До приїзду Ющенка в Криму перестало працювати телебачення. На черзі пошта, телеграф і мости
Вівторок, 18 листопада 2003, 10:37
Недільний ранок в Сімферополі був тривожним. Особливо для авіапасажирів, що невдало вибрали день для відвідання Криму. Усі ранкові прильоти в місцевий аеропорт були скасовані, незважаючи на чудові погодні умови. На небі не було ані хмарини, ані жодного літака, що і так зараз мало літають, бо курортний сезон на півострові давно закінчився.
Довідавшись, що представників "Нашої України" тримають у Борисполі через перевантаженість Сімферопольського аеропорту, журналісти жартували, що зараз у Нью-Йорку погана погода і, певно, усі літаки звідтіля перенаправляють на посадку в Крим.
Поки чекали Ющенка, погода псувалася й у Сімферополі, і хлопчики з духового оркестру, привезеного кримськими татарами з Бахчисараю, почали мерзнути, але розігрівалися козацькими маршами і татарськими піснями. Зате зовсім замерзали, за відсутності політичної свідомості, юні есдеки в синіх курточках з написом "СДПУ(О)".
Вони, бідолашні, почували себе явно незатишно в присутності енергійних кримських татар, що перевищували їх чисельністю, тому, певно, і не могли розшифрувати журналістам, що за абревіатуру вони носять на грудях.
Набагато активніше поводилася група супротивників Ющенка, що заздалегідь перекрила трасу "Аеропорт-Сімферополь". Тут були люди солідніші: від маловідомого навіть у місцевих колах Івана Житнюка – колишнього директора рибрадгоспу, який взяв на себе честь представляти кримське офіцерство, до кремезних серйозних мужиків, виряджених у козацьку форму.
За деякими даними, "козаки" прибули в Сімферополь із Солнечногорська і Судака і були налаштовані досить рішуче. Ця свідома публіка вирішила стояти насмерть, але не пропустити, незважаючи на свою нечисленність, "націоналістів" у місто. За її діями, що заважали нормальному просуванню автотранспорту, спокійно спостерігала міліція.
Не нервували правоохоронці й тоді, коли Ющенко в оточенні своїх досить серйозно налаштованих прихильників вирішив пройтися пішки до місця перекриття траси і поспілкуватися з народом. Чесно кажучи, спілкування було нудним, лише збурювалися зрідка черговими вигуками меланхолічних, а тому непереконливих провокаторів.
Один з них настільки непереконливо викрикував "Мене вдарив татарин", що навіть "козаків" не надихнув на відсіч. Їх, зважаючи на все, більше зацікавила бесіда з Ющенком, що говорив би і говорив, але вже закінчувався час. І отут наступив єдиний драматичний момент планованого "протистояння": група підтримки без особливих зусиль виштовхнула з дороги "живий кордон", усі розсілися по машинах і попростували до Палацу культури профспілок (ПКП).
Із самого ранку біля ПКП, де повинен був відбутися форум "Нашої України", збиралися люди. Спочатку тут превалювали червоні прапори, які тримав у руках старий електорат Компартії оновленої. Від нічого робити вони забавлялися тим, що випустили під ноги порося з надягнутим на нього американським прапором. Малолітню свиню швидко виловили, і подальша її доля невідома.
До 11 години біля ПКП зібралося більше тисячі людей – під'їжджали учасники мітингу в підтримку політреформи, що о 10 ранку почався на площі Леніна, щоб відвернути увагу від приїзду Ющенка. Серед них – багато кримських татар, що попросту скористалися централізовано наданим транспортом, щоб прибути з районів для підтримки форуму "Нашої України". Жовтого кольору з написом "Так - Ющенко" стало набагато більше.
Його значно підсилила дивна група в жовтих курточках з аналогічним написом, що, як розповідали деякі її члени, прибула ранком з Миколаєва потягом "Одеса-Сімферополь". Ці "патріоти Ющенка", однак, незабаром виявилися засланими козачками. У той час, коли він під'їхав до ПКП, з їхніх рядів стали лунати антиющенківські вигуки, підтримані відповідними плакатами.
