Петро Симоненко: "Я вів переговори з Медведчуком з руки Москви? Це повна дурниця!"

- Пане Симоненко, після того, як ви сконтактували з Медведчуком у проекті про внесення змін до Конституції, комуністи майже зникли з політичного дискурсу. "Опозицію-трійку" згадують, а КПУ не чути. А тим часом в країні відбулося чимало серйозних подій, які окремі політичні сили кваліфікували навіть як загрозу незалежності України. Йдеться про ЄЕП, конфлікт довкола Тузли і таке інше. Конфлікт довкола Тузли, скажімо, коментують навіть закордонні дипломати, а ось КПУ не зробила жодної заяви. Словом, куди подівся "четвертий елемент" опозиції?

- Усі ці заяви були, вони розміщені на сайті партії. Проблема ЄЕП. Тут ми послідовні і вважаємо, що економічні стосунки потрібні з країнами колишнього СРСР...

- Ви вважаєте, що членство України в ЄЕП за тих умов, які визначені угодою, може бути корисним для неї?

- Ми повинні враховувати те, що нині в кожній пострадянській державі, крім Молдови і Білорусі, практично керують клани, які накопичили кримінальний капітал. Саме ці клани можуть сьогодні визначати стратегію зовнішньої політики, яка скерована на збереження награбованого капіталу і надання можливостей для поповнення цього капіталу. Ось цим вони і займаються.

Сьогодні в Україні є і західний капітал, і російський. Ми погано ставимося і до того, й до іншого. В Україні постійно спекулювали інтересами народу, маю на увазі і Кравчука, і Кучму, і всі 10 урядів. Жоден з них не ухвалював рішення без дозволу МВФ, коли ухвалювався бюджет. Жоден з них не замислювався над тим, в чому полягають інтереси відносно базової галузі промисловості.

Все зводилося до того, що нам скажуть за кордоном. Заяви роблять про необхідність об'єднання зусиль, про економічну інтеграцію, але повертаються з фуршетного столу додому і роблять зовсім інше.

Ми бачимо, що повернулися з Ялти, і зразу ж заблокували процес. Я був у президента Кучми, до речі, я з ним зустрічався після того, і я наполягав, щоб терміново внесли угоду про входження України в ЄЕП на ратифікацію до Верховної Ради. Я як у воду глядів: все буде зроблено через провокацію, щоб не була реалізована ідея економічної інтеграції.

- Однак деякі ваші колеги по парламенту бояться такої інтеграції і рішуче виступають проти, мотивуючи тим, що вона зашкодить євроінтеграційним процесам країни і зробить Україну ще більш залежною від Росії. Вони також переконані, що це загроза повернення до Союзу...

- Я хотів би привернути увагу до чергового міфу, яким користуються ті, у кого не вистачає аргументів щодо долі ЄЕП і ролі та місії України. Кажуть, це загроза повернення до Союзу. У нас що, Україна – соціалістична держава? Чи Росія – радянська соціалістична федерація? Система влади змінилася, вона сьогодні під контролем і в Україні, і в Росії кримінального капіталу.

Березовський, Гусинський... Те ж саме і в Україні. Якщо ми говоримо не лише про власність, а й про форми господарювання, зокрема на землі, то ми можемо казати, що немає засад для повернення до Радянського Союзу. Це неможливо.

Ми просто стикаємося з певними проблемами, особливо в енергетичній сфері. Знову повертаємося до газу, нафти, електроенергії, вугілля...

- Але ж Росія продає Україні енергоносії за світовими цінами. Крім того, там час від часу у специфічний спосіб нагадують Україні про її залежність.

- Я перепрошую, це наші мафіозники довели до цього! Це вони накручують ціни, і нехай не займаються брехнею. Ніхто з них ще метра труби не зарив у землю, аби транспортувати газ, а деруть звідти все.

Національні інтереси для мене - це життя конкретної людини, я не дивлюся скільки у нього в кишені грошей. Я дивлюся на те, чи він має сьогодні тепло у хаті, чи в нього є хліб на столі і до хліба, чи діти у нього теплі, чи вони бігають і миють машини та ночують десь по підвалах чи дахах.

