Збігнєв Бжезинський: На світовій шахівниці Україна нагадує слона
Понеділок, 13 жовтня 2003, 17:27
Україна може стати членом НАТО і ЄС, а може перетворитися на околиці Росії. Так вважає Збігнєв Бжезинський – нині професор університету імені Джонса Гопкінса, а у 1977-81 радник президента США Джиммі Картера з питань національної безпеки.
Від чого залежить реалізація цих сценаріїв, Бжезинський розповів у інтерв'ю новому журналу "ЄвроАтлантика", перший номер якого був представлений у понеділок. Видавцем часопису є Інститут євроатлантичного співробітництва, очолюваний Борисом Тарасюком.
"ЄвроАтлантика":
- Кого, на ваш погляд, нагадує Україна на світовій шахівниці? Пішака, коня, туру?
Бжезинський:
- Радше слона. Вона рухається по прямій лінії то вперед, то назад. Слон – це важлива фігура. Але не така впливова, як інші учасники гри на шаховій дошці.
- Яке місце ви відводите нашій державі на сьогоднішній і майбутній геополітичній карті Європи?
- Україна стане або важливою країною у внутрішній системі європейської спільноти, або ж – більша частина теренів – російською периферією. Вибір залежить від волі українців. Саме вони мають силу й можливість вирішувати, яке майбутнє має Україна.
- Чи справді США "здають Україну Росії", як пишуть деякі джерела країн НАТО?
- Звичайно, США не бачать Україну частиною російської сфери впливу. США хочуть підтримувати добросусідські відносини з Росією. Але США водночас визнають стратегічну важливість існування незалежної Української держави.
- Наскільки реально Україні вступити в НАТО до 2017 року, коли Чорноморський флот Росії має бути виведеним із Севастополя?
- Україна спроможна стати членом і НАТО, і Європейського союзу. В неї є необхідний потенціал. Якщо вона справді прагне членства в НАТО та Євросоюзі, то може набути його значно раніше 2017 року.
Приєднатися до НАТО легше. Це пояснюється тим, що для набуття членства в НАТО вимагається здійснити менше фундаментальних змін у природі суспільно-політичної системи України.
- Останнім часом Російське державне радіо передає коментарі Валентина Зоріна. Він твердить, ніби ви готуєте ідеологічний і, зрештою, політичний розпад Росії. Що ви думаєте з цього приводу?
- Імперіалістична ностальгія занадто повільно відмирає в середовищі сталіністської еліти. Тож погляди професора Валентина Зоріна не викликають у мене подиву.
Стара еліта неспроможна пристосуватися до нових реалій Росії, яка є державою середнього рівня і другорядного впливу.
Перед подальшою російською долею постала дилема: чи стати частиною спільноти під назвою Ширшої Європи, чи впритул зіштовхнутися з дедалі зростаючими викликом територіальній цілісності Росії.
Цей виклик нуртує на перенаселених територіях, де мешкає близько 4 000 000 000 китайців, індусів і мусульман. Вони сусідять із дверима, що ведуть до спокусливих багатств Сибіру.
- Які ж перспективи Москви на світовій шахівниці?
- Врешті-решт, у майбутньому Росія має приєднатися до Європи. Проте, щоб стати частиною Європи, вона повинна піднятися до рівня справжньої європейської держави.
Кажучи іншими словами, Російська Федерація має бути демократичною державою, що не чинить гніту щодо інших націй. Українці, або білоруси, або чеченці мають право жити у власних державах, бо добі імперіального колоніалізму прийшов кінець.
- Парадоксально, що Джордж Сорос критикує глобальний капіталізм. Чи не дублює Україна латиноамериканський шлях? Як виглядає наша модель під кутом зору вашої знаменитої теорії конвергенції?
- Головна проблема, яка стоїть перед Україною, - брак глибоко вкоріненого національного усвідомлення громадянської відповідальності. Це стрижнева проблема, із якою країна опинилася віч-на-віч.
