Народ України близький до критичної межі, яку вже перетнули грузини
Вівторок, 25 листопада 2003, 15:48
Лише народ може вирішувати: чи продовжувати дію суспільного договору, який було укладено на виборах з керівником держави, чи, може, є сенс припинити його дію?
Цю ідею ще у середньовіччі висловив філософ Нікколо Маккіавеллі.
Італійський "філософ боротьби" вважав нещасливими тих керівників держав, які, аби убезпечити свій лад, запроваджують надзвичайні заходи та роблять народні маси особистими ворогами.
Якщо супротивників небагато, то, на думку мислителя, убезпечити владу буде неважко. У той же час правителі, ворогом якого виступає цілий народ, ніколи не зможуть зберегти владу. За Маккіавеллі, народ має право розірвати суспільну угоду із правителем країни будь-якої миті.
Не хочеться проводити паралелі, але події у Грузії розвиваються за логікою одного з видатних політологів середньовіччя.
У кожній демократичній країні народ - це єдине джерело влади. У Грузії народ вирішив розірвати суспільну угоду з президентом Едуардом Шеварднадзе, яка була ухвалена при обранні його президентом країни.
Тому відставка Шеварднадзе і анулювання результатів парламентських виборів - це не перемога опозиції, а воля всього народу. І не має значення, в який спосіб народ висловив вотум недовіри своєму керівникові – на виборах чи шляхом народного повстання.
Лише народ може визначити, яка влада має бути і хто гідний очолювати країну. Помилкою буде казати, що правоохоронці у Грузії перейшли на бік опозиції. Військові в цій країні не застосовували зброю проти власного народу, часткою якого вони є. Підтримка ними режиму була б зрадою народові та державі.
Грузинські олігархи та Шеварднадзе марно очікували цього від правоохоронних органів. Якщо Шеварднадзе з місцевими олігархами хотіли, щоб проти народу була використана зброя, то це їхнє власне бажання, і виконувати його вони мали самостійно.
Я не згоден з думкою лідера КПУ Петра Симоненка про те, що події у Грузії інспіровані США, та вважаю однобічною заяву колишнього міністра зовнішніх справ України Геннадія Удовенка, який наголосив, що ситуація у Грузії - на користь Москві.
Тому, що відбулося у Грузії, безумовно, сприяли деякі обставини: інформація російських ЗМІ про події у Грузії та позиція США, які були незадоволені численними порушеннями під час проведення парламентських виборів та підрахунку голосів.
Збанкрутіла влада повинна звільнити місце для демократичної – це закон історії.
Керівники багатьох недемократичних держав не збираються добровільно залишати владу, тому народові іноді доводиться вдаватися до крайніх заходів.
Сотні років тому це відбулося у Франції, коли короля позбавили життя. У минулому сторіччі це сталося у Румунії і завершилося стратою Николає Чаушеску разом з дружиною.
Український народ, як і всі інші, теж має конституційне право змінити владу будь-коли. І про це має пам’ятати президент Кучма.
Зараз українські ЗМІ узурповані олігархами та президентським оточенням, окремі члени ЦВК шукають юридичних приводів, щоб не залишати свої посади, аби руками збанкрутілої влади провести президентські вибори в Україні. Тому до критичної межи, коли терпець українців може урватися, вже близько.
Врешті-решт, в такому випадку народові стане байдуже, хоче збанкрутілий режим зміни влади чи ні.
Автор: Михайло Бродський, лідер партії "Яблуко"
Цю ідею ще у середньовіччі висловив філософ Нікколо Маккіавеллі.
Італійський "філософ боротьби" вважав нещасливими тих керівників держав, які, аби убезпечити свій лад, запроваджують надзвичайні заходи та роблять народні маси особистими ворогами.
Якщо супротивників небагато, то, на думку мислителя, убезпечити владу буде неважко. У той же час правителі, ворогом якого виступає цілий народ, ніколи не зможуть зберегти владу. За Маккіавеллі, народ має право розірвати суспільну угоду із правителем країни будь-якої миті.
Не хочеться проводити паралелі, але події у Грузії розвиваються за логікою одного з видатних політологів середньовіччя.
У кожній демократичній країні народ - це єдине джерело влади. У Грузії народ вирішив розірвати суспільну угоду з президентом Едуардом Шеварднадзе, яка була ухвалена при обранні його президентом країни.
Тому відставка Шеварднадзе і анулювання результатів парламентських виборів - це не перемога опозиції, а воля всього народу. І не має значення, в який спосіб народ висловив вотум недовіри своєму керівникові – на виборах чи шляхом народного повстання.
Лише народ може визначити, яка влада має бути і хто гідний очолювати країну. Помилкою буде казати, що правоохоронці у Грузії перейшли на бік опозиції. Військові в цій країні не застосовували зброю проти власного народу, часткою якого вони є. Підтримка ними режиму була б зрадою народові та державі.
Грузинські олігархи та Шеварднадзе марно очікували цього від правоохоронних органів. Якщо Шеварднадзе з місцевими олігархами хотіли, щоб проти народу була використана зброя, то це їхнє власне бажання, і виконувати його вони мали самостійно.
Я не згоден з думкою лідера КПУ Петра Симоненка про те, що події у Грузії інспіровані США, та вважаю однобічною заяву колишнього міністра зовнішніх справ України Геннадія Удовенка, який наголосив, що ситуація у Грузії - на користь Москві.
Тому, що відбулося у Грузії, безумовно, сприяли деякі обставини: інформація російських ЗМІ про події у Грузії та позиція США, які були незадоволені численними порушеннями під час проведення парламентських виборів та підрахунку голосів.
Збанкрутіла влада повинна звільнити місце для демократичної – це закон історії.
Керівники багатьох недемократичних держав не збираються добровільно залишати владу, тому народові іноді доводиться вдаватися до крайніх заходів.
Сотні років тому це відбулося у Франції, коли короля позбавили життя. У минулому сторіччі це сталося у Румунії і завершилося стратою Николає Чаушеску разом з дружиною.
Український народ, як і всі інші, теж має конституційне право змінити владу будь-коли. І про це має пам’ятати президент Кучма.
Зараз українські ЗМІ узурповані олігархами та президентським оточенням, окремі члени ЦВК шукають юридичних приводів, щоб не залишати свої посади, аби руками збанкрутілої влади провести президентські вибори в Україні. Тому до критичної межи, коли терпець українців може урватися, вже близько.
Врешті-решт, в такому випадку народові стане байдуже, хоче збанкрутілий режим зміни влади чи ні.
Автор: Михайло Бродський, лідер партії "Яблуко"