Все це принципові для мене речі. Ми - за незалежну державу, але водночас за поглиблення економічної співпраці, вигідної для України. Дуже часто мені кажуть: "ось Європа!". Та спочатку ви мені покажіть стандарти, які ви хочете забезпечити в Україні, а не засовуйте мене, на прикладі рівня життя як у Африці, в Європу.

Я хочу, щоб Європа була в Україні, а не Україна в Європі.

- Пане Симоненко, повернемося знову до українсько-російських відносин. Одні експерти вважають, що конфлікт довкола Тузли є наслідком ЄЕП, інші пов'язують його із слабкою позицією України у взаєминах з Росією, що часто провокує Росію скористатися цим в реалізації своїх імперських амбіцій. Як комуністи кваліфікують цю проблему?

- Це політична провокація. Я не випадково підкреслив депутатам, щоб вони не забували, що політики провокують, а народи воюють. Політики призводять до конфлікту, а народи розплачуються власною кров'ю.

- А хто цей конфлікт спровокував?

- Думаю, що з обох сторін. Є певні політичні фінансово-олігархічні сили, які, скажімо, не зацікавлені, щоб Путіна обрали на другий термін президентства.

- Але ж рейтинг Путіна від цього тільки зріс...

- Політтехнологи, які розробляли цю операцію, просто не думали, чим вона може обернутися. Ось і все. В Україні за допомогою цієї проблеми дуже добре відволікати увагу від життєвих проблем. Закінчується рік, у нас – страшний провал, і аби це не пояснювати, придумали цю проблему.

Тобто, це - технологія. Тому я відразу сказав уряду і президенту: якщо є загроза національним інтересам, ви, мужі державні, гроші отримуєте державні, то сідайте на літак і летіть на переговори і захищайте національні інтереси, при цьому так, аби не дійшло це питання до кризи.

Хіба можна сьогодні говорити про цю проблему військовою мовою? Президент не вийшов і нічого не сказав з цього приводу.

- Наскільки правомірними, на ваш погляд, у цій ситуації є дії Росії?

- Поки вони не перейшли межу, тут швидше моральна відповідальність за ними. І куди б Україна не пішла, нам скажуть: було порушення, чи не було? Інше питання, що нас не попередили. Але якби вони дотягнулися до нашого кордону, то тоді це неправомірно.

Я, до речі, не розумію деяких російських політиків. Росія брала участь у підписанні великого договору між Росією та Україною, парламент наш ратифікував це, і там визнані кордони обопільно. А деякі російські політики хочуть зробити у Криму другу Чечню.

Я кажу відверто, що Радянський Союз зруйнували злочинно і всі ці проблеми, які ми нині маємо – проблеми Грузії, Чечні, проблеми в Середній Азії - це результат злочинного руйнування Союзу.

Мене можуть критикувати за це, але це моя позиція. Тому я вважаю, що треба полетіти до Путіна, сісти за стіл без краваток, подивитися карти, схеми, рішення, які ухвалювалися і врегулювати це питання. Ми народи - брати, і ми не можемо з ними воювати, ми - з одного кореня.

- Пане Симоненко, вам часто закидають, що, мовляв, КПУ керована Москвою, зокрема Зюгановим, який є фактично союзником Путіна у зовнішній політиці Росії. Зюганов не критикує Путіна, коли йдеться про зовнішньополітичні пріоритети і військову доктрину Росії.

Чи існують якісь таємні угоди між українськими і російськими комуністами? І чи можете ви спростувати версію, що Путін через Зюганова маніпулює українськими комуністами? Зрештою, чи не було у вашій співпраці з Медведчуком "руки Москви"?

- Це дурниця! Я міг би не відповідати на це питання, але поважаючи вас, я все ж таки висловлю свою точку зору. Мене дивує, коли розумним, талановитим журналістам, яким не дають робити нормальну справу, підкидають такі теми, які не цікавлять людей.

