Сьомий прокуратор?
Середа, 5 листопада 2003, 12:30
Те, про що так довго говорили в кулуарах і від чого так ретельно відхрещувався пан Васильєв, сталося: президент офіційно висунув його на посаду генерального прокурора України.
Особистість Геннадія Васильєва досить відома українському політикуму. Нагадаємо, що Васильєв – професійний юрист, колишній прокурор Донецької області, двічі народний депутат України.
Під час парламентського перевороту в січні 2000 року кілька днів очолював альтернативну Генпрокуратуру (призначену депутатами парламенту на противагу "лівому" Потебеньку). У нинішній Верховній Раді займає посаду віце-спікера.
Це – надводна частина айсберга під назвою "Геннадій Васильєв". Але існує і підвідна його частина, схована від загальних очей. Отже, Геннадій Васильєв – це, у першу чергу, концерн "Енерго" – третя за значимістю фінансово-промислова група Донбасу.
Однак поганий той третій, який не хоче стати першим. "Енерго" шляхом зближення з президентом може відкрито конкурувати з SCM (Р.Ахметовим) і ІСД (С.Тарутою) за вплив на донецький регіон.
Під контролем Васильєва, за інформацією відкритих джерел, знаходяться Українсько-кіпрсько-ліберійське СП ТОВ "Концерн "Енерго", Українсько-ліберійське СП ТОВ "САВІ", зареєстрована в Голландії фірма Indtec Finance B.V.(через цю фірму "Енерго" співробітничає з "Укрпромінвестом" Петра Порошенка), зареєстроване в Ірландії підприємство Homertron Trading ltd.
Концерн також володіє Ясиноватським коксохімічним заводом, ТОВ АКБ "Кредитпромбанк", ТОВ "Агрофірма "Агротіс", ТОВ "Мар'їнський міжгосподарський комбікормовий завод", шахтою "Червоноармійська-Західна №1", ТОВ "Регом", а також шахтами "Зарічна" і "Костромська" на території Кузбасу.
Найближчий соратник і наставник Васильєва, Володимир Логвиненко, зараз займає посаду заступника голови Донецької обласної державної адміністрації.
Президент висунув Васильєва в генпрокурори. Що він може отримати в результаті?
По-перше, парламентську кризу. Геннадій Андрійович став першим віце-спікером внаслідок компромісу між фракціями більшості. Керівництво парламенту в червні 2002 року обиралося в пакеті. Тобто: виключення з пакета хоча б одного члена трійки (Литвин – Зінченко – Васильєв) призведе до необхідності відставки всього керівництва. Як наслідок – парламент буде приречений на нову спікеріаду.
Один важливий момент: може знову актуалізуватися питання про керівництво парламентськими комітетами. Так само, як і питання про перегрупування парламентської більшості. Леонід Кучма за допомогою Васильєва може спровокувати як новий парламентський переділ (звичайно, на свою користь), так і просто заблокувати роботу парламенту, привести до його розпуску.
По-друге, спробу перерозподілити сфери впливу на Донбасі. Активація "третього гравця" з непомірними апетитами в рамках Донбасу може порушити сформовану в регіоні рівновагу. Принцип "кожний володіє тим, чим володіє" може бути порушений. Почнеться агресивне нарощування фінансових м'язів концерном "Енерго" під прикриттям силових структур.
Як результат – можливе ослаблення традиційних союзників прем'єр-міністра Віктора Януковича – SCM і ІСД, так само, як і прихід у регіон тих політико-фінансових утворень, з якими у Васильєва останнім часом склалися непогані відносини ("Приват", СДПУ(о)).
По-третє, перетасування місцевих еліт на Донбасі. Очевидно, Васильєв захоче побачити на чолі області саме свого ставленика. Частина експертів пояснюють події 31 жовтня 2003 року (зрив з'їзду "Нашої України" у Донецьку) саме бажанням осіб, близьких до Васильєва, дискредитувати обласне і міське керівництво в Донецьку. Пам’ятаєте бездіяльність силовиків і чесне визнання губернатора, Анатолія Близнюка: мовляв, не можу я на них впливати?
По-четверте, новий переділ владних повноважень. Васильєв – людина амбітна. Він навряд чи задовольниться виключно посадою генерального прокурора. За чутками, у середовищі концерну "Енерго" виношуються плани оволодіти такою стратегічно важливою посадою, як посада голови Нацбанку України.
Якщо врахувати, що навесні наступного року Сергій Тігіпко може почати свою виборчу кампанію, то привід для роззявлення рота на чужий коровай більш ніж очевидний. Для цього, кажуть, середовище "Кредитпромбанку" вже підготувало кадрові пропозиції – транзитом через посаду заступника голови Нацбанку...
