Хто захистить армію Марчука?
П'ятниця, 3 жовтня 2003, 13:04
Бюджетний процес загрожує вкотре обійти стороною основу будь-якої держави, і української в тому числі – армію.
На перший погляд усе ніби й не так погано. Оборонний бюджет на 2004 рік збільшено на 903, 8 мільйони гривень (18 % у порівнянні з 2003 роком) до 5, 963 мільярдів гривень. Однак при цьому слід враховувати серію обставин.
По-перше, значна частина коштів, що нібито йде Міністерству оборони, насправді вертатиметься на виплату податків з фінансових трансакцій, відповідно до закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
По-друге, по лінії Міністерства оборони заплановано витратити 3, 886 мільярди гривень із загального фонду (1,41% розрахункового ВВП України в 2004 році). Міністерство оборони просило по загальному фонду фінансування в 5,6 мільярди доларів США. Щоправда, ще 786, 5 мільйони передбачено отримати із спеціального фонду, тобто фактично передбачено, що ці гроші міністерство оборони заробить з продажу свого майна.
Але навіть із урахуванням спеціального фонду витрати на оборону, що проходитимуть по лінії міністерства оборони становитимуть лише загалом 1,7% від ВВП України.
А всі загальні витрати на оборону як по лінії Міноборони, так і по лінії інших міністерств і відомств сягнуть загалом лише 2,17% від розрахункового на 2004 рік ВВП.
Таким чином, проект бюджету, представлений Урядом до Верховної Ради не може бути затверджений в частині фінансування оборони, оскільки порушує норму Закону України "Про оборону України", котрий встановлює фінансування потреб національної оборони на рівні не менше 3% від запланованого обсягу ВВП. Буде дивно, якщо депутати, які після кожної аварії у військах дружно присягаються виправити ситуацію, проголосують за такий протизаконний рівень оборонних витрат.
При цьому слід зауважити, що розрахунковий прогноз валового внутрішнього продукту, спрогнозованого Урядом на 2004 рік, становить лише 274 мільярди гривень, що, на думку експертів, є значним заниженням ймовірних даних.
Вочевидь, Уряд зробив це спеціально, задля мотивації зменшення різноманітних бюджетних вимог.
Постатейний аналіз оборонного бюджету викликає низку запитань.
"Матеріально-технічне забезпечення бойової, оперативної, та фізичної підготовки військ" укладається у суму .. аж 3.3 мільйони гривень (щоправда, ще 28,3 мільйони на ці цілі передбачено зі спеціального фонду).
Закупівля озброєнь та військової техніки вклалася в смішну суму загальну 61 мільйон гривень. За ці гроші можна купити рівно вісім танків вітчизняного виробництва, і більше нічого, на всю армію досить-таки величезної країни.
Щоправда, бюджетом передбачено придбання Міноборони літака АН-70 за 213 мільйонів гривень, однак цей крок можна розцінювати швидше як інвестицію міноборони у вітчизняну промисловість, а не як задоволення реальних потреб оборонного відомства в новітніх озброєннях.
Видатки загального фонду державного бюджету для міністерства оборони на виконання Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил планується збільшити в 2004 році… аж на 209,7 тисяч гривень!
Рухатися до НАТО в 2004 році Україна буде за … 10 мільйонів гривень. А скептики казали, що рух до НАТО це дорого. Держави Східної Європи справді радикально знизили свої витрати на приєднання до НАТО у порівнянні з астрономічними прогнозами, але Україну в мінімізації витрат на НАТО перевершити неможливо.
При цьому, відповідно до запропонованого Урядом бюджету, зберігатиметься спотворена структура оборонного бюджету, коли основні витрати йтимуть на виплату зарплатні військовослужбовцям та соціальних виплат відставним військовим.
Вартість утримання військ коштуватиме 1,827 мільярди гривень. Реформування та розвиток збройних сил коштуватимуть лише 270 мільйонів; закупівля озброєнь та техніки, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, проведення бойової підготовки – ще значно менше.