Ми діємо в Україні. Членами нашої партії є громадяни України. Ну хто мені буде давати вказівки звідти, коли я сам розумію, що це моя держава, це наш народ, це моє майбутнє!? І залежно від того, яка буде держава, таке буде і майбутнє.

Я зараз веду боротьбу за те, щоб Україна не вступила до НАТО. Як би мене не критикували, але я переконаний, що у геополітичному просторі у слов'янських народів не може бути роз'єднаності, бо за цим потягнеться те, що і віру нам змінять, змінять традиції, знищать культуру. Я не хочу, щоб тиснули на наших слов'янських братів. Це комусь не подобається. Хтось звинувачує мене в тому, що я начебто за Москву... Та ні, я в першу чергу за Україну.

Те, що я вів переговори з Медведчуком начебто "з руки Москви", це повна дурниця. Тут логіки немає, бо я вів розмову про організацію влади в Україні. Що, Москва нам залякувала людей під час виборів? Москва переписувала протоколи? Це робила адміністрація президента України. Тоді виходить, що вона робила це за вказівкою Москви.

- Пане Симоненко, комуністів часто звинувачують у тому, що завдяки їм Леонід Кучма став двічі президентом. Відомо, що під час останніх президентських виборів комуністів використали як "червону загрозу" і це спрацювало, особливо в Західній Україні. Зараз КПУ підтримує Медведчука в проекті про внесення змін до Конституції. Комуністів звинувачують у тому, що вони через реалізацію проекту "Симоненка –Медведчука" втретє підтримують Кучму, якого публічно називають "ворогом народу". Деякі експерти переконані, що комуністів використовують втретє як інструмент для реалізації планів саме Леоніда Кучми і його оточення.

- У мене немає потреби це спростовувати. Такі питання для мене – не складні, але все ж таки гострі. Завершується той чи інший політичний процес, і чітка позиція КПУ розставляє все на місця.

Тому, коли говорять про те, що президент був обраний на другий термін начебто завдяки комуністам, то я зразу заявляю, що це не так. Це черговий міф для того, аби виправдати ті політичні сили, які все зробили для його обрання. Вони тоді вирішували цю проблему, виходячи з меркантильних, власних інтересів.

Там не було політичних мотивів, бо серйозні політики ніколи не спекулюють своїми принципами. А ті, хто спекулює за посади, за обіцянки, а може й за гроші, вони підтримали, вони все зробили для перемоги. Я не ображаю наших громадян, я поважаю всіх наших громадян, але я хочу сказати, що на території Західної України практично й відбулися вибори Кучми на другий термін.

Ми, комуністи, боролися чесно. У нас не завжди була можливість пробиватися: нас не пускали в інформаційний простір. Газети нам відмовляли, або ж пропонували неприйнятні для нас умови для друку матеріалів. Все робилося для того, щоб нас заблокувати. Про це зараз мовчать.

Аби я багато не говорив, хочу зараз послатися на виступ того ж Ющенка біля пам'ятника Шевченку, коли ми проводили загальнонаціональні акції "Повстань Україно!", то він там сам заявив, що праві націоналістичні сили винні у тому, що Кучму обрали на другий термін.

З одного боку владі було вигідно за політичними технологіями, щоби були комуністи у 1999 році, бо вона намагалася показати не свою власну діяльність, не свої переваги і досягнення, не те, що вона зробить, аби люди отримали більше позитиву від її діяльності, а взяла негатив історичної доби.

А від цих драматичних сторінок нашої історії ми не відмовляємося. Навпаки, ми давно визнали їх, засудили. Комуністи – це перша партія на посткомуністичному просторі, яка визнала свої прорахунки і помилки перед віруючими і церквою за минуле.

Відносно переговорів з Медведчуком, і третьої спроби допомогти Кучмі, я це відкидаю, бо це черговий міф, який використовується, на жаль. Ви можете дорікнути мені, що я критикою займаюся, але я вимушений сказати, що така інформація пішла від правих політичних сил.

