Не розстріляю, так хоч налякаю
П'ятниця, 14 листопада 2003, 11:48
Кучма зробив ще один крок у своїй багаторічній війні з парламентом. У четвер він звернувся в Конституційний Суд за роз'ясненням, в якому випадку можна застосувати положення Конституції про розпуск парламенту.
Кучма обурений "постійним блокуванням роботи нинішньої чергової сесії парламенту певними депутатськими групами і фракціями", унаслідок чого не вирішуються "найважливіші питання життєдіяльності держави", зокрема, під загрозою залишається ухвалення бюджету України.
Усі роки свого правління Кучма-президент знаходиться в перманентному конфлікті з парламентом. І справа навіть не в якісному складі Ради, не в її прихильності до Кучми, ні тим більше в її роботі. Просто в Кучми так складені мізки. Йому огидний парламент як орган, що займається політиканством – а гарант паше за двох. Ще Верховна Рада завжди заважала збільшенню, а тепер просто збереженню його влади.
Збірників афоризмів гідні Кучмині фрази: "депутати з пальми злізли", "деякі політики скаженого м'яса об'їлися" або "іноді в темному лісі вночі спокійніше, ніж у парламенті вдень".
"Ми всі ці роки працювали в умовах жорстокого протистояння парламенту і навіть часом уряду президентові. У Росії, як відомо, ця проблема була вирішена розстрілом Білого дому, тому що двох центрів влади не може бути", - поскаржився він у вересні в інтерв'ю "Известиям".
Як говорять деякі антагоністи президента, у Кучми дві манії – посадити Тимошенко і розпустити Верховну Раду. Для останнього в Кучми є тільки один привід, передбачений Конституцією: парламенту настає кінець, якщо "протягом 30 днів сесії пленарні засідання не можуть розпочатися".
При цьому в Кучми для розпуску парламенту залишилося рівно півроку. За Конституцією Верховна Рада недоторканна в останні шість місяців терміну повноважень президента.
Що ж насправді стоїть за зверненням Кучми в КС, "Українська правда" спробувала довідатися у провідних політологів. Усі вони виявилися солідарними в думці, що Кучма на розпуск парламенту не піде.
Більшість називає це черговою спробою шантажу для проштовхування потрібних президенту рішень, у тому числі з політреформи. Щодо іншого - кожний відзначив свої нюанси, зокрема щодо того, хто ж головна мішень атаки – Ющенко чи Литвин, опозиція чи більшість.
Радник голови адміністрації президента політолог Михайло Погребинський пояснив цей хід Кучми просто необхідністю чітко знати, коли парламент можна розпустити. Відсутність такого роз'яснення не дає Кучмі "технологічно ясного розуміння, за яких обставин він може це зробити".
"Як я гадаю, президент точно так само, як і всі, не розуміє, що записано в Конституції. Я, Михайло Погребинський, наприклад, можу собі дозволити висловити прогноз рішення Конституційного Суду. А президент навряд чи може дозволити собі це зробити, тому він хоче одержати чітку відповідь на це питання", - говорить він.
"Ну от, зареєструвалися депутати, прийшли, сіли, заблокували трибуну, ніхто не працює. Парламент має право президент розпустити, якщо вони тридцять днів не працюють. Не зрозуміло. Тому ясно, що відповідь на це питання може дати тільки Конституційний суд", - відзначає Погребинський.
З коментарю політолога зрозуміла прив'язка цього кроку Кучми до розгляду політреформи, що має невдовзі відбутися в парламенті. "Депутати підходять до прийняття дуже важливого рішення. Вони повинні або підтримати реформу, або зберегти статус-кво", - відзначає Погребинський.
"Тут немає жодного тиску на депутатів. Тому що тиск чинить у цій ситуації не президент, а ті, хто блокує трибуну, у результаті чого парламент не працює. Тому, мені здається, зміст винятково в тім, щоб поставити всі крапки над "і" перед ухваленням рішення по конституційній реформі", - вважає він.
При цьому Погребинський "майже упевнений", що Конституційний суд дасть відповідь, що навіть коли парламент не буде фактично працювати, розігнати його буде не можна. Однак він ухилився від відповіді, як вчинить Кучма, якщо КС дозволить президентові розпустити парламент.
Погребинський також відкидає думку про керованість Конституційного Суду, приводячи приклад із пропорційною системою виборів. На думку Погребинського, Кучма в ній не зацікавлений, тому що для проведення реформи йому потрібні голоси мажоритарників, а їм така система зовсім ні до чого.