Такий бюджет означатиме подальшу деградацію обороноздатності держави, продовження стрімкого падіння авторитету держави на міжнародній арені, з усіма відповідними наслідками, зокрема з посиленням проблем у відносинах України з іншими державами.
Справжня проблема бюджету 2004 року полягає не в тому, як за рахунок обмеження бюджету оборонного відомства дати можливість розвитку соціальній та економічній сфері. Як заявив спікер Литвин, проблема зовсім в іншому: "Нам треба відверто сказати, що необхідно навести порядок, я маю на увазі, щоб не дати вкрасти те, що ще ворушиться або живе".
Урядовим проектом бюджету бездонну програму "Українське вугілля" запропоновано фінансувати на рівні 3, 235 мільярди гривень. Витрати на утримання закладів відпочинку Державного управління справами заплановано на рівні 90 мільйонів гривень, що у півтора рази більше, аніж закупівля озброєнь для Збройних Сил. Підготовка спортсменів до участі в Олімпійських іграх коштуватиме українським платникам податків 115 мільйонів гривень.
Між тим, більшість країн світу вже давно навчилася організовувати такі безсумнівно важливі події, як участь національних команд в Олімпійських іграх, виключно за рахунок спонсорів.
Головна проблема України в тому, що яскраво окреслилася в нинішньому бюджетному процесі, полягає в тому, що значна частина вітчизняної політичної еліти не має й натяку на наявність соціальної відповідальності, відповідальності за долю країни. Їм глибоко все одно, який авторитет матиме держава, і що буде з державою й народом після них. А між тим кілька українських олігархів цілком могли б утримувати ще одні збройні сили своїм коштом.
Тісно спілкуючись з росіянами, представники української еліти чомусь не переймають у них хорошого. Зокрема, відповідального ставлення до захисту держави. Чому, в той час, як ВВП України лише вп’ятеро менший за ВВП Росії, оборонний бюджет Росії в 15 разів перевищує оборонний бюджет України? І хто насправді виграє – економіка України чи окремих олігархів від такої "економії" коштів?
У "разі чого" ця "еліта", вочевидь, розраховує встигнути виїхати з України.
Не таємниця, що чимало антипатріотичних, зрадницьких по відношенню до України політиків та політичних груп, готові запропонувати іноземцям свої послуги для виконання функцій "поліцаїв". Українцям не варто тішити себе жодними ілюзіями щодо значної частини нинішньої еліти.
Важко одразу визначити, наскільки програє держава і її міжнародний авторитет від бюджетної "економії", коли деградує українська армія – єдиний на пострадянському просторі військовий організм, крім російського, що здатен викликати повагу і в союзників, і у противників.
Українська армія зберегла Україну від значної кількості міжнародних ризиків у неспокійні часи початку і середини 90-их, що могли розвитися дуже трагічно, якби в України не було такої сили. До того ж, міжнародний авторитет, забезпечений за рахунок збройних сил, має властивість реалізуватися в цілком конкретні матеріальні вигоди, як це має шанс бути продемонстровано в Іраку.
Найближчим часом має відбутися засідання РНБО, присвячене проблемам реформування армії. Вочевидь, проблема забезпечення належного фінансування Збройних Сил має стати основною на цьому засіданні.
Народні депутати вже висловилися за те, щоб збільшити прибуткову частину бюджету на 5 мільярдів гривень. Очевидно, що не можна допустити розтягти цю суму "на дрібниці" – тобто на статті, з яких вона найімовірніше, буде розкрадена. Верховна Рада має визначити пріоритети, і профінансувати їх.
Одним з таких пріоритетів безсумнівно, є національна оборона. Україна повинна відновити фінансування підприємств оборонної галузі, які мають свої конкурентноздатні зразки продукції, і яким для забезпечення потреб армії й виходу на міжнародні ринки не вистачає мінімуму інвестицій. Ці інвестиції мають бути знайдені всередині країни.
