Комсомол Януковича
Вівторок, 16 грудня 2003, 16:19
У Віктора Януковича з'явився свій комсомол, який пліч-о-пліч із старшими товаришами по Партії (регіонів) буде боротися за його президентство. Називається він "Союз молоді регіонів України".
Сіра смуга у "молодіжки" Партії регіонів позаду. Дбати про незмінність курсу організації поставили "донецького" нардепа, а додатковим цементуючим чинником має стати прихід до керівних органів організації завсектором по роботі з молоддю Партії регіонів.
Крім того, до керівництва обрано довірену особу Януковича, радника прем'єра Едуарда Прутника. На бік Януковича стали голова Ради молодих підприємців Красніков, голова Спілки молодих депутатів Адамов, голова Спілки молодих держслужбовців Захаренко. І абсолютна чемпіонка Європи, світу і Олімпійських ігор зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва.
В кінці минулого тижня у Києві відбувся перший з'їзд Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Союз молоді регіонів України". Янукович провів на заході 2,5 години і виступив із програмною промовою.
Янукович зауважив, що хотів би поговорити з присутніми не стільки як прем'єр-міністр, скільки як однодумець і старший товариш. Згадав свою молодість, коли змушений був сам, за його словами, без "блату" пробиватися, і у 26 років став керівником підприємства, на якому працювало півтисячі людей.
Продемонстрував головний партієць і добрий зір. Мабуть, декого змусили втиснутися в крісло слова партбоса, адресовані аудиторії: "Я знаю, дехто з вас співчуває опозиції... Я уважно дивився в зал, п'ятий-четвертий ряд, я бачу, молода дівчина посміхається постійно, і хлопець разом... Я це бачу по очах".
Не до кінця зрозумілою залишилася фраза прем'єра про те, що "не всі прийшли до цього залу з радістю". Скоріше за все, малась на увазі нелюбов молоді до регламентних зборів. Втім, психоаналітик міг би знайти у такій обмовці й нагадування про події в історії партії, про які самі "регіонали" воліють не говорити.
Про що мовчить партійна брошура
Мабуть, бажанням переписати історію організації з чистого аркуша можна пояснити вказану в розданих матеріалах дату створення молодіжного крила Партії регіонів – 15 травня 2002 року.
Заснування "своїх" молодіжок політичними партіями є навіть не те що традицією чи необхідністю, а чимось на зразок правила хорошого тону.
Але створення Партією регіонів власної молодіжної організації через півмісяця після виборів замість того, аби кинути "молодий авангард" у бій якраз на етапі боротьби за голоси виборців (в даному випадку – молодих виборців), виглядає дивним.
У той же час пам'ять підказує, що якісь "молоді регіонали" все-таки допомагали Партії регіонів - складовій виборчого блоку "За єдину Україну" - на останніх парламентських виборах.
Тому по порядку. Була собі Партія регіонів. І було її молодіжне крило – Спілка молоді регіонів. Жили собі в мирі та злагоді, аж доки одного дня голова молодіжки Партії регіонів, а раніше - "вихованець" Партії праці, Олександр Марченко не "переметнувся" до супротивників. І до кого – до Ющенка!
Документальних свідчень про те, якими словами згадували свого колишнього голову у СМР, не збереглося. Можна припустити, що "зрадник" та "перебіжчик" були найм'якішими епітетами.
Щоправда, перетягти із собою "широкі маси" Марченкові не вдалося. Проте показовий "плювок" у бік "донецьких" у "Нашій Україні" оцінили. Правда, лише непрохідним 97 місцем у виборчому списку.
У Регіонах же "старші товариші" отримали поживу для роздумів: як сталося, що "слабка ланка" опинилася на чолі молодіжки. Відтак головною шкодою для організації був підрив довіри з боку "материнської" партії.
Звісно, партія оперативно відрядила молодим кадрове підкріплення. 24 листопада 2001 р. в Києві відбувся позачерговий з'їзд Спілки молоді регіонів, який одноголосно обрав головою організації члена президії політради Партії регіонів, народного депутата Ігоря Юшка.
