Реанімація "четвірки": Банкова не проти?
П'ятниця, 21 листопада 2003, 14:57
Після здійсненого у вівторок політичного бартеру - Мартинюк в обмін на Васильєва (плюс, очевидно, конституційну реформу) - опозиційна "четвірка", здавалося, остаточно припинила існування.
Однак вже наступного дня ця "четвірка" несподівано "воскресла", виступивши з меморандумом про спільні дії в справі запровадження пропорційної системи виборів. А в четвер лідери "четвірки" зафіксували й спільне неприйняття спроб уряду знизити мінімальну зарплатню до 205 гривень.
Звичайно, ці заяви не містили нічого несподіваного. Проте вони привернули увагу самою можливістю чотирьох лідерів зустрітися й підписати щось спільне. Але чи можна вважати цей фактор позитивним для перспектив опозиції (і, навпаки, небезпечним для чинної влади)?
Події останніх місяців (ЄЕП, Тузла) продемонстрували діаметрально протилежну позицію КПУ й "Нашої України" в низці принципових питань. При цьому БЮТи й СПУ, при всіх коливаннях, тяжіли саме до позиції блоку Ющенка (а позиція Тимошенко в справі Тузли була щодо Росії навіть різкішою).
Необхідність формування "трійки" ("НУ" + БЮТ + СПУ), яку рік тому обстоював хіба що лідер УРП "Собор" Матвієнко, поступово стала в колах "Нашої України" річчю загальновизнаною. Розпочалися й реальні переговори (хоча й не надто активні).
Сьогодні ці переговори пригальмували (голова УНП Костенко відносить час можливого усталення "трійки" аж на березень 2004-го). Натомість контакти в рамках "четвірки" несподівано оживили (принаймні, в середовищах СПУ та БЮТ) розмови про можливість висунення єдиного кандидата саме від цієї структури.
Причому за цілком очевидний факт береться те, що Ющенко таким кандидатом бути не може. Максимум, на який теоретично можуть погодитися симоненківці - це Мороз (не випадково активним організатором зустрічей "четвірки" останніми днями незмінно виступав Вінський - лідер "ортодоксального" крила СПУ, переконаний прибічник окремого балотування свого партійного лідера).
Подальше передбачити не важко. Спокуса виступити в цілком іншій ролі в рамках "четвірки" остаточно торпедує й так не надто активні переговори в рамках "трійки". В результаті на березень буде готова не спільна коаліція принаймні трьох, а розгорнута мережа штабів чотирьох окремих кандидатів (і вже ця обставина не дасть амбітним лідерам домовитися).
А в жовтні влада, творчо використавши електоральні технології братньої Грузії, легко забезпечує обрання свого ставленика.
Єдиною людиною, яка ще може поламати цей сценарій, є персонально Ющенко - якщо терміново сяде один на один із Морозом десь у Безрадичах, чи в Кончі, і прийме всі його умови й щодо реформи системи влади (безумовно, корисні для суспільства), і щодо пайки соціалістів у майбутньому "розподілі пирога" (менш корисні, - але на те немає ради).
В разі досягнення такої домовленості приєднання до неї Тимошенко стає вже завданням технічним.
Але дотеперішня політична кар’єра Ющенка не дозволяє, на жаль, однозначно стверджувати, що він зуміє піти на такий складний з погляду власних переконань і власного темпераменту крок.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
Однак вже наступного дня ця "четвірка" несподівано "воскресла", виступивши з меморандумом про спільні дії в справі запровадження пропорційної системи виборів. А в четвер лідери "четвірки" зафіксували й спільне неприйняття спроб уряду знизити мінімальну зарплатню до 205 гривень.
Звичайно, ці заяви не містили нічого несподіваного. Проте вони привернули увагу самою можливістю чотирьох лідерів зустрітися й підписати щось спільне. Але чи можна вважати цей фактор позитивним для перспектив опозиції (і, навпаки, небезпечним для чинної влади)?
Події останніх місяців (ЄЕП, Тузла) продемонстрували діаметрально протилежну позицію КПУ й "Нашої України" в низці принципових питань. При цьому БЮТи й СПУ, при всіх коливаннях, тяжіли саме до позиції блоку Ющенка (а позиція Тимошенко в справі Тузли була щодо Росії навіть різкішою).
Необхідність формування "трійки" ("НУ" + БЮТ + СПУ), яку рік тому обстоював хіба що лідер УРП "Собор" Матвієнко, поступово стала в колах "Нашої України" річчю загальновизнаною. Розпочалися й реальні переговори (хоча й не надто активні).
Сьогодні ці переговори пригальмували (голова УНП Костенко відносить час можливого усталення "трійки" аж на березень 2004-го). Натомість контакти в рамках "четвірки" несподівано оживили (принаймні, в середовищах СПУ та БЮТ) розмови про можливість висунення єдиного кандидата саме від цієї структури.
Причому за цілком очевидний факт береться те, що Ющенко таким кандидатом бути не може. Максимум, на який теоретично можуть погодитися симоненківці - це Мороз (не випадково активним організатором зустрічей "четвірки" останніми днями незмінно виступав Вінський - лідер "ортодоксального" крила СПУ, переконаний прибічник окремого балотування свого партійного лідера).
Подальше передбачити не важко. Спокуса виступити в цілком іншій ролі в рамках "четвірки" остаточно торпедує й так не надто активні переговори в рамках "трійки". В результаті на березень буде готова не спільна коаліція принаймні трьох, а розгорнута мережа штабів чотирьох окремих кандидатів (і вже ця обставина не дасть амбітним лідерам домовитися).
А в жовтні влада, творчо використавши електоральні технології братньої Грузії, легко забезпечує обрання свого ставленика.
Єдиною людиною, яка ще може поламати цей сценарій, є персонально Ющенко - якщо терміново сяде один на один із Морозом десь у Безрадичах, чи в Кончі, і прийме всі його умови й щодо реформи системи влади (безумовно, корисні для суспільства), і щодо пайки соціалістів у майбутньому "розподілі пирога" (менш корисні, - але на те немає ради).
В разі досягнення такої домовленості приєднання до неї Тимошенко стає вже завданням технічним.
Але дотеперішня політична кар’єра Ющенка не дозволяє, на жаль, однозначно стверджувати, що він зуміє піти на такий складний з погляду власних переконань і власного темпераменту крок.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
