Україна – не Європа, а Медведчук – не Клаудіа Шифер, вважають європейські ліві
Понеділок, 29 вересня 2003, 12:33
Конференція Партії європейських соціалістів "Розширена Європа: виклики для соціал-демократії", яка відбулася минулої суботи в Києві, подією для вітчизняних ЗМІ не стала. Можливо, тема розширення ЄС є для колег нецікавою після підписання в Ялті документів щодо Єдиного економічного простору, або ж несерйозною партією вважаються європейські соціалісти (які, втім, існуючи ще з 1984 року, наразі мають 214 з 626 місць у Європарламенті).
А можливо, увага до заходу була б значно більшою, якби його влаштовувала не Соціалістична партія Олександра Мороза, а яка-небудь інша українська політична сила – скажімо, із гербом "червоної троянди".
Згадану силу, втім, на конференцію навіть не запросили. Однак про все по порядку.
Список учасників був досить презентабельним. Якщо від приймаючої сторони на конференції головував Мороз, то від власне організаторів – лідер Партії європейських соціалістів Ян Маріус Вірсма, який є також співголовою Комітету парламентської співпраці "Україна – Європейський Союз".
Крім того, на конференції були присутні представники численних європейських країн як на захід, так і на схід від України, та кількох неурядових організацій з Європи та Америки. Від України, крім представників неурядових організацій, півдюжини соціалістів та голови СДПУ (без "О") Юрія Буздугана, мали бути присутні також Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Петро Порошенко, яких досить складно підозрювати у приналежності до світового соціалістичного та соціал-демократичного руху.
Ці останні, як пояснив "Українській правді" представник СПУ Юрій Луценко, були запрошені організаторами за погодженням з іншими сторонами "як гості". Втім, "у гості" через кілька годин після початку конференції прийшов лише Петро Порошенко, що ж до решти, то Ющенка, власне, ніхто й не чекав, а Юлія Володимирівна, подейкували, мала поважну причину – перебувала в лікарні біля ліжка її тестя Геннадія Тимошенка, якого незадовго до того забрали із залу суду з інсультом.
Уже з двох перших промов стало помітно, що кожен прийшов на конференцію зі своїми проблемами. Олександр Мороз говорив здебільшого про "складну політичну ситуацію в Україні" та опозиційну боротьбу. У своїй промові лідер соціалістів, по-перше, розповів про українську політреформу, запевнивши, що СПУ і на гадці не мала іти на "змову" із владою, та досить категорично виступив проти обрання президента Верховною Радою. В той же час, Мороз упевнений, що розширення повноважень парламенту є необхідним для України.
Парадоксальним чином голова Соцпартії повторив, зі свого погляду, думку відомого політолога (О) Михайла Погребинського, який не стомлюється говорити пропрезидентським політикам, що в разі провалу реформи вони мають мінімум шансів на перемогу. Мороз майже аналогічним чином адресувався до опозиції, заявивши, що справа не тільки в тому, що нинішні Кучмині повноваження зашкодять і найкращому президентові, але й в тому, що "якщо реформа не відбудеться, немає ніяких гарантій, що переможе опозиційний кандидат, з огляду на розвинені кримінальні засоби впливу на перебіг виборів та підрахунок їх результатів" (ці слова Олександр Олександрович, щоправда, сказав не в промові, а пізніше, в ході дискусії).
Крім того, Мороз торкнувся теми ЄЕП, заявивши, що соціалісти бачать межу інтеграції у створенні зони вільної торгівлі. Мороз також сказав, що "деякі політики" стверджують, ніби до ЄЕП Україну підштовхнуло саме розширення Європи. "Це неправда", - запевнив європейських гостей головний український соціаліст.
Наприкінці промови Олександр Олександрович не забув звернутися до представників європейських країн із закликом не довіряти "офіційній українській владі", зокрема, при розгляді питань по Україні в ПАРЄ, для якої, на його думку, українська влада аж надто прикрашує реальний стан речей. Утім, чи не більше, ніж про проблеми з демократією в Україні, і значно більше, ніж про наші європерспективи, лідер соціалістів говорив про діяльність Соцпартії та про корисність (на його думку) якнайшвидшого приєднання СПУ до Соціалістичного Інтернаціоналу.