Тоді ж Спілку молоді регіонів, як повідомляється в партійній брошурі, було перейменовано у Союз молоді регіонів України. Нібито й невеликі зміни – змінили Спілку на Союз, та додали "України" – але згадана брошура, зрозуміло, умовчує про причини.
А причиною було те, що колишній голова прихопив із собою "на пам'ять" і печатку Спілки. І хоч подейкують, що вона була не найбільшою матеріальною цінністю, яка "зробила ноги" разом із Марченком, перед молодими регіоналами наново постала проблема юридичного оформлення організації. Звідси й косметичні зміни в назві.
Чому не пам'ятають перших "перших"?
Існує, правда, одна "нестиковка". "Союз молоді регіонів України", перший з'їзд якого відбувся минулої п'ятниці, був створений 15 травня 2002 року та отримав свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян № 1803 від 4 липня 2002 року. І жодної згадки про Юшка.
Тобто одне з двох: або насправді організацію було створено на півроку раніше, або Ігор Юшко керував усе таки ще не Союзом, а Спілкою молоді регіонів, хоч і без печатки.
Втім, поклавши руку на серце, Юшко організацією не надто й переймався. Одразу ж у грудні 2001 призначений спочатку держсекретарем, а потім міністром фінансів, 40-річний Ігор Олегович не мав ані часу, ані, схоже, інтересу до громадської діяльності на ниві молодіжного руху.
Не кажучи вже про те, що давненько "переступив" граничний для членства у молодіжних організаціях вік – 28 років.
Але те, що протягом всього з'їзду ні усно, ані в розданих друкованих матеріалах жодним словом не згадується людина, котра очолювала Союз від травня 2002-го до грудня 2003-го, дивує ще більше. Ніби й не було такого Станіслава Прокопенка (на момент виборів член Партії регіонів, № 122 виборчого списку блоку "ЗаЄдУ")… Не було його й на з'їзді. Кажуть, захворів.. Буває, але якщо вже роботу за звітний період було оцінено задовільно (та навіть коли б і незадовільно), то бодай на згадку людина заслужила?
Відповідальний за роботу з молоддю
Новим керівником "Союзу молоді регіонів України" став нардеп Віталій Хомутинник, член комітету з питань фінансів і банківської діяльності та голова підкомітету з питань адаптації законодавства до стандартів ЄС та СОТ. Він же – радник прем'єра й член Держкомісії з питань стратегії та соціального розвитку при президентові України.
Разом із тим, Хомутинник - наймолодший депутат у нинішній Верховній Раді. Йому – 27. Є членом Партії регіонів. Хоча за часів іншого прем'єра – Кінаха – він входив до структури тодішнього голови уряду, Партії промисловців і підприємців.
У довіднику "Хто є хто в Україні" Хомутинник значиться як керівник приватного підприємства "Каскад". У 18 років працював у цій фірмі як "комерційний агент". У довіднику вказано, що там же працюють і його батько з матір'ю.
Колись (а може, і зараз) "Каскаду" належало 10% акцій "Свеського насосного заводу" (м.Свеса Сумської обл.).
За депутатський мандат висуванець блоку "За єдину Україну" Хомутинник боровся в мажоритарному окрузі з центром у рідній Макіївці. У довіднику Верховної Ради його попереднім місцем роботи вказана посада "генерального директора підприємства "Спецодяг".
Кажуть, що спочатку великі "донецькі" його не визнавали, але після виборів змінили думку.
Народний депутат на чолі "молодіжки" організацію, безперечно, посилить. Тим паче, що й до свого обрання головою СМРУ Хомутиннік був далеко не останньою людиною в молодіжному русі. Він - голова Національної ради молодіжних організацій України (НРМОУ).
УНКМО і НРМОУ
Віднедавна молодіжний рух в Україні репрезентують дві організації: Український національний комітет молодіжних організацій (УНКМО) та Національна рада молодіжних організацій України (НРМОУ).
