Посол при Євросоюзі Роман Шпек: "ЄС стриманий щодо європейської угоди з Україною. Але винні у тому суто внутрішні процеси ЄС"

Протягом останніх місяців тема ЄЕПоінтеграції України та відносин Києва з ЄС за своєю популярністю може конкурувати лише з політреформою.

В України почалася активна фаза відносин з ЄС. Близько місяця "Українська правда" чекала відповіді на питання, надіслані Роману Шпеку, послу України при Європейському союзі. Він охоче погодився на інтерв'ю, однак його графік був перевантажений: спочатку візит єврокомісара з питань розширення Ферхойгена до Києва, потім візит у відповідь глави МЗС Грищенка до Брюсселю, і нарешті засідання комісії "Україна-ЄС" на найвищому рівні у Ялті.

Однак і це ще не все – у листопаді до Києва приїздить комісар ЄС з міжнародних відносин Кріс Паттен. Також планувався візит заступниці глави Єврокомісії Лойоли де Паласіо, однак він відкладається через зміни її робочого графіку.

Роман Шпек із перших вуст знає про оцінку єврочиновниками амбіцій України. І він є оптиміст щодо європейського майбутнього України. Чому – про це Шпек розповів "Українській правді".


- Пане Романе, під час самміту "Україна-ЄС" у Ялті знову не було сказано жодного слова про асоційоване членство України в Євросоюзі. Чи ця мета знята з порядку денного? Чи це не поразка України?

- Насамперед, давайте домовимося вести розмову на основі коректних термінів. Плутанина в словах часто стає причиною не зовсім правильних оцінок, а потім і дій.

Ми ніколи не вимагали асоційованого членства в ЄС, насамперед тому, що такого членства не існує. Є країни, які уклали угоди про асоціацію з ЄС (а не про асоційоване членство), є території, асоційовані з ЄС. Причому, навіть угоди про асоціацію можуть бути різними – від таких, що по змісту нагадують Угоду про партнерство та співробітництво, яка діє між Україною та ЄС на даний момент, аж до Європейських угод про асоціацію, про укладення якої у майбутньому веде мову українська сторона.

У ході самміту Україна підтвердила свою довгострокову стратегічну мету – повністю інтегруватися до ЄС, а Європейський Союз визнав європейські прагнення України та привітав європейський вибір України. Більше того – як було зазначено керівництвом ЄС у ході прес-конференції по завершенню самміту – ЄС готовий співпрацювати з Україною з метою поглиблення її інтеграції до структур ЄС аж до досягнення мети, яку Україна поставила перед собою – членства в ЄС.

Це є безперечно прогресом, значним кроком вперед. Якщо ще п'ять років тому ніхто в ЄС взагалі навіть не хотів говорити про інтеграцію України до ЄС, то зараз це питання на порядку денному. Не лише ми, але й ЄС активно працюють над тим, щоб якісно покращити наше співробітництво, досягти практичних результатів.

Наша мета - не підписання тієї чи іншої угоди. Наша мета - це запровадження європейського рівня життя громадян України, європейських стандартів демократії, прав і свобод людини, стабільності у політиці і громадському житті, ефективної економіки, добробуту й процвітання. Ця мета не може бути знятою з порядку денного за жодних умов. (Виділення Шпека – УП.)

Інша справа - засоби. Угоди якраз і є одними з багатьох механізмів, інструментів, засобів досягнення цієї мети.

Саме тому ми й ведемо мову про необхідність переходу до Європейської угоди про асоціацію. Ефективність подібної угоди у активізації співробітництва з ЄС, величезний вплив цілей, визначених у цій угоді, її механізмів та інструментів на проведення внутрішніх реформ у посткомуністичних країнах є беззаперечними, що продемонстрували наші західні сусіди.