Геннадій Васильєв буде слухняним знаряддям у руках президента. І не слід будувати ілюзії з приводу того, чи буде він кращий або гірший, ніж його попередник, Святослав Піскун. Він буде таким самим. Він – людина системи. Інша справа, що Васильєв, на відміну від Піскуна, буде активніше вникати в політичну діяльність і буде не тільки виконавцем волі президента, але й активним гравцем на політико-економічній шахівниці.
Як варіант: можливий його тактичний союз з Володимиром Литвином. Але навряд чи цей союз буде довговічним. Більше того: союз з Васильєвим обіцяє Литвину ряд небезпек.
Ризик перший. Союз з Васильєвим грозить Литвину загостренням відносин з Росією. І тоді спроби Зінченка знайти для Литвина заступників у Росії можуть виявитися марними.
Справа в тому, що досі не закрито справу Кредитпромбанку, близького до Васильєва. Цей український банк (колишній "Інкомбанк-Україна"), за повідомленнями преси, не дуже порядно обійшовся з російським "Інкомбанком", і російські банкіри досі активно домагаються від України справедливості.
Чи зможе російська політична й економічна еліта після історії з Кредитпромбанком довіряти запевненням Литвина про бажання зміцнювати двосторонні зв'язки, особливо якщо поруч з Литвином постійно буде з'являтися Васильєв?
Ризик другий. А якщо припустити, що Васильєву у вирішальний момент (наприклад, за місяць – півтора перед виборами) подзвонить хтось дуже впливовий з Донецького регіону і наполегливо запропонує попрацювати в трохи іншому руслі (наприклад, на підтримку Януковича)?
При цьому може бути кілька варіантів того, що буде запропоновано Васильєву в обмін (деякі варіанти а) акції підприємств; б) розширення присутності в регіоні; в) сприяння виходу на бажані ринки; г) політичні бонуси; д) банально – життя). Чи є гарантія того, що Васильєв у цьому випадку (особливо якщо рейтинги Литвина на той час будуть бажати кращого) не піде на здачу свого союзника?
Можливий також союз Васильєва з Тігіпком. У цьому випадку Васильєв буде підтримувати Сергія Леонідовича до часу: Геннадію Андрійовичу треба домогтися а) дружби з Тігіпком, б) призначення своєї людини на посаду заступника голови Нацбанку і в) висування Тігіпка кандидатом у президенти України. Все, на цьому на проекті "Тігіпко" можна поставити хрест. Ризики – ті самі, що в Литвина.
Можливі й інші комбінації (наприклад, союз з Януковичем, Кірпою і навіть Ющенком, "забування" справи Юлії Тимошенко в обмін на її прихильність до Васильєва) і т.д. Але для всього цього треба стати генеральним прокурором. Одного висування ще мало.
Що ж може чекати на пана Васильєва найближчим часом?
Варіант перший. У четвер, 6 листопада, його кандидатуру розглядає парламент і голосує за неї. Він стає повноцінним генпрокурором. Сьомим за історію незалежної України.
Варіант другий. Повторюється казус Тігіпка-Чечетова. Кандидатуру Васильєва вносять на розгляд Верховної Ради, він не набирає достатньої кількості голосів, після цього з депутатами проводять необхідну "роз'яснювальну роботу" (за методом батога і дуже дорогого "пряника") і ставлять цю ж кандидатуру на повторне голосування. Але для цього президент повинен дійсно хотіти бачити Васильєва на посаді генпрокурора.
Варіант третій. Васильєв не одержує потрібної кількості голосів, однак президент призначає його виконуючим обов'язки генерального прокурора - мінімум до початку виборів. Виконував же Олег Литвак обов'язки генпрокурора майже рік? Так чим Васильєв гірший за Литвака?
Варіант четвертий. Васильєв не проходить через парламентське "чистилище", він і далі залишається першим віце-спікером, рятуючи в такий спосіб парламент від кризи, і президент висуває наступну кандидатуру.
Наприклад, Ольгу Колінько, Олексія Баганця чи когось з нинішніх заступників генпрокурора. Думаю, більшість депутатів влаштовував би саме такий варіант розвитку подій, і саме цей варіант – найбільш бажаний для Володимира Литвина.
Геннадій Васильєв знову виявився в центрі уваги. Тепер від нього багато залежить. Тепер він може торгуватися і робити конкретні кроки, збільшуючи свою вагу в політиці. Однак є два "але": варто зважувати кожен конкретний крок і варто звільнитися від тягаря минулих років. Васильєв, здається, не схильний ні до одного, ні до іншого.
