Грищенко – людина на один рік?
Вівторок, 2 вересня 2003, 20:42
Україна отримала нового міністра закордонних справ – нового і знову прозахідного. Якраз за два тижні до об'єднання України з Росією, Білорусією та Казахстаном у Єдиний економічний простір.
Анатолія Зленка звільнено у вівторок – хоча так і не оприлюднено висновок Мін'юсту щодо держслужбовців, які досягли 65-річного віку. Як відомо, минулого тижня Кучма розповів про тиск, який на нього чинять щодо чиновників-пенсіонерів, і сказав, що роз'яснення має дати відомство Лавриновича. У вівторок у прес-службі Міністерства юстиції повідомили УП, що не знають ні того, чи надходило таке подання від Кучми, ні того, чи готова відповідь міністра.
Юридична колізія навколо Зленка була майже така ж гостра, як і навколо Омельченка. Закон про дипломатичну службу каже, що граничний термін перебування на ній – 65 років. Водночас указ Кучми "Про систему центральних органів виконавчої влади" каже, що міністр є "політична посада", яка не належить до "категорії посад державних службовців", і, відповідно, правило 65 років тут теж не повинно грати.
Минулого тижня Зленко зробив заяву, яка показала, що російський прем'єр Касьянов і український МЗС по різному бачать майбутнє ЄЕП. Після цього анонімний представник Міністерства закордонних справ Росії запропонував відправити Зленка на пенсію. Тепер виходить, що Кучма вчинив за вказівкою невідомого російського бюрократа. Хоча насправді указ на Грищенка був підписаний, як кажуть, набагато раніше.
Новий глава МЗС Костянтин Грищенко пройшов усі рівні в українській дипломатії і тепер піднявся на найвищий. Його називають одним із найбільших професіоналів. Останнє місце роботи – посол України в США. До Вашингтона він поїхав на початку 2000, замінивши Антона Бутейка, який пропрацював рік і був відкликаний через провальні результати голосування за Кучму на дільницях у США під час президентських виборів-1999.
Щоб відправити послом у США, Грищенка достроково зняли з дипломатичної місії у Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі. В цей час, у 1998-2000, Грищенко також очолював представництво України при НАТО.
У 1995-98 Грищенко був заступником міністра закордонних справ. Перед цим три роки працював начальником Управління контролю над озброєнням і роззброєнням в системі МЗС.
Анатолій Зленко у книзі "Дипломатія й політика" згадує, що Грищенко прийшов в українське МЗС із... МЗС Росії. "Тоді (на початку 1990-х) така циркуляція кадрів була можлива і навіть корисна, насамперед, для української дипломатії".
Зленко, який тоді очолював МЗС, написав таке: "Після проголошення незалежності України він (Грищенко) відгукнувся на моє запрошення і переїхав з Москви до Києва".
У випадку ж Грищенком, зазначив Зленко, "це була справжня знахідка – українська дипломатія отримала фахівця, який уже не один рік займався проблематикою міжнародного роззброєння (у МЗС Радянського Союзу) і мав певний досвід у цій справі". Він також зазначив, що батько Грищенка був "відомим українським дипломатом".
Зараз у самому МЗС із відставкою Зленка після регулярних заяв Кучми "вчинити за законом" примирилися. Головне, чого побоювалися на Михайлівській площі – що прийде людина не з дипломатичної сфери. Абстрактне застереження мало конкретне втілення у особі Дмитра Табачника. Із обговорюваних кандидатур Грищенко був однією з найоптимальніших.
Експерти чекають від Грищенка підвищення ролі МЗС у... зовнішній політиці України.
"Роль і місце МЗС у структурі виконавчої влади України нижче, ніж у західних державах", - вважає керівник Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко.
"На Заході глава МЗС є ледь не другою особою в уряді, і коли якась коаліція формує Кабінет міністрів, то більша партія отримує посаду прем'єра, а менша – другу за значимістю посаду міністра закордонних справ. За нашими опитуваннями, МЗС займає третє-четверте місце за впливом на зовнішню політику України. Тому в Грищенка є резерв для удосконалення в даному питанні".
"Фактичний статус міністрів закордонних справ не дає їм можливості розробляти й реалізовувати свої власні програми дій", - також бачить проблему перший посол України в США, нині депутат від БЮТ Олег Білорус. "Складається враження, що міністр закордонних справ настільки підневільна людина, що її хвалять тільки за те, що вона не говорить ні "так", ні "ні".
"Не варто чекати від нового міністра розробки якоїсь стратегії зовнішньополітичної діяльності чи якихось зусиль, прориву, активізації цього важливого напряму державної політики України".
На думку Білоруса, працювати послом України краще, ніж главою українського МЗС: оскільки в першому випадку ти представляєш державу, а у другому – президента.