З огляду на свої внутрішні процеси, ЄС зараз стримано ставиться до того, щоб зобов'язати себе обіцянкою Європейської угоди Україні. Адже ця угоди прямо передбачає перспективу членства в ЄС, вимагатиме негайного зростання допомоги ЄС Україні, асиметричного відкриття ринків на користь України тощо.

Хочу наголосити, що причини цього - суто внутрішні процеси, які відбуваються в ЄС. Нинішня хвиля відкрила двері в ЄС 10 країнам, незабаром до них приєднаються ще дві країни. На черзі - Туреччина і балканські держави. Таке швидке розширення ЄС вже зумовило зростання антиєвропейських настроїв, побоювань серед громадян ЄС, що розширення ЄС і підвищення добробуту в Східній чи Південній Європі відбудеться за рахунок нинішніх країн-членів.

ЄС потребує внутрішньої реформи, остаточного визначення свого місця в Європі й у світі. Де кордони ЄС? На це питання відповіді немає.

Не секрет, що у ряді країн ЄС окремі впливові політичні групи, деякі експерти вважають, що кордони ЄС не повинні у найближчому майбутньому перейти кордони колишнього СРСР за винятком країн Балтії, мають залишитися на лінії Молотова-Ріббентропа.

Це не може не викликати стурбованості з нашого боку і вже той факт, що у ході самміту ЄС дав чи не вперше чітке пояснення щодо питання можливого вступу до ЄС, є великим позитивом.

Нам було чітко зазначено, що питання членства регулюється статтею 49 Договору про Європейський Союз, тобто, що кожна європейська держава - у тому числі й Україна, європейське покликання якої ніхто не ставить під сумнів, має право претендувати на членство в ЄС за умов поваги до цінностей ЄС і виконання відповідних критеріїв.

Тобто наше завдання зараз – працювати над досягненням цих критеріїв. ЄС пропонує протягом найближчих років проводити цю роботу із використанням своєї нової ініціативи – концепції "Ширша Європа – сусідство". Ми готові працювати у цьому напрямі, настільки, наскільки це дозволяє досягти практичних результатів для наших громадян, зблизити Україну з ЄС не в деклараціях, а в реаліях.

В Китаї говорять, що немає різниці, якого кольору кішка – головне, щоб мишей ловила. Тобто – головне результат, а не колір чи назва.

Для нас ключовим є можливість досягнення реальних змін, конкретних позитивних кроків у економіці, адаптації законодавства до європейських норм, у сфері юстиції і внутрішніх справ, прогресу у цілому у стосунках. Якщо ми для цього протягом декількох наступних років, поки ЄС не наведе лад у своєму домі, працюватимемо у рамках плану дій Україна - ЄС, то я не бачу тут жодної для нас проблеми. Аби був результат.

- Україні запропоновано співіснувати з ЄС у статусі "сусіда", а також жити за Планом дій, який писатимуть у Брюсселі, але, можливо, дослуховуючись до порад Києва. Які конкретні переваги, може, з прикладами, ви можете навести для України від втілення концепції "Ширша Європа"?

- Як і попереднє, це питання також не є зовсім коректне. Немає статусу сусіда - ніхто його не дає, крім Бога, який єдиний визначив хто кому сусід.

На самміті керівники України та ЄС погодилися, що "Ширша Європа" має надати не якийсь статус Україні, а можливості та відповідні інструменти задля дедалі ширшої участі України у внутрішньому ринку ЄС, програмах ЄС, Спільній зовнішній та безпековій політиці ЄС тощо. При цьому ЄС також зобов'язався у процесі нашої спільної роботи брати до уваги стратегічні цілі та пріоритети України.

Хотів би підкреслити, що План дій буде спільний, його готуватимуть у Києві не у меншій мірі, аніж у Брюсселі. Ми вже пройшли перший етап на шляху до Плану дій - підготували й затвердили Спільну доповідь про виконання Угоди про партнерство та співробітництво Україна - ЄС, де зроблено аналіз досягнень та проблем у впровадженні існуючих угод.

