Голодомор як політичний козир української влади
Вівторок, 9 вересня 2003, 11:35
Так трапилося, що в 2003 році вирішено було провести Рік Росії в Україні. І, треба ж біді статися, саме на цей рік припала 70 річниця голодомору. І саме в 70 річницю "борці за справедливість" на подив одностайно вирішили добиватися міжнародного визнання геноциду на Генеральній асамблеї ООН. Широка "агіткампанія" із не дуже зрозумілою метою розгорнулася у найвпливовіших країнах світу.
Політологи говорять, що визнання голодомору геноцидом неминуче призведе до конфлікту з Москвою. Не так давно Росія громовим голосом Чорномирдіна заявила, що не збирається вибачатися, натомість закликавши кланятися їй в ноги і висувати претензії Грузії.
"Історію потрібно експлуатувати"
Політолог Кость Бондаренко розглядає несподівану актуалізацію питання голодомору як важливий ідеологічний хід, який може дати змогу Україні навіть шантажувати Росію.
"Можна говорити про певний міжнародний резонанс, який буде досить позитивним щодо України і негативним щодо Росії", - говорить він, додаючи, що реакція Росії особливого значення не має.
"Чи визнає Росія свою провину чи не визнає в цій ситуації – це вже не так важливо. Важливо те, що буде зроблено певний закид Росії, її буде представлено у зовсім невигідному історичному світлі перед Заходом".
Політолог говорить також про несподіваний збіг у часі даного питання з іншою темою зовнішньої політики – можливим вступом до Світової організації торгівлі.
"Ці два моменти – вступ до СОТ і, з іншого боку, ідеологічний хід із визнанням геноциду на міжнародному рівні, дадуть Україні можливість на певному етапі навіть диктувати якісь свої умови Росії", - вважає Бондаренко.
В той же час, політолог скептично ставиться до можливості отримати від Росії матеріальну компенсацію у випадку визнання ООН геноциду.
"ООН не зможе наполягти на тому, щоб Росія нам щось виплачувала. Тим більше, російська дипломатія зможе відстояти, що це не вони, а СРСР. Вони можуть знайти чималу кількість "відмазок". Україна може дістати лише певні ідеологічні козирі. Але питання в тому, наскільки вона їх позитивно використає", - говорить Бондаренко.
"Як би це цинічно не виглядало, але історію потрібно експлуатувати. Історія й існує для того, щоб її експлуатували сучасні політики", - пояснює він.
Водночас політолог Володимир Малинкович вбачає у піднятті питання про голодомор спробу українських політиків продемонструвати перед Заходом єдність режиму і правої опозиції, "показавши, що з принципових питань різниці між ними немає".
"Це єдине пояснення, чому партії центру, як правило байдужі до національної ідеї, настільки гаряче підтримали постанову Верховної Ради про геноцид і вимагають зараз розгляду в міжнародних організаціях цього питання", - вважає Малинкович.
"Розглядати себе правонаступником злочинів сталінізму Росія не буде, а ті, хто так вважає, це просто крайні націоналісти, що бажають посварити наші народи", говорить політолог, який писав книгу про голодомор ще 1983 року, коли деякі нинішні патріоти у владі працювали на радянський режим.
Малинкович також вважає, що голодомор в Україні не можна вважати геноцидом.
У статті ІІ Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду й покарання за нього поняття геноциду формулюється як "дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу".
"Так, безумовно, Сталін створював такі умови, що були спрямовані на часткове або повне знищення значної частини селянства, але етнічний фактор тут не був домінуючим. Тут немає ні національної, ні етнічної, ні расової, ні релігійної групи. Це війна проти селянства, і в цей час гинули люди не тільки в Україні", вважає Малинкович.
"А якщо вже тема геноциду буде занадто акцентуватися на Україні, то це Україні буде вкрай невигідно, - попереджає він. – Тому що доведеться розглядати як геноцид і дії українських партизанів, спрямовані проти етнічних поляків, і погроми, що чинилися на Україні, зокрема, представниками УНР. Якщо виключити цей термін, як термін давнини, то і вони будуть відповідальні за геноцид і поляків, і євреїв".
Малинкович впевнений також, що ніякої послідовної діяльності проти Росії влада проводити не буде і що "це була просто така демонстрація".
"Насправді наша влада нинішня залежить від російської влади – єдиної, хто їх серйозно може підтримати, і нічого подібного не буде", - прогнозує Малинкович. І, судячи з останніх заяв МЗС, не помиляється.
Визнання ООН не буде – МЗС України
У самому МЗС шанси на визнання ООН українського голодомору актом геноциду, виявляється, розцінюють як мінімальні. І фактично говорять лише про привернення світової уваги до подій 1932-33 років, а отже, до України.