Перевертнів швидко привели до тями – плакати вирвали з рук, а після того, як один особливо активний дістав по шапці, усі вони розчинилися в юрбі і незабаром залишили місце дислокації.
До моменту, коли Ющенко вийшов на балкон і почав мітинг, площа практично була заповнена тільки його прихильниками, розведеними досить нечисленним "протестним" електоратом. Допоміг у цьому і дощ, що змив несвідомих бабусь і дідусів із КПУ(о), що несли в серцях полум'яний вогонь, а в кишенях - яйця, на закупівлю яких витратився кримський Реском СДПУ(О).
Есдеки якось не зміркували, що пенсіонери – це не олігархи. Вони в Криму продуктами харчування не розкидаються. "Стратегічний" товар так і залишився не використаним за політичним призначенням – його, певно, банально з'їли.
Дрібні ці напасті, звичайно, не могли стати серйозною перешкодою для проведення форуму. І, здавалося б, можна було підводити риску дневі, що почався так тривожно в чеканні міжетнічних зіткнень. (Одне з них ще раз намагалися спровокувати 10 "афганців" Вані Житнюка, але їх швидко випровадила з площі група кримських татар).
Нові пригоди почалися уже ввечері. Після того, як Ющенко без усяких перешкод виступив у прямому ефірі "Російського радіо" і приватної телекомпанії "Жиса", він попрямував на ДТРК "Крим".
За первісною домовленістю і тут він мав виступати в прямому ефірі, але гендиректор телерадіокомпанії Валентин Козубський без пояснення причин запропонував записати програму для того, щоб показати її наступного тижня. В останні хвилини був замінений і журналіст-співрозмовник Ющенка в ефірі. На місце ведучих посадили заступника Козубського - Людмилу Хорошилову.
Телеглядача, який нічого не знав про те, які пристрасті киплять на телебаченні, вирішили до них усе-таки долучити. Приблизно хвилин за 40 до моменту прямої передачі з Ющенком "вирубалися" практично всі канали. Порожній екран миготів "снігом" більш 10 хвилин, після яких поступово "оживала" одна кнопка за іншою.
З'ясувалося, що в момент запису на всіх ГТРК раптом припинилася подача електроенергії. Світла не було і у всьому районі навколо будинку телецентру. Аналогічного випадку, як говорять телевізійні кримські старожили, на їхній пам'яті не було – стратегічний об'єкт за визначенням не може залишитися без електроенергії. Світла не було ні в технічних приміщеннях, ні в апаратній, ні в студії, де гості, щоб не попадати в повній темряві, підсвічували собі шлях мобільними телефонами.
З'ясувалося, що наказ "вирубати" ГТРК у Сімферопольську міськенергомережу надійшов від конкретної людини. Ім'я її не розголошують, називаючи "одним генералом з уряду".
У кримському уряді, дійсно, є один генерал міліції – віце-прем'єр Володимир Шкаберін. Людина він емоційна, легко збудлива, в силу своєї недавньої служби звикла догоджати (іноді надміру) начальству, і цілком могла організувати таку "теледиверсію". І, швидше за все, без відома свого безпосереднього шефа – прем'єра Сергія Куніцина.
Останній навряд чи санкціонував би таке рішення, тому що одна справа закликати Ющенка не їхати в Крим, щоб не дестабілізувати політичну ситуацію, і зовсім інша – знеструмити державний стратегічний об'єкт.
До речі, телевізійна епопея мала свою прелюдію, сюжет якої був запозичений з американського фільму "людина, що біжить". Пам'ятається, у самому кінці бойовика якісь досить романтичного виду підпільні революціонери, щоб "розібратися" з режимом, що перетворив суспільство в телевізійних зомбі, захопили передавач і почали вести свою трансляцію з реальною, а не змонтованою картинкою.
Щось подібне відбулося і на ГТРК "Крим" у переддень візиту Ющенка. Після традиційного блоку реклами перед популярною програмою "Щоденник" екран раптом смикнувся, і на ньому замиготіли кадри скандального візиту Ющенка в Донецьк. Біля 3-х хвилин під якийсь кримінальний-блатний музичний супровід типу "Мурки" на ньому миготіли кадри з антиющенківськими плакатами й обличчями людей, що лементують щось із приводу непрохідності "нашизму" і "націоналізму".