На даний момент Україна є єдиною країною, із якою ЄС зробив таку оцінку. Тому ми розпочали діалог щодо практичного наповнення Плану дій. В інституціях ЄС не без підстав говорять, що Україна зараз найбільш готова до того, щоб працювати над його впровадженням і досягненням цілей Ширшої Європи - мати доступ до Внутрішнього ринку ЄС, свободи пересування людей, товарів, капіталів та послуг між Україною та ЄС.

Фактично, кінцева мета "Ширшої Європи" та, відповідно, результат впровадження нинішнього чи наступного Плану дій - це досягнення рівня стосунків, які існують в Європейському економічному просторі (куди входять ЄС та Норвегія, Ліхтенштейн та Ісландія) плюс поглиблене співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ, зовнішньої і безпекової політики. Хіба вже цього недостатньо для того, щоб наші громадяни відчули практичний результат?

Щодо змістовного наповнення Плану дій Україна - ЄС, то ймовірно, основними сферами стануть розвиток торгово-економічного співробітництва, вступ України в СОТ і створення зони вільної торгівлі, адаптація законодавства, насамперед, у сфері Внутрішнього ринку ЄС, співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ, зовнішньої й безпекової політики, енергетика, транспорт, європейські мережі, навколишнє середовище, освіта, культура, наука, навчання, молодіжні обміни тощо.

Зараз в Єврокомісії аналізують законодавство ЄС, яке регулює, наприклад, Внутрішній ринок, і вибирають ті його частини, які можуть торкатися чи бути цікавими для України і які вона інституційно зможе прийняти й виконувати.

Як заявив член Єврокомісії Ґюнтер Фергойґен, Плани дій передбачатимуть адаптацію Україною до 80% законодавства ЄС. Фактично – членство в ЄС без членських внесків і участі в інституціях. Здійснення такої роботи безумовно, як каже комісар, приведе до "зміни реалій" в Україні.

Адаптація законодавства ключовий, але не єдиний напрям. Вивчається можливість поширення на Україну нових програм ЄС у сферах освіти, культури, науки, молодіжних обмінів тощо.

- Чи можуть українці їздити до Європи без віз?

Ми ведемо цей діалог з ЄС. З українського боку передані дуже конкретні пропозиції щодо того, якою має бути дорога до запровадженні безвізового режиму.

Більше того, ми у односторонньому порядку вже запровадили ряд заходів по спрощенню візового режиму з ЄС. Ми готові до нових кроків, однак, поки що не бачимо позитивної відповіді з боку ЄС.

Більше того, нам видається дискримінацією України подвійний підхід із даного питання, який застосовує ЄС щодо нас та окремих наших сусідів.

Складається враження, що в ЄС часто сприймають як належне нашу боротьбу з нелегальною міграцією, захист ЄС від потоку нелегалів, наркотиків і інших невід'ємних нині атрибутів функціонування світу організованої злочинності, однак, коли ми ведемо мову про наші інтереси, то з іншого боку дехто втрачає слух.

У цьому відношенні мені надає оптимізму той факт, що вже через декілька місяців серед повноправних членів ЄС ми побачимо наших сусідів, із якими ми вже досягли добрих результатів у співпраці з даного питання. Сподіваюсь, що разом ми зможемо зрушити тут справу з мертвої точки.

- Чи не є невтішною звісткою те, що куратором відносин ЄС із новими сусідами, в тому числі з Україною, буде саме Ферхойген? Який відомий своєю фразою: Говорити про входження України до ЄС - це те ж саме, що говорити про членство Мексики у США.

- Я б оцінив призначення Ґюнтера Фергойґена куратором із боку керівництва Єврокомісії над опрацюванням Планів дій як дуже позитивний сигнал. Ця людина відповідала за вступ до ЄС нинішніх країн - кандидатів і має величезний досвід співпраці задля здійснення реформ у країнах, із якими ми ще 12 років тому були в одній державі чи в одному таборі.