Український національний комітет молодіжних організацій було створено ще у 1992 році. Прагнучи незалежності, і в першу чергу фінансової, від Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, з 1997 року УНКМО добився свого "рядка" в бюджеті. Таким чином, УНКМО став фактично напівдержавною структурою, разом з тим намагаючись представляти недержавний "третій сектор".
"Добро" на молодіжні проекти давалося не в Держкомітеті, а в УНКМО, і гроші під їх реалізацію виділялися УНКМО в обхід Держкомітету. Більше того, поступово УНКМО почав перетягувати на себе "ковдру". Так, якщо у 1998 році Держкомітету у справах молоді, спорту й туризму було виділено 14 млн. гривень, а УНКМО – 9 млн., то у 2000 році Держкомітет отримав усього лиш 4,5 млн. грн., тоді як УНКМО – цілих 12 млн.
Державним чиновникам, зрозуміло, не могло сподобатися, що хліб у них відбирають чиновники від молоді. Та й претензії щодо прозорості використання коштів були. І вони активізували лобістську роботу. У 2001 році УНКМО ще виділили з бюджету 12 млн. гривень, у 2002 – вже 9 млн. А у 2003 – нічого. Зрозуміло, що все фінансування, як і до 1997-го, пішло знову через Держкомітет, на цей момент уже "сім'ї та молоді".
Але, крім того, за збігом обставин, саме цього ж 2003 року утворилася Національна рада молодіжних організацій України.
Злі язики натякають, що не без підказки "згори". Декларацію про її створення було підписано 17 лютого, затверджено статут організації й обрано керівні органи 17 травня, а 2 жовтня НРМОУ отримала свідоцтво про державну реєстрацію.
Як декларує НРМОУ, вона об'єднує 56 всеукраїнських молодіжних організацій. В УНКМО, у свою чергу, повідомляють, що з їх складу жодна організація не виходила.
Наскільки добрим чи поганим для молодіжного руху в цілому є існування двох "національних" молодіжних "збірних" в Україні, судити рано. Принаймні, в бюджеті на 2004 рік не передбачено фінансування жодної з цих двох структур.
Але якщо "проліт" УНКМО зумовлений, вочевидь, тим самим бар'єром у вигляді Держкомсім'ямолоді, що й минулого разу, то НРМОУ цього року просто ще не мала права подавати заявку на фінансування як організація, що проіснувала менше року.
Разом з тим, логічним є припущення, що навіть за нинішнього стану дорога до Держкомітету для Національної ради є коротшою, ніж у Комітету молодіжних організацій. Як не як, очолює її радник та однопартієць прем'єр-міністра... А залежно від того, як складуться справи на виборчому фронті у 2004, не виключено, можна буде й державне фінансування НРМОУ до бюджету-2005 закласти.
Відтепер голова Національної ради молодіжних організацій України є не просто членом Партії регіонів, а ще й лідером її молодіжного крила. Інші заступники голови НРМОУ також вступили у "Союз молоді регіонів України". І тепер прогноз, чия візьме у НРМОУ, коли вирішуватиметься питання про підтримку того чи іншого кандидата на президентських виборах, напрошується сам собою.
Щоправда, у НРМОУ одним із заступників Хомутинника є співголова Коаліції молоді "Наша Україна" та голова "Молодого руху" Юрій Криворучко.
На минулих парламентських виборах "колега" Хомутинника, голова УНКМО Володимир Рябіка став четвертим номером СДПУ(О), завдяки чому й донині трудиться на законодавчій ниві в парламенті. Правда, Рябіка був безпартійним, а в УНКМО досить великий вплив мають опозиційно налаштовані молодіжки.
Тож Рябіці "со товарищи", аби не "світити" УНКМО в поганому товаристві, довелося створювати під вибори "БУМ" – Блок української молоді, котрий згодом додав до своєї назви "за СДПУ(О)" і запропонував 42 людини від себе до списку СДПУ(О). Депутатом став, повторимося, один лише Рябіка.