Тому, вважає Погребинський, якби Кучма дійсно впливав на Суд, то вони б не ухвалювали такого рішення.
Сам же особисто Погребинський вважає, що Верховну Раду треба відправляти у відставку, якщо її робота заблокована: "Ну не може півроку країна жити без законодавчого органу!".
Інший експерт Дмитро Видрін вважає, що у вчинку Кучми очевидний один мотив - бажання президента Кучми прискорити політичний час до такого ступеня, коли опозиція буде відставати від нього за швидкістю прийняття рішень.
"Це прискорення, або понукання часу, можна здійснити за допомогою якихось психологічних погроз, якими президент віртуозно володіє", - зазначає Видрін.
Як приклад Видрін навів події Конституційної ночі і передконституційного дня, коли була створена приблизно та ж психологічна ситуація, що змусила парламент протягом однієї ночі, що безпрецедентно у світовій практиці, прийняти Конституцію.
Він вважає, що "ті ж самі технології дістаються з нафталіну, витрушуються, застосовуються до сучасних реалій".
"Те, що відбувається сьогодні - старі технології один до одного, створюється ситуація якоїсь психологічної загрози, оскільки депутати схильні до афектації і швидко впадають у паніку, то очевидно, що цілком нейтральний факт подачі запиту в Конституційний Суд, як би його оцінили в нормальній країні, буде розцінений як якась демонстрація наміру, що змусить усіх швидше рухатися. А чим швидше рухаються люди, тим частіше вони роблять помилки", - говорить Видрін.
Цим президент, вважає політолог, намагається до упору завести політичний час, прискорити його хід, а оскільки зараз ні в кого немає ні чітких стратегій, ні прорахованих стратегем, то в такій ситуації, напевно, буде вигравати влада, яка намагається принаймні щось спланувати, створює якийсь сценарій, залучає тих або інших аналітиків.
Тому у влади, на його думку, є відчуття або впевненість, що при мультиплікаційному темпі вона буде робити менше помилок, ніж її опоненти.
Усе це політолог вважає наслідком того, що в жодної команди немає далекобійних програм. "Сьогодні виграє той, хто має більшу кількість тактик і застосовує більш масивні переходи від однієї тактики до іншої, тим самим змушуючи опонента діяти в концептуальному півмороку, змушуючи робити помилки. І це одна й та сама стратегія", - відзначає він.
Видрін вважає ланками однієї стратегії і нинішнє звертання в КС, і активний наступ на "Нашу Україну", де головною метою було створити певну психологічну загрозу.
У той же час, Видрін вважає, що Кучма не піде на розпуск парламенту. "Ми переоцінюємо ступінь свободи наших політиків. Адже якщо виразити у відсотках, то приблизно 3% - це самостійність наших політиків, а 97% - зовнішні обставини", - говорить він.
"Тому треба бути повним безумцем, щоб порвати усі відносини зі світом. Це відразу відключення банківських кредитів, це припинення фінансово-технічної, технологічної, інтелектуальної, правової і будь-якої іншої допомоги. Це значить закрити собі навічно, у всякому разі, в доступному для огляду майбутньому, рух у Європу. Це фактично повна блокада України в сфері безпеки, коли вона так довго хоче в НАТО", - відзначає політолог.
"Це навіть загострення з багатьма політичними силами в Росії, які не настільки божевільні, щоб виступити адвокатами в такій ситуації, їм доведеться відхрещуватися в будь-якому випадку, щоб зберегти свій електорат. Тому наші внутрішні політики не настільки вільні, щоб робити такі божевільні кроки", - підкреслює він.
У свою чергу Видрін радить Ющенку розробляти свої схеми, щоб якось протистояти владі та діяти з такою швидкістю, щоб влада "попадалася" й робила помилки.
Віктор Небоженко звернення в КС називає "дуже сильним ходом президента, як стосовно більшості, що в’яло саботує його плани, так і агресивної опозиції, що сильно розгнівана останніми подіями в Донецьку й у Сумах".
"Наша Україна" нарешті зрозуміла, що їй готують серйозний комплексний опір, і отримання влади в жовтні місяці виявиться не настільки легкою прогулянкою, як уявлялося ще півроку тому", - говорить він.
