Про політичний класицизм як застарілий засіб завоювання електорату

Форуми демократичних сил, зініційовані ющенківською "НУ", але смачно обляпані владою звинуваченнями у "нашизмі" (а що тут, до речі, поганого?) та відвертою брехнею всіх інших, спрокволу котяться країною "У". Декілька днів назад форум докотився й до міста N.

То ж облишимо розбирання невипраної білизни набираючої обертів кампанії чергового копирсання у Конституції, діалоги сліпих із глухими стосовно ЄЕП (колонії не перестають бути колоніями лише тому, що вони здобули незалежність) та бліденького волання країни "У" із трибуни ООН (правда, без постукування черевиком по трибуні). Повернемося в місто N, на форум демократичних сил. Це не менш цікаво.

Тут зібрався весь місцевий, але поки що маловідомий, політичний бомонд, причому обличчя деяких учасників форуму, нагадували обличчя людей, яких послали за горілкою. Не було лише представників місцевої влади, яка, таким чином, демократичною не є.

Лідер "НУ", виступ якого неодноразово переривався бурхливими оплесками людей, що знудьгувалися за живими класиками, довів, що відсутність вибору чудово прояснює розум. У нашої батьківщини просто немає наразі коштів, щоб бути батьківщиною - матір’ю. Їх розікрали.

Потім почалося найцікавіше – "виступи з місць". Причому більшість присутніх вважали, що всі оратори не місцеві, а також столичні, тому плескали їм ще відвертіше, хоча на коліна не падали. Виступаючі ж розійшлися так, буцім повилазили на верхівку намиленого стовпа (у наш час ідіотизм прийнято називати енергетикою). Вони вже поділили між собою всі передвиборчі посади та обов'язки, хоча їм ще ніхто нічого не доручав, та й президентська гонка ще, власне, не стартувала.

"Краще вже мовчати й здаватися дурнем, ніж відкрити рота і розвіяти сумніви", - тихенько мовив доцент місцевого університету пан Василь, що нетерпляче сидів поруч (його штани були протерті настільки, що якби він сів на монету вартістю в одну копійку, то відрізнив би "орла" від "решки"), розмахуючи партійним прапорцем. Час ішов настільки швидко, що від циферблату годинників сходив легкий вітерець... Шоу наближалось до кінця, причому на відміну від Львова, есдеків у місті N не лупцювали.

Нарешті Віктор Андрійович, слава якого росте із кожною невдачею, втомлено стер спітніле чоло.

На жаль вийшов спектакль, а все, що потрібно актору – вивчити роль і не натикатися на меблі. Ющенку, на якого без сумнівів покладаються надії кардинальної зміни персоналій в країні "У", треба, вважають у місті N, придумати щось менш сумно-класичне.

Це по-перше. Далі. Політик не повинен бути дуже розумним. Дуже розумний політик бачить, що більша частина завдань, які стоять перед ним, абсолютно не вирішувані. Та й категоричність взагалі не мова політики. У тому ж Львові місцеві податківці, скориставшись деякою категоричністю цього відомства, під проводом "свого" Медведчука змоделювали країну "У" в тому разі, якщо нею оволодіють нарешті категоричні ж члени партії з нулем на кінці.

Віктор Андрійович мало уваги приділяє майбутнім виборцям, що сумують за минулими часами і не можуть сприйняти чимало реалій нинішньої епохи. Патетика не діє там, де більшість мусить боротися за щоденне виживання, де швидко безлюдніють села і повселюдно панує безнадія та зневіра у красиві обіцянки.

Роз'яснення шляхів перетворення країни "У" на нормальну європейську державу вимагає величезного терпіння і не меншої уваги до аудиторії, попереднього вивчення її.

Кажуть, що в Ірландії у дівчини існує лише один вибір - між вічною незайманістю та вічною вагітністю. Не хотілося б перед таким вибором спинитися у нас.

Не треба ліпити своїх кумирів із снігу, а потім плакати, коли вони розтануть. Не треба тільки перебивши всіх китів, зрозуміти, що земля тримається не на них.

І не треба з лідера "НУ" робити політичного класика. Бо класик – це автор, якого цитують, але вже не читають...

Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N