Я маю великі надії на використання досвіду і політичної волі Ґюнтера Фергойґена. Його перші кроки після отримання нових повноважень справили дуже приємне враження на українське керівництво і на мене особисто. Порівнюючи його нинішню позицію щодо України з позицією багатьох інших представників євробюрократії, можна дуже легко побачити різницю. У кращий бік.

Зрештою - він Комісар, відповідальний за розширення ЄС. Якого ще позитивного сигналу нам потрібно?

- Загалом, на вашу думку, чому немає жодного документу Європейського союзу, де б говорилося про перспективу України стати членом ЄС? Чи є якийсь шанс мати з ЄС документ, де б передбачалася теоретична можливість України вступити до ЄС?

- Змушений з Вами не погодитись - такий документ є і він має найвищу юридичну силу в ЄС - Договір про Європейський Союз. Стаття 49 чітко визначає, що кожна європейська країна, яка поважає права людини, національних меншин, інші європейські цінності, має право звернутися із проханням отримати членство в ЄС.

Проблема у тому, що, як говорять євробюрократи, просити можна лише раз, і коли просиш, то маєш бути впевненим у позитивній відповіді. Інакше - краще не просити. Нам треба зараз працювати над тим, щоб ні у кого в ЄС не було бажання дати нам не позитивну відповідь.

- Скажіть, на кого варто орієнтуватися у питаннях перспективи членства України в ЄС: на президента Єврокомісії Проді, який є чиновником, чи на лідерів європейських держав, які щопівроку головують у ЄС? Чи варто серйозно орієнтуватися на Берлусконі, який дарує європерспективу Україні і кличе до ЄС Росію і Ізраїль, при тому що ставлення до Берлусконі обережне в самій Європі?

- Варто орієнтуватися на себе, на свої сили, на нашу здатність вистояти як держава, побудувати демократичне, розвинуте суспільство, запровадити європейське законодавство, досягти європейських норм у політиці, економіці, соціальній сфері, культурі.

Як нам допоможе Проді чи Берлусконі, якщо ми вже майже скільки років вступаємо в СОТ, скільки років не можемо прийняти навіть добре вже вивчений і опрацьований новий недискримінаційний законопроект про стимулювання автомобілебудування в Україні?

Нашою опорою маємо бути ми самі. Ідея європейської інтеграції має стати визначальною для української політичної еліти. Не лише Глава держави чи дипломати, а й лідери політичних партій в Україні, профспілок, громадських організацій мають спрямовувати свої зусилля для практичної інтеграції в ЄС.

У даному зв’язку хочу підкреслити значення такої важливої складової наших відносин з ЄС та суттєвий важіль впливу як міжпарламентські зв’язки.

- Як ви особисто вірите, коли Україна може стати членом ЄС? Можливо, це ваша мрія, але... Наприклад, британський політолог Тімоті Гартон Еш називає 2021…

- Я мрію не про рік, коли наш прапор замайорить серед інших прапорів ЄС перед будинками євроінституцій в Брюсселі, а про рік, коли наші пенсіонери їздитимуть зимою в Альпи, а літом - в Іспанію відпочивати, а не порпатися на брудних вулицях у смітниках.

Коли мої звичайні співвітчизники без віз і з гідною зарплатою зможуть їздити на вихідні в Париж в музеї, а не пробиватися через кордони для того, щоб мити посуд у європейських ресторанах за копійки. Тоді й нам не приходилося б так принизливо випрошувати в когось перспективи членства чи рахувати - коли ж нарешті приймуть.

Просив би зрозуміти - європейська інтеграція нам потрібна як реформостимулюючий фактор, засіб, коли ми не дискутуємо, який тип законодавства чи стандартів крісел у тракторах нам обирати, а перебираємо європейське законодавство, стандарти, правила, інтегруємося у європейські структури, приваблюємо інвестиції.