"Проблемою також є той факт, що новий міністр має дуже обмежений часовий горизонт дії. Він обмежується тим, що залишилось до кінця президентства Кучми. Фактично рік, а враховуючи передвиборчу кампанію і того менше".
Водночас аналітики сходяться у тому, що Грищенко продовжить задекларований Зленком вектор України – на Захід.
"За Грищенка МЗС збереже роль європейського і євроатлантичного форпосту у виконавчій владі, яку він виконує всі роки незалежності", - вважає Сушко.
"Грищенко, як і попередні міністри, має репутацію євроатлантиста. У Грищенка є досвід відносин з НАТО й США. І він матиме можливість активізувати відносини з Україною на цих напрямах, і тут є що робити – на відміну від стосунків з ЄС, які після підписання угоди про ЄЕП з Росією, Білоруссю і Казахстаном можуть втратити перспективу і стати суто декоративними".
Володимир Грановський, радник міністра економіки і європейської інтеграції, бачить у Грищенкові "європейського політика за внутрішньою культурою".
"Він абсолютно реалістично розуміє вигоду від інтеграції у Європу, і реалістично, без декларацій, оцінює курс на Захід. Але він також розуміє, що важлива побудова двосторонніх, саме двосторонніх відносин з Росією, як із стратегічним партнером".
Говорячи про завдання нового міністра, Грановський відзначив, що Україні треба більше приділяти увагу пропозиціям ЄС у рамках програми "Ширша Європа". "Ми дотепер не відреагували на цю ініціативу Європи. Сьогодні є тільки спроба звести усе до асоційованого членства в ЄС, що створює напругу, при чому помилкову напругу".
"Інтеграція в Європу напрямок навіть більш реалістичний, ніж створення зони вільної торгівлі з Росією. Потрібно також створювати передумови для вступу до СОТ", - сказав Грановський.
Перше випробування на нового міністра чекає вже у вересні, коли йому доведеться шукати вихід з лабіринту задекларованої інтеграції на Захід і реальної – на Схід. За тиждень до Києва приїздить комісар Євросоюзу Ферхойген, за два тижні – підписання договору про створення Єдиного економічного простору між Україною і трьома пострадянськими сусідами. Невідомо, кому буде легше на серці у цій ситуації – нинішньому міністру чи колишньому.
У середу зранку Зленко проведе прощальну зустріч із пресою. А Грищенко, за інформацією "Української правди", поки ще перебуває у США.
Читайте також:
НОВИМ КЕРІВНИКОМ МЗС СТАВ ГРИЩЕНКО
Анатолія Зленка звільнено у вівторок – хоча так і не оприлюднено висновок Мін'юсту щодо держслужбовців, які досягли 65-річного віку. Як відомо, минулого тижня Кучма розповів про тиск, який на нього чинять щодо чиновників-пенсіонерів, і сказав, що роз'яснення має дати відомство Лавриновича. У вівторок у прес-службі Міністерства юстиції повідомили УП, що не знають ні того, чи надходило таке подання від Кучми, ні того, чи готова відповідь міністра.
Юридична колізія навколо Зленка була майже така ж гостра, як і навколо Омельченка. Закон про дипломатичну службу каже, що граничний термін перебування на ній – 65 років. Водночас указ Кучми "Про систему центральних органів виконавчої влади" каже, що міністр є "політична посада", яка не належить до "категорії посад державних службовців", і, відповідно, правило 65 років тут теж не повинно грати.
Минулого тижня Зленко зробив заяву, яка показала, що російський прем'єр Касьянов і український МЗС по різному бачать майбутнє ЄЕП. Після цього анонімний представник Міністерства закордонних справ Росії запропонував відправити Зленка на пенсію. Тепер виходить, що Кучма вчинив за вказівкою невідомого російського бюрократа. Хоча насправді указ на Грищенка був підписаний, як кажуть, набагато раніше.
Новий глава МЗС Костянтин Грищенко пройшов усі рівні в українській дипломатії і тепер піднявся на найвищий. Його називають одним із найбільших професіоналів. Останнє місце роботи – посол України в США. До Вашингтона він поїхав на початку 2000, замінивши Антона Бутейка, який пропрацював рік і був відкликаний через провальні результати голосування за Кучму на дільницях у США під час президентських виборів-1999.
Щоб відправити послом у США, Грищенка достроково зняли з дипломатичної місії у Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі. В цей час, у 1998-2000, Грищенко також очолював представництво України при НАТО.
У 1995-98 Грищенко був заступником міністра закордонних справ. Перед цим три роки працював начальником Управління контролю над озброєнням і роззброєнням в системі МЗС.
Анатолій Зленко у книзі "Дипломатія й політика" згадує, що Грищенко прийшов в українське МЗС із... МЗС Росії. "Тоді (на початку 1990-х) така циркуляція кадрів була можлива і навіть корисна, насамперед, для української дипломатії".