Заступник держсекретаря МЗС Наталія Зарудна повідомила "Українській правді", що раніше ООН узагалі ніколи не ухвалювала рішення про визнання якихось подій геноцидом. Було лише визнання дій гітлерівської Німеччини "злочином проти людства".
Оскільки у практиці ООН раніше не було подібних прецедентів, МЗС говорить про складнощі, пов'язані з побоюванням ООН хвилі визнань геноцидів – в Африці, Югославії тощо.
Зарудна також розповіла про механізм ухвалення відповідного рішення в ООН. Спершу питання опрацьовує 3-ій комітет ООН. Якщо там вдається досягти консенсусу, то воно виноситься на Асамблею і формально відбувається голосування.
"Якщо ж у комітеті не пройде ця резолюція – що цілком можливо – то ми маємо право винести її неузгодженою на розгляд Генеральної Асамблеї. Але тоді шанси на її схвалення будуть мінімальними", - пояснила Зарудна.
"Ми можемо винести і так, але питання в тому, чого ми хочемо досягти. Навіть сам факт того, що це питання обговорюватиметься на Генеральній Асамблеї, що кожна країна буде розглядати ситуацію, яка була в Україні, це саме по собі дасть більше, ніж всі попередні наші спроби", - пояснила Зарудна.
А на питання, чи можна у разі визнання геноциду вважати Росію винною стороною, заступник держсекретаря МЗС здивувалася:
"А чому Росія? Давайте подивимося з моральної точки зору. Українці були винні в тому, що був голодомор? Чиє це рішення було? Москви? А місцеві рішення не приймалися? А загони ці, що були, вони з Москви приходили чи вони місцевого формування були? А активісти по селах були українцями?".
А 26 серпня тепер уже екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко заявив, що Україна не має наміру вимагати від Російської Федерації вибачень за голодомор: "Ми не хочемо загострювати відносини і перекладати відповідальність, або ставити гостро питання про вибачення з погляду провини".
Але парадокс у тому, що поняття "геноцид", за яке бореться МЗС, передбачає покарання.
"Особи, що чинять геноцид ... підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими чи приватними особами". Це сказано у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду й покарання за нього. Окрім того, за іншою конвенцією ООН, до злочинів проти людства не застосовується строк давнини.
Отже, якщо голодомор в Україні таки буде визнано геноцидом, то хто буде стороною, на злочинні дії якої буде вказано перстом світової громадськості?
Довідка:
У травні цього року Верховна Рада ухвалила звернення до народу України, в якому голодомор 1932-1933 років визнано актом геноциду. За це проголосували 226 депутатів різних ідеологічних напрямків. Комуністи демонстративно залишили зал після початку засідання з цього питання.
У червні верхня палата парламенту Канади визнала голодомор геноцидом проти українського народу і закликала канадський уряд ухвалити відповідне рішення з цього приводу.
Під кінець липня до Сенату США надійшов проект резолюції, що пропонує визнати голодомор геноцидом. Як повідомили в МЗС, резолюцію було ухвалено, проте вона носить рекомендаційний характер. У 1988 році комісія Сенату вже розглядала це питання і дійшла висновку, що голодомор в Україні був навмисне організований керівництвом СРСР.
У Нью-Йорку з 10 по 15 листопада планується провести ряд заходів у зв’язку з 70 річницею українського голодомору. Програма, з-поміж іншого, передбачає організацію в штаб-квартирі ООН меморіальної виставки, присвяченої голодомору, організацію панахиди в Соборі св. Патрика і навіть траурний марш вулицями Нью-Йорка.
У нашій країні день пам'яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні офіційно відзначається щороку в четверту суботу листопада.
Парламент іспанської автономної провінції, Країни Басків, нещодавно підготував резолюцію із засудженням голодомору в Україні 1932-33 років і вшануванням його жертв.
"Я веду переговори з нашими представниками у Європейському парламенті з тим, щоб і Європейський парламент міг схвалити подібну резолюцію", заявив голова комісії із закордонних справ парламенту Країни басків Шав'єр Ормаетчеа. Він сподівається, що "резолюція парламенту Країни басків може стати поштовхом для цілої низки подібних резолюцій парламентів європейських".
На початку року кілька громадських організацій України рішуче протестували проти проведення у 2003 році "Року Росії в Україні" і вимагали від Володимира Путіна "офіційно покаятися перед українським народом за геноцид, який вчинила царська і комуністична влади Росії щодо українців".
"Вибачатися ми не збираємося - немає перед ким", - заявив Віктор Чорномирдін на прес-конференції у Києві на початку серпня.