На його думку, президент, звернувшись у Конституційний Суд щодо своїх повноважень з розпуску Верховної Ради, створює механізм системного тиску на парламент. З одного боку, він пропонує політичний пряник у вигляді продовження їхніх повноважень, що миттєво зробить Верховну Раду ще більш безвідповідальною, ніж зараз. З іншого боку, він відверто їм погрожує розпуском.
Однак Небоженко думає, що якщо завтра розпустять Верховну Раду, то від цього насамперед виграє опозиція, яка, за даними соціологічних досліджень, має 25% мобілізованого електорату. Тому, вважає він, президент обмежиться тільки політичними погрозами, але сам не піде на розпуск Верховної Ради.
Інша справа, що "Конституційний Суд давно вже не знає межі між політичними поняттями і юридичними нормами і легко пояснить, що президент має право розпустити парламент". У цьому Небоженко анітрохи не сумнівається.
Костянтин Бондаренко вважає звернення в КС логічним продовження політики Кучми щодо парламенту, яку він проводить протягом усіх 9,5 років свого президентства. Весь цей час він шукав методів оволодіння парламентом, незалежно від того, хто є спікером, чи є прихильна до нього більшість у парламенті.
Він нагадав протистояння президента з Морозом 94-98 років, його ігри навколо парламенту в 2000, коли була проведена оксамитова революція, проведення референдуму, що стосувався обмеження певних прав парламенту й парламентарів.
От і зараз усі дії Кучми спрямовані на те, щоб досягти якого-небудь контролю над парламентом або принаймні занести над ним дамоклів меч. Щоб парламент завжди пам'ятав про загрозу розпуску, вважає він.
Бондаренко відзначив, що цей крок Кучми в останню чергу спрямований проти опозиції. А в основному – проти тієї частини більшості, що час від часу вибивається зі слухняності, і на яку немає інших додаткових методів впливу. "Тому якщо десь навесні Литвин надумає вийти з-під контролю Кучми, то проти нього можна буде застосувати цей крок", - сказав він.
Бондаренко порівняв право Кучми на розпуск Верховної Ради з тим, як США або СРСР мали ядерну зброю: не обов'язково було її застосовувати, це був елемент залякування, елемент стримування.
"Як показали події у Верховній Раді, легко спровокувати ситуацію, коли блокується трибуна, що зрештою може призвести до розпуску парламенту. Адміністрації президента це буде дуже легко зробити", - вважає політолог.
Кучма обурений "постійним блокуванням роботи нинішньої чергової сесії парламенту певними депутатськими групами і фракціями", унаслідок чого не вирішуються "найважливіші питання життєдіяльності держави", зокрема, під загрозою залишається ухвалення бюджету України.
Усі роки свого правління Кучма-президент знаходиться в перманентному конфлікті з парламентом. І справа навіть не в якісному складі Ради, не в її прихильності до Кучми, ні тим більше в її роботі. Просто в Кучми так складені мізки. Йому огидний парламент як орган, що займається політиканством – а гарант паше за двох. Ще Верховна Рада завжди заважала збільшенню, а тепер просто збереженню його влади.
Збірників афоризмів гідні Кучмині фрази: "депутати з пальми злізли", "деякі політики скаженого м'яса об'їлися" або "іноді в темному лісі вночі спокійніше, ніж у парламенті вдень".
"Ми всі ці роки працювали в умовах жорстокого протистояння парламенту і навіть часом уряду президентові. У Росії, як відомо, ця проблема була вирішена розстрілом Білого дому, тому що двох центрів влади не може бути", - поскаржився він у вересні в інтерв'ю "Известиям".
Як говорять деякі антагоністи президента, у Кучми дві манії – посадити Тимошенко і розпустити Верховну Раду. Для останнього в Кучми є тільки один привід, передбачений Конституцією: парламенту настає кінець, якщо "протягом 30 днів сесії пленарні засідання не можуть розпочатися".
При цьому в Кучми для розпуску парламенту залишилося рівно півроку. За Конституцією Верховна Рада недоторканна в останні шість місяців терміну повноважень президента.
Що ж насправді стоїть за зверненням Кучми в КС, "Українська правда" спробувала довідатися у провідних політологів. Усі вони виявилися солідарними в думці, що Кучма на розпуск парламенту не піде.
Більшість називає це черговою спробою шантажу для проштовхування потрібних президенту рішень, у тому числі з політреформи. Щодо іншого - кожний відзначив свої нюанси, зокрема щодо того, хто ж головна мішень атаки – Ющенко чи Литвин, опозиція чи більшість.