Загалом, якщо перед кимось стояла мета зробити візит Ющенка в Сімферополь помітною політичною подією – їм це вдалося. Як кажуть: погана реклама, гарна реклама – усе одно реклама.
Довідавшись, що представників "Нашої України" тримають у Борисполі через перевантаженість Сімферопольського аеропорту, журналісти жартували, що зараз у Нью-Йорку погана погода і, певно, усі літаки звідтіля перенаправляють на посадку в Крим.
Поки чекали Ющенка, погода псувалася й у Сімферополі, і хлопчики з духового оркестру, привезеного кримськими татарами з Бахчисараю, почали мерзнути, але розігрівалися козацькими маршами і татарськими піснями. Зате зовсім замерзали, за відсутності політичної свідомості, юні есдеки в синіх курточках з написом "СДПУ(О)".
Вони, бідолашні, почували себе явно незатишно в присутності енергійних кримських татар, що перевищували їх чисельністю, тому, певно, і не могли розшифрувати журналістам, що за абревіатуру вони носять на грудях.
Набагато активніше поводилася група супротивників Ющенка, що заздалегідь перекрила трасу "Аеропорт-Сімферополь". Тут були люди солідніші: від маловідомого навіть у місцевих колах Івана Житнюка – колишнього директора рибрадгоспу, який взяв на себе честь представляти кримське офіцерство, до кремезних серйозних мужиків, виряджених у козацьку форму.
За деякими даними, "козаки" прибули в Сімферополь із Солнечногорська і Судака і були налаштовані досить рішуче. Ця свідома публіка вирішила стояти насмерть, але не пропустити, незважаючи на свою нечисленність, "націоналістів" у місто. За її діями, що заважали нормальному просуванню автотранспорту, спокійно спостерігала міліція.
Не нервували правоохоронці й тоді, коли Ющенко в оточенні своїх досить серйозно налаштованих прихильників вирішив пройтися пішки до місця перекриття траси і поспілкуватися з народом. Чесно кажучи, спілкування було нудним, лише збурювалися зрідка черговими вигуками меланхолічних, а тому непереконливих провокаторів.
Один з них настільки непереконливо викрикував "Мене вдарив татарин", що навіть "козаків" не надихнув на відсіч. Їх, зважаючи на все, більше зацікавила бесіда з Ющенком, що говорив би і говорив, але вже закінчувався час. І отут наступив єдиний драматичний момент планованого "протистояння": група підтримки без особливих зусиль виштовхнула з дороги "живий кордон", усі розсілися по машинах і попростували до Палацу культури профспілок (ПКП).
Із самого ранку біля ПКП, де повинен був відбутися форум "Нашої України", збиралися люди. Спочатку тут превалювали червоні прапори, які тримав у руках старий електорат Компартії оновленої. Від нічого робити вони забавлялися тим, що випустили під ноги порося з надягнутим на нього американським прапором. Малолітню свиню швидко виловили, і подальша її доля невідома.
До 11 години біля ПКП зібралося більше тисячі людей – під'їжджали учасники мітингу в підтримку політреформи, що о 10 ранку почався на площі Леніна, щоб відвернути увагу від приїзду Ющенка. Серед них – багато кримських татар, що попросту скористалися централізовано наданим транспортом, щоб прибути з районів для підтримки форуму "Нашої України". Жовтого кольору з написом "Так - Ющенко" стало набагато більше.
Його значно підсилила дивна група в жовтих курточках з аналогічним написом, що, як розповідали деякі її члени, прибула ранком з Миколаєва потягом "Одеса-Сімферополь". Ці "патріоти Ющенка", однак, незабаром виявилися засланими козачками. У той час, коли він під'їхав до ПКП, з їхніх рядів стали лунати антиющенківські вигуки, підтримані відповідними плакатами.
Перевертнів швидко привели до тями – плакати вирвали з рук, а після того, як один особливо активний дістав по шапці, усі вони розчинилися в юрбі і незабаром залишили місце дислокації.