Повинна навчитися заощаджувати народні кошти й сама армія. Нині готується радикальне скорочення Збройних Сил, проект якого, вочевидь, буде розглядатися на найближчому засіданні РНБОУ. Йде мова про скорочення армії до 220, 200 і навіть 160 тисяч військових.
Таке радикальне скорочення може зашкодити боєздатності Збройних сил України, якщо паралельно не провести процес утворення активного резерву, про що вже кілька років робляться безрезультатні вказівки й декларації. Створення активного резерву є дуже дешевим, що є важливою перевагою для України.
Загальна вартість підтримання активного резерву в розмірі 180 тисяч військових може вкластися у порівняно незначну суму – у межах 1,1 мільярдів гривень на рік. Створення активного резерву у розмірі 170-180 тисяч військових дасть змогу, без шкоди для обороноздатності держави, скасувати загальний військовий обов’язок, скоротити професійну частину армії до 160-170 тисяч військових, і нормально її профінансувати.
Нині з балансу Міністерства оборони знімається низка об‘єктів, які мають бути перевірені на можливість їх застосування для створення активного резерву. Сьогодні Україна ліквідовує значні обсяги надлишкового озброєння. Ймовірно, частину цих озброєнь можна використати для підготовки резервістів.
Переваги, які отримає обороноздатність держави від створення такого резерву, безсумнівні. Як ми бачили на прикладі Іраку, ті люди, які хочуть захищати країну, часто роблять більше від тих, які це можуть. Досвід війни СРСР проти Фінляндії, інші регіональні конфлікти також демонструють переваги саме територіально-міліційної системи резерву.
До числа резервістів можна було б залучити значну частину офіцерів, звільнених у запас, що дало б можливість використати їхній професійний потенціал для зміцнення обороноздатності України. Розвиток сил активного резерву дасть державі змогу профінансувати на достатньому рівні професійну частину армії.
На перший погляд усе ніби й не так погано. Оборонний бюджет на 2004 рік збільшено на 903, 8 мільйони гривень (18 % у порівнянні з 2003 роком) до 5, 963 мільярдів гривень. Однак при цьому слід враховувати серію обставин.
По-перше, значна частина коштів, що нібито йде Міністерству оборони, насправді вертатиметься на виплату податків з фінансових трансакцій, відповідно до закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
По-друге, по лінії Міністерства оборони заплановано витратити 3, 886 мільярди гривень із загального фонду (1,41% розрахункового ВВП України в 2004 році). Міністерство оборони просило по загальному фонду фінансування в 5,6 мільярди доларів США. Щоправда, ще 786, 5 мільйони передбачено отримати із спеціального фонду, тобто фактично передбачено, що ці гроші міністерство оборони заробить з продажу свого майна.
Але навіть із урахуванням спеціального фонду витрати на оборону, що проходитимуть по лінії міністерства оборони становитимуть лише загалом 1,7% від ВВП України.
А всі загальні витрати на оборону як по лінії Міноборони, так і по лінії інших міністерств і відомств сягнуть загалом лише 2,17% від розрахункового на 2004 рік ВВП.
Таким чином, проект бюджету, представлений Урядом до Верховної Ради не може бути затверджений в частині фінансування оборони, оскільки порушує норму Закону України "Про оборону України", котрий встановлює фінансування потреб національної оборони на рівні не менше 3% від запланованого обсягу ВВП. Буде дивно, якщо депутати, які після кожної аварії у військах дружно присягаються виправити ситуацію, проголосують за такий протизаконний рівень оборонних витрат.
При цьому слід зауважити, що розрахунковий прогноз валового внутрішнього продукту, спрогнозованого Урядом на 2004 рік, становить лише 274 мільярди гривень, що, на думку експертів, є значним заниженням ймовірних даних.