На що президент Світового конгресу українців Аскольд Лозинський відповів: "Якщо Росія не хоче вибачатись перед Україною за голодомор 1932-1933 років, вона повинна скласти повноваження правонаступника СРСР".
26 серпня екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко заявив, що Україна не має наміру вимагати від Російської Федерації вибачень за голодомор.
Політологи говорять, що визнання голодомору геноцидом неминуче призведе до конфлікту з Москвою. Не так давно Росія громовим голосом Чорномирдіна заявила, що не збирається вибачатися, натомість закликавши кланятися їй в ноги і висувати претензії Грузії.
"Історію потрібно експлуатувати"
Політолог Кость Бондаренко розглядає несподівану актуалізацію питання голодомору як важливий ідеологічний хід, який може дати змогу Україні навіть шантажувати Росію.
"Можна говорити про певний міжнародний резонанс, який буде досить позитивним щодо України і негативним щодо Росії", - говорить він, додаючи, що реакція Росії особливого значення не має.
"Чи визнає Росія свою провину чи не визнає в цій ситуації – це вже не так важливо. Важливо те, що буде зроблено певний закид Росії, її буде представлено у зовсім невигідному історичному світлі перед Заходом".
Політолог говорить також про несподіваний збіг у часі даного питання з іншою темою зовнішньої політики – можливим вступом до Світової організації торгівлі.
"Ці два моменти – вступ до СОТ і, з іншого боку, ідеологічний хід із визнанням геноциду на міжнародному рівні, дадуть Україні можливість на певному етапі навіть диктувати якісь свої умови Росії", - вважає Бондаренко.
В той же час, політолог скептично ставиться до можливості отримати від Росії матеріальну компенсацію у випадку визнання ООН геноциду.
"ООН не зможе наполягти на тому, щоб Росія нам щось виплачувала. Тим більше, російська дипломатія зможе відстояти, що це не вони, а СРСР. Вони можуть знайти чималу кількість "відмазок". Україна може дістати лише певні ідеологічні козирі. Але питання в тому, наскільки вона їх позитивно використає", - говорить Бондаренко.
"Як би це цинічно не виглядало, але історію потрібно експлуатувати. Історія й існує для того, щоб її експлуатували сучасні політики", - пояснює він.
Водночас політолог Володимир Малинкович вбачає у піднятті питання про голодомор спробу українських політиків продемонструвати перед Заходом єдність режиму і правої опозиції, "показавши, що з принципових питань різниці між ними немає".
"Це єдине пояснення, чому партії центру, як правило байдужі до національної ідеї, настільки гаряче підтримали постанову Верховної Ради про геноцид і вимагають зараз розгляду в міжнародних організаціях цього питання", - вважає Малинкович.
"Розглядати себе правонаступником злочинів сталінізму Росія не буде, а ті, хто так вважає, це просто крайні націоналісти, що бажають посварити наші народи", говорить політолог, який писав книгу про голодомор ще 1983 року, коли деякі нинішні патріоти у владі працювали на радянський режим.
Малинкович також вважає, що голодомор в Україні не можна вважати геноцидом.
У статті ІІ Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду й покарання за нього поняття геноциду формулюється як "дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу".
"Так, безумовно, Сталін створював такі умови, що були спрямовані на часткове або повне знищення значної частини селянства, але етнічний фактор тут не був домінуючим. Тут немає ні національної, ні етнічної, ні расової, ні релігійної групи. Це війна проти селянства, і в цей час гинули люди не тільки в Україні", вважає Малинкович.
"А якщо вже тема геноциду буде занадто акцентуватися на Україні, то це Україні буде вкрай невигідно, - попереджає він. – Тому що доведеться розглядати як геноцид і дії українських партизанів, спрямовані проти етнічних поляків, і погроми, що чинилися на Україні, зокрема, представниками УНР. Якщо виключити цей термін, як термін давнини, то і вони будуть відповідальні за геноцид і поляків, і євреїв".
Малинкович впевнений також, що ніякої послідовної діяльності проти Росії влада проводити не буде і що "це була просто така демонстрація".
"Насправді наша влада нинішня залежить від російської влади – єдиної, хто їх серйозно може підтримати, і нічого подібного не буде", - прогнозує Малинкович. І, судячи з останніх заяв МЗС, не помиляється.
Визнання ООН не буде – МЗС України
У самому МЗС шанси на визнання ООН українського голодомору актом геноциду, виявляється, розцінюють як мінімальні. І фактично говорять лише про привернення світової уваги до подій 1932-33 років, а отже, до України.
Заступник держсекретаря МЗС Наталія Зарудна повідомила "Українській правді", що раніше ООН узагалі ніколи не ухвалювала рішення про визнання якихось подій геноцидом. Було лише визнання дій гітлерівської Німеччини "злочином проти людства".