У свою чергу, Ян Вірсма здебільшого говорив про Європу в контексті її розширення та відповідних проблем. При цьому про виклики соціал-демократії взагалі не йшлося, про Україну ж ішлося досить побіжно. І хоча в промові пана Вірсми прозвучали слова про те, що "двері до Європи не повинні бути закриті для України" та про те, що "Україна є ключем" до співпраці ЄС із східними сусідами, європарламентар аж ніяк не був налаштований тішити приймаючу сторону блискучими європерспективами.
В тексті промови Україна, як правило, згадується поряд із Молдовою та Білоруссю, і не частіше за ці дві країни чи Росію. Перші три "підопічні" країни євродепутат охарактеризував дуже стисло: "Білорусь є диктатурою, Україна має хитку демократію, де домінують олігархічні угруповання, в той час як Молдова – політично нестабільна". Відтак, вважає Вірсма, "нові східні сусіди Європи є прекрасним прикладом тих ризиків, із якими може стикатися сам ЄС".
При цьому пан Вірсма досить уваги приділив проблемам стосунків ЄС із країнами Середземномор’я та Туреччиною, таким чином давши зрозуміти, що його промова стосується навіть не відносин України з ЄС, а проблем власне ЄС, і є адресованою в першу чергу до всіх, хто зібрався, а не винятково до українців.
Досить цікаво, наприклад, прозвучала фраза "Ми не можемо говорити про Європу, не враховуючи інтересів Росії, Туреччини чи Балканських країн", де Україна, як бачимо, не згадується навіть у компанії зі своїми північною та південно-західною сусідками. Ще одним сигналом можна вважати слова про те, що "Росія має бути учасником розширення ЄС на Схід, зокрема, з огляду на свій вплив та спільні цінності з Києвом та Мінськом". Словом, теорія Хантінгтона про непоєднуваність цивілізацій "на повен зріст".
Інші учасники конференції, у принципі, нічого доленосного не висловили. До речі, незважаючи на те, що сиділи всі "вперемішку", поділ "Схід-Захід" спостерігався досить чітко. Представники Росії (соціал-демократична партія екс-президента СРСР Михайла Горбачова), Молдови та Білорусі говорили російською, в той час як делегати Нідерландів, Польщі, Швеції, Австрії та Угорщини тяжіли до інтернаціональної англійської мови (щоправда, представник Чехії Мілош Балабан говорив досить хорошою російською).
Ще помітнішим був поділ за ставленням до обговорюваних питань. В усіх європейських країнах, представники яких відвідали конференцію, соціалісти чи соціал-демократи якщо не входять в уряд, то потужно представлені в парламентах. Тим часом їхні ідейні колеги на теренах колишнього СРСР різною мірою піддаються переслідуванням і, складається таке враження, зустрічаються з європейцями лише з метою попрохати допомоги в політичній (як представники Молдови) чи й матеріальній (як білоруси) формі.
Що ж до українських лівоцентристів, то, як визнав Юрій Луценко, їхньою стратегічною метою дійсно є вступ до Соцінтерну, і вже наступного року вони очікують значного прогресу в цьому питанні. Що ж до євроінтеграції, то навіть ця проблема не надто ускладнювала життя організаторам конференції.
"ЄС досі не бачить Україну своїм членом. Це факт. Ми повинні збудувати Європу Україні", - цілком слушно заявив у своїй промові Олександр Мороз. Крім того, вважає голова СПУ, "ні ЄС, ні Росія чи США не допоможуть встановити в Україні європейські стандарти", то ж відповідати на нові виклики, в том числі і пов’язані з розширенням Європи, українці "повинні тут, в Україні". В цілому, розділ, присвячений відносинам України з ЄС, зайняв у промові лідера українських соціалістів чверть сторінки з майже чотирьох сторінок тексту.
На завершення кореспондент УП не зміг не поцікавитися, чому на конференції не видно представників найвідомішої української партії, в назві якої є словосполучення "соціал-демократична".
Українські парламентарі, аби не бути звинуваченими в суб’єктивності, порадили звернутися до європейської колеги – віце-президента Партії європейських соціалістів, заступника голови польської "Унії праці" Катаржини Матушевської, відповідь якої варта цитування: "Якщо я заявлю, що я – Клаудіа Шифер, чи повірите ви мені лише тому, що я це говорю? Звісно, я хочу бути гарною й розумною, але якщо я говорю, що я така, це не значить, що я така і є...".
"Подивившись на присутніх тут представників українських соціалістів та соціал-демократів – наголошую, не об’єднаних – ви можете легко зрозуміти, кого європейські лівоцентристи вважають соціалістами та соціал-демократами у вашій країні", - завершила пані Матушевська.