Більшість лідерів України не лише нічим не пожертвувала заради національної незалежності, а й навіть не прагнула її. Багато хто ставиться до неї як до можливості самозбагачення.
А цей чинник не має жодного стосунку ані до "глобального капіталізму", ані до "конвергенції".
Від чого залежить реалізація цих сценаріїв, Бжезинський розповів у інтерв'ю новому журналу "ЄвроАтлантика", перший номер якого був представлений у понеділок. Видавцем часопису є Інститут євроатлантичного співробітництва, очолюваний Борисом Тарасюком.
"ЄвроАтлантика":
- Кого, на ваш погляд, нагадує Україна на світовій шахівниці? Пішака, коня, туру?
Бжезинський:
- Радше слона. Вона рухається по прямій лінії то вперед, то назад. Слон – це важлива фігура. Але не така впливова, як інші учасники гри на шаховій дошці.
- Яке місце ви відводите нашій державі на сьогоднішній і майбутній геополітичній карті Європи?
- Україна стане або важливою країною у внутрішній системі європейської спільноти, або ж – більша частина теренів – російською периферією. Вибір залежить від волі українців. Саме вони мають силу й можливість вирішувати, яке майбутнє має Україна.
- Чи справді США "здають Україну Росії", як пишуть деякі джерела країн НАТО?
- Звичайно, США не бачать Україну частиною російської сфери впливу. США хочуть підтримувати добросусідські відносини з Росією. Але США водночас визнають стратегічну важливість існування незалежної Української держави.
- Наскільки реально Україні вступити в НАТО до 2017 року, коли Чорноморський флот Росії має бути виведеним із Севастополя?
- Україна спроможна стати членом і НАТО, і Європейського союзу. В неї є необхідний потенціал. Якщо вона справді прагне членства в НАТО та Євросоюзі, то може набути його значно раніше 2017 року.
Приєднатися до НАТО легше. Це пояснюється тим, що для набуття членства в НАТО вимагається здійснити менше фундаментальних змін у природі суспільно-політичної системи України.
- Останнім часом Російське державне радіо передає коментарі Валентина Зоріна. Він твердить, ніби ви готуєте ідеологічний і, зрештою, політичний розпад Росії. Що ви думаєте з цього приводу?
- Імперіалістична ностальгія занадто повільно відмирає в середовищі сталіністської еліти. Тож погляди професора Валентина Зоріна не викликають у мене подиву.
Стара еліта неспроможна пристосуватися до нових реалій Росії, яка є державою середнього рівня і другорядного впливу.
Перед подальшою російською долею постала дилема: чи стати частиною спільноти під назвою Ширшої Європи, чи впритул зіштовхнутися з дедалі зростаючими викликом територіальній цілісності Росії.
Цей виклик нуртує на перенаселених територіях, де мешкає близько 4 000 000 000 китайців, індусів і мусульман. Вони сусідять із дверима, що ведуть до спокусливих багатств Сибіру.
- Які ж перспективи Москви на світовій шахівниці?
- Врешті-решт, у майбутньому Росія має приєднатися до Європи. Проте, щоб стати частиною Європи, вона повинна піднятися до рівня справжньої європейської держави.
Кажучи іншими словами, Російська Федерація має бути демократичною державою, що не чинить гніту щодо інших націй. Українці, або білоруси, або чеченці мають право жити у власних державах, бо добі імперіального колоніалізму прийшов кінець.
- Парадоксально, що Джордж Сорос критикує глобальний капіталізм. Чи не дублює Україна латиноамериканський шлях? Як виглядає наша модель під кутом зору вашої знаменитої теорії конвергенції?
- Головна проблема, яка стоїть перед Україною, - брак глибоко вкоріненого національного усвідомлення громадянської відповідальності. Це стрижнева проблема, із якою країна опинилася віч-на-віч.
Більшість лідерів України не лише нічим не пожертвувала заради національної незалежності, а й навіть не прагнула її. Багато хто ставиться до неї як до можливості самозбагачення.
А цей чинник не має жодного стосунку ані до "глобального капіталізму", ані до "конвергенції".