Особистість Геннадія Васильєва досить відома українському політикуму. Нагадаємо, що Васильєв – професійний юрист, колишній прокурор Донецької області, двічі народний депутат України.
Під час парламентського перевороту в січні 2000 року кілька днів очолював альтернативну Генпрокуратуру (призначену депутатами парламенту на противагу "лівому" Потебеньку). У нинішній Верховній Раді займає посаду віце-спікера.
Це – надводна частина айсберга під назвою "Геннадій Васильєв". Але існує і підвідна його частина, схована від загальних очей. Отже, Геннадій Васильєв – це, у першу чергу, концерн "Енерго" – третя за значимістю фінансово-промислова група Донбасу.
Однак поганий той третій, який не хоче стати першим. "Енерго" шляхом зближення з президентом може відкрито конкурувати з SCM (Р.Ахметовим) і ІСД (С.Тарутою) за вплив на донецький регіон.
Під контролем Васильєва, за інформацією відкритих джерел, знаходяться Українсько-кіпрсько-ліберійське СП ТОВ "Концерн "Енерго", Українсько-ліберійське СП ТОВ "САВІ", зареєстрована в Голландії фірма Indtec Finance B.V.(через цю фірму "Енерго" співробітничає з "Укрпромінвестом" Петра Порошенка), зареєстроване в Ірландії підприємство Homertron Trading ltd.
Концерн також володіє Ясиноватським коксохімічним заводом, ТОВ АКБ "Кредитпромбанк", ТОВ "Агрофірма "Агротіс", ТОВ "Мар'їнський міжгосподарський комбікормовий завод", шахтою "Червоноармійська-Західна №1", ТОВ "Регом", а також шахтами "Зарічна" і "Костромська" на території Кузбасу.
Найближчий соратник і наставник Васильєва, Володимир Логвиненко, зараз займає посаду заступника голови Донецької обласної державної адміністрації.
Президент висунув Васильєва в генпрокурори. Що він може отримати в результаті?
По-перше, парламентську кризу. Геннадій Андрійович став першим віце-спікером внаслідок компромісу між фракціями більшості. Керівництво парламенту в червні 2002 року обиралося в пакеті. Тобто: виключення з пакета хоча б одного члена трійки (Литвин – Зінченко – Васильєв) призведе до необхідності відставки всього керівництва. Як наслідок – парламент буде приречений на нову спікеріаду.
Один важливий момент: може знову актуалізуватися питання про керівництво парламентськими комітетами. Так само, як і питання про перегрупування парламентської більшості. Леонід Кучма за допомогою Васильєва може спровокувати як новий парламентський переділ (звичайно, на свою користь), так і просто заблокувати роботу парламенту, привести до його розпуску.
По-друге, спробу перерозподілити сфери впливу на Донбасі. Активація "третього гравця" з непомірними апетитами в рамках Донбасу може порушити сформовану в регіоні рівновагу. Принцип "кожний володіє тим, чим володіє" може бути порушений. Почнеться агресивне нарощування фінансових м'язів концерном "Енерго" під прикриттям силових структур.
Як результат – можливе ослаблення традиційних союзників прем'єр-міністра Віктора Януковича – SCM і ІСД, так само, як і прихід у регіон тих політико-фінансових утворень, з якими у Васильєва останнім часом склалися непогані відносини ("Приват", СДПУ(о)).
По-третє, перетасування місцевих еліт на Донбасі. Очевидно, Васильєв захоче побачити на чолі області саме свого ставленика. Частина експертів пояснюють події 31 жовтня 2003 року (зрив з'їзду "Нашої України" у Донецьку) саме бажанням осіб, близьких до Васильєва, дискредитувати обласне і міське керівництво в Донецьку. Пам’ятаєте бездіяльність силовиків і чесне визнання губернатора, Анатолія Близнюка: мовляв, не можу я на них впливати?
По-четверте, новий переділ владних повноважень. Васильєв – людина амбітна. Він навряд чи задовольниться виключно посадою генерального прокурора. За чутками, у середовищі концерну "Енерго" виношуються плани оволодіти такою стратегічно важливою посадою, як посада голови Нацбанку України.
Якщо врахувати, що навесні наступного року Сергій Тігіпко може почати свою виборчу кампанію, то привід для роззявлення рота на чужий коровай більш ніж очевидний. Для цього, кажуть, середовище "Кредитпромбанку" вже підготувало кадрові пропозиції – транзитом через посаду заступника голови Нацбанку...