Дуже ймовірно, у Віталія Хомутинника, з огляду на його чітку партійну заангажованість та вищезазначені сприятливі "розклади" у керівництві організації, не буде потреби створювати декорації.
Сіра смуга у "молодіжки" Партії регіонів позаду. Дбати про незмінність курсу організації поставили "донецького" нардепа, а додатковим цементуючим чинником має стати прихід до керівних органів організації завсектором по роботі з молоддю Партії регіонів.
Крім того, до керівництва обрано довірену особу Януковича, радника прем'єра Едуарда Прутника. На бік Януковича стали голова Ради молодих підприємців Красніков, голова Спілки молодих депутатів Адамов, голова Спілки молодих держслужбовців Захаренко. І абсолютна чемпіонка Європи, світу і Олімпійських ігор зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва.
В кінці минулого тижня у Києві відбувся перший з'їзд Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Союз молоді регіонів України". Янукович провів на заході 2,5 години і виступив із програмною промовою.
Янукович зауважив, що хотів би поговорити з присутніми не стільки як прем'єр-міністр, скільки як однодумець і старший товариш. Згадав свою молодість, коли змушений був сам, за його словами, без "блату" пробиватися, і у 26 років став керівником підприємства, на якому працювало півтисячі людей.
Продемонстрував головний партієць і добрий зір. Мабуть, декого змусили втиснутися в крісло слова партбоса, адресовані аудиторії: "Я знаю, дехто з вас співчуває опозиції... Я уважно дивився в зал, п'ятий-четвертий ряд, я бачу, молода дівчина посміхається постійно, і хлопець разом... Я це бачу по очах".
Не до кінця зрозумілою залишилася фраза прем'єра про те, що "не всі прийшли до цього залу з радістю". Скоріше за все, малась на увазі нелюбов молоді до регламентних зборів. Втім, психоаналітик міг би знайти у такій обмовці й нагадування про події в історії партії, про які самі "регіонали" воліють не говорити.
Про що мовчить партійна брошура
Мабуть, бажанням переписати історію організації з чистого аркуша можна пояснити вказану в розданих матеріалах дату створення молодіжного крила Партії регіонів – 15 травня 2002 року.
Заснування "своїх" молодіжок політичними партіями є навіть не те що традицією чи необхідністю, а чимось на зразок правила хорошого тону.
Але створення Партією регіонів власної молодіжної організації через півмісяця після виборів замість того, аби кинути "молодий авангард" у бій якраз на етапі боротьби за голоси виборців (в даному випадку – молодих виборців), виглядає дивним.
У той же час пам'ять підказує, що якісь "молоді регіонали" все-таки допомагали Партії регіонів - складовій виборчого блоку "За єдину Україну" - на останніх парламентських виборах.
Тому по порядку. Була собі Партія регіонів. І було її молодіжне крило – Спілка молоді регіонів. Жили собі в мирі та злагоді, аж доки одного дня голова молодіжки Партії регіонів, а раніше - "вихованець" Партії праці, Олександр Марченко не "переметнувся" до супротивників. І до кого – до Ющенка!
Документальних свідчень про те, якими словами згадували свого колишнього голову у СМР, не збереглося. Можна припустити, що "зрадник" та "перебіжчик" були найм'якішими епітетами.
Щоправда, перетягти із собою "широкі маси" Марченкові не вдалося. Проте показовий "плювок" у бік "донецьких" у "Нашій Україні" оцінили. Правда, лише непрохідним 97 місцем у виборчому списку.
У Регіонах же "старші товариші" отримали поживу для роздумів: як сталося, що "слабка ланка" опинилася на чолі молодіжки. Відтак головною шкодою для організації був підрив довіри з боку "материнської" партії.
Звісно, партія оперативно відрядила молодим кадрове підкріплення. 24 листопада 2001 р. в Києві відбувся позачерговий з'їзд Спілки молоді регіонів, який одноголосно обрав головою організації члена президії політради Партії регіонів, народного депутата Ігоря Юшка.