Вони виправдовують у такий спосіб попередні свої прорахунки. У травні минулого року комуністи чітко пропонували, що і як зробити. Чому тоді це блокувалося? Бо "Наша Україна" тоді гралася з адміністрацією президента і з самим президентом.

Вони закликали і просили: ось прийміть нас, давайте на базі нашої фракції створимо більшість. Що мінялося від цього? Говорили начебто про демократію, а зміст цього всього не мінявся, бо програма - що в команді Ющенка, що в команді Кучми - однакова.

Тому, коли ми сіли за стіл переговорів, то Медведчук чітко заявив, що він веде ці переговори від парламентської більшості і від адміністрації президента. Я ж тоді особисто поставив вимогу, що буду вести переговори лише тоді, коли будуть враховуватися наші умови: прийняття закону про вибори на пропорційній основі, і 81-а стаття відносно незалежності народних депутатів, аби їх не перекуповували, не тиснули на них, і якщо він вийде з фракції, то він має бути позбавлений повноважень народного депутата.

Якщо проаналізувати по суті, то немає значення, з ким я розмовляв. Я розмовляв з представником влади і фракцій більшості, але я виходив з наших міркувань - потреби внесення змін до Конституції як бази для майбутньої політичної реформи.

Іншого виходу я не бачив. Ось наприклад, сьогодні я сперечався з Гавришем про необхідність удосконалення системи влади, а не її заміни. Я йому чітко сказав, що за нинішніх умов не вдасться її удосконалити, бо їх змушують голосувати за те, що потрібно владі.

Один з керівників фракції на засіданні погоджувальної ради заявив якось у голови Верховної Ради, що він, висловлюючи свою точку зору, переплутав рекомендації, які йому видавали. Ну сміх був у залі! Але це сміх скрізь сльози, бо ми бачимо, що депутати більшості не вільні.

Я ще раз кажу, не Медведчук мене цікавив. Я знаю ціну цій владі, і Медведчуку зокрема.

- Ви часто критикували владу, називали її антинародною. Ви також неодноразово казали, що з цією владою нема про що говорити, та й щойно сказали, що знаєте ціну їй, але ж тим не менше пішли на контакт з нею, сконтактували фактично з ворогами народу...

- А я й не змінив свою точку зору на цю владу. Хоча можу поставити зворотне питання: чому вони, представники антинародного режиму, прийшли до нас? Не ми до неї пішли, а вона до нас.

Ми повинні тут думати про те, кому це вигідно, і яку вигоду у цьому шукала влада. Ми не відмовляємося від своїх принципів, ми про них заявили: чесні і прозорі вибори, формування уряду, довіра конкретній політичній силі, яка буде формувати коаліцію, сформує більшість, затвердить уряд.

Я переконаний, що і президент має обиратися парламентом, бо тоді буде спільна відповідальність. І прем'єр і президент мають спільно нести відповідальність.

Ви, відстоюючи ідею обрання президента парламентом, припускали, що нинішній склад парламенту міг би обирати президента…?

- Ні! І я вже проти, щоб цей парламент обирав президента. Він немає жодного морального права це робити, бо значна частина парламенту якраз обрана за вказівками адміністрації президента.

А в чому інтерес влади? Практично вже почалася виборча кампанія. І зрозуміло, що ті, хто знаходиться у найближчому оточенні Кучми, в даному випадку - фінансово-промислова група на чолі з Медведчуком - робить свої розрахунки.

Вони бачать, що у президента немає власної кандидатури, яку вони б могли вивчати, аналізувати і розглядати питання: підтримувати чи ні. Так ось, власну кандидатуру вони не можуть висунути, бо знають, що ніхто її не підтримає, вони готові викладати гроші для того, щоб перемогти.

Але вони не здатні це зробити, бо народ їх не підтримає. Крім того, ми знаємо, що за їхньої участі відбувся колосальний перерозподіл власності. Вони дуже багато чого наробили, що викликає обурення не лише в комуністів. Навіть у представників такого ж капіталу, але з інших фінансово-промислових чи політичних груп, є бажання переділити те, що накрали вони.