Геннадій Васильєв буде слухняним знаряддям у руках президента. І не слід будувати ілюзії з приводу того, чи буде він кращий або гірший, ніж його попередник, Святослав Піскун. Він буде таким самим. Він – людина системи. Інша справа, що Васильєв, на відміну від Піскуна, буде активніше вникати в політичну діяльність і буде не тільки виконавцем волі президента, але й активним гравцем на політико-економічній шахівниці.
Як варіант: можливий його тактичний союз з Володимиром Литвином. Але навряд чи цей союз буде довговічним. Більше того: союз з Васильєвим обіцяє Литвину ряд небезпек.
Ризик перший. Союз з Васильєвим грозить Литвину загостренням відносин з Росією. І тоді спроби Зінченка знайти для Литвина заступників у Росії можуть виявитися марними.
Справа в тому, що досі не закрито справу Кредитпромбанку, близького до Васильєва. Цей український банк (колишній "Інкомбанк-Україна"), за повідомленнями преси, не дуже порядно обійшовся з російським "Інкомбанком", і російські банкіри досі активно домагаються від України справедливості.
Чи зможе російська політична й економічна еліта після історії з Кредитпромбанком довіряти запевненням Литвина про бажання зміцнювати двосторонні зв'язки, особливо якщо поруч з Литвином постійно буде з'являтися Васильєв?
Ризик другий. А якщо припустити, що Васильєву у вирішальний момент (наприклад, за місяць – півтора перед виборами) подзвонить хтось дуже впливовий з Донецького регіону і наполегливо запропонує попрацювати в трохи іншому руслі (наприклад, на підтримку Януковича)?
При цьому може бути кілька варіантів того, що буде запропоновано Васильєву в обмін (деякі варіанти а) акції підприємств; б) розширення присутності в регіоні; в) сприяння виходу на бажані ринки; г) політичні бонуси; д) банально – життя). Чи є гарантія того, що Васильєв у цьому випадку (особливо якщо рейтинги Литвина на той час будуть бажати кращого) не піде на здачу свого союзника?
Можливий також союз Васильєва з Тігіпком. У цьому випадку Васильєв буде підтримувати Сергія Леонідовича до часу: Геннадію Андрійовичу треба домогтися а) дружби з Тігіпком, б) призначення своєї людини на посаду заступника голови Нацбанку і в) висування Тігіпка кандидатом у президенти України. Все, на цьому на проекті "Тігіпко" можна поставити хрест. Ризики – ті самі, що в Литвина.
Можливі й інші комбінації (наприклад, союз з Януковичем, Кірпою і навіть Ющенком, "забування" справи Юлії Тимошенко в обмін на її прихильність до Васильєва) і т.д. Але для всього цього треба стати генеральним прокурором. Одного висування ще мало.
Що ж може чекати на пана Васильєва найближчим часом?
Варіант перший. У четвер, 6 листопада, його кандидатуру розглядає парламент і голосує за неї. Він стає повноцінним генпрокурором. Сьомим за історію незалежної України.
Варіант другий. Повторюється казус Тігіпка-Чечетова. Кандидатуру Васильєва вносять на розгляд Верховної Ради, він не набирає достатньої кількості голосів, після цього з депутатами проводять необхідну "роз'яснювальну роботу" (за методом батога і дуже дорогого "пряника") і ставлять цю ж кандидатуру на повторне голосування. Але для цього президент повинен дійсно хотіти бачити Васильєва на посаді генпрокурора.
Варіант третій. Васильєв не одержує потрібної кількості голосів, однак президент призначає його виконуючим обов'язки генерального прокурора - мінімум до початку виборів. Виконував же Олег Литвак обов'язки генпрокурора майже рік? Так чим Васильєв гірший за Литвака?
Варіант четвертий. Васильєв не проходить через парламентське "чистилище", він і далі залишається першим віце-спікером, рятуючи в такий спосіб парламент від кризи, і президент висуває наступну кандидатуру.
Наприклад, Ольгу Колінько, Олексія Баганця чи когось з нинішніх заступників генпрокурора. Думаю, більшість депутатів влаштовував би саме такий варіант розвитку подій, і саме цей варіант – найбільш бажаний для Володимира Литвина.
Геннадій Васильєв знову виявився в центрі уваги. Тепер від нього багато залежить. Тепер він може торгуватися і робити конкретні кроки, збільшуючи свою вагу в політиці. Однак є два "але": варто зважувати кожен конкретний крок і варто звільнитися від тягаря минулих років. Васильєв, здається, не схильний ні до одного, ні до іншого.
