Фенікс на ймення КПРС

Присутні на прес-конференції КПРС півтора десятки журналістів, за зізнанням самого голови ради партії Олександра Яковенка, "побалували" його увагою. Додатковим свідченням того, що навіть такої кількості представників засобів масової інформації "робітничо-селянські" комуністи й самі не чекали, слугувала недостатня кількість прес-релізів. На всіх їх забракло.

Зі свого боку, висловимо припущення, що інтерес до Комуністичної партії робітників і селян продиктований зовсім не її серйозною роллю в політичному житті держави. Вірніше, таки роллю, але роллю екзота, так би мовити. Майже завжди цікаво послухати й подивитися на маргіналів...

Навряд чи доцільно докладно переказувати ахінею, яку несли капеересівці. Тезисно суть їх можна передати так:

- український націоналізм заплямував себе колаборантством з фашистами, а тому сьогодні слід вести мову про націонал-фашизм;

- останнім часом в Україні спостерігається активізація наступу на демократію і на комуністичну ідею, поширюється націонал-фашистський рух;

- "Наша Україна" – націонал-фашисти наших днів.

Не питайте, як можна тонко пов'язати ці три месиджі між собою. Але організатори прес-конференції не потурбувалися хоча б спробувати це зробити, якось вивести причинно-наслідкові зв'язки. Натомість заявлено було, що "в діях "Нашої України" нав'язуються суспільству ідеї "махрового" націоналізму", а "Ющенко та його оточення ведуть українське суспільство до розколу на Захід і Схід за національною ознакою".

Слово честі, панове, можна не бути прихильником Ющенка, Петренка чи Сидоренка, але хочеться, щоби "гонєво" на об'єкт ненависті було бодай позірно аргументованим. Чи не тому терпіння журналістів вистачило хвилин на 10, після чого самі ж медійники запропонували достроково перейти до запитань-відповідей...

Багато ви чули про Комуністичну партію робітників і селян після останніх парламентських виборів? Можна сказати, що нічого. Набравши у 2002 році 0,41% голосів виборців, КПРС, як і більшість політичних невдах, тихо й мирно "лягла на дно". А після розпочатої Мінюстом, згідно нового закону, перереєстрації політичних партій, песимізм викликали й самі перспективи її існування.

Як виявляється, усім скептикам й недругам втерто носа! КПРС успішно пройшла влітку мінюстівську перевірку. Більше того, в ході останньої кількість міських і районних організацій партії, як стверджує керівництво, зросла без малого на вісім десятків. Дивним чином це не позначилося на загальній чисельності партії: член ради КПРС Тесленко, в усякому разі, на запитання про чисельність назвав цифру 35-40 тисяч. Нагадаємо, що лідер партії Яковенко ще перед парламентськими виборами 2002 називав цифру 40 тисяч членів. Але пусте, зрештою, організація цілком може складатися з трьох чоловік.

Цікаво інше: зараз, об'їхавши з всеукраїнським туром понад триста міст у всіх регіонах, окрилена сплеском структурного росту та результатами перереєстрації, у середу Комуністична партія робітників і селян заявила: "КПРС іде у революцію!"

Не будемо ханжами, допитуючись у "робітничо-селянських", звідки гроші на оренду прес-центру УНІАН, на поїздки по країні. Цілком можна припустити, що дещицю коштів КПРС надходить із членських внесків. Можливо, має партія й якихось заможних пожертвувачів.

Як показує досвід, часто-густо зовсім негодяща політструктура знаходить гроші, аби пережити "другу молодість". Примітно, що відбувається це, як правило, напередодні чергових виборів. І служить означена партія в такому разі інструментом. А "змащується", відповідно, тим "слюсарем", який нею й орудує в своїх (чи свого клієнта) інтересах.

Питання, на чиїй стороні гратиме КПРС через півроку, коли стартує президентська кампанія, залишається відкритим. КПРС рішуче заперечує своє "клонове" походження. В інтерпретації Яковенка, комуністи (з КПУ) тільки вдячні мають бути, що завдяки КПРС лівий рух ще ворушиться.

В усякому разі, Яковенко виявляє готовність до погодження позицій лівих політичних сил та висунення узгодженого кандидата. У випадку такого узгодження КПРС підтримає Симоненка, якщо ж ні – висуне власного кандидата в президенти від партії.

Щодо останнього, приймемо за жарт. Але розданий журналістам поетапний план дій КПРС на найближчі півроку дає поживу для роздумів. Не лише тому, що партія раптом починає досить жваву діяльність – щомісяця по одному-два заходи.

Питання: чому саме у Львові заплановано на грудень п'ятий з'їзд КПРС, коли на останніх виборах Львівщина дала за КПРС третій з кінця результат – 0,08%? Гірші показники були лише в Івано-Франківській й Тернопільській областях – відповідно 0,05% й 0,04%. П'ятий найгірший результат показала Рівненщина й Волинь.

І, за дивним збігом, саме із Галичини й Волині вже найближчого місяця стартує початок нової "революції" КПРС. Уявляєте собі демонстрацію протесту в Тернополі під гаслом "Фашизм в Україні не пройде"? А мітинг в Івано-Франківську "Про націоналізм треба знати правду"?

Неважко спрогнозувати, що миру й злагоди "наїзди" нових комуністів на "Нашу Україну" не принесуть. Так само, як і різкі заяви на адресу ОУН-УПА на теренах Західної України. А може, й немає такої мети – "мир і злагода"?

Р.S. Ага, мало не забув... Як законослухняний громадянин і патріот, вважаю своїм обов'язком довести до відома Служби безпеки України інформацію, озвучену на прес-конференції КПРС членом ради партії Вадимом Тесленком: україно-російський конфлікт довкола острова Коса Тузла інспіровано... американськими спецслужбами.