Євроінтеграція - це на 90, якщо не 95% - внутрішнє питання. Від швидкості внутрішніх перетворень, як і звичайно, від швидкості реформування ЄС і розвитку нашої співпраці, залежатиме дата, коли ми могли б стати членом ЄС. Однак, від цього ж залежить дещо більше - добробут наших людей, сила нашої держави.

- Як можна пояснити логіку європейських чиновників, які приймають у 2007 до ЄС Румунію, яка не більш розвинута, ніж Україна. Чи які говорять про третю хвилю розширення, яка охопить балканські країни – при тому, що ті ж Албанія чи Македонія теж не виграють порівняння з Україною?

- Я розумію, і навіть багато в чому поділяю ваше розчарування нинішньою позицією ЄС.

Ми розплачуємося з одного боку за те, що тоді, на початку 1990-х років не змогли швидко облаштувати нашу державу і встрибнути в один потяг з нашими західними сусідами. З іншого боку - за те, що залишалися весь час стабільною й прогнозованою країною. Нас не потрібно було тоді чи зараз відтягувати від громадянської війни перспективою членства в ЄС.

Однак, найгірше було б у нинішній ситуації дивитися у город до сусіди. Краще активніше працювати на своєму.

- Вже укладено угоду про ЄЕП. На вашу думку, її зміст і зміст застереження наскільки сильно закривають європейські двері для України?

- Існують декілька етапів економічної інтеграції: зона вільної торгівлі, митний союз, єдиний внутрішній ринок, економічний та монетарний союз.

Якісна відмінність, межа інтеграції, після якої починаються незворотні зміни - це межа між зоною вільної торгівлі та митним союзом. Ми можемо мати зону вільної торгівлі і з Росією, і з ЄС, при цьому не втрачаємо жодної частки нашого суверенітету.

Товари з ЄС, які потрапили на територію України з ЄС за, скажімо, нульовим тарифом, не можуть інакше, аніж контрабандою чи відповідними договорами ЄС і Росії, бути ввезені на територію Росії за такою ж самою ставкою. Це регулюється правилами походження товарів та іншими правилами, які регулюють міжнародну торгівлю.

Ситуація якісно змінюється, коли створюється митний союз. У цьому випадку, товар, ввезений в Україну, безперешкодно може бути переміщеним на територію всіх країн митного союзу. Тобто, запроваджується єдиний митний тариф, створюється єдина зовнішньоторговельна політика тощо, тобто країна, вступаючи у митний союз, відмовляється від частки своїх суверенних прав.

Країни - кандидати, наприклад, вступивши в ЄС, змушені відмовитись від своїх двосторонніх зон вільної торгівлі з третіми країнами - наприклад з Україною, і віддати частку свого суверенітету у цій сфері Брюсселю.

У цьому нічого поганого немає. Україна свій вибір зробила - ми інтегруємося до ЄС, у нас є добра пропозиція з боку Єврокомісія щодо Плану дій, який може незабаром нас привести до зони вільної торгівлі з ЄС і, як наприклад, зараз Туреччина - до створення митного союзу з ЄС.

Слід лише розуміти, що не може одна країна бути у двох різних митних союзах. Якщо теоретично уявити участь України в митному союзі ЄЕП, то це негайно відіб'ється на самій природі стосунків з ЄС - тоді виникне питання щодо того, чи може Україна мати навіть Угоду про партнерство й співробітництво з ЄС, якщо вона позбавляється своєї зовнішньоторговельної політики, а створюватиметься єдина зовнішньоторговельна політика ЄЕП.

Це виключно просте й зрозуміле правило - одна країна не може бути у двох митних союзах, ми не можемо мати одночасно митний союз і з країнами ЄЕП, і з ЄС.

Хіба що інші країни ЄЕП також приймуть рішення інтегруватися до ЄС, здійснювати наближення всього законодавства, норм, стандартів до європейських і зрештою - створити єдиний митний союз від Лісабону до Владивостоку.