Радник голови адміністрації президента політолог Михайло Погребинський пояснив цей хід Кучми просто необхідністю чітко знати, коли парламент можна розпустити. Відсутність такого роз'яснення не дає Кучмі "технологічно ясного розуміння, за яких обставин він може це зробити".
"Як я гадаю, президент точно так само, як і всі, не розуміє, що записано в Конституції. Я, Михайло Погребинський, наприклад, можу собі дозволити висловити прогноз рішення Конституційного Суду. А президент навряд чи може дозволити собі це зробити, тому він хоче одержати чітку відповідь на це питання", - говорить він.
"Ну от, зареєструвалися депутати, прийшли, сіли, заблокували трибуну, ніхто не працює. Парламент має право президент розпустити, якщо вони тридцять днів не працюють. Не зрозуміло. Тому ясно, що відповідь на це питання може дати тільки Конституційний суд", - відзначає Погребинський.
З коментарю політолога зрозуміла прив'язка цього кроку Кучми до розгляду політреформи, що має невдовзі відбутися в парламенті. "Депутати підходять до прийняття дуже важливого рішення. Вони повинні або підтримати реформу, або зберегти статус-кво", - відзначає Погребинський.
"Тут немає жодного тиску на депутатів. Тому що тиск чинить у цій ситуації не президент, а ті, хто блокує трибуну, у результаті чого парламент не працює. Тому, мені здається, зміст винятково в тім, щоб поставити всі крапки над "і" перед ухваленням рішення по конституційній реформі", - вважає він.
При цьому Погребинський "майже упевнений", що Конституційний суд дасть відповідь, що навіть коли парламент не буде фактично працювати, розігнати його буде не можна. Однак він ухилився від відповіді, як вчинить Кучма, якщо КС дозволить президентові розпустити парламент.
Погребинський також відкидає думку про керованість Конституційного Суду, приводячи приклад із пропорційною системою виборів. На думку Погребинського, Кучма в ній не зацікавлений, тому що для проведення реформи йому потрібні голоси мажоритарників, а їм така система зовсім ні до чого.
Тому, вважає Погребинський, якби Кучма дійсно впливав на Суд, то вони б не ухвалювали такого рішення.
Сам же особисто Погребинський вважає, що Верховну Раду треба відправляти у відставку, якщо її робота заблокована: "Ну не може півроку країна жити без законодавчого органу!".
Інший експерт Дмитро Видрін вважає, що у вчинку Кучми очевидний один мотив - бажання президента Кучми прискорити політичний час до такого ступеня, коли опозиція буде відставати від нього за швидкістю прийняття рішень.
"Це прискорення, або понукання часу, можна здійснити за допомогою якихось психологічних погроз, якими президент віртуозно володіє", - зазначає Видрін.
Як приклад Видрін навів події Конституційної ночі і передконституційного дня, коли була створена приблизно та ж психологічна ситуація, що змусила парламент протягом однієї ночі, що безпрецедентно у світовій практиці, прийняти Конституцію.
Він вважає, що "ті ж самі технології дістаються з нафталіну, витрушуються, застосовуються до сучасних реалій".
"Те, що відбувається сьогодні - старі технології один до одного, створюється ситуація якоїсь психологічної загрози, оскільки депутати схильні до афектації і швидко впадають у паніку, то очевидно, що цілком нейтральний факт подачі запиту в Конституційний Суд, як би його оцінили в нормальній країні, буде розцінений як якась демонстрація наміру, що змусить усіх швидше рухатися. А чим швидше рухаються люди, тим частіше вони роблять помилки", - говорить Видрін.
Цим президент, вважає політолог, намагається до упору завести політичний час, прискорити його хід, а оскільки зараз ні в кого немає ні чітких стратегій, ні прорахованих стратегем, то в такій ситуації, напевно, буде вигравати влада, яка намагається принаймні щось спланувати, створює якийсь сценарій, залучає тих або інших аналітиків.
Тому у влади, на його думку, є відчуття або впевненість, що при мультиплікаційному темпі вона буде робити менше помилок, ніж її опоненти.
Усе це політолог вважає наслідком того, що в жодної команди немає далекобійних програм. "Сьогодні виграє той, хто має більшу кількість тактик і застосовує більш масивні переходи від однієї тактики до іншої, тим самим змушуючи опонента діяти в концептуальному півмороку, змушуючи робити помилки. І це одна й та сама стратегія", - відзначає він.
