Нарешті
Середа, 12 листопада 2003, 17:05
Нарешті Конституційний Суд дав своє "добро" на прийняття Верховною Радою законопроекту про конституційні зміни, під яким стоять 292 підписи і який уже встигли охрестити "проектом Медведчука - Симоненка".
Законопроект цей, звичайно, не ідеальний - у ньому, зокрема, відсутні гарантії стабільної діяльності уряду і нічим не обмежується президентське вето.
Але все-таки, у випадку його схвалення парламентом, Україна істотно просунеться в напрямку європейської демократії. Буде ліквідована єдина вертикаль адміністративної влади, що дісталась нам у спадок від більшовиків (ленінців, а не кучмістів), і з'являться можливості для розвитку реальної, а не лише формальної, багатопартійності.
Зрозуміло, це лише початковий етап необхідної країні політичної реформи (потрібні ще реформи судової системи, місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою й ін.), але перший, і, може, найважливіший крок у цьому випадку буде зроблений.
Винятково важливі ті статті проекту, що передбачають призначення Верховною Радою прем'єр-міністра, чия кандидатура вноситься президентом за пропозицією коаліції партій, що перемогли на виборах. За пропозицією прем'єра ВР призначає міністрів (крім міністрів оборони й іноземних справ, а також голову СБУ, яких пропонує президент), керівників Антимонопольного комітету, Фонду держмайна й інших органів управління (ст.85, п.12).
Не менш значущий і пункт 2 "Заключних положень", відповідно до якого депутати Верховної Ради повинні будуть обиратися "на засадах пропорційної системи... у багатомандатному загальнодержавному (!) виборчому окрузі за списками кандидатів" від партій і блоків.
Якщо пропрезидентські партії проголосують за цей законопроект, у них не буде жодних підстав розглядати законопроекти Гавриша і компанії, які "не миттям, так катанням" намагаються протягти "мажоритарку".
Що ж стосується опозиціонерів, що завжди дружно виступали за партійно-пропорційну виборчу систему, то для них цей пункт є "втіленням мрії".
Безумовно, хотілося б, щоб у даний законопроект були додані статті, які позбавили б нас від небезпеки урядової чехарди, але сподіватися на це зараз важко – час вже втрачено.
А от вилучити "зайве" з цього проекту можна і, більш того, необхідно. Без таких вилучень триста голосів "за" у лютому – березні зібрати не вдасться. Напевно, будуть голосувати "проти" соціалісти Мороза, а без них законопроект не пройде.
Під "зайвим" я розумію положення ст.103 основної частини проекту, а також ст. 4 і ст.6 "заключних положень", що пропонують обирати президента, починаючи з 2006 року, парламентом.
Нагадаю, за всенародне обрання глави держави неодноразово висловлювався і нинішній президент Леонід Кучма (останній раз він досить чітко заявив про це 12 листопада на прес-конференції).
Звичайно, у нашій аж ніяк не правовій державі гарантувати що-небудь украй важко, але все-таки я сподіваюся (і, думаю, не без підстав), що партії, які підтримують Кучму, врахують позицію свого шефа і, зрештою, погодяться на вилучення з законопроекту 292 статті про обрання президента парламентом.
А тоді, швидше за все, на наступній сесії за цей проект проголосує більше трьохсот нардепів. І Україна скаже їм "спасибі". Навіть незважаючи на те, що багато хто з них зробить це вимушено, а не з доброї волі.
Автор: Володимир Малинкович, політолог, керівник українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень
Читайте також:
Кучма рахує дні до закінчення політреформи
КС ДОЗВОЛИВ ОБРАННЯ ПРЕЗИДЕНТА ПАРЛАМЕНТОМ
Законопроект, який Медведчук узгоджував з Морозом і Симоненком
Законопроект цей, звичайно, не ідеальний - у ньому, зокрема, відсутні гарантії стабільної діяльності уряду і нічим не обмежується президентське вето.
Але все-таки, у випадку його схвалення парламентом, Україна істотно просунеться в напрямку європейської демократії. Буде ліквідована єдина вертикаль адміністративної влади, що дісталась нам у спадок від більшовиків (ленінців, а не кучмістів), і з'являться можливості для розвитку реальної, а не лише формальної, багатопартійності.
Зрозуміло, це лише початковий етап необхідної країні політичної реформи (потрібні ще реформи судової системи, місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою й ін.), але перший, і, може, найважливіший крок у цьому випадку буде зроблений.
Винятково важливі ті статті проекту, що передбачають призначення Верховною Радою прем'єр-міністра, чия кандидатура вноситься президентом за пропозицією коаліції партій, що перемогли на виборах. За пропозицією прем'єра ВР призначає міністрів (крім міністрів оборони й іноземних справ, а також голову СБУ, яких пропонує президент), керівників Антимонопольного комітету, Фонду держмайна й інших органів управління (ст.85, п.12).
Не менш значущий і пункт 2 "Заключних положень", відповідно до якого депутати Верховної Ради повинні будуть обиратися "на засадах пропорційної системи... у багатомандатному загальнодержавному (!) виборчому окрузі за списками кандидатів" від партій і блоків.
Якщо пропрезидентські партії проголосують за цей законопроект, у них не буде жодних підстав розглядати законопроекти Гавриша і компанії, які "не миттям, так катанням" намагаються протягти "мажоритарку".
Що ж стосується опозиціонерів, що завжди дружно виступали за партійно-пропорційну виборчу систему, то для них цей пункт є "втіленням мрії".
Безумовно, хотілося б, щоб у даний законопроект були додані статті, які позбавили б нас від небезпеки урядової чехарди, але сподіватися на це зараз важко – час вже втрачено.
А от вилучити "зайве" з цього проекту можна і, більш того, необхідно. Без таких вилучень триста голосів "за" у лютому – березні зібрати не вдасться. Напевно, будуть голосувати "проти" соціалісти Мороза, а без них законопроект не пройде.
Під "зайвим" я розумію положення ст.103 основної частини проекту, а також ст. 4 і ст.6 "заключних положень", що пропонують обирати президента, починаючи з 2006 року, парламентом.
Нагадаю, за всенародне обрання глави держави неодноразово висловлювався і нинішній президент Леонід Кучма (останній раз він досить чітко заявив про це 12 листопада на прес-конференції).
Звичайно, у нашій аж ніяк не правовій державі гарантувати що-небудь украй важко, але все-таки я сподіваюся (і, думаю, не без підстав), що партії, які підтримують Кучму, врахують позицію свого шефа і, зрештою, погодяться на вилучення з законопроекту 292 статті про обрання президента парламентом.
А тоді, швидше за все, на наступній сесії за цей проект проголосує більше трьохсот нардепів. І Україна скаже їм "спасибі". Навіть незважаючи на те, що багато хто з них зробить це вимушено, а не з доброї волі.
Автор: Володимир Малинкович, політолог, керівник українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень
Читайте також:
Кучма рахує дні до закінчення політреформи
КС ДОЗВОЛИВ ОБРАННЯ ПРЕЗИДЕНТА ПАРЛАМЕНТОМ
Законопроект, який Медведчук узгоджував з Морозом і Симоненком