Вочевидь, Уряд зробив це спеціально, задля мотивації зменшення різноманітних бюджетних вимог.
Постатейний аналіз оборонного бюджету викликає низку запитань.
"Матеріально-технічне забезпечення бойової, оперативної, та фізичної підготовки військ" укладається у суму .. аж 3.3 мільйони гривень (щоправда, ще 28,3 мільйони на ці цілі передбачено зі спеціального фонду).
Закупівля озброєнь та військової техніки вклалася в смішну суму загальну 61 мільйон гривень. За ці гроші можна купити рівно вісім танків вітчизняного виробництва, і більше нічого, на всю армію досить-таки величезної країни.
Щоправда, бюджетом передбачено придбання Міноборони літака АН-70 за 213 мільйонів гривень, однак цей крок можна розцінювати швидше як інвестицію міноборони у вітчизняну промисловість, а не як задоволення реальних потреб оборонного відомства в новітніх озброєннях.
Видатки загального фонду державного бюджету для міністерства оборони на виконання Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил планується збільшити в 2004 році… аж на 209,7 тисяч гривень!
Рухатися до НАТО в 2004 році Україна буде за … 10 мільйонів гривень. А скептики казали, що рух до НАТО це дорого. Держави Східної Європи справді радикально знизили свої витрати на приєднання до НАТО у порівнянні з астрономічними прогнозами, але Україну в мінімізації витрат на НАТО перевершити неможливо.
При цьому, відповідно до запропонованого Урядом бюджету, зберігатиметься спотворена структура оборонного бюджету, коли основні витрати йтимуть на виплату зарплатні військовослужбовцям та соціальних виплат відставним військовим.
Вартість утримання військ коштуватиме 1,827 мільярди гривень. Реформування та розвиток збройних сил коштуватимуть лише 270 мільйонів; закупівля озброєнь та техніки, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, проведення бойової підготовки – ще значно менше.
Такий бюджет означатиме подальшу деградацію обороноздатності держави, продовження стрімкого падіння авторитету держави на міжнародній арені, з усіма відповідними наслідками, зокрема з посиленням проблем у відносинах України з іншими державами.
Справжня проблема бюджету 2004 року полягає не в тому, як за рахунок обмеження бюджету оборонного відомства дати можливість розвитку соціальній та економічній сфері. Як заявив спікер Литвин, проблема зовсім в іншому: "Нам треба відверто сказати, що необхідно навести порядок, я маю на увазі, щоб не дати вкрасти те, що ще ворушиться або живе".
Урядовим проектом бюджету бездонну програму "Українське вугілля" запропоновано фінансувати на рівні 3, 235 мільярди гривень. Витрати на утримання закладів відпочинку Державного управління справами заплановано на рівні 90 мільйонів гривень, що у півтора рази більше, аніж закупівля озброєнь для Збройних Сил. Підготовка спортсменів до участі в Олімпійських іграх коштуватиме українським платникам податків 115 мільйонів гривень.
Між тим, більшість країн світу вже давно навчилася організовувати такі безсумнівно важливі події, як участь національних команд в Олімпійських іграх, виключно за рахунок спонсорів.
Головна проблема України в тому, що яскраво окреслилася в нинішньому бюджетному процесі, полягає в тому, що значна частина вітчизняної політичної еліти не має й натяку на наявність соціальної відповідальності, відповідальності за долю країни. Їм глибоко все одно, який авторитет матиме держава, і що буде з державою й народом після них. А між тим кілька українських олігархів цілком могли б утримувати ще одні збройні сили своїм коштом.
Тісно спілкуючись з росіянами, представники української еліти чомусь не переймають у них хорошого. Зокрема, відповідального ставлення до захисту держави. Чому, в той час, як ВВП України лише вп’ятеро менший за ВВП Росії, оборонний бюджет Росії в 15 разів перевищує оборонний бюджет України? І хто насправді виграє – економіка України чи окремих олігархів від такої "економії" коштів?