До моменту, коли Ющенко вийшов на балкон і почав мітинг, площа практично була заповнена тільки його прихильниками, розведеними досить нечисленним "протестним" електоратом. Допоміг у цьому і дощ, що змив несвідомих бабусь і дідусів із КПУ(о), що несли в серцях полум'яний вогонь, а в кишенях - яйця, на закупівлю яких витратився кримський Реском СДПУ(О).
Есдеки якось не зміркували, що пенсіонери – це не олігархи. Вони в Криму продуктами харчування не розкидаються. "Стратегічний" товар так і залишився не використаним за політичним призначенням – його, певно, банально з'їли.
Дрібні ці напасті, звичайно, не могли стати серйозною перешкодою для проведення форуму. І, здавалося б, можна було підводити риску дневі, що почався так тривожно в чеканні міжетнічних зіткнень. (Одне з них ще раз намагалися спровокувати 10 "афганців" Вані Житнюка, але їх швидко випровадила з площі група кримських татар).
Нові пригоди почалися уже ввечері. Після того, як Ющенко без усяких перешкод виступив у прямому ефірі "Російського радіо" і приватної телекомпанії "Жиса", він попрямував на ДТРК "Крим".
За первісною домовленістю і тут він мав виступати в прямому ефірі, але гендиректор телерадіокомпанії Валентин Козубський без пояснення причин запропонував записати програму для того, щоб показати її наступного тижня. В останні хвилини був замінений і журналіст-співрозмовник Ющенка в ефірі. На місце ведучих посадили заступника Козубського - Людмилу Хорошилову.
Телеглядача, який нічого не знав про те, які пристрасті киплять на телебаченні, вирішили до них усе-таки долучити. Приблизно хвилин за 40 до моменту прямої передачі з Ющенком "вирубалися" практично всі канали. Порожній екран миготів "снігом" більш 10 хвилин, після яких поступово "оживала" одна кнопка за іншою.
З'ясувалося, що в момент запису на всіх ГТРК раптом припинилася подача електроенергії. Світла не було і у всьому районі навколо будинку телецентру. Аналогічного випадку, як говорять телевізійні кримські старожили, на їхній пам'яті не було – стратегічний об'єкт за визначенням не може залишитися без електроенергії. Світла не було ні в технічних приміщеннях, ні в апаратній, ні в студії, де гості, щоб не попадати в повній темряві, підсвічували собі шлях мобільними телефонами.
З'ясувалося, що наказ "вирубати" ГТРК у Сімферопольську міськенергомережу надійшов від конкретної людини. Ім'я її не розголошують, називаючи "одним генералом з уряду".
У кримському уряді, дійсно, є один генерал міліції – віце-прем'єр Володимир Шкаберін. Людина він емоційна, легко збудлива, в силу своєї недавньої служби звикла догоджати (іноді надміру) начальству, і цілком могла організувати таку "теледиверсію". І, швидше за все, без відома свого безпосереднього шефа – прем'єра Сергія Куніцина.
Останній навряд чи санкціонував би таке рішення, тому що одна справа закликати Ющенка не їхати в Крим, щоб не дестабілізувати політичну ситуацію, і зовсім інша – знеструмити державний стратегічний об'єкт.
До речі, телевізійна епопея мала свою прелюдію, сюжет якої був запозичений з американського фільму "людина, що біжить". Пам'ятається, у самому кінці бойовика якісь досить романтичного виду підпільні революціонери, щоб "розібратися" з режимом, що перетворив суспільство в телевізійних зомбі, захопили передавач і почали вести свою трансляцію з реальною, а не змонтованою картинкою.
Щось подібне відбулося і на ГТРК "Крим" у переддень візиту Ющенка. Після традиційного блоку реклами перед популярною програмою "Щоденник" екран раптом смикнувся, і на ньому замиготіли кадри скандального візиту Ющенка в Донецьк. Біля 3-х хвилин під якийсь кримінальний-блатний музичний супровід типу "Мурки" на ньому миготіли кадри з антиющенківськими плакатами й обличчями людей, що лементують щось із приводу непрохідності "нашизму" і "націоналізму".
Загалом, якщо перед кимось стояла мета зробити візит Ющенка в Сімферополь помітною політичною подією – їм це вдалося. Як кажуть: погана реклама, гарна реклама – усе одно реклама.