Оскільки у практиці ООН раніше не було подібних прецедентів, МЗС говорить про складнощі, пов'язані з побоюванням ООН хвилі визнань геноцидів – в Африці, Югославії тощо.
Зарудна також розповіла про механізм ухвалення відповідного рішення в ООН. Спершу питання опрацьовує 3-ій комітет ООН. Якщо там вдається досягти консенсусу, то воно виноситься на Асамблею і формально відбувається голосування.
"Якщо ж у комітеті не пройде ця резолюція – що цілком можливо – то ми маємо право винести її неузгодженою на розгляд Генеральної Асамблеї. Але тоді шанси на її схвалення будуть мінімальними", - пояснила Зарудна.
"Ми можемо винести і так, але питання в тому, чого ми хочемо досягти. Навіть сам факт того, що це питання обговорюватиметься на Генеральній Асамблеї, що кожна країна буде розглядати ситуацію, яка була в Україні, це саме по собі дасть більше, ніж всі попередні наші спроби", - пояснила Зарудна.
А на питання, чи можна у разі визнання геноциду вважати Росію винною стороною, заступник держсекретаря МЗС здивувалася:
"А чому Росія? Давайте подивимося з моральної точки зору. Українці були винні в тому, що був голодомор? Чиє це рішення було? Москви? А місцеві рішення не приймалися? А загони ці, що були, вони з Москви приходили чи вони місцевого формування були? А активісти по селах були українцями?".
А 26 серпня тепер уже екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко заявив, що Україна не має наміру вимагати від Російської Федерації вибачень за голодомор: "Ми не хочемо загострювати відносини і перекладати відповідальність, або ставити гостро питання про вибачення з погляду провини".
Але парадокс у тому, що поняття "геноцид", за яке бореться МЗС, передбачає покарання.
"Особи, що чинять геноцид ... підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими чи приватними особами". Це сказано у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду й покарання за нього. Окрім того, за іншою конвенцією ООН, до злочинів проти людства не застосовується строк давнини.
Отже, якщо голодомор в Україні таки буде визнано геноцидом, то хто буде стороною, на злочинні дії якої буде вказано перстом світової громадськості?
Довідка:
У травні цього року Верховна Рада ухвалила звернення до народу України, в якому голодомор 1932-1933 років визнано актом геноциду. За це проголосували 226 депутатів різних ідеологічних напрямків. Комуністи демонстративно залишили зал після початку засідання з цього питання.
У червні верхня палата парламенту Канади визнала голодомор геноцидом проти українського народу і закликала канадський уряд ухвалити відповідне рішення з цього приводу.
Під кінець липня до Сенату США надійшов проект резолюції, що пропонує визнати голодомор геноцидом. Як повідомили в МЗС, резолюцію було ухвалено, проте вона носить рекомендаційний характер. У 1988 році комісія Сенату вже розглядала це питання і дійшла висновку, що голодомор в Україні був навмисне організований керівництвом СРСР.
У Нью-Йорку з 10 по 15 листопада планується провести ряд заходів у зв’язку з 70 річницею українського голодомору. Програма, з-поміж іншого, передбачає організацію в штаб-квартирі ООН меморіальної виставки, присвяченої голодомору, організацію панахиди в Соборі св. Патрика і навіть траурний марш вулицями Нью-Йорка.
У нашій країні день пам'яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні офіційно відзначається щороку в четверту суботу листопада.
Парламент іспанської автономної провінції, Країни Басків, нещодавно підготував резолюцію із засудженням голодомору в Україні 1932-33 років і вшануванням його жертв.
"Я веду переговори з нашими представниками у Європейському парламенті з тим, щоб і Європейський парламент міг схвалити подібну резолюцію", заявив голова комісії із закордонних справ парламенту Країни басків Шав'єр Ормаетчеа. Він сподівається, що "резолюція парламенту Країни басків може стати поштовхом для цілої низки подібних резолюцій парламентів європейських".
На початку року кілька громадських організацій України рішуче протестували проти проведення у 2003 році "Року Росії в Україні" і вимагали від Володимира Путіна "офіційно покаятися перед українським народом за геноцид, який вчинила царська і комуністична влади Росії щодо українців".
"Вибачатися ми не збираємося - немає перед ким", - заявив Віктор Чорномирдін на прес-конференції у Києві на початку серпня.
На що президент Світового конгресу українців Аскольд Лозинський відповів: "Якщо Росія не хоче вибачатись перед Україною за голодомор 1932-1933 років, вона повинна скласти повноваження правонаступника СРСР".
26 серпня екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко заявив, що Україна не має наміру вимагати від Російської Федерації вибачень за голодомор.