Так ось, у цій ситуації вони шукали варіант, мовляв, президент відійде, а з них будуть питати нові політичні сили, які оберуть свого президента, тоді - знову перерозподіл.

Я також не виключаю, що може бути і тюрма - все може бути... Тому у цій ситуації вони шукали варіанти, і побачили, що комуністи пропонують начебто вигідний їм варіант...

- Ви зазначаєте, що комуністи були потрібні владі, а не навпаки. А отже, виходить, що вас якоюсь мірою все ж таки використали?

- Та ну, як вони могли мене використати? Я завжди послідовно дію. Я не збираюся ні в якому разі...

А тим більше за мною стоїть рідна партія, партія чесних і справедливих людей, яку я поважаю, і життя віддаю заради неї. Я лише кажу, що влада побачила, що та програма політичної реформи, яку започаткували комуністи у 1999, вона їм теж нині підходить. Але вони виходять не з інтересів народу України, не з інтересів держави, а з фінансово-політичних інтересів конкретного клану. У цьому принципова різниця між нами, і тими, хто прийшов до нас на переговори...

- Вони самі прийшли?

- Вони прийшли. Ми боролися за своє, ми переконані в своїй ідеї, і будемо за неї боротися далі. Все те, що має сьогодні стосунок до особистих інтересів чи Медведчука чи Суркіса чи будь-кого, ми за це не збираємося відповідати. Ми пропонуємо чесну політику.

- З ваших слів випливає, що ваші інтереси збіглися з інтересами тих кланів, про які ви говорите?

- Виходить, що так. Просто збіг обставин і збіг у часі. Але я наголошую при цьому, що реформи потрібні. Але якщо вони і далі будуть хазяйнувати у нас в Україні, то народ лише втратить. А якщо реформи нам вдасться реалізувати, то зовсім інша ситуація буде у державі.

- Як реагували партійні маси, первинні партійні організації на те, що лідер КПУ вступив не стезю переговорів із "символом антинародного режиму"? Чи не порушувався тут "принцип демократичного централізму" статуту партії вашою участю у переговорах з Медведчуком?

- Я поінформував членів партії, були певні запитання, але загалом мої дії схвалили.

- І все ж таки, чи мають рацію ті, хто стверджує, що у комуністів точиться внутрішньопартійна боротьба? У вашій партії є особистості, які дозволяють собі сміливі висловлювання і є не зовсім, сказати б, традиційними комуністами. Наприклад - Крючков, Олійник...

- Я пишаюся тим, що такі особистості є членами КПУ. Я цим пишаюся. У нас немає розбіжностей. Зрозуміло, що, припустімо, у того ж Олійника є певна позиція, коли ми, наприклад, говоримо про мову, але така позиція заслуговує на повагу, навіть якщо вона не підтримується одностайно.

- Пане Симоненко, яка все ж таки доля законопроекту, який ви спільно з Медведчуком розробляли? Чи має він перспективи в осяжному майбутньому?

- Останні події засвідчують, що реформ не буде. Вони заблоковані як президентською більшістю, так і, на жаль, на певному етапі "Нашою Україною".

Я сьогодні можу сказати, що прийде час, коли "Наша Україна" буде кусати собі ще лікті через таку позицію. Це стає очевидним і зрозумілим уже зараз. Ви бачите, що зараз використовують навіть керченську кризу якраз для того, аби зруйнувати певні моделі, які відпрацьовують політичні сили, які серйозно збираються йти на вибори.

А ті, хто "общак" збирає і кримінальні гроші, вони зараз займаються тіньовою політикою, і такими процесами, про які я щойно сказав..

- Хотілося б, щоб ви висловилися стосовно нинішньої позиції комуністів щодо ваших партнерів по опозиції? З ким ви збираєтеся "товаришувати" під час президентської виборчої кампанії?