Тоді ж Спілку молоді регіонів, як повідомляється в партійній брошурі, було перейменовано у Союз молоді регіонів України. Нібито й невеликі зміни – змінили Спілку на Союз, та додали "України" – але згадана брошура, зрозуміло, умовчує про причини.
А причиною було те, що колишній голова прихопив із собою "на пам'ять" і печатку Спілки. І хоч подейкують, що вона була не найбільшою матеріальною цінністю, яка "зробила ноги" разом із Марченком, перед молодими регіоналами наново постала проблема юридичного оформлення організації. Звідси й косметичні зміни в назві.
Чому не пам'ятають перших "перших"?
Існує, правда, одна "нестиковка". "Союз молоді регіонів України", перший з'їзд якого відбувся минулої п'ятниці, був створений 15 травня 2002 року та отримав свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян № 1803 від 4 липня 2002 року. І жодної згадки про Юшка.
Тобто одне з двох: або насправді організацію було створено на півроку раніше, або Ігор Юшко керував усе таки ще не Союзом, а Спілкою молоді регіонів, хоч і без печатки.
Втім, поклавши руку на серце, Юшко організацією не надто й переймався. Одразу ж у грудні 2001 призначений спочатку держсекретарем, а потім міністром фінансів, 40-річний Ігор Олегович не мав ані часу, ані, схоже, інтересу до громадської діяльності на ниві молодіжного руху.
Не кажучи вже про те, що давненько "переступив" граничний для членства у молодіжних організаціях вік – 28 років.
Але те, що протягом всього з'їзду ні усно, ані в розданих друкованих матеріалах жодним словом не згадується людина, котра очолювала Союз від травня 2002-го до грудня 2003-го, дивує ще більше. Ніби й не було такого Станіслава Прокопенка (на момент виборів член Партії регіонів, № 122 виборчого списку блоку "ЗаЄдУ")… Не було його й на з'їзді. Кажуть, захворів.. Буває, але якщо вже роботу за звітний період було оцінено задовільно (та навіть коли б і незадовільно), то бодай на згадку людина заслужила?
Відповідальний за роботу з молоддю
Новим керівником "Союзу молоді регіонів України" став нардеп Віталій Хомутинник, член комітету з питань фінансів і банківської діяльності та голова підкомітету з питань адаптації законодавства до стандартів ЄС та СОТ. Він же – радник прем'єра й член Держкомісії з питань стратегії та соціального розвитку при президентові України.
Разом із тим, Хомутинник - наймолодший депутат у нинішній Верховній Раді. Йому – 27. Є членом Партії регіонів. Хоча за часів іншого прем'єра – Кінаха – він входив до структури тодішнього голови уряду, Партії промисловців і підприємців.
У довіднику "Хто є хто в Україні" Хомутинник значиться як керівник приватного підприємства "Каскад". У 18 років працював у цій фірмі як "комерційний агент". У довіднику вказано, що там же працюють і його батько з матір'ю.
Колись (а може, і зараз) "Каскаду" належало 10% акцій "Свеського насосного заводу" (м.Свеса Сумської обл.).
За депутатський мандат висуванець блоку "За єдину Україну" Хомутинник боровся в мажоритарному окрузі з центром у рідній Макіївці. У довіднику Верховної Ради його попереднім місцем роботи вказана посада "генерального директора підприємства "Спецодяг".
Кажуть, що спочатку великі "донецькі" його не визнавали, але після виборів змінили думку.
Народний депутат на чолі "молодіжки" організацію, безперечно, посилить. Тим паче, що й до свого обрання головою СМРУ Хомутиннік був далеко не останньою людиною в молодіжному русі. Він - голова Національної ради молодіжних організацій України (НРМОУ).
УНКМО і НРМОУ
Віднедавна молодіжний рух в Україні репрезентують дві організації: Український національний комітет молодіжних організацій (УНКМО) та Національна рада молодіжних організацій України (НРМОУ).
