша, Медведчука, Симоненка. І саме тут частина опозиції, особливо частина комуністів, схильні "награвати" плани влади.
Кумирам не завадило би знати: спільним завданням опозиційних сил у будь-яких країнах є створення таких умов, за яких народ сам міг би безперешкодно обирати такого лідера, якого він собі бажає.
Спроба підсунути народу міфічного "єдиного кандидата", визначивши його до того ж на свій розсуд, сама по собі суперечить фундаментальним демократичним принципам. Зрозуміти це неможливо, це треба просто пам'ятати.
Перемогу опозиційного кандидата в першому турі гарантує лише висування діючого глави держави як єдиного кандидата від владних сил (очевидною є також умова належного громадського контролю за ходом голосування).
Скільки би кандидатів від опозиції не було би висунуто, на нас чекають ДВА тури голосування. І результат другого туру є абсолютно прогнозованим: Ющенко виграє у будь-якого суперника з таким відривом, який не можна компенсувати ніякими зусиллями адмінресурсу (відповідні статистичні дані, тобто результати соцдосліджень, є в розпорядженні вченої ради Інституту політичного моделювання).
Епікриз (або висновок). Продукування штампів електоральних міфів та їх розповсюдження серед політикуму та суспільства – симптом більш загрозливої хвороби. Це – патологічна неповага до людей, навіть якщо вони є безсловесним електоратом, а також до їх думок та уподобань, нехтування їх природним правом на свій власний вибір.
Ліками від цього може бути лише якнайчастіше звертання до громадської думки – як у формі соціологічних досліджень, так і у формі прямих демократичних голосувань. Очевидно, що їх результати нічого, крім роздратування, не викликають. Але солодких ліків майже не буває, особливо у випадках епізоотій. Зрозуміти це неможливо, це треба просто пам'ятати.
Автори: Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
Пошесть електоральних міфів. Протиотруту поки що не знайдено. Знайти, мабуть, найближчим часом не вдасться – забагато зацікавлених осіб на тому заробляють або хочуть заробити. Днями в епіцентрі стихійного лиха опинилася шанована Соціалістична партія.
Довгий анамнез звучить так: "висунення єдиного кандидата від опозиції є необхідним тому, що цього чекає переважна кількість виборців України; це спрощує позиціонування під час виборчої кампанії, зводить вибори фактично до референдуму про довіру або владі, або опозиції; це вибудовує реальну противагу діючому президенту і його олігархічному оточенню, які для збереження влади кримінальних кланів консолідуються";
"Тільки висунення єдиного кандидата від опозиції створює умови для перемоги опозиції вже в першому турі голосування (у випадку, коли від опозиції висуваються два, три, чотири кандидати, обов'язково буде два тури голосування з непрогнозованим результатом)".
Нарешті, висунення єдиного кандидата дозволить "сповна використати виборчу технологію, яка забезпечить участь у виборах практично всіх виборців, які підтримають опозицію (більше 70%), і унеможливить фальсифікацію, нейтралізує адмінресурс".
Аналіз
Переважна кількість населення України НЕ чекає висунення єдиного кандидата від опозиції. Електоральний ринок в Україні остаточно склався, абсолютна більшість громадян чітко визначилася з тим, за кого хоче голосувати. Ті, хто чекає на висунення єдиного кандидата, розподіляються наступним чином: виборці Мороза чекають висунення єдиним кандидатом Мороза; виборці Тимошенко - єдиним кандидатом бачать Тимошенко; виборці Симоненка - Симоненка, виборці Ющенка хочуть єдиного кандидата Ющенка.
Наголошуємо ще раз: у випадку, якщо "єдиним кандидатом" від четвірки буде, наприклад, НЕкомуністичний кандидат, більшість комуністичного електорату проголосує за провладного кандидата;
Аналогічно поводитимуться прихильники інших кандидатів від "четвірки", якщо їх кумири НЕ будуть висуватися. Кумирам не завадило би знати: ЕЛЕКТОРАТИ НЕ "ДОДАЮТЬСЯ", НЕ "ПЕРЕДАЮТЬСЯ" І НЕ "ДАРУЮТЬСЯ". Зрозуміти це неможливо, це треба просто пам'ятати.
Висунення "єдиного кандидата" НЕ спрощує позиціонування під час виборчої кампанії. Класичний приклад – "канівська четвірка". Крім того, вибори, принаймні в першому турі, НЕ є референдумом про довіру або недовіру владі.
На виборах люди визначають, хто буде пити з них кров наступні чотири роки, а не стверджують себе в тому, що попередні кровососи були надміру активні. Іншими словами, замість того, щоби будувати виборчу кампанію на недовірі до діючої владі (її рівень і так сягає захмарних 90%), треба будувати її на довірі до себе.
Щодо "реальної противаги діючому президенту" та його прибічникам, то, беручи до уваги їх рейтинги, реальною противагою повинно бути, по-перше, створення ефективного механізму громадського контролю за проведенням голосування.
До речі, створення такого механізму об'єктивно блокує підтримана частиною опозиції ініціатива Симоненка "розібратися" з "грантожерами".
По-друге, "реальною противагою" є недопущення законними методами спроб скасувати президентські вибори, тобто блокування політичної реформи у варіантах Гавриша, Медведчука, Симоненка. І саме тут частина опозиції, особливо частина комуністів, схильні "награвати" плани влади.
Кумирам не завадило би знати: спільним завданням опозиційних сил у будь-яких країнах є створення таких умов, за яких народ сам міг би безперешкодно обирати такого лідера, якого він собі бажає.
Спроба підсунути народу міфічного "єдиного кандидата", визначивши його до того ж на свій розсуд, сама по собі суперечить фундаментальним демократичним принципам. Зрозуміти це неможливо, це треба просто пам'ятати.
Перемогу опозиційного кандидата в першому турі гарантує лише висування діючого глави держави як єдиного кандидата від владних сил (очевидною є також умова належного громадського контролю за ходом голосування).
Скільки би кандидатів від опозиції не було би висунуто, на нас чекають ДВА тури голосування. І результат другого туру є абсолютно прогнозованим: Ющенко виграє у будь-якого суперника з таким відривом, який не можна компенсувати ніякими зусиллями адмінресурсу (відповідні статистичні дані, тобто результати соцдосліджень, є в розпорядженні вченої ради Інституту політичного моделювання).
Епікриз (або висновок). Продукування штампів електоральних міфів та їх розповсюдження серед політикуму та суспільства – симптом більш загрозливої хвороби. Це – патологічна неповага до людей, навіть якщо вони є безсловесним електоратом, а також до їх думок та уподобань, нехтування їх природним правом на свій власний вибір.
Ліками від цього може бути лише якнайчастіше звертання до громадської думки – як у формі соціологічних досліджень, так і у формі прямих демократичних голосувань. Очевидно, що їх результати нічого, крім роздратування, не викликають. Але солодких ліків майже не буває, особливо у випадках епізоотій. Зрозуміти це неможливо, це треба просто пам'ятати.
Автори: Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