- Я почну із загальної ситуації. Ми не завершили акцію "Повстань, Україно!". У кожного були свої причини. Ми до кінця йдемо і показуємо, чого варта ця влада на чолі з Кучмою і Медведчуком. Різні ідеології нам дали можливість у минулому році пройти певний шлях, коли ми намагалися замінити верхівку режиму через удосконалення виборчої системи, через вибори.

Це нам не вдалося зробити. Ми свій електорат підняли на це. А ось якби до цього процесу повноцінно долучилася "Наша Україна" і залучила своїх прибічників на правобережній частині України, в західних областях, тоді був би результат.

Ми, комуністи, свої сили підняли. Потрібно було, щоб була єдина Україна в сенсі протесту проти цієї системи. На жаль, праві політичні сили, продовжуючи все те, що вони робили у травні минулого року, намагаючись договоритися з президентом, не сприяли тому, аби об'єднався процес протесту в усіх куточках України.

По-друге, тоді вже впроваджувалася, закладалася така технологія, що ось у нас, мовляв, є поміркована політична сила, яка не закликає до різких змін, яка не закликає до радикальної зміни політичної системи у нашій державі, і що цією силою начебто є "Наша Україна".

І ця начебто поміркованість подавалася як така, що об'єднає весь народ. Ця сила казала у свою чергу: давайте вести переговори з владою, домовлятися з нею.

Ну як можна домовлятися з тими, хто щодня краде, хто знищує наш народ, хто виганяє з власної держави, хто сьогодні просто оббріхує нашу дійсність і таке інше! Ну як можна з такими домовлятися? Це в принципі неможливо.

Коли ми повертаємося до політичної реформи – там інше питання головне. Тому , це якраз засвідчило, що з одного боку у "Нашій Україні" зібралися окремі представники комерційних структур, з іншого боку – ті політичні структури, які обирали Кучму, які формували цю владу, які працювали у цій владі, які пов'язані з нею, і залежні від неї.

Я не хочу, щоб на мене хтось ображався, я хочу, щоб люди знали правду. Реалії такі. Коли ми говоримо про Ющенка, то зрозуміло, що у нас були великі складнощі у напрацюванні єдиної програми. Нам вдалося у форматі "трійки" – СПУ, БЮТ, КПУ - домовитися про політичну угоду, а "Наша Україна" не підписала її.

Не буду казати про причини, залишившись таким чином поза цим процесом, хоча формально, для ЗМІ прапори вони приносили на деякі заходи, але не більше.

- До виборів третього президента України залишається рік. Суб'єкти виборчого процесу активізуються. Час від часу з'являється інформація, що і опозиція проводить активні переговори. Чи можлива, на ваш погляд, все ж таки якась співпраця у рамках "четвірки" на президентських виборах?

- Річ у тім, що опозиція Ющенка - це лише опозиція до Кучми і Медведчука. Все решта, у політичній і економічній програмах – вони однакові. Тому, коли ми говоримо про можливість участі "четвірки" у спільних заходах, то ми могли б разом добитися, домовитися з двох питань, а саме: не допустити кандидата від влади до другого туру і зробити усе можливе, щоби вибори були прозорі, чесні і демократичні.

Тут можна лягти разом кістками, щоб ми забезпечили на кожній дільниці демократичність виборів. А народ уже сам вирішить, кого йому вибирати.

Зрозуміло, і я це не приховую, нам буде дуже важко знайти щось спільне у напрацюванні якоїсь спільної програми. Я просто не бачу, де це можна зробити, бо у нас різні програми і ідеології. Я вважаю, що сьогодні базові галузі промисловості треба залишити у державній власності, тобто під контролем.

Бо якщо шахти у нас розтягнуть, заберуть металургійні заводи ті, які граються і кажуть, що люблять державу... Вони насправді не державу полюбляють, а державні джерела для наповнення власної кишені. Ось що вони полюбляють.

- Тобто висунення єдиного кандидата від опозиції – це утопія?

- З соціалістами це можливо і реально, а в рамках "четвірки" – це справді утопія, бо ані Ющенко, ані комуністи не змінять своєї програми.

