Випадковість як несподіваний прояв неминучості
Вівторок, 9 вересня 2003, 16:49
Минулої неділі в місті N уважно слідкували за ходом візиту до Іраку міністра оборони, далеко не новачка в політичному житті країни "У". Йому, виявляється, дуже личить одяг пустельного кольору (особливо кашкет) і повільна та шляхетна хода. Бо генерали не бігають тому, що в мирний час це викликає сміх, а у військовий – паніку.
Та чергового разу не обійшлося без того ж "ополоника дьогтю". Всі вітчизняні ЗМІ не один місяць стрекотали на всю країну "У" та й увесь світ про хід підготовки наших вояків для здійснення досить сумнівної місії в цій близькосхідній країні. На телеекранах та шпальтах газет похапцем малювалися різнокольорові мапи та схеми зі стрілочками, військові давали поблажливо величні інтерв'ю, плакали матері та дружини, тих, що відбуватимуть туди. Мабуть хтось з міністерства оборони побував разів кілька на Близькому Сході. Існує, напевне, у нашому війську й розвідка.
То чому ж сила-силенна генералів, дивуються в місті N, не знали до згаданого візиту про те, що іракський клімат дещо відрізняється від нашого? Чому пан міністр вже на місці дає грізні вказівки стосовно форми військових, їх харчування (не тільки демісезонні салати та суха пайка!), налагодження супутникового зв’язку, пошти? Чому тільки тепер з'ясувалося, що вітчизняні карбюраторні двигуни не витримують тамтешніх умов і потребують термінової заміни їх на дизельні?
Невже тільки для того, щоб підкреслити перед камерами доречність цього візиту? Невже знову вітчизняна випадковість як несподіваний прояв неминучості? Ми ж вже звикли до того, що наш бутерброд завжди падає маслом донизу. Якщо ні, то його не з того боку намастили.
Прізвища інших новопризначених керівників і навіть їх офіційні біографії, відшліфовані до блиску, мало про що говорять простим людям поза Банковою. Оцінювати цих людей будуть за їх справами. Причому не загальносвітовими та глобальними, а буденними і простими, такими, що видно кожному, відкинувши в бік політичну чи іншу орієнтованість кожного з "неофітів" чи на Схід, чи на Захід.
Голову СБУ - за тим чи припиниться врешті-решт азійсько-африканський прохідний двір через країну "У" та наскільки активізується його участь в боротьбі із корупцією у вищих ешелонах влади і практично в усіх правоохоронних органах.
Міністра внутрішніх справ – за наведенням ладу у цій структурі, бо, скажімо, "продавці смугастих патичків", себто даїшники, знову розперезалися на автошляхах, а перевертнів із глибинки в шинелях кольору статевозрілої миші вкажуть у кожному селі. Та й гучних справ ще досить.
Міністра закордонних справ, віддаючи належне його принциповості в минулому (подейкують, що він відправляв з роботи працівника амбасади, що з'являвся туди без піджака), - за якомога швидшим та ефективнішим вирішенням проблем, довкола новітньої трудової еміграції. Бо в західних областях країни "У" вже є чимало сіл, в яких не залишилося жінок у віці до 40 років. Всі – на заробітках.
А цих заробітчан до цього часу ніхто навіть більш-менш точно не порахував, не говорячи вже про те, що треба було б нарешті якось повирішувати питання пенсій, податків, міжнаціональних шлюбів, правового захисту наших за кордонами, тощо.
Згаданого вже міністра оборони – за тим, а чи не розбредуться по світах та заробітках десятки тисяч офіцерів та прапорщиків із родинами, що будуть найближчим часом не потрібні війську після його значного скорочення.
А новопризначеного секретаря РНБО – за тим, як він це все буде контролювати, забезпечуючи національну безпеку та оборону. Тим більше, що аналітики подейкують про надмірну обережність цього генерала на попередньому посту. А він повинен виступати в не завжди вдячній ролі прибиральника "авгієвих конюшень". Поживемо – побачимо…
Слава Богу, що хоч мости в країні "У" споруджують, як правило, поперек течії. Це вселяє надію. І якщо вже пішла мова про реформу влади, то реалізована вона дасть шанс для формування принципів нової, більш відкритої кадрової політики, вільної від випадковості, та направленої на здолання рецидивів політичної "візантійщини".