У "разі чого" ця "еліта", вочевидь, розраховує встигнути виїхати з України.
Не таємниця, що чимало антипатріотичних, зрадницьких по відношенню до України політиків та політичних груп, готові запропонувати іноземцям свої послуги для виконання функцій "поліцаїв". Українцям не варто тішити себе жодними ілюзіями щодо значної частини нинішньої еліти.
Важко одразу визначити, наскільки програє держава і її міжнародний авторитет від бюджетної "економії", коли деградує українська армія – єдиний на пострадянському просторі військовий організм, крім російського, що здатен викликати повагу і в союзників, і у противників.
Українська армія зберегла Україну від значної кількості міжнародних ризиків у неспокійні часи початку і середини 90-их, що могли розвитися дуже трагічно, якби в України не було такої сили. До того ж, міжнародний авторитет, забезпечений за рахунок збройних сил, має властивість реалізуватися в цілком конкретні матеріальні вигоди, як це має шанс бути продемонстровано в Іраку.
Найближчим часом має відбутися засідання РНБО, присвячене проблемам реформування армії. Вочевидь, проблема забезпечення належного фінансування Збройних Сил має стати основною на цьому засіданні.
Народні депутати вже висловилися за те, щоб збільшити прибуткову частину бюджету на 5 мільярдів гривень. Очевидно, що не можна допустити розтягти цю суму "на дрібниці" – тобто на статті, з яких вона найімовірніше, буде розкрадена. Верховна Рада має визначити пріоритети, і профінансувати їх.
Одним з таких пріоритетів безсумнівно, є національна оборона. Україна повинна відновити фінансування підприємств оборонної галузі, які мають свої конкурентноздатні зразки продукції, і яким для забезпечення потреб армії й виходу на міжнародні ринки не вистачає мінімуму інвестицій. Ці інвестиції мають бути знайдені всередині країни.
Повинна навчитися заощаджувати народні кошти й сама армія. Нині готується радикальне скорочення Збройних Сил, проект якого, вочевидь, буде розглядатися на найближчому засіданні РНБОУ. Йде мова про скорочення армії до 220, 200 і навіть 160 тисяч військових.
Таке радикальне скорочення може зашкодити боєздатності Збройних сил України, якщо паралельно не провести процес утворення активного резерву, про що вже кілька років робляться безрезультатні вказівки й декларації. Створення активного резерву є дуже дешевим, що є важливою перевагою для України.
Загальна вартість підтримання активного резерву в розмірі 180 тисяч військових може вкластися у порівняно незначну суму – у межах 1,1 мільярдів гривень на рік. Створення активного резерву у розмірі 170-180 тисяч військових дасть змогу, без шкоди для обороноздатності держави, скасувати загальний військовий обов’язок, скоротити професійну частину армії до 160-170 тисяч військових, і нормально її профінансувати.
Нині з балансу Міністерства оборони знімається низка об‘єктів, які мають бути перевірені на можливість їх застосування для створення активного резерву. Сьогодні Україна ліквідовує значні обсяги надлишкового озброєння. Ймовірно, частину цих озброєнь можна використати для підготовки резервістів.
Переваги, які отримає обороноздатність держави від створення такого резерву, безсумнівні. Як ми бачили на прикладі Іраку, ті люди, які хочуть захищати країну, часто роблять більше від тих, які це можуть. Досвід війни СРСР проти Фінляндії, інші регіональні конфлікти також демонструють переваги саме територіально-міліційної системи резерву.
До числа резервістів можна було б залучити значну частину офіцерів, звільнених у запас, що дало б можливість використати їхній професійний потенціал для зміцнення обороноздатності України. Розвиток сил активного резерву дасть державі змогу профінансувати на достатньому рівні професійну частину армії.