Зленко, який тоді очолював МЗС, написав таке: "Після проголошення незалежності України він (Грищенко) відгукнувся на моє запрошення і переїхав з Москви до Києва".
У випадку ж Грищенком, зазначив Зленко, "це була справжня знахідка – українська дипломатія отримала фахівця, який уже не один рік займався проблематикою міжнародного роззброєння (у МЗС Радянського Союзу) і мав певний досвід у цій справі". Він також зазначив, що батько Грищенка був "відомим українським дипломатом".
Зараз у самому МЗС із відставкою Зленка після регулярних заяв Кучми "вчинити за законом" примирилися. Головне, чого побоювалися на Михайлівській площі – що прийде людина не з дипломатичної сфери. Абстрактне застереження мало конкретне втілення у особі Дмитра Табачника. Із обговорюваних кандидатур Грищенко був однією з найоптимальніших.
Експерти чекають від Грищенка підвищення ролі МЗС у... зовнішній політиці України.
"Роль і місце МЗС у структурі виконавчої влади України нижче, ніж у західних державах", - вважає керівник Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко.
"На Заході глава МЗС є ледь не другою особою в уряді, і коли якась коаліція формує Кабінет міністрів, то більша партія отримує посаду прем'єра, а менша – другу за значимістю посаду міністра закордонних справ. За нашими опитуваннями, МЗС займає третє-четверте місце за впливом на зовнішню політику України. Тому в Грищенка є резерв для удосконалення в даному питанні".
"Фактичний статус міністрів закордонних справ не дає їм можливості розробляти й реалізовувати свої власні програми дій", - також бачить проблему перший посол України в США, нині депутат від БЮТ Олег Білорус. "Складається враження, що міністр закордонних справ настільки підневільна людина, що її хвалять тільки за те, що вона не говорить ні "так", ні "ні".
"Не варто чекати від нового міністра розробки якоїсь стратегії зовнішньополітичної діяльності чи якихось зусиль, прориву, активізації цього важливого напряму державної політики України".
На думку Білоруса, працювати послом України краще, ніж главою українського МЗС: оскільки в першому випадку ти представляєш державу, а у другому – президента.
"Проблемою також є той факт, що новий міністр має дуже обмежений часовий горизонт дії. Він обмежується тим, що залишилось до кінця президентства Кучми. Фактично рік, а враховуючи передвиборчу кампанію і того менше".
Водночас аналітики сходяться у тому, що Грищенко продовжить задекларований Зленком вектор України – на Захід.
"За Грищенка МЗС збереже роль європейського і євроатлантичного форпосту у виконавчій владі, яку він виконує всі роки незалежності", - вважає Сушко.
"Грищенко, як і попередні міністри, має репутацію євроатлантиста. У Грищенка є досвід відносин з НАТО й США. І він матиме можливість активізувати відносини з Україною на цих напрямах, і тут є що робити – на відміну від стосунків з ЄС, які після підписання угоди про ЄЕП з Росією, Білоруссю і Казахстаном можуть втратити перспективу і стати суто декоративними".
Володимир Грановський, радник міністра економіки і європейської інтеграції, бачить у Грищенкові "європейського політика за внутрішньою культурою".
"Він абсолютно реалістично розуміє вигоду від інтеграції у Європу, і реалістично, без декларацій, оцінює курс на Захід. Але він також розуміє, що важлива побудова двосторонніх, саме двосторонніх відносин з Росією, як із стратегічним партнером".
Говорячи про завдання нового міністра, Грановський відзначив, що Україні треба більше приділяти увагу пропозиціям ЄС у рамках програми "Ширша Європа". "Ми дотепер не відреагували на цю ініціативу Європи. Сьогодні є тільки спроба звести усе до асоційованого членства в ЄС, що створює напругу, при чому помилкову напругу".
"Інтеграція в Європу напрямок навіть більш реалістичний, ніж створення зони вільної торгівлі з Росією. Потрібно також створювати передумови для вступу до СОТ", - сказав Грановський.
Перше випробування на нового міністра чекає вже у вересні, коли йому доведеться шукати вихід з лабіринту задекларованої інтеграції на Захід і реальної – на Схід. За тиждень до Києва приїздить комісар Євросоюзу Ферхойген, за два тижні – підписання договору про створення Єдиного економічного простору між Україною і трьома пострадянськими сусідами. Невідомо, кому буде легше на серці у цій ситуації – нинішньому міністру чи колишньому.
У середу зранку Зленко проведе прощальну зустріч із пресою. А Грищенко, за інформацією "Української правди", поки ще перебуває у США.
Читайте також:
НОВИМ КЕРІВНИКОМ МЗС СТАВ ГРИЩЕНКО