А відтак, блукає старовинними вуличками багатонаціонального колись міста N доречна тут східна мудрість: тролейбус, як автобус – пішов один, прийде інший...
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
Та чергового разу не обійшлося без того ж "ополоника дьогтю". Всі вітчизняні ЗМІ не один місяць стрекотали на всю країну "У" та й увесь світ про хід підготовки наших вояків для здійснення досить сумнівної місії в цій близькосхідній країні. На телеекранах та шпальтах газет похапцем малювалися різнокольорові мапи та схеми зі стрілочками, військові давали поблажливо величні інтерв'ю, плакали матері та дружини, тих, що відбуватимуть туди. Мабуть хтось з міністерства оборони побував разів кілька на Близькому Сході. Існує, напевне, у нашому війську й розвідка.
То чому ж сила-силенна генералів, дивуються в місті N, не знали до згаданого візиту про те, що іракський клімат дещо відрізняється від нашого? Чому пан міністр вже на місці дає грізні вказівки стосовно форми військових, їх харчування (не тільки демісезонні салати та суха пайка!), налагодження супутникового зв’язку, пошти? Чому тільки тепер з'ясувалося, що вітчизняні карбюраторні двигуни не витримують тамтешніх умов і потребують термінової заміни їх на дизельні?
Невже тільки для того, щоб підкреслити перед камерами доречність цього візиту? Невже знову вітчизняна випадковість як несподіваний прояв неминучості? Ми ж вже звикли до того, що наш бутерброд завжди падає маслом донизу. Якщо ні, то його не з того боку намастили.
Прізвища інших новопризначених керівників і навіть їх офіційні біографії, відшліфовані до блиску, мало про що говорять простим людям поза Банковою. Оцінювати цих людей будуть за їх справами. Причому не загальносвітовими та глобальними, а буденними і простими, такими, що видно кожному, відкинувши в бік політичну чи іншу орієнтованість кожного з "неофітів" чи на Схід, чи на Захід.
Голову СБУ - за тим чи припиниться врешті-решт азійсько-африканський прохідний двір через країну "У" та наскільки активізується його участь в боротьбі із корупцією у вищих ешелонах влади і практично в усіх правоохоронних органах.
Міністра внутрішніх справ – за наведенням ладу у цій структурі, бо, скажімо, "продавці смугастих патичків", себто даїшники, знову розперезалися на автошляхах, а перевертнів із глибинки в шинелях кольору статевозрілої миші вкажуть у кожному селі. Та й гучних справ ще досить.
Міністра закордонних справ, віддаючи належне його принциповості в минулому (подейкують, що він відправляв з роботи працівника амбасади, що з'являвся туди без піджака), - за якомога швидшим та ефективнішим вирішенням проблем, довкола новітньої трудової еміграції. Бо в західних областях країни "У" вже є чимало сіл, в яких не залишилося жінок у віці до 40 років. Всі – на заробітках.
А цих заробітчан до цього часу ніхто навіть більш-менш точно не порахував, не говорячи вже про те, що треба було б нарешті якось повирішувати питання пенсій, податків, міжнаціональних шлюбів, правового захисту наших за кордонами, тощо.
Згаданого вже міністра оборони – за тим, а чи не розбредуться по світах та заробітках десятки тисяч офіцерів та прапорщиків із родинами, що будуть найближчим часом не потрібні війську після його значного скорочення.
А новопризначеного секретаря РНБО – за тим, як він це все буде контролювати, забезпечуючи національну безпеку та оборону. Тим більше, що аналітики подейкують про надмірну обережність цього генерала на попередньому посту. А він повинен виступати в не завжди вдячній ролі прибиральника "авгієвих конюшень". Поживемо – побачимо…
Слава Богу, що хоч мости в країні "У" споруджують, як правило, поперек течії. Це вселяє надію. І якщо вже пішла мова про реформу влади, то реалізована вона дасть шанс для формування принципів нової, більш відкритої кадрової політики, вільної від випадковості, та направленої на здолання рецидивів політичної "візантійщини".
А відтак, блукає старовинними вуличками багатонаціонального колись міста N доречна тут східна мудрість: тролейбус, як автобус – пішов один, прийде інший...
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