Втім, навряд чи це завадить нинішньому голові АП та його однопартійцям на наступних виборах знову наголосити на тому, що чимало країн в Європі таки управляються, принаймні частково, саме соціал-демократами...
А можливо, увага до заходу була б значно більшою, якби його влаштовувала не Соціалістична партія Олександра Мороза, а яка-небудь інша українська політична сила – скажімо, із гербом "червоної троянди".
Згадану силу, втім, на конференцію навіть не запросили. Однак про все по порядку.
Список учасників був досить презентабельним. Якщо від приймаючої сторони на конференції головував Мороз, то від власне організаторів – лідер Партії європейських соціалістів Ян Маріус Вірсма, який є також співголовою Комітету парламентської співпраці "Україна – Європейський Союз".
Крім того, на конференції були присутні представники численних європейських країн як на захід, так і на схід від України, та кількох неурядових організацій з Європи та Америки. Від України, крім представників неурядових організацій, півдюжини соціалістів та голови СДПУ (без "О") Юрія Буздугана, мали бути присутні також Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Петро Порошенко, яких досить складно підозрювати у приналежності до світового соціалістичного та соціал-демократичного руху.
Ці останні, як пояснив "Українській правді" представник СПУ Юрій Луценко, були запрошені організаторами за погодженням з іншими сторонами "як гості". Втім, "у гості" через кілька годин після початку конференції прийшов лише Петро Порошенко, що ж до решти, то Ющенка, власне, ніхто й не чекав, а Юлія Володимирівна, подейкували, мала поважну причину – перебувала в лікарні біля ліжка її тестя Геннадія Тимошенка, якого незадовго до того забрали із залу суду з інсультом.
Уже з двох перших промов стало помітно, що кожен прийшов на конференцію зі своїми проблемами. Олександр Мороз говорив здебільшого про "складну політичну ситуацію в Україні" та опозиційну боротьбу. У своїй промові лідер соціалістів, по-перше, розповів про українську політреформу, запевнивши, що СПУ і на гадці не мала іти на "змову" із владою, та досить категорично виступив проти обрання президента Верховною Радою. В той же час, Мороз упевнений, що розширення повноважень парламенту є необхідним для України.
Парадоксальним чином голова Соцпартії повторив, зі свого погляду, думку відомого політолога (О) Михайла Погребинського, який не стомлюється говорити пропрезидентським політикам, що в разі провалу реформи вони мають мінімум шансів на перемогу. Мороз майже аналогічним чином адресувався до опозиції, заявивши, що справа не тільки в тому, що нинішні Кучмині повноваження зашкодять і найкращому президентові, але й в тому, що "якщо реформа не відбудеться, немає ніяких гарантій, що переможе опозиційний кандидат, з огляду на розвинені кримінальні засоби впливу на перебіг виборів та підрахунок їх результатів" (ці слова Олександр Олександрович, щоправда, сказав не в промові, а пізніше, в ході дискусії).
Крім того, Мороз торкнувся теми ЄЕП, заявивши, що соціалісти бачать межу інтеграції у створенні зони вільної торгівлі. Мороз також сказав, що "деякі політики" стверджують, ніби до ЄЕП Україну підштовхнуло саме розширення Європи. "Це неправда", - запевнив європейських гостей головний український соціаліст.
Наприкінці промови Олександр Олександрович не забув звернутися до представників європейських країн із закликом не довіряти "офіційній українській владі", зокрема, при розгляді питань по Україні в ПАРЄ, для якої, на його думку, українська влада аж надто прикрашує реальний стан речей. Утім, чи не більше, ніж про проблеми з демократією в Україні, і значно більше, ніж про наші європерспективи, лідер соціалістів говорив про діяльність Соцпартії та про корисність (на його думку) якнайшвидшого приєднання СПУ до Соціалістичного Інтернаціоналу.
У свою чергу, Ян Вірсма здебільшого говорив про Європу в контексті її розширення та відповідних проблем. При цьому про виклики соціал-демократії взагалі не йшлося, про Україну ж ішлося досить побіжно. І хоча в промові пана Вірсми прозвучали слова про те, що "двері до Європи не повинні бути закриті для України" та про те, що "Україна є ключем" до співпраці ЄС із східними сусідами, європарламентар аж ніяк не був налаштований тішити приймаючу сторону блискучими європерспективами.