Український національний комітет молодіжних організацій було створено ще у 1992 році. Прагнучи незалежності, і в першу чергу фінансової, від Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, з 1997 року УНКМО добився свого "рядка" в бюджеті. Таким чином, УНКМО став фактично напівдержавною структурою, разом з тим намагаючись представляти недержавний "третій сектор".
"Добро" на молодіжні проекти давалося не в Держкомітеті, а в УНКМО, і гроші під їх реалізацію виділялися УНКМО в обхід Держкомітету. Більше того, поступово УНКМО почав перетягувати на себе "ковдру". Так, якщо у 1998 році Держкомітету у справах молоді, спорту й туризму було виділено 14 млн. гривень, а УНКМО – 9 млн., то у 2000 році Держкомітет отримав усього лиш 4,5 млн. грн., тоді як УНКМО – цілих 12 млн.
Державним чиновникам, зрозуміло, не могло сподобатися, що хліб у них відбирають чиновники від молоді. Та й претензії щодо прозорості використання коштів були. І вони активізували лобістську роботу. У 2001 році УНКМО ще виділили з бюджету 12 млн. гривень, у 2002 – вже 9 млн. А у 2003 – нічого. Зрозуміло, що все фінансування, як і до 1997-го, пішло знову через Держкомітет, на цей момент уже "сім'ї та молоді".
Але, крім того, за збігом обставин, саме цього ж 2003 року утворилася Національна рада молодіжних організацій України.
Злі язики натякають, що не без підказки "згори". Декларацію про її створення було підписано 17 лютого, затверджено статут організації й обрано керівні органи 17 травня, а 2 жовтня НРМОУ отримала свідоцтво про державну реєстрацію.
Як декларує НРМОУ, вона об'єднує 56 всеукраїнських молодіжних організацій. В УНКМО, у свою чергу, повідомляють, що з їх складу жодна організація не виходила.
Наскільки добрим чи поганим для молодіжного руху в цілому є існування двох "національних" молодіжних "збірних" в Україні, судити рано. Принаймні, в бюджеті на 2004 рік не передбачено фінансування жодної з цих двох структур.
Але якщо "проліт" УНКМО зумовлений, вочевидь, тим самим бар'єром у вигляді Держкомсім'ямолоді, що й минулого разу, то НРМОУ цього року просто ще не мала права подавати заявку на фінансування як організація, що проіснувала менше року.
Разом з тим, логічним є припущення, що навіть за нинішнього стану дорога до Держкомітету для Національної ради є коротшою, ніж у Комітету молодіжних організацій. Як не як, очолює її радник та однопартієць прем'єр-міністра... А залежно від того, як складуться справи на виборчому фронті у 2004, не виключено, можна буде й державне фінансування НРМОУ до бюджету-2005 закласти.
Відтепер голова Національної ради молодіжних організацій України є не просто членом Партії регіонів, а ще й лідером її молодіжного крила. Інші заступники голови НРМОУ також вступили у "Союз молоді регіонів України". І тепер прогноз, чия візьме у НРМОУ, коли вирішуватиметься питання про підтримку того чи іншого кандидата на президентських виборах, напрошується сам собою.
Щоправда, у НРМОУ одним із заступників Хомутинника є співголова Коаліції молоді "Наша Україна" та голова "Молодого руху" Юрій Криворучко.
На минулих парламентських виборах "колега" Хомутинника, голова УНКМО Володимир Рябіка став четвертим номером СДПУ(О), завдяки чому й донині трудиться на законодавчій ниві в парламенті. Правда, Рябіка був безпартійним, а в УНКМО досить великий вплив мають опозиційно налаштовані молодіжки.
Тож Рябіці "со товарищи", аби не "світити" УНКМО в поганому товаристві, довелося створювати під вибори "БУМ" – Блок української молоді, котрий згодом додав до своєї назви "за СДПУ(О)" і запропонував 42 людини від себе до списку СДПУ(О). Депутатом став, повторимося, один лише Рябіка.
Дуже ймовірно, у Віталія Хомутинника, з огляду на його чітку партійну заангажованість та вищезазначені сприятливі "розклади" у керівництві організації, не буде потреби створювати декорації.