- І все ж таки, чи веде опозиція переговори щодо вироблення певної позиції на президентських виборах. І чи берете ви в цьому участь?

- Ні, я не беру участі у таких переговорах. Може, "трійка" збирається?

- Чи зможе ця "трійка", на Вашу думку, домовитися про єдиного кандидата?

- Гадаю, що їм буде важко домовитися, дуже важко, оскільки нашим колегам, соціалістам, доведеться тоді дуже багато речей пояснювати. І такий крок важко буде пояснити.

- І все ж таки чи можливий якийсь оптимальний варіант компромісу, співробітництва у старому форматі - "четвірки"?

- Так. Це той варіант, про який я казав – співпраця "четвірки" у забезпеченні демократичних і прозорих виборів, виключення можливості використання адмінресурсу – це, власне, і є той оптимальний варіант.

Тоді буде зовсім інша ситуація, коли всі чесно гратимуть. І в цій ситуації з нашої України можна було б зробити просто лялечку. Це я вам кажу як комуніст.

Ми могли б співпрацювати з соціалістами, тут можливий пошук варіантів, але це їм вирішувати, бо деякі з членів Соцпартії вже кажуть, що підуть "під Ющенка". Це їхнє право. Відносно Юлії Тимошенко, то нам з нею так само складно, оскільки у неї така ж сама програма, як і в Ющенка.

- Чи об'єднається, на ваш погляд, "Наша Україна" з БЮТ на президентських виборах. І як ви ставитеся до позиції Ющенка, який з одного боку закликає об'єднуватися, одначе умови, формат, посади публічно не конкретизує?

- Я не розумію розмов про посади. Перш, ніж вести розмову про посаду, потрібно домовитися про принципи, що буде реалізовуватися владою, у яких напрямках, які показники прогнозуються, за рахунок чого, і хто за це відповідатиме.

А у нас деякі політики вимагають спочатку посаду і кажуть: ти мені дай посаду, я закрию на все очі, дам тобі можливість красти, де завгодно і скільки завгодно, але ти дай мені посаду.

Я таких умов не розумію. Щодо Ющенка і Тимошенко, то якщо мова йде про державу і про посаду президента як гаранта реалізації зовсім іншої моделі влади, то тоді такі умови не повинні висуватися, хто прем'єр, а хто президент.

Вони мали б домовитися, мовляв, спільно ведемо те і те, спільно відповідаємо за такі-то питання, а після перемоги сідаємо, дивимося на кадровий потенціал і вирішуємо далі. Сьогодні можна дати посаду, але завтра, якщо не визначити принципи відповідальності, буде руйнація цієї коаліції.

- Чи може щось перешкодити тому, аби президентські вибори відбулися за графіком, тобто у 2004 році?

- Ми будемо робити усе можливе, щоб вони відбулися. Тому я з таким занепокоєнням поставився до можливості використання проблеми довкола Тузли на початку президентської виборчої кампанії. Ми, комуністи, будемо брати участь у виборах. Будемо з іншими партіями проводити консультації, домовлятися, аби вони таки відбулися.

- Пане Симоненко, під час нашої розмови ви вживали слово "технології". Наскільки активно, на ваш погляд, в Україні використовуються тіньові технології і яка, так би мовити, частка української політики знаходиться в тіні?

Якщо говорити про те, що уряд уже опустився до того, що сформував спецназ ЗМІ на острів Тузла, то ми тоді розуміємо, що інформаційний простір уже готовий, а вони належать конкретному капіталу.

Якщо капітал знаходиться в тіні на 60-70%, тоді ЗМІ на 90% в тіні. Якщо говорити про політику, то половина її в тіні. Ви ж бачите, що сьогодні одне оточення навколо президента, завтра інше. Так, половина української політики - в тіні.




Подане інтерв'ю підготовлене для "Української правди" та "Політичної думки". "Політична думка" (www.politdumka.kiev.ua) – нове інтернет-видання Інституту посткомуністичного суспільства і журналу "Політична думка", керівник проекту - Володимир Полохало