В тексті промови Україна, як правило, згадується поряд із Молдовою та Білоруссю, і не частіше за ці дві країни чи Росію. Перші три "підопічні" країни євродепутат охарактеризував дуже стисло: "Білорусь є диктатурою, Україна має хитку демократію, де домінують олігархічні угруповання, в той час як Молдова – політично нестабільна". Відтак, вважає Вірсма, "нові східні сусіди Європи є прекрасним прикладом тих ризиків, із якими може стикатися сам ЄС".
При цьому пан Вірсма досить уваги приділив проблемам стосунків ЄС із країнами Середземномор’я та Туреччиною, таким чином давши зрозуміти, що його промова стосується навіть не відносин України з ЄС, а проблем власне ЄС, і є адресованою в першу чергу до всіх, хто зібрався, а не винятково до українців.
Досить цікаво, наприклад, прозвучала фраза "Ми не можемо говорити про Європу, не враховуючи інтересів Росії, Туреччини чи Балканських країн", де Україна, як бачимо, не згадується навіть у компанії зі своїми північною та південно-західною сусідками. Ще одним сигналом можна вважати слова про те, що "Росія має бути учасником розширення ЄС на Схід, зокрема, з огляду на свій вплив та спільні цінності з Києвом та Мінськом". Словом, теорія Хантінгтона про непоєднуваність цивілізацій "на повен зріст".
Інші учасники конференції, у принципі, нічого доленосного не висловили. До речі, незважаючи на те, що сиділи всі "вперемішку", поділ "Схід-Захід" спостерігався досить чітко. Представники Росії (соціал-демократична партія екс-президента СРСР Михайла Горбачова), Молдови та Білорусі говорили російською, в той час як делегати Нідерландів, Польщі, Швеції, Австрії та Угорщини тяжіли до інтернаціональної англійської мови (щоправда, представник Чехії Мілош Балабан говорив досить хорошою російською).
Ще помітнішим був поділ за ставленням до обговорюваних питань. В усіх європейських країнах, представники яких відвідали конференцію, соціалісти чи соціал-демократи якщо не входять в уряд, то потужно представлені в парламентах. Тим часом їхні ідейні колеги на теренах колишнього СРСР різною мірою піддаються переслідуванням і, складається таке враження, зустрічаються з європейцями лише з метою попрохати допомоги в політичній (як представники Молдови) чи й матеріальній (як білоруси) формі.
Що ж до українських лівоцентристів, то, як визнав Юрій Луценко, їхньою стратегічною метою дійсно є вступ до Соцінтерну, і вже наступного року вони очікують значного прогресу в цьому питанні. Що ж до євроінтеграції, то навіть ця проблема не надто ускладнювала життя організаторам конференції.
"ЄС досі не бачить Україну своїм членом. Це факт. Ми повинні збудувати Європу Україні", - цілком слушно заявив у своїй промові Олександр Мороз. Крім того, вважає голова СПУ, "ні ЄС, ні Росія чи США не допоможуть встановити в Україні європейські стандарти", то ж відповідати на нові виклики, в том числі і пов’язані з розширенням Європи, українці "повинні тут, в Україні". В цілому, розділ, присвячений відносинам України з ЄС, зайняв у промові лідера українських соціалістів чверть сторінки з майже чотирьох сторінок тексту.
На завершення кореспондент УП не зміг не поцікавитися, чому на конференції не видно представників найвідомішої української партії, в назві якої є словосполучення "соціал-демократична".
Українські парламентарі, аби не бути звинуваченими в суб’єктивності, порадили звернутися до європейської колеги – віце-президента Партії європейських соціалістів, заступника голови польської "Унії праці" Катаржини Матушевської, відповідь якої варта цитування: "Якщо я заявлю, що я – Клаудіа Шифер, чи повірите ви мені лише тому, що я це говорю? Звісно, я хочу бути гарною й розумною, але якщо я говорю, що я така, це не значить, що я така і є...".
"Подивившись на присутніх тут представників українських соціалістів та соціал-демократів – наголошую, не об’єднаних – ви можете легко зрозуміти, кого європейські лівоцентристи вважають соціалістами та соціал-демократами у вашій країні", - завершила пані Матушевська.
Втім, навряд чи це завадить нинішньому голові АП та його однопартійцям на наступних виборах знову наголосити на тому, що чимало країн в Європі таки управляються, принаймні частково, саме соціал-демократами...