Оскільки на цей момент така перспектива поки що не стоїть на порядку денному, Україна чітко заявила, що максимальний рівень інтеграції в рамках ЄЕП - це зона вільної торгівлі. У цьому і полягає зміст застереження, із яким Україна підписала документи про створення ЄЕП.

- Як офіційному Києву слід ставитися до застереження Ферхойгена: "Якщо ЄЕП набере форму митного союзу, це призведе до певних наслідків, позначиться на природі відносин України з ЄС, а також вплине на вступ України до СОТ".

- Говорячи про економічну інтеграцію нашої держави у широкому розумінні, ми маємо виходити з низки основоположних принципів та умов: вона має відбуватися у повній відповідності з правилами міжнародної торгівлі, які визначені СОТ, вона не повинна загрожувати національному суверенітету України, не може порушувати її чинне законодавство та не може суперечити проголошеному нами курсу на європейську інтеграцію.

Всі кроки по реалізації угоди ми маємо намір звіряти з проголошеним президентом та Верховною Радою України курсом на європейську інтеграцію.

Ми розглядаємо підписаний президентом місяць тому документ як такий, що містить, передусім, суттєво привабливий для нашої держави момент – створення зони вільної торгівлі з державами колишнього Радянського Союзу, до чого ми прагнули з початку дев’яностих років.

- Альтернативою ЄЕП називають зону вільної торгівлі Україна-ЄС. Росія вже почала переговори про створення своєї зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Україна – ні. Олександр Чалий казав, що "на жаль, всупереч Угоді про партнерство і співробітництво, ЄС робить штучну передмову для початку таких переговорів - вступ України до СОТ". Але і Росія не є членом СОТ. І прибалтійські держави, не будучи членами СОТ, так само мали зону вільної торгівлі з ЄС. Чому, пане Романе, так відбувається? І коли все ж реальне, на Ваш погляд, створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС?

- Насамперед хочу відзначити, що не бачу особливої суперечності між прагненням Україна мати зони вільної торгівлі і з ЄС, і з ЄЕП, тому не протиставляв би ці два процеси.

По-друге, я не чув про початок переговорів Росії та ЄС щодо створення Зони вільної торгівлі. Наскільки мені відомо, такі переговори не ведуться. Йде діалог ЄС та партнерів - України чи Росії, з даного питання.

Що ж стосується того, що ЄСівська сторона обумовлює започаткування переговорів з Україною щодо створення зони вільної торгівлі необхідністю вступу нашої держави до СОТ, то я хотів би відзначити наступне.

Дійсно, стаття 4 Угоди про партнерство й співробітництво між Україною і ЄС не має безпосередньої обумовленості, що членство України в СОТ має обов’язково передувати початку переговорів про створення зони вільної торгівлі.

Однак між вступом України до СОТ та перспективою подальшого розвитку економічного співробітництва України з Європейським Союзом існує очевидна, пряма і безпосередня залежність.

Це пояснюється тим, що членство в СОТ є для Євросоюзу запорукою спроможність держави створити належні економічні умови та безпечне середовище для залучення необхідних для сталого зростання економіки внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Адже зона вільної торгівлі - це вищий рівень економічної співпраці, аніж стосунки у рамках СОТ.

Тому, слід усвідомлювати, що євроінтеграційні прагнення України можуть знайти відповідну підтримку партнерів по ЄС лише у випадку її вступу до СОТ. Наше перебування за межами СОТ негативно позначається на результатах спроб започаткувати переговорний процес із Європейською Комісією про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що означатиме встановлення якісно нового рівня торговельних стосунків, яке може вести до значного зростання взаємної торгівлі, і відповідно, - до наступних етапів більш тісної інтеграції – створення Митного союзу, входження до Європейської економічної зони, досягнення повної відповідності критеріям вступу до ЄС.