Видрін вважає ланками однієї стратегії і нинішнє звертання в КС, і активний наступ на "Нашу Україну", де головною метою було створити певну психологічну загрозу.
У той же час, Видрін вважає, що Кучма не піде на розпуск парламенту. "Ми переоцінюємо ступінь свободи наших політиків. Адже якщо виразити у відсотках, то приблизно 3% - це самостійність наших політиків, а 97% - зовнішні обставини", - говорить він.
"Тому треба бути повним безумцем, щоб порвати усі відносини зі світом. Це відразу відключення банківських кредитів, це припинення фінансово-технічної, технологічної, інтелектуальної, правової і будь-якої іншої допомоги. Це значить закрити собі навічно, у всякому разі, в доступному для огляду майбутньому, рух у Європу. Це фактично повна блокада України в сфері безпеки, коли вона так довго хоче в НАТО", - відзначає політолог.
"Це навіть загострення з багатьма політичними силами в Росії, які не настільки божевільні, щоб виступити адвокатами в такій ситуації, їм доведеться відхрещуватися в будь-якому випадку, щоб зберегти свій електорат. Тому наші внутрішні політики не настільки вільні, щоб робити такі божевільні кроки", - підкреслює він.
У свою чергу Видрін радить Ющенку розробляти свої схеми, щоб якось протистояти владі та діяти з такою швидкістю, щоб влада "попадалася" й робила помилки.
Віктор Небоженко звернення в КС називає "дуже сильним ходом президента, як стосовно більшості, що в’яло саботує його плани, так і агресивної опозиції, що сильно розгнівана останніми подіями в Донецьку й у Сумах".
"Наша Україна" нарешті зрозуміла, що їй готують серйозний комплексний опір, і отримання влади в жовтні місяці виявиться не настільки легкою прогулянкою, як уявлялося ще півроку тому", - говорить він.
На його думку, президент, звернувшись у Конституційний Суд щодо своїх повноважень з розпуску Верховної Ради, створює механізм системного тиску на парламент. З одного боку, він пропонує політичний пряник у вигляді продовження їхніх повноважень, що миттєво зробить Верховну Раду ще більш безвідповідальною, ніж зараз. З іншого боку, він відверто їм погрожує розпуском.
Однак Небоженко думає, що якщо завтра розпустять Верховну Раду, то від цього насамперед виграє опозиція, яка, за даними соціологічних досліджень, має 25% мобілізованого електорату. Тому, вважає він, президент обмежиться тільки політичними погрозами, але сам не піде на розпуск Верховної Ради.
Інша справа, що "Конституційний Суд давно вже не знає межі між політичними поняттями і юридичними нормами і легко пояснить, що президент має право розпустити парламент". У цьому Небоженко анітрохи не сумнівається.
Костянтин Бондаренко вважає звернення в КС логічним продовження політики Кучми щодо парламенту, яку він проводить протягом усіх 9,5 років свого президентства. Весь цей час він шукав методів оволодіння парламентом, незалежно від того, хто є спікером, чи є прихильна до нього більшість у парламенті.
Він нагадав протистояння президента з Морозом 94-98 років, його ігри навколо парламенту в 2000, коли була проведена оксамитова революція, проведення референдуму, що стосувався обмеження певних прав парламенту й парламентарів.
От і зараз усі дії Кучми спрямовані на те, щоб досягти якого-небудь контролю над парламентом або принаймні занести над ним дамоклів меч. Щоб парламент завжди пам'ятав про загрозу розпуску, вважає він.
Бондаренко відзначив, що цей крок Кучми в останню чергу спрямований проти опозиції. А в основному – проти тієї частини більшості, що час від часу вибивається зі слухняності, і на яку немає інших додаткових методів впливу. "Тому якщо десь навесні Литвин надумає вийти з-під контролю Кучми, то проти нього можна буде застосувати цей крок", - сказав він.
Бондаренко порівняв право Кучми на розпуск Верховної Ради з тим, як США або СРСР мали ядерну зброю: не обов'язково було її застосовувати, це був елемент залякування, елемент стримування.
"Як показали події у Верховній Раді, легко спровокувати ситуацію, коли блокується трибуна, що зрештою може призвести до розпуску парламенту. Адміністрації президента це буде дуже легко зробити", - вважає політолог.