У цілому, ЄС вимагає від України рішучих законодавчих і практичних кроків з метою врегулювання ряду торговельних проблем, в основі яких лежить як дотримання положень Угоди про партнерство й співробітництво, так і відповідність нормам СОТ. Однією з основних вимог і, відповідно, складових процесу вступу України до СОТ є гармонізація національного законодавства з нормами та вимогами угод Організації. Іншими словами, необхідно гармонізувати тарифні й нетарифні бар’єри в доступі до ринків товарів і послуг.

Завершення переговорів та укладення 17 березня двостороннього протоколу з Європейським Союзом має принципове політичне значення для досягнення реального поступу у процесі вступу України до СОТ.

Приєднання України до СОТ відповідає стратегічним інтересам нашої держави. Вступивши не пізніше наступного року до СОТ, Україна не лише здобуде можливість безпосередньо взяти участь у поточному раунді багатосторонніх торговельних переговорів, "Раунді розвитку", та відстоювати на цих переговорах власні національні інтереси при формуванні майбутніх багатосторонніх правил економічного регулювання, але також отримає якісно нові можливості інтеграції до Європейського Союзу.

Не розкидаючись лозунгами у питаннях вступу до СОТ і створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, а зосереджуючись на чорновій роботі, ми вже сьогодні можемо реально сприяти формуванню передумов для створення зони вільної торгівлі шляхом укладення секторальних угод у найбільш чутливих сферах торговельних відносин, шляхом укладення відповідних угод щодо торгівлі текстильною й сталеливарною продукцією, в перспективі, можливо, щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією та продукцією хімічної промисловості.

Слід чітко розуміти, що і для членства України в СОТ і для створення зони вільної торгівлі одного бажання замало. Яким би великим воно не було.

Слід прийняти та запровадити відповідне законодавство, яке забезпечило б і членство в СОТ, і функціонування зони вільної торгівлі. Діюча практика приведення українського законодавства до норм СОТ показує, що ми робимо це надто повільно та невпевнено.

Так, вже, принаймні, тричі було отримано висновки Єврокомісії щодо українських законопроектів про підтримку автомобілебудування та їх відповідність вимогам Угоди про партнерство і співробітництва і нормам СОТ, але відповідний закон ще й досі не приймається Верховною Радою.

Угода про торгівлю деякими видами продукції сталеливарної промисловості мала всі шанси бути підписаною вже майже два роки тому, а її текст продовжує погоджуватися і штучно уповільнюється. Встановлений українською стороною розмір експортного мита на брухт чорних металів викликає несприйняття з боку наших європейських партнерів.

І, виходячи з наших дій по приведенню законодавства до норм СОТ, Єврокомісія справедливо стверджує, що насамперед слід гармонізувати законодавство, а вже тоді, на незворотній основі переходити до створення зони вільної торгівлі. Інакше, - це буде черговий лозунг, а не досягнення.

- Станом на жовтень 2003 ви стали більше єврооптимістом чи європесимістом – у порівнянні з кінцем літа, коли був пік дебатів щодо ЄЕП? Як змінилася оцінка Вами європерспектив України за цей рік?

- Протягом останніх місяців ми маємо, значною мірою, безпрецедентну за всю історію стосунків активізацію двосторонніх контактів на високому рівні. Ми не можемо не відзначати зростання уваги та інтересу до України з боку ЄС. Завершення нинішньої хвилі розширення ЄС дійсно дозволило започаткувати якісно новий етап стосунків.

Говорять, що песиміст - це добре поінформований оптиміст. Як представник України при ЄС, я не можу поскаржитись на брак інформації, обсяг якої незмінно зростає кожен день. Однак, так само з кожним днем я відзначаю в собі все більше оптимізму щодо перспектив України у стосунках з ЄС. Все залежить від нас: як ми змінюватимемо нашу країну - такі й перспективи нас очікуватимуть.